Випуск 1 - Інститут філології

Transcription

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
СТИЛЬ І ПЕРЕКЛАД
Збірник наукових праць
Випуск 1(1)
У збірнику вміщено наукові розвідки відомих науковців, викладачів вищих навчальних закладів різних країн Європи і Америки, аспірантів, перекладачів, студентів, присвячені висвітленню актуальних питань стилістики
романських, германських, словянських та інших мов, а також найважливішим проблемам сучасного перекладознавства у контексті міжкультурної
комунікації. У цьому виданні представлено також переклади наукових статей відомих науковців, зроблені молодими перекладачами.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ
РЕДАКТОР
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ
СЕКРЕТАР
РЕДАКЦІЙНА
КОЛЕГІЯ
Адреса редколегії
Затверджено
Зареєстровано
Засновник
та видавець
Адреса видавця
І. В. Смущинська, д-р філол. наук, проф. (КНУ ім. Тараса
Шевченка, Україна)
І. С. Орлова, канд. філол. наук, доц. (КНУ ім. Тараса Шевченка, Україна)
Ріхард Бруннер, проф. (Ун-т Ульма, Німеччина); В. Б Бурбело, д-р філол. наук, проф. (КНУ ім. Тараса Шевченка,
Україна); З. О. Гетьман, д-р філол. наук, проф. (КНУ ім. Тараса
Шевченка, Україна); В. І. Карабан, д-р філол. наук, проф.
(КНУ ім. Тараса Шевченка, Україна); Т. Р. Кияк, д-р філол.
наук, проф. (КНУ, ім. Тараса Шевченка, Україна); Н. Ф. Клименко, д-р філол. наук, проф., член-кор. НАНУ (КНУ
ім. Тараса Шевченка, Україна); Л. В. Коломієць, д-р філол.
наук, проф. (КНУ ім. Тараса Шевченка, Україна); Майкл
Найдан, проф. (Ун-т Пенсильванії, США); Н. П. Неборсіна,
д-р філол. наук, доц. (КНУ ім. Тараса Шевченка, Україна);
Оксана Пахльовська, проф. (Римський ун-т, Італія); Жан-Марі
Прійор, проф. (Ун-т Монпельє 3, Франція); О. О. Соломарська,
канд. філол. наук, доц. (КНУ ім. Тараса Шевченка, Україна);
Сімон Суарес Куадра, доц. (Гранадський університет,
Іспанія); Милосав Чаркіч, проф. (Академія наук Сербії);
О. І. Чередниченко, д-р філол. наук, проф. (КНУ ім. Тараса
Шевченка, Україна)
01033, Київ-033, б-р Т. Шевченка, 14
Інститут філології; (38044) 239-34-09
E-mail: tpprm @univ.kiev. ua
Вченою радою Інституту філології
25.03.14 (протокол № 8)
Міністерством юстиції України.
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу
масової інформації видано Державною реєстраційною
службою України серія
КВ № 20108-9908 Р від 07.06.13
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
Видавничо-поліграфічний центр
"Київський університет".
Свідоцтво внесено до Державного реєстру
ДК № 1103 від 31.10.02
01601, Київ-601, б-р Т. Шевченка, 14, кімн. 43;
(38044) 239 31 72, 239 32 22; факс 239 31 28
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність
наведених фактів, цитат, статистичних даних, власних імен та інших відомостей. Редколегія залишає за собою право скорочувати та редагувати подані матеріали. Рукописи та
диски не повертаються.
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2014
ВІД РЕДАКЦІЇ
Виходом цього першого номеру наукового журналу "Стиль
і переклад" Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка започатковує науковий часопис, присвячений проблемам стилістики і перекладознавства,
який буде виходити іноземними мовами.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
є одним із провідних наукових закладів України, в межах якого
діють три наукові філологічні школи: Школа західноєвропейських мов, літератур та перекладу, Теоретичні та методологічні
аспекти літературознавства та Теорія мови, мовлення та історії
лінгвістики. Започаткування нової збірки є результатом спільних зусиль професорів, доцентів та викладачів Інституту філології, представників цих наукових шкіл.
Збірник "Стиль і переклад" є першим філологічним виданням іноземними (романськими, германськими та слов'янськими) мовами: до часопису приймаються статті англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською,
португальською, українською, російською, а також новогрецькою мовами.
Часопис прагне об'єднати у єдине професійно-наукове коло
фахівців зі стилістики та перекладу з України та з країн Європи,
Азії, Північної та Південної Америки, Австралії. До співпраці
запрошуються відомі професори, доценти, молоді вчені, аспіранти та студенти.
Збірник засновано з метою публікації та розповсюдження
останніх доробок у галузі стилістики та перекладознавства, а
також з інших аспектів філології, лінгвістики та дидактики
іноземних мов. У виданні "Стиль і переклад" передбачається
публікація оригінальних статтей та інформаційних матеріа-
лів за такими науковими напрямами: функціональна та когнітивна стилістика, лінгвостилістика, лінгвопоетика, стилістика фігур, теорія дискурсу, лінгвістика тексту, історія і теорія перекладу, стилістичні аспекти перекладу, фаховий і
художній переклад, теорія міжкультурної комунікації тощо.
Окремі рубрики буде присвячено ознайомленню україномовного читача з новими закордонними публікаціями відомих
науковців Європи та Америки. Також одним із завдань видання є публікація україномовних перекладів текстів різних
жанрів, зроблених як фахівцями з перекладу, так і перекладачами-початківцями.
На запрошення засновників видання до складу його редакційної колегії люб'язно погодилися увійти представники відомих наукових шкіл Німеччини (Університет Ульм), США (Університет Пенсильванії), Італії (Римський університет), Франції
(Університет Монпельє 3), Іспанії (Гранадський університет),
Сербії (Академія наук Сербії), а також заслужені професори
України. Висловлюємо їм за це щиру подяку!
У першому випуску заплановано рубрики, присвячені багатьом проблемам сучасної стилістики та теорії перекладу: у
рубриці "З історії становлення стилістичних та перекладознавчих досліджень" розглядаються питання впливу перекладу
на формування національної літератури; рубрика "Лінгвостилістика та теорія фігур" приділяє особливу увагу стилістичним аспектам вивчення тексту, авторського стилю та стилістичних фігур; рубрика "Функціональна стилістика" присвячується аналізу стилістики текстів різних жанрів, зокрема
офіційно-ділового та наукового стилів; у рубриках "Проблеми
сучасного перекладознавства, порівняльного мовознавства
та фаховий переклад" та "Художній переклад" автори аналізують лексико-граматичні і стилістичні особливості перекладу та засоби досягнення адекватності у відтворенні авторського стилю; рубрика "Оригінали і переклади" пропонує оригінали наукових статей видатних науковців та їх переклади
українською мовою.
4
Збірник "Стиль та переклад" дотримується світових стандартів відбору наукових публікацій. Усі подані статті проходять
внутрішнє рецензування. Редакція залишає за собою право відбору найкращих статей та редагування рукописів відповідно до
вимог, що висуваються до оформлення статей.
Планується видання двох збірників щорічно, а також розміщення електронної версії збірника на сайті Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Запрошуємо ще раз всіх до співпраці!
5
З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ СТИЛІСТИЧНИХ
І ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УДК 81'42=133.1
O. Cherednychenko, docteur d'Etat, professeur
Université nationale Taras Chevtchenko de Kiev (Ukraine)
LA FRANCOPHONIE ET LES ÉTUDES FRANÇAISES
EN UKRAINE: HISTOIRE ET MODERNITÉ
Sont élucidées les dimensions historiques, sociolinguistiques et culturelles
de la francophonie en Ukraine. Le point est fait sur les acquis ukrainiens dans
le domaine de l'étude de la langue et des lettres françaises.
Mots-clés: francophonie, Ukraine, études, histoire, modernité, traduction.
Il y a cent ans l'Ukraine fut un pays francophone, car toute son
élite, aussi bien intellectuelle qu'administrative, apprenait et
pratiquait le français comme une première langue étrangère, et pas
uniquement dans la communication internationale. Au XIXe et au
début du XXe siècle le français fut utilisé largement dans la
correspondance personnelle, comme langue parlée des salons
aristocratiques mais aussi comme langue de support dans les
dialogues littéraires. On trouve beaucoup de mots et locutions du
français, inclus dans les textes littéraires de l'époque, ce qui atteste
un certain métissage des langues à la suite du bilinguisme. Ce n'est
plus le cas aujourd'hui, le français n'arrivant qu'au troisième rang
parmi les langues étrangères enseignées, après l'anglais er l'allemand.
Néanmoins, le thème de la francophonie en Ukraine continue
d'attirer une attention particulière, étant donné l'impact que ce
phénomène a sur la vie culturelle et sociale du pays.
Une série de questions se posent: Quelles sont les origines de la
francophonie dans un pays qui fut longtemps déchiré entre plusieurs
empires? En quelles dimensions se présente le phénomène de la
francophonie dans l'Ukraine d'aujourd'hui? Quelle perspective
s'annonce pour le dialogue des cultures française et ukrainienne?
A quel point sont développées les études françaises dans ce pays?
En anticipant le raisonnement ultérieur, on peut d'ores et déjà
signaler que les réponses à certaines questions, posées ci-dessus, ne
peuvent pas être univoques. Parler de la francophonie en Ukraine
c'est évoquer une saisissante histoire des contacts linguistiques et
culturels des deux peuples qui ne cessaient pas malgré des
circonstances historiques défavorables.
1. L'Historique.
Les origines de la francophonie sur les terres ukrainiennes
remontent au XIe siècle, quand le prince Jaroslav le sage, chef de
l'Etat de Kyiv (la Rous' de Kiev) maria sa fille aînée Anne au roi
français Henri I (1051). On peut présumer qu'Anne de Kiev, reine de
France, fut la première francophone de Rous' – Ukraine qui apporta
une grande contribution au développement des liens historiques
multiples entre deux pays.
Une longue et belle histoire du dialogue des deux civilisations est
marquée par de nombreux épisodes, auxquels participaient des
hommes politiques, écrivains et artistes. En voici quelques uns.
Au XVIe siècle, la République chrétienne cosaque qui existait en
Ukraine, entretenait des relations avec la France. En 1645, son chef,
l'hetman Bohdan Khmelnytsky se rendait en France, à la tète d'une
délégation ukrainienne pour négocier l'envoi d'un corps militaire
cosaque au nombre de 2600 hommes en vue d'aider la France dans sa
lutte contre les Habsbourg autrichiens et espagnols. Les cosaques de
Zaporogié sous le commandement du prince Louis Condé prirent une
part active dans les opérations militaires prés de Dunkerque, qui
finirent par la prise de cette ville en 1646 [Nalyvayko 1992, 158–159].
La république cosaque, qu'on nommait le Sitch de Zaporogié, se
distinguait par un haut niveau de démocratie interne qui assurait
l'éligibilité de tous les supérieurs, y compris l'hetman. La Première
Constitution ukrainienne de 1710, écrite pas Pylyp (Philippe) Orlyk,
proclama le principe de séparation des pouvoirs bien avant sa justification
par Charles Louis Montesquieu. Par ironie du destin P. Orlyk fut forcé de
passer le reste de ses jours à l'étranger, et le nom de la banlieue parisienne
Orly, en toute hypothèse, rappelle un des épisodes de sa vie.
A commencer par Michel Montaigne et ses célèbres "Essais",
l'Ukraine-Rous' fut l'objet des réflexions dans un nombre
considérable d'ouvrages historiques francophones, quelquefois trop
7
littéraires quant à la description de la vie des cosaques et de leurs
luttes contre l'Empire Ottoman. On pourrait citer ici "La
Cosmographie universelle" (1578) d'André Thévet, savant et
voyageur français, qui tenta de présenter la caractéristique des
cosaques ukrainiens.
Il convient aussi de rappeler l'ouvrage fondamental de l'ingénieur
français Guillaume Le Vasseur de Beauplan qui vécut en Ukraine
entre 1630 et 1648. Dans sa "Description de l'Ukraine" [Beauplan
1861] qui vit le jour en 1650, il présenta les données
encyclopédiques sur la géographie du pays et les coutumes de son
peuple. L'auteur prêta une attention particulière à la vie sociale et
l'organisation de l'état cosaque. L'ouvrage de Beauplan suscita un vif
intérêt des contemporains en France et en Europe puisqu'il parut
à l'époque de la guerre libératrice du peuple ukrainien (1648–1654),
tout en faisant la lumière sur les causes de cette guerre et le rôle de la
cosaquerie dans ses batailles [Nalyvayko 1992, 178–180].
L'enseignement de la langue et de la civilisation française qui
commença dans l'Etat de Kyiv, reçut une grande impulsion après la
fondation en 1632 de l'Académie Kyiv – Mohyla. L'Académie employa
les professeurs et les chercheurs de talent dont beaucoup possédaient le
français. Il suffit de rappeler le nom d'un éminent philosophe voyageur
et poète ukrainien, chantre des libertés individuelles Grégoire
Skovoroda (1722–1794) qui fut aussi traducteur du poète humaniste
français Marc-Antoine Muret. C'est à Skovoroda qu'appartient la
maxime courante "le monde m'attrapait mais ne me saisit pas".
2. L'Epoque moderne
Un autre épisode de l'histoire franco-ukrainienne est lié au voyage
d'Honoré de Balzac. En 1847, il vint en Ukraine pour épouser
Eveline Hanska, aristocrate polonaise et son admiratrice vivant à
Verkhivnia, près de Berdytchiv, dans la région de Zhytomyr. L'église
de Verkhivnia où l'on célèbra la messe de mariage, se conserva
jusqu'à nos jours. Balzac passa trois ans dans le domaine de sa
femme, et ses notes de voyage en Ukraine se traduirent par la suite
dans "La Lettre de Kiev". Lui-même, il se trouva parmi les auteurs
français les plus lus et les plus traduits par les Ukrainiens.
La traduction du français en ukrainien se développa surtout au
XIXe et XXe siècles malgré les interdictions du régime colonial russe
8
de traduire vers l'ukrainien. Il s'agit notamment de l'oukaz, signé par
le tsar Alexandre II en 1876, à Ems (Allemagne), qui défendait de
traduire et de publier les traductions en ukrainien. En dépit du dit
oukaz, beaucoup d'écrivains ukrainiens de l'époque intervenaient
comme traducteurs, et leurs textes furent souvent publiés en Galicie,
occupée par l'empire autrichien, plus libéral et permettant une
autonomie culturelle.
Parmi les traducteurs ukrainiens du français, travaillant à la fin du
XIXe et au début du XXe siècle, on doit citer en premier lieu Ivan
Franko (Hugo, Verlaine) Pavlo Hrabovsky (Voltaire, Hugo, Gautier,
Leconte de Lisle, Baudelaire, Heredia, Verlaine), Vassyl Chtchourat
("Chanson de Roland", Hugo, Lamartine, Coppé, L. de Lisle, Sully
Prudhomme), Volodymyr Samiylenko (Molière, Beaumarchais),
Mykola Vorony (Baudelaire, Verlaine), Mykola Zérov (Ronsard,
L.de Lisle, Béranger, Baudelaire), Valerian Pidmohylny (Balzac,
Stendhal, Maupassant, France).
Ils ont été suivis par Maxyme Rylsky (Corneille, Racine, Rostand,
Voltaire, Hugo, Maupassant, Verlaine), Hryhoriy Kochur (Villon,
Verlaine, Rimbaud, Valéry), Mykola Terechtchenko (Villon, Malherbe,
Voltaire, Rousseau, Diderot, Béranger, Chénier), Youri Lisniak (Balzac,
France), Iryna Stéchenko (Molière), Dmytro Palamartchouk (France,
Flaubert, Heredia), Mykola Loukach (Flaubert, Verlaine, Apollinaire),
Victor Koptilov ("Tristan et Izeut"), Anatole Perepadia (Rabelais,
Proust, Moriac, Camus, Claudel, Montaigne, etc.), Mykhaylo
Moskalenko (Baudelaire, Mallarmé, Saint-John Perse).
Il est vrai que certaines traductions du français, faites au XIXe et au
début du XXe siècles, représentaient des versions libres des originaux
et ressemblaient plutôt aux exposés (sinon travesties), basés souvent
sur les traductions en d'autres langues [Cherednychenko 2007].
Pourtant ils ont joué leur rôle dans la prise de connaissance avec la
littérature française qui est devenue populaire en Ukraine. L'élite
ukrainienne de l'époque, tout comme l'élite russe, étant francophone,
pouvait aussi assimiler cette littérature dans sa langue d'origine.
Signalons que sous le régime colonial russe la traduction littéraire
ukrainienne remplissait non seulement les fonctions communicative et
cognitive mais aussi une fonction identitaire très prononcée. Tout en
préservant la langue ukrainienne d'une dégradation éventuelle, la
9
traduction littéraire, en particulier celle des textes français, découvrait
le potentiel d'une langue déprimée de transmettre les idées les plus
raffinées et les procédés de style les plus sophistiqués, ce qui contribua
à l'évolution des normes écrites et des usages de l'ukrainien.
Les représailles staliniennes des années 30 et 40 du XXe siècle
portèrent un grand préjudice à la traduction littéraire, en éliminant
beaucoup d'écrivains-traducteurs et isolant l'Ukraine des contacts
culturels avec l'Europe. La censure soviétique voulait qu'on traduise
des œuvres d'écrivains communistes occidentaux mais dés que ses
derniers changeaient d'opinions et se permettaient la critique de
l'URSS (Aragon, Sartre), on les rayait de la liste des écrivains
recommandés à traduire.
Cependant, même sous la censure les classiques et les figures
emblématiques de la littérature française contemporaine faisaient
l'objet de la traduction, utilisée par les hommes de lettres ayant survécu
aux représailles, comme moyen d'expression de leurs propres idées et
goûts esthétiques ne pouvant s'exprimer en littérature originale.
1. Après l'Indépendance
L'art de traduction fut et reste médiateur dans le dialogue des
cultures. Les œuvres des écrivains et philosophes français se traduisent
en ukrainien de plus en plus activement. Durant ses dernières 20
années qui coïncident avec la période de l'indépendance ukrainienne,
on a traduit plus de 230 œuvres artistiques et socio-humanitaires, et ce
grâce au soutien du programme Skovoroda, lancé par l'Ambassade de
France en Ukraine. Sont apparues de nouvelles traductions de Balzac,
Maupassant, France, Proust, Mallarmé, Valéry, Céline, Camus, Sartre,
Simon, S.de Beauvoir, Gide, Saint-Exupéry, Ionesco, Beckett, Saint–
John Perse, Aymé, Vian, Quéneau, Sarraute, Butor, Duras, Modiano,
Le Clézio, Beigbéder, Houellebecq, etc. Ledit programme a permis la
publication de nouvelles versions des œuvres du Moyen Age français
("Chanson de Roland", "Tristan et Izeut") ainsi que les traductions des
philosophes et sociologues français (Rousseau, Foucault, Bourdieu,
Aron, Lévi-Strauss, Besançon, Derrida, Ricœur et autres).
En même temps, la traduction française de la littérature ukrainienne
qui commença au XIXe siècle avec la restitution des œuvres de
Chevtchenko, se poursuit au XXe et prend de l'ampleur aujourd'hui.
1964 vit un nouveau recueil d'œuvres choisies de Taras Chevtchenko,
10
traduites par Eugène Guillevic. Les textes de Lessia Oukraïnka,
Mykhaïlo Kotsubynsky, Oleksandre Dovjenko, Pavlo Tytchyna,
Maksym Rylsky et d'autres écrivains ukrainiens furent également
restitués en français. Parmi les écrivains contemporains, les plus
traduits en français, sont Youri Androukhovytch et Andrei Kourkov
(auteur ukrainien d'expression russe). En 2004, on a vu paraître en
français "L'Anthologie de la littérature ukrainienne du XIe au
XX siècle" [Antologie 2004] qui présente dix siècles d'évolution
littéraire en Ukraine depuis le fameux "Le Dit de la campagne d'lhor"
jusqu'aux textes modernes. L'édition fut préparée par la Société
scientifique Chevtchenko en Europe et réalisée à Kyiv.
Les acquis de la connaissance mutuelle des peuples français et
ukrainiens ne peuvent pas voiler le fait que l'Ukraine reste peu
visible en France, ce qui est dû à plusieurs causes. Le manque de
ressources financières ne permet pas de lancer un programme
publique des traductions vers le français. Pour l'heure, toutes les
traductions qui se font de l'ukrainien en français, s'appuient sur des
fonds privés. On peut aussi remarquer le passivisme de l'élite
dirigeante en ce qui concerne la promotion de l'image culturelle de
l'Ukraine, et le manque d'intérêt à ce problème du côté des
capitaines de l'industrie.
En revanche, la France est bien présente dans l'Ukraine
d'aujourd'hui. L'Institut français d'Ukraine et l'Alliance française dont
les antennes se trouvent dans toutes les grandes villes de l'Est à
l'Ouest et du Nord au Sud, font beaucoup pour promouvoir la langue
et la civilisation française en Ukraine. Ils organisent des cours et
concours de français, des manifestations culturelles dans le cadre des
journées de la francophonie, de courts séjours et des conférences des
hommes de lettres et d'arts qui contribuent à la meilleure
connaissance de la France et au rayonnement de la langue française.
Tout en arrivant au troisième rang, le français reste un pôle
d'attraction pour les jeunes Ukrainiens qui veulent étudier en
France. Les bourses, accordées par le gouvernement français aux
étudiants en sciences et humanités, sont un bon stimulant pour
l'apprentissage du français. Trois universités ukrainiennes de Kyiv,
Dnipropetrovsk et Donetsk qui dispensent l'enseignement
partiellement en français, font partie de l'Agence universitaire de la
11
francophonie (AUF), ce qui leur permet d'avoir des échanges
fructueux avec les universités francophones.
Le statut d'observateur que l'Ukraine a obtenu en 2007 au sein de
l'OIF, favorise les initiatives francophones et permet la présence du
français dans différents domaines d'activité. Il est enseigné comme
première et deuxième langue étrangère dans toutes les universités
publiques et dans une partie considérable d'écoles secondaires du
pays. Les accords, passés entre universités françaises et ukrainiennes
(Kyiv et Lyon, Kyiv et Montpellier), ont mis en place des
programmes d'études visant à l'octroi de doubles diplomes.
L'Association des professeurs de français d'Ukraine (APFU) est
membre permanent de la Fédération internationale des professeurs de
français (FIPF) et participe à toutes ses activités. Des manifestations
linguistiques, culturelles et scientifiques sont également organisées
par l'Association Ukraine-France et l'Association des boursiers du
gouvernement français.
2. De nouveaux enjeux
Les francophones d'Ukraine sont parfaitement conscients que la
francophonie n'a pas qu'une dimension linguistique, mais qu'elle a
aussi des dimensions politiques et culturelles. Comme une langue de
communication internationale, le français véhicule des idées et des
valeurs qui se sont encrées dans la civilisation humaine. Il s'agit avant
tout des libertés et des droits fondamentaux, conçus au moment de la
Révolution française, qui sont aujourd'hui à la base de la Déclaration
universelle des droits de l'homme. L'Ukraine, associée au travail de
l'OIF et voulant adhérer à l'UE, ne peut pas renoncer à ces valeurs,
bien que les tentatives de revoir certains principes démocratiques
soient entreprises de temps en temps. Depuis 2010 on constate la
volonté de limiter les libertés de parole, de réunion et celle de la
presse, suivant le modèle russe de la "démocratie gouvernée". Mais
"l'Ukraine n'est pas la Russie", comme disait le deuxième Président de
l'Ukraine indépendante Léonid Koutchma, et toute tentative de faire
reculer la démocratie dans ce pays est vouée à l'échec.
Les élites francophones du monde prennent peu à peu conscience
de la différence de l'Ukraine par rapport à la Russie et de la
spécificité de la langue ukrainienne qui n' est pas le dialecte du russe,
comme on le pensait auparavant (cf. le "petit russe"). Le mythe sur
12
l'unité des peuples russe et ukrainien, imposé par la propagande du
Grand voisin, se dissipe progressivement. Michel Malherbe écrit
dans son encyclopédie "Les langages de l'Humanité": "La parenté
entre le russe et l'ukrainien n'est cependant pas aussi étroite que l'on
pourrait se l'imaginer. Certes, ce sont deux langues slaves qui
comportent de nombreuses racines communes, mais cela ne suffit pas
pour permettre une intercompréhension; l'ukrainien serait plus
proche du point de vue du vocabulaire, du biélorusse et du polonais.
Le nombre de locuteurs d'ukrainien peut être estimé à près de 53
millions de personnes..." [Malherbe 1983, 1620].
Les événements de 2004 ("révolution orange") et de 2013
("euromaїdan") ont démontré que les Ukrainiens sont une nation
européenne autosuffisante, une nation des individus qui rejettent le
paternalisme de nouveaux tsars, qui veulent être responsables de
leur destin, qui respectent les droits et libertés de l'homme, surtout le
droit d'élire le pouvoir et la liberté d'expression. Bien entendu, il
reste beaucoup à faire dans la transformation de l'Ukraine pour
l'associer à la famille des nations européennes libres. Il ne fait aucun
doute que la francophonie en tant que moyen de coopération
internationale
joue et jouera son rôle dans la progression
démocratique du pays, resté longtemps coupé de l'Europe.
La langue et les lettres françaises font depuis longtemps l'objet de
recherches en Ukraine. Sur le plan linguistique, on étudie la
phonétique, l'orthographe, le vocabulaire, la grammaire, la stylistique
et la discoursologie du français ainsi que son histoire et sa sociologie.
Sur le plan littéraire, on penche vers la recherche de l'oeuvre des
ecrivains français ou francophones, de l'histoire du théâtre français et
de la typologie comparée des textes littéraires français et ukrainiens.
Il faut aussi mentionner la traductologie qui se propose
d'élucider l'histoire des contacts linguistiques et littéraires francoukrainiens et de construire une théorie de traduction particulière,
pouvant faciliter ces contacts.
Parmi les ouvrages linguistiques citons avant tout сeux de la
professeure Alexandra Andrievska (1900–1982) qui a jeté les
fondements de la philologie française contemporaine en Ukraine,
dans la période d'après la deuxième guerre mondiale. Elle est auteure
des ouvrages comme "Cours de lexicologie française" [Andrievska
13
1958], "Le discours indirect libre dans la prose française
contemporaine" [Andrievska 1970], "Syntaxe du français moderne"
[Andrievska 1973]. Ces ouvrages font preuve d'une approche
philologique pluridisciplinaire des phénomènes linguistiques, basée
sur la profonde connaissance de la langue, de la littérature et de la
civilisation française. Elle a également apporté sa contribution dans
la lexicographie bilingue, ayant collaboré à la conception des grands
dictionnaires français-ukrainien (1955) et ukrainien-français (1963),
réédités au début des années 90.
Prof. Andrievska travaillant à l'université Shevchenko de Kyiv, a
fondé une école, réputée pour ses recherches en histoire, syntaxe et
stylistique du français. Sa disciple Valentyna Bourbelo a fait paraître
plusieurs travaux sur l'évolution historique des genres du discours
littéraire français, en particulier de la littérature courtoise [Bourbelo
1999; Minkin 1974]. Olena Solomarska et Olena Maxymenko ont
recherché respectivement les particularités constructives du français
parlé et les moyens d'expression du comique dans le discours
littéraire. Dans les années 1960, une école de grammaire française a
été fondée à l'Université linguistique de Kyiv par la professeure
Maria Bobyreva qui dirigeait la chaire de français dans la même
université pendant plus de vingt ans.
La géographie des études françaises en Ukraine est assez variée et
embrasse des centres universitaires comme Kyiv, Kharkiv, L'viv,
Chernivtsi, Donetsk Luhansk, Dnipropetrovsk, Odessa, IvanoFrankivsk, Simferopol, Zaporizhia, etc.
Lev Minkine a étudié les types communicatifs de phrases
complexes en français moderne et les catégories de la pragmatique
linguistique [Minkin 1974; Chevtchenko 2009]. Anatoliy Alexeyev a
analysé les aspects stylistiques de la formation des mots français et a
présenté sa stylistique comparée du français, du russe et de l'ukrainien
[Alexeyev 2010]. Roman Pomirko a mis en lumière la typologie du
français et de l'espagnol dans le domaine de la formation des mots et a
participé à l'étude des genres discoursifs dans la communication
interculturelle [Pomirko 2010]. Iryna Smouchtchynska s'est livrée à la
recherche de la modalité subjective de la prose française [2001]. Elle
a également publié deux manuels de stylistique française. Il s'agit de
la "Stylistique des figures: Les tropes" et de la "Stylistique des
14
figures: Les figures non-tropiques" [2008; 2010]. La structure
conceptuelle de la prose française contemporaine a été traitée par
Olena Kaganovska [2002]. Mykhaїlo Popovych a fait le point de la
catégorie de détermination / indétermination du substantif français
dans le discours [2001] et a publié son "Cours théorique de
grammaire française. Morphologie" [2010]. Le problème du rapport
entre la formation des mots et le contexte discoursif a été élaboré par
Svitlana Kremzykova sur la base de l'analyse des situations
actionnelles en ancien français [2010].
Les problèmes de la phonétique et de l'orthographe du français
contemporain ont été examinés dans les ouvrages de Maria
Demianenko [1971] et Gueorguiy Krutchkov [1987]. Ils ont été
suivis par Ella Andrievska [2004], Olena Fedtchenko, Iryna
Sytdikova et autres chercheurs.
Divers aspects sociolinguistiques de la variabilité nationale et
territoriale du français ont trouvé leur éclairage dans les recherches
de l'auteur de ces lignes et de ses disciples Vassyl Jalay et Vladimir
Yurine. Elles ont porté notamment sur les particularités du
foncionnement du français au Maghreb et en Afrique Noire
[Cherednychenko 1983], tout en confrontant les normes et les usages
régionaux à la norme hexagonale. Oleksandre Klymenko a suivi les
débats sur l'évolution de la norme hexagonale au cours du XXe siècle
et a présenté sa vision de la linguistique prescriptive [2009].
Une série d'ouvrages, publiés en ces derniers 30 ans, sont
consacrés à la traductologie franco-ukrainienne. Ils traitent les
problèmes de la traduction littéraire (Halyna et Maria Vengrénivska,
Andriy Hnatiuk,Yaroslav Koval, Roman Ossadtchouk, Mariana
Loukiantchenko, Tetiana Katchanovska, Olena Krushynska, Halyna
Tchernienko, Natalka Sopyluk, Alina Sedlerova), sociopolitique
(Serghiy Kysseliov, Maria Doudnyk), religieuse (Yevguène Jernovey,
Iryna Zaboula) et militaire (Pavlo Matusha, Maksym Bilan). Les
aspects linguistiques et extralinguistiques de la traduction du français
vers l'ukrainien sont examinés dans le manuel de Tcherednytchenko et
Koval [Tcherednytchenko 1995]. L'ouvrage de Maria Vengrénivska
donne les éléments de théorie de la rédaction des textes traduits et de
stylistique comparée [2008]. La didactique de l'interprétation
(français – ukrainien) est l'objet d'étude d'Olena Maxymenko [2005].
15
Les corrélations des argots français et ukrainiens dans l'optique de la
traduction et de la lexicographie bilingue ont été dépouillées par
Andriy Bilas et Natalya Shevchenko. La thèse de doctorat de cette
dernière "Lexicographie bilingue français–ukrainien des unités de
bas niveau de formalité", réalisée en co-tutelle, a été soutenue en
2011, à l'Université Lumière Lyon 2.
Les études, portant sur la littérature française, visent à éclairer la
vie et l'oeuvre des classiques et des modernes, en les mettant dans un
contexte historique et culturel approprié. Parmi les chercheurs
émerge le nom de Dmytro Nalyvayko qui a publié plusieurs ouvrages
sur Victor Hugo [Nalyvayko 1976], Prosper Mérimée, Charles
Beaudelaire, Honoré de Balzac [Nalyvayko 1985], Marcel Proust,
Anatole France, Albert Camus et d'autres écrivains français. La vie et
l'oeuvre de Guy de Maupassant ainsi que son influence sur la
littérature ukrainienne ont été étudiés par Vadym Pashchenko [1986],
connu aussi pour une nouvelle version ukrainienne de la "Chanson
de Roland", traduite en collaboration avec Ninel Pashchenko.
Volodymyr Matviїshyn a fait état des relations littéraires entre
l'Ukraine et la France au XIXe et au début du XXe siècle
[Matvyiishyn 1989].
La littérature contemporaine a été au centre de la recherche de
Valentyna Fesenko qui s'était vouée à l'étude de l'évolution du roman
français et d'expression française après la deuxième guerre mondiale
[2000; 2012]. Elle a fixé notamment son attention sur l'oeuvre de
Georges Bernanos et de Marguerite Duras.
Les problèmes de la réception de la littérature française, traduite
en ukrainien, plus particulièrement des oeuvres de Zola, Flaubert,
Hugo. Verlaine, Heredia, Saint-John Perse, sont traités dans de
nomreux articles de Hryhoriy Kochur [2008] qui était lui-même
poète et traducteur de la poésie française (Villon, Béranger,
Beaudelaire, Verlaine, Rimbaud, Valéry, etc.).
Les problèmes de la réception de la littérature française, traduite
en ukrainien, plus particulièrement des oeuvres de Zola, Flaubert,
Hugo. Verlaine, Heredia, Saint-John Perse, sont traités dans de
nomreux articles de Hryhoriy Kochur [2008] qui était lui-même
poète et traducteur de la poésie française (Villon, Béranger,
Beaudelaire, Verlaine, Rimbaud, Valéry, etc.).
16
Les chercheurs ukrainiens montrent de l'intérêt pour la damaturgie
française. Deux essais sur l'histoire du théatre français appartiennent à
Tetiana Yakymovych [1968; 1973] qui s'est concentrée particulièrement
sur l'analyse de la dramaturgie absurdiste de Ionesco et de Beckett. Elle
est aussi connue pour son ouvrage sur Zola [1971]. Halyna Dranenko a
fait une étude sur les dimensions ontologiques et axiologiques du mythe
dans l'oeuvre du dramaturge français B.-M. Koltès [2011].
Toute œuvre littéraire, traduite et éditée en ukrainien, est accompagnée
d'une préface découvrant sa valeur esthétique et sa place dans la littérature
d'origine. Ces préfaces sont souvent écrites par les traducteurs euxmêmes. Il est évident que le nombre croissant de traductions littéraires à
partir du français stimule les études dans le domaine de l'histoire des
lettres françaises ou francophones et de la critique littéraire. Les textes des
écrivains, philosophes et sociologues français et d'expression française,
intégrés dans la civilisation ukrainienne, contribuent à repenser les valeurs
traditionnelles et élaborer de nouvelles idées, conformes aux défis du
monde actuel. C'est dans cela que réside la fonction enrichissante de la
communication interculturelle.
LITTÉRATURE
1. Alexeyev A. Essai de stylistique contrastive (français – russe – ukrainien
– espagnol – anglais) / A. Alexeyev. – Вінниця: Нова книга, 2010.
2. Andrievska E. Сучасна французька вимова. Теорія і практика [La prononciation française contemporaine. Théorie et pratique] / E. Andrievska, M. Demianenko.
– К.: КНУ ім. Т. Шевченко, 2004.
3. Andrievska A. Cours de lexicologie française / A. Andrievska. – К.: Вища
школа, 1958.
4. Andrievska A. Несобственно-прямая речь в современной французcкой художественной прозе [Discours indirect libre dans la prose française contemporaine] / A. Andrievska. – К.: КНУ ім. Т. Шевченко, 1970.
5. Andrievska A. Syntaxe du français moderne / A. Andrievska. – К.: Вища
школа, 1973.
6. Anthologie de la littérature ukrainienne du XI au XX siècle. – К.: Вид-во
Олена Теліга, 2004.
7. Beauplan G. Description de l'Ukraine / G. Beauplan. – Paris, 1861.
8. Bourbelo V.B. Историческая стилистика французcкого языка [Stylistique
historique du français] / V. B. Bourbelo. – К.: КНУ ім. Т. Шевченко, 1990.
9. Bourbelo V.B. Лингвопоэтика французской словесности IX–XYIII веков
/ V. B. Bourbelo. – К.: КНУ ім. Т. Шевченко, 1999.
10. Cherednychenko O. Про мову і переклад [Sur le langage et la traduction]
/ O. Cherednychenko. – К.: Либідь, 2007.
17
11. Cherednychenko O. Язык и общество в развивающихся странах Африки.
Проблемы функционирования западноевропейского языка [Langue et société
dans les pays d'Afrique en développement. Problèmes du fonctionnement d'une
langue européenne occidentale] / O. Cherednychenko. – К.: Либідь, 1983.
12. Chevtchenko I., Minkin L., Moїseyeva S. Pragmatique linguistique. Dictionnaire
compréhensif. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009.
13. Demianenko M. Вступний курс фонетики французької мови [Introduction à
la phonétique du français] / M. Demianenko. – К.: Вища школа, 1971.
14. Dranenko H. Міф як форма сенсу та сенс форми: міфокритичне прочитання творів. Б.–M. Кольтеса [Mythe comme forme du sens et sens de la forme :
lecture mythocritique des oeuvres de B.–M. Koltès] / H. Dranenko. – Чернівці:
ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2011.
15. Fesenko V. Французький роман 1945–2000. Алхімія слова живого [Roman
français 1945–2000. Alchimie de la parole vivante] / V. Fesenko. – К.: Промінь, 2005.
16. Fesenko V. Littérature d'expression française. Manuel en 2 parties / V. Fesenko.
– Kiev: Vipol, 2012.
17. Kaganovska O. Текстові концепти художньої прози [Les concepts textuels
de la prose littéraire] (à la base de la romanistique française du milieu du XX s.
/ O. Kaganovska. – К.: КНЛУ, 2002.
18. Klymenko O. Прескриптивна лінгвістика. Французький досвід мовного
унормування впродовж ХХ ст. [Linguistique prescriptive. Expérience française de
la normalisation linguistique au cours du XXe siècle] / O. Klymenko. – Луганськ:
СНУ ім. В. Даля, 2009.
19. Kochur H. Література та переклад [Littérature et traduction]. Vol. 2 / H. Kochur.
– К.: Смолоскип, 2008.
20. Kremzykova S. Словотвір та дискурс: діяльністні ситуації у старофранцузькій мові [La formation des mots et le discours: situations actionnelles en ancien
français] / – К.: Бураго, 2010.
21. Krutchkov G. Современная орфография французького языка [Orthographe
du français contemporain] / G. Krutchkov. – К.: Либідь, 1987.
22. Maksymenko O. Усний переклад: теорія, вправи, тексти (французька мова) [Interprétation: théorie, exercices, textes (le français)] / O. Maksymenko.
– КНУ ім. Т. Шевченко, 2005.
23. Malherbe M. Les langages de l'Humanité. Une encyclopédie des 3000 langues
parlées dans le monde / M. Malherbe. – Paris : Seghers, 1983.
24. Matviїshyn V. Українсько-французькі літературні зв'язки XIX – початок
XX st. [Relations littéraires ukraino–françaises au XIXe – début du XXe s.]
/ V. Matviїshyn. – Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 1989.
25. Minkin L.M. Коммуникативные типы сложных предложений в современном французском языке [Types communicatifs de phrases complexes en français
moderne] / L. M. Minkin. – Курск: КПИ, 1974.
26. Nalyvayko D. Оноре де Бальзак. Життя і творчість [Vie et oeuvre]
/ D. Nalyvayko. – К.: Дніпро, 1985.
27. Nalyvayko D. Козацька християнська республіка [République chrétienne
cosaque] / D. Nalyvayko. – К.: Дніпро, 1992.
18
28. Nalyvayko D. Віктор Гюго [Vie et oeuvre] / D. Nalyvayko. – К.: Дніпро, 1976.
29. Pashchenko V. Гі де Мопассан. Нарис життя і творчості [Essai de vie et
d'oeuvre] / V. Pashchenko. – К.: Дніпро, 1986.
30. Pomirko R. Мовленнєві жанри в міжкультурній комунікації [Genres du
discours dans la communication interculturelle] / R. Pomirko, F. Batsevych, A. Paslavska.
– Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2010.
31. Popovych M. Cours théorique de grammaire française. Morphologie / M. Popovych. – Чернівці: ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2010.
32. Popovych M. Детермінованість / недетермінованість іменника у мовленні
[Détermination/indétermination du substantif dans le discours] / M. Popovych.
– ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2001.
33. Smouchtchynska I. Stylistique des figures : Les figures non-tropiques / I. Smouchtchynska. – К.: Логос, 2010.
34. Smouchtchynska I. Stylistique des figures : Les tropes / I. Smouchtchynska.
– К.: КНУ ім.. Т. Шевченка, 2008.
35. Smouchtchynska I. Суб'єктивна модальність французької прози / I. Smouchtchynska. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001.
36. Tcherednytchenko O. (Cherednychenko). Théorie et pratique de la traduction.
Le français / O. Tcherednytchenko (Cherednychenko), Y. Koval. – К. : Либідь,
1995 (1e éd. 1991).
37. Vengrenivska M. Нариси з теорії та практики редагування перекладних
текстів і порівняльної стилістики [Essais de théorie et pratique de la rédaction des
textes traduits et de stylistique comparée] / M. Vengrenivska. – К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2008.
38. Yakymovych T. Драматургия и театр современной Франции [Dramaturgie
et théâtre de la France contemporaine] / T. Yakymovych. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1968.
39. Yakymovych T. Французская драматургия на рубеже 1960–1970 годов
[Dramaturgie française à la charnière des années 1960–1970] / T. Yakymovych.
– К. : КНУ ім.. Т. Шевченка, 1973.
40. Yakymovych T. Молодой Золя : эстетика и творчества [Le jeune Zola :
esthétique et oeuvre] / T. Yakymovych. – К. : Днепро, 1971.
Стаття надійшла до редакції 8.01.14
O. Cherednychenko, Doctor of Philology, рrof.
Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine)
Francophonie and the French studies in Ukraine: history and modernity
Highlighted are historical, sociolinguistic and cultural dimensions of
francophonie in Ukraine. Attention is drawn to Ukrainian acquisitions in the area of
research of the French language and literature.
Key-words: francophonie, Ukraine, studies, history, modernity, translation.
А. И. Чередниченко, д-р филол. наук, проф.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (Украина)
Франкоязычие и франковеденье в Украине: прошлое и настоящее
19
Освещаются исторические, социолингвистические и культурные аспекты
франкоязычия в Украине. Рассматриваются украинские достижения в исследовании французского языка и литературы.
Ключевые слова: франкофония, Украина, франковеденье, история, современность, перевод.
О. І. Чередниченко, д-р філол. наук, проф.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Україна)
Франкомовність та франкознавство в Україні: минуле та сучасне
Висвітлено історичні, соціолінгвістичні та культурні виміри франкомовності в Україні. Розглянуто українські здобутки у дослідженні французької
мови і літератури.
Ключові слова: франкофонія, Україна, франкознавство, історія, сучасність,
переклад.
UDC: 81:7.022.8 (477)
Ν. Κλιμένκο, Καθηγήτρια, Διδάκτωρ Φιλολογικών Επιστημών,
Α. Σαβένκο, Αναπληρωτής Καθηγητής,
Διδάκτωρ Φιλολογικών Επιστημών (Ουκρανία)
ΠΡΟΟΠΤΙΚΈΣ ΤΩΝ ΝΕΟΕΛΛΗΝΙΚΏΝ
ΓΛΩΣΣΟΫΦΟΛΟΓΙΚΏΝ ΚΑΙ ΜΕΤΑΦΡΑΣΤΙΚΏΝ
ΣΠΟΥΔΏΝ ΣΤΗΝ ΟΥΚΡΑΝΊΑ
Το άρθρο περιγράφει τις εξελίξεις και τη σημερινή φάση των νεοελληνικών
γλωσσοϋφολογικών και μεταφραστικών σπουδών στην Ουκρανία και
παρουσιάζει τους σταθμούς των μεταφραστικών εγχειρημάτων στον τομέα των
ελληνο-ουκρανικών λογοτεχνικών επαφών, φωτίζει τις ιδιαιτερότητες της
γνωριμίας του ουκρανικού αναγνωστικού κοινού με τα λογοτεχνικά φαινόμενα
της νεώτερης Ελλάδας μέσω των εισαγωγικών μελετών που εκπονήθηκαν από
τους Ουκρανούς νεοελληνιστές οι οποίοι εστίασαν την προσοχή τους κυρίως
στα ζητήματα του ύφους. Οι συγγραφείς του άρθρου αποδεικνύουν την ανάγκη
να αναλυθούν τα επιτεύγματα της ελληνο-ουκρανικής μετάφρασης στα πλαίσια
των γενικών αρχών της μεταφρασεολογίας καθώς και από άποψη της συγκριτικής
υφολογίας, της επικοινωνιακής και γνωστικής γλωσσολογίας.
Λέξεις-κλειδιά: νεοελληνικές γλωσσοϋφολογικές μελέτες, ελληνο-ουκρανικό
και ουκρανο-ελληνικό μεταφραστικό εγχείρημα, αρχές της μεταφρασεολογίας,
διακειμενικότητα.
Η γλωσσολογική μελέτη των υφολογικών ιδιαιτεροτήτων στα
έργα των σπουδαιότερων Ελλήνων συγγραφέων έχει συσχετισθεί με
20
τη διαδικασία του εμπλουτισμού της ουκρανικής λογοτεχνίας με τα
λογοτεχνικά έργα της Ελλάδος. Η διερεύνηση των νεοελληνικών
λογοτεχνικών κειμένων στην Ουκρανία στα πλαίσια της
γλωσσοϋφολογικής προσέγγισης έχει τις δικές της παραδόσεις. Για
ένα μεγάλο χρονικό διάστημα το ενδιαφέρον των μελετητών
επικεντρώθηκε στην ανάλυση της καλλιτεχνικής εκφραστικότητας
και της ποιητικής των λογοτερχνικών έργων. Αυτή την προσέγγιση
την ευνοούσαν οι συνθήκες και προϋποθέσεις της ενσωμάτωσης των
μεταφρασμένων έργων στα πολιτιστικά και κοινωνικά
συμφραζόμενα εκείνης της εποχής: ήταν αναγκαίο να εξεταστεί
πρώτα και να συνειδοποιηθεί η εξέλιξη της σύγχρονης ελληνικής
λογοτεχνίας (συχνά βάσει των ιδεολογικών προτιμήσεων), και μετά
να παρουσιαστούν τα επιτεύγματα των πιο λαμπρών αλλά και
επίκαιρων εκπροσώπων της στον Ουκρανό αναγνώστη. Για την
εκπλήρωση αυτού του σκοπού κατέβαλαν πολλές προσπάθειες ο
Α. Biletsky, η Τ. Chernyshova και οι μαθητές τους γράφοντας για
πολλούς Έλληνες συγγραφείς, αγγίζοντας με την ευκαιρία το ατομικό
τους ύφος και παρουσιάζοντας τις ιδιαιτερότητες της καλλιτεχνικής
γραφής τους. Η πιο λεπτομερής μελέγλωσσοϋφολογικών
ιδιαιτεροτήτων των μερικών Ελλήνων ποιητών (Γιάννης Ρίτσος) και
πεζογράφων (Νίκος Καζαντζάκης) εκπονήθηκε από τους αποφοίτους
του Εθνικού Πανεπιστημίου "Ταρας Σεβτσένκο" του Κιέβου Victor
Sokoliuk και Victor Mishchuk στις διδακτορικές τους διατριβές: "Τα
μυθολογικά στοιχεία στο έργο του Γιάννη Ρίτσου" [Соколюк 1997] και
"Ο καλλιτεχνικός κόσμος του Νίκου Καζαντζάκη (προβλήματα
αισθητικής και ποιητικής )" [Міщук 1994].
Ολοένα και αυξανόμενος αριθμός των έργων της ελληνικής
λογοτεχνίας που έχουν μεταφραστεί στα ουκρανικά επιτρέπει την
περαιτέρω ανάπτυξη της γλωσσολογίας του ελληνικού κειμένου, της
μεταφρασεολογίας και της συγκριτικής υφολογίας. Ειδικότερα, μία
από τις πρώτες μελέτες ήταν το άρθρο της καθηγήτρας E. Karpilovska
"Ουκρανικά και Ελληνικά τραγούδια" που αφιερωθηκε στη
συγκριτικήμελέτη των Κλέφτικων τραγουδιών στην Ελλάδα και των
Κοζάκικων τραγουδιών στην Ουκρανία τον XVI–XVIII αι., όταν οι
δύο χώρες πολεμούσαν εναντίον των Οθωμανών [Українська елліністика 2010, 422–432]. Αυτά τα τραγούδια παρουσιάζουν την
εκπληκτική ομοιότητα στην καλλιτεχνική κάλυψη ενός θέματος που
21
ήταν κοινό για τους δύο λαο, την ομοιότητα στις κοσμοθεωρίες τους,
την ομοιότητα της ρυθμικής οργάνωσης των ελληνικών και
ουκρανικών λαϊκών τραγουδιών. Το άρθρο αποκαλύπτει τα κοινά
μοτίβα των τραγουδιών: το προφητικό όνειρο, τον θάνατο, τον γάμο
καθώς και τα σύμβολα: τα πουλιά ως μεσάζοντες μεταξύ του
υπερφυσικού και του ανθρώπινου κόσμου κτλ.
Οι σημερινές υφολογικές μελέτες διευρύνουν αναγκαστικά τα
εξεταζόμενα πεδία και το βλέμμα των ειδικών στρέφεται στις
κειμενικές ποικιλίες που ξεπροβάλλουν τελευταία στην
επικοινωνιακή λειτουργία της κοινωνίας. Τα γλωσσικά και
υφολογικά χαρακτηριστικά των ελληνικών διαφημιστικών κειμένων
περιγράφονται από την S. Perepliotchykova στα μεθοδολογικα
πλαίσια της ανάλυσης του συνεχούς λόγου [Українська елліністика
2010, 432–436]. Ολοένα και πιο συχνά αντικείμενο μελέτης γίνεται
η χρήση της γλώσσας υπό ιδιαίτερες συνθήκες επικοινωνίας (π.χ. η
λειτουργία των λεγόμενων "ειδικών γλωσσών", όπως τα νομικά
ελληνικά). Οι ιδιαιτερότητες της χρήσης των νομικών όρων στα
κείμενα της ελληνικής ποινικής νομοθεσίας, η επιρροή της
καθαρεύουσας στα σύγχρονα ελληνικά νομικά έγγραφα αναλύονται
από την A. Stolyarova A. από την άποψη της επικοινωνιακης
γλωσσολογίας και πραγματολογίας [Столярова 2008]. Επίσης, στα
πλαίσια της κειμενογλωσσολογίας δουλεύει η L. Gluschenko η
οποία εξετάζει τέτοια χαρακτηριστικά σύνθεσης του σύγχρονου
ελληνικού μυθιστορήματος, όπως η χρήση των παρομοιώσεων ως
δημιουργικού στοιχείου στο μυθιστόρημα του Ν. Καζαντζάκη
"Ο Χριστός Ξανασταυρώνεται". Η ερευνήτρια δείχνει ότι με τη
χρήση των παρομοιώσεων ο συγγραφέας πλάθει την δομή των
μυθιστορηματικών χαρακτήρων του έργου. Οι σύγκρισεις βοηθάνε
στον Καζαντζάκη να πλησιάσει τον αναγνώστη, επικαλούμενος την
εμπειρία και τις γνώσεις του, οι οποίες μπορούν να συμπίπτουν ή όχι
με αυτές του συγγραφέα, γεγονός που θα χρησιμεύσει ως βάση για
την εμπλοκή και διέγερση της προσοχής του αναγνώστη [Нікос Казандзакіс: пристрасть до свободи 2009, 38–42].
Είμαστε σε θέση να ισχυριστούμε ότι μέχρι πρόσφατα οι μελέτες των
νεοελληνικών λογοτεχνικών κειμένων στην Ουκρανία ποδηγετήθηκαν
από τα πρακτικά προβλήματα του μεταφραστικού εγχειρήματος στα
πλαίσια της ουκρανο-ελληνικής διαπολιτισμικής επικοινωνίας.
22
Όπως έχει ήδη αναφερθεί, τα πρωτεία σε αυτόν τον τομέα παίρνουν
ο Α. Biletsky και η Τ. Chernyshova. Αυτοί οι επιστήμονες στην ουσία
έβαλαν τα θεμέλια των ουκρανο-ελληνικών λογοτεχνικών σχέσεων, τη
σύναψη τους, τη ή μετάδοση της Ουκρανικής λογοτεχνίας στην Ελλάδα
και της Νέοελληνικής λογοτεχνίας στην Ουκρανία. Χάρη στις
προσπάθειές τους δημοσίευτηκε στην Ελλάδα η ποιητική συλλογή
"Κομπζάρ" του εθνικού ποιητή της Ουκρανίας Τ. Shevchenko
[Σεβτσένκο 1964], η λογοτεχνική μετάφραση του οποίου έγινε από τα
πρόχειρα των Ουκρανών νεοελληνιστών με την επιμέλεια του
Α. Biletsky. Ετοιμάστηκαν επίσης τα πρόχειρα μετάφρασης ορισμένων
έργων του Ivan Franko και της Lesya Ukrainka με την παρουσίαση της
βιογραφίας και του έργου τους. Σήμερα μπορούμε να πούμε με
βεβαιότητα ότι o Ουκρανός αναγνώστης έχει μια ιδέα για την ανάπτυξη
της ελληνικής λογοτεχνίας, κυρίως χάρη στις οργανωτικές και
μεταφραστικές προσπάθειες του Α. Biletsky και της Τ. Chernyshova.
Οι πεζογράφοι της Ελλάδας και της Κύπρου παρουσιάζονται στις
ουκρανικές μεταφράσεις τόσο στις ξεχωριστές εκδόσεις όσο και στις
συλλογές συγκεκριμένων κειμενικών ειδών. Στα μεγάλα μεταφρασμένα
έργα της πεζογραφίας ανήκουν κυρίως τα μυθιστορήματα του
Ν. Καζαντζάκη "Ο Χριστός ξανασταυρώνεται", "Ο καπετάν Μιχάλης
(ελευθερία ή θάνατος)", "Βίος και πολιτεία του Αλέξη Ζορμπά", "Στα
παλάτια της Κνωσού" και "Μέγας Αλέξανδρος". Η ιδιαιτερότητα των
ορισμένων εκδόσεων συνίσταται στο ότι το μεταφραστικό εγχείρημα
γινόταν από έναν μεταφραστή και έναν φυσικό ομιλητή, για
παράδειγμα, η μετάφραση του μυθιστορήματος του Ν. Καζαντζάκη "Ο
καπετάν Μιχάλης (ελευθερία ή θάνατος)" έγινε από τον I. Hrechanivskiy
σε συνεργασία με τον Γιάννη και την Βικτόρια Μότσιους.
Οι πρώτες ουκρανικές μεταφράσεις των Ελλήνων συγγραφέων
εμφανίστηκαν στο περιοδικό "Βσέσβιτ" (Το Σύμπαν) τη δεκαετία
του '60 του εικοστού αιώνα, και αργότερα ως ξεχωριστή έκδοση,
που δημοσιεύθηκε από τους εκδοτικούς οίκους "Βεσέλκα" (Ουράνιο
Τόξο) και "Ντνιπρό" (Δνείπερος). Μια σύντομη βιβλιογραφική
περιγραφή των έργων που είχαν μεταφραστεί από τα Νέα Ελληνικά
παρουσιάζεται στο βιβλίο "Σύγχρονη Ελληνική Λογοτεχνία.
Ανθολογία" [Новогрецька література: антологія 2008, 337]. Είναι
το πρώτο συλλογικό έργο στην Ουκρανία, που εισάγει τον
αναγνώστη στη μεταφρασμένη σύγχρονη ελληνική λογοτεχνία ως
23
ένα πεδίο υπό εξέλιξη: από τις αρχές της του XIV αιώνα, όταν
συνεγράφη το Μεταβυζαντινό έργο "Διήγησις παιδιόφραστος των
τετραπόδων ζώων" ως τη σύγχρονη εποχή. Στη συλλογή
παρουσιάζονται οι βασικές κατευθύνσεις της ανθοφορίας της
ελληνικής λογοτεχνίας, καθώς και προσφέρονται οι μεταφράσεις της
ποίησης και πεζογραφίας από τους Ουκρανούς μεταφραστές
διάφορων γενιών. Τη συλλογή ανοίγουν τα έργα των μελών της
Επτανησιακής σχολής, μεταξύ των οποίων του εθνικού ποιητή της
Ελλάδας Διονυσίου Σολωμού και του Ανδρέα Κάλβου. Η παλαιά
Αθηναϊκή σχολή, επίσης γνωστή και ως ρομαντική, εκπροσωπείται
από τα έργα του Αλεξάνδρου Ραγκαβή, ενώ η Νέα Σχολή των
Αθηνών εκπροσωπείται από τις μεταφράσεις του Γιάννη Ψυχάρη,
του Κωστή Παλαμά και του Λορέντζου Μαβίλη. Η ανθολογία
φέρνει τον Ουκρανό αναγνώστη σε επαφή και με τα έργα των
αντιπροσώπων του ψυχολογικού νατουραλισμού – του Αλέξανδρου
Παπαδιαμάντη και του Γεώργιου Βιζυηνού, των συμβολιστών
μεταξύ των οποίων οι μεταφράσεις των ποιημάτων του
"πρωτειακού" Κωνσταντίνου Καβάφη, του Αγγέλου Σικελιανού και
του Κώστα Καρυωτάκη, των ρεαλιστών – του Κώστα Βαρνάλη, του
Νίκου Καζαντζάκη, και των συγγραφέων, οι οποίοι ομαδοποιούνται
υπό τον τίτλο "Η γενιά του 1930", που περιλαμβάνει δύο
νομπελίστες – τον Γιώργο Σεφέρη και τον Οδυσσέα Ελύτη, τον
τιμηθέντα με το Διεθνές Βραβείο Λογοτεχνίας Λένιν τον Γιάννη
Ρίτσο, τον Στράτη Μυριβήλη, τον Ηλία Βενέζη, τον Μιχάλη
Καραγάτση, την Γαλάτεια Καζαντζάκη. Η λογοτεχνία του ελληνικού
μοντερνισμού συνεχίζεται με τα έργα των Ελλήνων υπερρεαλιστών
– του Ανδρέα Εμπειρίκου, του Νίκου Εγκονοπούλου καθώς και των
εκπροσώπων της μεταπολεμικής γενιάς – του Νίκου Παραπερικλή,
του Κώστα Κοτζιά, του Αντώνη Σαμαράκη, της ΄Ελλης Αλέξίου, της
Δίδως Σωτηρίου, του Βασίλη Βασιλικού, του Σπύρου Πλασκοβίτη,
του Κώστα Ταχτσή, του Κώστα Βαλέτα, του Τάσου Λειβαδίτη,
και των νεώτερων δημιουργών όπως η Άλκη Ζέη, ο Κώστας
Ασημακόπουλος, ο Στράτης Δημητρίου.
Οι μεταφράσεις γίνονται από τους διαπρεπείς μάστορες του λόγου
όπως ο Andriy Biletsky, ο Hryhoriy Kochur, ο Dmitriy Palamarchuk,
ο Oleksandr Ponomariv, ο Basil Stepanenko, ο Anatolii Cherdakli,
η Tetyana Chernyshova, η Iryna Betko, ο Evgen Konopatsky, ο Viktor
24
Sokolyuk, ο Volodymyr Skourov και από τους εκπροσώπους της
νεώτερης γενιάς Ελληνιστών – την Olesya Moysienko, τη Svitlana
Perepliotchykova, την Taisia Pushkar, τον Andrii Savenko.
Πρέπει να σημειωθεί το ενδιαφέρον των νεοελληνιστών
μεταφραστών για τις λαογραφικές προεκτάσεις του καλλιτεχνικού
λόγου. Στα πλαίσια των μελετών των μικρών λαογραφικών ειδών ο
Oleksandr Ponomariv δημιούργησε μια μεταφραστική συλλογή
"Ελληνικές παροιμίες", που δημοσιεύθηκε από τον εκδοτικό οίκο
"Ντνιπρό" ως ένα βιβλίο της σειράς "Λαϊκή σοφία" με πρόλογο του
V.Sokolyuk [Грецькі прислів'я та приказки 1985]. Επί του
παρόντος, το κύριο ενδιαφέρον εστιάζεται στην λαογραφική
κληρονομιά των Ελλήνων της Ουκρανίας: στις συλλογές κειμένων
των ρουμέϊκης προφορικής παράδοσεις, στην ανάλυση και σύγκριση
τους και τη σύγκριση τους με το ανατολικό σλαβικό και δημοτικό
λαογραφικό υλικό.
Στον τομέα της μετάφρασης από την νεοελληνική γλώσσα
σταδιακά αναπτύχθηκε η κριτική της ελληνο-ουκρανικής μετάφρασης.
Τα επίκαιρα ζητήματα της απόδοσης των γλωσσικών εκφραστικών
μέσων και κειμενικών δομικών στοιχείων ερευνούσαν στις διατριβές
τους η S. Perepliotchykova ("Αναπαράσταση της ιδιολέκτου
(idiostyle) του N. Καζαντζάκη στις ουκρανικές μεταφράσεις των
έργων του" [Перепльотчикова 2004]) και ο A. Savenko ("Σύγχρονη
Ελληνική φρασεολογία και η απόδοση της στις ουκρανικές
μεταφράσεις των μυθιστορημάτων του Ν. Καζαντζάκη και
Σ. Μυριβήλη" [Савенко 2006]). Μερικά άρθρα προς αυτή την
κατεύθυνση περιέχονται στο έκτο κεφάλαιο της συλλογικής
μονογραφίας "Ελληνικές σπουδές στην Ουκρανία", στα οποία
ειδικότερα, επισημαίνονται οι δυσκολίες της απόδοσης στα
ουκρανικά των επικών διακειμενικών δομικών στοιχείων η
λειτουργία των οποίων στο κείμενο στηρίζεται στη χρήση των
ιδιωματικών φράσεων και οι ιδιαιτερότητες της αναπαράστασης του
γλωσσικού συμβολισμού του N. Καζαντζάκη. Σ'ένα άλλο άρθρο του
καθηγητή O.Ponomariv αναλύονται οι επιτυχίες και τις αποτυχίες της
μετάφρασης του Ταράς Σεβτσένκο στη νέοελληνική γλώσσα βάσει
της συλλογής "Ταράς Σεβτσένκο. Ποιήματα" [Σεβτσένκο 1964].
Η μελέτη των διαφόρων πτυχών της διαπολιτισμικής
επικοινωνίας, στην οποία ανήκει η μετάφραση, είναι αδύνατη χωρίς
25
την ανάλυση του περιβάλλοντος στο οποίο πλάθεται τη δημιουργική
προσωπικότητα του μεταφραστή. Δυστυχώς οι ειδικοί στο χώρο της
μεταφρασεολογίας πολλές φορές δε δίνουν σ'αυτό την πρέπουσα
προσοχή, πιστεύοντας ότι η προμεταφραστική φάση είναι ένα
παροδικό και υποκειμενικό φαινόμενο, που εξαρτάται από την
ψυχολογική φυσιογνωμία του κάθε μεταφραστή, εξ ου και οι
δυσκολίες να το προσεγγίσει ο ερευνητής και εξετάσει εφαρμόζοντας
τις επιστημονικές μεθόδους, εκτός από κάποιες περιπτώσεις της
ευτυχούς σύμπτωσης που έχουν σχέση με την αυτοαντανάκλαση του
μεταφραστή, την εξέταση από τον ίδιο των λύσεων στις οποίες
προσφεύγει για την επίτευξη του απώτερου μεταφραστικού στόχου.
Η αξία της προμεταφραστικής φάσης εξαρτάται από τον τύπο του
κειμένου και τον τρόπο της πρόσληψής του.
Προκειμένου για τη λογοτεχνική μετάφραση η αξία του ανωτέρω
ισχυρισμού αυξάνεται ακόμη περισσότερο. Ένα παράδειγμα
παρόμοιας αυτοαντανάκλασης είναι η ερμηνεία της μετάφρασης και
του ζητήματος της μεταφράσιμοτητας, που ανήκει στον μεγαλύτερο
συγγραφέα της εποχής μας Umberto Eco. Ένα μεγάλο μέρος του
έργου του βασίζεται στην αναλυτική έκθεση της πρακτικής
εμπειρίας του συγγραφέα ως μεταφραστή ή (το πιο σημαντικό) ως
συγγραφέα – σύμβουλο / εμπειρογνώμονα ο οποίος εξετάζει με τον
μεταφραστή τις δυνατότητες της μετάφρασης του δικού του έργου
[Эко 2006]. Στο πλαίσιο της ανάλυσης της ουκρανικής λογοτεχνικής
μετάφρασης των ελληνικών έργων, είναι σκόπιμο να εξετάσουμε
περισσότερο την προσέγγιση της αυτοαντανάκλασης που βασίζεται
στις μεταφράσεις που πραγματοποιήθηκαν από τους συγγραφείς που
ανήκουν στην ομάδα των "Biletsky-Chernyshova". Προτιμούμε τον
όρο "ομάδα" (ή κύκλος) και όχι "σχολή", διότι οι μεταφραστικές
δραστηριότητες που σχετίζονται με το χώρο της ελληνικής
λογοτεχνίας, δεν ήταν αδιάκοπες από χρονική άποψη, πράγμα που
θα σήμαινε συνέχιση των δημιουργικών προσεγγίσεων και
μεταφραστικής νοοτροπίας. Σε γενικές γραμμές προκειμένου για την
ελληνική μετάφραση στην Ουκρανία του εικοστού αιώνα, είναι
λογικό να διακρίνουμε δύο περιβάλλοντα στα οποία σχηματίστηκαν
οι ομάδες, που ενδιαφέρονταν για τη μετάφραση του ελληνικού
Λόγου διαφόρων εποχών και συσπειρώθηκαν βάσει ορισμένων
αρχών και πεποιθήσεων: του Κιέβου-Χαρκόβου και του Λβιβ .
26
Να πώς περιγράφεται το εν λόγω περιβάλλον του Κίεβου ένας
από τους άμεσους συμμετέχοντες ο Vadym Skourativskyi "... Αυτοί
(πρόκειται για τον A. Biletsky και την T. Chernyshova) ήταν
άνθρωποι της απίστευτης μόρφωσης. Το θέμα είναι ότι από τη μία
πλευρά η ζωή τότε ηταν δύσκολη, και από την άλλη πλευρά,
βελτίωναν συνεχώς τις γνώσεις τους και ήξεραν απίστευτα πολλά
στον κλάδο τους. Ο κος Biletsky μπορούσε να μεταφράζει από
50–60 γλώσσες,συμπεριλαμβανομένων και των εξωτικών γλωσσών.
Η κα Chernyshova δίδάξε στο πανεπιστήμιο τα Λατινικά, τα Αρχαία
Ελληνικά καθώς και τα Νέα Ελληνικά [ ... ] ... τελικά
συσπειρώνονται γύρω τους δεκάδες δεκάδες ταλαντούχοι και πολύ
νέοι άνθρωποι που ενδιαφέρονται για κάποιο είδος εναλλακτικής
κουλτούρας." [Скуратівський 2010].
Στον εν λόγω κύκλο εκτός από τον A. Biletsky και την
Τ. Chernyshova ανήκαν οι στο εξής διακεκριμένες προσωπικότητες
της ουκρανικής μετάφρασης όπως οι Ι. Betko, Ι. Drach,
Ν. Klymenko, Ε. Konopatskyi, Ι. Mykytenko, O. Ponomariv,
V. Sokolyuk, V. Stepanenko, V. Skourov, Α. Cherdakli. Η εντατική
πολιτιστική ζωή των μελών του κύκλου συνέβαλε στην ανάπτυξη
ιδιόμορφων μεταφραστικών "αγώνων", στους οποίους με τον ένα ή
τον άλλο τρόπο συμμετείχαν και οι ίδιοι οι Κορυφαίοι. Αυτό μας
επιτρέπει να εκφέρουμε την γνώμη για την ύπαρξη μιας σφαιρικής
αντίληψης για τα προβλήματα της μετάφρασης των ελληνόφωνων
έργων, που σχηματίστηκε από τους ιδρυτές του κύκλου και
κληροδοτήθηκε και μεταδόθηκε στους οπαδούς τους. Για
παράδειγμα, η Ελληνίδα ερευνήτρια Ο. Σελέκου υποβάλλει ένα
απόσπασμα από τη συνέντευξη που έδωσε ο A. Biletsky κατά την
πρώτη παραμονή του στην Ελλάδα, η οποία δημοσιεύθηκε στην
εφημερίδα "Τα Νέα": "Εφέτος θα βγουν πολλά έργα των Ελλήνων
συγγραφέων. Μεταφράζονται στα ρωσικά αλλά και σε πολλές
γλώσσες των λαών της ΕΣΣΔ τα ακόλουθα: εκλογή από το έργο του
ποιητή Κώστα Βάρναλη, ανθολογία δημοτικών τραγουδιών του
ελληνικού λαού, διηγήματα των Κατηφόρη, Λουντέμη, Μυριβήλη,
Αλεξίου, Βενέζη, Λούλη, Ρώτα, Παπαπερικλή, Τσίρκα, Βουτυρά,
Γαλανού, Κάσδαγλη και άλλων. Επίσης έχει τελειώσει η μετάφραση
ποιημάτων του Ρίτσου, που θα εκδοθούν στη σειρά "Ξένοι ποιητές".
Στα ουκρανικά έχει μεταφραστεί ο Καζαντζάκης, "Ο Χριστός
27
ξανασταυρώνεται".[…] Στα πανεπιστήμιά μας υπάρχουν ειδικά
τμήματα κλασικής φιλολογίας. Επίσης, υπάρχουν φοιτητικοί όμιλοι
"Θαυμασταί του ελληνικού πολιτισμού".[…] Και ενώ τον αρχαίο
ελληνικό πολιτισμό, τους αρχαίους συγγραφείς οι σοβιετικοί τον
διδάσκονται από τα μαθητικά θρανία, τους σύγχρονους συγγραφείς
τώρα τους ανακαλύπτουμε. Σε αυτό πρέπει να βοηθήσουν και οι
ίδιοι. Άλλωστε, η προσπάθεια που καταβάλλεται για την χαλάρωση
της διεθνούς εντάσεως εκδηλώνεται και μέσα από τις ανταλλαγές
πνευματικών ανθρώπων".
Σε σχόλια δημοσιογράφων ότι οι προαναφερθέντες, στην
πλειοψηφία τους συγγραφείς είναι αριστεροί, ο Biletsky απαντά ότι
γίνεται προσπάθεια και ότι υπάρχει πρόγραμμα να γνωρισθεί το
αναγνωστικό κοινό της χώρας με όλους τους μεγάλους σύγχρονους
Έλληνες συγγραφείς. "Φυσικά" παραδέχεται ο καθηγητής
Μπελέτσκυ, "η επιλογή αυτή [των συγγραφέων] δεν είναι ούτε
πλήρης ούτε απολύτως ικανοποιητική. Η επιλογή ξένων έργων για
μετάφραση δεν γίνεται αναγκαστικά με πολιτικά κριτήρια" [Білецький 2012, 758–759]. Ως εκ τούτου, ο κύκλος καθοδηγείτο από τους
ακόλουθους κανόνες πριν απο την επιλογή του έργου για την
μετάφραση: 1) η προσωπικότητα του συγγραφέα, τη συμμετοχή του
στη λογοτεχνική ζωή της χώρας, προσωπικές επαφές (Ε. Αλεξίου,
Γ. Ρίτσος, Κ. Ασημακόπουλος, Τ. Λειβαδίτης)˙ 2) η δημοφιλία του
έργου εκτός της χώρας (η προσιτότητα και η επικαιρότητα των
θεμάτων και ζητημάτων από την άποψη της αισθητικής αξίας
αλλοδαπού)˙ 3) η αυτοεθνική ειδικότητα (ενδιαφέρον για τα θέματα,
αισθητική αξία από την άποψη του φορέα της εθνικής
ευαισθητοποίησης)˙ 4) η λειτουργικότητα του κειμένου και των
προβλημάτων που πραγματεύεται του σε ένα εθνικό περιβάλλον της
γλώσσας-στόχου. Η ανάλυση των μεταφράσεων του Andriy Biletsky
και των μαθητλων του επιτρέπει να διατυπωθούν οι εξής βασικές
αρχές του κύκλου τους:
1) της μετάφρασης πρέπει να προηγείται η βαθιά μελέτη του
πολιτιστικού και ιστορικού υποβάθρου του πρωτότυπου κειμένου
για να διατηρηθούν όσο γίνεται καλύτερα τα όρια του συνεχούς
λόγου (discourse), που κατασκευάζονται με την επαφή με το
αναγνωστικό κοινό, ιδιαίτερα τα υφολογικά μητρώα, και για να
αναπαραχθούν οι εθνοπολιτιστικές ιδιαιτερότητες. Να τι αναφέρεται
28
στον πρόλογο της μετάφρασης της "Ιστορίας" του Ηροδότου: "Η
προτεινόμενη μετάφραση δεν στόχευσε να αφαιρέσει τις
χαρακτηριστικές ιδιαιτερότητες της γλώσσας του Ηροδότου
(conversational narrative που Andriy Biletsky ονομάζεί "colloquial
style" )" [Геродот 1993, 12]. Μερικοί τείνουν να εκλαμβάνουν αυτή
την προσέγγιση ως μεταφραστικό φορμαλισμό (π.χ., ο Α. Perepadya
αναφέρει τον V Skurativskyi που είπε "Κρίμα που δεν ξέρετε τα
Ελληνικά. Ο Ηροδότος θα έπρεπε να μεταφραστεί στο δικό σας ύφος
(πρόκρειται για τη μετάφραση από τον εν λόγω μεταφραστή του
έργου του François Rabelais)" [Глібчук 2007]). Ωστόσο, κατά τη
γνώμη μας, η προσέγγιση του Biletsky εξηγείται από την
προσπάθειά του να βρει την κατάλληλη γλωσσική μορφή που θα
μπορούσε να αντισταθεί στον αναπόφευκτο εκσυγχρονισμό του
κειμένου, θα ήταν μια "ερμηνευτική ανάγνωση" του, και το πιο
σημαντικό μέλημα της ανάγνωσης αυτής είναι η εισαγωγή του
αναγνώστη στα ξένα συμφραζόμενα μιας άλλης εποχής. Η επίμονη
αναπαραγωγή του "colloquial style" από τον Biletsky μπορεί να
εξηγηθεί από τις προσπάθειες να κατασκευάζει την χαμένη σε άλλες
μεταφράσεις υφολογική αυθεντικότητα του πρωτοτύπου, που
αποτελεί κατά κύριο λόγο τη συμβίωση της τεχνικής του
λογοτεχνικού και του επιστημονικού λόγου όπου η "οντολογική
αμεροληψία" της περιγραφής και της αρχικής ανάλυσης του
ορισμένου υλικού συμπλέχτηκε απρόσκοπτα με το λογοτεχνικό
"διήγημα", το οποίο έγινε αποκλειστικά το γεγονός του κειμένου.
Φυσικά, η μεταφραστική ερμηνεία του Biletsky μπορεί να εκληφθεί
ως κάτι που χαλάει την λογοτεχνική άποψη της "Ιστορίας", αλλά από
την άποψη της μετάδοσης "του γράμματος και του πνεύματος" του
κειμένου αυτό ήταν σίγουρα ένα θαρραλέο και απαραίτητο πείραμα.
2) Η εξοικείωση των ουκρανών αναγνωστών με την λογοτεχνική
πορεία στην Ελλάδα μέσω της επιλεκτικής μετάφρασης των
"επιδεικτικών" έργων της κάθε περιόδου. Η συνοδεία του κάθε
λογοτεχνικού έργου από επεκτεταμένα σχόλια για την θέση του
συγγραφέα στην λογοτεχνική, κοινωνική και πολιτική ζωή της
χώρας, με τις ιδιαιτεροτητές της ιδιολέκτου του, με την έκφραση των
θέσεων της κοσμοθεωρίας στην τέχνη του συγγραφέα.
3) Η τήρηση της οντολογικής – ερμηνευτικής προσέγγισης στην
μετάφραση του λογοτεχνικού έργου που συνίσταται στο να "κάνει" ο
29
μεταφραστής να "μιλήσει" το πρωτότυπο στη γλώσσα-στόχο, "στην
πιστότητα προς το αντικείμενο της ερμηνείας (του λόγου του
πρωτότυπου) που δεν είναι ταυτόσιμο με το υποκείμενο της
ερμηνείας (του μεταφραστή-ερμηνευτή)" [Коломієць 2004, 66]. Στη
μετάφραση του Ηροδότου αυτό το πρόβλημα λύθηκε με την
ανάπτυξη ενός συστήματος αναπαραγωγής του χρώματος της
κλασικής αρχαιότητας στο φωνητικό, μορφολογικό και συντακτικό
επίπεδο: η αναπαραγωγή της αρχαίας ελληνικής φωνητικής και η
προσαρμογή των ονομάτων της περιπτωσιοκρατίας (nonce word)
στις ιδιαιτερότητες της ουκρανικής μορφολογίας, π.χ. Теби, Айгіна,
Ахілес, анаксириди, басілевс, теменос, медімн, промандіс κλπ., η
απομίμηση του ομιλητικού χαρακτήρου της αφήγησης (narrative)
του Ηροδότου με την διατήρηση διαφορετικών παρενθετικών
δομών-ερμηνείων ή των επικοινωνιακών συνδέσμων, που
επιβαρύνουν και επιβραδύνουν την αφήγηση, αλλά αναπαράγουν το
χαρακτηριστικό αρχαίο "αβίαστο" του επικού praeteritum. Παρόμοιο
ερμηνευτικό "εξελληνισμό" των μεταφράσεων ούτως ή άλλως
συναντάμε σε όλες τις μεταφράσεις των συμμετεχόντων του κύκλου
των "Biletsky–Chernyshova". Κατά τη γνώμη μας, οι αρχές της
οντολογικής-ερμηνευτικής μετάφρασης είναι ιδιαίτερα φανερές στη
μετάφραση του μυθιστορήματος "Βίος και πολιτεία του Αλέξη
Ζορμπά" από τον Α. Cherdakli καθώς και των έργων "Η ζωή εν
τάφω" και "Το δέντρο που χορεύει" από τον Ο. Ponomariv.
Κατά την προπαρασκευαστική φάση ο μεταφραστής πρέπει πρώτ'
απ' όλα να αναλύσει την ενδεχόμενη θέση του πρωτότυπου στον
γλωσσικό-πολιτιστικό χώρο της γλώσσας-στόχου. Αυτό προβλέπει
τη μελέτη: 1) των ειδικών στοιχείων από τα συμφραζόμενα της
γλώσσας και του πολιτισμού, τα οποία εμφανίζονται στο πρωτότυπο,
2) του κοινωνικού και πολιτιστικού περιβάλλοντος, στο οποίο
γεννήθηκε το κείμενο και άρχισε να λειτουργεί, και 3) των
κυριαρχόντων αισθητικών στοιχείων του κειμένου και του
σχεδιασμού της αντίληψής τους στον πολιτισμό της γλώσσας-στόχο
(π.χ. το ποιητικό πρόβλημα της μυθοποίησης από το Σεφέρη του
ποιητικού χώρου μέσω της γλωσσικής χρήσης), 4) των προσαρμογών
που εμφανίζονται στη μεταφραστική ιδιόλεκτο για την επιλογή των
ισοδύναμων λειτουργικών, ετερολειτουργικών ή ομόλογων μεθόδων
της μετάφρασης. Για να επιλύσει αυτά τα προβλήματα, ο
30
μεταφραστής οφείλει: 1) να διαβάζει συνέχεια μεταφρασμένα
κείμενα (δίνοντας ιδιαίτερη προσοχή στην τεχνική και η γλώσσα
τους), να βελτίωνει τις δεξιοτήτες της διορθωτικής επεξεργασίας,
συγκρίνοντας αποσπάσματα εν προόδω μεταφράσματος με το τμήμα
του ξένου κειμένου, να δουλεύει όχι απλώς με κείμενα αλλά με
κείμενα βυθισμένα στην εποχή, καταδύοντας ταυτόχρονα και το δικό
του κείμενο στην πολιτιστική κατάσταση της σύγχρονης του εποχής,
2) να συμμετέχει ενεργά ή παθητικά στις λογοτεχνικές συζητήσεις
της εποχής (ορισμένες από αυτές αντικατοπτρίζονται στα έργα των
Ουκρανών και των Ρώσων μεταφραστών S. Iliinskaia, I. Kovaliova,
O. Ponomariv), και 3) να διερευνά το κέιμενο φιλολογικά (να
προσδιορίσει το πεδίο εφαρμογής και την ανάγκη των σχόλιων, να
καθορίσει τις βοηθητικές πηγές αναφοράς, να μελετήσει τις σχετικές
φιλολογικές πηγές και να διαλέξει τις πηγές προς επεξεργασία
λαμβάνοντας υπ'όψη τα προβλήματα που πιθανώς να εμφανιστούν:
τα εικαστικά στοιχεία (imagery) και το σύστημά τους, τα μέσα
εκφραστικότητας (π.χ. τα καλολογικά στοιχεία) και η λειτουργία
τους, τα χαρακτηριστικά της δομής του κειμένου (π.χ. η
παραμόρφωση της μορφής του μυθιστορήματος στα έργα του
Ν. Καζαντζάκη), το φαινόμενο της διακειμενικότητας και η
προέλευσή του (π.χ. η κατασκευή της διαπλοκής των κειμένων του
Σεφέρη και του Ευριπίδη) κ.τ.λ. Η σκοπιμότητα του παραπάνω
προγραμματισμού μπορεί να απεικονιστεί βάσει της μετάφρασης
στην ουκρανική γλώσσα των έργων "Ο καπετάν Μιχάλης (ελευθερία
ή θάνατος)" και "Βίος και πολιτεία του Αλέξη Ζορμπά" του
Ν. Καζαντζάκη και "Η ζωή εν τάφω" του Σ. Μυριβήλη. Η επιλογή
αυτών των μυθιστορημάτων του Σ. Μυριβήλη και Ν. Καζαντζάκη
προς μετάφραση οφείλεται στο γεγονός ότι τα έργα αυτά έχουν πολλά
κοινά στοιχεία που είναι σημαντικά από άποψη της ανάλυσης του
λόγου κατά τη διαπολιτισμική επικοινωνία: το κοινό διηγηματικό
χωροχρόνο, παρόμοιες ιστορικό-πολιτικές και πολιτιστικές συνθήκες
της γραφής, όπως παρόμοιες βιογραφικές προϋποθέσεις για τη γραφή
(το ότι ανήκουν οι εν λόγω συγγραφείς στην ίδια λογοτεχνική περίοδο
και ρεύμα, με την ελαφριά εξαίρεση του Ν. Καζαντζάκη). Τα τρία
μυθιστορήματα περιγράφουν κοινό αφηγηματικό κόσμο (νησιωτική
Ελλάδα (Κρήτη, Λέσβος), Βόρεια Ελλάδα (Μακεδονία, Θράκη,
Ήπειρος), και οι συγγραφείς τους έχουν νησιωτική καταγωγή,
31
πράγμα, που κατά την άποψή μας, αναμφίβολα είχε αντίκτυπο στην
ανάπτυξη της προσωπικότητάς τους, συμπεριλαμβανομένης και της
ατομικής γλωσσικής και εννοιολογικής εικόνας του κόσμου. Και
αυτό με τη σειρά του υλοποιήθηκε στα συγκεκριμένα κείμενα των
ομιλητών. Τα τρία μυθιστορήματα αυτά αναφέρονται στο κοινό
διηγηματικό χρόνο (περίπου σαράντα χρόνια) από την τελευταία
Κρητική επανάσταση του 1889 (οι ερευνητές του ιστορικισμού του
Καζαντζάκη τείνουν να πιστεύουν ότι ήταν πραγματικό υπόβαθρο
των γεγονότων του μυθιστορήματος "Ο καπετάν Μιχάλης",
τονίζοντας ότι το κείμενο είναι μια προβολή των τριών κρητικών
εξεγέρσεων [Σταματίου 2003, σ. 65–70]) μέχρι την δικτατορία του
στρατηγού Μεταξά (1934). Στην πραγματικότητα τα κείμενα των
μυθιστορημάτων δημιουργήθηκαν κατά την περίοδο 1914–1949, το
κέντρο της οποίας εμπίπτει στην περίοδο του Μεσοπολέμου (οι
δεκαετίες του '20 και '40) και ως εκ τούτου μπορεί να θεωρηθούν ως
συνέπειες της κοινής discourse πρακτικής της κοινωνίας ("Η Ζωή εν
τάφω": ο χρόνος γραφής – από το 1917 /18 μέχρι το 1924, το έτος
της πρώτης έκδοσης το 1924. "Βίος και Πολιτεία του Αλέξη
Ζορμπά" – ο χρόνος γράφης: 1941–1943, το έτος έκδοσης – 1946.
"Kαπεταν Mιχάλης": το έτος γράφης του μυθιστορηματικού
πρωτοτύπου – του διηγήματος "Ο Καπετάν Ηλίας" – 1928, το
κείμενο του μυθιστορήματος – το δεύτερο μισό της δεκαετίας του
'40, το έτος δημοσίευσης – 1950). Εδώ, φυσικά, ερχόμαστε σε
αντιπαράθεση με τις εγκατεστημένες στην ιστοριογραφία της
σύγχρονης Ελλάδος απόψεις: η περίοδος της δημιουργίας της
ελληνικής εδαφικής ακεραιότητας, ο Πρώτος Παγκόσμιος Πόλεμος,
η Μεταπολεμική περίοδος, ο Β' Παγκόσμιος Πόλεμος και ο
Εμφύλιος Πόλεμος. Ωστόσο, τα μυθιστορήματα συμπίπτουν τόσο
πολύ θεματικώς και ιδεολογικώς, που αυτό μας οδηγεί στην άποψη
ότι έχουν κοινά χαρακτηριστικά του λόγου. Έτσι, μία από τις
αποστολές του μεταφραστή (και στο εξής ένας από τους στόχους
έρευνας) είναι να αποβλέπει στη προμεταφραστική φάση την
ενδεχόμενη αντανάκλαση αυτής της discourse ενότητας (κυρίως στο
επίπεδο των γλωσσικών μονάδων επισημασμένων στον λόγο) στις
ουκρανική μεταφράση.
Κοινή είναι και η επιλογή των αφηγηματικών τεχνικών γραφής
από τους δύο συγγραφείς (απομνημονευματική αφήγηση η οποία
32
συνδυάζει το διηγηματικό χρονότοπο (χωροχρόνο) με πραγματικά
βιογραφικά γεγονότα, που περιπλέκονται με έναν ή άλλον τρόπο).
Ο τύπος της γραφής προϋποθέτει την επιλογή συγκεκριμένου συνόλου
των γλωσσικών μέσων τα οποία προέρχονται συνήθως από
διαφορετικές γλωσσικές ποικιλίες και γένη (speech-genre registers).
Από άποψη του τύπου γραφής πιο κοντά το ένα στο άλλο βρίσκονται τα
μυθιστορήματα "Βίος και Πολιτεία του Αλέξη Ζορμπά" του
Ν. Καζαντζάκη και "Η ζωή εν τάφω" του Σ. Μυριβήλη. Τα δύο κείμενα
είναι γραμμένα ως απομνημονευματική αφήγηση και η μόνη διαφορά
μεταξύ τους συνίσταται στο ότι η αφήγηση του Ν. Καζαντζάκη είναι
άμεση (το πρόσωπο του αφηγητή και του συγγραφέα συμπίπτουν, αλλά
η δομή της αφήγησης περιπλέκεται με την παρουσία του διηγητικού
αφηγητή – του Ζορμπά). Αντίθετα στο έργο του Σ. Μυριβήλη η
αφήγηση είναι έμμεση (τα πρόσωπα του αφηγητή και του συγγραφέα
διαφέρουν, ότι και υπογραμμίζεται κειμενικώς).
Από άποψη τεχνικής της εκτέλεσης των έργων τα κοινά
χαρακτηριστικά έχουν "Ο καπετάν Μιχάλης" του Ν. Καζαντζάκη και
"Η ζωή εν τάφω" του Σ. Μυριβήλη. Τα δύο κείμενα αποτελούν ένα
είδος μετασχηματισμού των μικρότερων πυρηνικών κειμένων, που
ανήκανε σε διηγήματα (short stories) ("Ο καπετάν Μιχάλης" –
"Ο καπετάνιος Ηλίας", Παρίσι, 1928, "Η ζωή εν τάφω" – μια σειρά
διηγημάτων και ρεπορτάζ από το μέτωπο γραμμένων για μια τοπική
εφημερίδα της Μυτιλήνης καθώς και προσωπικά ημερολόγια της
περιόδου 1917–1918). Εάν από το χρόνο της σύνταξης του
"πρωτογενούς" κειμένου "Ο καπετάν Μιχάλης", όπου πλάθηκε ο
τύπος του πρωταγωνιστή και η κύρια ιδεολογική και θεματική βάση,
είχαν περάσει περίπου είκοσι χρόνια, στο "Η ζωή εν τάφω" αυτή η
χρονική διάρκεια είναι μικρότερη (περίπου έξι χρόνια). Αλλά το
τελικό κείμενο του μυθιστορήματος (η 7η έκδοση του 1955) είχε
υποστεί τουλάχιστον τέσσερις σημαντικές "αλλαγές" που
επηρεάζουν το ιδεολογικό, θεματικό και τυπικό (γλωσσικό) επίπεδο
του, δηλαδή σε μορφή γεωμετρικής προόδου αυξάνεται ο αριθμός
των διακειμενικών στοιχείων που συνδέουν το ίδιο έργο με τα άλλα
ευρωπαϊκά αντιπολεμικά έργα εκείνης της εποχής, ιδίως με τα έργα
του E.M. Remarque [Rosenthal-Kamarinea Bochum 1981, 104–124].
Τα προαναφερθέντα είναι εξαιρετικά σημαντικά από την άποψη της
μεταφρασεολογίας, διότι υποδεικνύει την παρουσία των συνειδητών
33
συστηματικών αλλαγών του λόγου που πρέπει να απεικονιστούν στη
μετάφραση και στα συνοδευτικά σχόλια (παραπομπές και μετακειμενικά
σχόλια) με το ίδιο συστηματικό τρόπο.
Εξίσου επίκαιρο ζήτημα της σύγχρονης φάσης των
μεταφρασεολογικών σπουδών στην Ουκρανία είναι η μελέτη των
λογοτεχνικών μεταφράσεων έργων γραμμένων σε ρουμαίικη
διάλεκτο της νέας ελληνικής, ιδιαίτερα χάρη στην υποστήριξη της
γλωσσικής και πολιτιστικής πρωτοβουλίας των Ρουμαίων
διανοουμένων της Νότιας Ουκρανίας από τον καθ. Α. Biletsky. Οι
μεταφραστικές δραστηριότητες των Ελλήνων της Ουκρανίας
αναπτύσσονταν στα πλαίσια του αγώνα για τη διατήρηση της
εθνικής τους ταυτότητας στις δύσκολες συνθήκες της πολιτισμικής
ενοποίησης, η οποία υπήρξε χαρακτηριστικό γνώρισμα της
σοβιετικής πραγματικότητας. Οι δραστηριότητες αυτές καλύπτουν
μια σχετικά σύντομη περίοδο της δεκαετίας του '60 και του '70.
Σημειωτέον ότι το φαινόμενο της μετάφρασης μπορεί να θεωρηθεί
ως ένδειξη των προοπτικών ανάπτυξης της διαλέκτου: της
δυνατότητας αναπλήρωσης του λεξιλογίου της, της ενεργοποίησης
των μοντέλων παραγωγής των λέξεων καθώς και της ανάπτυξης των
υφολογικών ποικιλιών της, πράγμα που θα αποτελούσε κίνητρο για
την διεύρυνση των ορίων χρήσης της ως μέσου επικοινωνίας.
Η ίδια η μετάφραση των πιο εμβληματικών ουκρανόφωνων
λογοτεχνικών έργων αποτελούσε τρανή απόδειξη προς όφελος της
ρωμαίικης στις συζητήσεις που γίνονταν στα τέλη της δεκαετίας του
'30 στους κύκλους των Ελλήνων της Ουκρανίας σχετικά με το ποια
μορφή της γλώσσας να χρησιμοποιείται στην εκπαίδευση καθώς και
τον πολιτιστικό και κοινωνικό τομέα: η δημοτική της μητρόπολης ή
η τοπική διάλεκτος; Ως εκ τούτου, η μελέτη των ρωμαίικων
μεταφράσεων των έργων του T. Shevchenko και της "Η αφήγηση
της Εκστρατείας του Ίγκορ" αποτελούν αναπόσπαστο μέρος της
σφαιρικής ανάλυσης της μετάφρασης των κειμένων από τα
ουκρανικά (και τα αρχαία ρώσικα) στα νεοελληνικά. Τα πρώτα
βήματα προς αυτήν την κατεύθυνση έχουν ήδη γίνει, ιδιαίτερα με
την εμφάνιση των μεταφράσεων στα ελληνικά των επιλεγμένων
έργων των μεγάλων προσωπικοτήτων της ουκρανικής λογοτεχνίας
όπως ο Taras Shevchenko, η Lesya Ukrainka, ο Ivan Franko
(σύμφωνα με τους μαθητές του Α. Biletsky, αυτός έκανε κατά λέξιν
34
μεταφράση ορισμένων έργων αυτών των συγγραφέων). Η πρώτη
προσπάθεια να μεταφραστούν οι παραπάνω λογοτέχνες στα
ρωμαίικα πραγματοποιήθηκε στα τέλη της δεκαετίας του '30, από
μια ομάδα συγγραφέων, η οποία περιελάμβανε τους Α. Shapurma,
H. Kostoprav, Α. Dimitriou, Β. Halla. Μερικές έρευνες του προβλήματος
επικεντρώνονται κυρίως στην κάλυψη της πιθανής λογοτεχνικής
επίδρασης των λογοτεχνικών έργων των Ουκρανών καλλιτέχνων (ειδικά
του Taras Shevchenko) στην ποιητική των Ρουμαίων συγγραφέων,
παρακάμπτοντας τελείως την γλωσσοϋφολογική πτυχή του προβλήματος
(αυτό οφείλεται κυρίως στο γεγονός ότι συγκρίνονται οι ρωσικές ή
ουκρανικές μεταφράσεις των έργων του ίδιου Ρουμαίου συγγραφέα και
όχι τα ρουμαίικα πρωτότυπα). Η μελέτη των μεταφράσεων των έργων
της σλαβικής λογοτεχνίας από τους Ρουμαίους μεταφραστές δεν έχει
ακόμα πραγμαποιηθεί.
Το άρθρο του Α. Mykytenko "Τα απόηχα του Ουκρανού
Προμηθέα: ο Shevchenko στην Ελλάδα" [Mykytenko 2008, 301–
321] είναι αφιερωμένο στη μελέτη των ουκρανο-ελληνικών σχέσεων
και την αποδοχή της ουκρανικής λογοτεχνίας στην Ελλάδα η οποία
επικεντρώνεται στην πορεία της "ανακάλυψης" του Τ. Shevchenko
από τη νέα Ελλάδα. Ο ερευνητής υπογραμμίζει τον ρόλο του κύκλου
"Biletsky-Chernyshova" στην προετοιμασία των κατά λέξιν
μεταφράσεων της ποιήσης του Τ. Shevchenko κατά την παράκληση
της Έλλης Αλεξίου και αναλύει τα γλωσσοϋφολογικά
χαρακτηριστικά των μεταφράσεων του Γ. Ρίτσου. Μερικές μελέτες
των Ουκρανών ερευνητών της νεοελληνικής γλώσσας είναι
αφιερωμένες στην διερεύνηση του φαινόμενου της ελληνικής
διγλωσσίας και τις ιδιαιτερότητες της ενδογλωσσικής μετάφρασης.
τη χρήση των στοιχείων της καθαρεύουσας στο ύφος των
επιχειρηματικών εγγράφων στα πλαίσια του φαινομένου της
ενδογλωσσικής μετάφρασης μελετάει η Α. Stolyarova, δίνοντας
ιδιαίτερη προσοχή στο ρόλο της μεταγλώττισης στη διαμόρφωση
του σύγχρονου νομικού λόγου [Столярова 2011]. Η ερευνήτρια
αποδεικνύει ότι με την καθιέρωση της δημοτικής ως επίσημης
γλώσσας σε ειδικά κείμενα, π.χ. τα νομικά, η δημοτική δανείζεται
τους όρους από την καθαρεύουσα και αυτό περιορίζει την εισροή
των δανείων από άλλες γλώσσες στη νομική ποικιλία του ύφους των
επιχειρηματικών εγγράφων.
35
Η L. Gluschenko μελετάει ορισμένες πλευρές της ενδογλωσσικής
μετάφρασης της αρχαίας ελληνικής λογοτεχνίας (με βάση τις μεταφράσεις
του Πλάτωνα από το Π. Κουπιτώρη) [Глущенко 2010, 82–93].
Εν κατακλείδι θα θέλαμε να σημειώσουμε μερικά επίκαιρα
μεταφρασεολογικά ζητήματα στα πλαίσια της σύγχρονης ελληνοουκρανικής μετάφρασης: 1) η διερεύνηση των αρχών συντήρησης των
ρυθμικών και μελωδικών δομών του ποιητικού κειμένου, η διατήρηση
στη μετάφραση του ηχητικού συμβολισμού του πρωτοτύπου, σύμφωνα
με τις δυνατότητες του ουκρανικού φωνολογικού σύστηματος˙ 2) η
καθιέρωση των αρχών στις οποίες θα βασίστούν οι μεταφραστικές
στρατηγικές, πρώτα απ' όλα πρόκειται για την αναπαραγωγή του
εννοιολογικού σχεδιασμού του κειμένου-πηγής ως ατομικής εκδοχής
της γλωσσικής και εννοιολογικής εικόνας του κόσμου, πράγμα που
απαιτεί τη συγκριτική μελέτη των λεξιλογικών και γραμματικών
συστημάτων της ουκρανικής και της ελληνικής γλώσσας (όπως η
απόδοση στη μετάφραση των ελληνικών κειμένων της γραμματικής
κατηγορίας του ποιού ενέργειας και της λεξικο-γραμματικής
κατηγορίας του είδους της ρηματικής ενέργειας στη συντακτική δομή
του κατηγορούμενου συμπεριλαμβανομένης της καλλιτεχνικής και
αισθητικής λειτουργίας τους)˙ 3) ο καθορισμός των κριτηρίων και των
μεθόδων αναπαράστασης του ειδολογικού συστήματος των
νεοελληνικών κειμένων λαμβάνοντας υπ'όψη τις επικοινωνιακές και
πραγματολογικές λειτουργίες τους και τα ειδολογικά μοντέλα της
ουκρανικής γλώσσας˙ 4) η ανάπτυξη των αρχών της συστηματικής
απόδοσης στη μετάφραση της ατομικής υφολογικής ιδιαιτερότητας του
πρωτότυπου κειμένου.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Білецький А. О. Вибрані праці / Упоряд. Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, А. О. Савенко. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012.
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / перекл., передм. та прим.
А. О. Білецький. – К. : Наук. думка, 1993. – 573 с.
3. Глібчук У. Художній ефект зухвалості [Електронний ресурс] // Дзеркало
тижня (2007/39) 20 жовтня. Режим доступу: http://dt.ua/society/hudozhiy efekt
zuhvalosti-51598.html ([актуальна дата]).
4. Глущенко Л. М. Гномы Платона в переводе П. Купиториса / Л. М. Глущенко // Греция и Кипр: язык, культура, страны, народы : материалы международной научно-практической конференции эллинистов памяти М. Л. Рытовой
(Москва, 7–8 апреля 2010 г.). – М. : МГИМО-Университет, 2010. – С. 82−93.
36
5. Грецькі прислів'я та приказки упоряд. О. Пономарів ; авт. передм.
В. Соколюк. – К. : Дніпро, 1985.
6. Коломієць Л. В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та
американської поезії) / Л. В. Коломієць. – К. : ВПЦ "Київський Університет", 2004.
7. Микитенко Ю. О. Сяйво Гіппокрени: З історії й типології українськогрецьких літературних зв'язків / Ю. О. Микитенко. – К. : Видавничий дім "Всесвіт", 2008. – 392 с.
8. Міщук В. В. Художній світ Нікоса Казандзакіса (проблеми естетики і поетики): автореф. дис. ... канд. філол. наук. – К., 1994.
9. Нікос Казандзакіс: пристрасть до свободи: Збірник наук. праць та перекладів / упоряд. А. О. Савенко. – К.: Логос, 2009.
10. Новогрецька література: антологія / упоряд. О. Д. Пономарів, Н. Ф. Клименко, С. Є. Перепльотчикова. – Київ : Вид-во "Українська енциклопедія" імені
М. П. Бажана, 2008.
11. Перепльотчикова С. Є. Відображення ідіостилю Нікоса Казандзакіса в
українських перекладах його творів / Є. C. Перепльотчикова // автореф. дис. ...
канд. філол. наук. – Київ, 2004.
12. Савенко А. О. Новогрецька фразеологія в українському художньому перекладі (на матеріалі українських перекладів романів Н. Казандзакіса та С. Міривіліса) / А. О. Савенко // автореф. дис. ... канд. філол. наук. – Київ, 2006. – 18 с.
13. Скуратівський В. Київське літературне середовище 60–70-х рр. ХХ ст.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polit.ua/lectures/2010/05/25/
vskuratovskiy.html ([актуальна дата]).
14. Соколюк В. Г. Мифологизм в творчестве Янниса Рицоса: автореф. дис...
канд. филол. наук. – К., 1997.
15. Столярова А. А. Комунікативно-прагматичний вимір новогрецьких законодавчих документів (на матеріалі кримінального, кримінально-процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів): автореф. дис. ... канд.
філол. наук. – Київ, 2008. – 17 с.
16. Столярова А. А. Комунікативно-прагматичні аспекти новогрецького законодавчого тексту / А. А. Столярова. – Київ: Логос, 2011.
17. Українська елліністика. Зб. наук. праць. / Н. Ф. Клименко, О. Д. Пономарів, А. О. Савенко та ін. – Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010.
18. Эко У. Сказать почти то же самое. Опыты о переводе / перевод. с итал.
яз. А. Коваль. – Санкт-Петербург: Симпозиум, 2006. – 576 с.
19. Rosenthal-Kamarinea Isidora. Η Αντιπολεμική λογοτεχνία μετα τον πρώτο
παγκόσμιο πόλεμο: Στρατής Μυριβήλης (Οι ομοιότητες ανάμεσα στα έργα: "Η Ζωή
εν Τάφω" και "Ουδέν νεώτερον από το Δυτικό Μέτωπον"// Folia Neohellenica,
т. ІІІ., Amsterdam, 1981. – Σ. 104−124.
20. Σεβτσένκο Ταράς. Ποιήματα. – Αθήνα, 1964. – 93 σ.
21. Σταματίου Γ. Ιστορικοί θεματικοί πυρήνες στα ελληνοκεντρικά μυθιστορήματα του
Καζαντζάκη // Το μυθιστορηματικό έργο του Νίκου Καζαντζάκη: Πρακτικά
συμποσίου που διοργανώθηκε από τη Διεθνή Εταιρία Φίλων Νίκου Καζαντζάκη.
– Αθήνα, 2003. – Σ.
37
N. Klymenko, Doctor of Philology, рrof.
Taras Shevchenko University of Kyiv (Ukraine),
A. Savenko, Associate Professor, Ph.D. in Linguistics
Prospects for Modern Greek Linguostylistics
and Translation Studies in Ukraine
The article treats the history and present state of Greek linguostylistics and
translation studies in Ukraine. The authors describe and analyze the process of
accumulation of translated Modern Greek fiction texts in Ukraine, the gradual
acquaintance of Ukrainian readers with the history of Modern Greek literature
as well as scientific works on linguostylistic peculiarities of literary texts by
Modern Greek authors (A. Biletsky, T. Chernyshova, V. Mishchuk, V. Sokoliuk,
A. Savenko, O. Moisiyenko) and the monograph by A. Stolyarova treating
theoretical issues related to translation of official documents.
The authors focus on the study of general principles of translation (A. Biletsky)
and topical issues of Modern Greek to Ukrainian translation. They emphasize the
need to analyze the achievements of Ukrainian to Modern Greek translation and to
study its translatological aspects within the bounds of contemporary scientific
paradigms. These include issues in the field of comparative linguistics, problems
related to the reconstruction of the idiostyle of Greek authors in Ukrainian
translations of their prosaic works (S. Perepliotchykova, A. Savenko) as well as
separate fragments of Greek language picture of the world (N. Klymenko).
Special attention is paid to the conceptualization of fictional reality, the
reconstruction of chronotopes of prosaic works, the continuity and transformation of
concepts within the context of Modern and Ancient Greek literature (A. Savenko).
Approaches to the study of intertextuality are examined, especially the issue of
assimilation of speech genres and styles. Their evolution from ancient times until
nowadays is viewed both within the limits of indivisible Greek literature and in the
context of world literature.
The authors of the article stress the importance of examining linguostylistic
issues taking into consideration the problems viewed in pragmatic and cognitive
linguistics, intercultural communication, contrastive stylistics. They mention that
Greek diglossia and its influence on the scientific style and the style of official
documents have been studied by A. Savenko and A. Stolyarova while the perception
of literary output of Greek authors in Ukraine and of Ukrainian writers in Greece
has been analyzed by O. Ponomariv.
Key words: Greek linguostylistics in Ukraine, Modern Greek to Ukrainian and
Ukrainian to Modern Greek translation, principles of translatology, intertextuality.
Н. Ф. Клименко, д-р филол. наук, проф.,
А. О. Савенко, канд. филол. наук, доц.
Перспективы развития неоэллинистических лингвостилистических
и переводоведческих исследований в Украине
Данная статья посвящена состоянию неоэллинистических лингвостилистических и переводоведческих исследований в Украине. Очерчены этапы пополнения украинской литературы произведениями новогреческих авторов, осо38
бенности знакомства украинского читателя с новогреческой литературой,
процессами ее становления, а также трудами, освещаюшими социальнокультурную проблематику и лингвостилистическое своеобразие произведений
современных греческих писателей. Авторы подчеркивают острую необходимость осмысления достижений украинско-новогреческого перевода, а также
рассмотрения возникших в таком аспекте проблем в контексте современных
научных парадигм: коммуникативной лингвистики, контрастивной стилистике, лингвокогнитологии.
Ключевые слова: украинская неоэллинистическая лингвостилистика, новогреческо-украинский перевод, украинско-новогреческий перевод, основы переводоведения, интертекстуальность.
Н. Ф. Клименко, д-р філол. наук, проф.,
А. О. Савенко, канд. філол. наук, доц.
ПЕРСПЕКТИВИ НЕОЕЛЛІНІСТИЧНИХ
ЛІНГВІСТИЧНИХ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ СТУДІЙ
В УКРАЇНІ
У статті йдеться про стан неоелліністичних лінгвостилістичних та
перекладацьких студій в Україні. Окреслено етапи нагромадження перекладів художньої літератури сучасної Греції в Україні, ознайомлення українського читача з процесом її становлення, працями, які висвітлювали лінгвостилістичні особливості творів сучасних грецьких письменників. Обґрунтовано нагальну потребу аналізу досягнень українсько-новогрецького перекладу,
опрацювання перекладознавчих проблем цього напрямку в межах сучасних
парадигм знання: комунікативної лінгвістики, контрактивної лінгвостилістики, лінгвокогнітології.
Ключові слова: українська елліністична лінгвостилістика, новогрецько-український, українсько-новогрецький переклад, засади перекладознавства, інтертекстуальність.
Лінгвістичне дослідження особливостей стилю новогрецьких
майстрів художнього слова було пов'язане з процесом збагачення української літератури творами літераторів Еллади. Власне,
лінгвостилістичними розвідками українська лінгвостилістика в
грецькому контексті має свої традиції вивчення. Тривалий час
вона була зосереджена на аналізі художнього слова. Такі були
умови її зростання: необхідно було спочатку вивчити і уявити
процес розвитку сучасної грецької літератури, досягнення її
39
найяскравіших представників і познайомити з ними українського читача. Над цим працювали А. О. Білецький і Т. М. Чернишова, їхні учні. Вони писали про багатьох письменників Греції,
торкаючись принагідно ідіостилю того чи іншого з них. Детальніше лінгвостилістичні особливості деяких грецьких поетів
(Яніса Рицоса) та прозаїків (Нікоса Казандзакіса) досліджували
випускники КНУ ім. Тараса Шевченка Віктор Соколюк та Віктор Міщук у своїх кандидатських дисертаціях: "Міфологізм у
творчості Яніса Рицоса" [Соколюк 1997] та "Художній світ Нікоса Казандзакіса (проблеми естетики і поетики)" [Міщук 1994].
Зростання кількості художніх творів новогрецької літератури, перекладених українською мовою, уможливлює подальший
розвиток лінгвістики грецького тексту, новогрецько-українського напрямку перекладу та зіставної стилістики. Зокрема,
статтю проф. Є. А. Карпіловської "Українські та грецькі пісні"
присвячено зіставному вивченню клефтських пісень у Греції та
козацьких в Україні у XVI−XVIII століттях, коли обидва народи
боролися проти османів [Українська еллінінстика 2010, 422−432].
У цих піснях вражає близькість художнього висвітлення двома
народами схожої тематики, подібність у їхньому світосприйнятті, схожість у ритмічній організації грецьких та українських
народних пісень. У статті розкрито спільні мотиви пісень: віщого сну, смерті – одруження та символи: птахів як посередників
між надприродними силами і людьми тощо.
Мовностилістичні особливості грецького тексту реклами описує С. Є. Перепльотчикова в межах парадигм дискурсології [Українська елліністика 2010, 432−436]. Предметом вивчення стають
спеціальні мови. Своєрідність використання юридичних термінів
у текстах грецького кримінального законодавства, вплив катаревуси на мову сучасних грецьких процесуальних документів аналізує А. А. Столярова з позицій комунікативно-прагматичної лінгвістики [Столярова 2008]. Також у межах лінгвістики тексту працює Л. М. Глущенко, що досліджує композиційні особливості
новогрецького роману, наприклад, використання художніх порівнянь як текстотворчого елементу роману Н. Казандзакіса "Христа
розпинають знову". Дослідниця демонструє, як за допомогою
порівнянь автор формує характерологічну структуру персонажів
40
твору. Художні порівняння допомагають Казандзакісу встановити контакт із читачем, апелюючи до його досвіду та знань, які
можуть збігатися або не збігатися з авторськими, що і слугуватиме підставою для активізації читацької уваги [Нікос Казандзакіс:
пристрасть до свободи 2009, 38−42].
Можна стверджувати, що до останнього часу проблематика
неоелліністичних лінгвостилістичних студій скеровувалася прикладними проблемами перекладацької практики в царині українсько-новогрецької міжкультурної комунікації. Як уже було
згадано, пальму першості в цій площині мають А. О. Білецький
і Т. М. Чернишова. Вони належать до тих учених, хто в Україні
прокладав шляхи українсько-грецьких літературних взаємин,
організовував їх, популяризуючи українську літературу в Греції,
а новогрецьку в Україні. Завдяки їхнім зусиллям у Греції опубліковано "Кобзар" Тараса Шевченка [Σεβτσένκο 1964], переклад
якого виконано за підрядниками, зробленими українськими елліністами, підготовлено підрядники перекладів деяких творів
Івана Франка та Лесі Українки з нотатками про особи та творчій
шлях авторів. І сьогодні можна з певністю сказати, що український читач має уявлення про розвиток новогрецької літератури,
значною мірою завдяки організаторській та перекладацькій роботі А. О. Білецького і Т. М. Чернишової. Так, прозу авторів
Греції й Кіпру репрезентують українські переклади, надруковані
як в окремих виданнях, так і в жанрових збірках. Великі прозові
твори представлено насамперед романами Н. Казандзакіса
"Христа розпинають знову", "Капітан Михаліс (свобода або
смерть!)", "Кумедні й лихі пригоди Алексиса Зорбаса", "У Кноському палаці" та "Александр Македонський". Специфікою деяких
видань було те, що над перекладом працювали тандеми, які складалися з перекладача та носія мови, наприклад, переклад роману
Н. Казандзакіса "Капітан Михаліс (Свобода або смерть)" виконали І. С. Гречанівський разом з Янісом та Вікторією Мочосами.
Перші українськомовні переклади творів грецьких письменників з'являються на сторінках журналу "Всесвіт" у 60-их роках
ХХ століття, а пізніше як окремі видання у видавництвах "Веселка" та "Дніпро", короткий бібліографічний опис чого представлено в збірнику "Новогрецька література. Антологія" [Ки41
їв 2008]. Це перше в Україні видання, що знайомить українського читача з новогрецькою літературою в її розвитку – від
XIV століття, коли з'явився пізньовізантійський твір "Жартівлива оповідь про чотириногих звірів", до сучасного нам періоду. В
ньому представлено основні напрями розвою новогрецької літератури, подано переклади поетичних і прозових творів з доробку декотрих представників іонійської школи, куди входив засновник новогрецької літератури Діонісіос Соломос і Андреас Кальвос. Стару атенську школу, яку ще називають романтичною, представлено творами Александроса Рангавіса, нову атенську школу репрезентовано перекладами творів Яніса Психариса, Костиса Паламаса, Лоренцоса Мавіліса. Антологія знайомить українського читача також з творами представників психологічного натуралізму – Александроса Пападіямандиса, Георгіоса Візіїноса, символістів – Константиноса Кавафіса, Ангелоса Сикеліяноса, Костаса Каріотакіса, реалістів – Костаса Варналіса, Нікоса Казандзакіса, та авторів, об'єднаних під назвою
"покоління 1930-их років", до яких належать два лауреати Нобелівської премії – Йоргос Сеферис та Одисеас Елітис, лауреат
Міжнародної премії миру Яніс Рицос, Стратис Міривіліс, Іліас Венезис, Михаліс Карагацис, Галатія Казандзакі. В антології
можна також ознайомитися з деякими творами грецьких сюрреалістів – Андреаса Ембірикоса, Нікоса Енгонопулоса, а також
представників повоєнного покоління – Нікоса Параперикліса,
Костаса Кодзяса, Антоніса Самаракіса, Еллі Алексіу, Дидо Сотиріу, Василіса Василікоса, Спіроса Пласковітиса, Костаса Тахциса, Костаса Валетаса, Тасоса Лівадитиса, Алкі Зеї, Костаса Асимакопулоса, Стратиса Димитріу.
Переклади здійснили такі видатні майстри слова як Андрій Білецький, Григорій Кочур, Дмитро Паламарчук, Олександр
Пономарів, Василь Степаненко, Анатолій Чердаклі, Тетяна Чернишова, а також Ірина Бетко, Євген Конопатський, Яніс та Вікторія Мочоси, Віктор Соколюк, Володимир Шкуров і представники
молодшого покоління елліністів – Олеся Мойсієнко, Світлана
Перепльотчикова, Таїсія Пушкар, Андрій Савенко.
Окремо слід відзначити інтерес перекладачів-неоелліністів до
етнографічної проблематики. В контексті досліджень малих
фольклорних жанрів Олександр Пономарів підготував перекла42
дну збірку "Грецькі прислів'я та приказки", що вийшла у видавництві "Дніпро" в серії "Мудрість народна" з передмовою
В. Соколюка [Київ 1985]. Нині головний інтерес зосереджено
навколо етнографічної спадщини греків України: укладання
збірок з текстами румейської усної народної творчості, їхній
аналіз та порівняння зі східнослов'янським та димотичним етнографічним матеріалом.
На ниві здійснених перекладів з новогрецької мови розвивається критика новогрецько-українського перекладу. За цією тематикою захистили кандидатські дисертації С. Є. Перепльотчикова "Відображення ідіостилю Н. Казандзакіса в українських
перекладах його творів" [Перепльотчикова 2004] та А. О. Савенко
"Новогрецька фразеологія та її відтворення в українських перекладах романів Н. Казандзакіса та С. Міривіліса" [Cавенко 2006].
Деякі праці цього напрямку представлено в шостому розділі
колективної монографії "Української елліністики", зокрема,
висвітлено труднощі перекладу грецьких фразеологічних зворотів в українських текстах, особливості відтворення ідіостилю
Нікоса Казандзакіса в українських перекладах [Українська елліністика 2010, 572−587]. Не оминули дослідники проблеми інтертекстуальності в аспекті перекладу прозового твору. У статті
проф. О. Д. Пономаріва проаналізовано успіхи та невдачі перекладів творів Тараса Шевченка новогрецькою мовою на основі
збірки "Ταράς Σεβτσένκο. Ποιήματα" [Αθήνα 1964].
Вивчення різних аспектів міжкультурної комунікації, якою є
переклад, неможливе без аналізу середовища, в якому формувалась творча особистість перекладача, чому іноді надають недостатньо уваги перекладознавці, вважаючи, що доперекладацька
фаза є явищем супровідним, до якого важко наблизитися досліднику за винятком деяких щасливих збігів авторефлексії перекладача, розгляду ним шляхів досягнення своїх результатів.
Значення доперекладацької фази залежить від типу тексту та
самої його рецепції. В контексті перекладу художнього твору
значення згаданої фази неабияк зростає. Прикладом такої авторефлексії є дослідження питань перекладу та перекладності, що
належить видатному письменникові сучасності Умберто Еко.
Більша частина його праці спирається на аналітичний виклад
43
емпіричного досвіду роботи автора як перекладача або (що набагато важливіше) як автора-консультанта / експерта, котрий
розглядає з перекладачем можливості перекладу власного твору
[Эко 2006]. У контексті аналізу українського художнього перекладу творів новогрецької літератури доцільно докладніше вивчити авторефлексивний підхід на матеріалі перекладів, автори
яких належать до гуртка "Білецького − Чернишової". Ми віддаємо перевагу терміну гурток, а не школа, з огляду на те, що в
часовому плані перекладацька діяльність, пов'язана з цариною
новогрецької літератури, не є безперервною, що означало б певну спадковість творчих підходів та поглядів. Загалом, якщо говорити про грецький переклад на Україні в ХХ столітті, є сенс
виділяти два ареали, в яких формувалось середовище, зацікавлене в трансляції грецького художнього слова різних епох та
було об'єднане певними принципами та світоглядними позиціями: Київсько-Харківський та Львівський. Ось, зокрема, як описує відповідне київське середовище, один з його безпосередніх
учасників Вадим Скуратівський: "... Це (йдеться про А. О. Білецького і Т. М. Чернишову) були люди неймовірної культури.
Річ у тім, що – з одного боку тогочасний тяжкий світ, а з другого
боку вони безперестану працювали над собою і знали в своїй
царині неймовірно багато. Андрій Олександрович міг перекладати з 50−60-и мов, включаючи екзотичні мови. Тетяна Миколаївна викладала в університеті і латину, і старогрецьку, і новогрецьку […] … зрештою довкола них з'являється кілька десятків
і обдарованих, і просто добрих молодих людей, котрих цікавила
якась альтернативна культура." [Скуратівський 2010].
До згаданого гуртка, окрім самих Білецького і Чернишової,
входили такі перекладачі новогрецької літератури, як І. Бетко,
І. Драч, Н. Клименко, Є. Конопацький, Ю. Микитенко, О. Пономарів, В. Соколюк, В. Степаненко, В. Шкуров, А. Чердаклі. Інтенсивне культурне життя гуртківців сприяло розвиткові своєрідних перекладацьких "агонів", до яких у тій чи іншій формі долучались і самі метри. Це дозволяє висловити думку про існування певної цілісної концепції щодо проблем перекладу творів
з грецької мови, сформованої засновниками гуртка та успадкованої й переданої їхніми послідовниками. Наприклад, грецька
44
дослідниця О. Селеку подає уривок з інтерв'ю А. О. Білецького
під час його першого перебування в Греції, надрукованого в
газеті "Неа": "Цього року в Радянському Союзі буде видано багато творів грецьких письменників. Наразі перекладаються як
російською, так і багатьма мовами народів СРСР такі твори:
вибране поета Костаса Варналіса, антологія грецьких народних
пісень, оповідання Катифориса, Лудеміса, Міривіліса, Алексіу,
Венезиса, Луліса, Ротаса, Папаперикліса, Циркаса, Вутираса,
Галану, Касдагліса та інших. Уже завершено переклад поезій
Рицоса, які увійдуть у серію "Зарубіжні поети". Українською
перекладено роман Казандзакіса "Христа розпинають знову".
В наших університетах існують окремі відділення класичної філології. Крім того, діють студентські гуртки шанувальників грецької культури. Проте, якщо давньогрецьку культуру, твори античної літератури радянські люди вивчають ще зі шкільної парти,
сучасних грецьких письменників вони починають відкривати для
себе лише зараз…". Реагуючи на коментарі журналістів про те,
що більшість зі згаданих письменників поділяють ліві політичні
погляди, А. О. Білецький зазначає, що існує план, що вже починає
втілюватися в життя, познайомити радянський читацький загал з
усіма визначними грецькими письменниками сучасності. "Звичайно, – зазначає професор Білецький, – згаданий перелік письменників не є ані вичерпним, ані цілком задовільним. Вибір творів для перекладу не обов'язково визначається політичними уподобаннями авторів" [Білецький 2012, 758−759]. Відтак, до настанов перед вибором твору для перекладу, якими керувався гурток,
можна віднести: 1) постать літератора, його участь у літературному житті країни, особисті контакти (Е. Алексіу, Я. Рицос,
К. Асимакопулос, Т. Лівадитис); 2) популярність твору за межами
батьківщини (доступність та актуальність тем та проблем, естетична цінність з погляду іноземця); 3) ідіоетнічна специфічність
(актуальність тем, естетична цінність з погляду носія етнічної
свідомості); 4) функціональність тексту та його проблематики в
національному середовищі мови перекладу. Аналіз перекладів
самого Андрія Олександровича та його учнів дозволяють зробити
висновок про такі основні постулати гуртка:
45
1) Перекладу має передувати глибоке вивчення культурноісторичного фону оригінального твору для максимального збереження його дискурсивного простору, особливо, стилістичних
регістрів, відтворення етнокультурної специфіки. Твердження,
висловлене в передмові до перекладу Геродотової "Історії":
"В пропонованому перекладі не було прагнення усунути названі
характерні риси (розмовний наратив, який Андрій Олександрович називає "колоквіальним стилем") Геродотової мови" [Геродот 1993, 12]. Існує тенденція вбачати у такому підході перекладознавчий формалізм (наприклад, А. Перепадя цитує слова
В. Скуратівського: "Шкода, що ви не знаєте грецької. От у такій
стилістиці, як Ваша, треба було перекласти Геродота" [Глібчук
2007]). Однак, на наш погляд, підхід А. Білецького був викликаний пошуком відповідної мовної форми, яка опиралася б неминучій модернізації тексту, була б його "герменевтичним прочитанням", надзавданням якого є введення читача в чужий йому
контекст епохи. Наполегливе відтворення "колоквіальності"
А. Білецьким можна пояснити намаганням конструювати втрачену в інших перекладах стильову своєрідність оригіналу, що
полягала, насамперед, в симбіозі техніки художнього та наукового мовлення, коли "онтологічна неупередженість" опису та
первинного аналізу певного матеріалу органічно перепліталася з
художнім "оповіданням", яке ставало виключно фактом тексту.
Зрозуміло, перекладацька інтерпретація А. О. Білецького може
сприйматися, як така, що псує художній бік "Історій", однак з
погляду передачі "духу і букви" тексту це безперечно був сміливий та потрібний експеримент.
2) Ознайомлення читачів України з літературним процесом у
Греції через вибірковий переклад "показових" творів кожного
періоду. Супровід кожного художнього твору розширеним коментарем, що стосується місця його автора в літературному,
суспільно-політичному житті країни, особливостей його ідіостилю, вираження світоглядних позицій в творчості автора.
3) Дотримання герменевтико-онтологічного підходу до перекладу художнього твору, яке полягає в тому, щоб "змусити"
оригінал "говорити за себе" мовою перекладу, "вірності об'єкту
інтерпретації (дискурсу оригіналу) як іншому, не тотожному
46
суб'єктові інтерпретації (перекладачеві-інтерпретатору)" [Коломієць 2004, 66]. В перекладі Геродота таке завдання було вирішено за допомогою розробки системи відтворення античного
колориту на фонетичному, морфологічному та синтаксичному
рівнях: відтворення давньогрецької фонетики та пристосування
іменників-оказіоналізмів до особливостей української морфології, наприклад, Теби, Айгіна, Ахілес, анаксириди, басілевс, теменос, медімн, промандіс тощо; наслідування розмовності геродотового наративу із збереженням різних вставних конструкційтлумачень або комунікативних конекторів, що обтяжують, уповільнюють оповідь, але відтворюють характерну античну "непоспішність" епічного претерита. Зі схожою герменевтичною "еллінізацією" перекладів так чи інакше ми зустрічаємось у всіх
перекладах гуртківців. Принципи онтологічно-герменевтичного
перекладу найбільше витримані, на наш погляд, у перекладах
романів "Кумедні й лихі пригоди Алексиса Зорбаса" А. Чердаклі
та "Життя в могилі" й "Дерево, що танцює" О. Пономарева.
Під час підготовчої фази перекладачеві насамперед слід проаналізувати гіпотетичне місце оригіналу в лінгвокультурі мови
перекладу. Це передбачає вивчення: 1) контекстуальних елементів питомої лінгвокультури, відображених в оригіналі; 2) соціокультурного середовища, в якому породжувався текст і в якому
він почав своє існування; 3) естетичних домінант тексту та проектування їхнього сприйняття в цільовій лінгвокультурі (наприклад, проблема міфологізації поетичного простору Й. Сеферисом); 4) визначення корекцій перекладацького лекту для вибору еквіфункціональної, гетерофункціональної або гомологічної перекладацької методи. Для цього перекладач повинен:
1) безперервно знайомитися з перекладеними текстами (техніка
і мова), вдосконалювати редакторські навички, порівнюючи
фрагмент оригіналу з фрагментом чужомовного тексту, працювати не просто з текстом, але текстом, зануреним в епоху, і власне "занурювання" свого тексту в культурну ситуацію сучасної
перекладачеві епохи; 2) брати участь (активну / пасивну) в літературних дискусіях свого часу, відображені, зокрема в працях
українських та російських перекладачів С. Ільїнської, І. Ковальової, О. Пономаріва; 3) досліджувати текст філологічно (встановити обсяг та потреби коментування, визначити потрібні до47
відкові джерела посилань, ознайомитися з обсягом філологічної
літератури і дібрати джерела для опрацювання з урахуванням
проблем, що ймовірно можуть виникнути: образність та її система, засоби виразності та їхнє функціонування, особливості
структури тексту (наприклад, деформація романної форми в
Н. Казандзакіса), явище інтертекстуальності та її витоки (наприклад, конструювання суголосся текстів Й. Сефериса та Еврипіда) тощо. Доцільність окресленого вище планування можна проілюструвати на прикладі перекладу українською мовою творів
"Капітан Михаліс (свобода або смерть!)" і "Кумедні й лихі пригоди Алексиса Зорбаса" Н. Казандзакіса та "Життя в могилі"
С. Міривіліса. Вибір названих романів С. Міривіліса та Н. Казандзакіса для перекладу зумовлений тим, що ці твори об'єднані
кількома, суттєвими з погляду аналізу дискурсу міжкультурної
комунікації, моментами: спільний діегетичний хронотоп; схожі
історико-політичні та культурні обставини написання текстів;
схожі біографічні передумови написання текстів (належність
до однакового літературного періоду, втім, часткова, з боку
Н. Казандзакіса). Усі три романи описують спільний діегетичний світ (острівна Греція (о. Крит, о. Лесбос), Північна Греція
(Македонія, Фракія, Епір), а їхні автори за походженням є острів'янами, що, на наш погляд, могло мати вплив на процес формування їхніх особистостей, зокрема, індивідуальних мовноконцептуальних картин світу, що в свою чергу впливало на формування певних текстів цих мовців. Усі три романи описують
спільний діегетичний час (приблизно сорок років) від останнього критського повстання 1889-го року (дослідники казандзакісового історизму схильні вважати саме його реальним тлом подій
роману "Капітан Михаліс", підкреслюючи, що текст є проекцією
усіх трьох критських повстань [Σταματίου 2003, 65−70]) до встановлення диктатури генерала Метаксаса (1934 р.). Тексти романів написано фактично в межах єдиного періоду 1914–1949 років,
центр якого припадає на міжвоєнну добу (20−40-і роки), а, отже,
можуть розглядатися як наслідки спільних дискурсивних практик суспільства ("Жвм": рік написання – з 1917 / 18 по 1924; рік
першого видання 1924; "КйлпАЗ" – рік написання: з 1941 по
1943, рік видання – 1946; "КМ": рік написання новелістичного
прототипу сюжету, оповідання "Капітан Ельяс", 1928, тексту
48
роману – 2 пол. 40-их років, рік видання – 1950). Тут звичайно
ми суперечимо усталеним в історіографії новітньої Греції поглядам: період становлення грецької територіальної цілісності,
першої світової війни, міжвоєнний період, друга світова та громадянська війни. Однак романи настільки збігаються в тематичному та ідеологічному планах, що це дає підстави вважати їх
такими, що мають спільну дискурсивність. Відтак одним із завдань є дослідити відображення цієї дискурсивної спільності
(насамперед, у площині дискурсивно маркованих мовних одиниць) в українських перекладах.
Спільним є вибір обома мовцями наративних технік авторського письма (мемуаристична нарація, що поєднує діегетичний
хронотоп з реальними біографічними фактами, ускладнена в той
чи інший спосіб). Тип авторського письма впливає на вибір /
створення певного комплексу мовних засобів, що, як правило,
походять з різних мовленнєво-жанрових регістрів. Найближче за
типом авторського письма стоять "КйлпАЗ" Н. Казандзакіса та
"ЖвМ" С. Міривіліса. Обидва тексти написані у вигляді мемуарного наративу, різниця лише у тому, що наратив у Н. Казандзакіса прямий (особа наратора і автора збігаються, але структура нарації ускладнена присутністю діегетичного наратора – Зорбас). У С. Міривіліса – наратив опосередкований (особи наратора і автора різні, що текстово виділяється). Спільні риси щодо
техніки виконання мають "КМ" Н. Казандзакіса та "ЖвМ"
С. Міривіліса. Обидва тексти є своєрідними трансформаціями
менших, ядерних текстів, які належали до жанрового типу новели ("КМ" – "Капітан Ельяс", Париж, 1928, "ЖвМ" – низка новел
та репортажів із фронту, зроблених для місцевої мітиленської
газети, а також особисті щоденникові записи періоду 1917−1918 років). Якщо між часом написання "первинного" тексту "КМ",
в якому було задано тип головного героя і основні ідейно-тематичні засади, минуло приблизно двадцять років, то в "ЖвМ" цей
проміжок менший (близько шести років), однак остаточний
текст роману (7-е видання 1955-го року) зазнає не менш, ніж
чотири суттєві "перегляди", що впливають на його ідейнотематичну та формальну (мовну) площину, зокрема, у вигляді
геометричної прогресії збільшується кількість інтертекстуальних
елементів, які пов'язують твір з іншими європейськими антивоєн49
ними творами доби, насамперед, з творчістю Е. М. Ремарка
[Rosenthal-Kamarinea Bochum 1981, 104−124]. Останній пункт є
надзвичайно важливим з погляду перекладознавства, оскільки вказує на наявність у дискурсі свідомо внесених системних змін, які
варто так само системно відображати у перекладі та супутньому
коментуванні (зноски та післятекстові коментарі).
Актуальним питанням нинішнього етапу перекладознавчих
студій в Україні є дослідження перекладів літературних творів,
виконаних румейським діалектом новогрецької мови, ініційованих зокрема підтримкою мовнокультурних ініціатив румейської
інтелігенції півдня України з боку проф. А. Білецького. Перекладацька діяльність українських греків розвивалася в контексті
їхніх змагань за збереження національної ідентичності в складних умовах культурної уніфікації, притаманної радянській дійсності, і охоплює порівняно невеликий період 60−70-их років.
Цікаво відзначити, що явище перекладу можна сміливо розглядати як ознаку перспектив розвитку діалекту: можливості поповнення його лексичного складу, активізації словотвірних моделей та розширення мовленнєво-жанрової номенклатури, що
стало б стимулом розширення сфери користування ним як засобом комунікації. Самий переклад знакових літературних творів
був свідченням на користь румеїки в дискусії, що з 30-их років
точилася в середовищі українських греків стосовно того, яку
мовну форму використовувати в освітній, культурній та соціальній сфері: димотику метрополії чи місцевий діалект? Відтак
дослідження румейських перекладів творів Т. Шевченка та
"Слова о полку Ігоревім" є органічним додатком до комплексного перекладознавчого аналізу перекладу новогрецькою україномовних текстів. Перші кроки в цьому напрямі було вже зроблено, насамперед з появою перекладених новогрецькою мовою
вибраних творів класиків української літератури: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка (за свідченнями учнів
А. О. Білецького, він робив підрядні переклади деяких творів
останніх авторів). Перша спроба перекладу румейською відбулася в 30-их років колективом авторів, до якого входили
А. Шапурма, Г. Костоправ, А. Димітріу, В. Галла. Окремі розвідки цієї проблеми зосереджено насамперед на висвітленні мож50
ливих літературних впливів доробку українських митців (насамперед Тараса Шевченка) на поетику румейських літераторів,
цілковито оминаючи лінгвостилістичний аспект проблеми (передусім через те, що порівнюються російсько- або українськомовні переклади творів румейських авторів, а не власне оригінали). Висвітлення власне перекладів творів слов'янських літератур румейськими перекладачами ще не було досліджено.
Вивченню грецько-українських літературних взаємин та рецепції української літератури в Греції присвячено статтю Ю. Микитенка "Шляхом українського Прометея: Шевченко в Греції" [Микитенко 2008, 301−321], в якій головну увагу зосереджено на перебігах "відкриття" Т. Шевченка в новій Елладі. Дослідник висвітлює діяльність гуртка "Білецького-Чернишової" у підготовці
підрядника поезії Т. Шевченка на прохання Е. Алексіу, а також
аналізує лінгвостилістичні особливості перекладів Я. Рицоса.
Деякі праці українських неоелліністів присвячено розгляду
явища новогрецької диглоссії та ситуації внутрішнього (ендомовного) перекладу. Використання елементів катаревуси в функціональному офіційно-діловому стилі в контексті явища т. зв.
"внутрішньомовного перекладу" вивчає А. А. Столярова, приділяючи окрему увагу перекладацьким засадам формування новогрецького юридичного дискурсу [Столярова 2011]. Дослідниця
показує, як в умовах усталення димотики в статусі державної
мови в спеціальних текстах, зокрема юридичних, вона (димотика) запозичує терміни з катаревуси і це обмежує приплив запозичень з інших мов у підмову офіційно-ділового стилю. Деякі
аспекти внутрішнього перекладу творів давньогрецького письменства (на матеріалі перекладів творів Платона в перекладі
П. Купіториса) вивчає Л. Глущенко [Глущенко 2010, 82−93].
Серед інших актуальних завдань новогрецько-українського художнього перекладу слід відзначити: 1) формування принципів
відтворення ритміко-мелодійних структур поетичного тексту,
збереження в перекладі звукового символізму оригіналу та способи його компенсації, виходячи з можливостей української фонологічної системи; 2) випрацювання засад, що лежать в основі перекладацьких стратегій відтворення художніх домінант тексту,
насамперед відтворювальне конструювання концептосфери оригіналу в перекладі з урахуванням використаних засобів мови оригі51
налу, що вимагає проведення контрастивних досліджень лексичної та граматичної систем української та новогрецької мов (наприклад, відтворення в новогрецькому перекладі граматичних
категорій виду та лексико-граматичної категорії роду дієслівної дії
предикативних структур з урахуванням виконуваної ними художньо-естетичної функції); 3) визначення критеріїв та методик відтворення жанрологічної системи новогрецького тексту з урахуванням їхніх комунікативно-прагматичних функцій та генологічних моделей української мови; 4) вироблення принципів системної рецепції в перекладі ідіостильової специфіки оригіналу.
UDC 81'25(091):821.111(73):821.161.2].09"192/193"
L. Kolomiyets, Doctor of Philology, Professor
Taras Shevchenko University of Kyiv (Ukraine)
TRANSLATION ENGAGEMENT IN NATIONAL
RENAISSANCE POLICIES: A SURVEY
OF ENGLISH-TO-UKRAINIAN LITERARY
TRANSLATIONS OF AMERICAN
AND CANADIAN AUTHORS IN THE 1920s-30s
The article pioneers a survey of the translations of literary works by
American and Canadian authors published in the 1920s-30s. English-toUkrainian translations constituted a substantial part of the literature translated
into Ukrainian in the twenty-year interwar period both in Central-Eastern and
Western Ukraine, and the bulk of translations from dozens of languages at that
time testified to the vim and vigor of the Ukrainian national and cultural
revival. Although the exact reasons for choosing the source texts and languages
for translation were quite different, ones just for Russian-language and others
for English-language authors, the common goal was the enrichment and
flourishing of the target Ukrainian language and culture.
Key words: American and Canadian authors, English-to-Ukrainian literary
translation, national renaissance.
In order to create an authentic view of the role of literary
translation in the socio-cultural polysystem of contemporary
Ukraine, it is important to give insight into its role throughout the
52
twentieth-century history of Ukraine, especially during the decade of
the 1920s National Renaissance.
To that end I have provided a comprehensive, detailed survey of
literary translations into the Ukrainian language in the 1920s-30s when
the craft of translation experienced its heyday alongside other forms of
verbal and non-verbal art both in Central-Eastern Ukraine (then called
the Ukrainian Socialist Soviet Republic) and Western Ukraine (most of
whose territories passed over to Poland and the rest to Romania and
Czechoslovakia in 1921) [Коломієць 2013]. The 1920s have gone
down in the history of Ukraine as the decade of National Renaissance,
when hundreds of translations from dozens of languages (both living
and dead ones) were brought out, including multi-volume and reprinted
editions, and large-scale publications in a considerable number of
periodicals both in the Central-Eastern and Western Ukraine.
The provenance of the Ukrainian national and cultural revival
harkens back to the collapse of the Russian Empire in February 1917.
The February Revolution in Russia triggered national liberation
movements all over the country. The anti-tsarist state of public
opinion and strong national liberation feelings together with
numerous peasant uprisings against landlords had led the Ukrainian
population into the turmoil of political upheavals and civil war
(March 1917–March 1921). After the Bolsheviks attained an epochmaking victory over the Ukrainian governmental elite and influential
political parties, they could not but underestimate the moving force
of the Ukrainian national idea and the danger of its bloody
obliteration. Therefore, in 1923, the All-Union Communist Party of
Bolsheviks declared governmental support of the Ukrainian language
and its usage in all domains of social, administrative, economic,
scientific, and cultural life in the Ukrainian Socialist Soviet Republic
by launching the "policy of Ukrainization" of the Republic's
bureaucratic apparatus and its major state-financed institutions, but
actually keeping in mind a policy of strengthening their own power
in Ukraine. The period of so-called "active Ukrainization" lasted
until 1929. Although aborted, the policy of Ukrainization greatly
influenced all areas of cultural life, and its favorable consequences
survived until the late 1930s in spite of the fact that the Bolsheviks
eliminated the policy for maintenance of national languages in the
53
late 1920s and early 1930s. Further denunciation of the supportive
policy towards national languages in the USSR and its condemnation
as a "nationalistic fallacy" would bring about rigid censorship,
arrests, death, and oblivion for the hundreds of Ukrainian public
leaders, intellectuals and translators among them.
It is noteworthy that translation in Ukraine, and literary
translation in particular, has always played a role in protecting the
nation and still does. In pre-Soviet colonial times, during Soviet and
post-Soviet Ukraine, at all times of struggle for Ukrainian national
self-identity and survival, the Ukrainian intellectuals viewed
translation as a sign of the cultural competence of the Ukrainian
people as a European nation. Therefore, in the auspicious atmosphere
of the decade of National Renaissance (from the early 1920s to the
early 1930s), dozens of writers, university professors and literary
critics made efforts in literary translation. Numerous translations,
including reprints, were put out in the market arena as separate
editions or were included in literary, socio-cultural, political and
purely propagandistic periodicals, or both. This fact testified to the
weight the translated discourse found then in the professional and
public domains, in the political debate, in the million-strong
readership, and to what had become the people's popular pastime.
A medium print run for a non-propagandistic fiction or poetry book
was 3,000–5,000 copies, which is less than in the post-World War II
Soviet period. That, together with frequent reprints, with literary
magazines, such as the Kharkiv monthly "Chervonyi Shliakh" ("The
Red Path"), whose circulation reached up to 15,000 copies, and some
newspapers with much higher circulation, such as the government
daily "Visti" ("The News"), which was printed in upwards of hundreds
of thousands of copies, resulted in published translations successfully
reaching a large audience.
For many interwar Ukrainian literary figures, public and political
leaders, educators, scholars and scientists in Central-Eastern and
Western Ukraine, separated from each other by a political boundary
until 1939, translation activities became inseparable from their original
creative writing practices as a device for strengthening the national
language authority and broadening its recognition and daily usage by
reading audiences. Moreover, literary translation served both as a
54
powerful guardian instrument aimed at the protection of the Ukrainian
language from Russification and degradation, as well as a gateway for
the Ukrainian people to European cultural and civilizational values.
All in all, most Ukrainian writers genuinely believed in the
Ukrainization policy, and it was the national idea that inspired a rapid
development of literary and non-literary translation in the National
Renaissance period, both in Soviet and Western Ukraine. During the
decade of the "Great Terror" in the 1930s, many Ukrainian intellectuals
and the translators among them had to pay with their own lives for their
indisputable literary and translation-related achievements.
An outburst of political repressions against Ukrainian literati,
scholars and academicians that started in the late 1920s and reached
its peak in 1937 did not succeed in crushing the accelerative
development of translation activities at once, though it became
typical of the late 1930s that the names of translators recently
subjected to repressions would simply disappear from their newly
published translations, as well as from many reprinted editions. After
all, just a handful of Ukrainian cultural figures were lucky enough to
escape trumped-up charges and prosecutions.
In spite of that, translated discourse became organically integrated into
the national literary and cultural polysystem as the means for protecting
and enriching the Ukrainian literary language in its expressive potential,
register variability, stylistic sophistication, and emphatic force.
Nowadays, dozens of translators from that time have become
almost or completely forgotten, and dozens of personalities behind
the names remain hardly known or unknown even to competent and
experienced researchers.
To better illustrate the scope and spirit of literary translation from
that time, I will turn to the titles and genres of books in English-toUkrainian translation from American and Canadian authors that
appeared in the 1920s–30s. Literary translations of English-speaking
authors occupied a voluminous place in the bulk of translated
editions of the interwar decades, and a substantial part of them represented the writings of American authors. Such a detailed description
of this single link in the variety of Western languages and authors
chosen for translation will reflect mainstream tendencies and
priorities in the 1920s–30s Ukrainian translation practices in the way
55
that a drop of water reflects a rainbow. North American literature
substantially embodied a love of freedom and a revolutionary spirit
for Ukrainian writers and, in a more pragmatic sense, the ideas of
human dignity, social justice and the working people's struggle
against capitalist exploitation.
Judging by a great number of editions, Jack London could have
been called the favorite American writer of the Ukrainian readership in
those days. In the mid-twenties, Jack London's short story collections
were published predominantly in Lviv, e.g., South Sea Tales (Ukr.:
Opovidannia Pivdennoho Moria), Kyiv, such as All Gold Canyon
(Ukr.: Zolotyi Yar) and Love of Life (Ukr.: Liubov do zhyttia) among
others, and in Kharkiv, e.g., In a Far Country (Ukr.: Daleka kraina)
and The House of Mapuhi (Ukr.: Mapuiv budynok). From 1927
through the early 1930s, the Kyiv Publishing House "Siaivo"
("Radiance") brought out a complete 27-volume collection of the
works of Jack London under the editorship of the prominent man of
letters Oswald Burghardt, who was Ukrainian poet, translator and
literary critic of German-origin, also known under the pen-name Yurii
Klen. He represented the neoclassical school of poetry with Mykola
Zerov, Pavlo Fylypovych, Maksym Rylskyi and Mykhailo DraiKhmara. Along with Oswald Burghardt, a brilliant team of translators
participated in this project. Among them one could find the name of
Maksym Rylskyi – the acknowledged Master of the Ukrainian
neoclassical school of poetry, future Soviet Poet-Laureate and
Academician-to-be, who was psychologically broken in the early
1930s following his arrest and interrogations by agents of the so-called
People's Commissariat of Internal Affairs (NKVD), a Stalinist
precursor to the KGB. Rylsky's elder brother Ivan was also a member
of this team of translators. Concerning other gifted literati taking part
in the Jack London edition, one should also mention Kostiantyn
Shmyhovskyi, Maria and Dmytro Lysychenko, Volodymyr Trotsyna,
Fedir Yatsyna, Veronika Hladka, and Kateryna Koriakina among
others. It is particularly noteworthy that this multi-volume edition
united several literarily gifted relatives of famous Ukrainian writers
such as the granddaughter of Mykhailo Starytskyi, the "coryphaeus of
the Ukrainian theatre," Veronica Cherniakhivska, who joined the
project team, as well as the sister of the greatest Ukrainian woman
56
poet Lesia Ukrainka, Olha Kosach-Kryvyniuk, who also participated
in publishing this edition. The above-mentioned translations were
edited and reprinted in a new 12-volume edition of the Works of
Jack London published by the Kyiv Literary Publishing House
"Dnipro" in 1969–1972.
At the same time, the above-mentioned Publishing House "Siaivo,"
the League of Publishers (called "Knyhospilka") and the State
Publishing House of Ukraine ("Derzhavne Vydavnytstvo Ukrainy," in
abbreviated form "DVU") gave life to dozens of single-volume
editions of Jack London's literary heritage, including the following
titles: The Terrible Solomons (Ukr.: Zhakhlyvi Solomonovi ostrovy),
The Heathen (Ukr.: Pohanyn), Brown Wolf (Ukr.: Rudyi vovk), The
Feathers of the Sun (Ukr.: Soniachne pir'ia), The Devils of Fuatino
(Ukr.: Fuatynski chorty), The One Thousand Dozen (Ukr.: Tysiacha
dvanadsiatok), The Man With the Gash (Ukr.: Liudyna z rubtsem na
schotsi), Siwash (Ukr.: Syvashka), The Story of Keesh (Ukr.:
Taiemnytsia maloho Kisha), The Dream of Debs (Ukr.: Debzova
mriia), The Dominant Primordial Beast (Ukr.: Zvir predkovichnyi),
The Chinago (Ukr.: Ah-Cho), The Pearls of Parlay (Ukr.: Parleievi
perly); the short story collections The God of His Fathers (Ukr.: Boh
yoho batkiv), Tales of Hawaii (Ukr.: Ostrivni opovidannia), South Sea
Tales (Ukr.: Pivdennomorski opovidannia), Lost Face (Ukr.: Poshytyi
u durni), A Son of the Sun (Ukr.: Syn sontsia), Smoke Bellew (Ukr.:
Smok Belliu), The Red One (Ukr.: Chervonyi boh), The Night Born
(Ukr.: Vid temriavy narodzhena), Children of the Frost (Ukr.: Dity
morozu), The Strength of the Strong (Ukr.: Syla duzhoho), The Turtles
of Tasman (Ukr.: Tesmanovi cherepakhy), The House of Pride (Ukr.:
Khram hordoschiv), The Faith of Man (Ukr.: Vira v liudynu), Love of
Life (Ukr.: Liubov do zhuttia); and the novels Burning Daylight (Ukr.:
Buinyi den'), The Sea-Wolf (Ukr.: Morskyi Vovk), The Game (Ukr.:
Hra), Hearts of Three (Ukr.: Sertsia trioch), The Star Rover (Ukr.:
Mizhzorianyi mandrivnyk), Before Adam (Ukr.: Pered Adamom), as
well as some others. Besides, the novels White Fang (Ukr.: Bilyi Zub),
1932, The Iron Heel (Ukr.: Zalizna Piata), 1933 (reprinted in 1939),
and Martin Eden, 1936, were brought out in the "Molodyi Bilshovyk"
("Young Bolshevik") Publishing House. An amazingly productive
translator of that period Mykola Ivanov (his younger brother Yurii
Mezhenko, a popular literary critic, author and bibliographer, is better
57
known nowadays than Mykola Ivanov) also joined the team of Jack
London translators as an interpreter of the novel Hearts of Three.
Mykola Ivanov prolifically translated from English, French and
Spanish. During the months of Ukraine's occupation by the Germans
that followed the outbreak of Soviet-German hostilities, he managed to
escape abroad, but shortly after World War II, he was found and
forcibly repatriated by Soviet security forces to one of Stalin's
concentration camps.
The works of Edgar Allan Poe were introduced to the Ukrainian
readership to a lesser degree. The short story "The Gold-Bug" (Ukr.:
Zolotyi zhuk) appeared in 1920 and was reprinted in 1927. The
translation was done by a very gifted young poet and then novice
translator Vasyl Mysyk – who became a master of poetic translation
and one of the few who survived the GULAG. A one-volume edition
of Poe's Selected Works was brought out in 1928 by DVU
Publishers. Translations included in this volume were done by a
remarkable literary figure and traveler, the author of popular
adventure novels Mike Yohansen (who was arrested and executed by
firing squad in 1937) in cooperation with Borys Tkachenko, in
whose translation DVU Publishers also printed in the same year
Poe's lengthier work The Narrative of Arthur Gordon Pym of
Nantucket (Ukr.: Povist Artura Hordona Pima z Nantuketu).
Tkachenko produced translations from Russian, German, French and
English. Arrested and shot by firing squad in 1937, he was a talented
and industrious linguist, an author of fundamental, recognized works
in Ukrainian dialectology, lexicography, orthography and stylistics, a
co-author of such important editions as General Course of the
Ukrainian Language (published several times in the mid-1920s),
A Practical Russian-Ukrainian Dictionary (1926), Ukrainian
Orthography (1928), which was later banned, and others.
A brilliant short-story writer and the most beloved by the
Ukrainian reading public, the satirist and humourist Ostap Vyshnia
(the pen name of Pavlo Hubenko), who failed to escape the fate of a
prisoner of Stalin's concentration camps, was also engaged in
translation activities. He translated O. Henry's short story collection
The Love-Philtre of Ikey Schoenstein (Ukr.: Liubovni napoi), which
was published in 1924 by "Knyhospilka" Publishers. It is worth
mentioning that Maria Riabova was the most prolific translator of
58
O. Henry. Besides a number of other books, she prepared translations
of O. Henry's works in four separate editions, namely the Selected
Short Stories printed by DVU Publishers in 1930, the short story
collections Witches' Loaves (Ukr.: Cherstvi bulky) and Springtime A
La Carte (Ukr.: Vesna pryishla), both brought out by the Kharkiv
Publishing House "Pluzhanyn" ("Ploughman") in 1930, and a
popular narrative Cabbages and Kings (Ukr.: Koroli i kapusta)
printed by the Kharkiv Publishing House "Literatura i Mystetstvo"
(in abbreviated form "LiM") ["Literature and Art"] in 1932.
Harriet Beecher Stowe's renowned novel Uncle Tom's Cabin
was published several times in a retelling entitled Tomova khata by
the writer, translator and educator Oleksa Dikhtiar. The novel was
also rendered by a translator from the Russian and English
languages V. Buriachenko (entitled Tomova khatyna) and published
in Odessa in 1930. Seven years later the novel appeared under a
new title Khatyna diadka Toma in the Children's Publishing House
"Dytvydav" (Kharkiv-Odessa), but in this edition the translator's
name was left unmentioned.
Among other famous children's books by American authors
published in Ukrainian in those years, we can mention only the
following editions: Frances Eliza Burnett's novel Little Lord Fauntleroy
(Ukr.: Malenkyi lord Fauntleroi) printed by the Lviv Publishing House
"Chaika" ("Gull") in 1924 and translated by a prominent public figure,
an activist of the Ukrainian dissident movement and a prisoner of
conscience Nadiia Surovtseva, who is called nowadays the female
emblem of a free Ukraine, a person with invincible spirit (she was
arrested in the early 1930s and spent over 25 years in Soviet prisons and
camps); Mary (Mapes) Dodge's narrative book Hans Brinker or the
Silver Skates: A Story of Life in Holland (Ukr.: Sribni kovzantsi) printed
by DVU Publishers in Kharkiv in 1929 and translated by a talented
impressionist prose writer Mykhailo Ivchenko (arrested in 1929 but
shortly after released from prison for a three-year probationary period,
during which he fell into a deep depression and never returned to his
literary career); Jean Webster's novel Daddy-Long-Legs (Ukr.:
Dovhonohyi diadechko) printed by "Knyhospilka" Publishers in Kharkiv
in 1929; Cherry Kirton's short story "My Friend Toto" (Ukr.: Mii
pryiatel Toto) brought out in 1930 by DVU Publishers.
59
In 1928, DVU Publishers in Kharkiv printed James Oliver
Curwood's narrative Nomads of the North (Ukr.: Brodiahy Pivnochi),
which was reprinted by the same publishers in 1929 and 1930.
Curwood's narrative Kazan also was published in Kharkiv in 1929
and his narrative Baree, Son of Kazan (Ukr.: Kazaniv syn) appeared
there a year later. The translations of all three narratives were done
by an experienced female translator E. Zbarska. Two of Curwood's
novels The River's End (Ukr.: Kinets richky) and The Flaming Forest
(Ukr.: Lis palaie) also appeared in 1929 – this time in the Kyiv
Publishing House "Chas" ("Time"). Both novels were translated by a
now completely forgotten English-to-Ukrainian translator P. Sumovsky, who penned the translation of Victor Bridges' popular novel
The Man from Nowhere (Ukr.: Dviinyk). This novel by a prolific
British master of adventure fiction was printed by the Kharkiv
Publishing House "Rukh" ("Movement") in 1930.
Two novels of the world famous American author James Fenimore
Cooper – The Deerslayer, or The First Warpath (Ukr.: Zvirobii) and
The Spy: A Tale of the Neutral Ground (Ukr.: Shpyhun) – were brought
out by the Kharkiv Publishing House "Proletarii" ("Proletarian") in
1928. The former was translated by the charismatic political leader and
statesman Mykhailo Lebedynets (who in the 1920s was a well-known
lawyer and fiction writer; regardless, he was arrested and executed by
firing squad in 1934), and the latter appeared in Liza Kardynalovska's
translation (from Russian). The above-mentioned highly productive
Mykola Ivanov translated Cooper's novel The Last of the Mohicans: A
Narrative of 1757 (Ukr.: Ostanniy z Mohikan) that was published by
"Dytvydav" Publishers in Kharkiv in 1938.
Another industrious though now forgotten translator, Mykhailo
Kacherovsky, translated a popular narrative of American fiction
writer Bret Harte A Waif of the Plains (Ukr.: Stepovyi nayda), which
was printed by "Knyhospilka" Publishers in 1929.
A prodigious Ukrainian avant-garde poet, prose writer and
literary critic Valerian Polishchuk, who was arrested in 1934 and
executed in 1937, translated the book of American journalist and
communist activist John Reed Ten Days that Shook the World (Ukr.:
Desiat' dniv, scho potriasly svit) – about the October 1917 Revolution
in Russia, which Reed experienced firsthand. This book was highlypopularized by the Bolsheviks in the USSR. This translation
60
(presumably from Russian) was issued by DVU Publishers in
Kharkiv in 1924. The new edition of the book, adapted for
adolescent readers, appeared in the "Molodyi Bilshovyk" ("Young
Bolshevik") Publishing House in 1930. This translation was prepared
by the elder sister of above-mentioned Liza Kardynalovska – Tetiana
Kardynalovska. Somewhat of an extraordinary personality, she was
also much noted for her two marriages to famous Ukrainian activists:
the first one to the highly popular National Liberation Movement
leader and politician Vsevolod Holubovych, Chairman of the
Council of People's Ministers and Minister of Foreign Affairs of the
People's Republic of Ukraine in 1918, and the second one to another
highly popular public figure, an arduous workaholic with a
quarrelsome character, a passionate writer and tireless editor Serhiy
Pylypenko, Chairman of the Union of Peasant Writers "Plow," who
was executed by the Bolsheviks in 1934.
A talented prose writer, prominent researcher and popularizer of
the Ukrainian language and oral culture, Borys AntonenkoDavydovych, translated Sherwood Anderson's short story The Egg
(Ukr.: Yaitse) from the author's collection The Triumph of the Egg:
A Book of Impressions From American Life in Tales and Poems
(Kharkiv "Knyhospilka" Publishers, 1926).
The highly productive American author Upton Sinclair, Jr., who
was a contemporary of the twenty-year interwar period, should have
been undoubtedly well known to the Ukrainian readership of that time
since in the 1920s and early 1930s, several of his books were
published: A Captain of Industry (Ukr.: Heroi kapitalu), "DVU"
Publishers, 1920, reprint 1927, translated by the social activist, fiction
writer and memoirist Natalia Romanovych; They Call Me Carpenter:
A Tale of the Second Coming (Ukr.: Mene zovut' tesleiu), "DVU"
Publishers, 1925, reprinted in 1931 by "LiM" Publishers and translated
by Yevhen Kasianenko (who was arrested and executed by firing
squad in 1937 and has gone down in history first of all as a talented
aircraft designer, an active social and political figure and energetic
journalist); The Millemium (Ukr.: Kinets staroho svitu: V 2000 Rotsi),
"DVU" Publishers, 1925, translated by H. Borysovych (unknown
nowadays); the novels King Coal (Ukr.: Korol-Vuhil') and Samuel the
Seeker (Ukr.: Samuel Shukach) – both printed by "DVU" Publishers in
61
1927 and translated by N. Kuchma (unknown nowadays), and three
more novels: The Story of a Patriot (Ukr.: Istoriia odnoho patriota),
"DVU" Publishers, 1928, translated by the futurist writer, theorist of
cinematography, a member of "New Generation" literary circle Leonid
Skrypnyk; the famous muckraking novel The Jungle (Ukr.: Netri), the
Kharkiv Publishing House "Ukrainskyi Robitnyk" ("The Ukrainian
Worker"), 1930, translated by the distinguished cultural figure, public
leader and statesman during the period of the National Liberation
Movement Modest Levytskyi, also known as a writer, publicist,
educator, composer, and a professionally qualified and highly reputable
physician, who treated the foremost woman writer in Ukrainian
literature Lesia Ukrainka; and the novel Jimmie Higgins, "LiM"
Publishers, 1933, translated by L. Yegorova (unknown nowadays).
Oswald Burghardt, a prodigy poet, mentioned earlier as the main
editor of the Jack London Complete Works edition, presented Ukrainian
readers with a short story collection Iliana: Stories of a Wandering Race
by the popular American author Konrad Bercovici, Kharkiv
"Knyhospilka" Publishers, 1927. The Selected Short Stories of
Bercovici appeared in Kyiv in 1929 (translated by P. Sumovskyi, who
was mentioned earlier as the translator of two of Curwood's novels).
The celebrated American novelist and journalist Theodore Dreiser
was presented to the Ukrainian readership by a short story collection
Phantom Gold (Ukr.: Pryvyd zolota), printed in the Kyiv Publishing
House "Kultura" ("Culture") in 1929 and translated by a gifted
impressionist prose writer Mykhailo Ivchenko. Incidentally,
Ivchenko was arrested that same year. Although he was shortly
released, thanks to his coerced "confession," the writer's spirit was
broken and he never returned to creative work since then.
Besides, Maria Kovalenko (unknown nowadays) translated
Dreiser's short story Nigger Jeff (Ukr.: Nehr Dzhef) for DVU
Publishers in Kharkiv, 1930. That year, "Ukrainskyi robitnyk"
Publishers printed in Anatol Volkovych's translation a world-famous
novel by Anita Loos Gentlemen Prefer Blondes: The Intimate Diary
of A Professional Lady (Ukr.: Dzhentel'meny voliiut' biliavych),
which became internationally known thanks to the 1953 Hollywood
screen version of it. Anatol Volkovych was a Russian-speaking poet
who in the late 1920s and early 30s was better known for his
Ukrainian translations from the Russian, French and English
62
languages. Ironically, in 1937 he was arrested and shot by firing
squad for "participation" in a mythical "Ukrainian nationalistic
terroristic organization."
In the first half of the 1930s, a four-volume edition of the Works of
a renowned American modernist writer John Dos Passos was
published. The Works that appeared in "LiM" Publishing House
included three novels: Manhattan Transfer (Ukr.: Manhattan),
translated by almost unknown nowadays Maria Lysychenko, whose
husband Dmytro Lysychenko, a well-known Ukrainian labor
movement leader, publisher and translator, was arrested in 1930 and
sentenced to 5 years of hard labor in 1931 (the further fate of the
Lysychenkos is unknown); Three Soldiers (Ukr.: Try soldaty),
translated by the teacher, writer and translator Hanna Kasianenko
(arrested in 1937 and sentenced to 8 years of hard labor), and
Nineteen-Nineteen (Ukr.: 1919), translated by Vasyl Mysyk, better
known presently as a poet-translator.
In 1935, the Kharkiv Publishing House "Khudozhnia Literatura"
("Belles-Lettres") printed the first novel entitled The Good Earth (Ukr.:
Zemlia) from a trilogy about the life of Chinese peasants known as The
House of Earth and written by the Nobel and Pulitzer Prize-winning
writer Pearl S. Buck. The novel was translated by a Yiddish-speaking
writer and a prolific Yiddish-to-Ukrainian translator Efraim Raitsyn.
American poetry was represented at that time on a considerably less
grand scale. The highly talented and popular Ukrainian lyric poet
Olexander Oles successfully rendered the famous epic poem of Henry
Longfellow The Song of Hiawatha (Ukr.: Pisnia pro Haiawatu), which
was first published in the Lviv monthly "Literaturno-Naukovyi Vistnyk"
("The Literary-Scholarly Herald") in 1912. The book edition appeared
in the provincial town of Katerynoslav (now Dnipropetrovsk) as early as
1923, printed by the local branch of DVU Publishers.
Another valuable edition, An Anthology of American Poetry, that
contained 313 pages and appeared in 1928 in Kharkiv was compiled
and translated by Ivan Kulyk – a highly-influential public figure and
literary critic as well as a talented poet, prose writer and translator
from English and Yiddish, a member of the Central Committee of the
All-Union Communist Party, as well as the Head of the All-Ukrainian Association of Proletarian Writers from 1934, among numerous
other "party duties," who was nevertheless executed by firing squad
63
in 1937. Ivan Kulyk, who in 1923–27 lived in Canada where he held
the rank of Consul of the USSR in 1924–26, also translated the
famous poetry collection Smoke and Steel (Ukr.: Dym i Krytsia),
written by a two-time Pulitzer Prize-winner Carl Sandburg, in which
the author poetized the Midwest (Kharkiv, "LiM" Publishers, 1931).
That year, another Kharkiv Publishing House "Hart" ("Tempering")
brought out in Ivan Kulyk's translation a collection of short stories
and poems 120 Million (Ukr.: 120 milioniv) by Michael Gold (the
pen name of Jewish American writer Itzok Isaac Granich). A year
earlier this collection appeared in the Kharkiv Publishing House
DVU under the title East-Side Stories (Ukr.: Ist-Saidski novely),
translated by Mike Yohansen, P. Petrov and Vasyl Mysyk.
Canadian authors could also be found in the Ukrainian
translations of that time. In particular, young readers' favorite feature
stories of Ernest Thompson Seton – a world-renowned Canadian
traveler –were familiar to the Ukrainian readership from several
editions, in particular from the collection Wild Animals I Have
Known (Ukr.: Moi znakomi: Narysy z zhyttia zviriv, yakych ya znav),
published in 1925 (Lviv-Kyiv) and translated by an outstanding
woman-activist Sofia Kulykivna (Sonia Kulyk), who apart from
being a prose writer, publicist, editor, publisher and translator, above
all, was the initiator and owner of a highly popular firm in the
Western Ukraine: the "Sonia-Film" Cinema Concern based in Lviv
in the 1920s-30s, which enjoyed financial success for almost a
decade; a narrative Two Little Savages (Ukr.: Malenki dykuny),
remade and abridged by the already mentioned earlier E. Zbarska,
Kyiv, 1926 (reprinted in Kharkiv, 1929), a short story "The Trail of
the Sandhill Stag" (Ukr.: Slidamy olenia), 1928, and another short
story from Thompson Seton's Animal Heroes collection (1928,
reprinted in 1930), both translated by H. Zaitsev (forgotten
nowadays), A Wolf Story (Ukr.: Temnohryvyi Billy: Istoria odnoho
vovka), 1928, and a collection of feature stories Wild Animals at
Home (Ukr.: Dyki u sebe vdoma), remade and adapted for children
by the Russian-speaking writer, editor and translator of children's
literature M. Gershenzon and translated into Ukrainian by I. Statyka
(unknown nowadays), Kharkiv, 1938.
64
The short story collection The Kindred of the Wild, written by
a pioneer of the animal story, the poet, editor and historian
Charles G. D. Roberts, who obtained a worldwide reputation as the
"father of Canadian literature," appeared in the Kharkiv Publishing House
"Ukrainskyi Robitnyk" in 1928, translated by O. Matiichenko (unknown
nowadays). And in 1929, the Kyiv Publishing House "Chas" printed a
254-page short story collection by Ernest Thompson Seton Wild Animals
I Have Known under the title Moi znaiomi. Presumably this was a reprint
of the 1925 edition (since the translator's name was hidden behind the
cryptonym S.K. (Sofia Kulykivna?) in cooperation with P.B. (?).
The majority of published Ukrainian translations proved to be quite
representative of the panorama of American literature at that time.
Canadian literature, however, was represented less abundantly in
translations, but by those few names that belonged to leading writers.
The survey presented above of Ukrainian translations from
American and Canadian authors published in the 1920s–30s marks
the beginning of a systematic study of Ukrainian translation practices
and translated discourses of the National Renaissance period. The
attempted description is just the mapping of the American and
Canadian territory in the English-to-Ukrainian section of literary
translation terrain in the 1920s-30s. Broader historiographic research
should include biographical sketches, an account of translators'
strategies and publishers' policies, as well as the depiction of the
socio-cultural and political atmosphere of that time both in CentralEastern and Western Ukraine. However, even such a general
overview points out interesting signs of the National Renaissance, in
particular: in the 1920s and early 1930s several competitive
publishing houses were represented by professional teams of editors,
who successfully cooperated with a wide range of educated and
responsible translators, and those qualified editorial boards, truly
devoted to the highest standards of book-publishing, could guarantee
the realization of long-term multi-volume translation projects. And
most importantly, doing translations, together with all the accompanying
translation activities such as editing and publishing translations, was no
less prestigious than being engaged in original creative writing. As Ezra
Pound once put it, "A great age of literature is perhaps always a great
65
age of translations" [citation: Quotations from Ezra Pound – PoemHunter.
Com] (The Egoist. – London, Oct. 1917).
The central position that literary translations occupied in the
processes of literary development and canon formation, the people's
enlightenment and nation-building in the 1920s and early 1930s,
testified to the real renaissance scope of strengthening the living
Ukrainian language and Ukrainian language culture at that time.
Regarding this aspect, it would be interesting to mention the Institute
of Scholarly and Scientific Ukrainian Language that successfully
functioned from 1921 to 1930 at the All-Ukrainian Academy of
Sciences. The brilliant team of its members, with many practicing
translators among them, worked for several years on the multivolume Dictionary of the Living Ukrainian Language. They also
compiled and edited over fifty general and special dictionaries,
including Russian-Ukrainian dictionaries of both types (most of them
were destroyed – literally burned to ashes! – in 1933, and the rest
would be destroyed by the late 1930s).
The second National Renaissance period in twentieth-century
Ukrainian history was launched in the 1990s, after Ukraine officially
gained its independence in 1991, along with the governmental policy
of Ukrainization of the post-Soviet bureaucratic apparatus and the
country's major state-financed institutions. The 1920s and 1990s, in
many respects similar, yet distanced from each other by the seventyyear period of the Soviet epoch, both have gone down in the modern
history of Ukraine as years of national renaissance. Although literary
and liberal arts translations have undoubtedly played a highly
important role in nation-building processes during the first decade of
Ukraine's independence, their range appeared to be much narrower in
the 1990s than in the 1920s (together with a number of translations
reprinted in the 1990s that had been done and first published in the
1920s-30s) as a result of a number of factors, such as the
transformation of the former state publishing houses into small private
publishers, the collapse of a centralized system of circulation, the lack
of a governmental policy of support for the Ukrainian readers' need for
translations and, consequently, a vague perspective, if any, for creating
long-term multi-volume translation projects, among other problems.
66
LITERATURE
1. Коломієць Л.В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х
років: матеріали до курсу "Історія перекладу" [Kolomiyets L.V. Ukrainian
Literary Translation and Translators in the 1920s-30s: A Textbook] / Л. В. Коломієць. – Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет" [Kyiv:
Taras Shevchenko National University of Kyiv Press], 2013.
2. Quotations from Ezra Pound – PoemHunter.Com // [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.poemhunter.com/quotations /famous.asp?people=ezra+pound.
Л. В. Коломиец, д-р филол. наук, проф.
Включенность перевода в стратегии национального возрождения:
обзор англо-украинских художественных переводов американских
и канадских писателей в 1920-30-е годы
В статье представлен обзор опубликованных в 1920-30-х годах переводов
произведений американских и канадских писателей. Переводы с английского
языка составляли существенную часть переводной украинской литературы в
период межвоенного двадцатилетия, как в Центрально-Восточной, так и в
Западной Украине, а совокупность сделанных в то время переводов с десятков
языков свидетельствовала о размахе и энергии украинского национального и
культурного возрождения. Хотя индивидуальные мотивы выбора исходных
текстов и языков для перевода были вполне различными, скажем, одни для
русскоязычных авторов и другие для англоязычных, тем не менее, общая цель
состояла в обогащении и процветании целевого украинского языка и культуры.
Ключевые слова: американские и канадские писатели, англо-украинский
художественный перевод, национальное возрождение.
Л. В. Коломієць, д-р філол. наук, проф.
Включення перекладу в стратегії національного відродження:
огляд англо-українських художніх перекладів американських
та канадських письменників у 1920-30-ті роки
У статті подається огляд виданих у 1920-30-ті роки перекладів творів американських та канадських письменників. Переклади з англійської мови складали
істотну частину перекладної української літератури в період міжвоєнного двадцятиліття, як у Центрально-Східній, так і в Західній Україні, а сукупність зроблених у той час перекладів з десятків мов свідчила про розмах та енергію українського національного і культурного відродження. Хоча індивідуальні мотиви вибору вихідних текстів та мов для перекладу були цілком різними, скажімо, одні для
російськомовних авторів й інші для англомовних, одначе, спільна мета полягала у
збагаченні та процвітанні цільової української мови і культури.
Ключові слова: американські та канадські письменники, англо-український
художній переклад, національне відродження.
67
UDC 81'255.4'373.7
O. Schum, Aspirantin
Nationale Taras-Schewtschenko-Universität Kiew (Ukraine)
ÜBERBLICK DER GESCHICHTE VON DEN
UKRAINISCH-DEUTSCHEN
TRANSLATIONSBEZIEHUNGEN DES XX–XXI. JH.
(ANHAND DER SCHÖNGEISTIGEN LITERATUR)
Der vorliegende Artikel stellt einen Versuch dar, einen retrospektiven
Überblick über die ukrainisch-deutschen Beziehungen in der literarischen
Übersetzung des XX.–XXI. Jh. vorzunehmen. Theoretische Basis dafür liegt im
interdisziplinären Bereich der literarischen Übersetzung, Kulturwissenschaft
und einer linguistisch ausgerichteten Stilistik.
Schlüsselwörter: Autor, Idiostil, Original, Übersetzung, Übersetzer(-in).
Der vorliegende Artikel stellt einen Versuch dar, die Namen von
den Übersetzern der schöngeistigen Literatur aus dem Ukrainischen
ins Deutsche zusammenzufassen sowie allgemeine Lage in der
ukrainisch-deutschen literarischen Übersetzung vom historischen
Standpunkt aus zu präsentieren. Theoretische Basis dafür liegt im
interdisziplinären Bereich der literarischen Übersetzung, Kulturwissenschaft und einer linguistisch ausgerichteten Stilistik.
Als Material für unsere Forschung wurden verschiedene Texte der
ukrainischen Schriftsteller und deren Übersetzungen ausgewählt. Das
Objekt der wissenschaftlichen Untersuchung umfasst die Übersetzungen
der schöngeistigen Texte aus dem Ukrainischen ins Deutsche.
Heutzutage sind die Forschungen zu der literarischen Übersetzung
aus dem Ukrainischen ins Deutsche von großer Bedeutung. Viele
Wissenschaftler betrachten nicht nur die Persönlichkeiten der
Schriftsteller und ihre Texte, sondern auch deren Schreibstil
(O. Matwiischyn, D. Naliwajko, M. Weschniak) sowie den Stil des
Übersetzers (M. Iwanytska, L. Kolomiets, A. Naumenko). Das ist
unserer Meinung nach sehr wichtig für die ukrainisch-deutschen
Übersetzungsbeziehungen. Deshalb möchten wir die Geschichte der
ukrainisch-deutschen Übersetzungen kurz darstellen.
Das gesamte zwanzigste Jahrhundert war eine äußerst komplizierte
historische Epoche, und zwar sowohl für die Ukraine als auch in
68
Bezug auf ihre literarischen Entwicklungen. Einerseits arbeiten die
Romantiker (W. Ellan-Blakytnyi, W. Tschumak), die Neoklassiker
(M. Rylskyi, P. Fylypowytsch), die Symbolisten (D. Sahul, W. Kobylanskyi), die Futuristen (M. Semenko) und andere zusammen. Es
entstand eine Reihe von Verlagen: "Siajwo", "Schliach", "Dzwin",
"Drukar", "Hrunt", "Krinytsia" (ukr. "Шлях", "Дзвін", "Друкар",
"Грунт", "Криниця") usw. Man veröffentlichte zahlreiche Schriften
und Anthologien. Andererseits fanden während dieses Jahrhunderts
zwei Weltkriege statt, es kam zu einer starken Emigrationsbewegung
(Schriftsteller der Diaspora), und es gab die sogenannte "Erschossene
Wiedergeburt" (ukr. "розстріляне відродження"). Viele Schriftsteller
gingen durch die Wirren des Krieges: O. Dowschenko, W. EllanBlakytny, H. Kosynka, M. Kulisch, E. Malaniuk, P. Pantsch, W. Sosyura,
M. Khwylowyi u. a. M. Ewschan ist nicht mehr von der Front
zurückgekehrt, H. Mikhailitschenko und W. Tschumak starben durch
Kugeln des Abwehrdienstes von Denikin, der Dichter H. Tschuprynka
wurde im Keller der Tscheka erschossen. W. Wynnytschenko,
M. Woronyi, M. Hruschewskyj, D. Dontsow, E. Malaniuk, O. Oles,
O. Olschytsch, W. Samiylenko, S. Tscherkasenko, D. Tschyzhewskyi und
viele andere waren gezwungen, ihre Heimat zu verlassen. Außerhalb der
UdSSR repräsentieren solche Namen wie B.-I. Antonych, O. Kobylanska,
B. Lepkyi, W. Stefanik den literarischen Prozess Galiziens, der Bukowina
und Transkarpatiens [Погребник 1988].
Eine strenge Kontrolle über die ideologische Situation im Land
trug zum Beginn von wesentlichen Änderungen bei.
Einige Werke der Nachkriegszeit wurden aufgrund ihrer zur
Sowjetzeit verbotenen Themen dem ukrainischen Leser erst nach der
Unabhängigkeit zugänglich, sie wurden aber im Ausland veröffentlicht
und in andere Sprachen übersetzt. Als Beispiel können wir folgende
anführen: die Romane "Das Gesetz der Taiga" und "Garten
Gethsemane" von I. Bahrianyi, die Erzählung "Der gelbe Fürst" von
W. Barka, Roman-Chronik "Maria" von U. Samchuk usw. Unter
Nicht-Emigranten lohnt es sich unserer Meinung nach das Gedicht von
M. Bazhan (ukr. "Політ крізь бурю"), die Geschichte "Stokozowe
pole" (ukr. "Cтокозове поле"), die Romane "Mann und Arme", "Der
Dom von Satschipljanka" von O. Gontschar, den Roman "Vier Furten"
von M. Stelmakh sowie einige andere zu nennen.
69
So wurde 1961 in Deutschland eine Übersetzung des Romans von
I. Bahriany "Das Gesetz der Taiga" (ukr. "Тигролови") veröffentlicht.
Man übersetzte mindestens drei bekannte Romane von O. Hontschar:
1970 wurde "Der Dom von Satschipljanka" (ukr. "Cобор") in Hamburg
veröffentlicht, diese Übersetzung hat ukrainischer SchriftstellerEmigrant E.G. Kostetzky gemeinsam mit seiner Frau, der deutschen
Schriftstellerin E. Kottmeier angefertigt; 1976 wurden in Berlin die
Bücher "Bannenträger" (ukr. "Прапороносці") und 1985 "Morgenröte"
(ukr. "Твоя зоря") veröffentlicht. Und erst 2009 hat M. OstheimDzerowycz in Kiew eine deutschsprachige Übersetzung des Romans
von W. Barka "Der gelbe Fürst" (ukr. "Жовтий князь") gemacht.
Nach A. Nazarenko ist der literarische Prozess Ende des XX. Jh. in
der Ukraine als kulturelles Phänomen um die Jahrtausendwende
entstanden. Dieser Prozess wird durch die Unbeständigkeit und
Unsicherheit der Tendenz geprägt, die Suche nach den vielfältigen
Richtungen, welche die so genannte "Neue Welle" charakterisieren. Den
Begriff "Neue Welle" gebrauchten in ihren Werken Wissenschaftler wie
N.Bilotserkiwets, T. Denisowa, M. Zhulynskyi, W. Faschtschenko u. a.
[Енциклопедія українознавства 1954–1989, 141].
Die ukrainische Unabhängigkeit hat den Entwicklungscharakter
des literarischen Prozesses von Grund auf geändert: die dogmatischen
Schemata der Literaturentwicklung im ideologischen Rahmen des
"sozialistischen Realismus" wurden aufgegeben und es begann eine
intensive Suche nach neuen ästhetischen Formen der Modellierung
und der Wirklichkeitsdarstellung [Лопушанська 2008].
Bislang hat man bereits einige früher verbotene Werke von
M. Bazhan, W. Wynnytschenko, O. Kobylanska, M. Kostomarow,
M. Kotsubynskyi, P. Kulisch, I. Netschuy-Lewizkyi, O. Ptschilka,
W. Sosiura, M. Starytskyi, W. Stefanik, P. Tytschina, L. Ukrainka,
I. Franko, Meister der "Erschossenen Wiedergeburt" – M. DreiKhmara, N. Iwtschenko, M. Johansen, H. Kosynka, H. Mykhailytschenko, W. Pidmohylnyi, W. Polischtschuk, W. Swidzinskyi,
P. Fylypowytsch, M. Khwilowyi, A. Tschuzhyi u. a. veröffentlicht.
Der Leser konnte sich mit den Werken von Schriftstellern der
ukrainischen Diaspora vertraut machen: I. Bahrianyi, W. Barka,
B. Boytschuk, O. Zuewskyi, Ju. Klen, E. Malaniuk, O. Olzhytsch,
70
M. Orest, T. Osmatschka, B. Rubtschak, U. Samtschuk, Yu. Slawutytsch, U. Tarnawskyi, O. Teliha u. a. [Лопушанська 2008].
Nach T. Hundorowa, D. Nalywaiko und S. Pawlytschko teilte
man den literarischen Prozess Ende des XIX. und des XX. Jh. in
zwei Etappen: 1) die Epoche des Modernismus (Ende XIX. – erste
Hälfte und Mitte des XX. Jh.), 2) die Epoche der Postmoderne (80er
bis 90er Jahre des XX. Jh.) [Гачечиладзе 1980].
Die Literatur von Schriftstellern der neuen Generation ist durch
Werke von Yu. Andruhowytsch, Yu. Wynnytschuk, W. Danilenko,
O. Zabuzhko, E. Kononenko, L. Kononowytsch, W. Medwed,
B. Netscherda, E. Paschkowskyi, Yu. Pokaltschuk, O. Ulyanenko,
W. Schewtschuk usw. geprägt.
Man hat auch die Werke von Autoren veröffentlicht, die während
vieler Jahrzehnte durch die Zensur verboten waren: etwa Werke von
W. Wynnytschenko, B. Igor-Antonytsch, L. Kostenko, E. Malaniuk,
M. Khwylowyi.
Einen erheblichen Erfolg hat ein ukrainischer Schriftsteller der
sechziger Jahre, der Prosaist W. Schewtschuk, erreicht. Er hat
zahlreiche Kurzgeschichten verfasst, die in verschiedenen Literaturzeitschriften veröffentlicht wurden. In seinen Werken behandelt der
Schriftsteller vorwiegend die Epoche der Kosaken, die politischen
Beziehungen zwischen der Ukraine und Russland im 17.–19.
Jh. Dank der Tätigkeit der bekannten Übersetzerin A.-H. Horbatsch
wurde 1997 in Deutschland eine Prosasammlung von W. Schewtschuk unter dem Titel "Mondschein über dem Schwalbennest" (ukr.
"Місцева зозулька з ластів'ячого гнізда") veröffentlicht, die neben
der gleichnamigen Geschichte auch "Die Hexe Melanka" (ukr. "Меланка" aus "Голос трави" – aus dem zweiten Teil von der RomanBallade "Дім на горі") und "Tante Apolinaria" (ukr. "Аполінарія"
aus dem Roman ukr. "Стежка в траві. Житомирська сага") enthält
[Забужко 2001, 240].
Die Schriftsteller der Postsechziger W. Kordun, W. Holoborodko
u. a., die lange Zeit geschwiegen haben, haben auf sich aufmerksam
gemacht. Der in den 80er Jahren des XX. Jh. bekannte Dichter Yu.
Andruchowytsch gab in den 90er Jahren das lyrische Genre auf und
begann damit, Prosa zu schreiben, was teilweise einen
experimentellen, teilweise aber auch einen grotesken und traumhaften
Charakter hatte. Derzeit gehört der Schriftsteller zu den Künstlern,
71
die oft in fremde Sprachen übersetzt werden. So sind für den
deutschsprachigen Leser bereits solche Romane zugänglich wie
"Perversion: Roman" (ukr. "Перверзія"), "Moscoviada: Roman"
(ukr. "Московіада"), "Zwölf Ringe: Roman" (ukr. "Дванадцять
обручів"), "Geheimnis: Sieben Tage mit Egon Alt" (ukr. "Таємниця. Замість роману"), die Sammlung "Engel und Dämonen der
Peripherie: Essays" (ukr. "Ангели і демони периферії"), die S. Stör
übersetzte, sowie eine Sammlung von Essays, die in Koautorschaft
mit A. Stasiuk entstand und von S. Onufriw und M. Poliak übersetzt
wurde: "Mein Europa". Außerdem liegen noch "Das letzte
Territorium: Essays" (ukr. "Час і місце, або Моя остання територія"), die S. Onufriw und M. Poliak übersetzten, die lyrische
Sammlung "Spurensuche im Juli. Ukrainisch-Deutsch" (ukr. "Пошуки слідів у липні") und "Reich mir sterben steinerne Laute:
Ukrainische Lyrik des XX. Jahrhunderts", die in der Autorenschaft
mit A.-H. Horbatsch übersetzt wurde.
S. Schadan, ein ukrainischer Schriftsteller und Übersetzer, ist ein
Schriftsteller, dessen Werk sich lohnt, genauer betrachtet zu werden.
Das Hauptthema seiner Werke ist die postsowjetische Wirklichkeit in
der Ukraine. Für den Stil von S. Schhadan ist die Verwendung vom
Umgangs- und Schimpfwortlexik charakteristisch. Viele seiner
Werke wurden ins Deutsche übersetzt, wie zum Beispiel die
Gedichtsammlung "Die Geschichte der Kultur zu Anfang des
Jahrhunderts. Gedichte" (ukr. "Історія культури початку століття"), die Romane "Depeche Mode. Roman" (ukr. "Депеш Мод"),
"Anarchy in the UKR" (ukr. "Анархія в Україні"), "Die
Selbstmordrate bei Clowns" (ukr. "Відсоток самогубств серед клоунів"), "Hymne der demokratischen Jugend" (ukr. "Гімн демократичної молоді"), "Big Mäc. Geschichten" (ukr. "Біг Мак"), "Die
Erfindung des Jazz im Donbass. Roman" (ukr. "Розвиток джазу на
Донбасі"), die von Yu. Durkot und S. Stör übersetzt wurden.
Einige der gegenwärtigen ukrainischen Schriftsteller bevorzugen
es, im Ausland als Teil der ukrainischen Diaspora zu leben,
schreiben aber dennoch weiterhin auf Ukrainisch. Dazu gehören
B. Dubrowa, W. Druzyaka, A. Lutsyschyna, T. Malyartschuk,
W. Makhno sowie auch I. Tratsch, der in Deutschland den Almanach
"Zerna" veröffentlicht hat.
72
Die ukrainische Journalistin und Schriftstellerin T. Malyartschuk,
die in den Genres des Surrealismus, des Postmodernismus und des
magischen Realismus arbeitet, hat Dank der Mitarbeit mit der
Übersetzerin K. Dathe 2009 in Wien ihr Werk "Neunprozentiger
Haushaltsessig" (ukr. "Дев'ятивідсотковий оцет") in der
deutschsprachigen Übersetzung veröffentlicht.
Außerdem ist unter deutschsprachigen Leserkreisen die
Übersetzung des Prosawerkes der zeitgenössischen Schriftstellerin
N. Sniadanko, Journalistin und Übersetzerin aus dem Polnischen,
dem Deutschen und dem Russischen, "Sammlung der Leidenschaften"
(ukr. "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки") sehr
bekannt geworden; es wurde 2007 in München von A. Lüther übersetzt.
Sehr bemerkbar ist im literarischen Prozess Anfang XXI. Jh. das
Werk der Brüder Prokhasko – Schriftsteller und Journalist Taras
sowie Literaturkritiker, Erzähler, Journalist und Übersetzer Yurij.
2007 wurde in Wien unter der Mitarbeit von M. Blaschtschuk ihre
gemeinsame Sammlung "Galizien-Bukowina-Express" (ukr. "Галицько-Буковинський експрес: історія залізниці на околицях Європи") veröffentlicht. 2009 wurde "Daraus Lassen Sich ein Paar
Geschichten machen" (ukr. "З цього можна зробити кілька оповідань") von T. Prokhasko ins Deutsche übersetzt.
Unter den gegenwärtigen Schriftstellern der jüngeren Generation
werden Bücher von L. Deresch am häufigsten in Fremdsprachen
übertragen. So liegen auf Deutsch folgende Werke vor: die Romane
"Kult: Roman" (ukr. "Культ"), übersetzt von Yu. Durkot und
S. Stör, "Intent!: Oder die Spiegel des Todes" (ukr. "Намір") und
"Die Anbetung der Eidechse oder Wie man Engel vernichtet:
Roman" (ukr. "Поклоніння ящірці. Як нищити ангелів"),
Übersetzung von M. Weissenböck.
In Kiew lebt und arbeitet die ukrainische Dichterin, Schriftstellerin,
Literaturkritikerin und Journalistin O. Zabuzhko. In ihren Werken
beschreibt die Autorin oft das Verständnis der ukrainischen Identität
und dabei bedient sie sich der Methodologie des Feminismus und des
Postkolonialismus. Sie wurde durch ihren Skandal-Roman "Feldstudien
über ukrainischen Sex" (ukr. "Польові дослідження українського
сексу") sehr bekannt. Laut der Schriftstellerin war dies ein Versuch,
sich selbst zu äußern. Heute schreibt O. Zabuzhko überwiegend
73
publizistische Stücke und Essays, die verschiedenen Aspekten der
globalen Kulturkrise Ende dieses Jahrhunderts gewidmet sind [Енциклопедія українознавства 1954–1989, 24]. Zugleich ist sie auch als
Übersetzerin tätig – sie übersetzt ihre eigenen Werke ins Englische.
Darüber hinaus wurden ihre Werke in mehrere andere Sprachen
übersetzt. 2006 und 2008 wurden die deutschsprachigen Varianten
ihres Romans veröffentlicht.
Die Übersetzer schöngeistiger Literatur aus dem Ukrainischen ins
Deutsche können nach ihrer Herkunft in 3 Gruppen geteilt werden:
1) Schriftsteller, Übersetzer ukrainischer Herkunft (O. Kobylanska,
Yu. Prokhasko, I. Franko), 2) Schriftsteller, Übersetzer-Emigranten
ukrainischer Herkunft (A.-H. Horbatsch, W. Horoschowskyi,
E. Kostecki, M. Osthaym-Dzerowych) und 3) ethnische Deutsche
(C. Dathe, E. Kottmayer, S. Stör).
Aktive Übersetzer der zweiten Gruppe sind O. Zuewskaya,
M. Kostecki und Yu. Orest. Der ukrainische Schriftsteller,
Übersetzer, Kritiker, Regisseur und Herausgeber E. G. Kostetzky
(I. Merzliakow) ist einer der Gründer und angesehenen Theoretiker
von MUR (ukr. МУР – Мистецький український рух) in der
Emigration und ein hervorragender ukrainischer SchriftstellerModernist seiner Generation. Sein literarisches Erbe besteht aus
Erzählungen, Romanen, Theaterstücken, Gedichten, Drehbüchern,
Essays sowie ukrainischen Übersetzungen von Werken der
Weltliteratur. Ende der 50-er Jahre des XX. Jh. hat er mit seiner
zweiten Frau, der deutschen Schriftstellerin E. Kottmeier, den Verlag
"Am Berg" (ukr. "На горі") gegründet, wo Übersetzungen aus dem
Ukrainischen ins Deutsche veröffentlicht werden [Лопушанська
2008, 538]. 1970 wurde ihre gemeinsame Übersetzung des Romans
von O. Hontschar "Der Dom von Satschipljanka" (ukr. "Собор")
veröffentlicht. Aus dem Ukrainischen ins Deutsche übersetzte
E. Kottmeier auch "Rosen Roman" von W. Barka sowie viele
Gedichte für die Anthologie der modernen ukrainischen Lyrik in
deutschsprachiger Übersetzung "Weinstock der Wiedergeburt:
Moderne Ukrainische Lyrik" (1957), die W. Derzhawin verfasste.
Dabei veröffentlichte die Schriftstellerin das Beste aus den Werken
von Lesya Ukrainka, "Auf dem Blutacker". Mit E.G. Kostetzky
74
verfasste und übersetzte sie eine Anthologie alter ukrainischer
Literatur, "Aus dem Alten Russland" (1968) [Кобилянська 1963, 3].
Noch ein talentiertes Paar der Diaspora-Ukrainer ist das Ehepaar
von A.-H. und O. Horbatsch, die 1995 den Verlag "Brodina" (ukr.
"Бродина") gegründet haben, der in Deutschland Werke
ukrainischer Schriftsteller veröffentlichte und verbreitete. Die
Literaturkritikerin, Übersetzerin und Politikerin übersetzte ins
Deutsche und veröffentlichte Werke von Yu. Andruhowytsch,
I. Kalynets, M. Kotsiubynskyi, W. Martschenko, E. Swerstyuk,
W. Stus, H. Khotkewytsch, W. Schewtschuk usw., insgesamt etwa
50 Übersetzungen. Sie verfasste und veröffentlichte sechs Anthologien
mit ukrainischer Prosa, die Kurzgeschichten und Essays von
W. Kordun, I. Rymaruk, M. Neborak, – etwa "Blauer November"
(ukr. "Синій листопад", 1959), "Ein Brunnen für Durstige" (ukr.
"Криниця для спраглих", 1960), "Wilde Steppe Abenteuer.
Kosakengeschichten" (1974), "Ein Rosenbrunnen: Junge Erzähler
aus der Ukraine. Eine Anthologie" (1998), "Letzter Besuch in
Tschernobyl" (1994), enthalten [Horbatsch 1997].
Gerade Dank der Arbeit von A.-H. Horbatsch kann sich die
deutschsprachige Leserschaft auch mit einer Reihe von Werken
ukrainischer Schriftsteller vertraut machen. Insgesamt hat der Verlag
bereits neun Bücher mit deutschsprachigen Übersetzungen
veröffentlicht: fünf zweisprachige (deutsch-ukrainische) Bücher mit
Gedichten sowie drei deutschsprachige Prosaausgaben und literarischkritische Skizzen. Die Objekte ihres übersetzerischen Interesse sind
Werke sowohl
der klassischen ukrainischen Literatur (Marko
Wowtschok, M. Kotsyubynskyi, P. Kulisch, H. Khotkewytsch) als
auch der Achtziger und Neunziger Jahre sowie die Werke
verschiedener Genres und Stile – und somit alles, was die Vielfalt der
ukrainischen Literatur repräsentiert. Dies ist ein wichtiger Beitrag zur
europäischen Literatur und zugleich tatsächlich von großem Interesse
für den gegenwärtigen deutschsprachigen Leser. Die kleinen Leser
werden aber auch nicht außer Acht gelassen, sie haben die Möglichkeit
die Werke von O. Iwanenko, einige Erzählungen von A. Tschaikowsky,
karpatische Volksmärchen u. a. kennenzulernen. Die größte Popularität
unter der deutschsprachigen Jugend hatte die Anthologie der
Kosakenerzählungen, die Auszüge aus "Maria" (ukr. "Маруся") von
75
Marko Wowtschok, das "Saporoger Gericht" (ukr. "Чорна рада") von
P. Kulisch, die Werke von W. Malyk, Erzählungen von O. Berdnik
usw. enthielten [Horbatsch 1997].
Zu den Übersetzern der ukrainischen Literatur ins Deutsche zählt
noch eine weitere wichtige Person, der österreichische Schriftsteller
ukrainischer Herkunft W. Horoschowskyi. Dank seiner fruchtbaren
Arbeit erhielt der deutschsprachige Leser die Möglichkeit, Werke
von T. Bordulyak, B. Hrintschenko, M. Kotsiubynskyi, A. Krimskyi,
I. Netschuy-Lewitskyi, Yu. Fedkowytsch usw. zu lesen. Hauptsächlich
geschah das Dank der Tätigkeit von der Zeitschrift "Ruthenische
Revue" ("Ukrainische Rundschau").
Nach O. Matwiischyn machte W. Horoschowskyi die Übersetzungen
der Erzählungen von M. Kotsyubinskyi "Zwischen Fels und Meer"
(ukr. "На камені") und "Ihr Gelächter" (ukr. "Сміх") sowie die
Sammlung "Pro bono publico" (ukr. "Для загального добра") [Назаренко 1995, 276]. Der Übersetzer veröffentlichte die Anthologie
der ukrainischen Erzählungen "Ukrainische Erzähler", die die Werke
von T. Bordulyak, B. Hrintschenko, S. Kowaliw, M. Kotsyubinskyi,
D. Mordowets, I. Netschuy-Lewitskyi, O. Storozhenko und Yu. Fedkowytsch beinhaltete. Auch wurde "Vermächtnis" (ukr. "Заповіт")
von T. Schewtschenko ins Deutsche übersetzt, "Die Steinbrecher"
(ukr. "Каменярі") von I. Franko, die Novelle "Der Gutsacker" (ukr.
"Лан"), "Die Neuigkeit" (ukr. "Новина") und "Muttersöhnchen"
(ukr. "Мамин синок") von W. Stefanik, "Die Feldfee" (ukr.
"Польова царівна) von P. Myrnyi, den Auszug aus dem Roman
"Saporoger Gericht" (ukr. "Чорна рада") von P. Kulisch, "Wohin
sich wenden" (ukr. "Кудою йти?") von T. Zinkiwska, ein Auszug
aus der Erzählung "Лаборацькі (Сімейна хроніка)" – "Der Schüler"
von A. Swydnytskyi, "Der Kampf Mit Dem Kopf" (ukr. "Боротьба з
головою") von M. Yatskow usw. [Кобилянська 1963, 28].
Zur ersten Gruppe von Übersetzern, die nicht nur den
deutschsprachigen Lesern die Möglichkeit gaben, sich mit der
ukrainischen Literatur vertraut zu machen, sondern die ursprünglich
auch selbst Autoren waren, gehört O. Kobylanska. Sie machte die
deutschsprachigen Übersetzungen der Novelle "Ein Traum" (ukr.
"Сон"), "Zwei Söhne" (ukr. "Два сини") und "Maksym Hrymaz" (ukr.
"Максим Гримач") von Marko Wowtschok [Назаренко 1995, 401],
76
"Katrussja" (ukr. "Катруся"), "Ein Brief" (ukr. "Лист"), "Ganz allein"
(ukr. "Сама-самісінька"), "Tot" (ukr. "Стратився") und ukr. "Виводили з села" von W. Stefanik [5, S. 397], "Nachtigallengesang" (ukr.
"Соловйовий спів") von O. Ptschilka, ukr. "Голосні струни" von
Lesya Ukrainka usw [Назаренко 1995; Погребник 1988].
Es gibt jedoch, abgesehen von der Existenz dieser großen Zahl an
Übersetzungen, eine Reihe von ukrainischen Schriftstellern, deren
Werke nicht übersetzt wurden. Dazu gehören zum Beispiel die
Werke von H. Kwitka-Osnowyanenko, H. Skoworoda, usw.
Nach unserer Analyse können wir zum Schluss kommen, dass
die Geschichte der ukrainisch-deutschen Übersetzung relativ jung
ist. Unserer Meinung nach werden die weiteren Forschungen in
diesem Bereich helfen, den Idiostil des Autors und des Übersetzers
detailliert zu betrachten.
LITERATURVERZEICHNIS
1. Гачечиладзе Г.Р. Художественный перевод и литературные взаимосвязи
/ Г. Р. Гачечиладзе. – М.: Советский писатель, 1980. – 255 с.
2. Забужко О. Репортаж з 2000-го року. – К.: Час, 2001. – 260 с.
3. Кобилянська О. Твори в 5-ти томах / Ольга Кобилянська; [упоряд., підгот. Текстів та прим. Федора Погребенника] / О. Кобилянська. – К.: Вид-во
худ. літ-ри, 1963. – Т. 5 : За ситуаціями. – 767 с.
4. Лопушанська О.М. Стилістичні особливості німецькомовних перекладів
Вільгельма Горошовського української класичної літератури / М.О. Лопушанська // Сучасні проблеми германістики в Україні: матеріали міжнародної наукової конференції / відпов. ред. Т.Р. Кияк, В.М. Лопушанський. – Дрогобич:
Видавець Сурма, 2008. – С. 536–549.
5. Назаренко О.В. Із спостережень над мовними засобами українського менталітету // Українська ментальна ідея: минуле, сучасне, майбутнє: Міжнар.
наук. конф. Матеріали доповідей. – Одеса: 1995. – С. 141–143.
6. Погребник Я.М. Українсько-німецько-австрійські літературні зв'язки кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Я. М. Погребник // Українська література в загальнослов'янському і світовому літературному контексті: в 5 т. – К.: Наук. думка,
1988. – Т. 3: Українська література в загальнослов'янському і світовому літературному контексті.
7. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954–1989.
8. Horbatsch A.-H. Die Ukraine im Spiegel ihrer Literatur / A.-H. Horbatsch.
– München: Brodina Verlag, 1997.
77
O. Schum, pg. s.
Ukrainian-German translational relationships in XX–XXI century
(based on the translations of fixion)
This article is dedicated to the history of ukrainian-german relationship in
translation studies XX – beginning of XXI centuries. The whole period of the
XX century was extremely difficult historical interval for Ukraine itself and its
literary process in particular. A retrospective review focuses on translated examples
of fictions. Attention is drawn to individual of translators who transferred texts of
Ukrainian writers into German.
Key words: author, idiostyle, original, translation, translator.
О. В. Шум, асп.
Украинско-немецкие переводческие
взаимоотношения ХХ – начала XXI века
(на материале перевода художественных произведений)
Данная статья посвящена рассмотрению истории украинско-немецких переводческих взаимоотношений ХХ – начала XXI веков. Ретроспективный обзор
сосредоточено на переведенных на немецкий язык текстах художественной
литературы. Внимание обращается на личности переводчиков, которые осуществляли переводы произведений украинских писателей на немецкий язык.
Ключевые слова: автор, идиостиль, оригинал, перевод, переводчик.
О. В. Шум, асп.
Київський національний университет імені Тараса Шевченка (Україна)
Українсько-німецькі перекладознавчі
взаємини ХХ – початку ХХІ століття
(на матеріалі перекладу художніх творів)
Дана стаття присвячена розгляду історії українсько-німецьких перекладацьких взаємин ХХ – початку ХХІ століть. Ретроспективний огляд зосереджено
на перекладених німецькою мовою творах художньої літератури. Увага звертається на особистості перекладачів, які здійснювали переклади творів українських письменників німецькою мовою.
Ключові слова: автор, ідіостиль, оригінал, переклад, перекладач.
78
UDC 811.124:37
Richard J. Brunner, prof. Universität Ulm
Ukrainische Freie Universität Ulm (Deutchland)
WAS HEIßT UND ZU WELCHEM ENDE LERNT
MAN LATEIN? – VON DER AKTUALITÄT EINER
GROßEN EUROPÄISCHEN TRADITION
Dieser Artikel ist dem Problem von der lateinischen Sprache gewidmet. Der
Autor schreibt, dass acht Milliarden Menschen, die wir heute diesen Planeten
bevölkern, keine uns allen gemeinsame einheitliche Sprache haben. Das
Lateinische war die Verwaltungs– und Staatssprache des Römischen Reiches. Es
herrscht die Meinung, das Latein sei im 18. Jahrhundert gestorben, damals als es aufhörte,
die internationale Sprache von Wissenschaft und Universität zu sein.
Schlüsselwörter: Koine, Dialekt, Latein, Tradition, Sprache, Terminologie.
In Anlehnung an den berühmten zeugmatisch kongruierten Titel
von Friedrich Schillers (1759–1805) Jenaer Antrittsvorlesung: "Was
heißt und zu welchem Ende studiert man Universalgeschichte? Eine
akademische Antrittsrede" (gehalten am 26. Mai 1789, abends
6 Uhr) soll versucht werden, Latein als eine internationale
Gemeinsprache (Koine) darzustellen, dazu was sich hinter dem
Etikett der Europaischen Identität auf lateinischer Tradition verbirgt.
Wir bald acht Milliarden Menschen, die wir heute diesen Planeten
bevölkern, haben keine uns allen gemeinsame einheitliche Sprache. Wir
sprechen drei- bis viertausend verschiedene Sprachen und zahllose nur
für kleinere und kleinste Lebenskreise bestimmte Mundarten, Gruppenund Sondersprachen. Nach dem Leipziger Max-Planck-Institut für
evolutionäre Anthropologie sind bis zu 80 % der Sprachen dieser Welt
im Verlauf des 21. Jahrhunderts vorn Aussterben bedroht. Pro Jahr
sterben weltweit mindestens 50 Sprachen. Dieser ungeheuren, ja dieser
ungeheuerlichen Sprachenvielfalt entspricht die Mehrsprachigkeit des
einzelnen Menschen. Jeder von uns besitzt die Kraft, das Vermögen,
verschiedene Sprachen zu verstehen und zu gebrauchen, immer neu zu
lernen und auch wieder zu vergessen.
Freude an Sprachen, Lust an Mehrsprachigkeit, bedeutet nicht
Sprachvergötzung oder Wortfetischismus, im Gegenteil. Mehrsprachigkeit bedeutet, dass unsere Gedanken nicht an einer bestimmten Sprache
79
hängen, nicht an deren Worten kleben. Unsere Mehrsprachigkeit ist der
sprachliche Spielraum unserer geistigen Freiheit.
Menschen verschiedener Schichten der Gesellschaft bereisen heute die
Kulturstatten Griechenlands und Italiens. Berichte über die Erschließung
dieser Stätten und neue Funde an diesen und anderen Orten des
Mittelmeerraumes finden Aufmerksamkeit wie kaum jemals zuvor. Das
dadurch deutlich werdende Interesse an geschichtlichen und kulturellen
Zeugnissen und Denkmälern ist bemerkenswert und erfreulich.
So überrascht es eigentlich, dass man auf Taubheil und Ablehnung
stößt, wenn man es unternimmt, für die Sprachen der Griechen und
Römer zu plädieren, für das Erlernen von Latein und Griechisch
einzutreten und auf das Bemühen um die sprachliche Überlieferung
der antiken Völker als für Gymnasium und Universität wichtig und
lohnend hinzuweisen.
Die Kritiker bestreiten gar den Bildungswert der alten Sprachen
überhaupt und sagen, die Beschäftigung mit diesen sei Luxus und
laufe fortschrittlichem Denken zuwider.
Wenn wir heute eine Bilanz unseres geistigen Besitzes aufmachten,
so würde sich herausstellen, dass das Meiste davon nicht unserem
Vatertand, sondern einem gemeinsamen europäischen Fundus
entstammt. In uns allen überwiegt der Europäer bei weitem den
Deutschen, Spanier, Franzosen. Vier Fünftel unserer Habe sind
europäisches Gemeingut". Dies sagte der spanische Dichter und
Verfasser einer Reihe von Essay-Bänden Jose ORTEGA Y GASSET
(1883–1955). Dieses Statement ist heute noch gültig. Es waren ja die
Römer, die uns letztlich mit der lateinischen Sprache beglückt haben
und damit aber auch mit allen Ideen, die damit einhergingen.
Latein war die prägende Sprache, es war die Wissenschaftssprache auch über viele Jahrhunderte und wir haben in der lateinischen
Sprache zudem die Wurzeln unseres Staatsdenkens gelernt. Alle
Kinder Europas, auch das Deutschland innerhalb des Limes, waren
von Rom geprägt. Rom war die Mutter des Abendlandes.
Jeder Diplomat, die päpstliche Kurie natürlich, jede landesherrliche
Kanzlei, jeder Jurist, alle Wissenschaftszweige bedienten sich des Latein,
und dazu jeder Gebildete.
Das Lateinische, die Verwaltungs – und Staatssprache des Römischen
Reiches, hat bekanntlich dessen Verfall und Untergang – gewissermaßen
80
als ein geistiges Fundament – zwei Jahrtausende lang in ungebrochener
Machtstellung überdauert. Dies beruhte zweifelsohne auf der geistigen
Leistung der Römer. Das zeigt sich im römischen Recht, das immer
an die lateinische Sprache gebunden blieb, und genau so an der
sonstigen literarischen Produktivität.
Die Macht der lateinischen Sprache begann erst mit dem
einbrechenden Nationalismus zu schwinden. Aber der ganze Bau
bröckelte, wenn auch nicht so langsam wie er hochgezogen worden
war, keineswegs auf einmal ab. Noch um 1800 wurde in den
traditionsreichsten Gymnasien des Heiligen Römischen Reiches
Deutscher Nation auf lateinisch unterrichtet und gesprochen, so
dass deren Schüler noch bis 1848/49 in gelehrten Angelegenheiten
auf lateinisch miteinander korrespondierten. Bis 1840, über 800
Jahre lang, führte das ungarische Parlament seine Debatten in
lateinischer Sprache. Dabei gehört Ungarisch nicht zur
indogermanischen Sprachfamilie. Der kluge und zähe österreichische
Kaiser LEOPOLD II. machte im vielsprachigen Habsburgerreich das
Lateinische wieder zur Amtssprache.
Eine starke Bresche in das lateinische Bollwerk schlugen jene
Disziplinen, die man gegen Ende des 18. Jahrhunderts auch dem
Volk zugänglich d. h. verständlich machen musste. Das galt in erster
Linie für die Gesetze und die Jurisprudenz. Vom Latein fielen auch
sehr bald die exakten Naturwissenschaften ab, die moderne Technik
verzichtete von Anfang an auf diese Sprache; vor etwas mehr als
einem halben Jahrhundert begann sich auch die Medizin immer
weiter von ihrem Idiom zu lösen. Und schließlich wurde ihr sogar die
katholische Kirche untreu! (Seit 14. September 2007 ist jedoch die
lateinische Liturgie wieder zugelassen). Die Schulverwaltungen
wollten beim Abbau der lateinischen Sprache im öffentlichen Leben
nicht zurückbleiben und haben drastische Streichungen im Lehrplan
für den Lateinunterricht vorgenommen. So scheint es heute auf dem
ersten Blick, als würde die bekannteste und berühmteste aller so
genannten toten Sprachen erst in unseren Tagen endgültig begraben.
Der Verlust des Latein als einer internationalen Gemeinsprache
(Koine) für alle öffentlichen und gemeinsamen Bereiche wurde und
wird oft bedauert. Der größte Nachteil ist, dass bisher keine andere
Sprache ihre Funktion als Nachfolgerin zu übernehmen vermochte.
81
Die Ansätze dazu Englisch im westlichen Bereich und Russisch im
östlichen – verfolgen ganz andere Ziele als es dem Lateinischen
gegeben war. Jeder Gebildete muss jetzt zwei oder drei europäische
Sprachen (Englisch, Deutsch, Französisch) statt einer lernen – und
häufig genug lediglich für einen Beruf, während früher Latein für
alle reichte. Und schließlich herrscht bei Konferenzen jeglicher Art
auf dem Gebiet des wissenschaftlichen Publikationswesens ein
wahrhaft babylonisches Sprachengewirr, das oft von Dolmetschern
bzw. Resümees beseitigt werden muss.
Wenn man allerdings die gegenwärtige Situation der lateinischen
Sprache etwas genauer betrachtet, kommt man zu dem Ergebnis, dass
viele Gebiete des öffentlichen und geistigen Lebens das Erlernen der
lateinischen Sprache noch attraktiv machen. Lateinisch ordentlich zu
können, ist also heutzutage noch lange keine müßige Liebhaberei oder
kein sprachlicher Luxus, sondern von ganz unmittelbarem Wert für die
große Zahl jener Gymnasiasten, die ein Universitätsstudium vor
Augen haben, wobei die Wahl der Fakultät oder das Berufsziel kaum
eine Rolle spielt. Die Kenntnis dieser Sprache für das akademische
Studium und die wissenschaftliche Arbeit ist in zahlreichen Fällen
ganz unentbehrlich. Es dient aber auch jedem, der am geistigen Leben
der Gegenwart verständnisvoll teilnehmen will.
Das Lateinische hat infolge seiner langen dominierenden Stellung
bei den europäischen Völkern tiefe Spuren hinterlassen. Wir sind
überall von römischem Denken und lateinischen Wörtern umgeben:
votum, civitas, error, lex, liberalitas, casus belli. Wenn auch die
Christen das lateinische sacramentum, ursprünglich der "Fahneneid"
des Soldaten, religiös umdeuten und wenn für "Reißverschluss"
lateinisch clusura tractilis nachbildet wird und die deutsche Fassung:
Neues Latein-Lexikon – Lexicon recentis latinitatis [Darmstadt 2000,
312] dafür rapida verticularum occlusio lexikalisiert, wird Latein
nicht wesentlich verändert und bleibt in ihrem Kern die Sprache
CICEROS. Diese Nachwirkungen zwingen uns noch in seinen Bann,
ob wir es wollen oder nicht.
Es sei hier nur auf die Tatsache hingewiesen, dass die lateinische
Sprache als Mutter in den romanischen Sprachen (Französisch,
Italienisch, Spanisch, Portugiesisch, Rätoromanisch oder Ladinisch
und Rumänisch) weiterlebt. Es ist infolge der Ähnlichkeit dieser
82
Idiome mit dem Lateinischen kein Zufall, dass die Kenntnis der
römischen Muttersprache das Erlernen irgendeiner romanischen
Tochtersprache ganz wesentlich erleichtert und beschleunigt. Deshalb
teilen auch gute fortschrittliche Sprachschulen (schon seit vielen
Jahren) ihre Kurse nach Teilnehmern mit und ohne Lateinkenntnisse
ein. Latein nützt auch enorm der muttersprachlichen Kompetenz;
Deutschlehrer merken immer, welche ihrer Schüler Latein lernen.
Bemerkenswerte Vorteile besitzen Lateiner begreiflicher Weise
auch, wenn es gilt, der immer weiter um sich greifenden Flut der
technischen Fachausdrücke und Fremdwörter auf allen Gebieten des
Lebens Herr zu werden, da es sich mit überwältigender Mehrheit um
Wörter oder Ableitungen lateinischer Herkunft handelt. Diese
Fremdwörter kommen bekanntlich auch in den germanischen
Sprachen vor. 75 Prozent der deutschen Fremdwörter entstammen
dem Lateinischen, wie unser Wort "Kaiser", das offenbar zu einer
Zeit übernommen wurde, wo man noch nicht zäsar (caesar), sondern
kaisar aussprach. Abgesehen vom Deutschen finden wir Lehn- und
Fremdwörter besonders im Englischen. Das Englische hat nicht nur
eine gewaltige Menge lateinischer Ausdrücke während des
Mittelalters aufgenommen -rund 60 Prozent haben lateinische
Wurzeln – sondern wird gegenwärtig durch weitere Frachten
überschichtet, besonders auf dem Gebiet der medizinischen
Terminologie durch die Amerikaner. Alle diese neuen Termini über
Krankheiten und ihre Behandlung verraten ganz deutlich –
ungeachtet der englischen Verkleidung – ihre lateinische Herkunft.
Jeder Kenner des Englischen, ob Mediziner oder nicht, wird
bestätigen, dass die Kenntnis des Lateinischen das Erlernen des
Englischen außerordentlich erleichtert. Schließlich gibt es noch
zahlreiche Studienfächer, die ohne Lateinkenntnisse nicht zu
betreiben sind. Hierher gehören zuerst die philologischen
Wissenschaften. Es seien nur Fächer der allgemeinen und
vergleichenden Sprachwissenschaft und das Studium der alten und
neuen Sprachen samt ihren praktischen Anwendungsbereichen
(Lehramt) genannt. Das Hauptgebiet aber machen die historischen
Disziplinen aus. Zu diesen zählen hier der besseren Übersicht
wegen alle Fächer, deren Forschungsradius ganz oder teilweise
die Jahrtausende zwischen einsetzender Frühgeschichte und
83
ausklingendem Mittelalter umfasst. Das ergibt eine ebenso
vielfältige wie bunte Palette von Fächern unterschiedlicher
Richtung. An nicht wenigen von Ihnen besteht auch ein praktischer
Bedarf. Das Latein lebt also, wenn auch stark beschnitten, in seiner
einst universalen Verwendbarkeit noch weiter.
Was ist denn nun dieses Latein als Lernsprache, das manchmal
solche Schulschmerzen bereitet und als außerordentlich schwierig
verschrien ist? Zuerst sei verraten, dass es keine spezielle Begabung
erfordert. Es steht jedem gymnasialtauglichen Schüler und jeder
Schülerin offen, verlangt aber das gleiche Mitgehen mit dem
Lehrstoff. Das besteht im Lernen der Vokabeln und der Grammatik.
Wird dieser Weg vom Anfang an eingehalten, ergibt sich mit der
Zeit wie ganz von selbst ein sich steigerndes Training der
Konzentrationsfähigkeit, es festigt sich Gedächtnis und Phantasie,
was schließlich die Kombinationsfähigkeit als auch das Reflexionsvermögen steigert. Die genannten Merkmale kennzeichnen den
idealen Sprachlerntyp des Lateinischen. Die Schüler können mit den
lateinischen Formen wie mit einem Baukasten spielen und kommen
allmählich zum Nachdenken über Sprache schlechthin. Sie begreifen
schnell, wie ökonomisch die lateinische Sprache strukturiert ist. Was
im Lateinunterricht an elementaren Grammatikstrukturen vermittelt
wird, ist ein unschätzbarer Vorteil beim Erlernen jeder weiteren
Sprache. Wenn der Mensch, wie Johann Gottfried HERDER (1744–
1803) sagt, eine Grammatik lernen muss, um ein "Modell für
Ordnung, Genauigkeit und Klarheit der Begriffe" zu erwerben,
warum dann nicht die lateinische Grammatik, die sich so gut dafür
eignet, Sprache als ein System sichtbar zu machen?
Die lateinische Schullektüre entwickelt zudem ein Interesse an
allgemeinen, überzeitlichen Stoffen, die in die Welt der Römer führt,
die trotz aller Fremdheit doch immer wieder in unsere Gegenwart
hereinragt. Beides zusammen kann eine Disposition zum logischkausalen Denken entwickeln. Und das ist schon etwas! Latein ist
kein elitäres Fach mehr, auch wenn es gymnasialen Anforderungen
in besonderer Weise entspricht. Schon im 17. Jahrhundert forderte
der große böhmische Pädagoge Jan Arnos COMENIUS (1592–1670),
dass neben der Muttersprache alle Kinder Latein lernen sollten, um
ihnen so den Zugang zur europäischen Kultur zu ermöglichen.
84
Diese "Demokratisierung" des Lateins sollten wir auch aus folgendem
Grund begrüßen: Der Prozess der europäischen Vereinigung stellt uns
immer drängender vor die Frage, was denn europäische Identität
eigentlich ist. Das geistige Band, das die europäischen Völker
zusammenhält, ist die internationale lateinische Tradition, die das Erbe
von der Antike über das Mittelalter an die Neuzeit weitergegeben hat.
Europäisch denken heißt in dieser Tradition denken. Latein führt in s
intensiver Weise in diese Tradition ein, da der Unterricht nicht nur
Sprachunterricht ist, sondern von Anfang an wesentliche Inhalte dieses
gemeinsamen Erbes vermittelt.
Wer Latein lernt, wird dazu beitragen, dass dieses Erbe nicht in
Vergessenheit gerät. Und er wird sich auch in der Kultur der Gegenwart
besser zurechtfinden als derjenige, der unter der verwirrenden Oberfläche
keine Tiefenstruktur zu erkennen vermag.
Auch auf eine andere Weise, die uns kaum bewusst ist, stiftet die
lateinische Tradition europäische Identität. Der Mann, dem wir diese
Gemeinsamkeit verdanken, hätte es verdient, nicht nur einer kleinen Schar
von Philologen bekannt zu sein: Dionysios THRAX, ein griechischer
Sprachwissenschaftler, der von 170 bis 90 v. Chr. lebte und zuerst in
Alexandria, später auf Rhodos wirkte. Er ist der Verfasser der ältesten uns
erhaltenen griechischen Elementargrammatik, in der er die Theorien früherer
Grammatiker zusammenfasste und in ein einfaches System brachte. Diese
sehr kurze Grammatik, die noch keine Satzlehre enthielt, wurde schon früh
von den Römern übernommen. Durch die berühmten Grammatiken des Älius
DONAT(US) (aus dem 4. Jahrhundert) und des PRISCIAN(US) (aus dem 6.
Jahrhundert) verbreitete sich das meist wörtlich ins Lateinische übertragene
Begriffssystem des DIONYSIOS THRAX in ganz Europa und darüber hinaus,
und noch heute verwenden es nicht nur die lateinischen Schulgrammatiken,
sondern die Grammatiken aller indogermanischen Kultursprachen. "Es kann
danach festgehalten werden", schreibt ein Gräzist, "dass die Kulturnationen
des Abendlandes über den Schulunterricht seit ca. 100 v. Chr. Sprache (und
damit Welt) mit den Augen des Dionysios Thrax sehen gelernt haben." Ein
über 2000 Jahre lang lebendiger Grammatikunterricht, dessen Tradition auch
während der mehrfach aufgetretenen "Bildungszusammenbrüche" nie
völlig unterbrochen wurde, ist wohl das festeste Band, das die
europäischen Völker verbindet.
Dass europäische Identität auf lateinischer Tradition beruht,
wird uns aus unserer Binnenperspektive wohl weniger bewusst als
85
dem Betrachter von außen. Es ist gewiss kein Zufall, wenn in
Staaten der ehemaligen Sowjetunion, die an ihre europäische
Tradition anknüpfen wollen, wieder altsprachliche Gymnasien
eingerichtet werden, wie zum Beispiel in Riga oder in St.
Petersburg. Und aus Helsinki, Bremen und dem Vatikan kommen
jeden Sonntag die "Nuntii Latini", Nachrichten in Latein, die in
ihrer Art wohl einzigartige Nachrichtensendung in klassischem
Latein, produziert von den jeweiligen Radiostationen, abgestrahlt
über Kurz- und Mittelwelle sowie über Eutelsat-Il-F1.
In der Sammlung "Europäische Lieder in den Ursprachen",
herausgegeben, von der Deutschen UNESCO-Kommission, steht an
erster Stelle ein Lied in der Muttersprache Europas: Veni, Creator
Spiritus (Komm Schöpfer Geist), das weltbekannte Pfingstlied, das
HRABANUS MAURUS (~780–856), dem Praeceptor Germaniae,
weiland Erzbischof von Mainz, zugeschrieben wird.
Das Lateinische wird im Gegensatz zum Französischen oder
Englischen längst nicht mehr zum Zweck aktiver Sprachbeherrschung gelehrt, sodass ihrer spontanen Verwendung in einer
aktuellen Redesituation kein Wert beigemessen wird. Sie ist auf
passives Können (Lesen, Verstehen, Übersetzen) zugeschnitten. Ihr
Bereich ist also nicht die Kommunikation, sondern die Reflexion.
Durch Bilder, Rätsel und Spiele helfen die Lehrer den Kindern, sich
Wörter einzuprägen, manche setzen für Sprachübungen Computer
ein, und andere singen lateinische Lieder, Cantica Latina. Die
Schüler machen auch lateinische Gedichte, schreiben Schulszenen
oder verfassen gar Fußballreportagen in Latein. Projektunterricht im
Fach Latein ist längst selbstverständlich.
Das Lateinische steht im Ruf einer logischen Sprache, ist aber in
Wirklichkeit so wenig logisch wie alle übrigen Sprachen. Wohl aber
zwingt und erzieht sie zur logischen Reflexion, weil sie mit ihren
kargen grammatischen Mitteln rationeller und damit logischer als
andere Sprachen, etwa das Griechische oder Deutsche, verfahren
muss. Dadurch wird das Lateinische klarer: streng im gedanklichen
Aufbau und der Diszipliniertheit des sprachlichen Ausdrucks – und
es hält (wiederum im Vergleich zu anderen Sprachen) an der
Beziehung zwischen inhaltlichen und formalen Baugliedern der
Aussage fest. Mit anderen Worten: Die Sätze wirken wie gestanzt:
knapp, eindeutig, prägnant – und geschlossen. Nicht umzustellen
86
oder umzudeuten, nach festen Regeln gebaut. In seinem Roman "Die
folgende Geschichte" hat der holländische Schriftsteller CEES
NOOTEBOOM die Schönheit der lateinischen Sprache eindruckvoll
gerühmt: "Nie wird es wieder eine Sprache wie Latein geben", schreibt er,
"nie mehr werden Präzision und Schönheit und Ausdruck eine solche Einheit
bilden. Unsere Sprachen haben allesamt zu viele Wörter, man sehe sich nur
die zweisprachigen Ausgaben an, links die wenigen, gemessenen Worte,
die gemeißelten Zeilen, rechts die volle Seite, der Verkehrsstau, das
Wortgedränge, das unübersichtliche Gebrabbel." Es tut in der Tat wohl, eine
Sprache wie das Lateinische zu lesen, die entschieden, nicht
vieldeutig, nicht umdeutbar, klar und schlicht die Dinge zu sagen
versteht, und, soweit es überhaupt einer Sprache möglich ist,
Gedanken in Worten restlos auszudrücken vermag. Die lateinische
Sprache lebt aus dem Verbum (Tätigkeitswort), aus der Kraft also, Aktivität,
Handeln, action. Darum denkt sie schneller und ist kürzer als andere
Sprachen. Zudem wirkt die lateinische Sprache so konservativ wie das
römische Volk, denn "des Volkes Seele lebt in seiner Sprache". Auf
dieses abgewandelte griechische Sprichwort (Sokrates: "Wie der
Mensch, so seine Rede") beruft sich SENECA d. J. in einem Brief an
LUCILIUS über die lateinische Sprache: "Talis hominibus fuit oratio qualis
vita" (ep. 114,1). Wörtlich: "So war den Menschen die Rede wie das
Leben". Also: Die Menschen sprechen so, wie das Leben ist. Und das
römische Leben war Jahrhunderte lang vom Bauerntum geprägt und von
der Legalität beherrscht. Den Kindern wurden anstatt Märchen Gesetze als
Fibeln vorgesetzt, die Dichtungen kamen erst viel später. Nicht einmal ein
eigenes Wort für den Dichter gab es, man musste sich mit einer
Entlehnung aus dem Griechischen – poeta – behelfen. Die lateinische
Sprache hat dementsprechend keinen Platz für Unaussprechliches,
Schwebendes, Ahnungsvolles. Es wird direkt alles gesagt, weil der
Römer mehr Scharfsinn als Tiefsinn besaß. Damit hängt auch zusammen,
dass man in Anlehnung an die unvergleichliche Prägnanz des
Lateinischen bis heute Inschriften, Widmungen, Mottos, Devisen in
dieser Sprache abfasst und dass sie – wie schon ausgeführt – der
Wissenschaft dient: der Arzt, der Apotheker, der Zoologe, der Physiker,
Chemiker und Mathematiker drücken sich bei ihren Definitionen mit
begrenzten und geordneten Begriffen in ihr international verständlich aus,
87
ebenso wie der Jurist, der Philosoph, der Philologe und Linguist. Aus
inneren Gründen ebenso wie aus äußeren Zwängen.
Das Übersetzen aus dem Lateinischen und noch mehr in das
Lateinische, das stete Ringen um den treffenden Ausdruck gab, als
das Lateinische bei uns noch gründlicher betrieben wurde als – leider
– heute, jene geistige Wendigkeit, Gründlichkeit und Zucht, von dem die
"älteren Lateiner" unter uns immer noch zehren und die es zu würdigen
wissen, welche enorme Bedeutung das Lateinische auch für unseren
heutigen Sprachgebrauch besitzt.
Es herrscht die Meinung, das Latein sei im 18. Jahrhundert gestorben,
damals als es aufhörte, die internationale Sprache von Wissenschaft und
Universität zu sein. Latein ist jedenfalls nie ausgestorben, wie etwa das
Hethitische oder das Etruskische. Latein ist eine als kulturelle Gegebenheit
unter uns fortwirkende Sprache – das Gefäß europäischen Erbes; kann
man das Leben einer Sprache leugnen, in der alle jene schrieben, die
Europas Gedankenwelt formten: Th. Mann, Kepler, Kopernikus,
Newton, Bacon, Linne, Vesalius, Grotius, Descartes, Leibniz, Hobbes,
Spinoza, und unzählige Andere?
Haben nicht die ISRAELI die 3.300 Jahre alte so genannte tote hebräische
Sprache wieder erweckt und zur Sprache eines modernen Staates gemacht?
Latein ist die Muttersprache Europas. Das lateinische Erbe hält Europa
zusammen. "Keine politische oder wirtschaftliche Organisation kann
jemals leisten, was die kulturelle Einheit uns gibt' sagt der englische
Nobelpreisträger THOMAS STEARNS ELIOT, – und dieses Wort, meine
ich, gibt Stoff zum Nachdenken!
Die‚ scheintote' Sprache ist wieder da und erlebt eine Renaissance.
Immer mehr Gymnasiasten lassen sich von der Sprache der Römer
faszinieren. Das ist ein knappes Drittel aller Gymnasiasten in Deutschland.
"Immer von neuem sagen sie tot die lateinische Sprache. Jedes
Begräbnis jedoch hat sie gesund überlebt, heißt es in dem schönen
Epigramm von JOSEF EBERLE: "O quoties obitum linguae statuere
Latinae! Tot tarnen exsequiis salva superstes erat,"
Nicht umsonst zählt auch Latein zu den Schleifsteinen des
menschlichen Geistes, für dessen Disziplinierung und Phantasie
diese Sprache sehr wichtig ist.
88
R. Brunner, prof.
Free Ukrainian UniversityUlm (Germany)
Why do people study Latin?
(About the topicality of the great European tradition)
This article is dedicated to the consideration of the importance of Latin and
multidimensional problem of dying languages. The author highlights the concept of
dialect and analyzes the application of Latin.
Keywords: koine, dialect, Latin, tradition, language, terminology.
Р. Бруннер, проф.
Украинский свободный университет Ульма (Германия)
Почему и для чего изучают латынь?
(Об актуальности большой европейской традиции)
Данное исследование посвящено рассмотрению вопроса значимости латыни и проблеме многоплановости вымирания языков. Автор обозначает
понятия койне, диалект и анализирует сферы применения латыни.
Ключевые слова: койне, диалект, латынь, традиция, язык, термонология.
Р. Бруннер, проф.
Український вільний університет Ульма (Німеччина)
Чому і навіщо вивчають латину?
(Про актуальність великої європейської традиції)
Дана розвідка присвячена розгляду питання значущості латинської мови
та проблемі багатовимірності помирання мов. Автор висвітлює поняття
койне, діалекту та аналізує сфери застосування латини.
Ключові слова: койне, діалект, латина, традиція, мова, термінологія.
89
ЛІНГВОСТИЛІСТИКА ТА ТЕОРІЯ ФІГУР
UDC 81'42
V. Burbelo, docteur d'Etat, professeur
Université Nationale Taras Chevtchenko de Kyiv (Ukraine)
LE DISCOURS ROMANESQUE ÉCLATÉ
ET SON PARCOURS INTERPRÉTATIF DANS L'ŒUVRE
DE JEAN POTOCKI
L'article est consacré à la présentation du parcours interprétatif permettant
d'aborder le problème de la spécificité du discours romanesque de Jean
Potocki, notamment celui de la construction des mondes pluriels dans son
œuvre littéraire principale "Le manuscrit trouvé à Saragosse".
Mots-clés: Lumières, Jean Potocki, parcours interprétatif, pluralité, unité,
discours romanesque, focalisation, narration.
La personnalité hors commun du comte Jean Potocki (1761–1815)
possède tous les traits d'un représentant brillant des Lumières – esprit
encyclopédique, tournure mondaine, activités très variées et débordantes
d'un homme en quête de soi et du monde à travers l'espace et le temps.
En 1970, Potocki acquit une grande célébrité pour avoir été la première
personne qui est montée dans une montgolfière, avec l'aéronaute JeanPierre Blanchard, au-dessus de Varsovie. Potocki a également établi la
première presse libre à Varsovie en 1788 et, quatre ans plus tard, le
premier salon de lecture gratuit de la ville [Jean Potocki].
Cet écrivain, historien, diplomate, politicien (député à la Diète,
ministre polonais de l'Éducation), chevalier de Malte et, peut-être,
franc-maçon, un des fondateurs de l'ethnologie slave est l'auteur de
nombreux ouvrages ethno-historiques et récits de voyage, dont
"Essai sur l'histoire universelle et recherches sur celle de la Sarmatie"
(1789–1792), "Chroniques, mémoires et recherches pour servir à
l'histoire de tous les peuples slaves" (1793), "Fragments historiques
et géographiques sur la Scythie, la Sarmatie et les Slaves" (1796),
"Histoire primitive des peuples de la Russie" (1802), "Atlas
archéologique de la Russie européenne". Il résidait en Ukraine
actuelle (en Podolie, alors territoire polonais), écrivait en français et,
après avoir fait ses études en Suisse, voyageait beaucoup en France,
90
en Italie, en Sicile, à Malte, aux Pays-Bas, en Allemagne, en
Angleterre, en Russie, en Turquie, en Espagne, en Égypte, en
Tunisie, au Maroc, en Mongolie. Comme le décrit Y. Citton,
"L'homme et l'œuvre paraissent donc marqués du sceau d'une même
multiplicité éclatée, voire schizophrénique: on enfile la veste du
patriote avant de la retourner en serviteur du Tsar; on invente sur le
terrain une sensibilité à la diversité culturelle tout en mettant au point
des plans de colonisation; on mène la vie de magnat (quoique sans le
sou, surtout après un divorce douloureux) et on se moque de
impostures de l'ordre social; on essaie des géométriser l'Histoire tout
en ridiculisant les prétentions excessives de la mathématisation. Cet
infatigable sillonneur de planète est à lui seul un homme-univers, un
condensé d'exigences hétérogènes en constant bouillonnement, un
homme des Lumières habité à la fois par les espoirs les plus fous de
la modernité et par les désillusions les plus ironiques, les plus
ludiques et les plus désabusées que l'on croyait propres à notre
postmodernité." [Citton 2008].
Dramaturge mais avant tout romancier, Jean Potocki est l'auteur
d'une œuvre littéraire tout à fait unique dans l'histoire du roman
moderne – "Le manuscrit trouvé à Saragosse" – que l'on définit
comme roman-somme, roman culte [Potocki 2008 b, 4], roman
labyrinthe, roman pré-postmoderne [Citton 2008], comme roman
fantastique [Todorov 1970, 52], etc. et qui attire une attention
particulière des critiques littéraires et chercheurs en sciences du
langage. Un des evenements scientifiques assez récent consacré à
l'œuvre de Jean Potocki, "Colloque international Jean Potocki ",
organisé par l'Université Nationale Taras Chevtchenko de Kyiv et
l'Université Paul Valéry (Montpellier III), a eu lieu à Kyiv le 2-3 juin
2009. Le présent article reprend et développe le sujet de l'exposé de
son auteur à ce Colloque et a pour objectif le parcours interprétatif de
la relation ambivalente de l'un et du pluriel dans le discours
romanesque de J. Potocki.
Le discours littéraire des Lumières a été et reste l'objet de recherches
de nombreux ouvrages, articles, exposés (voir, en particulier, les travaux
de H. Coulet, F. Deloffre, R. Demoris, R. Laufer, G. May, V. Mylne,
J. Rousset, E. Showalter, Ph.R. Stewart). Sa configuration générique –
roman-mémoire, roman épistolaire, roman d'aventure, confession –
91
hésite entre l'expression authentique, celle des genres primaires solon
M. Bakhtine, et l'expression littéraire qui transforme ces genres
primaires en seconds en les recanalisant selon un autre objectif que
l'on définit comme esthétique, poétique, littéraire. Le "Manuscrit
trouvé à Saragosse" est la quintessence du roman des Lumières qui
exploite à fond les ressources de ses genres littéraires. Comme
l'indique Y. Citton, "au cours des 61 journées d'errance dans la Sierra
Morena dont Alphonse laisse le récit rétrospectif, et à travers le
labyrinthe des multiples niveaux narratifs imbriqués (qui vont parfois
jusqu'à cinq), tous les genres littéraires de l'époque auront été
sollicités pour fournir un fabuleux kaléidoscope des Lumières :
roman gothique, récit libertin, dialogue philosophique, métafiction
parodique, conte orientalisant, nouvelle édifiante, mais aussi arbre
généalogique, table des matières d'encyclopédie, ou problème de
mathématique − le tout entrelacé d'innombrables jeux intertextuels
allant du clin d'œil au pillage." [Citton 2008].
Dans cette perspective, une œuvre littéraire est la construction
d'un monde symbolique, fictionnel et imaginaire, où les
représentations-simulacres fragmentaires des mondes de la nature et
de l'homme sous forme d'images poétiques, acquièrent leur
cohérence et intégrité lors d'un processus de sémiotisation spécifique.
Ce processus de la mise en discours romanesque émerge de la
corrélation de trois modes de production sémiotique: le mode
(re)présentatif, le mode évaluatif et le mode intériorisant. La
(re)présentation se manifeste comme la modélisation soit disante
objective du monde. Elle est orientée vers le monde extérieur et sa
visée est d'identifier et de catégoriser ses éléments et leurs aspects, les
classer et structurer dans les modèles, schémas, scénarios types, se les
approprier comme élément stable, reconnaissable, répété assurant le
dégré maximum d'(inter)compréhention–partage des connaissance sur le
monde. Ainsi, le mode (re)présentatif est celui de catégorisation du
monde privilégiant universel, le typique, prétendant l'indifférence,
évitant la connotation évaluative. Il renvoie au connu, au reconnaissable,
au monosémantique. La représentation valorise le mimétique dans la
diégèse, la transparence. Le simulacre de la (re)présentation de la réalité
telle quelle est (le degré "zéro" de l'écriture de R.Barthes [Barthes 1972,
9]), de sa " reproduction " dans la sémiosis.
92
Le mode évaluatif est orienté vers le social qui forme le prisme
des valeures, des représentations sociales, celui de la socialisation de
l'individu, de ses rapports avec un Autre social. Il est le mode de
socialisation, c'est-à-dire, de valorisation du social dans le Moi
individuel. Il est le mode de catégorisation prototypique du monde et
de son évaluation ethnospécifique et communautaire, en premier lieu,
dans l'opposition du Bien et du Mal, celui de la construction de la
réalité sociale. Il forme un prisme moins transparent pour concevoir
le monde qui exige un processus perpetuel de la recherche d'un
principe de concialiation pour arriver à un sens partagé. C'est le
mode que l'on peut défénir comme (re)présentatif-constructif. Le
mode intériorisant est celui de l'individu qui transforme les mondes
de la nature et de la société en mondes vécus et expérimentés par le Moi,
les intégre dans ses émotions et ses états psychologiques, les intériorise
en en créant son propre monde. C'est le mode de l'autoidentification et
autoconstruction qui est de nature (re)présentative-créative.
Ces modes de production sémiotique sont à la base de la mise en
discours en général et le discours romanesque en particulier. Le
discours romanesque, en fonction du genre choisi par son auteur,
s'articule autour le modèle du type (re)présentatif et en construit
l'univers poétique par les modes évaluatif et intériorisant. La
configuration de ces vecteurs interprétatifs et leur intégration dans le
tissu de l'oeuvre constitue le parcours interprétatif spécial qui, dans le
cas du "Manusrit trouvé à Saragosse", non seulement réunit les trois
modes de sémiotisation dans la structure du récit homodiégétique
mais s'y manifeste lui-même comme élément structurel explicitant sa
présence dans le discours romanesque.
Le "Manuscrit trouvé à Saragosse" représente un univers en
mosaïque qui fait un dessin bizarre, multicolore, varié, baroque ou le
discours romanesque simule l'authenticité du vécu personnel
représenté sous forme des mémoires va vers le fantastique. Cette
variété générique du romanesque et des genres narratifs en général se
manifeste à travers l'étrange, le mystérieux, le surnaturel, le
mystique. T. Todorov, dans son "Introduction à la littérature
fantastique", définit la nature du fantastique dans le roman de
Potocki comme fantastique-étrange [Todorov 1970, 52]. Le format
générique du fantastique, selon ce chercheur, "c'est l'hésitation
93
éprouvée par un être qui ne connaît que les lois naturelles, face à un
événement en apparence surnaturel" [Todorov 1970, 29].
Ce mode du fantastique qui, dans ce roman, s'avère, en fin de
compte, une mystification grandiose ayant des buts tout à fait
pragmatiques, déclenche un parcours interprétatif spécifique et en
fait le lieu principal de l'articulation de l'univers romanesque. Ce
parcours interprétatif devient un des élément constructifs de ce
roman et a pour objectif, essentiellement, de mettre en relation les
modèles connus, attendus du monde réel et leurs simulacres dans
l'univers symbolique et illusoire de l'oeuvre. Le principe de cette
mise en relation, à l'époque des Lumières, privilégie l'universel et le
raisonné, héritage du siècle classique, et remet en question l'idée de
l'unicité / pluralité des mondes qui est une des pierres angulaires de
la culture moderne, revisée chaque fois que l'humanité se trouve au
carrefour des choix civilisationnels tels que la Renaissance ou
l'époque des Lumières.
Il s'agit, tout d'abord, pour la pensée philosophique et le discours
littéraire de cette époque de revisiter la relation du monde extérieur,
"réel", objectal et phénoménal, celui de la nature indifférente à
l'homme et de l'univers de l'homme qui manifeste de manière de plus
en plus prononcée son ambivalence dans l'opposition du monde
social et de ses valeurs et du Moi intérieur, de l'être dans le monde,
de son vécu, de son expérience subjective. Chaque époque cherche
un élément, un pivot qui assurerait la relation de ces mondes, leur
cohérence, tels l'élément divin où le contrat social, le code moral ou
celui de la nature. "Parcourez l'histoire des siècles et des nations tant
anciennes que modernes, – écrivait D. Diderot, – et vous trouverez
les hommes assujettis à trois codes, le code de la nature, le code civil,
et le code religieux, et contraints d'enfreindre alternativement ces
trois codes qui n'ont jamais été d'accord" [Diderot]. Cette quête mène
à l'idée de la recherche du naturel dans le social, à la valorasation de
l'homme intérieur ce que J. Potocki présente comme l'imbrication des
mondes, qui s'avèrent être pluriels et un dans un rapport ambivalent
dynamique et perpétuellement contestée.
L'unité globale de l'œuvre est assurée par le héros-narrateur –
Alphonse Van Worden – qui établit les frontières délimitant le
monde de l'œuvre et assure son caractère centripète. Il est le centre
94
de l'articulation du récit qui sert de point d'attrait aux autres. Ce cadre
global est formé des 61 journées de la vie du héros-narrateur, pleines
d'aventures, de rencontres et d'impressions. Mais ce cadre est mis
dans un autre, car il y a aussi l'encadrement englobant du narrateur"éditeur" (dans la version de 1810), qui relate l'histoire de la
découverte du manuscrit, assurant ainsi son authenticité et son
caractère présumé non-fictionnel, démontrant aussi la perspective
d'un monde en dehors du texte, de la perspective de sa lecture. Il y a
aussi l'encadrement régressif réalisé par le héros-narrateur lui-même
qui, dans la Conclusion de tout l'ouvrage (version de 1810), résume
sa vie et l'histoire de la création de ce manuscrit. Il y a, enfin, ces
fameux "tiroirs" romanesques – histoires des vies de nombreux
personnages que le héros rencontre au fil de ses aventures, de même
que les récits sur les vies des personnages qui n'émergent que dans
ces histoires (formant la structure à la poupée russe) et qui sont
autant de mondes d'autres Moi. "Les personnages du roman racontent
leur histoire, racontent des histoires; ce faisant ils se définissent par
des points de vue sur le monde nécessairement limités et partiels, que
déterminent les causes les plus diverses, à l'occasion paradoxales.
(...) Les perspectives se croisent et forment le kaléidoscope du
roman-monde. Les thèmes répétés en une construction musicale, les
effets de miroirs, les emboîtements et les mises en abîme, les visions
entremêlées des protagonistes tissent un monde ambigu, divers,
multiple et pourtant commun. Le mensonge, l'illusion sous toutes ses
variantes jouent leurs rôles." [Gauthier 2010].
Cette architecture à plusieurs nivaux et perspectives du narré
s'avère possible à condition de l'ambivalence de cet encadrement
complexe qui est fermé et ouvert en même temps: fermé parce que
délimitant ces mondes personnels par leur présence-récit dans le
destin du héros, ouvert parce que permettant leur débouchée dans le
hors-texte, dans le non-dit de leurs destins dont le mystère est
proposé à l'imaginaire du lecteur. L'interpénétration et l'interaction de
ces destin-récits, leur action sur le héros principal assurent la
polyvalence du passé – présent actuel – futur de ce vécu-narré des
protagonistes. Dans la version de 1804, la perspective du récit reste
ouverte, inachevée s'arrêtant à une des nombresuses histoires.
95
Cette structure hypercomplexe est critiquée par un des personnages,
Velasquez, qui devient le porte-parole métadiscursif de l'auteur
ironisant sur son propre ouvrage: "– J'ai beau faire attention aux
récits de notre chef, je n'y puis plus rien comprendre; je ne sais plus
qui parle ou qui écoute. Ici c'est le marquis de Val Florida qui
raconte son histoire à sa fille qui a raconte au Bohémien qui nous la
raconte. En vérité cela est très confus. Il m'a toujours paru que les
romans et autres ouvrages de ce genre devraient être écrits sur
plusieurs colonnes comme les traités de chronologie.
– En effet, dit Rébecca, on lirait dans une colonne que madame de
Val Florida trompait son mari, et dans l'autre on verrait ce que son
mari devenait par là, ce qui répandrait un grand jour sur cette histoire.
– Ce n'est pas là ce que je veux dire, reprit Velasquez, mais voici
par exemple le duc de Sidonia dont je dois étudier le caractère, tandis
que je l'ai vu déjà mort; n'eût-il pas été plus à propos de commencer
par la guerre de Portugal? Et sur une autre colonne, j'aurais vu que
Sangro-Moreno étudie la médecine. Ensuite quand l'un dissèque
l'autre, je n'en eusse plus été surpris?
– Vous avez bien raison, reprit Rébecca, les surprises continuelles
ôtent tout l'intérêt de cette histoire: on ne sait jamais à qui l'on a
affaire" [Potocki 2008 a, 474–475].
Cependant il ne s'agit pas d'un édifice narratif solide et immuable.
C'est plutôt une structure flexible, construite et déconstruite au fur et
à mesure du déplacement des axes de focalisation qui sont autant de
perspectives, de points de départ, de prismes, de points de vues qui
organisent l'univers romanesque. Certains de ces axes déterminent le
choix et la présentation des éléments des univers différents. C'est
ainsi que le monde de la société humaine prévale sur le monde de la
nature, mais l'ambiance générale du roman, étrange et inquiétante,
résulte de l'interaction de l'environnement naturel et artificiel avec le
surnaturel qui, dans la perspective pré-romantique du "Manuscrit
trouvé à Saragosse", joue surtout le rôle de fond pour les sentiments
forts ou la démonstration des forces dépassant l'homme. De l'autre
côté, le choix du point de vue est étroitement lié aux modèles de
références qui s'avèrent multiples. Ces modèles de références
valorisent les positionnements différents, sociaux en premier lieu,
des personnages, déterminent leurs points de vue et, somme toute,
96
font fléchir le modèle de référence initial du héros principal par leur
jeu compliqué. Comme l'indique E.Klene, au départ du voyage, le
héros est inscrit dans un réseau social déterminant, qui le caractérise
et le conditionne, mais la traversée d'une terre dont le sens est fuyant,
labile, insaisissable, qui provoque un brouillage sensoriel et un
décalage perpétuel entre réalité et fiction, opère un déplacement de
point de vue et le voyageur n'est plus un centre, une constellation des
connaissables, il essaie de saisir la difficile articulation de son être à
un univers de signes. Alors, "en se déplaçant, Alphonse renonce à la
stabilité des préjugés et, ainsi contaminé par l'univers de la Sierra
Morena, à la parfaite adéquation des choses aux mots", tel le cadre
moral et la notion de l'honneur,tandis que "les repères deviennent
instables et le décentrement appelle aussitôt une écriture de la sensation.
Le tremblement du sens, le vacillement de la logique qui perd son socle
de références entraîne l'immédiateté de la richesse perceptive." [Klene
2007]. Ce jeu permanent du renversement des repères permet de définir
"Le Manuscrit trouvé à Saragosse" comme roman pré-postmoderne,
comme le fait Y.Citton qui met l'accent sur la posture ironiste de
l'auteur: "le roman de Potocki trace une diagonale (tortueuse) qui prend
à rebours les oppositions dominantes entre Lumières et anti-Lumières,
moderne et postmoderne, raison et croyance, progressisme engagé et
recul auto-parodique." [Citton 2008].
Ces mondes multiples que sont les personnages romanesques
présentent un tableau très vaste d'individus-types appartenant à des
ethnies, civilisations, couches sociales, métiers, caractères différents.
Leur multiplicité qui incarne l'idée fondamentale des Lumières de la
diversité du monde et du droit à la différence est présentée dans le
roman à tiroirs de manière mécaniste de préférence et c'est cette
structure imbriquée qui crée l'effet de mosaïque. Mais, en même
temps, le caractère nécessairement fragmentaire de cette mosaïque,
où chaque élément est bien délimité par son cadre d'histoire
individuelle, ouvre une large perspective pour l'implicite. Le héros se
heurte à un monde des masques qui représente non seulement la
multiplicité du monde, mais la pluralité de l'un. La progression nonlinéaire dans le temps et dans l'espace, bifurquée, ramifiée, remplis
d'Autres et de leurs récits sur le(s) monde(s), dans lesquels ils se
découvrent, s'identifient ou prétendent le faire, se déguisant et
97
mystifiant les autres, fait fléchir non seulement les repères sociales et
morales du héros, mais sa propre identité. Ainsi, un autre prisme est
mis dans le discours romanesque, celui du vrai et du faux, mais qui
n'en fait pas d'opposition nettement tranchée, mais se transforme en
un parcours interprétatif démontrant leur rapport ambivalent.
B. Gauthier définit ce type de narrativité comme le jeu de la vérité et
des mensonges, des vrais et des faux rôles sociodiscursifs:
"l'architecture du roman imbrique des narrateurs dont les narrations
semblent vouloir épuiser les registres du genre romanesque; il y a
une ambition encyclopédique. Certains des récits sont en trompe
l'œil, comme des fausses portes, ou des décors baroques peignant des
pièces imaginaires. Nombreux sont les mensonges forgés, les
travestissements et les mises en scène. On trouve aussi des relations
dérobées à l'histoire ou à d'anciens livres. Car il s'agit d'éprouver la
crédulité (ou le courage) du protagoniste, de fasciner l'imagination de
l'auditeur (ou du lecteur). Des récits qui se veulent témoignages sont
bien plutôt des énigmes, épreuves destinées à impressionner l'âme de
l'auditeur – et à la changer." [Gauthier 2010].
Le héros lui-même se voit démultiplié, méconnaissable. Le jeu de
l'identification qui est un des traits déterminants des Lumières
[Bourbelo 1997] y est poussé à l'extrême. Le héros principal – centre
de la construction romanesque – ressemble à une gomme qui absorbe
et rend les informations, les nouveaux savoirs, les histoires des autres.
Il le fait plutôt en filtre transparent – n y revient de nouveau au "degré
zéro de l'écriture" barthien – qui est censé reproduire exactement ces
nombreux vécus. C'est lui qui tient la construction complexe et
enchevêtrée des récits dans les récits et qui, le faisant, laisse passer ces
histoires (et leurs narrateurs) à travers soi. Ces récits intégrés dans son
propre vécu le font fléchir dans ce qui était la carcasse sociale et
psychologique de son identité. Mais c'est au lecteur de saisir et
d'interpréter, de co-construire ce mouvement de destruction, de
dispersion et de l'assemblage des personnalités en mouvement que
sont des personnages du roman. Ainsi, cette quête de soi se fait dans
l'interaction de l'auteur, de l'éditeur, des personnages, du lecteur. L'acte
de narrer devient le performatif ultime changeant non seulement l'état
mental et moral du héros, mais assurant son changement intérieur et la
construction de sa nouvelle identité à facettes multiples.
98
On trouve dans ce roman toutes les structures sémiotisant le vécu
qui constitue son ossature romanesque. Ce vécu est représenté par la
narration qui lui confère une certaine logique causale, la progression
temporelle et la cohérence de la structure cognitive type de
l'événement, de l'aventure dans les séquences narratives et descriptives
dynamiques. Pourtant cette cohérence et cette logique sont
régulièrement rompues par les irruptions, les parutions, les disparitions,
le nouveau, l'inattendu, l'étrange, l'impossible, le surnaturel provoquant
la surprise, l'étonnement, la peur... Ainsi le flux du vécu émerge dans
la continuité de la narration en en brisant la régularité, décevant
l'attente du connu, attendu, prévisible et déclenchant le rythme
accéléré de destabilisation.
Le fait de dire, l'acte de la parole sont alors les corrélés du vécu,
le moyen de son apprivoisement, appropriation, fixation. F. Rosset et
D. Triaire considèrent qu' "on ne soulignera jamais assez
l'importance, dans ce roman, des actes de parole qui se multiplient et
se réalisent sous toutes les formes possibles." [Potocki 2008 b, 39].
L'opposé du dit – le non-dit – y trouve aussi sa place et les sens
impliqués, comme on l'a déjà mentionné, y acquièrent une importance
particulière – c'est le non-dit ouvrant et fermant les frontières du récit
et du monde en dehors de lui.
Ce vécu narré et re-narré est représenté par le vu et l'entendu du
témoin oculaire et "auriculaire" qui nous renvoient aux formes
archaïques de la culture: le mouvement réciproque des deux
positions actorielles polaires – la saisie immédiate et nécessairement
fragmentaire de la réalité vécue par son acteur et sa sémiotisation
dans le discours se réalise dans le jeu des approches référentielles
différentes produisant ce qu'Emile Benveniste opposait comme
discours actuelle et histoire rétrospective [Benveniste 1966, 239,
241]. Il s'agit alors d'une optique ambivalente, syncrétique et
mouvante, qui construit une sorte du "drame narré", où le voir et
l'entendre du témoin qui délimite la perspective du temps/lieu se
dissimulant dans l'acte/parole du personnage se transforment en récit
rétrospectif du narrateur omniscient [Burbelo 2008, 45].
Le récit du vu et entendu entre en rapports complexes avec le
connu et le vécu. Le connu qui renvoie aux savoirs communs, au
doxa et s'ancre à la fixité du cliché, du stéréotype, à la reproduction
99
des modèles de références et des cadres discursifs reconnaissables
s'oppose au nouveau, au vécu de l'expérience individuelle qui détruit
le stéréotype ou, du moins, démontre son instabilité et la possibilité
de ses transformations. C'est ainsi que la nuit et son "remplissage"
événementiel deviennent le cadre privilégié des métamorphoses de
l'être où le songe, les hallucinations, le fantastique deviennent des
moteurs déclenchant le jeu identificatoire. Ainsi les modus principaux
– épistémique, aléthique, déontique, axiologique – se révèlent
ambivalents mais de manière plutôt mécaniste et relativiste: tel
principe est, peut, doit être valable pour tel représentant du type
social, religion, civilisation, métier. En même temps, ils sont remis
en question au cours de leur transmission à travers un prisme
subjectif, lui aussi multiple et pluriel, qui devient le centre du
discours romanesque. Ainsi le pont est jeté entre la multiplicité
externe et la pluralité interne ouvrant la perspective sur la diversité
du monde où tout devient relatif y compris le bien et le mal.
L'aléthique y est aussi relativisé: les mondes des rêves, des songes,
des hallucinations, des spectres, du surnaturel se présentent comme
mondes possibles, traités avec le même sérieux ironique que
l' "objectivité" du réel. L'Espagne, lieu privilégié du roman
picaresque, facilite cette synthèse du réel géographique et historique
et de l'imaginaire fantastique car là se trouve la frontière des
civilisations et des mondes.
L'harmonie du langage universel – tel le français de l'époque – est
souvent brisée par l'intervention des signes xéniques (noms
communs, appellatifs, anthroponymes, toponymes) indiquant la
diversité des langues et posant des obstacles-balises dans le récitcommunication: "Je vous disais, mis Señores, que nous étions à notre
seconde couchée de Madrid à Burgos..." [Potocki 2008 a, 294]. Ainsi
l'attention est attirée vers le signe lui-même – trace symbolique de
l'Autre qui est une autre civilisation, un autre monde, un être
différent de Moi. Il y a aussi la diversité des discours – romanesque,
savant, celui des cultes religieux, des couches sociales, des métiers
différents. Comme remarquent F. Rosset et D. Triaire, "ces personnages
entraînent à leur suite des chaînes entières de signes conventionnels
propres aux codes et aux langages spécifiques de ces différentes
traditions" [ibid., 39]. Le tout est rehaussé davantage par l'interaction
100
de l'oral et de l'écrit, de la voix individuelle et du code écrit universalisé.
Le XVIIIe siècle est le premier à avoir conscience de ce nouveau
synthétisme de la voix, dans toute la complexité de ses manifestations,
et de l'écriture et l'a explicité de sa propre manière [Bourbelo 2001, 48–
49]. Le roman des Lumières est la transcription du dit porté par la voix,
cette dernière renvoyant au subjectif, individuel, momentané, mais
incrusté dans la rigidité du texte écrit.
Les chercheurs ont souligné à maintes reprises la richesse et le
caractère encyclopédique de l'aspect intertextuel de ce roman ce que
fait de lui "un immense rebus" où "le paysage intellectuel du XVIIIe
siècle européen est évidemment bien représenté" [Potocki 2008 a,
42]. "C'est toujours aux notions de corpus, de livre-somme ou même
d'encyclopédie, de réceptacle et de carrefour que l'on finit par
recourir pour qualifier ce roman", – précise F. Rosset [Rosset 2001,
16]. En même temps, le rôle non moins important y revient à
l'archétextualité qui devient le principe même de l'organisation du
"Manuscrit". On y observe la mise en valeur des archétypes
culturelles, des couches superposées dans le temps des formes
symboliques, telle la corrélation de l'un / pluriel dans son évolution à
travers le temps et les civilisations. Très schématiquement, les étapes
principales de cette évolution se présentent comme suit: le début de
la désintégration de l'un dans le mythe; l'intégrité du type social dans
l'épopée médiévale; la valorisation de la multiplicité et la découverte
de la complexité de l'être à l'époque de la Renaissance; le désir de
l'intégrité de l'un divisé en être de raison et être de passion à l'époque
classique; l'émergence de la pluralité de l'être à l'époque des
Lumières, ce qui, à l'heure actuelle, se manifeste comme recherche
de l'équilibre entre la mondialisation, l'uniformisation et la diversité.
L'excès voulue dans l'utilisation des genres et formes littéraires et
la présentation des connaissances encyclopédiques de l'époque, qui
se manifeste, on l'a vu plus haut, de manière plutôt mécaniste et
additive, est "rongé" de l'intérieur par le modus ironique qui fait
éclater le principe même de l'organisation du discours romanesque
des Lumières. De ces fissures émergent, aux niveaux différents, les
traces des modèles culturels précédents, qui sont sublimées dans
l'acte de narration. Ces marqueurs-opérateurs venant des "coupes" en
profondeur renvoient aux archétypes basiques qui sont de ce fait non
101
seulement actualisés et modernisés, mais créent constamment la
perspective en abîme: tel l'itinéraire initiatique du héros principal ou la
recherche de l'équilibre du dit-écrit, médiatisée par l'instance de la
voix. Le mythe et l'histoire individuelle rejoignent l'un l'autre à travers
l'aventure romanesque, le typique et le stéréotype, chers à la mentalité
médiévale, et la multiplicité du monde découverte par la Renaissance
côtoient la pluralité interne naissante de l'être des Lumières. Le dit
dans ce roman trace le parcours allant du dit-création du mythe (c'est
par le dit qu'émergent et se construisent les personnages romanesques)
et le dit omniscient – garant de vérité et porteur du savoir de la
civilisation médiévale vers le dit du vécu individuel, celui des
Lumières et de la modernité qui est le moyen de travestissement, de
mystification, de mensonge, de la subjectivité en quête de soi.
Cette perspective est valorisée par le glissement constant et
explicite du/des sens mis en lumière par l'auteur lui-même. Les
signes des formes sémiotiques diverses sont des stimuli pour
chercher la profondeur et la complexité dans les choses banales, le
nouveau et l'étrange dans le connu, la pluralité dans l'un. Ils
pointillent le parcours interprétatif de l'œuvre qui, elle-même,
devient plurielle. L'histoire de la création et de l'édition de cette
œuvre est, elle aussi, un roman en soi tant l'écriture et les éditions de
ses fragments, variantes et traductions sont compliquées et souvent
couvertes de mystère. C'est ainsi que le "Manuscrit trouvé à
Saragosse" se présente comme fruit de coopération de l'auteur, du
traducteur, de l'éditeur et du lecteur [Citton 2008]. Selon Y. Citton,
qui analyse l'édition des "Œuvres" de J. Potocki publiées chez
Peeters par F. Rosset et D. Triaire donnant finalement accès "aux
mots que Potocki a vraiment écrits": "le principe de répartition des
intrigues en journées diverge considérablement: 1804 est fondé sur
les interruptions de récit (comme Jacques le fataliste) et mène en
parallèle diverses narrations superposées, alors que 1810 tend à
regrouper les masses narratives en blocs plus compacts. La tonalité
d'écriture varie aussi d'une version à l'autre: 1804 est plus enjoué,
exubérant, audacieux, irrévérencieux, alors que 1810 est moins libre,
plus retenu, et globalement plus sombre." [idem].
Ainsi, le narré du vécu, la sémiosis du monde remplacent, de
manière paradoxale, ce vécu et ce monde. L'interprété évince le
(re)présenté et devient évaluatif-créatif, changeant la corrélation
102
attendu des modes interprétatifs. La mystification, et l'hésitation
perpétuelle entre le possible et l'impossible, le vrai et le probable, la
vérité et le mensonge se manifeste comme parcours interprétatif
impliquant le(s) narrateur(s) aux faces multiples et le lecteur. Ce
parcours devient le pivot du discours romanesque et, sortant vers sa
surface, devient explicite. Il se fait voir dans la sémantique de la
peur, de l'inattendu, de l'étrange qui, par l'effet synsémantique,
détourne le sens, le transforme, le rend ambivalent. Il se manifeste
aussi dans le rôle central des structures explicatives, des métadiscours
résumant mais en même temps interprétant et réinterprétant les récits
nombreux des personnages. Finalement, ce parcours se présente
comme fissure dans le tissu narratif, le faisant éclater. Cette quête
herméneutique dans le clair-obscur des sens cachés, mystifiés, flottants
de l'œuvre rehaussant considérablement la contribution du lecteur
démontre les limites du discours romanesque des Lumières et met en
question les principes mêmes de sa discursivité.
LITTÉRATURE
1. Бурбело В.Б. На перехресті мов і культур: протопоетика оповіді у творчому спадку Яна Потоцького / В. Б. Бурбело // Проблеми семантики слова,
речення та тексту. – Вип. 28. – К.: ВЦ КНЛУ, 2012. – С. 85–97.
2. Bartes Roland. Le degré zéro de l'écriture suivi de Nouveaux essais critique
/ Roland Barthes. – P. : Editions du Seuil, 1972. – 190 p.
3. Benveniste Emile. Problèmes de linguistique générale / Emile Benveniste. – P. :
Gallimard, 1966. – 356 p.
4. Bourbelo V. Le problème de l'identification dans la littérature française du dixhuitième siècle / V. Bourbelo // Studies on Voltaire and eighteenth century. − Oxford:
Voltaire Foundation, 1997. − Vol. 346–348.
5. Bourbelo V. La voix dans le modèle culturel et communicatif du siècle des
Lumières / V. Bourbelo // La voix dans la culture et la littérature française. 1713 – 1875.
Actes du colloque. – Clermont-Ferrand : Presses Universitaires Blaise-Pascal, 2001.
6. Burbelo V. Le locuteur épique : l'instance discursive dans la perspective
typologique et diachronique / V. Burbelo // Науковий Вісник Чернівецького університету. Романо-слов'янський дискурс. – Вип. 386. – Чернівці: Рута, 2008.
7. Citton Y. Éditer un roman qui n'existe pas (mais qui réinvente les Lumières
deux siècles après sa rédaction) / Yves Citton // Acta Fabula. – Vol. 9, № 1, 2008.
– URL : http://www.fabula.org/revue /document3788.php.
8. Gauthier B. 2010. Le théâtre des histoires. A propos du "Manuscrit trouvé à
Saragosse" de Jean Potocki / B Gauthier. – 2010. – URL : http://www.larevuedesressources.
org/spip.php?article51.
9. Diderot D. Supplément au voyage de Bougainville / Denis Diderot. – URL :
http://www.gutenberg.org/cache/epub/6501/pg6501.html.
103
10. Jean Potocki – URL : http://fr.wikipedia.org/wiki/Jan_Potocki.
11. Klene E. Errance et perte du sens dans les chemins du "Manuscrit trouvé à
Saragosse" de Jean Potocki / Emilie Klene. – RJCL, décembre 2007. – URL :
http://recherche.univ-montp3.fr/jeanpotocki/.
12. Potocki J. Manuscrit trouvé à Saragosse (version de 1804). Édition établie par
François Rosset et Dominique Triaire / Jean Potocki. – Paris : Flammarion, 2008.
13. Potocki J. Manuscrit trouvé à Saragosse (version de 1810). Édition établie par
François Rosset et Dominique Triaire / Jean Potocki. – Paris : Flammarion, 2008.
14. Rosset F. "Manuscrit trouvé à Saragosse" et protocole intertextuel / François Rosset
// Le "Manuscrit trouvé à Saragosse" et ses intertextes. Études réunies et présentées par
J. Herman, P. Pelckmans et F. Rosset. – Louvain – Paris : Peeteers, 2001.
15. Todorov T. Introduction à la littérature fantastique / T. Todorov. – P. :
Editions du Seuil, 1970.
V. Burbelo, Doctor of Philology, рrof.
The exploded novel discourse and its interpretative parcours
in the literary work of Jean Potocki
The article deals with the presentation of interpretative model which allow to
approach the problem of discourse of Jean Potocki's main literary work "The Manuscript
find in Saragossa", in particular, the construction of plural worlds in this novel.
Key-words: Enlightenment, Jean Potocki, interpretative parcours, plurality,
unity, novel discourse, focalisation, narration.
В. Б. Бурбело, д-р филол. наук, проф.
Взорванный романный дискурс и его интерпретационный паркур
в творчестве Яна Потоцкого
Статья посвящена рассмотрению интерпретационной модели, позволяющей исследовать специфику романного дискурса Яна Потоцкого, а именно
конструирования множественных миров в его основном литературном произведении "Рукопись, найденная в Сарагосе".
Ключевые слова: эпоха Просвещения, Ян Потоцкий, интерпретационный паркур, множественность, единичность, романный дискурс, фокализация, наррация.
В. Б. Бурбело, д-р філол. наук, проф.
Зірваний романний дискурс та його інтерпретаційний паркур
в творчості Яна Потоцького
Стаття присвячена розгляду інтерпретаційної моделі, що дозволяє досліджувати специфіку романного дискурсу Яна Потоцького, а саме контструю104
вання множинних світів в його основному літературному творі "Рукопис,
знайдений в Сарагосі".
Ключові слова: епоха Просвітництва, Ян Потоцький, інтерпретаційний
паркур, множинність, одиничність, романний дискурс, фокалізація, наррація.
УДК 811.133.1
I. Smouchtchynska, docteur d'Etat, professeur
À PROPOS DE LA NOUVELLE THÉORIE DES FIGURES
STYLISTIQUES: PROBLÈMES PRINCIPAUX
Dans l'article est fait un aperçu des études et des approches modernes à
propos des figures, mais aussi certaines réflexions théoriques et didactiques
concernant le problème des figures stylistiques, sa place parmi les paradigmes
scientifiques. Un large cercle des problèmes liés à la définition de figure /
trope, à la taxinomie des figures et les principes de classification, aux modèles
figuraux est analysé. Une attention spéciale est prêtée à la stylistique, à la
rhétorique et à la pragmatique des figures.
Mots-clés: figure stylistique, théorie des figures, trope, figure-écart,
stylistique, rhétorique, pragmatique.
Aujourd'hui on continue à discuter vivement les problèmes des
figures de rhétorique (ou des figures de style, ou des figures du
discours) et l'on peut seulement soutenir le renouvellement de
l'intérêt envers la rhétorique en général et envers la théorie des
figures en particulier qui s'éveille en France (à ce propos on peut
nommer plusieurs ouvrages parus au cours de cette décennie, par
exemple ceux de P. Bacry [2000], de N. Ricalens-Pourchot [2003;
2011], de M. Bonhomme [2005] et d'autres). M. Bonhomme [2013,
3] parle de l'intérêt de la linguistique pour les figures de style qui est
relativement récent, il note que depuis les années 2000, les linguistes
s'intéressent de plus en plus aux figures [2013, 5]. Pourtant si les
figures continue à faire l'objet de l'attention des linguistes français
(on peut aussi mentionner le numéro spécial de "L'information
grammaticale" [№ 137, mars 2013] intitulé "Les figures de style vues
par la linguistique contemporaine"), malheureusement en Ukraine, la
théorie des figures reste (presque) en marge des études linguistiques,
105
stylistiques et rhétoriques: parmi les recueils de figures parus assez
récemment ne citons que "Риторичний словник" de Зорянa Куньч
[1997] et "Поетичний синтаксис. Стилістичні фігури" de
В. Ф. Святовець [2004].
Si les chercheurs français tâchent de proposer de nouvelles
théories des figures, à ce propos on mentionne avant tout l'ouvrage
de Joëlle Gardes Tamine paru en 2011 et intitulé "Pour une nouvelle
théorie des figures" où elle a voulu "présenter les principes d'une
définition et d'une classification des figures" "dans le cadre d'une
rhétorique problématologique" [2011, 9] et proposer "une vision
synthétique" [p. 51] (son étude aborde les figures dans une
perspective non seulement de rhétorique générale mais aussi de
linguistique et de philosophie du langage), il semble que nos
linguistique et stylistique ne remarquent pas les efforts des collègues
et l'on continue à les enseigner en restant dans les années 60–70,
c'est-à-dire en se basant sur les approches proposées dans le manuel
de stylistique de M. Moren et N. Tétérevnikova édité à Moscou en
1970 [Морен, Тетеревникова 1970].
Comme le note J. Gardes Tamine, la problématologie postule la
fonction de questionnement comme une des fonctions essentielles du
langage, d'après Michel Meyer, " on ne parle et on ne pense que si
l'on a une question en tête " [cité d'après Gardes Tamine, p. 30];
l'interprétation consiste précisément à tenter d'obtenir une réponse
parmi d'autres aux questions posées par le texte, mais elle n'est
jamais la Réponse définitive [Gardes Tamine 2011, 30]. La
chercheuse s'appuie sur une conception souple du langage,
considéré non comme un code, mais comme un processus qui admet
le flou et l'approximation. Les figures ne constituent pas un écart
repérable par rapport à une norme, mais des agencements de faits
grammaticaux qui prennent leur sens dans le contexte où ils se
trouvent. On passe ainsi de la notion de "figure" à celle de
"configuration" et il ne s'agit donc pas de proposer une énième liste
de figures aux noms savants, mais de mettre en évidence le jeu de
mécanismes inscrits dans le logos, qui, en liaison avec l'éthos du
locuteur et le pathos de l'interlocuteur, contribuent à la négociation
de la distance entre individus à propos d'une question, où Michel
Meyer voit l'essentiel de la rhétorique. C'est une nouvelle théorie des
106
figures qui est proposée: loin d'en faire des écarts, elle les inscrit
dans le fonctionnement ordinaire du langage.
Les figures constituent un champ d'investigation inépuisable, toutes
les figures sont a priori dignes d'intérêt et la question "qu'est-ce
qu'une figure de style" soulève bien des débats depuis Aristote,
Cicéron ("De l'orateur"), Quintilien ("Institution oratoire") (mentionnons aussi les ouvrages devenus "classiques" de C. Dumarsais
[1730], de P. Fontanier [1830] et du Groupe µ [1970]), on parle de
la"diversité des aspects qui entrent dans la sphère de ce que l'on appelle
une "figure"" [Bonhomme 2005, 7], c'est pourquoi on propose
différentes approches et types d'analyse. En particulier, M. Bonhomme
[2005] dans son ouvrage mentionné plus haut propose la notion de
figuralité et l'interrogation fondamentale: comment et pourquoi la
figuralité se manifeste-t-elle dans le discours?
Depuis l'Antiquité jusqu'à nos jours, en s'occupant des figures, on
s'efforçait de résoudre tels problèmes que:
• les problèmes définitoires,
• les problèmes typologiques et classificatoires,
• les problèmes concernant le rendement expressif des figures et
des effets contextuels,
• les conditions de leur production,
• les réalisations formelles des figures,
• les régularités structurales et cognitives,
• les conditions et les contextes de leur utilisation par les sujets parlants,
• les sphères et les genres de leur emploi,
• leur fonctionnement discursif et textuel,
• la pragmatique des figures, leurs effets sur les récepteurs, leur
dimension pragmatique, on remarque que même la publicité, les titres des
films, etc. deviennent plus efficaces s'ils utilisent les figures,
• leur interprétation: "le récepteur est contraint de tester plusieurs
grilles d'interprétation par rapport à un tout expressif figé"
[Molinié 2001, 113], etc.
Dans notre article on voudrait proposer un certain aperçu des
études consacrées aux figures et des "approches modernes" (pour les
faire connaître aux lecteurs ukrainiens), mais aussi certaines
réflexions théoriques et didactiques concernant le problème des
107
figures stylistiques (en utilisant chemin faisant certaines thèses de
J. Gardes Tamine et d'autres chercheurs), restant pourtant dans la
sphère stylistique et linguopoétique car ce sont ces sciences qui
traitent les problèmes "figuraux" en Ukraine. On peut dire que la
stylistique moderne se présente comme une discipline aux directions
multiples qui s'intéresse aux problèmes différents, les tropes et les
figures constituent de même son champ d'étude car ils sont les
éléments utiles et indispensables pour n'importe quelle pratique
stylistique mais surtout pour l'analyse littéraire, linguopoétique.
Les Anciens ont traité les figures comme "moyens de s'exprimer
de façon frappante, avec charme ou avec émotion" [à voir: Reboul
1998, 75]. Et l'on peut dire que les approches des rhétoriciens
antiques, spécialistes en art oratoire, sont très proches de celles des
pragmaticiens actuels car elles se basent sur leur fonctionnement dans
le discours, sur leur influence sur l'auditoire, sur leurs éthos et pathos.
Pourtant ces approches ont créé deux perspectives différentes qui
continuent à être soutenues par plusieurs spécialistes modernes
[à consulter: Bonhomme, 15–18]:
• les figures comme écarts dans la perspective rhétorique et
• les figures comme communication indirecte du point de vue de
la pragmatique.
Selon la première, la production d'une figure crée un écart de la
norme de la langue, il s'agit de la substitution d'une expression
figurée à la forme normée attendue, d'un changement raisonné du
sens par rapport à la manière ordinaire et naturelle de s'exprimer
(Quintilien). O. Reboul [1998, 77] écrit que "la figure efficace peut
se définir comme s'écartant de l'expression banale, mais précisément
parce qu'elle est plus riche, plus expressive, plus parlante, plus
adaptée, en un mot plus juste que tout ce qui pourrait la remplacer".
La tradition rhétorique voit dans la figure un écart par rapport à
l'usage normal de la langue, dans cette optique Aristote voyait la
métaphore. Cette conception a été confirmée par Pierre Fontanier au
début du XIXe siècle (qui préférait chercher l'écart entre le sens
propre et le sens figuré) et plus tard, plusieurs scientifiques du XXe
siècle assimilent le fait figural à une "anomalie" (T. Todorov), à un
108
"scandale" (R. Barthes), etc. La théorie de l'écart considère la figure
comme une double opération:
• l'auteur pose un énoncé qui s'écarte de la norme, p. ex., "ce lion",
• le récepteur le décode en revenant à la norme, "ce brave".
Cette théorie de la figure-écart correspond à une des thèses
fondamentales de la stylistique contemporaine qui définit le fait
stylistique comme un écart, une déviation par rapport à une norme,
qui frappe par rapport à l'usage général, au "degré zéro" (R. Barthes).
Selon la seconde perspective, les théories de H. P. Grice et
J. R. Searle, les figures et les tropes sont des cas d'implication
conversationnelle, dans lesquels le sens communiqué par le locuteur
est à la fois sous-entendus et suggéré par-delà le contenu
propositionnel de l'énoncé, de telle manière qu'il puisse malgré tout
être compris par le récepteur [à consulter: Bonhomme 2005, 17–19].
Le processus tropique se définit ainsi comme une intention
énonciative implicitée que le récepteur doit reconnaître, et le
contexte lui en donne les moyens. D'après eux, en produisant un
trope, le locuteur viole ouvertement la "maxime de qualité" qui se
résume comme suit : "N'affirmez pas ce que vous croyez être faux".
De la sorte, le trope n'est plus un écart de langue ou de code,
mais un écart de communication dans lequel le locuteur fait
entendre autre chose que ce qu'il dit. Searle fait de la métaphore
un cas particulier d'acte de langage indirect, dans lequel d'une
part en disant "S est P" ("Jean est un cochon"), le locuteur veut
communiquer "S est R" ("Jean est dégoûtant").
Ajoutons qu'il existe plusieurs méthodes d'analyse, approches et
perspectives à propos de différents tropes. En particulier, le XXe
siècle fait naître quelques théories de l'ironie qui s'affrontent:
• la théorie sémantique (tropologique) de l'ironie (C. KerbratOrecchioni) qui interprète l'ironie comme un trope au transfert de sens,
• la théorie énonciative (polyphonique) de l'ironie (O. Ducrot)
qui interprète l'ironie en termes d'énonciation et où l'ironie est un
résultat d'une énonciation spécifique engendrée par polyphonie.
La conception tropologique de l'ironie est plus classique,
proposée par C. Dumarsais au XVIIIe siècle, elle est liée au
changement du sens propre/figuré, elle est "une figure par laquelle on
veut faire entendre le contraire de ce qu'on dit" [Dumarsais 1977,
156], où plus tard P.Fontanier ajoute l'idée d'une intention railleuse.
109
C. Kerbrat-Orecchioni fait aussi la synthèse de la rhétorique classique
et de la pragmatique moderne, redéfinissant l'ironie comme un trope
du type sémantico-pragmatique, qui actualise simultanément deux
niveaux de valeurs. Donc, la spécificité de l'ironie comme trope tient
à ces deux composantes:
• la composante sémantique qui définit l'ironie comme une
inversion sémantique: l'énoncé ironique possède deux niveaux
énonciatifs – explicite et implicite, le plus souvent, on change le sens
négatif contre le sens positif,
• la composante pragmatique qui prend en compte l'acte de
moquerie et sa valeur illocutoire de raillerie.
La seconde conception énonciative est basée sur le concept de
théâtralité, de polyphonie provoquée par la superposition de
plusieurs voix. Donc, l'ironie repose sur un dialogue implicite entre
deux interlocuteurs qui affirment des vérités opposées, par exemple,
la voix du personnage peut être contredite par la voix du narrateur ou
de l'auteur. La complexité des textes littéraires tient aussi à la
présence de relations à d'autres textes, il s'agit avant tout des
relations d'intertextualité (citations, allusions) ou d'hypertextualité
(parodie, pastiche) (à consulter les travaux de G. Genette), qui
interfèrent et s'accordent avec la polyphonie de l'ironie.
Pourtant il faut dire que toutes ces théories différentes basées sur
les différentes approches scientifiques tombent d'accord à propos de
la thèse fondamentale redéfinie par J. Gardes Tamine qui dit que "la
figure n'est sans doute que la manifestation la plus visible des
propriétés de plasticité du langage" [p. 24], d'où vient que:
• d'abord, le matériel des figures est le langage, la figure s'appuie
sur la langue,
• mais aussi que n'importe quel élément langagier peut
former et constituer une figure à condition que cet élément soit
présent dans la langue.
Donc, un phonème ou une lettre, leur répétition peuvent former
par exemple l'allitération, la déformation de la forme d'un mot peut
former l'apocope et d'autres métaplasmes, le changement de sens
d'un mot peut créer plusieurs tropes des pôles métaphorique et
métonymique, la violation de la syntaxe d'un groupe de mots ou
d'une proposition fait naître beaucoup de figures de construction
110
comme zeugme, chiasme, répétition, etc., enfin, le jeu sur le texte
entier ou le discours provoque l'apparition des figures macrostructurales (le terme de G. Molinié) de types différents: d'intensité
(comme l'hyperbole), de double langage (comme l'antiphrase), de
manipulation (comme la question rhétorique) et de correction.
Pourtant on va y faire deux remarques:
• comme on vient de le dire, on peut faire une figure si la langue,
ses moyens, le permet: par exemple en ukrainien on peut provoquer
l'ironie par l'emploi du genre neutre à propos d'une personne comme
"Що це воно сказало?", ce qui est impossible en français; de même,
l'emploi d'un même mot dans des cas différents crée la figure appelée
le polyptote comme Homo homini lupus est // Людина людині вовк
impossible en français, c'est pourquoi on dit qu'au sens strict, le
polyptote ne peut exister que dans les langues à déclinaison, puisque le
terme de polyptote signifie "plusieurs cas" [Bacry 2000, 198],
• il faut préciser aussi que toutes les classifications de figures
basées sur le jeu d'un élément de langue sont conventionnelles, la
plus connues est celle qui comprend les figures de mots, les figures
de sens, les figures de construction et les figures de pensée, car il
est difficile souvent de préciser de quel matériel il s'agit: p. ex., les
allitérations et les assonances appartiennent aux figures de mots,
mais pour les remarquer il faut avoir sous les yeux toute une phrase
ou même un texte de la poésie; on peut dire le même à propos du
calembour qui figure aussi parmi les figures de mots quoique il joue
souvent sur le mécanisme sens propre/sens figuré qui est le principal
pour les tropes (les figures de sens); enfin pourquoi l'épithète se
trouve parmi les tropes tandis que l'oxymore parmi les figures de
construction, dans les deux cas il s'agit de la relation entre le sens
figuré d'un adjectif et celui d'un substantif: золота осінь // золоті
руки // золотий годинник.
A ce propos ajoutons aussi que même cette classification citée
plus haut qui est généralement admise aujourd'hui dans les ouvrages
français, d'après laquelle les tropes présentent un des groupes de
figures stylistiques, reste étrangère aux scientifiques ukrainiens qui
continuent à distinguer les tropes et les figures, c'est-à-dire les
tropes n'appartiennent pas aux figures, ce qui provoquent même
aujourd'hui plusieurs problèmes de la définition et de la taxinomie
111
(précisons que la théorie des métaboles proposée par le Groupe µ
[Groupe µ 1982] reste presque inconnue en Ukraine (ou connue mais
non pas utilisée) quoique il existe sa traduction russe [Общая риторика 1986]). C'est pourquoi plusieurs dictionnaires ukrainiens notent
que "риторичні фігури – синтаксичні засоби художньої мови,
які використовуються для того, щоб виразити якесь сильне
почуття (радості, захоплення, туги, ненависті, зневаги тощо) "
[Універсальний словник 2008, 406]. Donc, pourquoi, d'après cette
définition, "les figures rhétoriques" ne sont-elles que "des procédés
syntaxiques" et seulement "de la langue des belles-lettres" et
"utilisées seulement pour exprimer de forts sentiments"? Il est clair
que les figures sont de types différents et non seulement syntaxiques,
elles se forment à tous les niveaux et sont présentes partout, même
dans le style scientifique, et leurs fonctions ne sont pas limitées
simplement par l'aspect émotif. Mais la figuralité des styles
fonctionnels dans des langues différentes n'est pas la même: le français
scientifique est plus pittoresque et imagé que le langage scientifique
ukrainien et russe. En tant d'exemple prenons "Stylistique comparée
du français et de l'anglais" de J. P. Vinay et J. Darbelnet [1977],
dans la Préface de laquelle on rencontre plusieurs métaphores,
personnifications, épithète, oxymore, etc. comme:
"la pensée peut vagabonder dans la nature" (p. 17);
"le caractère presque paternelle et doucement autoritaire de ces
injonctions " (p. 18);
"charmante administration" (p. 18);
"une illustration vivante de l'emploi par l'anglais de verbes
concrets" (p. 18), etc.
Il faut dire que plusieurs théoriciens depuis l'antiquité grecque,
opposaient les tropes au reste des figures et le critère principal était
l'étendue de la figure: dans le cas du trope, elle est limitée à un seul
mot, à un seul signe; lorsque la figure repose sur l'assemblage de
plusieurs mots, elle appartient alors aux "figures autres que les
tropes", selon l'expression de Fontanier. Cicéron écrit dans "Brutus"
que, suivant les Grecs, si le trope est localisé sur un seul mot, les
figures (schemata) sont développées. Donc, la tradition ukrainienne
a ses racines dans l'antiquité.
112
Et même on essayait de résoudre le problème: quel type de figure
peut être considéré en tant que principal. Il est clair qu'on
mentionnait avant tout les tropes (p. ex., pour Aristote les figures
centrales étaient la métaphore, la métonymie, la synecdoque et
l'ironie), ce qui souligne la thèse que si une figure est une forme,
cette forme est liée à la signification et à la création de l'image.
Comme on vient de le dire, des traditions différentes préfèrent des
termes différents – pour nous il s'agit plutôt du terme de figure
stylistique (quoique les fondateurs de la stylistique, Ch. Bally en
particulier, ont refusé à la "figure" son statut d'objet stylistique) –
pourtant cette figure peut réunir tous les traits caractéristiques d'une
figure étant une "forme particulière donnée à l'expression et visant
à produire un certain effet" [Le Petit Larousse]. Comme on le sait,
la rhétorique classique cherchait à repérer tout ce qui peut être
considéré comme procédés stylistiques réguliers, tous les moyens
qui d'un discours à un autre peuvent être mis en œuvre pour produire
un effet particulier sur le récepteur. Cet effet est la distinction
principale entre "figure rhétorique" et "figure stylistique", d'après
O. Reboul [Reboul 1998], c'est-à-dire, d'après lui, non pas toutes les
figures sont celle de la rhétorique. Il écrit: "L'expression "figures
rhétoriques n'est pas un pléonasme, car il existe des figures non
rhétoriques, celles qui sont poétiques, humoristiques, ou simplement
lexicales. La figure n'est rhétorique que lorsqu'elle joue un rôle
persuasif" [Reboul 1998, 121]. Pourtant l'exposé plus haut montre
que chaque figure a sa fonction pragmatique, communicative et
même argumentative. Puisque construire un univers romanesque est
aussi construire une certaine argumentation, aux figures appartient ce
rôle aussi [Fromilhague 1996]. Les similitudes servent à orner, à
prouver, à mettre la chose sous les yeux [Tamba-Mecz 1981, 46–47].
Les figures peuvent accentuer le pathétique de l'énoncé, renforcer les
effets, donner de l'importance, créer l'effet d'attente, éveiller
l'attention, etc. Combien de répétitions, de polyptote, d'anadiplose,
de métaphore on rencontre par exemple dans l' "Appel du 18 juin
1940" du général de Gaulle:
"…la flamme de la résistance française ne doit pas s'éteindre et
ne s'éteindra pas", etc.
113
Aujourd'hui il est difficile de voir dans la figure seulement un
procédé ornemental, pourtant la théorie ornementale des figures
était populaire aux XVIIe et XVIIIe siècle, d'après laquelle un
discours orné et embelli est d'abord destiné à plaire. Au XXe siècle,
elle s'est transformée en étude des figures dans une optique
stylisticienne et esthétique (G. Genette, J. Cohen) et c'est dans cette
perspective que les figures étaient considérées comme l'indice
fondamental de littérarité.
Donc, aujourd'hui on peut dire que chaque figure a sa
pragmatique et sa force rhétorique, elle a été utilisée dans le
discours avec un certain but. Cet aspect pragmatique ou rhétorique
propre aux figures a été bien montré dans l'ouvrage de Marc
Bonhomme "Pragmatique des figures du discours" [2005] où
l'auteur analyse la pragmatique fonctionnelle des figures avec leurs
motivations et leurs capacités d'influence. Comme l'écrit Cl. Stolz,
"une figure macrostructurale n'a d'autre existence que pragmatique"
[Stolz 1999, 101]. C'est pourquoi plusieurs spécialistes utilisent
couramment les termes "figures stylistiques" et "figures rhétoriques"
comme synonymiques. Nous préférons le terme de figures
stylistiques qui est plus large et recouvre des réalités très diverses
ayant des buts communicatifs différents, mais qui réunit deux notions
fondamentale: "figure" comme "le façonnement particulier du
discours" [Bacry 2000, 8] et "style" comme " l'art de peindre la pensée
par tous les moyens que peut fournir une langue " (P. Fontanier).
Mais la question reste: quelle science met au centre de ses études
la figure comme telle. Comme on vient de le dire, la rhétorique
romaine, la "Rhétorique à Hérennius" (anonyme, Ier s. av. J.-C.),
fait une large part à l'elocutio, mais elle est bien loin de constituer le
centre de l'ouvrage. Aussi, la partie de l'élocution dans les traités ne
comprend pas seulement une théorie des figures, mais aussi une
réflexion sur le style. A propos, l'auteur anonyme de ce traité montre
une liaison intime entre "figure" et "style", il écrit: "Lorsque
l'auteur utilise le terme de "figura", c'est justement pour renvoyer aux
trois types de style, élevé (gravis), moyen (mediocris) et simple
(extenua)…" [cité d'après: Gardes Tamine, p. 17]. Tout de même, le
terme de 'figura' apparaît dans ce même traité, sauf que le sens du
terme n'a que peu à voir avec celui que nous lui attribuons, il désigne
en effet le "style", "types de style".
114
Il faut dire qu'en proposant le terme de figure rhétorique /
stylistique / poétique / de style, etc., les scientifiques ne peuvent pas
tomber d'accord sur l'essence de ce terme de "figure". Jusqu'à
aujourd'hui, ce terme garde une certaine ambiguïté. Ayant réuni ses
traits caractéristiques, on peut dire qu'une figure [à consulter:
Smouchtchynska 2008; 2010]:
a) appartient au domaine de l'énonciation langagière,
b) elle représente un effort de pensée et de formulation,
c) elle peut faire l'objet de jugements esthétiques,
d) elle permet de s'exprimer s'éloignant de l'usage commun
pour atteindre plus de force et de justesse,
e) elle est un écart qui attire l'attention du récepteur,
f) son but principal est d'être frappant,
g) elle doit enrichir le sens des textes où elle apparaît,
h) c'est pourquoi le principe connotatif joue un rôle fondamental
dans la mise en œuvre des figures.
Pourtant on soutient certains doutes des chercheurs sur
l'appartenance de certains procédés stylistiques ou rhétorique à la
classe des figures. Est-ce une figure authentique l'hypotypose (une
description vive), l'allusion, la paraphrase, le pastiche et autres
imitations? P. Bacry [Bacry 2000, 262] propose de les interpréter
comme "procédés divers d'écriture". Aussi, il est douteux d'insérer
dans les figures macrostructurales, à côté des figures de pensée, les
lieux rhétoriques comme l'enthymème, l'exemple, l'éthopée (le
portrait moral), la chronographie, toutes sortes de descriptions,
même si l'on les appelle figures de second niveau [à consulter par
exemple : Stolz 1999, 105]. Les lieux forment un répertoire de
développements argumentatifs au service des preuves éthiques,
pathétiques et logiques, ils se rapprochent plutôt d'une sorte de
typologie des textes. De même, il est difficile de comprendre
l'introduction des archaïsmes, de la lexicalisation, des mots forgés,
des néologismes, des mots-valises, bref, de tous les termes
lexicologiques au sein de la stylistique ou de la rhétorique. Certains
présentent des mécanismes langagiers, d'autres les résultats du
fonctionnement de ces mécanismes, mais au sens strict du terme ils
ne sont pas, à notre avis, des figures stylistiques.
115
En même temps certains procédés vraiment stylistiques n'ont pas
reçu de dénomination spéciale. P. ex., la création de phrases et de
textes par le jeu "mot – définition" inventé par OULIPO quand on
remplace tous les mots d'un texte par leurs définitions. Pour dire "je
t'aime" on propose:
"Le pronom personnel de première personne du singulier
éprouve envers son homologue de deuxième personne singulier
employé comme complément une inclination fondée sur l'instinct
sexuel mais entraînant des comportements variés" (l'exemple pris
de: Bacry 2000, p. 263).
Même certains procédés très connus et fréquents ne figurent pas non
plus dans la liste des figures stylistiques et rhétoriques. La stylistique
ukrainienne citent épithète et comparaison comme les figures les plus
utilisées tandis que dans les ouvrages français l'épithète n'est pas
présente [Robrieux 1998]: cela s'explique par son ambiguïté
grammaticale et l'on préfère à ce propos la métaphore adjectivale.
Les listes des figures sont très vastes et elles se distinguent
suivant les théories proposées non seulement par les auteurs différents,
mais aussi suivant les époques et les branches philologiques – la
sémiotique, la stylistique, la linguistique ukrainienne et la linguistique
française, etc. Les taxinomies élaborées par les écoles différentes
sont loin d'être généralisées et unifiées, mais, à notre avis, il ne faut
pas rejeter les figures "de la tradition" distinguées par la rhétorique
antique et surtout par Aristote.
Certaines interprétations des figures diffèrent: la tradition
ukrainienne continue à voir dans la métaphore "une comparaison
abrégée", "une comparaison sans mot de comparaison", proposée par
Quintilien, tandis que l'analyse cognitive montre le mécanisme
métaphorique de transposition. En particulier, A. Wierzbicka [Вежбицкая 1990, 142–143] a beaucoup critiqué l'approche traditionnelle,
elle écrivait que si la métaphore était une comparaison abrégée et
réduite, cela signifierait que la différence entre métaphore et
comparaison n'est pas sémantique. Ces figures, d'après elle, se
distinguent par leurs structures profondes et non formelles et à la
base de cette distinction se trouve l'opposition.
A propos, dans la fonction cognitive, les figures ont inévitablement un
rôle important à jouer, quand elles illustrent une notion difficile à saisir ou
116
qu'elles soulignent, par une répétition, un élément dont il faut se pénétrer
[Gardes Tamine, p. 29]. L'invention intellectuelle trouve appui dans
certaines figures, et pas seulement la métaphore. L'oxymore et le
paradoxe nous permettent de mettre en question la doxa, de refuser une
vision du monde pour bâtir de nouvelles représentations.
Aussi, en ce qui concerne le replacement des figures "dans un cadre
rhétorique général", les recherches cognitives ont profondément montré
que n'importe quel élément langagier est lié non seulement avec la
forme, la nomination, mais aussi avec la pensée et la réflexion.
Largement cette thèse concerne un élément esthétique appartenant à
l'œuvre d'art car l'elocutio (élocution) y est lié aux autres quatre
parties principales de l'expression distinguées et analysées par la
rhétorique (l'invention, la disposition, l'élocution, la mémoire,
l'action). Il est clair que c'est la rhétorique romaine qui fait de
l'elocutio où sont abordées les figures la partie essentielle car son but
est la beauté du discours. Pourtant, la rhétorique grecque classique
se basant sur le triangle l'inventio – la dispositio – l'elocutio les
distinguent, et Aristote lui-même réfléchi à propos de la métaphora
comprise au sens très large. Pourtant la notion de trope est absente
[p. 52]. Quoiqu'il soit clair que s'intéressant aux fondements du
discours publique et surtout au raisonnement, à son aspect
argumentatif, cette rhétorique privilégie les questions des stratégies
et des tactiques, des topiques et des lieux, du trio éthos – logos –
pathos, des genres oratoires (judiciaire, politique ou de l'éloge,
délibératif), des enthymèmes logiques et des exemples, des exordes
et des péroraisons, etc. que celles concernant les procédés de
l'embellissement. C'est pourquoi on ne peut pas insister sur le fait
que "la question des figures ne se pose guère avant la rhétorique
romaine" [p. 11], tout simplement il n'était pas pour les Grecs
primordiale. Mais dans le système rhétorique, aucune de ses parties
n'est pas indépendante.
La comparaison elle-même provoque plusieurs questions: avant tout,
est-ce une figure de construction (car dans la comparaison le choix et
l'ordre des mots sont importants) ou un trope? Chez nous on ne soutient
pas la pensée de certains chercheurs français que la comparaison n'est
pas un trope, "elle est une figure non-trope" [Herschberg Pierrot 2003,
117
194], car dans ce cas-là il ne s'agit pas d'un trope comme la métaphore qui
remplace ordinairement un mot par un autre.
Donc, comme on le voit, plusieurs problèmes concernant la
définition et la taxinomie restent. Le même on peut dire à propos des
modèles de figures. Nos stylistiques continuent à présenter le modèle
de la comparaison dans sa forme canonique: comparé – outil de
comparaison – comparant. Mais sans le motif qui doit être le IVe
élément obligatoire la comparaison n'est pas claire souvent. C'est ce
que montrent aujourd'hui plusieurs études comparées. Par exemple,
le Français connaît tels clichés comme sérieux comme un pape,
paresseux comme un lézard, noir comme un pruneau, frais comme
l'œil, etc., mais l'Ukrainien ne comprendra pas les allusions tu es
comme un pape, un lézard, un pruneau, l'œil. De même, les
expressions usuelles françaises sont étranges à l'ukrainien même
étant bien traduites comme ревнивий як тигр, п'яний як корова,
дурний як зебра, просто як більярд тощо. Donc, il faut toujours
tenir compte de tertium comparationis, même qu'il est appartient
d'habitude au plan implicite, et d'introduire dans la théorie de la
comparaison et sa présentation didactique le modèle sémanticoformel à quatre éléments [à consulter: Смущинська 2013]. En le
faisant, il est plus simple de distinguer les types de comparaison:
• explicite, où le motif est présent, même s'il est assez étrange: tu es
aimable comme un bouledogue, tu es bête comme tes pieds, il est sale
comme un pou, la terre est bleue comme une orange (P. Eluard), etc.,
• implicite, où le motif est sous-entendu et caché comme:
répondre en Normand, écrire comme un chat, être comme un soldat
de pape, etc.
Les études stylistiques comparées montrent la présence ou
l'absence de symboles ou d'associations dans la vision du monde des
nations différentes et aident à résoudre certains problèmes
traductologiques. Par exemple, notre analyse montre qu'il existe
5 modèles de la traduction et de l'interprétation des images:
• les modèles coïncident puisque les symboles sont les mêmes:
têtu comme un âne – впертий як осел, soûl comme un cochon –
п'яний як свиня, bavarde comme une pie – балакуча як сорока,
pauvre comme un rat d'église – бідний як церковна миша,
118
• le remplacement espèce-genre a lieu: muet comme une carpe –
німий як риба, fidèle comme un canichе – вірний як пес, perfide
comme un serpent – (шипіти) як гадюка,
• l'image change: sourd comme pot – глухий як пень, як тетеря,
écrire comme un chat – писати як курка лапою, on entendait trotter
une souris – чутно як муха пролетить,
• l'expression est traduite par l'expression synonymique: vieux
comme le Pont-Neuf – старе як світ (en français il existe aussi vieux
comme le monde), fier comme Artaban – пихатий, гордий як індик
(il y a fier comme un paon), gai comme un pinson – безтурботний,
веселий як метелик (il y a gai comme une papillon),
• la figure est perdue car on interprète seulement le sens:
promesse de Gascon – пусті обіцянки, parler comme un Basque
espagnol – спотворювати мову, погано розмовляти, faire un trait
de Normand – пошити в дурні когось, обдурити тощо.
A propos, les stéréotypes basés sur les noms propres et les
nationalités diffèrent le plus étant inconnus pour les représentants
d'autres peuples ou nations. Notre analyse stylistique quantitative
montre que le français a créé des locutions avec 34 noms de
nationalités et leurs sens sont inconnus (ou presque inconnus) aux
Ukrainiens, p. ex., avec le mot Turc: fort comme un Turc – дуже сильний, fumer comme un Turc – багато палити, servir de tête de Turc –
бути цапом відбувайло, traiter qn de Turc à Maure – безжалісно з
кимось поводитися; l'ukrainien connaît l'expression дурний як турок
("bête comme un Turc") qui peut être interpréter comme bête comme un
Belge qui est incompréhensible aux Ukrainiens, etc.
Comme on vient de le dire, plusieurs locutions avec les prénoms
sont inconnus aux Ukrainiens comme: faire sa Sophie, T'as le
bonjour d'Alfred!, faire le Jacques, faire Jacques des Loges, Maître
Jacques, Paul et Jacques, Paul et Pierre, etc.
Les expressions avec les noms antiques ou bibliques en général sont
connues, mais ne sont pas usuelles restant du type plutôt livresque
comme: invulnérable comme Achille, le talon d'Achille, vieux comme
Adam, beau comme Adonis, c'est pourquoi on les traduit par d'autres
termes: бути невразливим, старе як світ, гарний як Бог тощо.
119
L'analyse quantitative peut prouver certaines thèses stylistiques
sur la richesse expressive et affective de la langue. D'après nos
données, le français a créé des comparaisons basées sur 274 qualités
humaines représentées par les adjectifs comme:
1) acide / aigre comme verjus – кислий як лимон, як оцет,
2) actif comme une abeille – бути дуже активним,
3) adroit comme un singe – бути дуже спритним, спритний
як мавпа =
– comme une fée
– adroit comme un prêtre normand – (ант., ірон.) дуже неспритний,
4) affamé comme un loup – голодний як вовк =
– comme un chasseur,
5) âgé / vieux comme le Pont-Neuf – старе, як світ,
6) agile (vif) comme un écureuil – моторний, меткий, швидкий,
як білка, як мавпа =
– comme un singe, etc.
La richesse du français en ces expressions est frappante. P. ex.,
pour montrer la qualité de beauté (représentée par beau / belle / joli)
le français a formé 24 expressions:
beau / belle / joli
– comme un amour, comme un ange, comme un astre, comme
une bite (très fam.), comme un camion, comme un chérubin,
comme un coeur, comme un dieu, comme un enfant de cœur,
comme le jour, comme un levée de soleil, comme le prince,
comme le printemps, comme le soleil, comme tout,
– comme Adonis, comme Apollon, comme Jésus,
– belle comme une déesse, comme une fée, comme une madone,
comme une nymphe, comme une reine, comme une Suédoise,
qui peuvent être interpréter en ukrainien par гарний, як день, гарний, як зоря, гарний, як Бог, гарний, як херувимчик (про дитину),
гарний, як сонце, гарна, вродлива, як принцеса ou tout simplement
надзвичайно гарний, рідкісної вроди.
L'enrichissement figuratif et connotatif permet de formuler la
thèse suivante: "la fonction de communication soit loin d'être la
seule ni la principale fonction du langage" [Gardes Tamine,
p. 24] qui avec le développement de la sociologie et de la théorie de
120
l'information aux XIX–XXe siècles (et grâce aux travaux de
R. Jakobson) a été mise au premier plan; "elle est évidemment
fondamentale dans une perspective rhétorique stricte, où deux
personnes, ou un auteur et un public, sont en présence l'un de l'autre,
et cherchent, dans le meilleur des cas, à trouver un terrain d'entente.
Mais il ne faudrait pas croire qu'elle est la seule à jouer" [p. 24]. Et
elle tire la conclusion que c'est la fonction symbolique qui est
principalement à l'œuvre dans les figures [p. 26] lorsque le rapport à
l'objet est détourné pour créer une nouvelle référence [p. 28], car
c'est elle qui est la capacité d'évoquer des faits que nous n'avons
jamais perçus et que nous ne percevrons jamais [p. 26]. La figure
oblige à une attention aux signes qui fait oublier le monde de la
référence ordinaire et nous conduit de toute façon à une vision…
[p. 28]. La question du signe est essentielle dans les analyses des
figures [p. 32]; enfin, les figures attirent l'attention sur le problème
à travers leur opacité relative [p. 31].
Tout de même, il est clair que l'analyse contemporaine des figures
doit être appliquée "à un contexte plus large que celui de la phrase
ou de la période" [p. 9]. A la fin du XXe siècle cette idée devient
déjà un postulat linguistique, et c'est en particulier la stylistique, la
linguistique textuelle et la théorie du discours qui ont montré
l'impossibilité d'analyser un signe linguistique de n'importe quel
niveau en l'écartant de son environnement textuel ou discursif.
Notre analyse des figures tropiques et non tropiques [à consulter:
Smouchtchynska 2008; 2010] a été faite sur les textes littéraires et
médiatiques. "C'est l'ensemble de niveaux linguistiques qui doit être
pris en compte" [p. 14].
Enfin, il est temps de dire que la notion de figure a mis du temps à
se constituer telle que nous la connaissons. La théorie des figures a
passé par plusieurs hésitations et même contradictions ce qui souligne
ses points sensibles. En finissant notre exposé, disons en tant de
conclusion que la théorie des figures lie le système des procédés
affectifs que possède la langue avec le système des modèles abstraits
qui peuvent "travailler" pour le pathos du discours proposé par la
rhétorique. Et en allant plus loin, il est temps de dire que l'analyse des
figures stylistiques doit être vraiment synthétique car elle doit tenir
compte des aspects linguistique, stylistique, rhétorique et
linguopoétique à la fois, – telle est notre thèse principale.
121
LITTÉRATURE
1. Bacry P. Les figures de style / P. Bacry. – P. : Editions Belin, 2000.
2. Bonhomme M. Pragmatique des figures du discours / M. Bonhomme. – P. :
Honoré Champion éditeur, 2005.
3. Bonhomme M. Vers une appropriation linguistique des figures / M. Bonhomme
// L'Information grammaticale. – № 137. – Mars 2013. – P. 3–8.
4. Dumarsais C.C. Traité des tropes / C. C. Dumarsais. – P. : Le Nouveau
Commerce, 1977.
5. Fontanier Pierre. Les Figures du discours (introduction par Gérard Genette)
/ Pierre Fontanier. – P. : Flammarion, 1977 [1830].
6. Fromilhague C. Les figures de style / C. Fromilhague. – P. : Nathan, 1996.
7. Gardes Tamine J. Pour une nouvelle théorie des figures / Tamine J. Gardes.
– P. : PUF, 2011.
8. Groupe µ. Rhétorique générale / Groupe µ. – P. : Editions du Seuil, 1982.
9. Herschberg Pierrot A. Stylistique de la prose / Pierrot A. Herschberg. – P. :
Belin, 2003.
10. L'Information grammaticale. – № 137. – Mars 2013.
11. Molinié G. La stylistique / G. Molinié. – P. : PUF, 2001.
12. Reboul O. Introduction à la rhétorique / O. Reboul. – P. : PUF, 1998.
13. Ricalens-Pourchot N. Dictionnaire des figures de style / N. Ricalens-Pourchot.
– P. : Armand Colin, 2003.
14. Ricalens-Pourchot N. Lexique des figures de style. – 2e éd / N. RicalensPourchot. – P. : Armand Colin, 2011.
15. Ricœur Paul. Le Métaphore vive / Paul Ricoeur. – P. : Le Seuil, 1975.
16. Robrieux J.-J. Les figures de style et de rhétorique / J.-J. Robrieux. – P. :
Dunod, 1998.
17. Smouchtchynska I. Stylistique des figures : les tropes / I. Smouchtchynska.
– K. : Université de Kiev, 2008.
18. Smouchtchynska I. Stylistique des figures : les figures non-tropiques
/ I. Smouchtchynska. – K. : Logos, 2010.
19. Stolz Cl. Initiation à la stylistique / Cl. Stolz. – P. : Ellipses, 1999.
20. Tamba-Mecz I. Le sens figuré. Vers une théorie de l'énonciation figurative
/ I. Tamba-Mecz. – P. : PUF, 1981.
21. Vinay J.P. Stylistique comparée du français et de l'anglais / J. P. Vinay.,
J. Darbelnet. – P. : Didier, 1977.
22. Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора / А. Вежбицкая // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990.
23. Куньч З. Риторичний словник / З. Куньч. – К.: "Рідна мова", 1997.
24. Морен М.Л. Стилистика современного французского языка (на фран.
языке) / М. Л. Морен, Н. Н. Тетеревникова. – М.: Высшая школа, 1970.
25. Дюбуа Ж. Общая риторика / Ж. Дюбуа, Ф. Эделин, Ж.-М. Клинкенберг
и др. – М.: Прогресс, 1986.
26. Святовець В.Ф. Поетичний синтаксис. Стилістичні фігури / В. Ф. Святовець. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2004.
122
27. Смущинська І.В. Порівняння як стилістична фігура і проблеми її інтерпретації та перекладу / І. В. Смущинська // Мовні і концептуальні картини
світу. – Вип. 2 (44). – К, 2013.
28. Універсальний словник. Українська мова та література / укл. Л. О. Полякова, В. В. Паращич – Харків: "Торсінг плюс", 2008.
I. Smushchynska, Doctor of Philology, рrof.
Toward a New Theory of Stylistic Figures: Major Problems
The article deals with some topical points of the theory of figures and considers
its place among different paradigms. The paper argues that there are a large
number of problems like definition, taxonomy of figures, principles of their
classification, forms and patterns. Special attention is paid to stylistics, rhetorics
and pragmatics of the figure.
Key words: stylistic figure, theory of figures, trope, figure-deviation, stylistics,
rhetorics, pragmatics.
И. В. Смущинская, д-р филол. наук, проф.
К вопросу о создании новой теории стилистических фигур:
основные проблемы
В статье делается обзор современных теорий и подходов к изучению фигур слова, предлагаются теоретические основы для создания новой теории
стилистических фигур, а также для ее преподавания, определяется ее место
среди существующих научных парадигм. Также анализируется широкий круг
проблем, связанных с определением фигуры / тропа, разработкой таксономии
фигур и принципов классификации, фигуральных форм и моделей. Особое
внимание уделяется стилистике, риторике, прагматике фигуры.
Ключевые слова: стилистическая фигура, теория фигур, троп, фигураотклонение, стилистика, риторика, прагматика.
І. В. Смущинська, д-р філол. наук, проф.
Щодо створення нової теорії стилістичних фігур: основні проблеми
У статті робиться огляд сучасних теорій і підходів до вивчення фігур, а також пропонуються засади створення нової теорії стилістичних фігур, а також
її викладання, визначається її місце серед існуючих наукових парадигм. Аналізується широке коло проблем, пов'язаних з визначенням фігури / тропа, розробкою
таксономії фігур і принципів класифікації, фігуральних форм і моделей. Особлива увага звертається на стилістику, риторику, прагматику фігури.
Ключові слова: стилістична фігура, теорія фігур, троп, фігура-відхилення, стилістика, риторика, прагматика.
123
UDC 801.631.5
O. Solomarska, docteur d'Etat, professeur
LE SENS IMPLICITE ET LA NOTION DE L'ISOTOPIE
DANS UN TEXTE POÉTIQUE
L'article analyse les méthodes de la révélation de la signification implicite
dans les œuvres poétiques. Il systématise les moyens linguistiques qui sont les
traits caractéristiques de l'existence du sens implicite dans les textes des genres
différents. La notion de l'isotopie est étudiée sue l'exemple de la poésie " Notre
vie " de Paul Eluard.
Mots-clés: sens implicite, poésie, prose, drame, isotopie, bi-isotope, echolalie.
Le sens implicite est un phénomène linguistique complexe qui ne
caractérise pas tous les types du discours. En première approche, on
pourrait dire que c'est la structure verticale qui surgit de la lecture
horizontale d'un texte. Exclu du style officiel et scientifique où la
clarté et l'univocité font la loi, il est propre à la langue littéraire (le
style publiciste inclus), ainsi qu'à la langue parlée. Dans la langue
parlée il est sporadique et souvent pragmatique – le désir d'obtenir un
résultat concret avec des moyens détournés, la réaction typique de
l'interlocuteur étant: je vois ou je ne vois pas où tu veux en venir,
comme dans ce dialogue entre l'enfant et ses parents:
• La plupart de mes amis ont ce nouveau smartphone qui est
formidable!
• Je vois où tu veux en venir, mais on n'a pas assez d'argent.
En revanche, dans la langue littéraire c'est un procédé
consciemment employé par l'auteur, visant à augmenter la profondeur
du texte conformément à ses conceptions esthétiques et stylistiques.
Il a été souvent dit que le sens implicite en tant que procédé littéraire
commence à être employé de façon régulière vers la fin du XIXe
siècle, avant tout, dans les oeuvres dramatiques d'Ibsen et de
Tchékhov (on pourrait y ajouter le nom de l'écrivain ukrainien
M. Kotsubinsky). Cela ne signifie pas que les éléments du sens
implicite ne s'observent pas antérieurement dans les belles-lettres,
mais ils y sont sporadiques ou bien ils représentent une allégorie, une
124
allusion, un recours 'à la langue d'Oesope' qui ne sont qu'une
variation limitée du procédé en question, contenant une information
factuelle dissimulée (le plus souvent pour des raisons de censure ou
didactiques) qui reste à déchiffrer. C'est une espèce de langage
conventionnel, secret, qui exige de la part du lecteur la connaissance
de la clé qui faciliterait le décodage du message.
La notion du 'second degré', comme on appelle souvent le sens
implicite, n'est pas seulement liée au type du discours, mais elle
semble aussi dépendre de l'essence même du langage. Ainsi, les
orientalistes soulignent qu'en japonais le sens implicite joue un rôle
extrêmement important, même dans les relations très pragmatiques
entre les interlocuteurs qui sont, par exemple, des hommes d'affaires:
"1/10 de l'essence de l'affaire reste sur la surface et peut être soumise
à une analyse sémantique, alors que le reste est dans le sens
implicite, dans la façon même de construire la conversation, ce qui
crée l'impression d'un flou du discours" [Пронников 1985, 25].
L'analyse de divers types des genres littéraires (qui sont marqués de
façon suivante: 1 – prose; 2 – théâtre; 3 – poésie, les parenthèses
indiquant le caractère occasionnel de la manifestation du sens implicite)
permet de systématiser quelques procédés linguistiques sur lesquels, à
notre avis, se base essentiellement le sens implicite. Ce sont :
1
2
3
4
5
6
7
8
Répétition distancée ou rapprochée
Mots-clés ou dominantes
Symboles occasionnels
Rôle particulier du titre
Citations (intertextualité)
Bi-isotopies
Remarques de l'auteur
Faux dialogue
1-2-3
1-2-3
1-2-3
1-2-3
1-2-3
3 (1-2)
2 (1)
2 (1)
Certains de ces procédés (1,2,5) se basent essentiellement sur les
signifiants : le fait même de l'existence de la répétition régulière d'un
mot, d'un groupe de mots ou d'une phrase peut signaler l'existence du
sens implicite; d'autres procédés (3,4,6,7,8) sont liés avec les deux
côtés du signe linguistique : le signifiant et le signifié.
On va envisager ici un seul des procédés cités qui a trait avant
tout à la poésie, notamment le point 6.
125
BI-ISOTOPIES
La notion de l'isotopie dont la définition appartient à A-J. Greimas
[Greimas 1966, 34] s'est révélée un moyen très important pour
décrire de façon plus ou moins objective le sens implicite d'un texte
poétique. Selon le linguiste, la cohérence du discours est fondée sur
la répétition d'éléments semblables ou compatibles. Il s'agit donc,
lors de l'analyse d'un texte concret, de repérer les sèmes d'une
catégorie dominante, qui se répètent et qui jouent un rôle important
dans ce texte. Une telle opération suppose une sorte d'inventaire de
catégories sémiques (ou classèmes), comme, par exemple, les
oppositions de base du type: animé/inanimé, spatialité/non spatialité,
temporalité/non temporalité, continu/discontinu, etc., en opérant une
certaine hiérarchisation entre les différentes isotopies. On peut noter
aussi l'existence de bi-isotopies cumulant dans un même lexème les
sèmes différents et même opposés. Cela permet de représenter un
texte comme une sorte de structure 'feuilletée' où chaque couche est à
décrire séparément, mais dont la signification générale se laisse voir
à partir de l'ensemble des 'couches' – lectures. Cette somme de
lectures (qui doit donc toujours dépasser '1') forme le sens explicite
et implicite de l'oeuvre analysée.
En procédant au décodage d'un texte poétique il semble
également utile de recourir à la triade introduite par le groupe
linguistique µ dirigé par J. Dubois: logos – anthropos – cosmos, qui
unit l'homme et le discours, d'une part, et l'homme et le monde,
d'autre part [Groupe µ 1990, 96].
Analysons à titre d'exemple la poésie de Paul Eluard "Notre vie"
(écrite après la mort de sa femme que ses proches appelaient Nusch).
NOTRE VIE
1. Notre vie tu l'as faite elle est ensevelie
2. Aurore d'une ville un beau mai
3. Sur laquelle la terre a refermé son poing
4. Aurore en moi dix-sept années toujours plus claires
5. Et la mort entre en moi comme dans un moulin
6. Notre vie disais-tu si contente de vivre
7. Et de donner la vie à tout ce que nous aimions
8. Mais la mort a rompu l'équilibre du temps
9. La mort qui vient la mort qui va la mort vécue
126
10. La mort visible boit et mange à mes dépens
11. Morte visible Nusch invisible et plus dure
12. Que la soif et la faim à mon corps épuisé
13. Masque de neige sur la terre et sous la terre
14. Source de larmes dans la nuit masque d'aveugle
15. Mon passé se dissout je fais place au silence
Par sa composition la poésie se divise en deux parties presque
égales: 7+8 vers. Marquons les deux isotopies dominantes: la vie (i1),
la mort (i2). Indiquons le thème de la vie par un + et celui de la mort
par un –, leur cumul dans le même lexème par le signe ±. Faisons
maintenant une analyse schématique des isotopies de la poésie:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Notre vie – tu l'as faite – ensevelie
Aurore – ville – beau matin – mai
Sur laquelle (ville) – terre – a refermé son poing
Aurore en moi – 17 années claires
Mort – entre en moi – comme dans un moulin
Vie – contente de vivre
Donner la vie – ce que nous aimions
Mort – a rompu – équilibre du temps
Mort – vient – mort – va – mort – vécue
Mort – visible – boit et mange – à mes dépens
Mort – visible – Nusch – invisible – dure
Soif – faim – corps épuisé
Masque de neige – sur et sous la terre
Source – larmes – nuit – masque d'aveugle
Mon passé – se dissout – je fais place – au silence
++ –
++++
++ –
++
–±±
++
++
––+
–±–±–
–±±–
–±±––
–––
–±
±––
+––
Au total:
+
14
2
I partie, vers 1-7
II partie, vers 8-15
–
3
19
±
2
9
Notons que l'isotopie 'positive' ('vie') domine dans la première
partie (14) et l'isotopie 'négative' ('mort') dans la deuxième (19).
Prêtons une attention particulière aux bi-isotopies (±). Dans la
première partie il y en a deux: le verbe 'entrer', verbe du mouvement
127
qui est la qualité immanente de la vie s'y combine avec 'la mort' en se
métaphorisant: la mort entre en moi comme dans un moulin. Le
moulin est généralement le symbole du mouvement, de la vie.
Faisons aussi attention au jeu avec le cliché de la langue parlée:
entrer comme dans un moulin – entrer facilement.
Notons neuf unités bi-isotopiques de la deuxième partie: les
verbes du mouvement – aller, venir, les verbes marquant les actions
typiques pour les êtres vivants: boire, manger; l'adjectif visible
(2 fois) lequel prend le sens négatif en contact avec 'la mort'; le
participe vécue – le passé marquant la fin de la vie; le nom source,
positif sans contexte; l'expression qui serait neutre sans contexte: sur
la terre et sous la terre.
Le mot-clé de la deuxième partie est l'adjectif 'dure' qui cumule
deux acceptions : a) dans le rang des objets: morte (= corps inanimé)
– dure; b) dans le rang métaphorique: plus dure que la soif et la
faim ; signalons ici même un écho: morte (corps inanimé) – corps
épuisé (animé). La deuxième partie est basée sur les oppositions:
mort (nom abstrait) – morte (nom concret); morte – Nusch:
opposition entre un nom sans article, donc, pris dans toute son
abstraction et le plus concret des noms – Nusch, nom propre; visible
– invisible, avec le revirement logique: 'visible' se rapporte d'abord à
la mort – nom abstrait, puis à la morte – corps physique qui
logiquement ne saurait être invisible; 'invisible' se rapporte à Nusch,
nom familier de la personne, marquant ainsi la disparition de la vie.
Le poème se base sur le principe d'écholalie qui prend les formes
différentes, notamment:
1. La synonymie (au large sens du mot): ensevelie – la terre a
refermé son poing; boire et manger – la soif et la faim; aurore – beau
matin ; vivre – donner la vie; morte – corps épuisé.
2. La répétition du même mot ou de ses variantes: aurore d'une
ville – aurore en moi; mort visible – morte visible; masque de neige
– masque d'aveugle; sur la terre – sous la terre.
Le caractère dramatique du poème découle de ce que les deux
isotopies s'entrelacent, que les passages qui peuvent être
synonymisés se rapportent tantôt à i1, tantôt à i2.
Il est à noter également l'emploi des pronoms personnels et des
adjectifs possessifs de la première et de la deuxième personne:
128
I partie
I partie
II partie
vers 1-5
vers 6-7
vers 8-15
notre – tu – moi
notre – tu – nous
mes (dépens) – mon (corps) – mon (passé)
Dans la première partie 'je' et 'tu' s'unissent en 'nous'. Dans la
deuxième partie 'tu' s'efface, ainsi que 'nous', il ne reste que 'je'. De
cette façon on découvre la troisième isotopie du texte (i3) – la solitude.
L'union de plus en plus étroite de i1 (vie) et de i2 (mort), le
renforcement de i2 dû à son animation presque paradoxale, l'existence
latente de i3 – le thème de la solitude, tout cela renforce le caractère
dramatique de la poésie. L'antinomie tragique entre: donner la vie à ce
que nous aimions et la mort vécue consiste en ce que la susceptibilité
d'animer par la force de l'amour ce qui n'est pas vivant aboutit à faire
ranimer la mort-même. Dans le conflit des deux mondes: anthropos –
cosmos, c'est le dernier qui triomphe. Cependant, la profondeur du
texte ne se limite pas aux trois isotopies mentionnées: la vie, la mort,
la solitude. On y trouve aussi i4 – l'amour, exprimée non seulement par
le sens général du poème, mais aussi par les mots nous aimions qui se
trouvent en position accentuée, à la fin de la première partie, avec le
verbe à l'Imparfait et ce 'nous' qui n'est plus employé par la suite. Par
conséquent, on peut constater encore une fois une sorte de
dédoublement entre le passé: la vie et l'amour vécu – et le présent qui
témoigne de l'irréversibilité du passé. Le même dédoublement se fait
sentir dans le dernier vers: mon passé (= notre vie) – se dissout
(disparition) – je fais place (action) – au silence (état). Sous 'silence'
on peut entendre l'absence du bruit, la fin de la vie, mais aussi la fin du
discours. Cette opposition révèle encore une isotopie textuelle du type
logos: parler – silence, ainsi, i5 – parole.
De cette façon, la profondeur du texte peut se résume à cinq
isotopies dont deux sont à la surface, se révèlent dans le contexte
explicite: i1 – la vie, i2 – la mort; alors que les trois autres: i3 – la
solitude, i 4 – l'amour et i5 – la parole – appartiennent au contexte
implicite, mais existent objectivement, s'expriment à travers les
unités lexicales concrètes et leurs relations réciproques.
On voit que pour comprendre toutes les nuances du texte donné,
le lecteur ne doit pas être un récepteur passif du message, mais faire
un effort actif de décodage pour pénétrer dans la profondeur du texte
afin de découvrir son message latent.
129
LITTÉRATURE:
1. Greimas A.-J. La sémantique structurale. Recherche et méthode / A. – J. Greimas.
– P. 1966.
2. Groupe µ. Rhétorique de la poésie / Groupe µ. – P. Ed. du Seuil. 1990.
3. Пронников В. Японцы. Этнопсихологические очерки / В. Пронников,
И. Ладанов. – М. 1985.
O. Solomarska, Doctor of Philology, prof.
Implicit content and concept of isotopy in a poetic text
The article analyzes methods of revealing implicit meanings in poetry. It
systematizes linguistic means providing the most typical detectors of implied sense
in works of fiction of different genres. Practical application of isotopic utterances is
analyzed based on the poem titled "Notre vie" ("Our Life"), by Paul Eluard.
Key words: implicit sense, poetry, prose, drama, isotopic utterance, bi-isotopy,
echolalia.
Е. А. Соломарская, канд. филол. наук, проф.
Имплицитное содержание и понятие изотопии в поэтическом тексте
В статье анализируются методы раскрытия имплицитного значения в
поэзии. Систематизируются лингвистические приёмы, которые являются
наиболее характерными детекторами подтекста в художественных произведениях разных жанров. Анализ практического применения понятия изотопического высказывания производится на примере стихотворения П. Элюара
"Notre vie" ("Наша жизнь").
Ключевые слова: имплицитное значение, поэзия, проза, драматургия, изотопическое высказывание, би-изотопия, эхолалия.
О. О. Соломарська, канд. філол. наук, проф.
Імпліцитний зміст та поняття ізотопії в поетичному тексті
Статтю присвячено аналізу методів розкриття імпліцитного значення у
поетичних творах. Систематизовано лінгвістичні засоби, що є найбільш
характерними ознаками існування підтексту у художніх творах різних жанрів. Детально аналізується поняття ізотопії та подається приклад аналізу
ізотопічних висловлювань на прикладі поезії П. Елюара "Наше життя".
Ключові слова: імпліцитне значення, поезія, проза, драматургія, ізотопічне висловлювання, бі-ізотопія, ехолалія.
130
УДК 81'42:801.661=133.1
M. Kostiuk, candidat ès lettres
Université Nationale Taras Chevchenko de Kiev (Ukraine)
LE SYMBOLE ARTISTIQUE COMME ÉLÉMENT DE BASE
DANS LA POÉSIE DES SYMBOLISTES FRANÇAIS
Cet article est consacré à l'étude des symboles artistiques dans la poésie du
Symbolisme français de la fin du XIXème – début du XXème siècles sous l'angle
de la terminologie poétique. Il est proposé une distinction en symboles
traditionnels et individuels de tous les symboles artistiques identifiés dans la
poésie du symbolisme français. Y sont également analysés les processus de
symbolisation et la verbalisation des symboles artistiques.
Mots-clés: symbolisme français, symbole artistique, image artistique,
poétique, symbolisation.
Dans le contexte de la tradition littéraire en générale et celle de la
France en particulier, l'œuvre des poètes de la fin du XIXème du
début du XXème siècle occupe une place singulière.
L'époque de la fin du XIXème siècle, qui fut une période de
transition entre deux siècles, est renommée pour la révision profonde
des valeurs qu'elle a portée et pour la transformation du contexte
politique et sociale qu'elle a connue. La littérature était la meilleure
façon de faire valoir son point de vue artistique et civique. Les
écrivains français de cette période ont élaboré leur propre esthétique
dans des genres majeurs ou secondaires, mais c'est assurément la
poésie qui a donné la possibilité d'affirmer l'attitude de l'écrivain
dans une forme concise et mystérieuse à la fois.
Le système des valeurs qui a été élaboré au cours de cette période
repose sur la perception expressive du monde par des poètes voulant
décrire les événements, les émotions et les sentiments au moyen de
symboles. Quelques temps après ce procédé est devenu si caractéristique,
qu'on a commencé à désigner du nom de "symbolistes" les auteurs dont la
poésie avait adopté cette forme de langage suggestif.
La production poétique de cette époque qui se trouve comprise
entre deux grandes révolutions artistiques – le Romantisme et le
Surréalisme – est très riche et variée. À la fin du XIXème siècle, ce
sont la littérature du Parnasse et celle des Décadents qui étaient
populaires. Les Décadents avaient pour mission de décrire la
vulnérabilité de la fin du siècle et le pessimisme du monde. Ils étaient
131
obsédés par la pourriture, par la morbidité et par la mort. Ils y ont
découvert leur identité et se sont complus à les évoquer [Campa 1998,
45]. A l'origine, la plupart des symbolistes étaient des Décadents.
La naissance officielle du Symbolisme a eu lieu en 1886 quand est
apparue la mention concrète de l'existence d'un tel courant, avec "le
Manifeste du Symbolisme" de Jean Moréas paru dans "Le Figaro". Les
représentants du Symbolisme avaient pour dessein de transmettre leurs
sentiments et leurs pensées par des symboles. Les fondements et
l'esthétique du Symbolisme furent néanmoins élaborés bien avant
l'avènement officiel du mouvement. Parmi les personnalités les plus
emblématiques, citons le grand écrivain et novateur Stéphane
Mallarmé, ainsi que les auteurs: Jean Moréas, Rémy de Gourmont,
Gustave Kahn, Saint-Pol-Roux et René Ghil [Jenny 2002, 34].
Le symbole est une forme universelle d'appréhension et de
représentation du monde. Il est à cet égard un élément essentiel de la
tradition culturelle propre à chaque civilisation. Dans la tradition
littéraire le symbole est un phénomène qui contient à la fois une
information générale et une signification profonde. L'image concrète
et le sens profond sont les deux éléments constitutifs de la structure
du symbole, à l'aide desquels on peut en percevoir la richesse. C'est
par le symbole que le poète peut montrer le monde mystérieux,
métaphysique et sensuel (U. Eco). La véritable vocation du
Symbolisme est spirituelle et métaphysique. La poésie symboliste se
tourne vers le monde supranaturel ou idéal. Elle est en effet fondée
sur une esthétique idéaliste [Campa 1998, 57].
Les symbolistes français ont utilisé dans leur poésie le symbole
comme le niveau le plus élevé du développement de l'image
artistique. Le symbole peut avoir un caractère subjectif et contenir de
nombreuses nuances d'interprétation. Il peut être adapté à toutes les
formes de langage, y compris le niveau phonologique qui par sa
nature ne peut pas être interprété objectivement. D'habitude dans la
poésie c'est le mot qui est un moyen conventionnel de transmission
des émotions, mais dans la poésie des symbolistes le mot n'est que
l'un des moyens d'expression de la pensée, car n'importe quel signe
contribue à la création d'un symbole artistique. Parfois la poésie
même peut contenir le symbole qui mène à sa compréhension.
132
Le symbole dans l'œuvre des poètes français permet le passage –
ou la transposition – de l'objet concret à la notion pure. Mais les
objets sont nombreux et l'Idée – ou la Vérité – est unique. Le travail
du poète consiste donc à saisir les rapports entre les choses, à trouver
et à recréer l'unité primitive: ce sont "ces rapports qui forment les
vers et les orchestrent" [Campa 1998, 53].
Il faut prêter attention à la définition du symbole artistique établie
par les symbolistes eux-mêmes. Beaucoup de poètes ont expliqué leur
conception du symbole dans leurs vers. Les écrivains n'en ont toutefois
pas donné pour autant une définition claire et simple. C'est pourquoi
beaucoup d'autres auteurs ont dit: "Les Symbolistes ne savent même
pas ce qu'ils sont et ce qu'ils veulent". Henry de Régnier a expliqué les
composants et le but du symbole. Pour lui l'originalité du symbole
réside dans son emploi: "jusqu'ici le symbole ne surgissait
qu'instinctivement dans les œuvres d'art, en dehors de tout parti pris,
parce qu'on sentait qu'en effet il ne peut y avoir d'art véritable sans
symbole. Le mouvement actuel est différent: on fait du symbole la
condition essentielle de l'art". Un poète célèbre, le symboliste belge
Emile Verhaeren a donné une explication plus claire: "Le Symbole
s'épure donc toujours à travers une évocation, en idée: il est un
sublimé de perceptions et de sensations; il n'est point démonstratif,
mais suggestif; il ruine toute contingence, tout fait, tout détail; il est la
plus haute expression d'art et la plus spiritualiste qui soit" [ibid.].
Dans la poésie des symbolistes français on peut distinguer la
référence à deux types de symboles: traditionnels et individuels.
Les symboles traditionnels renvoient à la perception commune de
notions abstraites, par correspondance analogique avec des objets
concrets. Leurs origines sont très anciennes et leur longévité active
porte sur de longues durées. De sorte qu'ils demeurent stables dans
les textes, quels que soient les époques et les auteurs considérés. Les
sources des symboles traditionnels sont multiples: la mythologie, le
folklore, l'art, la littérature, l'histoire... Par exemple l'oiseau est un
symbole populaire dans beaucoup de pays où il est identifié à
"l'esprit" et à "la pureté". Ce symbole change de signification selon
les pays et leurs traditions. Ainsi, pour les Ukrainiens l'oiseau est-il
le symbole du "bonheur", de la "prospérité" et de "l'amour", du "pays
natal"; tandis que pour les Russes il représentera la "fidélité"; et pour
les Japonais, la "création", etc [Biedermann 1992, 39].
133
Les symboles individuels sont apparus comme le résultat de la
création personnelle de l'écrivain. On peut voir la richesse du monde
artistique d'un écrivain en analysant ses symboles. L'oiseau dans
l'interprétation des symbolistes français incarne le plus souvent le
"poète". Ce symbole est lié à l'image du ciel, de l'éternité et de la
liberté. Ces auteurs utilisent différents oiseaux auxquels ils
s'identifient – Charles Baudelaire: l'albatros, Alfred de Musset: le
pélican, Charle-Marie Leconte de Lisle: le condor, Stéphane Mallarmé:
le cygne, Paul Verlaine: la mouette... Dans le poème de Paul
Verlaine intitulé "Je ne sais pourquoi", on retrouve l'illustration de
cette référence métaphorique:
Mouette à l'essor mélancolique,
Elle suit la vague, ma pensée,
À tous les vents du ciel balancé,
Et biaisant quand la marée oblique,
Mouette à l'essor mélancolique".
Dans la poésie des symbolistes français on peut relever huit
groupes de symboles traditionnels: les symboles bibliques (l'ange,
le néant, le paradis), les symboles de la nature (le brouillard, la
fleur, la forêt), les symboles archétypiques (l'air, l'eau, le feu, la
terre), les symboles de l'art (le cygne, le livre, la muse), les symboles
du temps (la crépuscule, la nuit, le soir), les symboles des
sentiments (le cœur, le coquillage, la flamme), les symboles des
nombres (deux, trois, sept) et les symboles des objets (l'éventail, la
montre, la roue) [Костюк 2012, 26]. On peut alors retenir cinq sujets
qui sont toujours au centre du monde des symbolistes: la religion, la
nature, l'art, le temps et les sentiments. La corrélation des symboles
se retrouve au niveau de trois grands groupes thématiques:
• la religion – la nature;
• la nature – les sentiments;
• l'art – le temps.
Le poète peut utiliser le symbole soit dans un sens connu de tous,
soit au contraire, en lui attribuant une acception totalement différente
qui peut être inconnue du lecteur, auquel il appartient dans ce cas de
l'interpréter d'une façon indépendante. Les mutations des symboles
se déroulent selon deux processus principaux: l'élargissement et la
concrétisation du sens.
134
Les symboles traditionnels se traduisent par la combinaisons de
vocabulaires de natures multiples: l'emploi du lexique poétique (les
synonymes, les homonymes, les antonymes); des procédés phoniques
(les assonances, les allitérations), des tournures syntaxiques
(l'accumulation des épithètes); des artifices graphiques (l'emploi de
la majuscule, le changement de dimension des lettres); des figures
stylistiques (la métaphore, la comparaison, la personnification, la
métonymie, l'hyperbole).
L'évocation des symboles bibliques par ces poètes illustre leur
conception du rapport unissant le panthéon mythologique et le monde
religieux. Dans leur poésie on peut ainsi trouver les références à Dieu,
Marie, l'ange, le paradis, le néant... comme dans ce poème de René
Ghil, où le paradis symbolise "le salut", "le calme", "le refuge" – le
recours à l'enchaînement des épithètes métaphoriques (soleil, apâli,
vierge et suave) venant soutenir cette vision apaisante:
Vagues, les heures, lors, à quelque paradis
Il ouvre ses Yeux grands: et sur le sommeil grave
De ses lèvres de sphinx aux amers et doux plis
Son long rêve soleil, apâli, vierge et suave
(René Ghil. "Lieu des lauriers")
Les symboles se rapportant à la nature apparaissent les plus
répandus pour restituer les émotions et les impressions des poètes: la
forêt, l'ombre, la fleur, l'oiseau, le brouillard... Ainsi l'ombre
symbolise le plus souvent "le mal", "le passé", "a peur", "la tristesse"
et même "l'âme":
Quand l'Ombre menaça de la fatale loi,
Tel vieux Rêve, désir et mal de mes vertèbres,
Affligé de périr sous les plafonds funèbres
Il a ployé son aile indubitable en moi
(Stéphane Mallarmé. "Quand l'Ombre menaça"…)
Parle-moi de ta voix aux gammes réelles
Que m'importe, à présent, la banale victoire:
J'ai songé vingt ans à des choses mortelles,
Et l'Ombre m'a drapé de ses langes de gloire
(Francis Vielé-Griffin. "Parle-moi")
135
Au voile qui la ceint absente avec frissons
Celle son Ombre même un poison tutélaire
Toujours à respirer si nous en périssons
(S. Mallarmé. "Le tombeau de Charles Baudelaire")
Toi sa pensée étrange et l'ombre de son âme,
Toi qui restes l'absente en la gloire des pleurs
(Henri de Régnier. "Prélude")
Est-il de ce destin rien qui demeure, non?
O vous tous, oubliez une croyance sombre.
Le splendide génie éternel n'a pas d'ombre
(Stéphane Mallarmé. "Toast funèbre")
Parmi les représentations symboliques se référant au vocabulaire
de l'art, on rencontre la muse, le génie, l'idée, le livre... Souvent, c'est
le cygne qui symbolise le poète:
Un cygne d'autrefois se souvient que c'est lui
Magnifique mais qui sans espoir se délivre
Pour n'avoir pas chanté la région où vivre
Quand du stérile hiver a resplendi l'ennui
(Stéphane Mallarmé. "Sonnet")
Les symboles individuels révèlent l'extraordinaire monde imaginaire
des poètes symbolistes. Au moyen de l'allégorie, l'image concrète se
transforme en symbole polysémique qui ouvre la voie à toutes les
interprétations possibles. En considérant que l'interprétation symbolique
résulte de l'association d'un concept réel à une notion abstraite, on ne
saurait être surpris de constater dans les œuvres des symbolistes
l'usage privilégié qu'ils ont fait des symboles individuels tels que:
l'automne, le brouillard, le ciel, la cœur, le cygne, l'éventail, la fleur,
l'hiver, le lac, le laurier, la mer, la nuit, l'ombre, l'or, le soir, la ville
(qui peut incarner le poète) l'azur (associé à l'idéal), le livre (lié à la
conception du monde) le chemin (évoquant l'aliénation du monde), la
fenêtre (rappelant la sécurité de l'abri) [Костюк 2012, 5].
Dans l'œuvre de Paul Verlaine, les symboles les plus répandus
sont: l'automne, le ciel, le vent, la crépuscule, le violon, la nuit, la
lune. L'allusion symbolique au ciel est de plus soulignée par
l'allitération du son [s] – "ciel... si bleu, si calme" et les tonalités
assourdies [on] [an] [in] – "qu'on, tinte, chante":
136
Le ciel est, par-dessus le toit,
Si bleu, si calme!
Un arbre, par-dessus le toit,
Berce sa palme
(Paul Verlaine. "Le ciel est par-dessus le toit")
La poésie de Stéphane Mallarmé est également pleine de symboles
remarquables : l'automne, l'azur, le chemin, le ciel, le cygne, le livre.
L'azur par exemple symbolise l'idéal qui est inaccessible:
Il roule par la brume, ancien et traverse
Ta native agonie ainsi qu'un glaive sûr;
Où fuir dans la révolte inutile et perverse?
Je suis hanté. L'Azur! L'Azur! L'Azur! L'Azur!
(Stéphane Mallarmé. "l'Azur")
C'est encore Stéphane Mallarmé qui nous offre une magnifique
variation symbolique sur les thèmes du printemps et de l'hiver,
comme dans ce poème où le printemps représente la tristesse et
l'ennui et où l'hiver symbolise l'art:
Le printemps maladif a chassé tristement
L'hiver, saison de l'art serein, l'hiver lucide,
Et dans mon être à qui le sang morne préside
L'impuissance s'étire en un long bâillement.
Des crépuscules blancs tiédissent sous le crâne
Qu'un cercle de fer serre ainsi qu'un vieux tombeau,
Et, triste, j'erre après un rêve vague et beau,
Par les champs où la sève immense se pavane
(Stéphane Mallarmé. "Renouveau")
"Les paysages de l'âme" se matérialisent dans les œuvres de Jean
Moréas, Rémy de Gourmont et Gustave Kahn. C'est en effet dans
leur poésie que dominent les symboles de la nature faisant appel aux
visions intérieures: le brouillard, le lac, la mer, la nuit, le soir... La
mer en particulier, figurent le temps, l'éternité et la liberté:
Mélancolique mer que je ne connais pas,
Tu vas m'envelopper dans ta brume légère
Sur ton sable mouillé je marquerai mes pas,
Et j'oublierai soudain et la ville et la terre
(Jean Moréas. "Mélancolique mer")
137
"L'esprit de la liberté" peut-être ressenti dans les textes de
Laurent Tailhade, Remy de Gourmont et Francis Vielé-Griffin qui
choisissent le vers libre – forme poétique qui n'obéit pas à une
structure régulière. Ces poètes transcrivent l'importance des
sentiments et de la liberté de l'homme en recourant aux symboles de
la lune, la pluie, la fleur, la rose:
La très chère aux yeux clairs apparaît sous la lune,
Sous la lune éphémère et mère des beaux rêves.
La lumière bleuie par les brumes cendrait
D'une poussière aérienne
Son front fleuri d'étoiles, et sa légère chevelure
Flottait dans l'air derrière ses pas légers
(Rémy de Gourmont. "Figure de rêve")
René Ghil et Saint-Pol-Roux, comme Stanislas de Guaita ont créé
une "musique langagière", destinée à révéler une concordance
manifeste entre le verbe proféré et les sons des profondeurs.
René Ghil à son tour est un inventeur de "l'instrumentation verbale",
selon le principe de valeur des sons fondamentaux qu'Arthur
Rimbaud avait introduit dans son sonnet "Voyelles". Cette théorie
devait permettre, grâce à l'orchestration de tous les sons, d'obtenir
une "audition colorée", selon l'expression de Ghil [Jenny 2002]. De
son côté, Saint-Pol-Roux a élaboré la doctrine de "l'Idéoréalisme"
qui consiste en une fusion artistique entre le monde réel et le monde
des idées, dans une perspective néoplatonicienne. Ainsi, le symbole
du soleil, présent dans la poésie de Saint-Pol-Roux symbolise-t-il
cette énergie particulière entre le mot et la lumière:
Le seul poème est le poème de la vie
Et les livres ne sont que d'insanes recueils
Le meilleur titre d'un ouvrage et sa survie
C'est une fille qui rayonne sur le seuil.
Au cadran du vieux temps
Ma Divine a vingt ans.
(Saint-Pol-Roux. "La Répoétique")
En conclusion, on peut affirmer que le Symbolisme, qui se caractérise
par la suggestion, la musicalité et la métaphorisation du langage poétique,
est un courant littéraire novateur et insolite. Le symbole est pour ces
poètes le meilleur moyen pour décrire leur monde mystique et imaginaire,
138
par les multiples associations subjectives qu'il génère chez le lecteur. S'il
est admis que l'on peut retrouver la manifestation des symboles à bien des
niveaux de la langue, on ne s'étonnera donc pas que le courant poétique
qui leur doit son nom, ait inlassablement cultivé toutes les ressources
qu'offrait leur inépuisable exploration.
LITTÉRATURE
1. Biedermann H. Dictionary of symbolism / Hans Biedermann. – N.Y. : Penguin
Group, 1992.
2. Campa L. Parnasse, Symbolisme, Esprit nouveau / Laurence Campa. – P. :
Ellipses, 1998.
3. Jenny L. La fin de l'intériorité / Laurent Jenny. – P. : PUF, 2002.
4. La poésie symboliste / [упор. J. Orizet]. – P. : France loisirs, 1992.
5. Lawler R. The language of French symbolism / James R. Lawler. – Princeton,
New Jersey : Princeton University Press, 1969.
6. Maingueneau D. Eléments de linguistique pour le texte littéraire / D. Maingueneau.
– P. : Bordas, 1990.
7. Marouzeau J. Précis de stylistique française / J. Marouzeau. – P. : Masson et
Cie, 1969.
8. Костюк М.М. Лінгвопоетичні особливості французького символізму кінця XIX – початку XX століття : дис. … канд. філол. наук / М. М. Костюк.
– К., 2012.
M. Kostiuk, Candidate of science in Philology
An artistic symbol as a basic element in the poetry of French symbolists
This article is dedicated to the study of artistic symbols in the poetry of French
symbolism of the late 19th and the early 20th centuries, which is viewed from the
linguopoetic perspective. The classification of all artistic symbols in the poetry of
French symbolism into traditional and individual symbols is proposed. The
processes of symbolization and verbalization of the artistic symbols are analyzed.
Key words: French symbolism, artistic symbol, artistic image, linguopoetics,
symbolization.
М. М. Костюк, канд. филол. наук
Художественный символ как основной элемент
в поэзии французских символистов
Статья посвящена исследованию художественных символов в поэзии
французских символистов конца ХІХ – начала ХХ века в рамках лингвопоэтического подхода. В статье предлагается деление художественных символов
139
французских символистов на традиционные и индивидуально-авторские. Исследованы закономерности символизации и вербализации художественных
символов в произведениях французских символистов.
Ключевые слова: французский символизм, художественный символ, художественный образ, лингвопоэтика, символизация.
М. М. Костюк, канд. філол. наук
Художній символ як основний елемент у поезії французьких символістів
Стаття присвячена дослідженню художніх символів у поезії французьких
символістів кінця ХІХ – початку ХХ століття в межах лінгвопоетичного
підходу. У статті пропонується поділ художніх символів на традиційні та
індивідуально-авторські. Досліджено також закономірності символізації і
вербалізації художніх символів у творах французьких символістів.
Ключові слова: французький символізм, художній символ, художній образ,
лінгвопоетика, символізація.
УДК 81'38 Дені Дідро
G. Tchaikivska, doctorante
LE STYLE INDIVIDUEL DE DENIS DIDEROT CONTEUR:
ENTRE CONTE PHILOSOPHIQUE ET CONTE MORAL
Une analyse du style individuel de Denis Diderot conteur est proposée, en
particulier celle de la structure syntaxique des oeuvres, une comparaison entre
les contes philosophiques et les contes morales est réalisée.
Mots-clés: style individuel, Denis Diderot, figures syntaxiques, conte
philosophique, conte moral, hybridation du genre.
Une modification à la pensée européenne du XVIII siècle, "siècle
des Lumières", apportée par les scientifiques et les religieux s'est
traduite dans la littérature par l'apparition des œuvres philosophiques
sous la forme des genres différents. Dans la littérature française c'est
une époque de réflexion, des combats contre les préjugés, du respect
de la nature et de la dignité humaine.
140
Denis Diderot (1713–1784) est connu partout dans le monde
comme auteur des romans philosophiques. Pourtant il a également
écrit des contes dont le style montre des particularités originales ce qui
nous permet de les classer hors des contes philosophiques et des contes
moraux proprement dits qui sont chronologiquement proches. Dans les
contes de D. Diderot l'hybridation des genres atteint un très haut degré
et présente un intérêt particulier pour l'étude du style individuel.
Donc, le but de cet article est de montrer que les particularités
stylistiques principales des contes de Denis Diderot sont traduites
dans ces textes par les moyens de la syntaxe.
Le conte philosophique français dont Voltaire est l'auteur le plus
connu a apparu dans la littérature française au milieu du XVIII siècle.
Il servait à transmettre les idées philosophiques de l'époque tout en
restant un moyen efficace pour distraire et amuser les lecteurs. Le
sens du texte est réalisé dans sa structure stylistique et narrative à
l'aide des tels moyens comme satire, ironie, faits masqués, allusions,
ambigüité du sens des phrases etc. Le langage philosophique se
caractérise par l'emploi systématique des raisonnements, du
vocabulaire scientifique. Les moyens stylistiques et linguistiques
employés dans les contes philosophiques traduisent le goût des
auteurs à la satire, à l'allusion, à l'ironie. Du point de vue structural
du conte philosophique, les éléments paratextuels jouent un rôle clé
dans le sens de moyen de révélateur des idées où l'accent est mis sur
le développement des notions philosophiques principales telles que
bonheur, malheur, amour, vie et autres. Le conte philosophique se
caractérise par une structure architectonique et compositionnelle
assez complexe, est souvent partagé en chapitres qui portent un titre
explicatif. Nous trouvons dans ces textes les introductions détaillées,
les titres et les sous-titres développés, les conclusions moralisatrices.
Les structures narratives de ces textes se compliquent et multiplient
les péripéties du héros principal. Le texte comprend de petits contes
avec leur propre logique et structure de conte dans chaque chapitre
qui reçoit son nom révélateur.
Le conte moral, présenté dans la littérature française par J.-F. Marmontel et E. Rohmer, est caractérisé par la description de la conduite
humaine et donnent à réfléchir sur l'homme. Dans ces contes l'auteur
n'a pas d'intention de faire ressortir une leçon morale, mais plutôt
141
moralisateur. Il s'agît alors d'un retour aux sources et à l'étymologie.
L'adjectif "moral" issu du latin "mores" d'où dérivent à la fois "mœurs"
et "morale", avait dès l'origine ce double sens [dictionnaire
étymologique 2005, 417]. Appliqué au conte, il a gardé cette ambigüité
dont témoigne la diversité de récits regroupés sous ce label. Notons
même la diversité chez un même écrivain: parmi les 23 premiers contes
de Marmontel deux seulement portaient ce titre à leur parution, les
autres n'ayant pas reçu de dénomination particulière ou étant intitulés
"anecdote", "historiette". Comme l'indique M. Bellot-Antony "ils
deviendront moraux quand le succès du genre sera établi. Il est curieux
que E. Rhomer donna comme sous-titre de ses Contes "Roman" pour
s'assurer de la gloire littéraire [Bellot-Antony 1982, 173].
L'unité du conte moral se manifeste également par l'aspect sommaire
et "rudimentaire" de la structure compositionnelle [Bellot-Antony 1982,
87]. Les chercheurs français constatent que la structure du récit de ce
type des contes peut se réduire à une "matrice initiale" [Bellot-Antony
1982, 80], par exemple, le schéma narratif de C. Bremond [Bremond
1964, 20–23]. Ce schéma est applicable aux contes moraux et présente
la structure suivante, où A signifie le personnage principal, B –
dégradateur déméritant, C – prestateur méritant :
Dégradation de A
amélioration de A
(grâce à un prestateur méritant C)
récompense du prestateur C
à cause
d'un dégradateur déméritant B
châtiment du dégradateur
La séquence dégradation et amélioration sont obligatoires et les
autres se présentent comme facultatives. La dégradation peut
intervenir dans le conte sans dégradateur et l'amélioration se produire
sans prestateur méritant. Nous pouvons alors constater que l'histoire
se dirige dans le sens de dégradation de la fille qui est personnage
principal, et la notion de dégradation forme l'unité d'un frame, notion
qui est employée par les chercheurs contemporains.
142
Du point de vue lexico-stylistique, les contes moraux abondent de
descriptions exagérées, questions rhétoriques, vocabulaire à sens
ultime etc. Les titres des contes moraux témoignent qu'ils ont pour
unique objet de corriger les vices et de célébrer la vertu, reflètent leur
caractère libertin et licencieux. Sur les plans compositionnel et
narratologique, la brièveté compositionnelle de ces textes engendre
la présence constante du discours indirect, l'absence de transition
entre les scènes et les dialogues, la rapidité de la narration dans les
portraits et les descriptions etc. Notons que les contes moraux
présentent déjà les traits de la représentation réaliste car il doit être
crédible pour représenter une leçon.
Les contes de Diderot dépassent la limite du conte moral, comme
le constate Jacques Vassevière: "Diderot, en effet, n'aime pas les
modèles et les règles" [Diderot 2012, 132]. Son conte "Madame La
Carlière" se rapproche du conte historique: le conte a pour objet la
vérité rigoureuse, il veut être cru" [Diderot 2012, 133]. Diderot y
parvient en insérant dans ses contes des tableaux et discours
pathétiques qui sont touchés par une certaine théâtralisation:
"je vois encore la petite comtesse hissée sur la pointe de ses
pieds; et j'entends son ton emphatique... Monsieur Desroches,
approchez. Voilà ma main, donnez-moi la vôtre, et jurez-moi une
fidélité, une tendresse éternelles" [Diderot 2012, 27–28].
Ces éléments rendent ces contes attirants pour le théâtre et le
cinématographe [Bresson (film) 1945].
Les contes de D. Diderot se rapprochent des genres philosophiques.
Par exemple, "Supplément au Voyage de Bougainville" propose une
sorte d' "étude de mœurs" détournée par un ton satirique, incarnée
dans l'histoire de la perversion des "mœurs tahitiennes" comme dans
les contes philosophiques [Bussac 2002, 102]: les voyageurs ont
ruiné la santé des indigènes et les ont pervertis ayant mis fin à
l'innocence de leur tradition. Le conte procède par la mise en œuvre
des raisonnements; de l'argumentation de l'indigène qui met en
difficulté le prêtre (allusion aux raisonnements de Candide ou
Zadig). Ou bien le fait de la contradiction "Homme naturel",
"Homme artificiel" soulignée par la structure et la forme dialogique
du conte. Le sujet est un débat sur la morale en rapport avec la
sexualité. La société contemporaine est alors moins civilisé que l'île
143
d'Ourou: "O le vilain pays! si tout y est ordonné comme ce que tu
m'en dis, vous êtes plus barbares que nous" [Diderot 2004, 571].
Les contes de Diderot ont des éléments du dialogue philosophique,
comme, par exemple, la description du décor qui sert de cadre aux
entretiens. "Madame de la Carlière" et "Supplément au Voyage de
Bougainville" commencent et s'achèvent par les considérations
météorologiques:
"A. Cette superbe voûte étoilée, sous laquelle nous revînmes hier,
et qui semblait nous garantir un beau jour, ne nous a pas tenu parole.
B. Qu'en savez-vous?
A. Le brouillard est si épais qu'il nous dérobe la vue des arbres
voisins" [Diderot 2004, 541].
En plus, ce cadre suggère un parallèle entre les caprices de la
nature et les caprices et la changeabilité du cœur qui peut provoquer
une catastrophe entre les relations humaines.
Pourtant dans ce conte, à la différence des contes philosophiques
la réflexion prend une forme de discours. Il s'agît d'une méditation
sur un récit de voyage [Bussac 2002, 94]. Elle se présente sous la
forme d'un monologue (chapitre II) et d'un dialogue (chapitre III),
inséré dans un dialogue en deux parties entre A et B (chapitres I à
IV) qui fait "discours sur le discours". Cette structure par insertion,
où le sujet est représenté dans l'une de ses parties, s'appelle la "mise
en abyme" [Bussac 2002, 97]. Ce procédé n'est pas propre aux
contes philosophiques et la forme de dialogue la rapproche plus au
type de conte moral.
Les contes de Diderot accentuent leur souci de la forme brève:
"Je tâcherai d'être court... Si l'histoire est courte, les préliminaires
sont longs" [Diderot 2004, 500]. Cela fait le principe clé pour les
contes moraux à la différence de la majorité de plusieurs contes
philosophiques composés de plusieurs chapitres.
Certaines particularités narratologiques distinguent également le
style individuel de Diderot. Les personnages retardent à dessein la
progression de la narration ce qui n'est pas propre au conte moral.
Les interruptions des personnages-auditeurs sont fréquentes, par
exemple, dans "Madame de La Carlière":
• ..."Les serments prononcés au pied des autels.." Vous riez?
• A foi, je vous en demande pardon, mais je vois ...
144
• Allez, vous êtes un scélérat, un corrompu comme tous ces genslà, et je me tais.
• Je vous promets de ne plus rire.
• Prenez-y garde.
• Eh bien, les serments prononcés au pied des autels...
• "Ont été suivis de tant de parjures..." [Diderot 2012, 27–28].
Le récit est interrompu par les commentaires de l'interlocuteur et
repris à la même phrase. Pourtant le récepteur est distrait et rappelé
de la présence du deuxième interlocuteur.
Cette œuvre tient du conte par oralité du récit et par le caractère
extraordinaire de l'héroïne, mais aussi de la nouvelle par son réalisme
sociologique. S'y ajoute une comique qui naît d'une part de la satire
de mœurs constante à laquelle se livre le narrateur, d'autre part de la
situation de théâtrale dans laquelle est placé le lecteur par rapport
aux personnages.
Un trait particulier des trois contes de Diderot est le fait d'une
suite narrative qui présuppose les personnages et les références
communes. Ce procédé appelé "passage" a rendu célèbres
O. De Balzac, E. Zola nous incite à constater que Denis Diderot les a
précédé dans cette démarche littéraire. Ainsi, "Supplément au
Voyage de Bougainville" est une continuation logique et
chronologique de "Madame de La Carlière". Ce conte assure la
transition entre le premier et "Ceci n'est pas un conte" comme il met
en cause la confusion entre fidélité morale et fidélité sexuelle,
conduit le lecteur à s'interroger sur la vertu Mme de La Carlière.
Citons la fin de "Madame de La Carlière" et après le début de
"Supplément au Voyage de Bougainville":
"Voilà le jour qui tombe et la nuit qui s'avance avec ce nombreux
cortège d'étoiles que je vous avais promis".
"A. Cette superbe voûte étoilée, sous laquelle nous revînmes hier,
et qui semblait nous garantir un beau jour, ne nous a pas tenu
parole" [Diderot 2004, 541].
Nous pouvons constater une construction de cadre dans chaque
conte : que je vous avais promis nous renvoie au dialogue du début
du conte. Ainsi que le cadre commun dans l'ensemble des trois
contes liés par la continuité du lieu, du temps et des personnages:
"...A. Comme Tanié, Mlle de La Chaux, le chevalier Desroches et
Mme de La Carlière. Il est certain qu'on chercherait inutilement
145
dans Tahiti des exemples de la dépravation des deux premiers, et du
malheur des trois derniers" [Diderot 2004, 580].
Les personnages de deux autres contes, connus aux deux interlocuteurs
sont introduits dans la narration.
Le langage des contes de Diderot présente aussi certaines
particularités. Par exemple, le registre pathétique du discours se
manifestant par la comparaison et paraphrases est fréquemment un moyen
de satire qui ressort de la confrontation entre l'Européen et le Sauvage:
"OUROU. Que signifie cette casaque longue qui t'enveloppe de la
tête aux pieds, et ce sac pointu que tu laisses tomber sur tes épaules,
ou que tu ramènes sur tes oreilles?
AUMONIER. C'est que, tel que tu me vois, je me suis engagé dans
une société d'hommes qu'on appelle, dans mon pays, des moines"
[Diderot 2004, 570].
L'indigène compare alors l'habit du moine à une "casaque longue"
ou à "un sac pointu" en ajoutant des remarques satiriques que tu
laisses tomber sur tes épaules, ou que tu ramènes sur tes oreilles.
Le personnage Ourou exprime une idée d'accord entre la vie et le
bonheur. L'interlocuteur emploi pour les mêmes réalités de la vie intime,
les mots "fornication" ou "adultère" [Diderot 2004, 566] qui présentent
une manière négative de ce que le sauvage donnait comme joie.
Dans certains morceaux de bravoure dans les contes le ton
oratoire se manifeste. Par exemple, le discours du vieillard dans
"Supplément au Voyage de Bougainville":
"Pleurez, malheureux Otaïtiens; pleurez!" [Diderot 2004, 547];
Le pathos qui suscite l'émotion et la communication du sentiment
dans les apostrophes à Bougainville:
"Et toi, chef des brigands qui t'obéissent!" [Diderot 2004, 547].
De même nous pouvons remarquer le haut niveau émotionnel du
langage, d'où un grand nombre d'exclamations, d'interrogations
dans les autres contes:
"Non. O La Chaux! O Gardeil! Vous fûtes l'un et l'autre deux
prodiges, vous de la tendresse de la femme, vous de l'ingratitude de
l'homme" [Diderot 2004, 505].
"Oh ma femme !... que vous êtes belle!" [Diderot 2012, 33].
146
"... et que ces indigènes étrangers n'entendent à leur départ que le
flot qui mugit et ne voyent que l'écume// dont la fureur blanchit/ une
rive déserte" [Diderot 2012, 33].
Le dernier exemple forme par sa chute un alexandrin. G. Bussac
en accentuant le mode oratoire de l'extrait finit par conclure qu' "il
évoque, pour les "classiques", l'orateur grec Démosthène exerçant sa
parole au bord de la mer" [Bussac 2002, 112]. Ainsi, constatons le
rapprochement de la stylistique de D. Diderot de prose rimée.
Ainsi, la figure d'antithèse et de parallélisme syntaxique:
"Tu es belle, mais tu fais de laids enfants; je suis laide, mais je
fais de beaux enfants" [Diderot 2004, 562].
Le style de Diderot se caractérise par les répétitions dont la figure
de réduplication, type de répétition avec un couplage de termes
identiques marquant l'élan du cœur, les émotions:
"Arrêtez-la, arrêtez-la, donc!" [Diderot 2012, 37];
"Deux ans, deux ans entiers, Desroches et sa femme furent les
époux les plus unis" [Diderot 2012, Madame 29].
Soit le groupe binaire par avec un élément redoublé se disjoigne
et se distribue anaphoriquement sur des groupes lexicaux différents :
"C'est qu'on se fait ouvrir la porte quand on le veut bien; c'est
qu'on y reste, qu'on y couche , qu'on y meurt" [Diderot 2012, 42];
"Qui n'a pas entendu parler de Mme de La Carlière? Qui n'a pas
entendu parler de ses complaisances sans bornes...?" [Diderot 2012, 22].
Nous pouvons parler aussi une anaphore qui se manifeste en un
dédoublement qui sert à souligner la pathétique du langage et le pic
des émotions.
Ce procédé de dédoublement peut être manifesté dans l'échange
des répliques entre deux interlocuteurs et se trouver à la limite de
leurs propositions:
"– Eh bien?
– Eh bien! le jeune homme est tué à la première bataille" [Diderot
2012, 42];
"–...elle s'incline comme pour se recueillir et elle expire.
– Elle expire!
"– Oui, elle expire bizarrement" [Diderot 2012, 44];
"– Voilà comme une faute légère...
– Oh! très légère" [Diderot 2012, 45];
147
"– Que voulez-vous que je fasse ...? – Ce que je veux que vous
fassiez?" [Diderot 2004, 511].
Ce procédé sert à mettre en relief les traits caractéristiques du
dialogue entre l'auteur et le lecteur: l'ambigüité du rapport de
dominance, comme nous ne savons qui dirige qui, et le rôle capital
du mécanisme de l'interruption.
Les questions rhétoriques sont également fréquentes et agitent le
récit des contes:
"Vous croyez que c'est tout? Non, non" [Diderot 2012, 43].
"Qu'est-ce que l'or pourrait ajouter à son bonheur? Rien"
[Diderot 2004, 503].
Nous pouvons constater que par le biais de la satire et la présence
du pathos, une stratégie argumentative dans le texte: "Ce mélange
de tons représente parfaitement Diderot inclassable, qui nous fait la
surprise d'échapper aux genres pour animer un dialogue d'idées et de
sentiments" [Bussac 2002, 112].
Notons tout de même que les contes de Diderot jouent sur la
particularité de l'intention "morale" défendue dans le texte et
présentent des vérités morales fausses au début du texte. Ainsi
D. Diderot inaugure la première séquence par cette sentence: "Il faut
avouer qu'il y a des hommes bien bons et des femmes bien
méchantes" [Diderot 2004, 500]. Et le deuxième par "Et puis, s'il y a
des femmes méchantes et des hommes très bons, il y a aussi des
femmes très bons et des hommes très méchants" [Diderot 2004, 504].
Mais nous comprenons que ce n'est pas cette vérité morale que
l'auteur veut illustrer dans son conte. Le genre du conte que Diderot a
choisi pour ses idées "morales" lui est un terrain d'essai commode:
"Aucune règle pour en définir les contours, aucune obligation d'être
historiquement vrai, où, si l'on ment, de le dire" [Perol 1982, 101].
Le langage de Diderot abonde de figures stylistiques de
construction. Par exemple, le récit est souvent basé sur la métalepse:
"unité se manifestant à travers un rapport de similitude formulé,...
contenant des éléments respectivement attachés liés par une
similitude ou une action commune" [Daniel 1986, 387]:
"J'ai des mœurs, je veux en avoir, je veux que vous en ayez"
[Diderot 2012, 25];
148
"sa vieille et respectable mère... qui voulait secourir sa fille et ne
le pouvait" [Diderot 2012, 38].
La forme dialogué est basée sur l'alternance des deux thèses
divergentes et de la narration en introduisant dans la narration des
connaissances d'une autre situation:
"– Vous êtes triste, je suis gai.
– C'est la suite de son histoire qu'il faut savoir, pour apprécier la
valeur du caquet public" [Diderot 2012, 21].
Le narrateur s'arrête et appréhende la suite de l'histoire avant de la
reprendre.
Diderot présente les choses comme souvent renversables. Cette idée
est mise en œuvre par le chiasme, le rapport des deux parties aux pôles
sémantiques opposés dans le cadre de deux phrases ou de la même:
"L'assemblée, qui avait commencé par sourire, finit par verser
des larmes" [Diderot 2012, Madame 26];
"Les conditions auxquelles je reçus sa main et lui donnai la
mienne, vous vous rappelez sans doute" [Diderot 2012, 35];
"– Et il est juste que cette malheureuse soit la victime de l'erreur
de votre cœur. – Et qui vous a dit qu'un mois, un jour plus tard, je ne
l'aurais pas été, moi, tout aussi cruelle ment, de l'erreur du sien?"
[Diderot 2004, 511].
La proposition du narrateur est renversée et retournée contre
Gardeil même par le changement sujet-objet: "S'il y a un bon et
honnête Tanié, c'est à une Reymer que la Providence l'envoie; s'il y a
une bonne et honnête de La Chaux, elle deviendra le partage d'un
Gardeil, afin que tout soit fait pour le mieux" [Diderot 2004, 515].
Ce procédé sert à montrer le monde à l'envers, par l'asymétrie
rhétorique, la non-concordance des données.
Parmi les figures stylistiques de construction dans les contes d.
Diderot nous trouvons aussi l'anadiplose: "qu'on contrefait le
plaisant, quand on est triste; le triste, quand on serait tenté d'être
plaisant; qu'on ne veut être étranger à quoi que ce soit; que le
littérateur politique; que le politique métaphysique; que le
métaphysicien moralise; que le moraliste parle finance; le financier,
belles-lettres ou géométrie; que, plutôt que d'écouter ou se taire,
chacun bavarde de ce qu'il ignore [Diderot 2004, 500].
149
Ou bien la même figure de répétition en forme de dialogue entre
les personnages:
"– C'est qu'on ignore ces choses-là.
– C'est qu'il faut se taire quand on ignore.
– Mais pour se taire, il faut se méfier.
– Et quel inconvénient à se méfier?" [Diderot 2012, 20].
Ce schéma développé d'anadiplose également appelé concaténation
(chaînage) représente une amplification du discours dont les
éléments s'enchaînent et sert à souligner la liaison des phénomènes
nommés, est une certaine forme d'autocorrection et permet de faire
passer un raisonnement subjectif pour une enquête scientifique
[Smouchtchynska 2010, 120–121].
L'intention morale que l'auteur défend est que les contraintes
sociales influencent la conduite et la réputation des hommes. Le plus
important pour le sort des personnages c'est que "Cela est dans la
règle" [Diderot 2004, 515] et le médecin peut bénéficier d'une bonne
réputation, et Mlle de La Chaux est tombée dans le mépris. Ou bien
"Messiers, mesdames... lisez et jugez-nous. Vous ne sortirez point
d'ici sans avoir prononcé" [Diderot 2012, 36]. L'avis social est
nécessaire pour les personnages et définissent leurs actions. Ainsi les
personnages sont les portraits-types deviennent "une charge contre
des manières d'être ou de vivre dans la société" [Bussac 2002, 110].
Nous pouvons ainsi constater que les contes d'auteur de Denis
Diderot représentent son style individuel particulier avec une variété
d'une étude de mœurs fortement influencée par l'intention morale, le
nombre des figures stylistiques et syntaxiques, le registre pathétique
et oratoire du langage, et peuvent être classés entre les contes
philosophiques et les contes moraux français par leur poétique et
représentation du monde. Les contes d'auteur de Denis Diderot
montrent des particularités de l'époque de réalisme littéraire dont Ces
œuvres peuvent être caractérisées comme précurseurs de réalisme et
de romantisme littéraires car elles montrent telles particularités
comme le "passage" des personnages et des références communes
d'un texte à l'autre, la figure de l'antithèse. Les contes de D. Diderot
empruntent des contes philosophiques la forme du dialogue
philosophique, l'argumentation, les raisonnements, les types divers
de la répétition, le développement des notions philosophiques de la
vie, du bonheur et autres. Ces œuvres se rapprochent du conte moral
150
par son souci de la forme brève et de réalisme pour atteindre son but
pragmatique, le registre pathétique, l'intention morale soulignée par
la présence la vérité morale fortement exprimée. Denis Diderot a
créé son style individuel en ajoutant à ces emprunts le "passage", les
constructions de cadre au sein d'un ou quelques contes, le dialogue
prenant une forme de discours, les idées sentimentales et
émotionnelles, le parallélisme syntaxique, l'anaphore contribuant à la
formation de la prose rimée, les figures stylistique de construction, le
mélange des tons oratoire et pathétique, la retardation de la
progression de l'action.
LITTÉRATURE
1. Bellot-Antony Michel. Les constantes d'un genre : le conte moral de Marmontel
à Eric Rohmer/ Michel Bellot-Antony// Frontières du conte [avant-propos Michel
Lioure, rassamblées par François Marotin]. – 1982. – P. : Editions CNRS.
2. Bremon Claude. Le message narratif / Claude Bremon // Communications :
[Ecole pratique des Hautes études – Centre d'études des communications de masse,
introd.: Roland Barthes]. – P . Seuil, 1964. – № 4. – P. 3.
3. Bresson Robert. Les Dames du bois de Boulogne, 1945 (film adapté de
l'histoire de Mme de La Pommeraye).
4. Bussac Geneviève. Supplément au Voyage de Bougainville/ Geneviève Bussac.
– Rosnméy: Bréal, 2002. – (Collection Connaissance d'une œuvre. Denis Diderot).
5. Daniel Georges. Le style de Diderot: [légende et structure]/ Georges Daniel.
– Genève – Paris: Librairies Droz, 1986.
6. Diderot Denis. Contes et romans/ Denis Diderot, [sous la direction de Michel
Delon]. – P : Gallimard, 2004.
7. Diderot Denis. Jacques le Fataliste/ Denis Diderot, [postface et notes de
Norbert Czarny]. – P : Seuil, 1992.
8. Diderot Denis. Madame de Pommeraye précédé de Madame de La Carlière
/ Denis Diderot, [intrduction, notes et commentaires par Jacques Vassevière]. – P :
Librairie Générale Française, 2012.
9. Dictionnaire étymologique et historique du français: [5200 éthymologies et
datations, 250 histoires des mots]. – [Jean Dubois, Henri Mitterand, Albert Dauzat].
– P. : Larousse, 2005. – (Série Expression).
10. Marmontel J.-F. Contes moraux, par Mamontel, de l'Académie Françoise:
[avec Approbation et Privilège du Roi]/ Jean-François Marmontel. – T. 1er. – Paris:
Chez Merlin, 1775. – (Dernière édition).
11. Perol Lucette. Quand un récit s'intitule "Ceci n'est pas un conte" (Diderot)
/ Lucette Perol// Frontières du conte: [avant-propos Michel Lioure, rassamblées par
François Marotin]. – P. :Editions du CNRS, 1982.
12. Smouchtchynska I. Stylistique des figures: les figures non-tropiques
/ I. Smouchtchynska. – Kiev: Logos, 2010.
151
G. Tchaikivska, pg.s.
Denis Diderot's tales individual style: between philosophic and moral tale
The analysis of Denis Diderot's tales individual style is made, in particular, of
syntactic structure, the comparison with the philosophic and moral tales is presented.
Key words: author style, Denis Diderot, syntactic figures, philosophic tale,
moral tale, genre-hybrid.
Г. С. Чайкивская, асп.
Авторской стиль Дени Дидро сказочника:
между философской и морализаторской сказкой
В статье проанализированы характеристики авторского стиля сказок
Дени Дидро, а именно особенности синтаксической структуры, проведен
сравнительный анализ с философской и морализаторской сказками.
Ключевые слова: авторский стиль, Дени Дидро, синтаксические фигуры,
философская сказка, морализаторская сказка, жанр-гибрид.
Г. С. Чайківська, асп.
Авторський стиль Дені Дідро казкаря: між філософською
та "моралізатоською" казкою
У статті проаналізовано характеристики авторського стилю казок Дені
Дідро, зокрема особливості синтаксичної структури, здійснено порівняльний
аналіз із філософською та моралізаторською казками.
Ключові слова: авторський стиль, Дені Дідро, синтаксичні фігури, філософська казка, моралізаторська казка, жанр-гібрид.
UDC 811.11=134.2=161.2
N. Khyzhniak, candidate of sciences
(Australia)
SIMILES IN ENGLISH, SPANISH,
UKRAINIAN AND RUSSIAN
The article deals with the simile as one of the oldest methods that reflects
the peculiarities of language and the conceptual scene of the world represented
by different societies. The object of this research is phraseological units in the
English, Spanish, Ukrainian and Russian languages registered in dictionaries.
152
The research has theoretical and practical value, including in the light of the
theory and practice of translation, as it makes possible a correct understanding
of associative images that form the basis of a simile and consequently help to
reconstruct them adequately in the translation to target language.
Key words: similes, translation, associative images, conceptual scene
The object of our investigation is stock simile, a stylistic figure
used as a method of cognition and expression. According to E. Sapir,
similes are one of the most antique methods of intellectual activities
of the human being. More over, it preceded counting. Through
similes the operation of comparing two objects, phenomena or their
similarities takes place. Simile is a universal tool of cognition and
expression and consequently many other methods of language
expression were developed. Among them we can mention metaphor
which is considered by many scholars to be an implicit simile.
A huge number of scholars analysed this figure: Arutiunova N. D.,
Vezhbitskaya A., Demyrova M., Kamysheva A. E., Mizin K. I.,
Nekrasova A. E., Fadaee E., Gutiérrez Ordóñez S., Rodríguez
Ponce M. I. and others. However, in our opinion the researches
dedicated to stylistic figures lack deep analysis of various aspects of
the similes. The mechanism of similes is very similar to the one of
metaphor: the difference between them consists in that metaphor
which is considered to be an implicit (hidden) simile blends with the
structure of the text in a new meaning of the metaphoric word. As
such it can only imply the idea that has an explicit form in a simile.
The objective of this article doesn't include delimitation of the
borders of a metaphor and a simile. Our attention will be focused on
stock similes, type of similes that are historically predetermined in
each language and are usually are recorded in dictionaries.
The article contains an analysis of the stock similes and the
reason to this research was lack of investigations of this stylistic
figure, especially in the comparative aspect in different languages
and from the point of view of their translation. This is especially
important as its one of the most widely used and most expressive
figures of speech. The expressive potential of similes deserves our
attention because very often it gives us the possibility to reveal the
cultural vision of the world by different nations, communities, etc.
153
This analysis of stock similes was based on the material of 4
languages, where 2 are Slavic, one Germanic and one Romance,
namely: Ukrainian, Russian, English and Spanish. This approach will
help to reveal common and distinctive features in the expression of
the same ideas in different languages.
Simile as a stylistic figure
Similes belong to the group of stylistic figures that develop their
meaning and structure from the process of comparing different objects
and as a result establishing a network of various associations. The
subject of a simile is intensified by comparing it to another, more
widely known item or phenomenon. Many scholars agree that similes
were the initial figure that developed a lot of other tropes and figures
such as parallelism, metaphor, metonymy, hyperbole, litotes, etc.
Similes show an indirect characteristic of a certain object and
therefore not only reflect some stable denominations of certain
objects, but also reveal a special figurative vision a fragment of the
world. In fact it's a description of a secondary semiotics of a
language, determination of its strategy in the process of establishing
paradigmatic and syntagmatic relations between language elements.
E. Nekrasova, who analyses similes in the Russian language,
proposes to distinguish the subject and the object of a simile. In her
opinion the subject is a person, an item, a phenomenon or a
characteristic that is being compared, while the object is something
that the subject is compared to. We will use this definition as our
guidance in the terminology of similes.
Every languages possess a number of ways to introduce a simile
into the speech. The introduction of poetical similes may vary
depending on the author's style and preferences, whilst stock similes
usually have determined connectors that are mostly used in everyday
life. The most common connectors in these languages are: Ukranian
як, ніби, немов, мов, наче, наче б то, ніби то etc; Russian: как,
как будто, вроде, словно etc; Spanish: como, más/menos que,
hecho, igual que, in English: as, as if, like etc.
The extent of explicitness of similes may also vary. E. Nekrasova
notes that in a poetical text many elliptical similes are used. The term
154
elliptical is used to refer to the type of similes that lack the
explanation of the similar feature that the subject and the object of
the simile possess. As a result it may seem to a person who is not
familiar with this simile that this stylistic figure is not logical.
Although in some stock similes those similar features might be clear
enough even if the characteristic of the subject is not explicit. For
example, if we say Вона як сорока/she is like a magpie it's clear that
we are referring to a talkative person. However, as we mentioned
before, every nation has predetermined ways of understating the
world that are reflected in its language. These differences can be
explained by the history, experience, that particular cultural bonds
that every nation has. For example, English people see a talkative
person аs a magpie: be as garrulous as a magpie, chatter like a
magpie. Spaniards also compare such person to this bird: hablar
como una cotorra. Yet they also have other similes: hablar como una
centella (as a lightning) or hablar como una ametralladora (as a
machine-gun). As we look into Russian and Ukrainian languages we
can see how various languages have some similes in common and some
that are unique for them – rus: строчить, как из пулемета or ukr:
строчити наче з кулемету (the same as in Spanish – machine-gun),
rus: быть болтливым как сорока or ukr: балакучий наче сорока
(same as in English and Spanish – as a magpie). It's worth mentioning
though that the form of these similes may vary while the meaning and
the objects stay the same. If in Spanish the speakers focus on the way
the person is talking (hablar como), in Ukrainian and Russian they
describe someone's quality (балакучий наче, быть болтливым как –
be as talkative as). Compare: talk as – be as talkative as.
Cross-cultural aspects of similes
In this part of the article we will pay close attention to the different
models, types of similes in the examined languages. The meaning of
these similes is the same or similar but the cultural differences are
clearly visible in the form of the similes as well as in the objects that
are used to describe certain subjects. To start we will look into the
concept of FEAR and what is it compared to in the four languages.
155
English language has two widely used phrases: quake/shake like
an aspen leaf and quiver like a jelly. The objects used in these
similes are aspen leaf and jelly. Both of them make sense due to their
physical qualities: a leaf is very fragile and shakes in the wind and a
jelly has a particular texture that makes it quite shivery. However,
not all of the examined languages have the same similes. In fact all
four languages reveal that their speakers compare a fearful person to
a leaf: shake like an aspen leaf – temblar como una hoja – трястись
як осиковий листок (як осичина) – дрожать как осиновый лист.
What's even more striking is that the type of the leaf is the same in 3
of 4 languages (English, Ukrainian and Russian): aspen. The Spanish
simile has a neutral leaf used as an object without indicating its type.
Opposite to the simile with the objects leaf, the other simile – quiver
like a jelly – has no equivalent in any of the other 3 languages.
Marine creatures are not widely used in stock similes as well as in
other phraseological units in general in Ukrainian and Russian.
Although spanish culture is more closely related to marine world (the
proof of this is their national cuisine) we were unable to find a simile
with a jelly in Spanish.
Regardless of the lack of marine life presence in Ukrainian
folklore, there is an abundance of all types of stock similes that very
often refer to nature, animals and plants. For instance a fearful
person can also be compared to a hare: боязкий, як заєць. A similar
simile is often used in Spanish: caer como una liebre with the
difference in it's structure – to fall (caer) like a hare.
A distinctive nature of the Ukrainian language is the presence of
humorous, derisive expressions, that have the opposite meaning to
what the main verb says. Many of these humorous stock similes also
use elements of nature as their objects: Боюсь тебе, як торішнього
снігу/як вовк кози/як заєць бубна/як собака мухи (to be afraid of
someone as of a last year's snow/ as a wolf is afraid of a goat/ as a
hare is afraid of a tambourine/as a dog is afraid of a fly). The
meaning of the above mentioned similes is opposite – to not be
afraid: Боюсь тебе, як торішнього снігу (I'm afraid of you as of a
last year's snow) – I'm (obviously) not afraid of you.
156
While Ukrainians use elements of nature to express themselves, the
Spanish language prefers religious terms. There are a lot of examples
where Jesus, God, church, cross are mentioned. For example, temer
como el diablo a la cruz (to fear like a devil is afraid of a cross).
Another group of similes that we are going to analyse describes a
big number of people or objects that are gathered in one place. To
refer to a large group of people squashed in a closed space English
people use the following similes: packed like sardines or packed like
rabbits in a warren. In Spanish there are three stock similes with the
same meaning: como piojos en costura, como sardinas en lata, como
tres en un zapato. Ukrainians say: багато людей, як плав пливе,
багато, як трави, багацько, хоч греблю гати and their Russian
equivalent would be как сельдей в бочке. As we can see, in some of
the English, Spanish and Russian similes the object is a fish although
of a different type: Spanish and English people are used to sardines
and Russians prefer herring. Nevertheless, each language has
synonymic expressions that reflect the world in a different manner
and has no literal equivalent in other languages. English people use
rabbits as the object of their simile (like rabbits in a warren),
Spaniards talk about fleas in yarn (como piojos en costura) and
Ukrainians see big amount of someone or something in the grass (як
трави) or a full-flowing river (хоч греблю гати).
Stock similes and the translation techniques that can be used
To achieve an adequate translation of stock similes it's necessary
to preserve their stylistic and pragmatic qualities in the target
language. To make translator's work easier there is a big amount of
stock similes that possess the same meaning as well as the same form
and association line: shake like an aspen leaf – temblar como una
hoja – трястись, як осиковий листок – дрожать как осиновый
лист. In the target language the original simile is easily substituted
with the one that already exists. More complications may arise with
the stock similes that have some differences in their form or the
semantics. Using literal translation can be possible although the
translator should bare in mind that their affect may differ to the one
in the source language: 1) the addressee will not understand it,
because it will be alien to another culture. In this case translation
157
suffers certain losses; 2) the addressee will understand it although it
won't be stock simile in target language anymore. The positives of
this could be the enrichment of the target culture and language.
However, not all stock similes in one language have equivalents
in other languages. In such cases we talk about the so called
"lacunas". Below we give examples in each of the 4 languages.
In the Spanish language we can find a lot of similes that contain
the elements of bullfight (corrida). As well as the similes that are
based on historic experiences and geographic information they don't
have equivalents in other languages. For instance, Spaniards use
similes: viajar más que la maleta de torrero (to travel more than
toreador's suitcase), poner como se las ponían a Fernando
VII/FelipeІI (to prepare everything as they had prepared it for
Ferdinand the VII/Phillip the II). The first simile refers to the style of
life of the toreadors in Spain, who obviously travel a lot and it has no
equivalent in either English, nor Ukrainian or Russian. The second
simile is quite unique. To understand it the recipient needs to know
the background information about its meaning. Although being a
stock simile even Spaniards might not be aware of it's origin, but for
them it's irrelevant because they know the meaning of the simile. For
foreign recipient the situation is different. The research that we
conducted shows that this stock simile comes from a legend about
the lives of Spanish kings. According to one legend, Phillip the II
liked to hunt and often his servants set everything up for him to make
sure he caught some quails. Another legend tells us a story about
Ferdinand the VII who liked to play billiards. Yet he wasn't a good
player. In order to guarantee the monarch's victory his billiard-balls
were moved to better positions. This Spanish phrase is often used to
refer to different kind of frauds in real estate. Not having equivalents
in any of the 3 languages it seems like the descriptive translation is
the only option in this case.
There is a similar type of stock simile in English. Based on a
cultural information it doesn't have equivalent in other languages.
This simile – to cry like a banshie – means to cry bloodcurdlingly,
desperately. The background information reveals the story behind its
subject. Banshie is a ghost that cries. The name has its origins in
158
Scottish and Irish folklore: according to a legend, banshie is a ghost
that used to be a guardian of a family, but when it started to cry and
howl, it foretold the death of one of the family members. Although
the simile has no equivalent in other languages, the theory of
translation postulates that there's nothing untranslatable. The possible
way of its reconstruction in target language could be literal
translation. In this case it depends in the type of the recipient, his
background knowledge of the folklore of the country to ensure that
he is capable of interpreting the simile in the correct way. Frankly,
this translation technique seems to have little use in this case as
regular representative of another culture will rarely know the
meaning. The other option would be in such case to give a footnote
with the explanation. This is not a perfect solution either, as a reader
will have to digress form the essence of the story and depending on
the text that the simile is used in it might not even be possible.
Therefore the context it's used in should be taken into consideration
as it may have both a positive and a negative effect on the translated
text. The other option of translation of this simile would use the
substitution of the original simile in the source language by an
adjective or verbal adverb in the target language:
– она душераздирающе плакала;
– вона несамовито плакала;
– lloraba dolorosamente, tremendemente.
This type of translation techniques has clear disadvantages as it's
hard to avoid stylistic losses in the target text. At the same time,
depending on the situation that the simile is used it could be logical
and appropriate to replace it by its incomplete equivalent in the
translation. By an incomplete equivalent we understand a simile that
is semantically similar but is lexically different:
Плаче наче скрипка грає/ Плаче старий мов дитина / Реве як
корова – Llora como Magdalena/ como Lázaro.
It's necessary to remember though that the replacement of the
object of a stock simile might not be the best option, as it can lead to
partial interference into the connotation of the simile.
159
Having analysed few stock similes in various languages it seems
reasonable to state that the question of the adequate representation of
stock similes requires detailed study. Inaccurate understanding of the
similes's semantics in the original language can lead to regrettable
mistakes in the translation. Especially tricky might be the similes that
have similar or even identical lexical structure, but have different
meanings in different languages: trabajar como burro (to work as a
donkey) means to work hard in Spanish, but it doesn't have the
connotation of stubbornness that is characteristic of the similar stock
simile in the Ukrainian. That's why an adequate translation in
Ukrainian would be працювати як віл (as on ox). A literal
translation, though it could be clear, would add at the same time
unnecessary expressivity and/or different meaning. In the same way
the Spanish phrase fresco como lechuga (fresh as lettuce) has its
Ukrainian equivalent: свіжий як огірок (fresh as a cucumber).
In a conclusion we should say that stock similes occupy an
important place in a huge number of expressive figures and tropes
used in different languages. Moreover, it's a window to another
culture that enriches our own world. To reflect adequately the
meaning and the form of this stylistic figure, a deep analysis on a
cognitive level is needed in order to understand which element in the
structure of a simile is the main one. Only then, taking into account
linguistic resources and background knowledge of future recipients
with the realities of a foreign culture, we can take a decision about
which translation technique would be the most appropriate to use.
LIST OF REFERENCES
1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова// Теория метафоры [под ред. Н.Д. Арутюновой, М.А. Журинской]. – М.: Прогресс, 1990.
2. Вежбицкая А. Сравнение – градация – метафора / А. Вежбицкая // Теория метафоры. – М.: Прогресс, 1990.
3. Виноградов В.С. Введение в переводоведение. Общие и лексические вопросы / В. С. Виноградов. – М.: изд. ин-та общего и среднего образов. РАО, 2001.
4 Демирова М. Сравнение как способ презентации специфики русской и
болгарской картин (моделей) мира [Електронний ресурс] // Балканская руссистика // М. Демирова. – 2003. – Режим доступу: http://www.russian.slavica.org/
article1008.html (Останній доступ 7.03.2010).
5. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія
/ Р. П. Зорівчак. – Л.: Вища школа, 1983.
160
6. Испанско-русский фразеологический словарь / [под. ред. Э. И. Левинтовой]. – М.: Русский язык, 1985. – 1074 с.
7. Камышева А.Е. Сравнение и его функции в структуре прозаического текста (на материале прозы В. Брюсова): автореф. дис. ... канд. филол. наук:
10.02.08 "Иранские языки" / А. Е. Камышова. – СПб: 2006.
8. Карасик В.И. Лингвокультурный концепт как единица исследования
/ В.И. Карасик, Г.Г. Слышкин // Методологические проблемы когнитивной
лингвистики [под ред. И.А. Стернина]. – Воронеж: Воронежский государственный унивеситет, 2001.
9. Лакофф Дж. Метафоры которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон. – М.: изт-во ЛКИ, 2008.
10. Мізін К.І. Порівняння у фразеології / К. І. Мізін – Вінниця: Нова книга, 2009.
11. Некрасова Е.А. Сравнения / Е.А. Некрасова // Языковые процессы современной русской художественной литературы. Поэзия. – М.: Наука, 1977.
12. Словник фразеологізмів української мови / [від. ред. В. Винник]. – К. :
Наук. думка, 2003.
13. Black M. More about metaphor / Max Black // Metaphor and thought.
– Cambridge: Cambridge University Press, 1979.
14. Fadaee E. Symbols, metaphors and similes in literature: a case study of
"Animal farm" [Електронний ресурс] / Elaheh Fadaee // International Journal of
English and Literature. – Vol. 2 (2).
15. Gutiérrez Ordóñez S. Estructuras comparativas / Salvador Gutiérrez Ordóñez.
– Madrid: Arco Libros, 1994.
16. Rodríguez Ponce M.I. Las comparaciones estereotipadas y su aprovechamiento en la
enseñanza del español como lengua extranjera [Електронний ресурс] / María Isabel
Rodríguez Ponce // Actas del XV Congreso de ASELE. – Oviedo: 2005.
17. Diccionaro fraseológico documentado del español actual. Locuciones y
modismos españoles / [М. Seco, O. Andrés, G. Ramos]. – Madrid: Aguilar
lexicografía, 2004.
Н. С. Хижняк, канд. филол. наук
(Австралия)
Устойчивые сравнения в английском, испанском,
украинском и русском языках
Статья посвящена устойчивым сравнениям – одному из наиболее древних
языковых средств, которое отражает особенности языка и концептуальной
сферы мира, представленного разными языковыми группами. Объектом исследования выступают компаративные фразеологические единицы в английском, испанском, украинском и русском языках, зафиксированые в словарях.
Статья имеет теоретическую и практическую ценность, особенно в свете
теории и практики перевода, поскольку правильное восприятие ассоциатив161
ных образов, составляющих основу устойчивых сравнений, способствует их
адекватному воспроизведению в целевом языке.
Ключевые слова: устойчивые сравнения, перевод, асоциативный образ,
концептуальная сфера мира
Н. С. Хижняк, канд. філол. наук
(Австралія)
Сталі порівняння в англійській, іспанській,
українській та російській мовах
Стаття присвячена усталеним порівнянням – одному з найдавніших мовних засобів, що відображає особливості мови та концептуальної сфери світу,
представленого різними мовними спільнотами. Об'єктом дослідження виступають компаративні фразеологічні одиниці в англійській, іспанській, українській та російській мовах, зафіксовані словниках. Розвідка має теоретичну та
практичну цінність, особливо в світлі теорії та практики перекладу, оскільки
правильне розуміння асоціативних образів, що складають основу усталених
порівнянь сприяє їхньому адекватному відтворенню в цільовій мові.
Ключові слова: усталені порівняння, переклад, асоціативний образ, концептуальна сфера світу
162
ФУНКЦІОНАЛЬНА СТИЛІСТИКА.
СТИЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИКОЛОГІЇ,
ГРАМАТИКИ ТА ФОНОЛОГІЇ
UDC 811.133.1
H. Kriuchkov, docteur d'Etat, professeur
ORTHOGRAMMES FRANÇAIS
DU GRAPHOSTYLE SOUTENU
Cet article décrit les principaux problèmes de la graphostylistique du français
moderne. En essayant de préserver sa tradition littéraire et son héritage culturel,
elle repose principalement sur l'histoire et l'étymologie. Une telle situation donne
lieu à un grand nombre de disparités dans l'orthographe. Les orthogrammes
historiques, étimologiques, graphématiques assurent le graphisme total du
graphostyle soutenu de l'écrit français.
Mots-clés: graphes, graphémique, graphostylistique, graphostyle, sémogramme,
morphogramme, orthographique, orthogramme, phonogramme.
Les plus petites unités de sens que l'on puisse trouver dans l'écrit
sont appelées orthogrammes. On les classe en trois catégories:
phonogrammes, morphogrammes, sémogrammes. Ainsi dans la
forme écrite de dix mots différents: ''au'' [à + le] – article contracté,
''aulx'' m, pl [sing. ail], ''aux'' (à + les) – article contracté, ''eau'' f,
''haut'' [adj.], ''ho!'' – interjection, ''o'' (m) – la quinzième lettre de
l'alphabet français, ''ô!''– interjection, ''oh!'' – interjection, ''os''
(m, pl), les équivalents graphiques du phonème [o] sont des
phonogrammes. On constate qu'un phonogramme peut se composer:
– d'une lettre: ''o'';
– d'une lettre avec ou sans signe diacritique: ''ô!'';
– d'une lettre accompagnée de lettres muettes (aphonogrammes):
''ho'', ''oh'', ''os'';
– de deux lettres: ''au'';
– de deux lettres accompagnées d'aphonogrammes: ''aulx'',
''aux'', ''haut'';
– de trois lettres: ''eau'';
– de trois lettres accompagnées d'aphonogrammes: ''eaux''.
163
La forme écrite des verbes du premier groupe au présent de
l'indicatif permet de distinguer la première ou la troisième personne
du singulier et la deuxième forme du singulier ou la troisième
personne du pluriel: parle (je, il) – parles (tu) – parlent (ils, elles).
Dans chaque forme, on a deux unités de substance du contenu: parl,
qui est un lexème; et -e, -es, -ent, qui sont des unités de sens
grammatical, appelées morphogrammes, qui comportent à la fois les
marques du présent, de la personne et du singulier ou du pluriel. Les
séries de mots tels que ''cinq'', ''ceint (ceins)'', ''sain'', ''saint'', ''sein'',
''seing'', sont considérées, par exemple, par Nina Catach comme
logogrammes [Catach 1980, 267] et qui sont des vrais sémogrammes.
Au plan graphostylistique, le réarrangement formel des unités
graphématiques peut créer des éléments esthétiques tels que
monogrammes, polygrammes, aphonogrammes, etc. L'idée de tenir
compte de l'esthétique de la langue française, de la beauté physique
des mots, de forme, de sonorité, d'écriture a été formulée il y a plus
d'un siècle [Rémy de Gourmont 1955, 1].
Les matériaux graphiques du langage sont appelés des graphes
(ou des graphèmes). Ils représentent la substance de l'expression.
La graphémique et l'orthographique sont les disciplines qui
étudient essentiellement la substance de l'expression. Elles montrent
la composition graphique des différents éléments de parole écrite. On
observera, par exemple, dans papa une succession de quatre
graphèmes écrits dont deux se répètent: p-a, p-a. Du point de vue de
leur substance, les graphèmes se divisent en lettres, signes
diacritiques, signes exotiques, signes de ponctuation, etc. Les signes
de ponctuation jouent aussi un rôle important au plan
graphostylistique. Les écrivains en font grand usage. Les poètes
utilisent les signes de ponctuation à des fins esthétiques. Sont bien
connus les signes pausaux(le point, la virgule, le point-virgule, le
tiret, la pause ou le blanc), les signes mélodiques (le point
d'interrogation, le point d'exclamation, les points de suspension, les
deux points, le trait, le point d'ironie, le point d'indignation, le point
d'humour), les signes d'insertion (les parenthèses, les crochets droits,
les crochets en chevron, les demi-crochets, les tirets, les guillemets,
les virgules, les barres), les signes d'appel (les grandes divisions, le
paragraphe, l'alinéa, l'appel de note, l'astérisque, le tiret, le point
164
abréviatif, les points, le pied de mouche, la croix, la double barre, les
signes géométriques, la barre transversale, la flèche, les signes
mathématiques) et d'autres signes idéographiques, hiéroglyphiques,
conventionnels, pictographiques, etc. [Doppagne 1978, 112].
La capacité combinatoire des lettres et des signes illetriques est
illimitée dans le français contemporain. La stagnation de l'orthographe
française par rapport à l'oral qui évolue sans cesse a provoqué de
nombreuses tentatives de réformes au cours des siècles. Beaucoup
d'écrivains et de linguistes rêvaient d'une orthographe phonétique
(''ortograf fonétik''). Mais l'orthographe française étant à l'origine
phonétique, c'est-à-dire assurant une corrélation théoriquement absolue
entre le son et la lettre, tient compte aujourd'hui des autres aspects du
mot: de sa signification, de son étymologie, de son histoire, de sa
morphologie, de ses liaisons syntaxiques avec le contexte, de sa valeur
graphostylistique. Ces aspects, traduits graphiquement, ont donné
naissance à différents principes orthographiques qui, d'un côté,
régissent les règles de l'orthographe et, d'un autre côté, sont à la base
de la graphostylistique.
Le principe phonétique, ou phonético-graphique part du mode
général de représentation des sons prévu par le système graphique de
la langue [Gak 1976, 57]. Mais il existe une différence important
entre les notations phonétique et phonético-graphique. La première
est bien illustrée dans les mots papa, bar, mer, vu, sel, mal, mars. La
seconde admet l'asymétrie entre le son et le signe graphique. Ce
phénomène graphostylistique est dû à la polyphonie des lettres
françaises et à la polygraphie des sons. Par exemple, la lettre k a
toujours un équivalent phonique [k] et ne désigne jamais aucun autre
son. Donc, c'est une graphie phonétique. Mais la lettre c est
polyphonique et peut avoir des équivalents phonétiques différents
déterminés par sa position: cas, sacré, sac, succès, ceci, cycle, cygne.
C'est un exemple du principe phonético-graphique.
La polygraphie des sons français assure la réalisation du principe
phonético-graphique qui consiste à employer l'une des plusieurs
graphies possibles. Par exemple, la consonne [ k ] peut avoir des
équivalents graphiques différents:
c – car, clair, décorer, sac, bec, succès;
k – képi, coke, anorak;
165
q – qasida, chiraqien, coq, cinq, qat;
qu – quart, qui, question;
x – xérès, mixtion;
g – gangster, long usage.
Le mot ''oiseau'' comporte sept lettres de l'alphabet français dont
aucune ne se prononce : o, i, s, e, a, u, x.
C'est aussi le plus petit mot de langue française qui contient 5
lettres représentant toutes les voyelles de base : a, e, i, o, u. Mais
elles se prononcent autrement : [wazo]. Donc, on peut dire que dans
ce cas l'aspect phonétique des lettres est absent et il s'agit des
symbolisations écrites de l'oral [Léon 2011, 33].
Le principe morphologique, ou phonématique, ou étymologique,
limite le fonctionnement du principe phonétique et consiste à donner
la même forme graphique à un morphème indépendamment des
alternances qui peuvent l'affecter dans la dérivation ou dans les
discours [Gak 1976, 57]. Par exemple, le p de je romps gardé pour
rappeler celui des formes nous rompons, vous rompez, ils rompent; le
t de je mets, tu mets pour rappeler celui des formes nous mettons,
vous mettez, ils mettent; le d de je défends, tu descends pour rappeler
celui des formes nous défendons, vous descendez, etc.
Le principe étymologique vise aussi à garder les graphies propres
aux langues d'où est venu le mot en question [Gak 1976, 57]. Par
exemple, les mots ''théâtre'', ''orthographe'', ''photo'', ''kilo'', ''homme''
gardent des graphies propres au grec ou au latin qui sont considérées
comme marques graphostylistiques du style soutenu.
En ce qui concerne les consonnes doubles l'importance du critère
étymologique est indéniable. Elles deviennent, en synchronie, des
graphèmes de différenciation: bonace – bonasse, cire – cirre, coma –
comma, détoner – détonner, frite – fritte, galon – gallon, male –
malle, molasse – mollasse, palier – pallier, soufre – souffre, tel – tell,
tome – tomme, ton – tonne.
On trouve en français écrit plusieurs catégories de lettres
étymologiques:
1. Les lettres latines sont les plus nombreuses.
– Beaucoup de consonnes doubles, surtout à la limite du préfixe
et du radical ne se justifient que par l'héritage graphique du latin.
166
Toutes les consonnes doubles du latin étaient au Moyen Age
prononcées simples et la plupart avaient été supprimées: ancien
français abe, ele, nule. Elles ont été rétablies aux XIVe – XVIe
siècles: abbé, elle, nulle. Les facteurs sont multiples: les
relatinisations successives du vocabulaire français, retour à
l'étymologie, etc.
– Les formes graphiques de suffixes, préfixes, désinences se sont
fixées comme telles en français.
Par exemple: discussion, émission, passion; conversation, circulation,
décoration, fabrication, formation, portion, résolution, solution, station;
partiel; content, excellent, différent, talent; conférence, crédence, silence.
– L'aphonogramme h appartient à l'héritage graphique du latin et
avait à l'époque un équivalent phonique qui a disparu dans le latin
vulgaire et n'existait pas en ancien français. Puis à l'époque de la
Renaissance, cette lettre a été restituée dans les mots venus du latin.
Par exemple: lat. homo – omme (980) – homme; honorer (Xe siècle)
a concurrencé et éliminé enorer (populaire) au XII siècle; inhalation
(bas latin inhalatio); ier (1080) du latin heri est devenu hier.
– Introduction des digrammes (groupes de lettres): um – album,
sc – science, etc.;
– Restitution des aphonogrammes à l'intérieur du mot (cheptel,
dompter, sept, sculpter) et dans la finale (doigt, vingt, printemps,
paix, voix, poix, etc.);
1. Les lettres greques (ch, k, ph, rh, th, y grec) sont dans des
éléments de composition productifs et se répandent à notre époque
dans la langue générale.
Le digramme ch pose le plus de problèmes car il connaît quelques
variantes graphiques et se confond avec d'autres orthogrammes
empruntés. Il se maintient assez bien dans les préfixes grecs:
chiro- (chiromancie, chiropraxie, chiroptère);
cholé- (cholécystite, choléra, cholésterol);
chrono- ( synchronie, anachronie, chronomètre), etc.
Mais cet orthogramme a tendance à s'aligner sur le digramme
français ch, surtout devant voyelle : alchimie, chimère, chirurgien,
chyle, chyme, chypriote, pachyderme. Il crée des oppositions avec
l'alternance phonétique entre les mots grecs de même famille :
Achéens [akeɛ̃] – Achille [a∫il], archéologie [k] – archives [∫], archétype
167
[k] – archevêque [∫], échinaire [k] – échine [∫], psychiatre [k]
– psychique [∫], trachéite [k] – trachée [∫], etc.
Le digramme grec ch a deux variantes graphiques: le trigramme
cch (ecchymose, bacchante) et le trigramme sch qui a deux
équivalents phoniques: [∫] – schème, schisme, schiste et [sk] –
schisophrénie. Ce dernier se confond avec le trigramme allemand
sch [∫] – schilling, schnaps, schlague et avec le trigramme anglais
sch [∫] – schlass.
Les monogrammes k et y tendent à se confondre avec les
graphèmes français c, q, i, etc.;
Le monogramme k s'écrit dans les mots empruntés au grec: kappa,
kérosène, kilo, kinésithérapeute, koiné, kouros, kymographie, kyste.
Il est présent dans les mots français coke (cocaïne), kiki, kir, kss
kss, keuf, keum et appartient au graphostyle parlé ou familier.
Ce monogramme s'emploie aussi dans les mots d'origine
étrangère du monde entier et exige de profondes connaissances
linguo-culturelles pour définir son étymologie:
• break, coke, folk, folklore, karting, ketch, ketchup, kick,
kidnapper, kipper, kitchenette, kit, kiwi, kleenex, steak (anglais);
kapo, képi, kirsch, kitsch ou kitch, krach, kummel (allemand); kabyle,
kali, keffech, kouba, kif, kif-kif, krak, ksar, moka (arabe); kebab, kief,
kilim, kiosque (turc); kabbale, kippa, kiboutz, kascher (hébreu);
kacha, kalachnikov, knout, kolinski, kopeck, koulak, koulibiac, kwas
ou kvas (russe); kami, kabuki, kakémono, kaki, kamikaze, karaoké,
kata, karaté, kendo, kimono, kyu (japonais); kaolin, kumquat, kung-fu
(chinois); kraft (suédois); kraal (néerlandais);
• karité (ouest-africain), kora (ouest-africain), kimberlite (sudafricain), kwashiorkor (mot d'une langue ghanéenne); koumis ou
koumys (tatar); krill, kraken (norvégien);
• kala-azar (indien); kanak, kava (polynésien); kalmouk (mongol);
kamala, karma (sanscrit); kamichi (mot caraïbe); kapok, karbau,
kriss (malais); karakul (ouzbek); kayak (esquimau); kéfir ou képhir
(caucasien); kuru (mot indigène de Nouvelle Guinée); kurde (mot
indigène du Kurdistan); kroumir (tribu tunisienne);
• koala (australien); kinkajou (langue indienne d'Amérique);
kermesse (flamand).
168
La lettre k fait partie du digramme ck qui s'emploie dans les mots
d'origine étrangère: bifteck, brick, cricket, jockey, stick, stock
(anglais); alpenstock, bock (allemand); nickel (suédois); brick (mot
arabe de Tunisie); cocktail (mot anglo-américain); kopeck (russe);
gecko (mot malais); stockfisch (néerlandais).
Le monogramme y a deux équivalents phoniques et s'écrit dans
quelques mots français (lys, kymrique, y, pays, paysan, puy) et dans
de nombreux noms propres: Ivry, Sully, Vichy, Lyon, Pyrénés, Yves,
Ypre, etc. Cette lettre est largement employée dans les digrammes
français et empruntés:
ay (essayer, payer, mayonnaise, cobaye);
ey (asseyez-vous, ils asseyent);
oy (boy, boycotter, cacaoyer, oyez (ouïr), oyat);
uy (bruyant, bruyère, gruyère).
L'emploi du monogramme y est avant tout étymologique. On le
trouve largement dans les mots grecs: amygdale, béryl, crypte, cycle,
cygne, cyrillique, cyprès, dynastie, étymologie, gymnase, hiéroglyphe,
hygiène, hymne, hystérie, idylle, kyste, labyrinthe, lycée, lyre, martyr,
mygale, myrrhe, myrte, mystère, néophyte, odyssée, onyx, physique,
polype, porphyre, pygmée, pythie, pythonisse, rythme, satyre, sybarite,
sylphe, systole, thuya, typhus, tyran, zéphyr, xylophone.
Il se trouve dans les préfixes ou dans les radicaux des mots
composés:
• dyspepsie, hémicycle, hémisphère, hypérbole, hypotension,
hypocrite, polyclinique;
• bicyclette, motocycle, encyclopédie, leucocyte, dactylographie,
dynamite, misogyne, hydrogène, électrolyse, paralysie, néophyte,
antonyme, homonyme, synonyme, oxygène, psychologue, triptyque,
prototype, sténotypie.
Son équivalent phonique essentiel est [i]. Mais devant une
voyelle, le monogramme y acquiert d'autres équivalents phoniques –
|j] ou [ij]: amphitryon, cyanose, hyades, hyène, hyoïde, myocarde,
myome, myopotame, myosine, myosotis, poliomyélite.
Le monogramme y se rencontre aussi dans des mots d'origine
anglaise ou d'autres langues: baby, body, jury, whisky (anglais);
yankee (anglo-américain), pyjama (hindoustani), ypérite (flamand),
yacht (néerlandais), yang (chinois), yaourt (turc), yass (allemand de
Suisse), yoga (sanskrit), yourt (russe).
169
La lettre y fait partie des digrammes ym, yn ayant un équivalent
phonique [ɛ̃]: lymphe, nymphe, nymphée, olympique, symbole, thym,
tympan; larynx, laryngite, lynx, synchronie, synthétique, syncrétisme.
Le digramme ph correspond au phonème [f] et appartient aux
notations étymologiques dans les mots d'origine grecque: alphabet,
amphore, asphalte, cénotaphe, euphémisme, euphonie – cacophonie [Rey
2007, 51], limitrophe, phare, pharmacie, phénix, philosophie, philtre,
phlox, porphyre, photochimie, saphir, sylphide, symphonie, typhus.
Ce digramme fait partie des préfixes et des éléments composants:
amphithéâtre, bibliographie, morphologie, phagocyte, bibliophile,
philosophie, xénophobie, téléphone, métaphore, théosophie,
hémosphère, distrophie.
On trouve ce digramme dans des emprunts d'autres langues:
képhir (mot caucasien), muphti, nénuphar, sophora (arabe), raphia
(mot malgache), typhon (chinois dial.).
Le digramme rh peut être considéré comme monogramme r. Il
est étymologique et reproduit la transcription latine d'une aspirée
grecque. Ce digramme s'écrit dans les composés avec:
rhéo-: rhéostat, rhéomètre, rhéobase, rhéophile;
rhin(o)-: rhinite, rhinocéros, rhinologie, rhinolophe;
rhizo-: rhizome, rhizophage, rhizophore, etc.
Il s'emploie aussi dans les mots grecs suivants: rhapsode, rhème,
rhésus, rhétorique, rhododendron, rhumatisme, rhume, etc.
On le trouve dans les mots venus d'autres langues: rhubarbe
(latin), rhum (anglais), rhumb (anglais), rhénium (allemand).
Il constitue un trigramme rrh dans quelques mots d'origine
grecque: arrhes, catarrhe, cirrhose, diarrhée, myrrhe.
Le digramme th s'emploie dans un grand nombre de racines
grecques: anthropologue, misanthrope, arithmétique, athlète, monolithe,
orthographe, sympathie, théologie, bibliothèque, hydrothérapie,
thermomètre, hypothèse.
Il s'écrit aussi dans d'autres mots grecs : absinthe, arythmie,
anthologie, dithyrambe, épithète, hyacinthe, labyrinthe, lycanthrope,
méthode, python, rythme, théâtre, thème, thon, thyroïde, etc.
On le trouve parfois dans les emprunts d'autres langues: thé
(chinois), thalweg (allemand), thora (hébreu), zénith (arabe), etc.
170
Dans quelques mots, les lettres th n'ont pas d'équivalent phonique
et deviennent aphonogrammes : asthme, isthme.
Le principe directeur de l'orthographe française appelé historique,
ou traditionnel, consiste à conserver des graphies anciennes qui
peuvent être justifiées par l'histoire de la langue [Gak 1976, 57]. Ces
graphies résultent du retard de l'orthographe sur la prononciation ou
subsistent par la force de la tradition.
Tels sont les digrammes eu, oi, ou. Par exemple, le digramme oi
remonte à une diphtongue du treizième siècle et sa prononciation a
évolué en plusieurs étapes:
• XIe siècle – rei – [rεi];
• XIIIe siècle – roi – [roi];
• XIVe siècle – roi – [roε];
• XIX siècle – roi – [rwa].
Les graphies historiques, ou traditionnelles, sont des facteurs
socioculturels et appartiennent au français soutenu dont la forme écrite
est assurée grâce aux procédés de la graphostylistique française.
La permanence de l'image graphique sous la diversité des
réalisations phoniques facilite l'intelligence du texte écrit. La graphie
fait abstraction de certains faits de prononciation. Par exemple, les
liaisons obligatoires, les liaisons facultatives et les liaisons interdites.
Les graphies traditionnelles ne relèvent ni du principe phonétique
ni de la morphologie. Elles sont sanctionnées par l'habitude et
peuvent être expliquées par l'histoire de l'orthographe. Par exemple,
la lettre x est apparue au XIII siècle à titre de ligature correspondant
au groupe us final: beaus → beax, chevaus → chevax.
Puis, u a été rétabli dans les formes nominales (beaux, chevaux),
ainsi que dans les formes verbales en -us (je peux, tu veux, etc.).
Les désinences en x au lieu de s après u ont persisté jusqu'à nos jours.
La même lettre x s'emploie aussi dans les graphies analogiques
qui sont dues à des rapprochements fortuits. Par exemple, dans le
mot six l'x est étymologique, mais dans le mot dix provenant du latin
(decem) cette lettre s'emploie par analogie.
L'habitude a sanctionné un grand nombre de disparités en
français. Par exemple, l'orthographe des mots de la famille de bras
prévoit l'écriture de ss: brassée, brassard, brasse, embrasser, etc.,
mais bracelet.
171
Un grand nombre de verbes en -eler ou -eter doublent la
consonne l ou t devant un e muet. Par exemple, j'appelle, tu appelles,
il appelle, ils appellent; je jette, tu jettes, il jette, ils jettent.
Mais un petit nombre de verbes ne doublent pas devant l'e muet la
consonne l ou t, mais prennent un accent grave sur l'e qui précède l'l ou
le t: celer (déceler, receler), ciseler, démanteler, écarteler, geler (dégeler,
congeler), marteler, modeler, peler; acheter, corseter, crocheter, fureter,
haleter. Comparez: je jette – j'achète, j'appelle – je modèle.
Le principe historique, ou traditionnel, est aussi appelé conservateur,
car il assure la sauvegarde des graphies dans les langues ayant une tradition
littéraire riche et un héritage culturel important [Frutiger 2004, 205].
Le principe graphématique, ou de différenciation, ou symbolique,
ou idéographique, ou hiéroglyphique, sert à distinguer les homonymes
– homophones. Un grand nombre d'homophones en français crée
des risques d'ambiguïté et explique la multiplicité des calembours,
jeu de mots fondé sur la différence de sens entre des mots qui se
prononcent de manière identique ou similaire. D'ailleurs, le
calembour lui aussi est l'homophone du mot le calambour, bois
d'aloès odorant, utilisé en tabletterie.
Les homophones forment des séries nombreuses en français: r –
erre (errer) – erres (errer) – errent (errer) – air – aire – aire (airer) –
aires – (airer) – airent (airer) – haire – ers – ère – hère.
Le principe graphématique s'appuie sur l'histoire de l'orthographe,
la tradition de l'écriture et l'étymologie des graphies, autrement dit, il
tient compte des principes historique, traditionnel, étymologique, qui
constituent le pillier de résistance contre toute tentative des réformes
orthographiques.
Le principe graphématique n'explique pas la cause, mais le but de
la graphie choisie. C'est le procédé graphostylistique synchronique
basé sur la diachronie, étant donné que l'orthographe française est
essentiellement étymologique et historico-traditionnelle.
La graphie française s'attache à différencier sémantiquement les
mots et les formes homonymes. Elle utilise la polygraphie d'un
même son:
[ɑ̃] – manse – mense, an – en, pante – pente, ancre – encre,
champ – chant, vanter – venter, tan – taon – temps, tante – tente,
ante – ente, antre – entre;
172
[ɛ̃] – plain – plein, train – trin, tain – teint – thym – tin, pin –
pain, sain – sein, dessein – dessin, serein – serin, fin – faim, teinter –
tinter, vain – vin;
[ɔ̃] – compteur – conteur, compte – conte, dom – don, nom – non;
[ε] – vair – ver, plaine – pleine, seime – sème, vaine – veine, reine
– rène – renne, mer – mère – maire, chaîne – chêne, cène – saine –
scène – seine – sen;
[i] – silves – sylve, satire – satyre, lire – lyre, cime – cyme, cycle – sicle;
[o] – verso – verseau, saut – sot, taule – tôle, pause – pose, peau
– pot, bau – beau;
[f] – filtre – philtre, far – phare, fi – phi, foc - phoque;
[s] – cens – sens, face – fasce – fasse, perce – perse, ci – si – scie,
pinçon – pinson;
[k] – crac – crack – craque – krach – krak, cadrant – quadrant,
carte – quarte.
Elle emploie des signes diacritiques pour différencier les mots:
mu – mû, sur – sûr, male – mâle, matin – mâtin, mur – mûr, mure – mûre,
des – dés, recru – recrû, a – à, du – dû, la – là, ça – çà, chasse – châsse.
Elle utilise des aphonogrammes au début et au sein des mots et
des finales: aulne – aune, ouille – houille, ou – hou, ère – hère, ôte –
hôte, une – hune, ure – hure, seoir – soir, seau – sceau, cène – scène,
seller – sceller, septique – sceptique.
Ces dernières peuvent devenir un seul procédé de différenciation
des mots: brie – bris, lard – lares, lux – luxe, main – maint, mal –
male, lai – laid – laie – lais – lait, loure – lourd, merl – merle, mess
– messe, mir – mire, parti – partie, poids – pois – poix, pou – pouls,
poing – point, plan – plant, pi – pie – pis, pieu – pieux, revenu –
revenue, rami – ramie, sandal – sandale, tard – tare, toi – toit, tour –
tourd, toue – tous – tout – toux, trop – trot, tribu – tribut, queue –
queux, rencard – rencart, rob – robe, roue – roux, ru – rue, sol –
sole, voie – vois – voix – voua, zest – zeste.
La graphie se sert aussi des illetrogrammes: ma – m'a, mitan – mitemps, quelquefois – quelques fois, plutôt – plus tôt, enfer– en fer,
mille-feuille – millefeuille.
Les graphies logogrammiques ne peuvent, en général, s'expliquer
en synchronie [Catach 1980, 268].
173
Elles doivent être retenues une à une car il n'existe à l'intérieur du
français aucun mécanisme de détection de ces graphies.
On peut dire que le système graphique du français repose, en
diachronie, sur deux principes directeurs de l'orthographe française:
le principe étymologique et le principe historique, les deux reflètent
la tradition linguo-culturelle de la langue. L'étymologie et l'histoire
sont à la base du graphostyle soutenu de l'écrit français. En
synchronie, les procédés graphostylistiques visent à reproduire la
corrélation théoriquement absolue entre le son et la lettre ce qui
n'existe pratiquement pas en français et, en même temps, ils
différencient les mots graphiques en recourant aux éléments extraphonétiques qui forment un système sémographique de la langue.
La graphostylistique confère au mot une image graphique globale
qui l'individualise et le distingue à première vue.
Autrement dit, les orthogrammes historiques, étymologiques,
graphématiques assurent le graphisme total du graphostyle soutenu
de l'écrit français.
LITTÉRATURE
1. Catach N. L'orthographe française. Traité théorique et pratique avec des travaux
d'application et leurs corrigés / N. Catach. – P. : Fernand Nathan, 1980. – 335 p.
2. Doppagne A. La bonne ponctuation. Clarté, précision, efficacité de vos
phrases / A. Doppagne. – Paris – Gembloux: Duculot, 1978.
3. Frutiger A. L'homme et ses signes. Signes, symboles, signaux / A. Frutiger.
– P. : Atelier Perrousseaux, 2004.
4. Gak V. G. L'orthographe du français. Essai de description théorique et
pratique / V. G. Gak. – P. : SELAF, 1976.
5. Gourmont R. de. Ésthétique de la langue française / R. de. Gourmont. – P. :
Le club du meilleur livre, 1955.
6. Léon P. Phonétisme et prononciations du français / P. Léon. – P. : Armand
Colin, 2011.
7. Rey A. A mots découverts. Chroniques au fil de l'actualité / A. Rey – P. :
Editions Points, 2007.
H. Kriuchkov, Doctor of Philology, Professor
French Orthograms of High Graphostyle
The article focuses on the main problems of modern French graphostylistic. To
keep the national literary and cultural heritage the orthography saves the historical
and etymological orthograms. This phenomenon produced many disparities with
174
graphostylistic peculiarities of the historical, etymological and graphematic orthograms
creating the holistic graphism of the high graphostyle of the French writing.
Key words: graph, graphemic, graphostylistic, graphostyle, orthographic, orthogram,
phonogram, morphogram, semogram.
Г. Г. Крючков, д-р. филол. наук, проф.
Французские орфограммы высокого графостиля
Статья посвящена основным проблемам графостилистики современного
французского языка. Стремясь сохранить национальное и культурное наследие, французская орфография основывается на своей истории и этимологии,
что привело к появлению большого количества разнородных элементов. Исторические, этимологические и графематические орфограммы характеризуют высокий графостиль французского письма.
Ключевые слова: граф, графемика, графостилистика, графостиль, орфографика, орфограмма , фонограмма, морфограмма, семограмма.
Г. Г. Крючков, д-р філол наук, проф.
Французькі орфограми високого графостилю
Стаття присвячена основним проблемам графостилістики сучасної французької мови. Намагаючись зберегти національну літературну та культурну спадщину, французька орфографія базується на історії та етимології, що призвело до
появи значної кількості невідповідностей. Історичні, етимологічні та графематичні орфограми належать до високого графостилю французького письма.
Ключові слова: граф, графеміка, графостилістика, графостиль, орфографіка, орфограма, фонограма, морфограма, семограма.
UDC 81'42
O. Ponomarenko, PhD, Professore Associato, Candidato di Filologia
dell'Università Nazionale Taras Shevchenko di Kyiv (Ucraina)
POSTO DEL LINGUAGGIO DIPLOMATICO
TRA GLI STILI FUNZIONALI
L'articolo consta l'inerenza al linguaggio diplomatico di caratteristiche
parzialmente convergenti e divergenti dei cinque tradizionalmente distinguibili
stili funzionali. Si propone di determinare il linguaggio diplomatico quale entità
interstilistica indipendente.
Parole chiave: linguaggio diplomatico, stile funzionale, caratteristiche
parzialmente convergenti e divergenti.
175
Presenti in diversi àmbiti della vita sociale, a seconda di scopo
della comunicazione, l'uso e il campo d'applicazione, la lingua e il
linguaggio acquistano tratti tipici d'un certo stile funzionale.
Oggigiorno il concetto di stile è una delle nozioni principali della
stilistica d'una lingua. È una variante della lingua, generalmente
riconosciuta e accetta, che unisce in certe strutture le unità
linguistiche in base allo scopo e ruolo funzionale che esse compiono
[Тименко 2007, 6]. La quantità e la struttura di stili funzionali
dipendono dall'importanza della lingua letteraria nella vita pubblica,
politica, scientifica e culturale della nazione.
Il Grande dizionario fondamentale della lingua ucraina contemporanea
[BTC СУМ 2003, 1195] contiene una definizione estesa del concetto di
"stile", tra cui è opportuno citare i seguenti significati attribuitici:
• un insieme di tecniche dell'uso dei mezzi d'una lingua peculiare
a un certo scrittore, opera letteraria, direzione, genere e così via;
• un insieme dei tratti peculiari della costituzione d'un certo
linguaggio, il modo d'esprimersi verbalmente;
• la struttura d'una lingua (secondo le regole della sintassi e le
norme dell'uso);
• un insieme di tecniche, caratteristiche e peculiarità di qualsiasi
attività, comportamento, metodo ecc.;
• il modo d'esecuzione, applicazione o realizzazione, che è
caratterizzato da un insieme di tecniche specifiche;
• la maniera di comportarsi, parlare, vestirsi e così via.
Mentre per O. O. Selivanova [Селіванова 2006, 582], lo stile è
una caratteristica paradigmatica del sistema di qualsiasi lingua
naturale, il modo d'effettuare la comunicazione verbale, condizionato
dalla situazione comunicativa; è un insieme di tratti formali che
caratterizza il linguaggio di autore (persona), opera, genere, àmbito
comunicativo, ecc. Tale comunicazione viene considerata come
l'attività intenzionale motivata dalla scelta – consapevole e adeguata
per una certa società – dei mezzi d'una lingua e dei principi
d'integrazione di tali mezzi nel linguaggio.
Lo stile d'una lingua è un sottosistema all'interno della lingua
nazionale. Questo sottosistema è accettato dalla società, è
storicamente fissato per determinate situazioni comunicative nonché
176
è caratterizzato da un insieme dei mezzi espressivi e dei principi
della loro scelta.
Lo stile funzionale e lo stile del linguaggio viene determinato
come l'insieme di metodi di scelta, uso e combinazione dei mezzi
della lingua, determinati nella loro funzione dall'àmbito sociale della
comunicazione. Per evitare confusione terminologica lo stile
funzionale a volte viene chiamato "genere della lingua" o "varietà
funzionale della lingua". Ogni stile funzionale ha le proprie
particolarità dell'uso della lingua letteraria, si presenta sia in forma
scritta che orale.
In linguistica ucraina tradizionalmente si riconoscono cinque stili
funzionali: ufficiale, giornalistico, scientifico, artistico e colloquiale.
Tuttavia, di recente, il crescente ruolo di linguistica e stilistica del testo
mostra che gli stili funzionali si riflettono in vari settori della
comunicazione socio-istituzionale, il che cambia il quadro
complessivo del linguaggio stilistico. I linguisti di oggi distinguono
diversi settori sociali della comunicazione (a titolo d'esempio, basti
pensare a quello di politica, religione, diritto, economia, diplomazia,
ecc.) per studiare il funzionamento della lingua e del linguaggio degli
ambienti rispettivi. Così, a seconda dei criteri, aspetti e caratteristiche
che diventano oggetto delle ricerche scientifiche, sempre più
importante si pone il problema della definizione di stile. A proposito,
finora secondo diverse fonti, ce ne sarebbero già più di cento [Селіванова 2006, 583]. Ciò genera nuovi termini per riferirsi al fenomeno
che viene determinato in diversi modi: "tipo/i di discorso", "discorso",
"sottostile/i", "sottosistema" o "stile / lingua professionale (settoriale,
specifico/a)", il che conferma la crescente diversità di stili, generi e
tipi. Lo studio dei medesimi, quindi, diventa uno dei compiti più
importanti della stilistica del domani, nonché l'impulso per la futura
revisione della teoria di stili funzionali.
A questo proposito, si rendono pubblici i risultati delle proprie
ricerche, la visione e le idee riguardante la determinazione del posto
del linguaggio diplomatico tra gli stili funzionali nell'accezione
contemporanea di sviluppo del paradigma linguistico.
Nel corso delle ricerche scientifiche si è rivelato che attualmente in
linguistica si serve di una vasta gamma di termini e definizioni (solo
più di cinquanta nella lingua ucraina) per descrivere il fenomeno in
177
questione in generale, o qualche suo aspetto. Tale ambiguità e
pluralismo in terminologia è coerente con l'ipotesi di O.O. Selivanova
[Селіванова 2006, 583] riguardante la riconsiderazione delle
classifiche esistenti di stili funzionali e dipende, a nostro avviso, da:
• paradigma dominante in linguistica generale e dalla "moda" a
un termine linguistico: per ogni periodo e per ogni paese dove si
svolge la rispettiva ricerca scientifica;
• metodo d'interpretazione scelto dal ricercatore: dalla percezione
più stretta a quella più lata;
• specializzazione professionale del ricercatore: linguista (in questo
senso non ha importanza se lo studioso investiga il linguaggio
diplomatico o analizza i fenomeni linguistici adiacenti), insegnante,
metodologo, storico, giurista, esperto di relazioni pubbliche, di relazioni
internazionali, di gestione; politico, diplomatico e così via;
• particolare aspetto del problema che s'investiga: lessico,
terminologia, strategie verbali o tattiche, modi e mezzi di formazione,
interazione con altri sistemi di comunicazione professionale, ecc.;
• "timing" (datazione) del materiale da investigare: in diacronia o
sincronia.
Sembra possibile classificare queste definizioni secondo l'aspetto
da essi rivelato in termini che definiscono nei fenomeni esaminati i
seguenti livelli:
• lessicale: componente lessicale / terminologica (lessico diplomatico
quale parte del vocabolario di ... lingua, vocabolario dell'àmbito delle
relazioni diplomatiche);
• retorico e stilistico: la diversità di tipi ("generi"): documenti
/ corrispondenza (corrispondenza diplomatica, linguaggio dei documenti
diplomatici) ed eloquenza (retorica diplomatica, eloquenza diplomatica);
• linguo-pragmatico: galateo diplomatico nel linguaggio;
• della lingua – in generale (linguaggio diplomatico, discorso
diplomatico nell'accezione d'un testo-discorso diplomatico, la lingua
del / dei diplomatico/i, la lingua della diplomazia);
• del linguaggio – nel senso più ampio: interazione verbale
/ comunicazione (comunicazione diplomatica, discorso / linguaggio
diplomatico come una variante del liguaggio professionale, linguaggio
diplomatico come una forma o una specie della comunicazione aziendale);
178
Altri quattro gruppi di termini riferiscono al fenomeno in questione
nella percezione più generalizzata, definendo la comunicazione
nell'àmbito della diplomazia come il rispettivo:
• tipo (linguaggio diplomatico come un tipo autonomo);
• sottostile (sottostile diplomatico come un sottostile indipendente,
sottostile diplomatico come sottostile dello stile ufficiale, sottostile
diplomatico (funzionale) [come varietà] dello stile ufficiale);
• stile (stile diplomatico come stile indipendente);
• discorso/linguaggio (discorso/linguaggio diplomatico [come
linguaggio indipendente], linguaggio diplomatico come uno dei tipi
di linguaggio (uno dei linguaggi), linguaggio diplomatico come un
tipo di linguaggio d'una specifica comunità etno-culturale,
linguaggio diplomatico come un tipo dei linguaggi istituzionali,
linguggio diplomatico come un tipo del linguaggio argomentativo,
linguaggio diplomatico come una variante / un tipo del linguaggio /
gergo professionale, linguaggio diplomatico come uno dei tipi di
linguaggio più significativi).
Va anche notato che alcuni ricercatori combinano termini i quali
descrivono due di questi aspetti nominati sopra, o usano più termini allo
stesso tempo (patrimonio linguistico di diplomazia dello stile ufficiale e
d'affari, corrispondenza diplomatica come linguaggio, corrispondenza
diplomatica come un tipo di comunicazione dialogica, retorica
diplomatica come un livello superiore / "élite" della comunicazione e
come mezzo / modo di svolgere l'attività professionale del diplomatico e
delle abilità diplomatiche, corrispondenza diplomatica come mezzo
della comunicazione internazionale, corrispondenza diplomatica come
un linguaggio indipendente / speciale / specifico (genere / tipo) della
comunicazione (dell'attività comunicativa), corrispondenza diplomatica
come esempio del linguaggio ufficiale e aziendale, linguaggio
diplomatico come un particolare tipo del linguaggio e modello di stile
ufficiale, linguaggio diplomatico come un esempio del "linguaggio,
immerso nella vita sociale reale" che appartiene al gruppo dei
linguaggi argomentativi e viene considerato come parte del linguaggio
politico, documenti diplomatici come una specie di stile ufficiale nella
lingua, documenti diplomatici come una variante dello stile ufficiale
della lingua, discorsi diplomatici come un sottostile della letteratura
politologica dello stile ufficiale, linguaggio del discorso diplomatico,
179
genere del linguaggio diplomatico, lingua dei documenti internazionali,
genere diplomatico-internazionale dello stile giornalistico nel senso dei
documenti diplomatici, lingua del linguaggio diplomatico, lingua del
sottostile diplomatico, lingua della sfera delle relazioni diplomatiche,
stile ufficiale della comunicazione diplomatica, linguaggio del
cerimoniale, linguaggio professionale della diplomazia).
Oggigiorno il linguaggio diplomatico ha già un insieme delle
carateristiche sufficienti per essere qualificato proprio come un
linguaggio indipendente vero e proprio, a sé stante [Пономаренко,
2011, 218–221]. Quindi sembra logico proseguire considerando le
coincidenze e le divergenze dei suoi tratti principali con i rispettivi tratti
tipici dei cinque stili funzionali, che si distinguono tradizionalmente.
1. Linguaggio diplomatico e stile funzionale ufficiale.
1.1. Tratti comuni (convergenti):
• la logica;
• coerenza, coesione, presizione e sequenza logica nell'esporre i fatti;
• сoncisione;
• criteri e norme rigidi per la scelta del lessico e soprattutto per l'uso
di fraseologia (stile "alto, letterario");
• assenza dei dialettismi, parole gerghiali, le espressioni vernacolari;
• grado alto di standardizzazione del linguaggio (uso di formule
verbali stabiliti e fisse, molte ripetizioni, frasi e costruzioni fisse/fatte);
• uniformità e standard di forme, regolamentazione rigorosa della
sequenza di parti del testo, modi di dire e costruzioni;
• esistenza obbligatoria del destinatario;
• prevalenza delle forme scritte della fissazione d'informazione;
• fissazione per iscritto in forma del documento (ogni comunicazione
scritta dev'essere di forma e carattere ufficiale);
• indicazione obbligatoria dei dati personali (dell'identificazione
personale) e altri elementi essenziali, esposti in una sequenza stabilita;
• strutturazione precisa e chiara organizzazione del testo: divisione
in capitoli, capoversi ecc.
1.2. Tratti dello stile ufficiale inerenti solo ad alcuni generi del
linguaggio diplomatico (parzialmente convergenti):
• oggettività e imparzialità nelle valutazioni;
• massima precisione e chiarezza;
180
• neutralità emotiva ed espressiva nell'esprimersi;
• ampio uso dei termini professionali o gerghiali, abbreviazioni;
• sintassi particolare (ordine di parole diretto: aggettivo segue il
sostantivo, complemento segue la parola cui si riferisce, avverbi
seguono i rispettivi verbi essendo collocati il più vicino possibile);
• uniformità e ripetibilità dei mezzi espressivi della lingua;
• destinatario preciso e stabilito (piuttosto un'organizzazione che
una persona).
1.3. Tratti diversi (divergenti):
• verbalizzazione esplicita delle emozioni (uso di parole con suffissi
di valutazione soggettiva: nei discorsi, interviste);
• quantità illimitata di tematiche e contenuti: nei discorsi, interviste;
• co-uso dei monologhi e dialoghi;
• mancanza dell'imperativo o il suo uso implicito;
• necessità o plausibilità dell'evasione.
La maggior parte degli studiosi contemporanei descrivono il
linguaggio diplomatico (come uno dei sottostili principali) nell'àmbito
dello stile ufficiale o quell'istituzionale, definendo quest'ultimo come
una variante strutturale e funzionale della lingua letteraria utilizzata nella
comunicazione ufficiale [Тименко 2007, 6]. Tuttavia, data la quantità
dei tratti differenziali, distintivi e quelli parzialmente simili, prendendo
in considerazone il fatto che alla base della comunicazione istituzionale
[Кожетєва 2009, 2012] c'è la comunicazione di (due) partecipanti di
status diversi, disuguali, il linguaggio diplomatico non può essere
definito esclusivamente come una sottospecie dello stile funzionale
indicato qui sopra perché il linguaggio diplomatico, in questo senso, è
ambivalente. Da un lato, i suoi membri rispettano il principio di
anzianità [Фельтхем 2004, 46] – secondo l'età o il grado: ad esempio,
in caso della nomina del capo della missione diplomatica ad interim o
l'incaricato d'affari. D'altro canto, bisogna ricordare che "il linguaggio
della comunicazione tra gli stati – non ha niente a che fare con quello
del capo / dirigente e i suoi dipendenti / subordinati, però è la
comunicazione di soggetti uguali e pari di diritto internazionale. Quindi
qualsiasi manzanza di rispetto o diminuizione di diritti, dignità, prestigio
d'un altro Stato indipendente è inammissibile e inaccettabile" [Карпчук,
2008, 17]. Quest'opinione è condivisa da I.O. Gonciarenko [Гончаренко, 2011, 124]. Il ricercatore sottolinea che in diplomazia la
181
corrispondenza e la comunicazione intercorrono tra i soggetti uguali,
equi al livelo di diritto internazionale, cioè tra gli stati indipendenti e i
loro rappresentanti autorizzati, il che presuppone una considerazione
esplicita e precisa della parità giuridica dei partner, del rispetto
reciproco e della correttezza, nonché il pieno rispetto delle norme
specifiche del diritto internazionale. È anche ben noto che i principi
di reciprocità, parità e uguaglianza, adeguatezza, la correttezza e il
rispetto sono fondamentali nell'attività diplomatica.
Se alcune divergenze dalle norme, soprattutto quando i partner si
conoscono bene, sono a volte consentite nello stile ufficiale, tale
violazione e tantomeno il disprezzo per il protocollo (regole di
galateo e cerimoniale) nel linguaggio diplomatico può essere
percepito non solo come un segno di scarsa cultura del parlante, ma
anche come l'espressione del disprezzo per i paesi rappresentati
dall'interlocutore, il che comporta conseguenze negative, fino alla
rottura delle relazioni internazionali. Pertanto il linguaggio
diplomatico può essere definito solo come quello parzialmente
istituzionale e come quello che appartiene parzialmente allo stile
ufficiale e aziendale. Ciò vuol dire che il linguaggio diplomatico ha
solo alcuni dei loro tratti e alcune delle loro caratteristiche,
ugualmente come lo è nel caso della sua affinità con altri stili
funzionali e altri linguaggi adiacenti, il che prova l'esistenza dei
legami interdiscorsivi intensi e significativi.
È da prendere in considerazione anche l'osservazione di
R. V. Povoroznyuk la quale, a sua volta, cita la tesi di V. V. Koptilov
[Поворознюк 2004; Коптілов 2003, 259]. Quest'ultimo definisce
indipendente e a sé stante lo stile dei documenti diplomatici,
ugualmente a quello ufficiale o aziendale, e ne analizza le
caratteristiche lessicali e grammaticali. Questo dimostra la crescente
importanza del linguaggio diplomatico e la possibilità della sua
definizione come uno stile indipendente o addirittura come una
formazione (un'unità) intrastilistica.
2. Linguaggio diplomatico e stile funzionale giornalistico.
• logica;
• uso frequente del lessico politico, quello di vita pubblica e sociale;
182
• soluzione dei problemi sociali e politici informandone il vasto
pubblico o facendone la propaganda;
• promozione e diffusione di certe idee, convinzioni, ecc.;
• vocabolario ricco di termini socio-politici e socio-economici;
• uso in senso diretto e figurato dei termini del linguaggio scientifico,
musicale, militare, quelli di sport, ecc. (vale a dire, l'interdiscorsività);
• uso di parole d'origine straniera (prestiti, forestierismi).
2.2. Tratti dello stile giornalistico inerenti solo ad alcuni generi
del linguaggio diplomatico (parzialmente convergenti):
• immaginazione, emotività;
• diffusione dell'informazione tra molti destinatari (discorsi,
dichiarazioni, interviste);
• metodi d'induzione, influenza sull'opinione del pubblico,
appello all'azione (rivolto ai colleghi e ai paesi-partner);
• impatto sulla mente e sui sensi (nel caso se il parlante si
rivolge a un vasto pubblico);
• parole di significato generalizzato e astratto, senso generico,
concetti di rilevanza sociale e politica (l'umanità, il progresso, la
nazione, l'apertura; pacifico, internazionale);
• combinazione di denominazioni esatte, date, eventi, località,
partecipanti;
• sintesi di norme e fatti scientifici con un certo grado
d'immaginazione, emotività, emozionalità ed espressività (nei discorsi
davanti a un vasto pubblico);
• uso dei mezzi retorico-stilistici (aggettivi, metafore e così via);
• polisemia e lessico usato in senso figurato, frasi ed espressioni fisse;
• uso d'inversione e d'altre costruzioni emfatiche o che mettono
in rilievo qualche elemento (in discorsi davanti a un vasto pubblico,
per attirare attenzione).
• valutazione;
• assenza dei mezzi dell'interpretazione personale, sia positiva
che negativa, perché tale interpretazione può essere molto soggettiva
o tendenziosa.
I linguisti V. I. Caraban, L. V. Kolomiyets, A. M. Naumenko,
V. D. Radciuk [Науменко 2010, 8; Карабан, Коломієць, Радчук
1999, 2] e altri classificano il linguaggio diplomatico come esempio
dello stile giornalistico. Tuttavia, ancora una volta si ritiene
183
necessario esprimere la stessa osservazione come nel caso dello stile
ufficiale. Secondo le nostre conclusioni, il linguaggio diplomatico
può appartenere allo stile giornalistico solo parzialmente,
possedendo soltanto alcune delle sue proprietà, caratteristiche e tratti,
presentando legami interdiscorsivi con esso. Invece, l'involontà
d'esprimere la propria opinione, almeno in modo diretto ed esplicito
(date le funzioni puramente rappresentative della diplomazia e dei
suoi funzionari, i quali non esprimono l'opinione personale, ma
comunicano la posizione ufficiale del loro Stato ai loro partner nei
paesi dell'accreditazione) e l'inaccettabilità dell'uso di lessico
emotivo e valutativo per non offendere altri interlocutori – sono le
principali caratteristiche divergenti che non ci permettono
d'idetificare il linguaggio diplomatico con lo stile giornalistico.
D'altro canto, le fonti teoriche suggeriscono la definizione della
nozione di "stile giornalistico" quale sintesi dei tratti e delle
caratteristiche di stile scientifico, ufficiale e aziendale, artistico e
colloquiale [ПСМ]. Tale definizione prova l'esistenza nel mondo
scientifico dell'approccio non dogmatico nel classificare gli stili
funzionali in generale.
3. Linguaggio diplomatico e stile funzionale scientifico.
• logica, obbligatorietà di prove solide e valide, persuasione;
• informatività (essere portatore dell'informazione, mezzo di
descrivere e trasmettere i comunicati);
• intertestualità;
• formazione dell'atteggiamento desiderabile verso lo Stato e la
società che rappresenta il parlante);
• uso di termini, lessico astratto (prevalentemente – nomi
sostantivi), tipici per il linguaggio scientifico;
• uso limitato dei mezzi retorico-stilistici;
• facilitazione della comunicazione (perché l'interlocutore
comprenda, assimili e reagisca correttamente (preferibilmente anche
in modo prevedibile, pianificato dal parlante e prevedibile), nonché
risponda e reagisca all'informazione fornita;
• chiara articolazione, divisione in parti del testo (capoversi),
ricorso a tesi e argomenti.
184
3.2. Tratti dello stile scientifico inerenti solo ad alcuni generi del
• uso dei termini strettamente professionali solo se si rappresenta
un campo particolare della scienza o se si accompagnano i rispettivi
specialisti durante vari eventi internazionali;
• predominanza della comunicazione per iscritto, in forma di
monologo (note, lettere, pro memoria, ecc.);
• precisione, inambiguità, chiarezza, generalizzazione, uso delle
frasi e delle espressioni impersonali, astratte, indefinite.
• modo atemporale (senza indicazione del tempo) di presentare
l'informazione;
• emotività nel linguaggio può verificarsi, ma solo come
manifestazione dello stile o del modo d'esprimersi personale d'una
persona particolare.
Il ricercatore russo L.M. Terentiy ha tentato d'identificare le
differenze e le similitudini tra le varie componenti del linguaggio
diplomatico e lo stile scientifico, analizzando le trattative – orali o la
loro trascrizione in forma del testo – intese come scambio d'opinioni
con un certo scopo ufficiale. Secondo il linguista, tali trattative
costituiscono la base della comunicazione in àmbito di diplomazia.
Lo scienziato giunge alla conclusione che le tappe dello svolgimento
di trattative coincidono con le rispettive tappe (fasi) della discussione
in comunicazione scientifica, mentre il modo di raggiungere gli
obiettivi nel linguaggio diplomatico coincide con le strategie della
comunicazione scientifica in generale [Терентій 2011, 405].
La ricercatrice ucraina V.A. Babyuk, descrivendo i testi e il
linguaggio nell'àmbito di diplomazia, traccia un parallelo con la
politica in generale, ricordando la definizione attribuita, all'epoca, al
linguaggio dei burocrati dell'Oriente da P. Seriot che l'aveva
chiamata la "langue de boie", cioè la "lingua di legno", "una parodia
del linguaggio scientifico" [Бабюк 2009, 327, citando Seriot 1985].
Tuttavia, nel linguaggio diplomatico, in generale, non mancano
le caratteristiche comuni con lo stile accademico. Almeno la quantità
dei tratti comuni e affini superano sicuramente quelli divergenti.
185
4. Linguaggio diplomatico e stile funzionale colloquiale.
• importante ruolo d'intonazione e dei fattori extra-linguistici: le
espressioni facciali, gesti.
4.2. Tratti dello stile colloquiale inerenti solo ad alcuni generi
del linguaggio diplomatico (parzialmente convergenti):
• in caso della comunicazione in forma del dialogo (in persona o
tramite scambio di lettere o altri documenti) si verifica il fenomeno
di "targeting" del messaggio che viene comunicato;
• livello "superiore" di stile colloquiale, con tutti i suoi mezzi di
tutti i livelli, con le sue caratteristiche e proprietà che viene applicato
persino per raccogliere informazioni professionali durante riunioni
informali e ricevimenti, nella comunicazione tra i colleghi diplomatici
o le mogli degli ambasciatori che organizzano le così chiamate "serate
di tè per le donne", ecc.;
• uso del lessico che rappresenta piuttosto nozioni che concetti,
sia precisi che astratti;
• non sempre si realizza il "principio d'economia" (secondo
André Martinet) di sforzi comunicativi o mezzi linguistici con l'uso
di frasi incomplete, interrotte, ripetizione, ecc.;
• pre-selezione del materiale linguistico.
Dato che la formalità è uno dei tratti principali del linguaggio
diplomatico [Михалкевич 2004], lo stile colloquiale, per le sue
caratteristiche è abbastanza allontanato dall'àmbito di diplomazia.
Tuttavia, lo studio integrale e completo nonché la percezione del
linguaggio diplomatico come un fenomeno importante della società
moderna non può ignorare tali casi della sua manifestazione come la
comunicazione orale, quella in forma del dialogo o polilogo, nonché
la comunicazione informale. Tuttavia, è necessario tener conto del
fatto che i diplomatici anche durante i cosiddetti "eventi di
protocollo", cioè durante i ricevimenti continuano ad essere al
servizio del loro Stato. Persino brindisi, come uno dei tipi (generi)
del linguaggio diplomatico (compreso il brindisi pronunciato
oralmente, "senza foglio di carta") non può essere pronunciato senza
previa preparazione [ДП; Михалкевич 2004; Поворознюк 2004].
La tradizione del cerimoniale prevede che (biglietti di) inviti, saluti e
186
auguri si mandino con la debita antecipazione perché la persona che
dovrà pronunciare congratulazioni e brindisi abbia preparato il
discorso di risposta. Così, nonostante l'aumento delle caratteristiche
divergenti, anche tra lo stile colloquiale e il linguaggio diplomatico
esistono dei tratti affini che si manifestano nelle corrispondenti
proprietà e caratteristiche parzialmente convergenti.
5. Linguaggio diplomatico e stile funzionale artistico.
• chiarezza e precisione nel descrivere l'oggetto in questione
(l'uso del lessico molto preciso o specifico: "avvertire", "ricordare"
invece di "dire");
• creazione dell'immagine desiderabile (per esempio, immagine
positiva del proprio Stato).
5.2. Tratti dello stile artistco inerenti solo ad alcuni generi del
• uso di alcuni elementi di stile artistico che si utilizzano nei libri
di memorie dei diplomatici;
• uso di parole in senso figurato;
• diversità e ricchezza del vocabolario (in discorsi, interviste
concesse per alcuni quotidiani al fine di creare un'immagine positiva
del proprio paese);
• citazioni o riferimenti a opere d'arte o alle loro parti, ai loro
eroi, nonché alle favole, leggende, ecc. (come mezzo d'intertestualità
o realizzazione del metodo "testo nel testo").
• àmbito dell'uso;
• ricerca della possibilità piuttosto di nascondere o di non
esprimere i sentimenti personali, le proprie emozioni, l'atteggiamento
del parlante all'oggetto (tema) della conversazione, che mostrarli
esplicitamente;
• assenza del lessico emotivo (per creare o, almeno, non rovinare
l'immagine positiva del proprio Stato).
In generale, lo stile artistico che si usa in letteratura combina le
proprietà e gli elementi di vari stili. I messaggi contengono due
componenti: quella del significato e quella dell'intenzione dell'autore
d'influenzare in modo desiderato i pensieri e i sentimenti
dell'interlocutore [Городиловська 2003]. In realtà questo è anche lo
187
scopo pragmatico dei partecipanti del processo comunicativo
nell'àmbito di diplomazia. Cercando di raggiungerlo quotidianamente, i
diplomatici, a volte, fanno uso persino dei mezzi artistici, ad esempio,
per creare una migliore immagine del paese che rappresentano, o per
rendere più svariati i mezzi retorico-stilistici del loro linguaggio sia
scritto che quello dei discorsi pronunciati, per ottenere una maggiore
espressività e stile elevato, per rafforzare la loro argomentazione e così
via. Questo spiega la presenza parziale d'elementi e uso d'alcune
tattiche di stile artistico nel linguaggio diplomatico.
È ovvio che qualsiasi persona del nostro tempo, tantopiù i
partecipanti della comunicazione diplomatica, conduce spesso
qualche attività che concerne o è al confine dell'àmbito scientifico e
industriale, politico ed economico, teorico e pratico, almeno al livello
della comunicazione informale. Ciò costituisce una delle condizioni
preliminari della fusione di più stili diversi come la conseguenza
della loro coesistenza e del loro funzionamento (parallelo e/o
simultaneo), nel tempo e nello spazio. Nel contesto dei processi
contemporanei di globalizzazione, tale fusione di stili pare di
rappresentare la proiezione di globalizzazione sul terreno linguistico.
La capacità di comunicare effettivamente e la capacità d'arrivare al
consenso lavorando in collettivi di più persone è un requisito
essenziale dei datori di lavoro in diversi campi d'attività umana.
Pertanto, il ravvicinamento di stile colloquiale e ufficiale,
l'applicazione giusta, abile e sapiente delle loro tecniche e mezzi
facilita l'effettuazione di vari compiti professionali, compreso, per
esempio, quello di raccogliere informazioni necessarie nelle missioni
diplomatiche all'estero. Dal punto di vista linguistico, vale a dire il
ravvicinamento di stili funzionali indipendenti o non affini nell'àmbito
del linguaggio diplomatico. A proposito, la nozione di "stile
colloquiale-ufficiale (professionale, formale, aziendale)" nell'àmbito
d'industria, istruzione e altre sfere dell'attività umana, è già stata introdotta
dai linguisti che svolgevano le ricerche della comunicazione
professionale, definendola come l'integrazione di stili ufficiale, aziendale,
scientifico e colloquiale [Городиловська 2003], lessico intrestilistico,
"mezzotermini" e i loro microsistemi [Тименко 2007, 6–20].
Infine, l'esistenza dei tratti comuni per i cinque stili funzionali e il
linguaggio diplomatico si spiega con le funzioni principali dell'ultimo
188
(rappresentare, proteggere, condurre le negoziazioni, informare), con il
carattere multilaterale delle relazioni internazionali, interstatali e
intergovernative, con la diversità di tipi ("generi") del linguaggio
diplomatico e la sua realizzazione sia nella forma orale che scritta. D'altro
canto, ciò non contraddice alla teoria della fusione di stili funzionali [Городиловська 2003], alla crescente instabilità e cambiamenti dei loro confini,
né all'emergere di nuovi stili e classificazioni secondo quanto lo esige la
necessità comunicativa d'oggigiorno.
Pertanto, non potendo negare la prevalente affinità che esiste tra il
linguaggio diplomatico e gli stili ufficiale, giornalistico e scientifico, si
constata l'inerenza al linguaggio diplomatico di tratti e caratteristiche
parzialmente convergenti e, rispettvamente, parzialmente divergenti di
tutti e cinque stili funzionali, tradizionalmente distinguibili. Questa
conclusione cambia la visione linguistica tradizionale secondo la quale il
linguaggio diplomatico veniva definito solo come sottostile e solo di stile
ufficiale, costituendo motivo per attribuire al linguaggio diplomatico una
maggiore autonomia e collocandolo a un livello più elevato nelle
classifiche. Così, prendendo in considerazione il ruolo crescente delle
relazioni internazionali nella società moderna globalizzata e tornando sia
alle citate qui sopra previsioni di O.O. Selivanova [Селіванова 2006, 582]
riguardante la revisione della teoria di stili funzionali dai linguisti del futuro,
che alla proposta [Поворознюк 2004], d'investigare lo stile ufficiale della
comunicazione diplomatica, sembra possibile ipotizzare la distinzione del
linguaggio diplomatico come una formazione interstilistica indipendente
e a sé stante (un'unità inter (trans-)stilistica o, addirittura, uno stile
funzionale indipendente). Il che, a sua volta, almeno per il periodo liminale
dell'accettazione nella comunità scientifica di questa nuova definizione e di
questo nuovo status del linguaggio diplomatico permetterebbe d'eliminare il
pluralismo terminologico e unire le sue numerose definizioni già esistenti, le
quali, finora, a seconda del tipo della definizione che viene data o
dell'aspetto della ricerca, determinano una o qualche – ma non tutte – le sue
caratteristiche e manifestazioni.
RIFERIMENTI
1. Бабюк В. А. Навчання мови дипломатії методом вивчення та аналізу текстів (на
матеріалі французької мови) // Світова та українська дипломатія: історичний досвід,
сучасний стан, перспективи. Дипломатія та іноземні мови : статті. [Електронний ре189
сурс] / В. А. Бабюк. – Київ, 2009. – Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.
gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvdau/2009_15/42.pdf.
2. ВТС СУМ: Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Київ (Ірпінь): ВТФ "Перун", 2003. – [Текст] і [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до словника: http://www.lingvo.ua/uk/Interpret/uk-ru/Стиль.
3. Гончаренко І. О. Навчання публічної промови: структурні, стилістичні та граматичні особливості дипломатичної промови та листування (теоретико-методологічний
аспект) // Рідний край: Мовознавство : статті. [Електронний ресурс] / І. О. Гончаренко.
– Київ, 2011. – УДК 37.016(042.5)-027.555. – Режим доступу до статті: http://archive.
nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpolt/2011_2/Gonchar.pdf.
4. Городиловська Г. Проблема стилів в українському мовознавстві // Вісник Львівського національного університету. – Львів, 2003. – Серія "Журналістика". Випуск 23.
– [Електронний ресурс] / Г. Городиловська. – Режим доступу до статті: http://www.lnu.
edu.ua/faculty/jur/movazmi/body/visnyk23/Statti_Horodylovska.htm.
5. ДП: Дипломатичний протокол [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті:
– http://uk.wikipedia.org/wiki/Дипломатичний_протокол.
6. Карпчук Н. П. Дипломатичне листування як засіб міжнародної комунікації [Електронний ресурс] / Н. П. Карпчук // Вісник Волинського національного університету
імені Лесі Українки : статті. – Луцьк, 2008. – Випуск 6. Розділ 1. Актуальні проблеми
міжнародних відносин. – Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua/portal
/natural/Nvvnu/misnarod_vidnos/2008_6/R1/3.pdf.
7. Кожетева А. С. Норма как признак институциональности дипломатического
дискурса (на примере дипломатической переписки на французском языке) [Текст] и
[Электронный ресурс] / А. С. Кожетева // Вестник Иркутского государственного лингвистического университета. Серия: Филология. – 2009. – № 3 (7). – Режим доступа к
статье: ru/-1-2012/philology/kozheteva.pdf (0,5 п. л.).
8. Кожетева А. С. Экспертное сообщество в дипломатическом дискурсе [Текст]
/ А. С. Кожетева // Коммуникация в социально-гуманитарном знании, экономике и
образовании : материалы III международной научно-практической конференции.
– Минск: БГУ, 2012.
9. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. – К.: Юніверс, 2003.
10. Михалькевич Г. Н. Документы дипломатической переписки [Текст] и [Электронный ресурс] / Г. Н. Михалькевич // Основы дипломатии : контролируемая самостоятельная работа. – Минск: НОООО "БИП-С", 2004. – Режим доступа к статье:
http://lib.rushkolnik.ru/text/2464/index-1.html.
11. Мовлення [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://uk.wikipedia.
org/wiki/Мовлення#.
12. Науменко А. М. Дискусії про текст у сучасній філології [Електронний ресурс]
/ А. М. Науменко // Наукові записки. Актуальні проблеми дослідження текстів. – Серія:
філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010.
– Випуск 89 (5). – Режим доступу до статті: http://www2.kspu.kr.ua/inmov/download
/nz_2010_5.pdf.
13. ОДС: Офіційно-діловий стиль [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті:
– http://uk.wikipedia.org/wiki/Офіційно-діловий_стиль.
190
14. Пономаренко О. В. Мовлення дипломатів vs дипломатичний дискурс [Текст]
/ О. В. Пономаренко // Мовні і концептуальні картини світу : Збірник наукових праць.
– Київ: ВПЦ Київський університет, 2011. – Випуск 37.
15. Поворознюк Р. В. Лінгвокультурологічні особливості протокольних промов у
оригіналі та перекладі (на матеріалі українських та американських текстів) : дис... кандидата філол. наук : 10.02.16 [Електронний ресурс] / Поворознюк Роксолана Владиславівна. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.
– Режим доступу до дисертації : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31904.html.
16. Програма з теорії і практики перекладу (англійська та німецька мова) [Текст]
/ В. І. Карабан, В. Д. Радчук, Л. В. Коломієць. – Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 1999.
17. ПСМ: Публіцистичний стиль мовлення [Електронний ресурс]. – Режим доступу
до статті: – http://uk.wikipedia.org/wiki/Публцистичний_стиль_мовлення.
18. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія [Текст]
/ О. О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-Київ, 2006.
19. Терентий Л. М. Основные черты дипломатического дискурса [Элетронный ресурс] / Терентий Л. М. // Сборник научных статей. Филологические науки, № 9. Этно-,
социо- и психолингвистика. – М., 2011. – Режим доступа к статье: http://www.rusnauka.
com/29_DWS_2011/Philologia/9_95680.doc.htm.
20. Тименко Л. О. Розвиток лексики офіційно-ділового стилю української мови на
початку ХХ ст. (1917-1933 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол.
наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" [Текст] і [Електронний ресурс] / Л. О. Тименко.
– К., 2007. – http://referatu.com.ua/referats/7569/174112.
21. Фельтхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата [Текст] / Ральф Джордж Фельтхэм ; [пер. з англ. (7-е издание: Feltham R.G. Diplomatic Handbook. London and New
York, 1998) В. Е. Улаховича. – 4-е издание.]. – Минск: ООО "Новое знание", 2004.
22. Functional Styles of the English Languagе. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до статті: http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source
=web&cd=1&ved=0CC8QFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.novsu.ru%2Ffile %2F5008
&ei=BrmjUdj7A8j2O7bkgLAL&usg=AFQjCNFZ4AJCbGeH5b41rkH04PKLV0IjQQ&sig
2=v_8lAgzNRLQwj-g7v1ZvGQ&bvm=bv.47008514,d.ZWU.
23. Style [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: https://en.wikipedia.
org /wiki/Style.
O. Ponomarenko, Candidate of Sciences in Philology
Kyiv National Taras Shevchenko University (Ukraine)
Place of diplomatic discourse among the functional styles
The inherence of partially convergent and partially divergent characteristics of
the five traditional functional styles to the diplomatic discourse is ascertained in the
article. It is proposed to single out and determine the diplomatic discourse as a
separate inter-style formation.
Operating in different spheres of social life and being used for various
communicative purposes and goals, language and speech acquire typical stylistic
191
features. The concept of style today is one of the most important for modern
linguistics. It combines linguistic units according to their functional purpose in
certain structures. The style in linguistic is the study and interpretation of texts from
a linguistic perspective. In sociolinguistics it is determined as variation in language
use to which social meanings are attributed. The number and structure of functional
styles depend on the importance of the literary standard of a language in the social,
political, public, scientific and cultural life of the nation.
Functional style is a subsystem of language having its own peculiar features in
what concern vocabulary means, syntactical constructions, phonetics, etc. Its
appearance and existence is connected with the specific conditions of
communication in different spheres of human life. According to I.R. Galperin, a
functional style of language is a system of interrelated language means which
serves a definite aim in communication being the product of the task set by the
author of the message.
In the Ukrainian linguistics it's agreed to distinguish five functional styles:
official, journalistic, scientific, artistic and colloquial. However, recently, due to
the increasing weight of communicative linguistics and stylistics, these styles
interact in various areas of communication. The trend changes the overall picture of
style system of the language under research. Nowadays, linguists distinguish
different spheres of communication (politics, religion, law, economics, diplomacy,
etc.) to study the functioning of language and speech means in them. Thus, the
problem of style definition increases as genre diversity is growing and terms
describining the phenomenon are multiplying very quickly. Now it is also reffered to
as "types of discourse", "discourse(s)", "substyles", "subsystem", "professional
(specific) style or language", etc. So, elaborating a precise definition of a functional
style as well as determination of the place and the role of discourses like the
diplomatic one within or outside this frame becomes one of the most important tasks
for current linguistic and stylistic studies in general, and for the future revision of
the functional styles theory, in particular.
In this regard, the results of our research showed some yet undescribed facts,
that seem to give a new look at the diplomatic discourse determintion, classification
and establishing its main features.
Considering that today the diplomatic discourse possesses already the sufficient
set of features to be determined as an independent type of discourse, we analized the
intersection of its main characteristics with corresponding typical features of the
five classic functional styles which were traditionally distinguished.
Consequently, we arrived at the conclusion that in the current linguistic paradigm
the diplomatic discourse can not be any longer determined only as part of the official
style (or as its substyle) or within the institutional discourse, as it contradicts to its main
principal: that of equality of the participants. On the other hand, the results of our
colleagues' investigation show that, for esample, the journalistic style was already
determined as a synthesis of scientific, official, artistic and colloquial styles. It proves
the existence of non dogmatic approach to style definition in current linguistics. In this
trend we would like to state our conclusion that the diplomatic discourse, actually, has
some – but not all – features of each traditionally distinguished style as well as of
those of various discourses (the manifstation of interdiscoursivity). In other words, the
192
diplomatic discourse possesses some intrinsic inherent – partially convergent and
partially divergent – features and caracteristics of all (five) traditional funcional
styles. As a hypothesis for future research and linguistic discussion, we propose to
single out the diplomatic discourse as an inter (trans-) stylistic entity (formation) or an
indipendent style. The possible large acceptation of this statement could eliminate the
existing terminological pluralism and help to elaborate the only definition of the notion
and the term to decribe it.
Keywords: diplomatic discourse, functional styles, partially convergent and
partially divergent features.
О. В. Пономаренко, канд. филол. наук
Место дипломатического дискурса среди функциональных стилей
В статье констатируется присущность дипломатическому дискурсу парциально
конвергентных и парциально дивергентных характеристик пяти традиционных функциональных стилей. Предлагается выделить и определить дипломатический дискурс
как отдельное межстилевое образование.
Ключевые слова: дипломатический дискурс, функциональные стили, парциально конвергентные и парциально дивергентные характеристики.
О. В. Пономаренко, канд. філол. наук
Місце дипломатичного дискурсу серед інших функціональних стилів
У статті констатується притаманність дипломатичному дискурсу парціально конвергентних і парціально дивергентних характеристик п'яти традиційних
функціональних стилів. Пропонується виокремити й визначити дипломатичний
дискурс як окреме міжстильове утворення.
Ключові слова: дипломатичний дискурс, функціональні стилі, парціально конвергентні та парціально дивергентні характеристики.
UDC 811.14'06:81'42:81'276.6:34
А. Stolyarova, διδάκτωρ φιλολογικών επιστημών
Εθνικό Πανεπιστήμιο Κιέβου "Ταράς Σεβτσένκο" (Κίεβο της Ουκρανίας)
ΠΡΑΓΜΑΤΟΛΟΓΙΚΟΙ ΠΑΡΑΓΟΝΤΕΣ ΣΤΗ ΧΡΗΣΗ
ΤΩΝ ΓΡΑΜΜΑΤΙΚΩΝ ΚΑΤΗΓΟΡΙΩΝ ΤΟΥ ΡΗΜΑΤΟΣ
ΣΤΑ ΝΕΟΕΛΛΗΝΙΚΑ ΝΟΜΟΘΕΤΙΚΑ ΚΕΙΜΕΝΑ
Στο παρόν άρθρο εξετάζονται οι ιδιαιτερότητες λειτουργίας των ρηματικών
κατηγοριών της έγκλισης, διάθεσης και του χρόνου στα νεοελληνικά νομοθετικά
κείμενα. Η έρευνα διεξάγεται στο πλαίσιο της πραγματολογικής προσέγγισης.
Η συγγραφέας εξετάζει τις διαφορές στη λειτουργία των εν λόγω γραμματικών
193
κατηγοριών σε διαφορετικά είδη των νομοθετικών κειμένων και εξηγεί τους
λόγους των διαφορών αυτών.
Λέξεις-κλειδιά: νομοθετικό κείμενο, κώδικας, γραμματική κατηγορία,
έγκλιση, χρόνος, διάθεση, επιτελεστική γλωσσική πράξη.
Εδώ και μερικές δεκαετίες τα κείμενα του ύφους των
επιχειρηματικών εγγράφων, στα οποία ανήκουν μεταξύ άλλων τα
νομοθετικά και δικονομικά κείμενα, βρίσκονται στο επίκεντρο της
επιστημονικής διερεύνησης των γλωσσολόγων, γεγονός που
μαρτυρείται και επιβεβαιώνεται από τον αριθμό των μελετών που
έχουν εκπονηθεί τόσο στην Ουκρανία ([Максимов 1984], [Круковський 1996], [Власенко 2001], [Круківська 2010]) όσο και στην
Ελλάδα ([Παπαρίζος 2002], [Σταμάτης 2005]) και άλλες ευρωπαϊκές
χώρες ([Телешев 2004], [Андрющенко 2005], [Пыж 2005]).
Σημειωτέον όμως ότι έως και πρόσφατα οι γλωσσικές και
υφολογικές ιδιαιτερότητες των νομικών κειμένων εξετάζονταν χωρίς
να υπολογίζεται η εξωγλωσσική πραγματικότητα ή με το να
υπολογίζεται ελάχιστα, με αποτέλεσμα μερικά γεγονότα απλώς να
δηλώνονται χωρίς να ερμηνεύονται και εξηγούνται. Η καθιέρωση
της επικοινωνιακής και πραγματολογικής προσέγγισης στα
γλωσσικά φαινόμενα στη σύγχρονη Γλωσσολογία έδωσε νέες
διαστάσεις στην επιστημονική διερεύνηση του εν λόγω τομέα. Υπό
το πρίσμα της παραπάνω προσέγγισης τα γλωσσικά χαρακτηριστικά
των νομοθετικών κειμένων καθώς και η ίδια η δομή τους άρχισαν να
θεωρούνται αποτέλεσμα εξωγλωσσικών παραγόντων.
Στο παρόν άρθρο σκοπό έχουμε να διερευνήσουμε και να
εξηγήσουμε τις ιδιαιτερότητες της λειτουργίας εγκλίσεων, χρόνων
και διαθέσεων των ρημάτων στα δημοτικά κείμενα των ελληνικών
νόμων. Οι εν λόγω ιδιαιτερότητες αποτελούν το αντικείμενο της
παρούσας έρευνας. Το αναλυόμενο υλικό περιλαμβάνει τα κείμενα
του Ποινικού Κώδικα, του Κώδικα Ποινικής Δικονομίας καθώς και
των Ειδικών Ποινικών Νόμων των τελευταίων 10 ετών (στο εξής –
ΠΚ, ΚΠΔ και ΕΠΝ αντίστοιχα). Ο όγκος του αναλυθέντος υλικού
ανέρχεται στις 1000 σελίδες.
1. Ρηματικές εγκλίσεις. Η μορφολογία των ρημάτων στα
αναλυόμενα κείμενα παρουσιάζει μια αρκετά περίεργη – εκ πρώτης
όψεως – τάση που είναι δύσκολο να ερμηνευθεί χωρίς να ληφθεί
υπ'όψη η επικοινωνιακή-πραγματολογική προσέγγιση των γλωσσικών
194
φοινομένων. Παρ'όλο που τα νομοθετικά κείμενα διατυπώνουν τους
κανόνες κοινωνικής συμπεριφοράς και περιέχουν οδηγίες τόσο για
τους φορείς της Εξουσίας όσο και τους κοινούς πολίτες, είναι σχεδόν
αδύνατο να βρεθούν εκεί ρηματικοί τύποι στην Προστακτική
έγκλιση. Η απόλυτη πλειοψηφία των ρημάτων σ'αυτά είναι
Οριστικής έγκλισης. Παραθέτουμε εδώ μερικά μόνο παραδείγματα
του φαινομένου:
Ποινή δεν επιβάλλεται παρά μόνο για τις πράξεις εκείνες για τις
οποίες ο νόμος την είχε ρητά ορίσει πριν από την τέλεσή τους [αρ. 1 ΠΚ].
΄Οποιος επαιτεί από φυγοπονία ή από φιλοχρηματία ή κατά
συνήθεια τιμωρείται με φυλάκιση μέχρι τριών μηνών [αρ. 407 ΠК].
΄Οταν η απόφαση σε ποινική δίκη εξαρτάται από άλλη ποινική δίκη
... η πρώτη αναβάλλεται ωσότου εκδοθεί αμετάκλητη απόφαση στη
δεύτερη δίκη [αρ. 59 КΠΔ].
Η αποκατάσταση ... διατάσσεται από το συμβούλιο εφετών στην
περιφέρεια του οποίου κατοικεί μόνιμα εκείνος που τη ζητεί [αρ. 531 КΠΔ].
Τα μεταφορικά μέσα ή ψυκτικοί χώροι που χρησιμοποιήθηκαν για
τη διάπραξη της ζωοκλοπής ή ζωοκτονίας ... κατάσχονται και
παραδίδονται στην πλησιέστερη Τελωνειακή Αρχή για τη φύλαξη μέχρι
την εκδίκαση της υπόθεσης [αρ. 5 ΕΠΝ 1300/1982].
Τα μνημεία καταγράφονται, τεκμηριώνονται και καταχωρούνται
στο Εθνικό Αρχείο Μνημείων που τηρείται στο Υπουργείο Πολιτισμού
[αρ.4 ΕΠΝ 3028/2002].
Σημειωτέον ότι η απουσία της Προστακτικής στα νομοθετικά
κείμενα δεν αποτελεί γνώρισμα μόνο ελληνικών κειμένων αλλά
χαρακτηρίζει εξίσου και τα εν λόγω κείμενα σε άλλες γλώσσες –
Γαλλική, Αγγλική κ.λπ. Το φαινόμενο αυτό το παρατήρησαν στο
πρώτο μισό του 20ου αι. οι ειδικοί στη Θεωρία του Δικαίου J. Ray,
R. Capitant, G. Motulsky. Το αναλύουν τη δεκαετία του '70 οι
Μ. Villey, G. Kalinowski, P. Amselek και το δηλώνουν ο Ρώσος
γλωσσολόγος – ερευνητής της νομικής γλώσσας A. Pigolkin και ο
΄Ελληνας νομικός Κ. Σταμάτης.
Οι πρώτοι ερευνητές απέτυχαν να δώσουν ικανοποιητική
εξήγηση του φαινομένου. ΄Ετσι, ο R. Capitant έγραψε: "Η Οριστική
και η Προστακτική είναι δύο εγκλίσεις ρημάτων. Η αντίφασηαντίθεση ανάμεσα στην Οριστική και την Προστακτική είναι
ανάμεσα σ' αυτό που υπάρχει και σ' αυτό που πρέπει να υπάρχει"
195
[Capitant 1928, 1]. Είναι αυτονόητο πως η δήλωση αυτή δε συνέβαλε
ουδαμώς στην εξήγηση του φαινομένου. Ο J. Ray αντίθετα έβλεπε την
αιτία της επικράτησης της Οριστικής στους νόμους στο ότι τα κείμενα
των τελευταίων δεν περιέχουν τους ίδιους τους κανόνες Δικαίου αλλά
μόνο τις περιγραφές τους [Ray 1926, 45]. Η άποψή του αυτή δέχτηκε
σοβαρές επικρίσεις διότι αν οι κανόνες δεν περιέχονται ακόμη στους
νόμους τότε τίθεται το ερώτημα αν υπάρχουν καθόλου.
Ο G. Motulsky προτείνει τη δική του εκδοχή σύμφωνα με την οποία ο
Νομοθέτης τείνει να διατυπώνει τους κανόνες Δικαίου με ευφημιστική
μορφή [Motulsky 1948, 13]. Σ'αυτή την εξήγηση υπάρχει κάποια δόση
αλήθειας γιατί πράγματι η προτροπή μπορεί να εκφράζεται έμμεσα.
Η εξήγηση αυτή μας πλησιάζει στην κατανόηση της αιτίας του
φαινομένου αλλά δεν επαρκεί.
Την καλύτερη λύση κατά την άποψή μας προβάλλει η θεωρία των
επιτελεστικών πράξεων του J. Austin [Austin 1962], η θεωρία των
γλωσσικών πράξεων του J. Searle [Searle 1969] και η ερμηνεία τους
από άλλους ειδικούς, ιδίως από τους ειδικούς στον τομέα της
Φιλοσοφίας του Δικαίου. Ανάμεσα στους τελευταίους οι ιδέες του
J. Austin και του J. Searle έχουν ιδιαίτερη αποδοχή επειδή το να
πραγματοποιείται κάτι με τη βοήθεια των λέξεων είναι άμεση
επιδίωξη του Δικαίου. Οι ειδικοί στη Φιλοσοφία του Δικαίου έχουν
χωριστεί σε δύο στρατόπεδα ανάλογα με το πώς ερμηνεύουν τη
σχέση ανάμεσα στις δύο θεωρίες. Η πρώτη ομάδα θεωρεί ότι
επιτελεστικές πράξεις αποτελούν ένα από τα είδη γλωσσικών
πράξεων, ενώ οι οπαδοί της δεύτερης βλέπουν τις δύο θεωρίες ως
εντελώς ανεξάρτητες τη μία από την άλλη. Αυτό σημαίνει ότι
κατ'αυτούς κάθε γλωσσική πράξη μπορεί να χαρακτηρίζεται από
επιτελεστικότητα εάν πληρούνται ορισμένοι-συγκεκριμένοι όροι
[Grzegorczyk 1986, 171].
Κατά τη γνώμη μας ακριβώς η άποψη της επιτελεστικότητας ως
ειδικού γνωρίσματος μιας γλωσσικής πράξης μας επιτρέπει να
κατανοήσουμε γιατί η διατύπωση των κανόνων Δικαίου στα
νομοθετικά κείμενα γενικά και στα κείμενα Ελληνικών Νόμων
συγκεκριμένα γίνεται στην Οριστική έγκλιση. Κάθε γλωσσική πράξη
μπορεί να συνιστά επιτελεστική πράξη εάν εκφωνηθεί υπό ορισμένες
συνθήκες και από ορισμένα άτομα. Στους Κώδικες ή στους Ειδικούς
Νόμους ο Νομοθέτης διατυπώνει τους κανόνες συμπεριφοράς,
196
προσδίδει στα υπάρχοντα αντικείμενα ή φαινόμενα νομικό
χαρακτήρα ή ακόμα διατυπώνει την ύπαρξη στη νομική
πραγματικότητα αντικειμένων που δεν υπάρχουν στη φύση – με
άλλα λόγια δημιουργεί μια "νέα πραγματικότητα", τη λεγόμενη
Νομική πραγματικότητα. Εξ ού μπορούμε να συμπεράνουμε ότι κάθε
νομοθετική πράξη αποτελεί επιτελεστική πράξη, πιο συγκεκριμένα τη
νομική επιτελεστική πράξη η οποία αντίθετα από τα άλλα είδη
επιτελεστικών χαρακτηρίζεται από την αντικειμενικότητα και
καθολικότητα: όλοι οι κανόνες της είναι υποχρεωτικοί προς τήρηση
και σε αντίθετη περίπτωση επισύρουν έννομες συνέπειες. Η ισχύς των
κανόνων Δικαίου που περιέχονται στους συγκεκριμένους νόμους
καθορίζεται και τονίζεται από την εισαγωγική, καθαρώς επιτελεστική
φράση η οποία εισάγει ολόκληρο το κείμενο, το καθιστά επιτελεστικό
και περιέχει ένα από τα επιτελεστικά ρήματα, συνήθως αποφασίζω
στο πρώτο πρόσωπο πληθυντικού. Παραθέτουμε εδώ την εισαγωγική
φράση του ΠΚ Ελλάδας:
Ο πρόεδρος της Ελληνικής Δημοκρατίας έχοντας υπ'όψη τις
διατάξεις του άρθρου 36 παρ.2 εδ.2 και 3 (ΦΕΚ 182 Α'), με πρόταση
του Υπουργού Δικαιοσύνης αποφασίζουμε:
Το κείμενο του Ποινικού Κώδικα, όπως ήδη ισχύει και
μεταγλωττίστηκε στη δημοτική από την επιτροπή του άρθρου 36 παρ.1
του ν. 1406/83, έχει ως εξής:
Παρόμοια φράση εισάγει το κείμενο του ΚΠΔ και των Ειδικών
Ποινικών Νόμων.
Αν λάβουμε υπόψη μας ότι η εισαγωγική φράση κάθε
νομοθετικού κειμένου το καθιστά νομική επιτελεστική πράξη,
γίνεται σαφέστατο ότι είναι περιττή η διατύπωση των κανόνων
Δικαίου στην Προστακτική, επειδή έτσι το κείμενο θα
χαρακτηριζόταν από περιττή κατηγορηματικότητα και αμεροληψία.
2. Χρονικοί τύποι του ρήματος. Η ευρεία χρήση του Ενεστώτα
αποτελεί γενικώς εγνωσμένο χαρακτηριστικό των κειμένων του
ύφους των επιχειρηματικών εγγράφων. Η ανάλυση των κειμένων του
ΠΚ, ΚΠΔ και Ειδικών Ποινικών Νόμων που εκπονήσαμε,
καταδεικνύει τη χρήση όλων σχεδόν των χρονικών τύπων. Ο πιο
εύχρηστος όμως είναι ο Ενεστώτας. Σύμφωνα με τους υπολογισμούς
μας στον ΠΚ το 54 % των ρημάτων είναι στον Ενεστώτα, ενώ στο
κείμενο του ΚΠΔ ο αριθμός των ενεστωτικών τύπων ανέρχεται στο
197
90 %. Την κυριαρχία των τύπων του Ενεστώτα στον ΚΠΔ την
αποδίδουμε στο ότι σ'αυτόν διατυπώνονται κυρίως οι Αρχές και οι
κανόνες της Δικονομικής διαδικασίας, με αποτέλεσμα οι τύποι του
Ενεστώτα να πλειοψηφούν όχι μόνο στις κύριες αλλά και στις
δευτερεύουσες προτάσεις. Στον ΠΚ αντίθετα κυριαρχεί η περιγραφή
των περιστάσεων. Γι'αυτό το λόγο αν και στις κύριες προτάσεις
έχουμε τον Ενεστώτα, στις δευτερεύουσες απαντώνται συχνά και
άλλοι χρονικοί τύποι. Η χρήση τους επιτρέπει στο Νομοθέτη να
διευκρινίσει πότε έγιναν οι πράξεις, τί προηγείτο τίνος, κ.λπ.
΄Αφθονες δευτερεύουσες συμβάλλουν στην αύξηση του ποσοστού
και άλλων χρονικών τύπων.
Αν χορηγήθηκε αμνηστία, χάρη, αναστολή δίωξης, απόλυση υπό
όρο ή επήλθε παραγραφή ή αφέθηκε οπωσδήποτε η ποινή για ένα ή
περισσότερα από τα εγκλήματα που συρρέουν και των οποίων οι
ποινές προσμετρήθηκαν κατά τις διατάξεις των προηγούμενων
παραγράφων, εξακολουθεί η εκτέλεση των υπόλοιπων ποινών ...
[αρ. 94 παρ. 3 ΠК].
Ανάλογοι υπολογισμοί χρονικών τύπων στους Ειδικούς
Ποινικούς Νόμους δείχνουν ότι το ποσοστό των ενεστωτικών τύπων
στους τελευταίους είναι όμοιο με του ΚΠΔ και ανέρχεται στο 90 %.
Αξίζει να τονίσουμε όμως ότι η κυρίαρχη θέση του Ενεστώτα στα
αναλυόμενα νομοθετικά κείμενα δεν καθορίζεται μόνο από την
ποσοτική πλειοψηφία των τύπων του αλλά περισσότερο από την
ποιοτική ανωτερότητά τους, που τονίζεται και από το γεγονός ότι
απαντώνται στις περισσότερες κύριες προτάσεις. ΄Ετσι, μπορεί να
ισχυριστεί κανείς πως τα κείμενα των Νόμων είναι γραμμένα στον
Ενεστώτα. Χρησιμοποιώντας αυτό το χρόνο των ρημάτων ο
Νομοθέτης – πρώτον– τονίζει την ισχύ των σχετικών κανόνων
Δικαίου κάθε φορά που το διαβάζει ο παραλήπτης, επειδή τους
διατυπώνει ως κάτι που υφίσταται στο παρόν. Δεύτερον, η χρήση
του Ενεστώτα επιτρέπει στον Συντάκτη των νόμων να αποφεύγει
δεοντολογικά στοιχεία, τροπικά ρήματα (οφείλει, πρέπει κ.λπ.) γιατί
χάρη στον Ενεστώτα το περιεχόμενο των κανόνων παρουσιάζεται ως
κάτι αντικειμενικό, κάτι που υπάρχει ανεξάρτητα από τη θέλησή μας
και δεν μπορεί να αλλάξει.
3. Διάθεση των ρημάτων. Ως γνωστόν, το ύφος των επιχειρηματικών
εγγράφων χαρακτηρίζεται από υψηλή συγκέντρωση ρημάτων στην
198
παθητική διάθεση. Το γεγονός αυτό οφείλεται σε πολλούς
παράγοντες. Πρώτον, η χρήση της παθητικής φωνής στα ρήματακατηγορούμενα αποβλέπει στο να καταστήσει τα νομοθετικά κείμενα
απρόσωπα, γενικά και αντικειμενικά, επιτρέποντας στον Συντάκτη
τους να μην αναφέρει το υποκείμενο (agent) των ενεργειών – ούτε
τους αρμόδιους φορείς της Εξουσίας, ούτε τα φυσικά πρόσωπα ως
υποκείμενα Δικαίου.
Η ποινή που εκτίθηκε ολικά ή μερικά στην αλλοδαπή, αν
επακολουθήσει καταδίκη στην ημεδαπή για την ίδια πράξη, αφαιρείται
από την ποινή που επέβαλαν τα ελληνικά δικαστήρια [αρ. 10 ΠΚ].
Με φυλάκιση μέχρι έξι μηνών τιμωρείται όποιος παραβιάζει τους
περιορισμούς που του έχουν επιβληθεί νόμιμα στην ελευθερία της
διαμονής και τις σχετικές υποχρεώσεις του [αρ. 182 ΠК].
Οι ένορκοι που κληρώθηκαν για την σύνοδο καλούνται με κλήση
να εμφανιστούν στους τακτικούς δικαστές του μεικτού ορκωτού
δικαστηρίου ... [αρ. 387 παρ. 1 ΚΠΔ].
Αν οι αντιρρήσεις προβληθούν εμπρόθεσμα σύμφωνα με το άρθρο
415, η απόφαση που εκδόθηκε ανατρέπεται, και η υπόθεση εισάγεται
για να συζητηθεί με την κοινή διαδικασία ... [αρ. 416 παρ. 1 КПΔ].
Οι αξιόποινες πράξεις που αναφέρονται στο άρθρο 1 παρ. 1 του
νόμου αυτού παραγράφονται με συμπλήρωση πέντε ετών από την ημέρα
που τελέστηκαν. Η προθεσμία της παραγραφής ... αναστέλλεται μόνο στις
εξής περιπτώσεις: α) όσο διαρκεί η βουλευτική περίοδος κατά την οποία
τελέστηκε η πράξη, εκτός αν στο μεταξύ εκδόθηκε η απόφαση του
άρθρου 6 παρ. 2 του νόμου αυτού ... [αρ. 3 ΕΠΝ 3126/2003].
΄Οπως προκύπτει από τα παραπάνω παραδείγματα ο Νομοθέτης
εστιάζει την προσοχή μας στις ενέργειες, διαδικασίες καθώς και τις
συνθήκες στις οποίες λαμβάνουν αυτές χώρα. Για το λόγο αυτό η
πληροφορία για το ποιός ενεργεί (agent) είναι δευτερεύουσα,
φαίνεται περιττή και παραλείπεται εύκολα με τη χρήση της
παθητικής διάθεσης.
Οι υπολογισμοί μας καταδεικνύουν ότι στον ΠΚ τα ενεργητικά
ρήματα αποτελούν το 43 % όλων των ρηματικών τύπων, ενώ τα
παθητικά κυμαίνονται γύρω στο 56 %˙ στον ΚΠΔ – 48 % και 52 %
αντίστοιχα. ΄Οπως βλέπουμε τα παθητικά ρήματα συγκροτούν πάνω
από το ήμισυ του αριθμού των ρημάτων στα υπό ανάλυση κείμενα.
Αξίζει να τονίσουμε παράλληλα ότι στα πλαίσια του ΚΚ τα
199
παθητικά και τα ενεργητικά ρήματα δεν κατανέμονται ισομερώς.
Στην πορεία της έρευνάς μας εντοπίσαμε ότι στο Γενικό μέρος του
ΠΚ τα παθητικά ρήματα ανέρχονται σε 74 % στο συνολικό αριθμό
των ρηματικών τύπων, ενώ οι ενεργητικοί τύποι κυμαίνονται γύρω
στο 20 %. Αντίθετα, στο Ειδικό μέρος ο αριθμός των παθητικών
ρημάτων μειώνεται αισθητά από 74 % ως 39 %, ενώ τα ενεργητικά
ρήματα ανέρχονται στο 61 %. Η ανισομερής κατανομή των
ρηματικών τύπων στο ΠΚ οφείλεται στο γεγονός ότι στο Γενικό
μέρος διατυπώνονται οι Γενικές Αρχές του ελληνικού Ποινικού
Δικαίου και προβάλλονται ορισμοί αρκετών νομικών εννοιών και
θεσμών. ΄Αρα υποκείμενα των προτάσεων είναι οι νομικοί όροι –
μονολεκτικοί ή πολυλεκτικοί, γεγονός που προϋποθέτει την
παθητική διάθεση των ρημάτων-κατηγορουμένων.
Οι ελληνικοί ποινικοί νόμοι εφαρμόζονται και για την πράξη που
χαρακτηρίζεται από αυτούς ως κακούργημα ή πλημμέλημα και που
τελέστηκε στην αλλοδαπή από ημεδαπό, αν η πράξη αυτή είναι
αξιόποινη και κατά τους νόμους της χώρας στην οποία τελέστηκε ή αν
διαπράχθηκε σε πολιτειακά ασύντακτη χώρα [αρ. 6 παρ. 1 ΠК].
΄Οπως φαίνεται από το παραπάνω παράδειγμα, από τα έξι ρήματα
αυτής της πρότασης μόνο το ρήμα είναι είναι στην ενεργητική διάθεση.
Αν εξετάσουμε το Ειδικό μέρος, θα δούμε ότι επικρατούν σ'αυτά
οι αναφορικές ονοματικές δευτερεύουσες προτάσεις που εισάγονται
με το σύνδεσμο όποιος. Με άλλα λόγια η γενική φόρμουλα των
προτάσεων αυτού του μέρους είναι "΄Οποιος πράττει αυτό τιμωρείται
έτσι". Επομένως στις δευτερεύουσες προτάσεις κυριαρχούν ομογενή
κατηγορούμενα στην ενεργητική διάθεση, με τη βοήθεια των οποίων
περιγράφονται οι πράξεις που έχουν ποινικοποιηθεί. Και μόνο το
κατηγορούμενο των κύριων προτάσεων εκφράζεται από το παθητικό
ρήμα (τιμωρείται).
΄Οποιος με πρόθεση νοθεύει, καταστρέφει ή κρύβει έγγραφα ή
άλλα αντικείμενα που μπορούν να χρησιμεύσουν για την απόδειξη
δικαιωμάτων ή την υποστήριξη συμφερόντων του ελληνικού κράτους ή
συμμάχου του απέναντι σε άλλο κράτος, τιμωρείται με κάθειρξη
[αρ. 150 ΠΚ].
Ανάλογοι υπολογισμοί των ρηματικών τύπων στους Ειδικούς
Ποινικούς Νόμους δείχνουν ότι το ποσοστό των παθητικών ρημάτων
σ'αυτούς πλησιάζει το αντίστοιχο ποσοστό τους στους Κώδικες και
200
αποτελεί λίγο περισσότερο από το 50%. Εκτός απ' αυτό, όπως και
στον ΠΚ, παρατηρείται δυσαναλογία των ενεργητικών και
παθητικών τύπων στο πρώτο και στο δεύτερο μέρος των κειμένων.
Αυτό συμβαίνει γιατί η δομή των Ειδικών Νόμων μοιάζει με τη δομή
του ΠΚ. Το πρώτο μέρος τους περιέχει γενικές αρχές διεξαγωγής
μιας έννομης διαδικασίας ενώ το δεύτερο περιγράφει κυρώσεις για
παραβάσεις των σχετικών διατάξεων. Πιο κάτω παραθέτουμε δύο
άρθρα του ΕΠΝ 3028/2002:
Αρθρο 4. Εθνικό Αρχείο Μνημείων.
1. Τα μνημεία καταγράφονται, τεκμηριώνονται και καταχωρούνται
στο Εθνικό Αρχείο Μνημείων, που τηρείται στο Υπουργείο Πολιτισμού.
2. Με προεδρικό διάταγμα, που εκδίδεται με πρόταση του
Υπουργού Πολιτισμού, ρυθμίζεται η οργάνωση ... του Εθνικού Αρχείου
Μνημείων και προσδιορίζονται ο τρόπος καταγραφής των μνημείων,
ο τρόπος προστασίας των δεδομένων ....
Αρθρο 56. Φθορά μνημείου.
΄Οποιος καταστρέφει, βλάπτει, ρυπαίνει ... ή αλλοιώνει τη μορφή
μνημείου ... ή πολιτιστικού αγαθού ..., τιμωρείται με φυλάκιση
τουλάχιστον δύο ετών.
Αξίζει να σημειώσουμε ότι η έννοια της Παθητικότητας στα υπό
ανάλυση κείμενα δεν εκφράζονται μόνο με τα παθητικά ρήματα
αλλά και με τη βοήθεια άλλων παθητικών ρηματικών τύπων όπως οι
μετοχές – του Ενεστώτα, Αορίστου και Παρακειμένου, οι οποίες
απαντώνται τόσο στους Ποινικούς Νόμους όσο και στους Κώδικες.
Στα πρωτότυπα όμως κείμενα των Κωδίκων καθώς και των
Ποινικών Νόμων των συνταχθέντων στην καθαρεύουσα οι
παραπάνω μετοχές χρησιμοποιούνταν πολύ ευρέως, συμβάλλοντας
στο να αποφευχθούν οι περιττές δευτερεύουσες και να τηρηθεί η
αρχή της λακωνικότητας των Νόμων. Στα δημοτικά κείμενα των
κωδίκων και Ειδικών Νόμων αντίθετα διατηρήθηκαν σχεδόν
αποκλειστικά στην ορολογία. Ουσιαστικοποιημένες παθητικές
μετοχές παίζουν το ρόλο των όρων εκφράζοντας ως επί το πλείστον
το νομικό καθεστώς των υποκειμένων Δικαίου (ο ανακρινόμενος,
ο απολυόμενος, ο αποφυλακιζόμενος, ο κατηγορούμενος, ο εκζητούμενος;
ο καταδικασμένος, ο φυλακισμένος; ο αδικηθείς, ο ζημιωθείς). Μη
ουσιαστικοποιημένες παθητικές μετοχές αποτελούν κατά κανόνα
μέρος των πολυλεκτικών νομικών όρων, περιγράφουν ένα
201
ουσιαστικό: η εκτιόμενη ποινή, η ανασταλείσα ποινή, ο απελαθείς
αλλοδαπός, η προξενηθείσα ζημία κ.λπ.
Εκτός από τις μετοχές η παθητική σημασία εκφράζεται και με τη δομή
"γίνομαι + ρηματικό επίθετο σε -τος", που χρησιμοποιείται όταν
χρειάζεται να σχηματιστεί η παθητική διάθεση των αποθετικών ρημάτων:
Στη δικαιοδοσία των ελληνικών ποινικών δικαστηρίων δεν
εμπίπτουν: ... στ) ΄Ολα τα άλλα πρόσωπα που απολαμβάνουν το
προνόμιο της ετεροδικίας με βάση είτε συμβάσεις που έχουν συναφθεί
με άλλα κράτη είτε διεθνή έθιμα που γίνονται αποδεκτά από όλα τα
κράτη [αρ. 2 КПΔ].
Τι πρέπει να περιέχει και πότε είναι παραδεκτή η αίτηση [αρ. 17 КПΔ].
Η συγκριτική μελέτη των κωδίκων στη δημοτική και την
καθαρεύουσα καταδεικνύει ότι η παθητική σημασία στα δημοτικά
κείμενα έχει κατά κύριο λόγο ρηματική έκφραση ενώ στα κείμενα
που συντάχθηκαν στην καθαρεύουσα η εκφρασή της αποδιδόταν πιο
συχνά με μετοχές.
Συνοψίζοντας όσα έχουν λεχθεί παραπάνω αξίζει να αναφέρουμε
τα εξής.
Πρώτον, η κυριαρχία της Οριστικής έγκλισης των ρημάτων στα
νομοθετικά κείμενα οφείλεται στο γεγονός ότι αυτά αποτελούν
επιτελεστικές πράξεις γιατί έχουν επιβληθεί υπό ιδιαίτερες
συνθήκες. Η ισχύς των κανόνων Δικαίου οι οποίοι εκφράζονται με
αυτά καθορίζεται από τις εισαγωγικές φράσεις με επιτελεστικά
ρήματα. ΄Ετσι, δεν υπάρχει ανάγκη να υπερφορτώνονται τα κείμενα
από άφθονες προστακτικές.
Δεύτερον, η μελέτη μας επέτρεψε να εντοπίσουμε ανισοκατανομές
και ανισορροπίες στο ποσοστό των χρονικών τύπων των ρημάτων
που απαντώνται στα αναλυόμενα κείμενα. Οι ενεστωτικοί τύποι
πλειοψηφούν όχι μόνο ποσοτικά αλλά και κατισχύουν ποιοτικά,
εφ' όσον απαντώνται στις περισσότερες κύριες προτάσεις. Η χρήση
του Ενεστώτα επιτρέπει στο Νομοθέτη να παρουσιάσει τους κανόνες
Δικαίου ως κάτι που υπάρχει εξακολουθητικά στο παρόν και δεν
εξαρτάται από τη θέλησή μας.
Τέλος, το ποσοστό των παθητικών ρημάτων, που συνιστούν
συνολικά περισσότερο από το 50% όλων των ρηματικών τύπων και
διασφαλίζουν την αντικειμενικότητα και τον απρόσωπο χαρακτήρα
202
των νομοθετικών κειμένων, κυμαίνεται ανάλογα με το πού
βρίσκονται (αρχή, τέλος) μέσα στο κείμενο.
Η παρούσα μελέτη δε διεκδικεί την διεξοδικότητα και στη
συνέχεια θα μπορούσε να γίνει μια συγκριτική μελέτη των
ανομοιοτήτων στη χρήση των εγκλίσεων, χρόνων και φωνών στα
νομοθετικά και δικονομικά κείμενα, μια ανάλυση των ιδιαιτεροτήτων
χρήσης τροπικών ρημάτων σε διάφορα γένη νομικών κειμένων.
ΒΙΒΛΙΟΓΡΑΦΙΚΈΣ ΠΗΓΈΣ
1. Андрющенко С. В. Коммуникативно-прагматическая структура высказываний в судебном диалоге (на материале английского языка) : дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" [Электронный ресурс] / С. В. Андрющенко ; Армавирский лингвистический университет. – Армавир, 2005. – 155 с. – Режим доступа к дисс. :
http://www.diss.rsl.ru.
2. Власенко М. С. Комунікативно-прагматичний аспект іспанського законодавчого тексту : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 "Романські мови" / М. С. Власенко ; Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001.
3. Круківська О. В. Лексико-граматичний і комунікативно-прагматичний
аспекти дефініцій у франкомовному законодавчому дискурсі : дис. на здобуття
наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 "Романські мови"
/ О. В. Круківська ; Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010.
4. Круковський В. І. Комунікативно-прагматичний аспект французьких законодавчих текстів (на матеріалі Цивільного кодексу Франції та інших юридичних текстів) : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05
"Романські мови" / В. І. Круковський ; Київськ. держ. лінгв. ун-т. – К., 1996.
5. Максимов С. Е. Прагматические и структурно-семантические особенности текста международного договора (на материале английского языка) : дисс.
на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские
языки" / С. Е. Максимов ; Киевск. пед. ин-т ин. яз. – К., 1984.
6. Пиголкин А. С. Особенности языка законодательства как особого стиля
литературной речи / А. С. Пиголкин // Учёные записки ВНИИ советского
законодательства. – Вып. 26. – М., 1972.
7. Пыж А. М. Функционально-прагматические и дискурсивные аспекты
использования английской юридической терминологии : дисс. на соискание
учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 "Германские языки" [Электронный ресурс] / А. М. Пыж ; Самарский гос. ун-т. – Самара, 2005.
– Режим доступа к дисс. : http://www.diss.rsl.ru.
8. Телешев А. А. Лингвопрагматические особенности французского законодательного дискурса : дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук :
спец. 10.02.05 "Романские языки" [Электронный ресурс] / А. А. Телешев ;
Нижегородский гос. лингв. ун-т им. Н. А. Добролюбова. – Нижний Новгород,
2004. – Режим доступа к дисс. : http://www.diss.rsl.ru.
203
9. Amselek P. Philosophie du droit et théorie des actes de langages / Paul
Amselek // Théorie des actes de langage, éthique et droit / Dir. P. Amselek. – Paris :
Presses Universitaires de France, 1986.
10. Austin J. L. How to Do Things with Words? / John L. Austin. – Oxford : Oxford
University Press, 1962.
11. Capitant R. Introduction à l'étude de l'illicite. L'impératif juridique, thèse de
doctorat en droit / René Capitant. – Paris, 1928.
12. Grzegorczyk Ch. L'impact de la théorie des actes de language dans le monde
juridique: essai de bilan / Ch. Grzegorczyk // Théorie des actes de langage, éthique
et droit / Dir. P. Amselek. – Paris : Presses Universitaires de France, 1986.
13. Kalinowski G. Sur les langages respectifs du legislateur, du juge et de la loi
/ G. Kalinowski // Archives de philosophie du droit – № 19. – Paris, 1974.
14. Motulsky H. Principes d'une réalisation méthodique du droit privé / H. Motulsky.
– Paris : Sirey, 1948.
15. Ray J. Essai sur la structure logique du Code civil français / Jean Ray. – Paris :
Felix Alcan, 1926.
16. Searle J. R. Speech Acts : An Essay in the Philosophy of Language
/ John R. Searle. – Cambridge, 1969. 17. Villey M. De l'indicatif dans le droit
/ M. Villey // Archives de рhilosophie du droit – № 19. – Paris, 1974.
18. Παπαρίζος Χ. Προσλεκτικοί ενδείκτες στον ελληνικό νομικό λόγο
/ Χ. Παπαρίζος // Μελέτες για την ελληνική γλώσσα. Πρακτικά της 22ης ετήσιας
συνάντησης του Τομέα Γλωσσολογίας της Φιλοσοφικής Σχολής του Α.Π.Θ. στις
27–29 Απριλίου 2001. – Α' τόμος. – Θεσσαλονίκη, 2002.
19. Ποινική νομοθεσία ΙΙ – Δίβιβλος : Ποινικός Κώδικας, Κώδικας Ποινικής
Δικονομίας / [επιμέλεια Ηλίας Γ. Αναγνωστόπουλος]. – Αθήνα : Δίκαιο και Οικονομία
– Π. Ν. Σάκκουλας, 2004.
20. Ποινικός Кώδικας και Ειδικοί Ποινικοί Νόμοι / [επιμέλεια Λάμπρος Μαργαρίτης,
Νίκος Παρασκευόπουλος]. – Αθήνα–Θεσσαλονίκη : Εκδόσεις Σάκκουλα, 2005.
21. Σταμάτης Κ. Μ. Η θεμελίωση των νομικών κρίσεων / Κώστας Σταμάτης.
– Αθήνα–Θεσσαλονίκη : Εκδόσεις Σάκκουλα, 2005.
Anna A. Stolyarova, Candidate of Sciences in Philology
Kyiv National Taras Shevchenko University (Ukraine)
Pragmatic Factors in the Use of Grammatical Categories of the Verb
in Modern Greek Legislative Texts
The aim of the present article is to study and to explain the peculiarities of the
functioning of the verb categories of mood, tense and voice in Modern Greek
legislative texts. The material examined includes the texts of the valid Greek
Criminal Code, the Code of Criminal Procedure as well as of Special Criminal
Laws of the past ten years. The research has been conducted on the basis of
communicative and pragmatic approach to the study of linguistic phenomena.
204
The conducted analysis has shown that most verb forms used in Modern Greek
legislative texts are of the Indicative Mood despite the fact that these texts contain
regulations that should be followed by everyone. Imperative Mood forms are
virtually absent from the texts in question. This peculiarity is difficult to explain if
we do not consider J. Searle's theory of speech acts and J. Austin's theory of
performatives. If these are viewed as separate theories, one can state that every
speech act can be characterised by performativity if it is pronounced (written) under
special circumstances. The introductory phrase of every Greek law is a classical
performative comprising a performative verb in the 1st person plural. To our mind,
it is this phrase that turns the whole text of Greek laws into a performative and
makes the use of imperatives and modal verbs superfluous.
The use of the Present Tense is viewed as one of the most prominent features of
the texts belonging to the style of official documents. In this respect Greek legislative
texts are not an exception to the rule. The conducted analysis has shown that the
dominance of Present Tense verb forms in Greek legislative texts is not only
quantitative but also qualitative as they constitute an absolute majority in the main
clauses. At the same time we have established the difference in the distribution of
Present Tense forms in the texts under analysis. In the Greek Criminal Code the
number of Present Tense verb forms is 54 % while in the Code of Criminal
Procedure it reaches 90 %. This can be explained by the fact that in the latter only
general rules of conducting the criminal procedure are formulated. As a result not
only the verbs in the main clauses are in the Present Tense but also those in most
subordinate clauses. In the former, on the contrary, the circumstances under which
criminal acts are committed, whole situations are described. For this reason in the
Criminal Code other tense forms are often used in subordinate clauses.
The wide use of Passive Voice forms is also considered as one of the dominant
features of the style of official documents. Our calculations support this statement.
In the Criminal Code passive verb forms reach 56 % out of all verb forms while in
the Code of Criminal Procedure they constitute only 52 %. Interestingly enough,
passive verb forms are not evenly distributed in the text of the Criminal Code. In the
General Part their concentration exceeds 74 % while in the Special Part it hardly
reaches 39 %. The reason for this is that in the General Part only the general and
abstract principles of Greek criminal legislation are formulated while in the Special
Part most articles follow the formula "The person who does this is punished in this
way". Given the fact that criminal acts are thoroughly described by active
homogeneous predicates, the concentration of passive verb forms in the Special Part
of the Criminal Code falls radically.
It should also be mentioned that passive meanings in Greek legislative texts are
expressed not only by passive verb forms but also by the verb γίνομαι ("to become") used
with a verbal adjective ending in -τος. Another way of expressing passive meanings is
using passive participles, some of which are a characteristic feature of the learned
language (the so-called katharevousa) and are rarely used in other functional styles.
The structure of Special Criminal Laws resembles that of the Criminal Code.
Therefore, the use of the verb forms in them is similar to that in the Criminal Code.
Key words: legislative text, code, grammatical category, mood, tense, voice,
performative.
205
А. А. Столярова, канд. филол. наук
Прагматические факторы использования грамматических категорий
глагола в новогреческих законодательных текстах
В статье рассматривается специфика функционирования глагольных категорий наклонения, времени и залога в законодательных текстах на новогреческом языке с коммуникативно-прагматических позиций. Устанавливаются
расхождения в их функционировании в различных видах законодательных
текстов и раскрываются причины данных различий.
Ключевые слова: законодательный текст, кодекс, грамматическая категория, наклонение, время, залог, перформатив.
А. А. Столярова, канд. філол. наук
Прагматичні чинники використання граматичних категорій
дієслова в новогрецьких законодавчих текстах
У статті розглядається специфіка функціонування дієслівних категорій
способу, часу та стану в законодавчих текстах новогрецькою мовою з комунікативно- прагматичних позицій. Встановлюються розбіжності в їх функціонуванні в різних видах законодавчих текстів і розкриваються причини даних
відмінностей.
Ключові слова: законодавчий текст, кодекс, граматична категорія, спосіб, час, стану, перформатив.
206
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА,
ПОРІВНЯЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА
ТА ФАХОВИЙ ПЕРЕКЛАД
UDC 81'25:101
Jean-Marie Prieur, docteur d'Etat, professeur
Université Paul Valéry, Montpellier (France)
TRADUCTION ET INTERPRÉTATION CHEZ FREUD*
Cet article analyse les nombreux usages du terme de 'traduction'
(Übersetzung) par Freud, qui y recourt le plus souvent pour indiquer le devenir
conscient de pensées inconscientes. En prenant appui sur un commentaire
établi du texte Freudien (J. Lacan, J. Derrida, J.M. Rey), il interroge la
dimension paradoxale de ces usages, au regard de cette notion fondamentale en
psychanalyse qu'est la notion d' 'interprétation'.
Mots-clés: traduction, incontient, Freud.
"Über" scande l'élaboration freudienne
Über particule mixte, séparable, inséparable, qui dit le passage de
la ligne, la traversée d'un espace, le pas au-delà d'une limite.
Applicable aussi bien à la dimension du temps qu'à celle de l'espace,
über scande l'élaboration Freudienne, s'y inscrit comme une de ses
marques privilégiées; über ne cesse, dans toutes ses combinaisons et
variations possibles de solliciter Freud.1
De nombreux termes sont construits sur la base de über
certains que Freud souligne überdeterminierung, überdeutung,
überbesetzung, übertragung, et qui vont prendre le statut de
concepts, d'autres moins remarqués, à l'usage "flottant", mais dont
la persistance en fait des indices de l'élaboration Freudienne:
überschreibung, übereinstimmung, übersetzung.
*Cet article constitue la version remaniée d'un texte intitulé "géographie" et
paru dans l'ouvrage dirigé par Marcel Scheidhauer Le symbolisme chez
Freud, Paris, ed Anthropos, 1994.
1
Cf. le commentaire de J. M. Rey, à propos de übersehen, "Des mots à
l’œuvre", "Et dans tous les "lieux" du corpus, la trace de l'über est lisible,
évidente, voir aveuglante, jusque dans les noms propres", p. 28 et sq.
207
Soit un mot "übersetzung" qui n'a dans le texte de Freud, ni la
position, ni le statut d'un concept, "übersetzung construit comme
"übersetzen", qui signifie lorsque la particule est inséparable
"traduire", et lorsque über se détache, "passer de l'autre côté",
franchir"; übersetzung, qui fait partie intégrante du vocabulaire
Freudien s'offre (peut-être trop) facilement à traduire comme
"traduction", mais, son emploi si constant et si lâche chez Freud,
déconcerte par son indétermination, ne va pas de soi, ne dit rien
quant à la traduction. Traduction ne dit rien de la traduction, comme
si über séparable, inséparable, lestait ou biffait les termes qu'elle
commande, s'y greffait comme une surcharge, un supplément de
sens, déplaçant, modifiant ou annulant leur valeur usuelle.
Jamais Freud n'a cédé sur übersetzung, la formulation reste
constante tout au long de son parcours, à tel point, qu'à la question
"Qu'est-ce que le Psychisme?" il serait possible de répondre "une
traduction". Jusqu'à une époque récente ce terme est demeuré occulté
dans les commentaires sur Freud, il n'y fait l'objet d'aucune relève,
d'aucune indexation. Lacan lui-même, s'il emploie parfois ce terme de
"traduction", où, s'il l'assortit de remarques2 n'en fait pas une notion
"opérante" de la découverte Freudienne, il oriente sa lecture vers les
grundwörter: Trieb, Verneinung, Verwerfung...3 Certains analystes
redécouvrent, aujourd'hui, la place occupée par übersetzung chez
Freud, jusqu'à en faire une notion centrale de sa découverte, jusqu'à
parler d'un concept "psychanalytique" de la traduction.4
2
Ecrits, p. 593, Ornicar n 17/18, p. 20, "Radiophonie" in Scilicet, n 2/3,
p. 64. Ce sont là quelques unes des occurrences que nous avons pu relever.
Entre autres ceci: "... les rêves s'y traduisent comme une version au collège,
grâce à un dictionnaire que chacun a dans sa tête et qui s'appelle
l'association libre", 'Petit discours à l'O.R.T.F.' in Autres écrits (2001) et,
"Qu'est-ce que Freud appelle "übertragung"? (…) c'est, dit-il, le phénomène
constitué par ceci que... pour un certain désir refoulé par le sujet, il n'y a pas
de traduction directe possible...", in Séminaire L. I, p. 269.
3
Pulsion, dénégation, forclusion.
4
Cf. L’Ecrit du temps, n°7, J. Laplanche, "Freud a pris comme modèle
constitutif de l'inconscient, la traduction et ses ratés". P. Mahony, "Il serait
juste de donner à Freud, sa place de théoricien majeur de la traduction".
In Topique n °39, J. P. Valabrega, "La traduction est bien la théorie-mère, la
méthodologie clé de l'ensemble de la matière et des processus analytiques".
208
Du fait même de sa dissémination dans le corpus Freudien, de
l'extension de ses emplois, de son indétermination constitutive, et
parce que Freud ne cesse d'en appeler à la "traduction", là même où il
se défie de ce terme et le récuse, übersetzung ne peut simplement se
concevoir comme un mot ou une métaphore résiduelle de
l'élaboration Freudienne.
Übersetzung persiste d'un bout à l'autre du corpus: Freud,
cependant, ne problématise pas ce terme, ne lui accorde aucune
considération épistémologique, ne lui confère pas de statut
métapsychologique, il ne nous livre pas une "théorie de la
traduction" – intégré au corpus Freudien, "übersetzung" y subit un
infléchissement, un glissement, qui le déplace et l'arrache à ses
adhérences conventionnelles, l'entraîne dans d'autres courants, le
déporte sur une autre scène. Si "traduction" persiste à y signifier
"traduction", ce mot ne peut qu'apparaître anachronique, inadéquat,
contredit par l'unbewusste, la découverte de l'inconscient.
Dans "Les leçons" de 1916, à propos de "l'élaboration du rêve",
ce développement qui se suffit à lui-même:
"Mais le procédé mis en oeuvre par le travail de l'élaboration
présente ceci de particulier que les matériaux dont il dispose
consistent en idées dont certaines peuvent être indécentes et
inacceptables, mais qui sont toutes formées et exprimées
correctement. Le travail d'élaboration donne à ces idées une autre
forme, il est remarquable et incompréhensible que dans cette
transcription ou traduction comme en une autre langue il se serve
du procédé de la fusion ou de la combinaison. Une traduction
s'applique généralement à tenir compte des particularités du texte et
à ne pas confondre les similitudes. Le travail d'élaboration, au
contraire, s'efforce de condenser deux idées différentes, en
cherchant comme dans un calembour, un mot à plusieurs sens, dans
lequel puissent se rencontrer les deux idées...", et, un peu plus loin,
"Le travail d'élaboration opère donc une transcription peu
commune des idées des rêves, une transcription qui n'est ni une
traduction mot à mot ou signe par signe, ni un choix guidé par une
209
certaine règle... nous nous trouvons en présence de quelque chose
de tout à fait différent et beaucoup plus compliqué '' 5
Cette manière si particulière au rêve de s'agencer et de s'écrire
comme "une traduction en une autre langue", cette écriture qui joue
de la condensation, qui s'efforce comme le mot d'esprit ou le
calembour de tirer parti de la souplesse et de la plasticité des mots,
de leur multiplicité de sens et de leur ambiguïté (Zweideutigkeit)6 n'a
cependant rien de commun avec une traduction respectueuse du texte
sur lequel elle opère; sa complexité excède ce qui serait une
traduction "mot à mot, ou signe par signe", elle ne requiert pas un
décodage, mais une interprétation.
C'est dans la Traumdeutung, dans le travail sur le rêve, là où le lien
est fait entre le rêve, le symptôme et le lapsus, que la psychanalyse
s'élabore comme une théorie et une pratique de l'interprétation ou de la
séparation. Séparation de soi, d'avec soi, par laquelle le sujet s'avère
relever de plusieurs "lieux", se définit par ses passages d'un lieu à
l'autre, se reconnaît dans les transformations, les devenir-autre qui
marquent chacun de ses nouveaux passages; l'intégration des éléments
disparates qui agencent son histoire, s'accomplit dans cette division qui
fait de lui l'interprète de son étrangeté.
Si le Psychisme est "traduction" de sens, passage, substitution
d'un sens à un autre, chaque sens est aussi signe, renvoi à un autre
sens qui échappe et se transmet, dans le temps de l'interprétation, par
le déplacement qui s'effectue en soi, la distance qui s'installe de soi à
soi. Les "Lois" du passage, le "chiffre" de la traduction, ne relèvent
pas d'un dictionnaire des symboles et des rêves, d'un code de
déchiffrement préétabli, sans quoi il n'y aurait pas d'inconscient, et,
la psychanalyse serait oniromancie.
L'interprétation parce qu'elle poursuit le travail du rêve, prolonge
l'élaboration "interne" individuelle du rêve, marque, et met en relief
cette non coïncidence à soi, cette distance de soi à soi, qui définissent
la notion d'inconscient.
5
Introduction à la psychanalyse, p. 157, 158 (nous soulignons).
"…les choses les plus disparates se rassemblent en tant que représentation
obsédante sous un mot à plusieurs sens. Ces mots ambigüs permettent à la
tendance irruptive de faire d'une pierre deux coups". Lettre du 22-12-97 in
La naissance de la psychanalyse, p. 212 (nous soulignons).
6
210
Übersetzung, cependant persiste, insiste, d'un bout à l'autre du
corpus, malgré Freud, avec Freud, en dépit de ses réticences et de sa
défiance "... ces rêves doivent être interprétés, c'est-à-dire traduits,
leur déformation doit être redressée, et leur contenu manifeste
remplacé par leur contenu latent."7
Un certain savoir de la "traductibilité"
Ni métaphore illustrative, ni notion métapsychologique, ni simple
reliquat de l'environnement historique et culturel où s'inscrit Freud,
c'est-à-dire de la tradition et de la culture de la traduction,
prédominante dans l'Allemagne classique et romantique8 de quoi
übersetzung serait-elle l'indice dans le texte Freudien?
L'indice ne dit rien de lui-même, ne ramène jamais à lui, il est
destiné à se traverser, à signaler et indiquer, non pas ici, une
"théorie" unifiée ou fragmentaire de la traduction (du latin traducere :
"faire passer"), mais un certain savoir de la traductibilité; l'Allemand
conviendrait mieux, qui permet de former, die überganglichkeit,
littéralement, la passagéité, le fait de passer, le fait que "ça" passe ;
Freud penseur et passeur de l'inconscient, n'est pas un penseur de la
traduction, mais la psychanalyse, a affaire, depuis le début,
constitutivement, avec l'überganglichkeit, avec la traductibilité9.
Le scénario aurait été déjà inscrit, écrit, comme la destinée même
du terme de traduction: toute "théorie restreinte" de la traduction, ne
peut qu'être happée, vampirisée, par une "théorie" de la traduction
généralisée; ne serait-ce pas aussi ce qu'annonce la psychanalyse, à
sa façon, dans l'insu de la langue, dans l'abîme de la signification?
7
Introduction à la psychanalyse, p. 120 (nous soulignons).
A. Berman, L'épreuve de l'Etranger (Culture et traduction dans l'Allemagne
romantique).
9
Ce terme est, semble-t-il, d'utilisation rare dans le corpus psychanalytique;
Julia Kristeva commentant la notion de Das Ding, depuis l'Ethique de J. Lacan
écrit: "La chose... reste toujours à traduire, la cause ultime de la traductibilité.
Cet "objet originaire" n'existe que pour et par le discours et le sujet déjà
constitués. C'est parce que le traduit est déjà là, que le traductible peut être posé
comme excédent ou incommensurable. Ce pari de la traductibilité (de la
traduction imparfaite) est celui d'un discours de la douleur dite et soulagée par
cette nomination même". Soleil noir, p. 77–78.
8
211
Autant les usages métaphoriques de "traduction" abondent, autant ses
définitions notionnelles sont rares; cette notion quelque contenu qu'on
lui assigne, quelque définition qu'on en donne, semble devoir déborder
ses limites sémantiques et épistémologiques. Il en serait du destin de la
traduction, de se perdre dans une "théorie" générale de la duction10.
De Novalis à Jakobson, dans le champ esthétique, comme dans
celui des sciences, dans le champ de l'expérience humaine en
générale, là où sont en jeu des passages, des transferts, des
translations, s'élaborent des théories où tout type de passage est
interprété comme "traduction"; l'objet même de la linguistique, et sa
pratique, ne sont-ils pas principiellement définis par Jakobson en
termes de traduction11?
De Novalis à G. Steiner, ou M. Serres, nous avons affaire à des
discours de la traduction générale, indéfinie, comme si "traduction"
ne pouvait que se perdre comme traduction, s'excéder, se traverser
soi-même, se transférer sans fin, en appeler toujours à d'autres mots,
à d'autres sens.
Qu'est-ce qui fait donc lien entre "métaphore" et "traduction"?
entre le "transfert" de la métaphore (du grec, métaphorein, transposer), et le "transfert" de la traduction; entre la notion même de
transfert (übertragung: porter au-delà) et la traduction12; entre
transport, transfert, traduction et métaphore : comme si s'ouvrait là
une chaîne interminable de dérivations, d'emboîtements successifs,
d'où la traduction ne résulterait que comme métaphore, à la fois la
plus usée et la plus opaque.
Übersetzung ne serait, donc, que cette métaphore outrée, sans fond,
si constamment présente dans la démarche de Freud, dont il userait et
abuserait, sans autre forme de précision. L'überganglichkeit, dont nous
10
A. Berman, op. cit.
"Pour le linguiste, comme pour l'usager ordinaire le sens d’un mot n'est
rien d'autre que sa traduction par un autre signe qui peut lui être substitué".
Essais de linguistique générale, p. 79, 80.
12
Dans l'édition française de la Traumdeutung, au début du Ch. VI,
"Traduction" est traduit par transfert "le contenu du rêve nous est donné sous
forme d'hiéroglyphes, dont les signes doivent être successivement traduits
(übertragen) dans la langue des pensées du rêve", p. 241–242 (nous soulignons).
11
212
faisons, une des arêtes vives de son élaboration, ce savoir de la
traductibilité, ne serait qu'un avatar, parmi d'autres, du discours
dominant de la traduction généralisée.
A quelques différences près.
Traductibilité s'articule chez Freud avec subjectivité, l'überganglichkeit
ne fait sens que par rapport à la "contrebande" de l'inconscient, qu'à
l'intérieur d'une théorie du sujet et de l'inconscient.
Dans ce tracé d'une géographie, effectué par Freud, celle de "La
réalité psychique", rien de ce qui est en usage à son époque,
concernant la seelenleben, la vie de l'âme, n'est utilisable ; ce passage
de subjectivité, qu'il s'efforce de décrire de lui-même en lui-même,
dans ce rapport privilégié et sans cesse relancé à un autre13 cette
mobilité constante d'une "région" à l'autre du psychisme, cette
capacité de passage, Freud l'expérimente dans ce trajet.
"Tout fermente en moi, mais rien n'est achevé"14, et ce travail de
"décomposition" qu'est "l'auto-analyse", il s'y confrontera à
"l'intermittence" et à la "contrebande" de l'inconscient. Au détour
d'un exposé sur "le déplacement" dans la censure des rêves, ce petit
paragraphe "allégorique":
"Lorsqu'une chose a été cachée, on ne doit pas s'attendre à la
trouver à l'endroit où elle devrait se trouver normalement. Les
commissions de surveillance des frontières qui fonctionnent
aujourd'hui (...) supposent que les espions et les contrebandiers, pour
mieux déjouer la surveillance, peuvent cacher ces objets dans des
endroits où on s'attend le moins à les trouver"15
Du sujet comme un avatar de traduction
Übersetzung persiste d'un bout à l'autre du corpus ; peut-être
comme cette métaphore sans fond qu'il faudrait, pour lui donner sens,
considérer dans les différentes "citations" qui l'actualisent ; à laquelle
il faudrait appliquer (comme en chinois, langue souvent rapprochée du
rêve, de son indétermination, de sa multiplicité de sens, par Freud) à
chaque fois, à chaque occurrence, la règle du "contexte":
13
''Je ne peux malheureusement pas me passer de toi le représentant de
"L'Autre", Lettre du 21-9-99, p. 265 in La naissance de la psychanalyse.
14
Ibid, Lettre du 14-8-97, p. 189.
15
Introduction à la psychanalyse, p. 219.
213
"En chinois, la décision dans tous les cas d'indétermination est
laissée à la compréhension de l'auditeur, qui se laisse guider par le
contexte."16
Sans entrer dans le détail d'une cartographie, qui serait sans doute
longue à établir, et pour rappeler la constance de übersetzung, son
insistance dans le corpus Freudien, quelques indications:
Dans son sens le plus général, Freud semble utiliser ce terme
comme une approximation de "verbalisation", traduction en mots
d'idées ou d'affects; de façon plus précise, les névroses et les
symptômes sont des traductions du matériel inconscient ; le récit du
rêve, le rêve manifeste, n'est rien d'autre qu'une "sorte" de traduction
du rêve latent auquel nous ne pouvons plus avoir directement accès.
Les interprétations de l'analyste sont aussi des traductions, et plus
encore, le mouvement même du matériel dans l'appareil psychique est
conçu comme une traduction, le refoulement étant défini comme un
défaut de traduction entre deux systèmes psychiques17.
D'entrée, et jusqu'au bout, übersetzung se dissémine dans le
corpus; dès les premières recherches sur "les psychonévroses de
défense" (1894) où Freud décrit le mécanisme de la transposition
symptomatique de l'affect:
"L'affect de la représentation obsédante apparaît comme déplacé
ou transposé, et on peut tenter dans toute une série de cas
d'obsessions, la retraduction dans le sexuel"18
La conversion hystérique19 est conçue comme la "transformation"
de représentations inconscientes qui se "traduisent" dans le corps, par
voie de symbolisation et d'expression symbolique, (après avoir
ressenti le regard perçant de sa grand-mère, Frau Cécilie développe
une douleur pénétrante dans les yeux). Dans La métapsychologie
(1915), l'article "L'inconscient" débute ainsi:
"Naturellement, nous ne connaissons l'inconscient que comme
conscient, une fois qu'il a subi une transposition ou traduction en
conscient. Le travail psychanalytique nous permet de faire chaque
jour l'expérience de la possibilité d'une telle traduction"20
16
Ibid, p. 216.
Lettre 52 du 6-12-96, p. 156 in La naissance de la psychanalyse.
18
Névrose, Psychose et Perversion, p. 8-9 (nous soulignons).
19
Etudes sur l’hystérie, p. 144–145.
20
Métapsychologie, p. 65 (nous soulignons).
17
214
La formation et l'élucidation du symptôme, et du rêve, sont autant
de traductions; le travail du rêve traduit en écriture figurée, le rêve
manifeste n'est que la traduction "déformée", "écourtée", "lacunaire"
des pensées latentes dans des formes visuelles, et la fonction de
l'analyste est souvent présentée comme celle d'un "traducteur
d'inconscient"; l'analyste interprète ou traduit des rêves, sa visée
essentielle est d'effectuer une "traduction" ou une "transposition" de
ce qui est inconscient dans "le mode d'expression de la vie éveillée".
En 1925, Freud ajoute quelques remarques à "l'ensemble de
l'interprétation des rêves":
"Peut-on donner de chaque produit de la vie onirique une
traduction exhaustive et fiable dans le mode d'expression de la vie
éveillée (interprétation)?"21.
Sans doute, faut-il revenir encore, à la lettre du 6-12-96, à la lettre
52-Freud y conçoit le psychisme, la "subjectivité" comme une suite
de "transcriptions (inscriptions) successives" qui représentent " la
production psychique d'époques successives de la vie", précisant qu'
"à la frontière de deux de ces époques, il faut que s'effectue la
traduction du matériel psychique"22
Les psychonévroses tirent leur particularité d'une "défaillance" de
la traduction, de ce que la traduction de "certains matériaux" ne s'est
pas effectuée, et c'est à "ce défaut de traduction", que Freud réserve
l'appellation de "refoulement".
Quelle représentation de "la vie psychique", du sujet, apparaît ici,
si ce n'est celle d'un "avatar" ? qu'un glissement judicieux de langue,
situe entre "métamorphose" "transformation" et (mais, par contresens
dit le dictionnaire) mésaventure, malheur.
Si le sujet peut se représenter comme un "avatar" de ce
mouvement de traduction qui caractérise la vie psychique,
métamorphose ou mésaventure dans le cours de l'übergangglichkeit,
n'est-ce pas, parce que dans ce même paragraphe, Freud traite des
fueros (de la survivance de lois anciennes) et de "l'anachronisme" de
la conscience régie par des fueros? ... ces règles incompréhensibles,
absurdes, dont l'origine s'est perdue, et que la conscience n'est pas en
mesure de "transcrire" ou de "traduire" plus clairement. Le sujet ne
21
22
Résultats, idées, problèmes, t. 2, p. 141 (nous soulignons).
La naissance de la psychanalyse.
215
représenterait donc que l'émergence (la remontée à la surface23?),
d'un processus antérieur qui l'établit, il ne serait que l'expression, la
traduction non sans défaut, l'avatar d'un mouvement qui, à la fois se
livre et se retire en lui, affleure et échappe, d'un mouvement qui le
constitue et qu'il refoule.
C'est de ce parcours, de cette "marche", que la "fiction" de
l'appareil psychique est censée rendre compte, par l'instauration d'un
processus de stratifications, d'une superposition (qui n'est pas sans
rappeler la superposition des couches de signification du rêve), de
transcriptions modifiées, remaniées à chaque nouveau passage, par
chaque nouvelle traduction.
La lettre 52 nous propose donc une conception du psychisme,
comme suite, succession de "transcriptions" et de "traductions", pari
d'une traductibilité indéfinie, qui s'établit dans une métaphorique
psychographique24: signe (Zeichen), inscription (niederschrift),
transcription (umschrift), traduction (übersetzung). Métaphorique qui
va occuper la question de l'appareil psychique dans la Traumdeutung.
Avec la Traumdeutung, le rêve s'installe dans un paysage
d'écriture; c'est dans ce paysage aussi que le recours à l'übersetzung
sera souvent limité et écarté par Freud, depuis ce constat que le rêve
n'appelle pas une "traduction", mais un déchiffrement.
"Tournez à la statue de Champollion dit le guide ''25
"Le désir du rêve n'est rien que le désir de prendre sens "
Dans le rêve, dans le paysage du rêve, une "loi grave préside"
aurait dit Saussure, une loi d'indétermination, "de ces
indéterminations propres à nous faire frémir"26, qui caractérisent
aussi bien l'écriture sacrée des égyptiens, que la langue et l'écriture
chinoises. Indétermination, double sens, sens contraires, ou
polysémie tels sont les traits propres à ces systèmes d'expression
primitifs, et le rêve s'écrivant à la manière d'une écriture ancienne, la
Traumdeutung, sera lecture et déchiffrement. L'expression onirique
23
G. Deleuze, commentant "Au delà du principe de Plaisir" (Ch. 4) "La
surface a une importance décisive dans le développement du moi... ",
Logique du sens, p. 237.
24
J. Derrida, "Freud et la scène de l'Ecriture", In L’écriture et la différence.
25
J. Lacan, Ecrits, p. 510.
26
216
qui admet la contradiction et privilégie la visibilité, implique que la
psychanalyse "outrepasse" le sens ordinaire du mot "langage", pour y
inclure aussi "le langage des gestes", et, "toute autre espèce
d'expression de l'activité psychique, comme l'écriture. "27
Déchiffrer ou traduire ? L'indécision demeure. Freud n'écartera
jamais définitivement übersetzung, bien que, par endroits son propos
exclue toute incertitude: l'interprétation du rêve n'est pas transport,
ou transfert de sens, d'une langue à une autre; Entziffern (de die
Ziffer / le chiffre), n'est pas übersetzung, le rêve, le système
d'expression du rêve n'est pas comparable à une langue parlée:
"La comparaison du rêve avec un système d'écriture semble
encore plus à propos qu'avec une langue parlée. En effet,
I'interprétation du rêve est tout à fait analogue au déchiffrement
d'une écriture pictographique antique, comme celle des hiéroglyphes
égyptiens."28 .
Ce qui reste du rêve, du travail du rêve (Traumarbeit), n'est qu'un
rébus. Le rêve, Freud ne dit pas autre chose, est cette bilderschrift,
cette écriture par images, ou cette bilderrätsel, cette énigme par
images qui se contente de tracer et d'exhiber l'énigmaticité de son
dessin. Cette écriture par images ne vaut pas pour sa "valeur
d'image", son dessin ne reproduit, ne représente, ni ne communique
quoi que ce soit.
Dans le champ du rêve, dit Lacan, "ça montre"29, ça montre ce
qu'on ne voit pas; les images du rêve ne valent que pour leur valeur
de signifiant, que des rapports de connexion et de substitution
qu'elles entretiennent avec les autres éléments de "la langue" du
rêveur; elles doivent être prises, une à une, dans leur fonction de
transfert30, et lues, déchiffrées, non pour leur valeur d'images, mais
dans "leurs relations de signes"31,
27
Résultats, idées, problèmes, t. 1, "L'intérêt de la psychanalyse", p. 198.
Ibid., p. 199.
29
Le Séminaire L. XI, p. 71–72.
30
Ecrits, p. 252 "...le signifiant dans sa fonction de transfert. Car dans la
Traumdeutung c'est dans le sens d'une telle fonction qu'est introduit le terme
d'übertragung ou transfert qui donnera plus tard son nom au ressort opérant
du lien intersubjectif entre l'analysant et l'analyste".
31
L’interprétation des rêves (Traumdeutung), p. 242.
28
217
"Pour ce qu'elles permettent d'épeler du "proverbe" proposé par
le rébus du rêve "32.
L'écriture du rêve, est donc, à prendre à la lettre, et sa mise en
images comme un agencement d'éléments littéraux - le rêve ne
traduit pas, n'illustre pas, il écrit: par exemple "son poids" avec l'image
du poisson33. C'est de cette "structure" littérante que l'interprétation
procède, de la texture de la lettre, et de sa désarticulation en éléments
signifiants. La bilderschrift du rêve, agence et condense une diversité
des modes du signe, phonétique, idéogrammatique, pictographique, en
un texte étrange, lacunaire, "métamorphique", que l'analyse va
décomposer, désarticuler, séquence par séquence, mot par parcelle de
mot, phrase par membre de phrase.
Le texte du rêve, Freud y insiste, c'est ce qui le différencie "après tout"
des langues et écritures anciennes, le texte du rêve n'a pas pour destination
essentielle de communiquer - le rêve ne veut rien dire, pour le rêve,
comme pour le texte poétique, la communication n'est pas l'essentiel:
"Le rêve ne se propose de rien dire à personne, et, loin d'être un
moyen de communication, il est destiné à rester incompris."34
Le rêve n'est pas un vouloir-dire, il n'a pas pour fonction de
transporter ou de traduire tel ou tel énoncé, de communiquer telle
ou telle charge de sens, il n'a pas de contenu communicable,
traduisible, exportable, sans dommage et sans perte; l'écriture
onirique, si elle travaille avec des éléments codifiés35 au cours
32
Ecrits, p. 510.
Pour l'analyse et le commentaire de ce rêve, cf. Jean Allouch, Lettre pour
lettre, p. 81–83.
34
35
Nous n'abordons pas, ici, la problématique complexe des symboles et du
symbolisme chez Freud. La place réservée par Freud au symbolisme dans
les productions de l'inconscient, et l'interprétation impliquerait-elle la "coexistence" de deux modes d'interprétation du rêve ? l'une jouant des
associations du rêveur, l'autre d'une lecture des symboles: "Disons avant
tout qu'en tant que traductions permanentes les symboles réalisent dans
une certaine mesure l'idéal de l'ancienne et populaire interprétation des
rêves, idéal dont notre technique nous a considérablement éloignés. Ils
nous permettent dans certaines circonstances, d'interpréter un rêve sans
interroger le rêveur qui d'ailleurs ne saurait rien ajouter au symbole"
Introduction à la psychanalyse, p. 136 (nous soulignons) übersetzung
trouverait-elle ici sa "légitimation"?
33
218
d'une histoire individuelle ou collective, produit dans ses opérations
et sa "syntaxe" un résidu idiomatique irréductible. A preuve, sans
doute, ce que Freud nomme "L'unnerkant '', l'ombilic du rêve, ce
point où dans les "rêves les mieux interprétés", l'on bute "sur un
nœud serré de pensées du rêve qui ne se laisse pas démêler", ce
point où le rêve "repose sur l'inconnu."36
Qu'indique donc, ce texte étrange, lacunaire, composite du rêve,
sinon la possibilité, pour des langues ou des systèmes d'expression,
d'être impliqués à plus de deux dans un texte ? Ce texte déformé,
"imparfait", "en cela que plusieurs", appelle-t-il une traduction?
Le rêve demande, requiert un déchiffrement, mais ce
déchiffrement n'est ni communication, ni représentation des "pensées
latentes", il en passe par la forme du rêve, par un texte qui dans sa
"structure" même, "ramifiée" et enchevêtrée, exige d'être lu et
déchiffré. Le déchiffrement est inscrit, requis par la forme et par la
signifiance du rêve.
Cela, peut-il encore, se désigner du terme d'übersetzung? Ce que la
"multiplicité idiomatique" du rêve, son überdeterminierung, sa
surdétermination (qui est un effet du travail de condensation), limite ou
annule, c'est la possibilité d'une traduction "vraie", exhaustive, adéquate.
La bilderschrift n'est que l'effet du travail du rêve, du traumarbeit, de sa
puissance de transformation et de métamorphose, qui ne se confond ni
avec "le récit manifeste", ni avec "les pensées latentes":
"Le rêve n'est pas autre chose que l'effet du travail d'élaboration;
il est donc la forme que ce travail imprime aux idées latentes"37
Si la traduction traite des passages d'un sens d'une langue à une autre,
se fonde sur "l'un-sens", quitte à écarter la question du sens du sens
comme sa question impossible, l'interprétation s'en distingue d'une
prévalence du textuel, par l'analyse des distorsions et des déformations
qui marquent le texte du rêve, où se lit la "syntaxe" de l'inconscient: elle
ne restitue rien, rien qui soit représentation ou reproduction d'un
"original", elle est transformation et prolongement du rêve.
Un moment de son extension et de sa "survie" überleben, comme
la "version" intralinéaire d'un même texte. Si le rêve appelle, exige
ce complément ou ce supplément, c'est que dans sa "forme" même, il
36
37
L’interprétation des rêves, p. 433.
219
dit son incomplétude, son défaut, sa non-identité à soi, indique son
inadéquation à lui-même et au sens, la nécessité de l'analyse et du
déchiffrement: "Le rébus du rêve déchiffré montre un défaut de
signification et ce n'est en rien d 'autre qu'il connote un désir. Le
désir du rêve n'est rien que le désir de prendre sens, et c'est à quoi
satisfait l'interprétation psychanalytique."38
Déchiffrer et non traduire. Le rêve en tant que tel demeure
intraduisible, comparable en cela à "des oeuvres littéraires bien
réussies et retravaillées avec art"39, il dit la nécessité de la
"traduction", mais comme son impossibilité.
Le transfert de lettres ou la "chimie du langage "
Übersetzung, d'ailleurs ne survient jamais seule dans le corpus
Freudien, comme si "traduction", d'entrée, était défaillante à sa
propre nécessité; il faudrait, à chaque fois, la saisir dans son
environnement, "en contexte", en appel de sens vis-à-vis de Deutung,
versetzung, umstellung, umschrift; interprétation, transposition,
transcription, apparaissant comme des "tours" de la traduction, des
métaphores ou des "traductions" de traduction qui ne se suffit pas à
elle-même, ne suffit pas à dire le déchiffrement et la "restitution" de
sens pratiqués dans l'analyse. Lacan, parfois, tranche explicitement le
flottement Freudien:
"L'inconscient non pas traduit mais chiffre (…) un savoir qu'il ne
s'agit que de déchiffrer puisqu'il consiste dans un chiffrage."'40
Si le parcours de l'analysant est d'invention et de retrouvaille,
d'invention de "ce dont il est porteur", puisqu'il n'y découvre pas, mais,
retrouve un savoir inconscient, la restitutio ad integrum qui fait sol
idéal de traduction, ne donne pas la mesure de l'interprétation. Les
prolongements associatifs du rêve, comme son déchiffrement ou son
interprétation ne disent pas le "vrai sur le vrai" du rêve, ombilic
impossible à atteindre, ils ne font qu'approcher cette "vérité", l'évoquer
et l'équivoquer dans l'entre-choc des signifiants. Le travail du rêve,
comme son déchiffrement dans le mot d'esprit, se caractérise d'élire
des signifiants homophones, saisis dans leur différence littérale.
38
J. Lacan, Compte-rendu du séminaire sur l'Ethique, Ornicar n° 28, p. 17–18.
Résultats, idées, problèmes, t. 2, p. 81.
40
Scilicet n°5, p. 11–17, Préface à l'édition Allemande des Ecrits.
39
220
"Le rêve est spirituel parce que le chemin le plus direct et le plus
proche pour exprimer sa pensée lui est fermé.''41
Comme le mot d'esprit, le rêve "joue avec les noms et les syllabes"42,
permute, condense, ou déplace les éléments littéraux du langage:
"urmensch" (l'homme primitif) et "uhrmensch" (l'homme de l'heure),
permet à cette patiente d'évoquer un père ponctuel vénéré et détesté43.
Cette "translittération"44, ce transfert de lettres propres à 1'inconscient
et au rêve, procèdent de ce que Freud nomme une chimie du langage45,
fragmentation et réunion de syllabes: triméthylamine, norekdal,
autodidasker46. Syllabaire où l'interprétation pratique aussi ses
découpes, ses coupures inattendues.
La Traumdeutung n'est pas lisible comme une clé des songes :
l'analyse d'un rêve met en relief le travail de l'inconscient, elle ne fait pas
dans "l'un-sens", ne se résout pas en une opération de traduction ; la
"pensée du rêve" ayant une forme verbale, le traumarbeit transforme et
transpose ces mots en images, recourt aussi aux mots, les met en scène
mais sans s'y asservir; il n'y figurent que comme les autres éléments
oniriques, pris pour leur valeur littérante, leur valeur de signifiant. Il n'y
a là, ni mystère, ni révélation, ni herméneutique à lire l'être du rêveur
dans une symbolique universelle. C'est de ses propres rêves que Freud
part, du travail qui s'effectue en lui, il écarte le legs de la tradition, celle
de la "méthode populaire d'interprétation symbolique", et même s'il
reconnaît une proximité entre sa propre méthode et la "méthode
populaire de déchiffrage": "elle est comme celle-ci une analyse "en
détail" et non "en masse": comme celle-ci elle considère le rêve dès le
début comme un composé, un "conglomérat" de faits psychiques"47
le rêve ne peut être pour Freud cet objet doté d'un sens, déjà écrit,
fixé, figé, réductible à un code, il est cet événement psychique qui ne
fait sens que pour un sujet: "mon procédé n'est pas aussi facile que
la méthode populaire de déchiffrage qui permet de traduire le rêve
41
L’interprétation des rêves, p. 258.
Ibid.
43
44
J. Allouch, op. cit.
45
Qui n'est pas sans évoquer l'anagrammatisme Saussurien. Cf Jean Starobinski,
Les mots sous les mots.
46
L’interprétation des rêves, p. 256–259.
47
L’interprétation des rêves, p. 97 (nous soulignons).
42
221
d'après une clef constante; je serais bien plutôt porté à dire que le
même contenu peut avoir un sens différent chez des sujets
différents et avec un contexte différent"48
L'inconscient travaille donc de manière strictement individuelle, il
n'est pas de matériel signifiant préalable qu'il se contenterait
simplement d'utiliser; Freud ne cherche qu'une "pensée normale"
refoulée (Traumgedanke), et transformée par le travail du rêve, mais,
c'est à un résidu idiomatique irréductible, que l'analyse a affaire; un
résidu idiomatique intraduisible, mais "traductible", déchiffrable, par
décomposition, rupture de liens, association d'idées, calembours, sur
lesquels Fliess reprochait à Freud de fonder ses explications.
"J'ai commencé par isoler tous les détails, rompant ainsi le lien qui
les rattachait l'un à l'autre; ensuite, partant de chacun de ces détails,
j'ai suivi les associations d'idées qui s'offraient à moi. J'ai obtenu par
ce moyen un ensemble de pensées et de réminiscences parmi lesquels
je reconnais bon nombre d'éléments essentiels à ma vie intime. Le
matériel ainsi mis à jour par l'analyse du rêve se trouve en relation
étroite avec le rêve lui-même, mais un simple examen du contenu du
rêve, ne me l'aurait pas fait découvrir. Le rêve était incohérent,
inintelligible, et dépourvu de tout élément affectif"49
A ce travail de décomposition, aucun "traumbuch", aucun
dictionnaire des rêves ne saurait servir; l'écriture onirique n'est pas
déchiffrable, accessible par un code permanent, parce que le rêveur
invente et agence sa propre "grammaire", "métabolise" dans le défilé
associatif les signifiants de son histoire; les ouvertures ne s'y font pas
vers un "original" ou un "texte clair" mais indiquent leur abîme, leur
absence "structurelle" dans l'inconscient; abîme qui rend essentiels les
moments de l'interprétation où conduit l'association, le un par un des
signifiants qui n'en n'épuise pas pour autant "l'expérience inconsciente".
Cette absence de code dont se marquent l'écriture du rêve et
l'écriture psychique en général, signifie qu'elles produisent leurs
propres signifiants, et que, si elle ne les crée pas dans leur
matérialité, elles "Enstellt", elles en produisent la signifiance: soit,
cette dérive, ces glissements et superpositions de sens, qui interdisent
48
49
Ibid, nous soulignons.
Le rêve et son interprétation.
222
au symptôme et au rêve d'être les "signes univoques", d'un "contenu"
inconscient unique et intangible.
L'au-bout du rêve ne s'atteint pas.
Ici, nulle croyance archaïque en une langue originaire, nulle
rêverie totalitaire sur le traducteur informatique universel. Les rêves
résistent à la religion sociale de la communication. L'écriture
psychique, l'écriture du rêve, n'agence que du singulier, du particulier
sur du particulier, la possibilité d'une traduction, d'une
entr'expression transparente et adéquate, y est d'entrée annulée. L'on
peut suggérer, dit Freud, "l'objet d'un rêve", mais le travail
d'élaboration et le désir inconscient, "échappent à toute influence
étrangère"50; il multiplie les références à 1'écriture chinoise, où "dans
chaque cas", "seul le contexte" rend possible "l'appréhension
correcte", dans l'article sur "le refoulement", il dit l'individualité
laborieuse de l'inconscient, qui est celle de chaque "rejeton du
refoulé qui peut avoir son destin propre".
Que "l'expérience inconsciente" produise ses propres signifiants,
cela implique que la différence linguistique entre signifiant et
signifié n'y est pas radicale, que le glissement de sens,
l'indétermination, le transfert de lettres, la double entente sont la
chance du rêveur, qu'ils participent de notre "bildung", de notre
formation et devenir de sujet. Si les mots font toujours "mouche",
s'inscrivent en tracés pathogènes, à même le corps, c'est de leur
décomposition que procède le dénouage du symptôme, et que
l'analyse démontre l'efficacité radicale du langage.
Le traducteur sait le nouage "impossible", diabolique, de la lettre et
du sens, il se prend pourtant à rêver à la traduisibilité universelle, à l"'unsens", au sens comme idéalité, être en soi, qui chasserait le fantôme du
multiple, "laisserait tomber le corps", effacerait la lettre, ou le signifiant.
Ce paradigme de la traduction51 demeure, c'est celui de la traduction
50
En quoi, au regard des réactivations de cette notion, aujourd'hui, en
psychanalyse, en quoi la notion de traduction en tant qu'elle désigne un
modalité de transformation du sens, dans le passage d'une langue à une autre
peut-elle y être opérationnelle? Qu'est-ce que l'usage, fût-il une extension
d'une telle notion, peut apporter à la pratique comme à la théorie analytique?
51
223
interlinguistique, qui ne se fonde que de la notion de signe linguistique,
du couple signifiant-signifié, et d'une possibilité de substitution des
signifiants qui garderait et conserverait un signifié "équivalent", d'une
possibilité, dit Jakobson, "d'équivalence dans la différence".
En certains lieux du corpus, Freud n'échappe pas à cette rêverie
d'intelligible, à cette rêverie d'une "traduction" exhaustive des
"produits" de l'expérience inconsciente, à la nostalgie d'un nouveau
"Traumbuch", là même où il en récuse la possibilité. En effet, il ne
saurait y avoir quant au rêve, quant à l'inconscient, de "simple"
traduction, de traduction sans déperdition, l'au-bout du rêve ne
s'atteint pas; ce que la signifiance du rêve exhibe c'est l'impossibilité
d'un achèvement, l'impossibilité de compléter et de totaliser "le
réseau compliqué de notre univers mental", dans lequel "les
pensées du rêve se ramifient de tous les côtés."52 Le résidu
idiomatique du rêve dessine et "entrelace" des lignes de fuite et
d'ouverture que le un par un des signifiants échoue à saturer.
Dans la Traumdeutung Freud traite de la superposition des
"couches de significations" du rêve: une seule image peut renvoyer à
tout un enchevêtrement de pensées inconscientes, une signification
peut toujours recouvrir et occulter une autre signification; les
"performances" de la condensation sont telles que l'"on pourrait s'en
tenir à l'interprétation apparemment satisfaisante d'un rêve, sans
s'apercevoir de la possibilité d'une surinterprétation."53.
L'au-bout du rêve ne s'atteint pas, "à parler rigoureusement on ne
saurait déterminer le quotient de condensation"54, le travail pourrait se
La notion conventionnelle de "traduction", implique le redoublement dans un
autre registre, d'un "original", elle est médiation, transformation, et
transmission d'un sens déjà constitué. En quoi la dimension irruptive de la
parole dans la cure, de la parole dans sa dimension d'acte, d'effets de surprise
du signifiant, d'invention et d'équivoque, se réduirait-elle à une opération de
traduction ? Quel rapport, l'interprétation psychanalytique, en tant qu'elle est
substitution de signifiants, qu'elle n'opère ni à partir, ni en vue d'aucun
signifié, mais dans l'élément d'un sens hétérogène à la conscience – peut-elle
entretenir avec la traduction interlinguistique, en tant qu'elle postule la
référence à des "systèmes" déjà articulés ?
52
L'interprétation des rêves, p. 446.
53
54
L’interprétation des rêves, p. 242–243.
224
poursuivre indéfiniment, et l'impossibilité de poursuivre ne tient pas à
l'épuisement des significations. Freud écarte l'idée d'une "interprétation
complète" et dit la possibilité et la nécessité du pas au-delà: "on n'est
jamais sûr d'avoir complètement interprété un rêve; lors même que
la solution paraît satisfaisante et sans lacunes, il est toujours
possible qu'un autre sens apparaisse encore dans ce même rêve."55
Über une fois encore est convoqué pour signifier le pas de plus, le
passage supplémentaire, la nécessité de donner suite à une première
interprétation, de passer outre la satisfaction d'une première
"deutung", du côté, donc, de l'überdeutung.
Si un rêve en tant que tel, reste à proprement parler, intraduisible,
l'écriture du rêve demande, exige dans sa forme même un
déchiffrement, elle est dotée d'une "traductibilité" sur laquelle
l'interprétation prend appui; l'interprétation en tant qu'elle joue de la
substitution et de l'équivoque des signifiants, en tant qu'elle restitue
un corps, à sa façon, poétique: "A l'aide de ce qu'on appelle
l'écriture poétique, vous pouvez avoir la dimension de ce que
pourrait être l'interprétation psychanalytique ... la poésie qui est
effet de sens, mais aussi bien effet de trou."56
Le devenir-conscient des "pensées inconscientes" ne se joue donc
pas sur une scène de traduction: il n'est pas quant au rêve, ni quant au
mouvement du matériel à l'intérieur de l'appareil psychique
d'extériorité d'un traduit et d'un traduisant. Freud souligne dans la
Traumdeutung, le danger de la représentation topique des faits
psychiques: "traduction" et "transcription" sont inadéquats pour
décrire le passage57 des pensées inconscientes par le préconscient,
vers la conscience; ces termes présupposent un texte déjà là,
constitué, immobile, que l'on transfèrerait dans le langage du
conscient ou du préconscient; et pourtant Freud persévère, là même
où il se défie de la topique de la traduction, parce qu'elle ne convient
55
Ibid.
J. Lacan, Ornicar, 17/18, "Vers un signifiant nouveau", p. 35, 21.
57
Il faudrait, en toute rigueur et, en contexte, relever les occurrences,
nombreuses dans le texte Freudien, des termes de "passage", d'übergang, et
de pénétrer/pénétration : Durchdringen, Das durchdringen (passer en
s'efforçant... se frayer un passage).
56
225
pas à la représentation dynamique et énergétique du matériel
psychique, il continue d'y recourir.
"...Aussi lorsque nous disons qu'une pensée inconsciente s'efforce
après traduction (übersetzung) vers le préconscient pour pénétrer ensuite
dans la conscience, nous ne voulons pas dire qu'une deuxième pensée,
située en un nouveau lieu, a du se former, une sorte de transcription
(umschrift), à côté de laquelle se maintiendrait le texte original..."58.
Malgré la différence des instances, le mouvement du matériel n'est pas
traduction, transport ou transfert de significations, c'est ce mouvement
même, l'überganglichkeit, qui est passage et production de sens; c'est "le
jeu des forces dans la vie psychique", le mouvement du matériel psychique
qui produit du sens dans le verbe, dans le préconscient.
Le mouvement du matériel est passage de sens par le pouvoir de
répétition qui l'habite, la répétition du matériel, cela qui se répète et finit
par remonter à la surface, la wiederholungzwang; ce pouvoir de
répétition rend possible l' "überganglichkeit", la "traductibilité", ouvre et
amorce le devenir-langage du résidu idiomatique, la "traductibilité" de
l'idiome qui ne devient langage qu'en se répétant, depuis son
insistance signifiante; cette insistance par où chacun peut tenter de
s'ouvrir au sens de son histoire.
Il n'est pas là d' "original" à révéler, dévoiler ou traduire; "la
traductibilité" inaugurée par Freud est production d'effets de vérité,
production qui ne s'établit que dans une logique de l'après-coup.
Nachträglichkeit.59.
Le passage ne traduit rien, ne double rien, il ne se fraye jamais d'un
coup, ni en une seule fois, il peut d'ailleurs effacer ses premiers pas,
retenter interminablement, et, à chaque fois différemment, l'ouverture.
Rêve, après rêve.
58
L’interprétation des rêves, p. 518 (nous soulignons), et p. 241–242.
Pour un commentaire de cette logique, cf. J. Derrida, L'écriture et la différence,
p. 314–315. "Le texte inconscient est déjà tissé de traces pures... texte nulle part
présent, constitué d'archives qui sont toujours déjà des transcriptions (...) toujours
déjà c'est-à-dire dépôts d'un sens qui n'a jamais été présent, dont le présent signifié
est toujours reconstitué à retardement, Nachträglich, après-coup."
59
226
LITTÉRATURE
1. Allouch Jean. Lettre pour lettre, Toulouse, éd. Eres / Jean Allouch. 1984.
2. Berman Antoine. L'épreuve de l'étranger / Antoine Berman. – Paris :
Gallimard, 1984.
3. Deleuze Gilles. Logique du sens / Gilles Deleuze. – Paris : Les éditions de
Minuit, 1969.
4. Derrida Jacques. L'écriture et la différence / Jacques Derrida. – Paris : éd. du
Seuil, 1967.
5. Freud Sigmund. L'interprétation des rêves / Sigmund Freud. – Paris : PUF,
1926, 1967, 1976.
6. Freud Sigmund. Introduction à la psychanalyse / Sigmund Freud. – Paris :
Petite bibliothèque Payot, 1965.
7. Freud Sigmund. La naissance de la psychanalyse / Sigmund Freud. – Paris :
PUF, 1950, 1969.
8. Freud Sigmund. Névrose, Psychose et Perversion / Sigmund Freud. – Paris:
PUF, 1973.
9. Freud Sigmund. Etudes sur l'hystérie / Sigmund Freud. – Paris : PUF, 1956, 1985.
10. Freud Sigmund. Métapsychologie / Sigmund Freud. – Paris : Idées NRF,
Gallimard, 1971.
11. Freud Sigmund. Le rêve et son interprétation / Sigmund Freud. – Paris :
Gallimard, 1965.
12. Freud Sigmund. Résultats, Idées, Problèmes, Tome 1 / Sigmund Freud. – Paris :
PUF, 1984.
13. Freud Sigmund. Résultats, Idées, Problèmes, Tome 2 / Sigmund Freud. – Paris :
PUF, 1985, 2002.
14. Jakobson Roman. Essais de Linguistique générale / Roman Jakobson. – Paris :
Points Seuil, 1970.
15. Kristeva Julia. Soleil noir / Julia Kristeva. – Paris : Folio-essais, 1990.
16. Lacan Jacques. Ecrits / Jacques Lacan. – Paris : éd. du Seuil, 1966.
17. Lacan Jacques. Le séminaire L1, "les écrits techniques de Freud " / Jacques
Lacan. – Paris : éd. du Seuil, 1975.
18. Lacan Jacques. Le séminaire L11, "les quatre concepts fondamentaux de la
psychanalyse" / Jacques Lacan. – Paris : éd. du Seuil, 1973.
19. Lacan Jacques. Autres écrits / Jacques Lacan. – Paris : éd. du Seuil, 2001.
20. Lacan Jacques. Scilicet, n°2/3 / Jacques Lacan. – Paris : éd. du Seuil, 1970.
21. Lacan Jacques. Scilicet, n°5 / Jacques Lacan. – Paris, éd. du Seuil, 1975.
22. Lacan Jacques. Ornicar, n°17/18 / Jacques Lacan. – Paris : éd. Lyse, 1979.
23. Lacan Jacques. Ornicar, n°28 / Jacques Lacan. – Paris : éd. Navarin, 1984.
24. Rey Jean-Michel. Des mots à l'œuvre / Jean-Michel Rey. – Paris : éd. AubierMontaigne, 1979.
25. Starobinski Jean. Les mots sous les mots. Les anagrammes de Ferdinand de
Saussure. / Jean Starobinski. – Paris : Gallimard, 1971.
26. L'écrit du temps n°7 / Paris : Les éditions de Minuit, 1984.
27. Topique n°39 / Paris: éd. Epi, 1987.
227
Jean-Marie Prieur, prof.
University of Montpellier (France)
Translation and Interpretation at the Z. Freud
This article examines the many meanings of the term 'translation' (Übersetzung) as
used by Freud who most of the time uses it to describe how unconscious thoughts
become conscious. With reference to established commentaries of the Freudian corpus
(J. Lacan, J. Derrida, J. M. rey), it questions the paradoxical dimension of these
meanings in relation to the fundemental notion of 'interpretation' in psychoanalysis.
Key words: translation, unconscious, Freud.
Жан-Мари Прийор, проф.
Университет Монпелье (Франция)
Перевод и интерпретация у З. Фройда
Статья анализирует разные значения термина "перевод" (Übersetzung) за
З. Фройдом, который обращается к этому понятию, чтоб объяснить, как
безсознательные мысли становятся сознательными.
Исходя из комментариев Фрейдовского текста (Ж. Лакан, Ж. Деррида,
Ж. М. Рэй), исследования изучает парадоксальные значения этого понятия
относительно фундаментального понятия "интерпретации" в психоанализе.
Ключевые слова: перевод, бессознательное, Фройд.
Жан-Марі Прійор, проф.
Університет Монпельє (Франція)
Переклад та інтерпретація у З. Фройда
Стаття аналізує різні значення терміну "переклад" (Übersetzung) за
З. Фройдом, який звертається до цього поняття, щоб пояснити, як несвідомі
думки стають свідомими. Опираючись на коментарі Фройдівського тексту
(Ж. Лакан, Ж. Дерріда, Ж.М. Рей), розвідка вивчає парадоксальні виміри значень
цього поняття у взаємозалежності з фундаментальним поняттям "інтерпретації" у психоаналізі.
Ключові слова: переклад, несвідоме, Фройд.
UDC 811.112.2'253'38:159.955.6
Kutz Wladimir, Dr. Habil, apl. Professor
Universität Leipzig (Deutschland)
KULTURGEPRÄGTE ARGUMENTATIONSSTILE
UND DAS DOLMETSCHEN
In Bezug auf die Kultur besteht eines der Ziele des Dolmetschers darin, die
unbeabsichtigten, unerwünschten Mißverständnisse zwischen Kommunikanten
zu vermeiden. Solche Mißverständnisse erscheinen ursprünglich dank dem
228
kulturellen Unterschied in der Argumentation. Sie sind in die kulturellen
Gemeinschaften eingewurzelt. Der Autor unterscheidet die Argumentationen als
semantische und kognitive Einheiten, so dass deutlich die dialektischen
Beziehungen zwischen der formalen und semantischen Adäquatheit der
Übersetzungen zutagetreten. Es werden die Arten der kulturellen Vorbezeichnung
der Argumentation gekennzeichnet, wie auch einige Möglichkeiten der weichen
Intervention des Dolmetschers untersucht mit der Absicht, solche
Mißverständnisse zu vermeiden.
Schlüsselwörter: Dolmetschen, kulturelle Unterschiede, Argumentation.
Aus einer auf der Leipziger Messe 2012 präsentierten empirischen
Untersuchung ging hervor, dass rund 70 % der Geschäftskontakte
fehlschlügen. Ein wichtiger Grund dafür seien kulturelle Missverständnisse. Nun, auch wenn bei solchen Erstkontakten wohl nicht
immer Dolmetscher dabei sind, leitet sich aus diesem Signal für die
Dolmetschwissenschaft eine theoretisch und praktisch überaus
anspruchsvolle Kultur-Herausforderung ab. Denn Kultur ist ein starker
psychologischer, Inhalt und Form von Äußerungen maßgeblich
bestimmender Faktor in der Kommunikation, insbesondere auch in der
mündlichen Vermittlung der Kommunikation. Die vielfältigen, häufig
kaum spürbaren Kulturunterschiede in der Kommunikation müssen
dolmetschspezifisch untersucht, didaktisch ausgewertet und in Lehrprogramme umgesetzt werden – damit derlei Vermittlungsaufgaben von
kulturkompetenten, auch ungewollte kulturell bedingte Missverständnisse
professionell beseitigenden Dolmetschern übernommen werden.
Aus der Sicht der Dolmetschwissenschaft lässt sich Kultur als eine
recht spezifische, etwa gegenüber dem Gegenstand der Übersetzungswissenschaft ein durchaus autonomer Untersuchungsbereich betrachten. Als
Gegenstand der Dolmetschwissenschaft ließe sich Kultur zunächst in
groben Zügen als eine dynamische Interaktion mehrerer MakroPhänomene auffassen: Mentalität, Redestil, Prosodie, Körpersprache,
Emotion60. Einiges spricht dafür, dass innerhalb des Phänomens
"Redestil" kulturgeprägte und deswegen für den Dolmetscher
hochinteressante Argumentationsgewohnheiten bestehen. Kann folglich
von kulturgeprägten Argumentationsstilen gesprochen werden?
60
Kutz 2012: Kap. 15, 16, 17.
229
Logik der Argumentation
Beginnen wir mit einer Betrachtung des Phänomens "Argumentation"
aus der Sicht seiner inneren Form und Struktur. Tun wir das anhand
folgenden Beispiels aus einer kommerziellen Verhandlung (im
Folgenden VERTRAG):
(i) "Bei diesen Stückpreisen können wir den Kaufvertrag nicht
unterschreiben,
(ii) DENN DIE TRANSPORTKOSTEN SIND ZU HOCH.
(iii) Die Wegstrecke ist zu weit."
Es handelt sich um eine Argumentationseinheit, in der
(i) die Aussage oder Behauptung ist,
(ii) das die Aussage (i) unterstützende Argument und
(iii) eine Begründung für das Argument – Argumentsbegründung
darstellt.
Die Logik einer Argumentationshandlung folgt dem aus der
mathematischen Logik bekannten Grundsatz des modus ponens61,
welcher besagt dass
"Q weil P", denn "P" und "Wenn P, dann Q."
Dieses logisch relativ abgeschlossene Argumentationsmuster ist
indessen eine wissenschaftliche Kategorie, in der Kommunikationspraxis
begegnet dem Dolmetscher eine beinahe unüberschaubare Formenvielfalt
des Argumentierens. Vorliegende Beschreibungen sind verständlicherweise stark oberflächen-linguistisch begründet, was für die Dolmetscherbelange kaum ausreicht. Eine Beschreibung im Sinne der kognitiven
Linguistik oder der situativen Kognition wäre daher wohl aufschlussreicher
und vermöchte auch den folgenden Fall als Argumentationsstruktur
zu erkennen, der in der Kommunikation oft vorkommt (eine
umgangssprachliche spanische Variation des Beispiels VERTRAG):
"Pues mira, no sé, hm. Si miro el flete ..."
(Nun ja, ich weiß nicht ... Wenn ich auf die Transportkosten gucke ...).
Formal ist hier von Argumentieren nicht allzu viel zu erkennen.
Löst man indes die in der Äußerung vorgenommenen Kompressionen
thematischer Elemente (also das Thema) und die typisch spanischen
Ellipsen auf, interpretiert man zudem die hinhaltend-warnende Prosodie,
dann erst ist die umzusetzende Bedeutung dieser Äußerung etwa
61
Vgl. Kondakow, Nikolaj I. (1983): Wörterbuch der Logik. 2. Auflage.
Leipzig: Bibliographisches Institut.
230
"Ich zweifle am ganzen Geschäft. Denn die Transportkosten (von
China nach Europa) sind allzu hoch. Wir werden daran nichts verdienen."
Wichtig ist: Und eben diese semantische Einheit wäre Grundlage
für eine kulturgerechte Verdolmetschung. Wohlgemerkt sind nur die
beiden kursiv markierten Lexeme mit der semantischen Form der
Argumentation in der Originaläußerung identisch.
Argumentation als semantische und kognitive Größe
Zwischen dem Gedachten und dem Geäußerten einerseits und dem
Geäußerten und dem Rezipierten ("Verstandenen") andererseits besteht
bekanntlich manchmal Asymmetrie unterschiedlichen Grades. Dieses
Phänomen betrifft auch die Argumentationen, mehr noch – gerade die
Argumentationen werden oft nicht so versprachlicht, wie sie eigentlich
gedacht waren, und anders rezipiert, als sie gehört oder gelesen wurden.
Fangen wir mit den sichtbarsten Auswirkungen pragmatischer Art auf das
Argumentationsverhalten an. Argumentationen, die im Bewusstsein des
Sprechers gedankliche, kognitive Gebilde darstellen, werden in der
Kommunikation meist nur "unvollständig oder auch nur angedeutet
verbalisiert" (Hofer 2002:807). Bereits dieser Umstand lässt Variationen
bei der gedolmetschten Kommunikation zwischen Vertretern
verschiedener kulturgeprägter Denk- und Redestile möglich oder sogar
geboten erscheinen. Denn der Sprecher lässt Vieles unausgesprochen, um
für seinen Kulturkreis offensichtliche Redundanzen und damit
Verärgerungen zu vermeiden, um höflich und rücksichtsvoll zu
erscheinen: Bekanntlich muss jeder Redner tunlichst den Eindruck
vermeiden, er unterschätze das Wissensniveau, ja die Intelligenz seiner
Zuhörer und sich anmaße, Bekanntes erläutern zu wollen. Zugleich
schätzen es auch die meisten Menschen, vom Sprecher einen Spielraum
für eigene Assoziationen und Schlussfolgerungen zu bekommen, die für
eine vollständige Rezeption notwendig sind. An solchen Stellen reagiert
das Publikum recht lebhaft und bezeigt, die "geheime Botschaft" bemerkt
und richtig verstanden zuhaben. Diese uralten Regeln der Redekunst
wirken sich auch auf das Argumentationsverhalten aus: Insofern werden
Standpunkte und Argumente nicht als solche gekennzeichnet (etwa als
"meine Position ist die,…), die Argumentsbegründungen bzw.
Schlusspropositionen, welche "die Stärke des Arguments"62 bestimmen,
62
Hofer 2002:807
231
werden laut Öhlschläger häufig als geteiltes Wissen unterstellt und nur bei
Bedarf expliziert – wenn man unaufmerksame oder nicht sachkundige
Zuhörer vor sich sieht. Im Beispiel VERTRAG wäre diese
Schlussproposition, der zufolge ein Kaufvertrag unter den derzeit
gegebenen Bedingungen dem Käufer keinen angemessenen Gewinn
bringen würde, für sachkundige Hörer eindeutig inferierbar und daher
nicht zwingend kommunikativ notwendig. Auch die kommunikative
Funktion von Sprechakten ("Ich möchte Dich überzeugen") bleibt häufig
implizit63, da solcherlei Angaben einerseits offenkundig, andererseits mit
dem Gesicht oder Ego des Zuhörers schlecht vereinbar erscheinen.
Deshalb ist die Indizierung einzelner Argumentselemente sowie ihre
Zuweisung zu bestimmten Sprechakten meist schwierig. Dazu kommt,
dass die Sprechakte bekanntlich oftmals indirekt geäußert werden (etwa
eine Bitte in Frageform), deren Intention, Absicht nur unter Anwendung
der Konversationsmaximen (sei relevant, wahrheitsgemäß, höflich usw.)
erkannt werden kann.
Mehr noch, die Reproduktionstests mit spanischen Muttersprachlern
zeigten uns, dass eine vollwertige Rezeptionsleistung einer Argumentation
erst dann vorliegt, wenn der aus dem übergeordneten Konzept
abzuleitende, also nicht versprachlichte kommunikative Sinn der
Argumentationshandlung erschlossen wird, und zwar etwa im Fall
VERTRAG: "Die Vertragsbedingungen müssen zugunsten der Käufer
verändert werden, am besten durch Senkung des Einkaufspreises". Die
hier sichtbare Asymmetrie semantischer und kognitiver Formen in
interkulturellen Kontext wirft sofort die Frage auf: Wie kann dem
Hörer mit einer anderen Ziel-Sprache und -Kultur beim Dolmetschen
ein wissenschaftlich begründeter Zugang zu der inneren Form des
Gedankens des Originalsprechers ermöglicht werden?
Angesichts dieser Lücke in den meisten Beschreibungen
inhaltsgleicher expliziter und impliziter Argumentationsstrukturen ist
m. E. die durch van Eemeren und Grootendorst (1992) vorgeschlagene
Regel der minimalen Ergänzung interessant. Sie verbindet das
logische Minimum in der Verarbeitung mit dem pragmatischen
Optimum im Rezeptionsergebnis und wird so formuliert:
Identifiziere in einer vorgebrachten, unvollständigen Argumentation
die informativst mögliche der nicht ausgedrückten Prämissen, die aus
63
Ebenda
232
dem Kontext abgeleitet werden kann und die das Argument logisch
gültig macht! Interpretiert man diese Formulierung im Sinne des
Leipziger Kompetenzmodells (LKM), dann wird der diffuse
"Kontext" zu dem "durch das situierte Schlüsselkonzept aktivierten
Wissen", "Prämissen" sind dann einzelne Konzept-Teile oder
Elemente des entsprechenden Schemas (Handlungsträger, Ziele,
Mittel, Verfahrensweise usw.) und der Ausdruck "logisch gültig
machen" ist dann offensichtlich in Verbindung mit der Zuweisung
eines schema- und situationsangemessenen kommunikativen Sinns
aufzufassen. Die Regel der minimalen Ergänzung sagt also aus: Will
man eine vertrackt oder lückenhaft verbalisierte Argumentation
verstehen, dann soll man dasjenige Argument, die Argumentsbegründung oder sogar die Behauptung selbst ableiten, ergänzen,
welche(s) der gesamten Argumentationshandlung einen gültigen
kommunikativen Sinn verleiht. Nunmehr kann man die
Argumentationseinheit im Beispiel VERTRAG als relativ abgeschlossene
kognitive Größe darstellen, in der dem Gebot der Sinnkonstanz
nachgekommen wird bzw. die kausalen Ketten geschlossen sind, was für
sinnvolles Kommunizieren unerlässlich ist (s. Abbildung):
(i) Bei diesen Stückpreisen können wir den Kaufvertrag nicht
unterschreiben,
(ii) DENN DIE TRANSPORTKOSTEN SIND ZU HOCH.
(iii) Dieses Geschäft würde sich ökonomisch nicht lohnen.
(iv) Wir müssen einen Preisrabatt bekommen,
(v) denn erst dann würde sich das Geschäft lohnen.
Abbildung: Argumentationseinheit als kognitive Entität
233
Kulturelle Prägung der Argumentation
Ein weiterer für das Dolmetschen als interkulturelle Vermittlung
der Kommunikation beachtenswerter Aspekt ist die bereits
angeklungene kulturelle Prägung der Argumentation. Hofer
registriert dazu ganz kurz in Bezug auf wissenschaftliche Texte –
"...Argumentieren folgt kulturspezifischen Schemata"64 und meint
sicherlich die Untersuchungen von Galtung und Clyne. Renate
Rathmeyer (1992) spricht von einem quasi-logischen (darunter ist
wohl der "deutsche" Redetyp zu vermuten), einem impressiven (also
"amerikanischen") und einem emotional-persönlichen ("russischen")
Präsentationstyp. Nach Patricia Peill-Schoeller (1994) bewegt sich
der "deutsche Denkansatz" schwerpunktmäßig um die Achse einer
rational-logischen, systematisch-ordnenden und methodischkategorisierenden Denkweise. Im Vergleich dazu bedient sich etwa
"der Chinese" mehr einer Denkweise, die fließende Übergänge
akzeptiert, die Intuition und Assoziation bewusst einsetzt, die
ganzheitlich und umfassend betrachtet und Gleichzeitigkeit zulässt.
Wegen unterschiedlicher Denkweise seien die Deutschen folglich
durch Beweise, Begründungen, Fakten und Analyse ansprechbar und
überzeugbar, die Chinesen hingegen durch Analogien, Erlebnisse,
Bilder, Beschreibungen und Kontraste65.
Analysen gedolmetschter Originale zeigen, dass Redebeiträge
unterschiedlicher kultureller Prägung einerseits denselben
Gesetzmäßigkeiten gehorchen und per Argument verstärkt werden.
Andererseits aber können zwischen Sprechern unterschiedlicher
soziokultureller Prägung Unterschiede in folgenden Aspekten der
Argumentation zum Vorschein kommen:
• Argumentieren wird grundsätzlich unterschiedlich häufig
angewendet. Nicht jeder Sprecher lässt sich gewissermaßen zu einer
verfeinerten und ausgiebigen Begründung seiner Aussagen herab, die
zudem seine Motivationen und Interessen offen legt, und produziert
vorwiegend Feststellungen und Schilderungen.
• Die Variationen der Argumentationsstruktur in der Redetätigkeit
nehmen sich als kulturübliche Expansionen und als Reduktionen des
64
65
Hofer 2002:812
Peill-Schoeller, Patricia 1994:180.
234
Grundmusters und dessen einzelner Teile "Aussage – Argument –
Argumentsbegründung" aus. Manche Kultur (etwa die italienische)
neigt demzufolge zu expandierenden Argumentationen, andere
hingegen (die englische Kultur) zu eher komprimierenden. Bei
Expansionen werden verständlicherweise Einzelheiten, Beispiele,
Meinungen, nähere Umstände des Sachverhalts ergänzt. Die
Reduktionen reichen, wie Analysen zeigen, bis zur Auslassung von
Argumentsbegründung und, was erstaunlich erscheinen mag, des
Arguments, ja selbst der Behauptung als solchen. Die klassische
dreiteilige Argumentation dürfte in den meisten Diskursen eher die
Ausnahme darstellen – sieht man von einigen geistig anspruchsvollen
Beiträgen ab. Meist wird die Argumentationseinheit auf zwei oder
sogar auf einen der drei möglichen Teile reduziert.
• Die inhaltliche Richtung der Argumentation orientiert sich offenbar
an den Werten der jeweiligen Gemeinschaft und kann daher zum einen
streng faktenorientiert im Sinne des betreffenden Konzepts sein. Da die
Vorlieben und Abneigungen gegenüber einzelnen Argumentationsrichtungen soziokulturell geprägt sind (etwa Eleganz vs. Effektivität),
können bei der Verdolmetschung von Argumentationen zwischen zwei
Kulturen klimatische Störungen und sogar Enttäuschung, Verärgerung,
grundsätzliche Missverständnisse entstehen.
Argumentationen im Original und die Dolmetschstrategie
Die dem Dolmetscher in diesen Fällen zukommende Handlungsweise
ist pragmatisch brisant. Bekanntlich stehen dem Dolmetscher laut LKM
generell bestimmte grundlegende Dolmetschstrategien zur Verfügung:
Die semantisch geleitete, die konzeptgeleitete und die interaktionsgeleitete
(Kutz 2010: 446–509). Bei den beiden semantisch geleiteten
Dolmetschstrategien dürfte der dolmetscherische Spielraum
gering sein: Das Gebot der formalen Treue schließt Variationen
im Argumentationsspiel des Sprechers aus. Bei den interaktionsgeleiteten Dolmetschstrategien auf der anderen Seite ist
dieser Spielraum dermaßen breit, dass eine Beschreibung
entsprechender Regeln erst als Forschungsziel zu denken ist. Bei
den konzeptgeleiteten Dolmetschstrategien hingegen lässt sich der
dolmetscherische Spielraum, seine Reproduktionsfreiheit indessen
durchaus fassen. Und zwar kalibriert je nach der Art des
235
Verstoßes gegen die guten Regeln (war der Sprecher grob,
unangemessen oder nur ungenügend verständlich?) Gestützt auf den
Dolmetschauftrag66 sind dann berufsspezifische Eingriffe des
Dolmetschers in die Argumentationssubstanz zulässig, wenn:
1. regeln der richtigen, fairen Argumentation verletzt werden
2. eine unangemessene Stufe des Argumentierens zu verzeichnen ist
3. ein unangemessener Grad der Explizität/Implizität der Argumentationseinheit vorliegt.
Zu 1: Wenn der Originalsprecher offensichtlich inhaltlich
manipulierend argumentiert, die Gegenseite durch erniedrigende
Argumente diskreditiert, sie an der argumentativen Teilnahme
hindert usw.– folglich gegen die sog. prozedurale Gerechtigkeit
verstößt. Dann darf der über einen entsprechenden Dolmetschauftrag
verfügende Dolmetscher, derlei Verletzungen berufsspezifisch
abfedern, wobei er die Diskussionsführung den Partnern überlässt.
Zu 2: Diskussionen entzünden sich an den vier soziokulturellen
Stufen des Argumentierens, die bekanntlich pragmatisch sensibel sind
und daher für Ärger in interkultureller Kommunikation sorgen können.
Erinnern wir uns: Auf Stufe 1 wird im Diskurs überhaupt nicht als nötig
erachtet zu argumentieren, man doziert oder diktiert seinen Willen; auf
Stufe 2 wird allenfalls gnädig ein Argument angeführt; auf Stufe 3 wird
argumentiert und Gegenargumente werden berücksichtigt; auf Stufe 4
schließlich wird redlich, im Sinne des Kompromisses argumentiert. Den
vom Redner beabsichtigten Effekt kann der Dolmetscher beim
zielsprachlichen Hörer oftmals erzielen, nur wenn er die einschlägigen
soziokulturellen Unterschiede geschickt ausgleicht.
Zu 3: Hier ist die Angemessenheit der Explizität der Argumentationseinheit als semantische Entität gemeint: Während es bei
Gesprächen zwischen Experten manchmal nur eines Elements dieser
Argumentationseinheit bedarf, um den Inhalt der ganzen Argumentationseinheit zu assoziieren, empfiehlt es sich dem Dolmetscher bei
Kommunikation zwischen Personen unterschiedlicher soziokultureller
und fachlicher Provenienz, ggf. relevante Teile der eigentlichen
Argumentation zu explizieren (oder zu komprimieren). Ist der
Dolmetscher zu solchen Eingriffen nicht bereit, kann er geschickt
einrichten, dass solche Probleme im Gesprächsverlauf geklärt werden.
66
Kutz 2010: Kap. 11, 525 ff.
236
Zusammenfassung
Ein Hauptziel der Translation in Bezug auf die Kultur ist
Vermeidung ungewollter Missverständnisse. Diese rühren auch von den
kulturgeprägten Unterschieden in der Argumentation, von den innerhalb
von Kulturgemeinschaften habitualisierten Überzeugungsformen her.
Im Beitrag werden Argumentationen als semantische und als kognitive
Entitäten betrachtet, wodurch auch das Spannungsfeld zwischen der
formalen (semantischen) und der inhaltlichen (kognitiven) Treue des
Dolmetschers umrissen wird. Die Ausdrucksformen der kulturelle
Prägung der Argumentationen werden näher beschrieben und ebenso die
Spielräume für subtile Eingriffe des Dolmetschers in diesem
pragmatisch sensiblen Bereich.
LITERATUR
1. Bayer Klaus. Argument und Argumentation. Logische Grundlagen der
Argumentationsanalyse. / Klaus Bayer. – Göttingen: Vandenhoek & Ruprecht., 2007.
2. Hofer Manfred. Argumentieren. In: Enzyklopädie der Psychologie von
A. Friederici (Hrg.), Bd. Emotionen / Argumentieren Manfred Hofer. – Göttingen:
Hogrefe. 30. Kapitel, 2002.
3. Kutz Wladimir. Dolmetschkompetenz. Was der Dolmetscher wissen und
können muss. / Wladimir Kutz. – Europäischer Universitätsverlag: Bochum, Berlin,
Paris, London. Band 1 und 2. 2010, 2012.
4. Peill-Schoeller. Patricia Interkulturelles Management / Peill-Schoeller. – Berlin :
Springer-Verlag, 1994.
5. Rathmeyer Renate. Nominale Anrede im gesprochenen Russischen, Serbokroatischen
und Tschechischen. In: Slavistische Beiträge. Band 292. / Renate Rathmeyer.
– München: 1992.
6. Schreier Margit. Ethical guidelines for the conduct in argumentative
discussions: An exploratory study. / Margit Schreier & Norbert Groeben. – Human
Relations, 49, 1996.
7. Toulmin Stephen Edelson. The uses of argument. / Stephen Edelson Toulmin.
– Cambridge: Cambridge University Press. 1988.
8. Van Eemeren Frans Hendrik. Argumentation, communication, and fallacies.
A pragma-dialectical perspective. / Hendrik
Frans Van Eemeren & Robert
Grootendorst. – Hillsdale, NJ: Erlbaum. 1992.
Wladimir Kutz, prof.
Leipzig University (Germany)
Culture-bound argumentation styles and the interpreting
One of the main purposes of the translator in relation to the culture is to avoid unintended
misunderstandings. These stem among other things from culturally determined differences in
argumentation, from differing ways of convincing persons. The author differentiates the
237
semantic and the cognitive entities of the argumentation units, that is why the tensions between
the poles of the formal and the content-based loyalty of the interpreter become somewhat
clearer. The expression forms of the cultural character of the argumentation are described and
the scope for subtle interventions of the Interpreter is presented.
Keywords: Interpretation, cultural differences, argumentation.
Владимир Куц, проф.
Лейпцигский университет (Германия)
Культурные стили в аргументации и устный перевод
Одна из главных целей переводческой деятельности в области культуры – это
избегание непреднамеренного неправильного понимания автора или говорящего. Это
неправильное понимание происходит в частности от культурных различий в аргументации, от привычных для культур форм убеждения. Автор различает аргументации как семантические и как когнитивные единицы, благодаря чему чётче обрисовывается диалектическое отношение между формальной (семантической) и
содержательной (когнитивной) адекватностью перевода. Характеризуются виды
культурного предопределения аргументаций, а также возможности мягкого семантического манёвра переводчика с целью предотвращения недоразумений.
Ключевые слова: Интерпретация, культурные различия, аргументация.
Володимир Куц, проф.
Лейпцигський університет (Німеччина)
Культурні стилі в аргументації та усний переклад
Одна із основних цілей діяльності перекладача стосовно культури полягає в тому,
щоб уникати ненавмисних, небажаних непорозумінь між комунікантами. Такі непорозуміння походять зокрема від культурних відмінностей в аргументації, від укорінених у культурних спільнотах форм переконання. Автор розрізняє аргументації як
семантичні та когнітивні одиниці, завдяки чому чіткіше проглядаються діалектичні
стосунки між формальною та змістовою адекватністю перекладу. Характеризуються види культурного передвизначення аргументацій, а також певні можливості
для м´якого втручання перекладача заради уникання таких непорозумінь.
Ключові слова: Інтерпретація, культурні відмінності аргументація.
UDC 81`2
O. M. Ilchenko, PhD, professor
Research and Educational Center for Foreign Languages,
National Academy of Sciences of Ukraine (Ukraine)
TRANSLATION BLUNDERS REVISITED:
KEY ACADEMIC VOCABULARY
The present paper deals with core academic vocabulary in modern English. It is
argued that translating the language of science into English requires fundamental
knowledge of such vocabulary. Several pertinent issues including words for general
238
academic vocabulary, as well as lexical bundles, idioms and collocations – potential
translation blunders – are addressed. They include, but are not limited to
translator's frenemies, multiple meanings, idioms, bad transliteration cases, and
careless translation. Emphasized here are words and phrases related to educational
and research setting. Relevant translations are suggested.
Key words: translation blunders; academic vocabulary; lexical bundles; idioms
Writing and editing of journal articles and other written documents is
inevitable part of every scientist's professional activity, namely,
submitting research articles to an international journal. In this paper,
we deal mostly with relevant vocabulary, the syntax is discussed
elsewhere [Ільченко 2013]. It should be emphasized that most
current dictionaries [Словники див: 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 13;
14; 15; 16; 17; 18; 19; 20; 21; 24; 25] fail to give the full picture of
such vocabulary. For that matter, we attempt to offer a bunch of
current solutions to the problem [Ilchenko, Shalya 2014].
Translation errors cause a lot of international communication
blunders. According to David Ricks [2006], there are three basic
categories of translation errors: simple carelessness, multiple meanings,
and idioms. We would add one more – bad transliteration cases (like
router – маршрутизатор/рутер (NOT *роутер), iPad – ай-пед (NOT
*айпад); and calques like в інтернеті/в Інтернеті; correct translation is
NOT *in the internet/Internet, but on the internet/Internet.
The careless rendering – often embarrassing and funny – is the
most common error. For example, Scandinavian vacuum cleaners
manufacturer Electrolux used the following in an American
campaign: "Nothing sucks like an Electrolux". Or take "Silicon
Valley"(Кремнієва долина), wrongly rendered as "Silicone Valley"
(*Силіконова долина). The words silicon (кремній) and silicone
(силікон) are pronounced differently, though their spelling is quite
similar. During the former Russian president Medvedev visit to the
US, the phrase "Silicon Valley" became a stumbling block for the
Russian interpreter, who rendered it as Kremlin Valley (by messing
up силікон; кремній та Кремль):
American companies and universities were among the first to
invest in President Medvedev's initiative to create a Russian Silicon
Valley outside Moscow, and more ... wishes to call the Silicon Valley
239
the Kremlin Valley in Russia. Probably for English there is no
difference, but in Russia there is [22].
Another category of translation blunders involves messages with
multiple meanings. Rolls Royce changed the name of its car "the
Silver Mist" to the "Silver Shadow" before entering Germany. The
reason: in German, "Mist" is a slang for "manure".
One more type of blunders comes from translating idioms. For
instance, the phrase technical assistance should be translated like this:
*technical assistance – консультації; консультативна (технічна)
допомога,
e.g. Technical Assistance is assistance in carrying out policy studies,
providing advice, supporting project preparation and implementation.
There's subtle, yet important difference between "cooperatrion"
and "collaboration", between "obtain" and "receive":
collaboration – співпраця, спільна робота (над проектом, над
створенням чогось) із отриманням конкретного результату/ продукту
e.g. This masterpiece is a collaboration of many minds.
syn. 1. teamwork; group work; collaborative work
cooperation – взаємодія; співпраця; співробітництво; кооперація; об'єднання зусиль
e.g. Cooperation can be accomplished worldwide.
obtain – отримувати; здобувати; досягати
e.g. I have worked hard and obtained that coveted PhD degree.
syn. 1. get; acquire
*to obtain (research) results – отримувати результати (наукових досліджень/наукового пошуку)
receive – отримувати, (с)приймати
e.g. There will be users who receive much more than that.
syn. 1. get
*to receive results – отримувати результати (іспитів, медичних
обстежень тощо).
Another problem arises out of using "the false friends (or
"frenemies") of a translator [1]. In Ukrainian, the word aggressive
conveys only negative meaning of "hostile," "offensive." In English,
however, aggressive can also mean – depending on context – active,
which is obviously a positive appraisal. One more classic example: in
English, decade means "10 years"; in Ukrainian, "декада" is "10 days".
240
At this point, let us emphasize some more language issues,
namely, specific words and lexical bundles. The English language of
science, sometimes called academic English, has many sticking
points for translators and interpreters. Let's consider just the tip of
the iceberg – some core academic vocabulary, most frequently used,
but, alas, no less often misused.
First and foremost: the word research is never pluralized in
English: one research; a lot of research (одне дослідження; багато досліджень). The word technique is rendered as "метод", but not
"техніка". By techniques native speakers of English mean methods,
procedures, approaches (the word "техніка" is translated as
technology). More similar examples:
humanities or humanistic studies – гуманітарні науки,
human sciences – гуманітарні та соціальні науки,
humane – гуманний; цивілізований;
humanitarian (adjective) (help)" – гуманітарний, гуманітарна
(допомога),
humanitarian (noun) – гуманіст;
annotation – короткий коментар (у книгах);
abstract, summary– анотація;
synopsis – автореферат дисертації;
it seems – очевидно, вочевидь;
regarding / in regard to / with regard to/ as regards /in this
regard; as to/ as for; as far as … is/are concerned; speaking of;
considering; touching; when it comes to; in this respect; for that
matter – стосовно; щодо; коли йдеться/ідеться (про); що стосується;
у зв'язку (і)з; у зв'язку (і)з цим (NOT *in connection with);
in (the) light of / from the perspective of / in view of / from the
standpoint of/ through the prism of – з огляду на; на підставі;
беручи до уваги; у світлі; з позиції; крізь призму; коли йдеться/ідеться (про)/.
Attention should be paid to the following words that differ in
meaning depending on context:
since
1) з (якогось часу) when used with time markers (since 2013/last
year/then etc.)
241
2) тому, що; через те, що; позаяк; адже ("because") when there
are no time markers (I'm at a loss since I don't know what to do.)
to maintain – 1) стверджувати; 2) тримати, підтримувати
to suggest – 1) пропонувати; 2) наводити на думку
to discover –
1) робити відкриття; (уперше) відкривати, винаходити ("to
pioneer")
2) виявляти; знаходити ("to find (out)"; "to reveal")
to appear
1) з'являтися
2) видаватися ( "to seem", in the infinitive constructions)
to argue
1) уважати, гадати (to think/to believe)
2) дискутувати (to dispute; to debate)
3) сперечатися (to altercate; to quarrel)
to argue for – дискутувати; висувати аргументи за; виступати за
to argue against – висувати аргументи проти, бути/виступати проти.
Here also belong:
timeliness – актуальність (наукового дослідження); нагальність
(наукової розвідки)
e.g. Your dissertation should contain the statement on timeliness
and novelty of the research.
syn. 1.*(scientific) relevance
timely – своєчасний /1/; актуальний; на часі (про наукове дослідження) /2/
e.g. It was a timely reminder. /1/
Conducting accurate, valid and timely research is critical to
academic success. /2/
syn. 2. high priority
*research agenda – поточні наукові/дослідницькі завдання
*to be high on research agenda – бути актуальним у науковому сенсі
e.g. Energy efficiency is high on research agenda.
syn. 1. *to be of high scientific relevance
242
Compare to:
acute – гостроконечний /1/; гострий (перен.) /2/; нагальний;
терміновий; невідкладний; на часі; актуальний /3/
syn. 2. burning; urgent
3. top priority; vital
and
actual – фактичний; реальний
e.g. There is some doubt as to what its actual impact might be.
syn. 1. real
topical – що становить лише місцевий або тимчасовий інтерес /1/; тематичний /2/
e.g. It has only limited topical significance. /1/
IEEE is now offering two new fully open-acess publication
models: topical journals and a megajournal. /2/
syn. 1. current /1/; currently of interest; *up-to–the-minute; hot /1/;
newsworthy
*topical application – місцеве застосування (про медичні маніпуляції)
*topical journal – тематичний журнал
topicality – інтерес; цінність
e.g. Such ideas have lost their topicality.
syn. 1. interest; significance; importance; worth; value
Now let's deal lexical bundles denoting the originality of the research:
research novelty / (the) novelty of the research – новизна дослідження
e.g. This paragraph deals with novelty and innovation of our
research.
syn. 1. originality
The English words "challenge" and "challenging are culture flavored:
challenge
(noun) cкладна задача/проблема, яку цікаво вирішити/розв'язати; виклик; випробування
e.g. We do not have problems, we have challenges!
syn. 1. problem
(verb)) кидати виклик /1/; ставити під сумнів; не погоджуватися /2/
e.g. He challenged his colleagues to rethink their assumptions. /1/
243
This paper challenges some widespread views. /2/
syn. 1. *to throw down the gauntlet; dare
2. disagree
challenging – складний, але цікавий; перспективний
e.g. As a matter of fact, this is a challenging task.
Cf. difficult; heavy; complex adj.
And, of course, lets's deal with words and phrases related to
denoting the notions of science, research, and education:
scientific – науковий; що стосується наукової практики; що
відповідає принципам та методам науки
e.g. What is the author's treatment of scientific ideas?
*scientific advance(s) – науковий поступ/прогрес; просування
уперед
*all things scientific – усе, дотичне до науки
*scientific approach – науковий підхід
*(scientific) relevance – актуальність (наукового дослідження)
syn. 1. timeliness
science (adjective) – see scientific
(noun) наука; наукове знання
e.g. "True science teaches us to doubt and to abstain from
ignorance."
(C. Bernard)
*applied science – прикладна наука
*bad science; *cargo cult science ; pseudo(-)science –
псевдонаука; "культ дарів небесних" / "культ карго"
*to do/conduct/carry out/ pursue/perform science /research –
займатися наукою; проводити/провадити (наукові) дослідження;
досліджувати
*field of science /*avenue/scope/sphere/realm/domain/line/province/
branch /1/ of research; *research domain – галузь, сфера (діяльності, застосування, наукових інтересів); царина; науковий
напрям(ок); сфера досліджень; предмет
*not rocket science – робота, яка не потребує неабияких розумових здібностей; легка, нескладна робота
e.g. It's not difficult at all – it's not rocket science! It's not that
hard, not a bit.
syn. 1. *no-brainer; *a bed of roses; *a low-hanging fruit; simple
244
*rocket science – робота, яка потребує неабияких розумових
здібностей
syn. 1. *a thicket of thorns; *Sisyphean labor (AmE)/labour (BrE)
science, technology; engineering; mathematics / STEM – наука,
техніка, інженерна справа, математика
*science and technology / S&T – (noun) наука і техніка;
(adjective) науково-технічний
*science workforce – наукові працівники
research (verb). – аналізувати; досліджувати; проводити/провадити дослідження; вивчати; з'ясовувати
syn. 1. analyse/analyze; examine; explore; investigate; scrutinize;
study (verb); consider /2/; search (verb); *to look into;
*to go into;
canvass; to conduct/perform the study (of)
(noun) – (наукове) дослідження; наукові дослідження; науково-дослідницька робота
e.g. A lot of research is being conducted in this field.
syn. 1. study (noun); investigation; analysis; scrutiny; examination;
search (noun); pursuit (noun); (research) quest
*a large amount/body of research – багато (велика кількість) досліджень; значний (істотний) науковий доробок
*a paltry amount of research / (very) little research –
небагато/мало (невелика/мала кількість) досліджень
*applied research – прикладні дослідження
*cutting edge research – передові / найновітніші дослідження
*fundamental research – фундаментальні (наукові) дослідження; теоретичні (наукові) дослідження
e.g. Pure research generates new ideas, principles and theories that
may not be immediately utilized, though they are the foundations of
modern progress. It can be exploratory, descriptive, or explanatory.
syn. 1. *fundamental research; *basic research; *pure research
*groundbreaking/innovative/pioneering research – принципово нові дослідження; дослідження, що відкривають нові обрії/горизонти; інноваційні дослідження
*research and development / R&D – наукові дослідження та
дослідно-конструкторські розробки
245
*research on/ into/ in (the realm/field/area of) – дослідження
в галузі
*(top) priority research – пріоритетні дослідження
unexplored subject/field of research – недосліджена царина;
невідома галузь (знань)
e.g. Nanotechnology: terra incognita no more.
syn. 1. unexplored subject/field of research
(adjective) науковий; дослідницький; науково-дослідний; що
стосується наукової сфери; дотичний до науки
e.g. Kudos to their research team for the fine work.
*research advisor/supervisor – науковий керівник; науковий
консультант
*research benefits – плоди досліджень; користь від досліджень
*research bulletin – наукові вісті
*research fellow – науковий співробітник
*(research) findings/result(s) – результати наукових досліджень/наукового пошуку
*research institute/center (AmE)/centre (BrE) – науковий/науково-дослідний інститут/центр
e.g. Science workforce comprised 70 per cent of all employees at
the research center in 2010.
*(research) journal – науковий журнал
*(research) newsletter – науковий вісник
*research platform – дослідницька платформа (обладнання,
устаткування, прилади, програмне забезпечення, сервіси, графічне середовище тощо)
*research professor – see professor
(research) quest – вивчення; дослідження; (науковий) пошук;
наукові розвідки
syn. 1. study (of) (noun); investigation; research n.; analysis; scrutiny;
examination; search n. /1/; pursuit n. /1/
research question/RQ – наукова проблема; наукове питання
e.g. A research question is a clear, focused, concise and complex
question around which you center your research.
*research university – дослідницький університет
academia
n. науково-освітянська спільнота
246
e.g. Academia, Academe, or the Academy are collective terms
for the academic community of students and scholars engaged in
higher education and research.
syn. 1. academe; the academy; *academic community
(the) academy – академія (наукове товариство) /1/; академія
(навчальний заклад) /2/
e.g. We define academy as an institution or society for the
advancement of science and humanities. /1/
The United States Military Academy at West Point is consistently
rated among the top colleges. /2/
academic
(noun) учений; інтелектуал /1/; викладач вищого навчального
закладу /2/
e.g. Linguists have explored how academics use language to
organize their professional lives. /1/
The US academic said that he had delivered the lecture as a
guide for his graduate students. /2/
syn. 1. researcher; investigator; scholar
2. educator /4/
(adjective) академічний; науковий (пов'язаний з науковою спільнотою) /1/; теоретичний /2/; навчальний; науково-академічний /3/
e.g. "Publish or Perish" is another aphorism popular in the
academic community. /1/
These terms are purely academic. /2/
An academic term is a division of an academic year, the time during
which a school, college or university holds classes. (Wikipedia) /3/
syn. 1. scholarly; intellectual (adjective)
2. speculative; abstract
3. educational
*academic background – oтримана освіта
e.g. He could tell everybody's academic background by asking
them to say a simple word.
*academic council – вчена рада
e.g. The university will create a 50-member academic council.
syn. 1. *board of academics
academical – університетський; академічний
247
e.g. The academical village is the oldest part of the campus of the
University of Virginia.
*academical dress/attire/regalia –мантія та прямокутний капелюх-конфедератка
educator – освітянин; спеціаліст у галузі освіти; педагог /1/;
спеціаліст у галузі теорії освіти та методики викладання /2/;
викладач вищого навчального закладу вищої кваліфікації (внз)
(зазвичай з науковим ступенем доктора наук) /3/; викладач внз
/4/; куратор; вихователь /5/; шкільний учитель /6/
e.g. Several eminent educators are profiled in this book.
syn. 1. pedagog(ue);
2. educationalist; educationist; a specialist in the theory
and methods of education
3. (*full/tenured) professor
4. instructor; (senior) lecturer;
faculty; professor /2/; academic (noun); *faculty and staff
5. tutor; mentor
6. teacher
student – студент /1/; школяр; учень (середньої школи) (AmE) /2/
syn. 2. pupil (BrE)
*graduate student – студент програми магістеріуму
*international student – студент-іноземець
*postgraduate student//PhD student/candidate//doctoral student
– аспірант
PLA student – екстерн
*undergraduate (student) –студент програми бакалавріату
PLA / prior learning assessment (and recognition) – екстернат
background – (накопичений) досвід та освіта, професійна підготовка й кваліфікація /1/; багаж знань /2/; тло/фон (прям./перен.) /3/
syn. 1. experience n. (pl. experience/experiences)
professor
професор вищого навчального закладу (зазвичай з науковим
ступенем доктора) /1/; викладач (вищого навчального закладу;
коледжу) /2/
e.g. Harvard and Columbia University pay the highest salaries
for PhD professors. /1/
He is a college professor now. /2/
248
syn. 1. educator /3/; *full/tenured professor
2. – see educator /4/
*assistant/associate professor – доцент
*professor emeritus /*honorary professor – почесний професор
*full/tenured professor – штатний професор
*research professor – професор, котрий займається виключно
науковою роботою та не викладає
Special attention should be paid to phrasal verbs, e.g.:
to consist (of) – складатися з
e.g. The text consists of 17 short chapters, supplemented by
artwork on nearly every page.
syn. 1. comprise
to consist (in) – полягати у чомусь
e.g. Power consists in one's capacity to link his will with the
purpose of others, to lead by reason and a gift of cooperation.
(Woodrow Wilson)
Thus we can conclude that the English language – triggered by
rapid technological development – tends to express the multitude of
meanings related to education, science and technology. New words
and phrases are being constantly created to mirror the emerging
phenomena and developments, all the way, but core academic
vocabulary stands firmly on the ground. Today, translating into
English in research setting is about avoiding miscommunication by
employing adequate vocabulary, eliminating translation blunders, and
faithful rendering of idioms and collocations, thus making the writings
clear and easy to understand. On the other hand, it is about following
authentic Anglo-American discourse standards [Ільченко 2013]. The
words and phrases addressed in this paper belong to the international
vocabulary of science. Ideally, they should be easily comprehended by
any person in any country of the world.
LITERATURE
1. Англо-русский и русско-английский словарь "ложных друзей переводчика" / [под общ. рук. В.В. Акуленко]. – М. : Сов. энцикл., 1969.
2. Ільченко О.М. Дискурсивні стандарти сучасної англійської мови науки.
/ О.М. Ільченкo // Studia Linguistica / Збірник наук. праць. – Вип. 7, 2013.
3. Новый большой русско-английский словарь / [под общ. рук. Д. Ермоловича]. – [3-е изд., стереотип.]. – М. : Русский язык, 2008 – 1098 с.
249
4. Русско-английский словарь / [под ред. Р.С. Даглиша]. – [11-е изд., стереотип.]. – М. : Русский язык, 1998.
5. Русско-английский словарь / [под общ. ред. А.И. Смирницкого]. – [15-е
изд., стереотип.]. – М. : Русский язык, 1989.
6. Рябцева Н.К. Научная речь на английском языке. Руководство по научному изложению. Словарь оборотов и сочетаемости общенаучной лексики:
новый словарь активного типа (на англ.яз.) / Надежда Константиновна Рябцева. – [3-е изд., испр.] – М. : Флинта: Наука, 2002.
7. Українсько-англійський науково-технічний словник / [Саврук М.П.]. – К. :
Наукова думка, 2008.
8. Abbyy Lingvo Online [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // lingvo.
abbyyonline.com/en.
9. The American Heritage Dictionary of the English Language. – [4th ed.].
– Houghton Mifflin Harcourt, 2006.
10. Collins English Dictionary: Complete and Unabridged. – [6th ed.]. – Collins, 2004.
11. Collins Thesaurus of the English Language: Complete and Unabridged. – [3rd
ed.]. – Collins, 2008.
12. Ilchenko O. The Language of Science and Media: a New Dictionary: Англоукраїнсько-російський словник мови науки та медіа / Ilchenko O., Shalya O.
– К: Видавниче підприємство ЕДЕЛЬВЕЙС, 2014.
13. Kernerman English Multilingual Dictionary [Електронний ресурс]. – K. Dictionaries Ltd., 2006–2010. – Режим доступу: http://dictionary.reference.com/.
14. Longman Dictionary of Contemporary English [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ldoceonline.com/.
15. Longman Language Activator– Addison Wesley Publishing Company, 1993.
– 1636 p.
16. The FreeDictionary.com [Електронний ресурс]. – Princeton University:
Farlex, 2003–2008. – Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/
17. McGraw-Hill Dictionary of American Idioms and Phrasal Verbs. – [1st ed.].
– McGraw-Hill, 2006. – 1098 p.
18. Merriam-Webster Online [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.merriam-webster.com/.
19. Multilingual Translator [Електронний ресурс]. – HarperCollins Publishers,
2009. – Режим доступу: http: // www.harpercollins.com/index.aspx.
20. Multitran [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.multitran.ru/.
21. The Oxford Russian-English Dictionary / [ed. By Marcus Wheeler]. – Oxford: The
Clarendon Press, 1972.
22. Remarks by President Obama and President Medvedev of Russia at Joint
Press Conference [Електронний ресурс]. – June, 2010. – Режим доступу:
http://www.whitehouse.gov/search/site /medvedev%20kremlin% 20valley
23. Ricks D. Blunders in International Business. – Wiley-Blackwell; 4 edition 2006.
24. Urban Dictionary [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.urbandictionary.com/.
25. WordNet 3.0 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wordnet.princeton.edu/.
250
О. М. Ильченко, д-р филол. наук, проф.
НАН Украины (Украина)
Снова о переводческих ошибках: научно-академический лексикон
Статья посвящена вопросам перевода базового научно-академического вокабуляра современного английского языка, без совершенного знания которого невозможен качественный перевод с и на английский язык. Внимание сосредоточено на
научно-академическом лексиконе, неотъемлемой частью которого являются
стереотипные обороты, коллокации и идиомы, представляющие трудность при
переводе. Рассмотрены так называемые ложные друзья переводчика, многозначные слова, неудачные транслитерации и тому подобное. Предлагаются варианты
перевода соответствующей лексики в сфере образования и науки.
Ключевые слова: переводческие ошибки, начно-академическая лексика, стереотипные обороты; идиомы.
О. М. Ільченко, д-р філол. наук, проф.
НАН України (Україна)
Ще раз про перекладацькі помилки: науково-академічний лексикон
Статтю присвячено питанням перекладу базового науково-академічного вокабуляру сучасної англійської мови, без досконалого знання якого неможливий
якісний переклад з англійської та на англійську мову. Увагу зосереджено на науково-академічному лексиконі, невід'ємною частиною якого є стереотипні звороти,
колокації та ідіоми, які становлять складність при перекладі. Розглянуто так
звані псевдодрузі перекладача, багатозначні слова, невдалі транслітерації тощо.
Запропоновано варіанти перекладу відповідної лексики у сфері освіти й науки.
Ключові слова: перекладацькі помилки, науково-академічна лексика; стереотипні звороти; ідіоми.
UDC 81'255.2:6=134.3=161.1=161.2
O. Wronska, Professora
Universidade Nacional Taras Shevchenko de Kiev (Ucrânia)
PECULIARIDADES LÉXICO-GRAMATICAIS
DE TRADUÇÃO DOS TEXTOS MÉDICOS PORTUGUESES
PARA AS LÍNGUAS UCRANIANA E RUSSA
O artigo examina as peculiaridades morfossintáticas e lexicais de tradução dos
textos médicos portugueses para as línguas ucraniana e russa.
Palavras-chave: tradução dos textos científicos e técnicos, terminologia médica,
unidades lexicais, equivalente.
Ultimamente, na Ucrânia está a crescer a proposta de traduções e
interpretações de português para ucraniano e russo e de ucraniano e
251
russo para português. Não é estranho, já que no mundo globalizado
em que vivemos a troca de informação e documentação resulta não
só necessária mas também imprescendível para os países caso estes
aspirem ocupar um lugar importante nos mercados internacionais
para venderem as suas mercadorias, inclusive o produto intelectual.
A situação que actualmente temos na Ucrânia com as traduções é
bastante complicada: frequentemente os clientes encontram-se
perante a impossibilidade de satisfazer as necessidades deles. É que
agora no mercado operam poucos tradutores da língua portuguesa
que por vezes não podem fisicamente ajudar os clientes. A situação
vê-se agravada pela ausência da literatura especializada orientada aos
especialistas que trabalham com a língua portuguesa. As novas
tecnologias só parcialmente ajudam a resolver este problema, mas de
todos modos as dificuldades seguem a existir. Além disso, a maioria
da literatura didáctica que temos no mercado, seja da origem
portuguesa ou brasileira, seja da origem russa, está dedicada ao
ensino e aprendizagem da língua e não de tradução, em primer termo
a tradução especializada.
Outro problema muito importante consiste em variação da língua
portuguesa. Isto, sobre tudo, é transcendente ao traduzir do ucraniano
ou do russo para o portugues. Por desgraça, os nossos clientes não
entendem a necessidade de precisar para que país está destinado o
produto final devido a que a tradução não sempre resulta satisfatória
pois é sabido que sem considerar as divergências variacionais é
possível cometer graves erros de tradução em todos os aspectos.
Os factores enumerados acima testemunham sobre a actualidade e
urgência desta pequena pesquisa e evidenciam a necesidade de
elaborar uma série das recomendações para tradutores dos textos
científicos e técnicos, nomeadamente médicos, do português para as
duas línguas eslavas mencionadas acima: a ucraniana e a russa.
É conhecido que os textos científicos e técnicos se classificam
conforme às modalidades, à temática e ao nível de dificuldade deles.
Segundo S. Gamero Pérez citado por A. Hurtado Albir, todos os
textos científicos e técnicos se subdividem em seis grupos grandes:
textos educativos, documentos publicitários, documentos industriais
de uso externo, documentos de pesquisa científica, documentos
252
industriais de uso interno dentro da empresa, documentos de tipo
técnico-jurídico [Hurtado 2007, 144].
O primeiro grupo, o menos difícil, inclui textos de carácter
educativo ou divulgativo, os quais ao estarem destinados a nãoespecialistas são mais fáceis de compreender. Entre os textos do
primeiro grupo podemos citar manuais didácticos, artigos de revistas
de divulgação científica, entradas das enciclopédias técnicas, etc.
[Hurtado 2007, 144].
O segundo grupo inclui textos com função instrutiva, entre os
quais se distinguem os dirigidos ao público em geral e outros,
orientados aos especialistas. Estes textos possuem um nível de
dificuldade mais elevado [Hurtado Albir 2007, 144]. Porém, o objectivo
principal destes textos segue a ser a promoção de um certo produto
intelectual, científico, técnico ou tecnológico. Este grupo inclui tais
textos como folheto publicitário, reportagem publicitária, artigo
publicado na revista técnica de alguma empresa, etc.
O terceiro grupo de textos é composto da documentação técnica
que acompanha o produto: manual de instruções, prospecto de
medicamento, descrição técnica, etc. [Hurtado 2007, 144].
A partir do seguinte grupo a dificuldade dos textos aumenta-se
consideravelmente por estarem destinados exlusivamente aos
especialistas em uma concreta esfera científica ou técnica. De tal
modo, o quarto grupo inclui artigos de pesquisa científica, resumes
de artigos científicos, dissertações, monografias científicas, etc.
[Hurtado 2007, 144].
O quinto grupo é composto de documentos técnicos dirigidos a uso
interno, é dizer, estão destinados aos especialistas de perfil bem concreto
e estreito o que, sem dúvida, dificulta o trabalho de tradutor ao localizar
tais fontes de informação como os textos paralelos em diferentes
línguas, e correspondências nos dicionários especializados. Entre os
textos do quinto grupo podemos mencionar o plano de produção, lista de
peças, comunicação interna, solicitude de desenvolvimento do produto,
especificações técnicas, etc. [Hurtado 2007, 144].
O último, sexto, grupo é considerado o mais difícil, por conter
uma classe especial de documentos com características muito
particulares: além de serem uns documentos técnicos altamente
especializados, possuem também efeitos legais e representam por
253
isso o grau máximo de dificuldade. A este grupo pertencem patentes,
garantias, normas técnicas, relatórios de inspeções periódicos dos
órgãos sanitários, etc. [Hurtado 2007, 144].
Os textos médicos diferenciam-se pela sua temática e podem
entrar em qualquer dos grupos mencionados acima. Entre os textos
médicos mais simples podemos citar prospectos publicitários dos
medicamentos, artigos de divulgação científica na imprensa geral,
anúncios publicitários transmitidos pela rádio e pela televisão.
Um grau de dificuldade mais elevado têm os prospectos e as
instruções dos medicamentos destinados aos pacientes. Os artigos
científicos e os de pesquisa científica, monografias, dissertações
dedicadas aos diferentes aspectos da medicina em geral, medicina
desportiva, bioquímica ou farmacologia, assim como os passaportes
técnicos dos medicamentos dirigidos aos especialistas, relatórios das
inspeções realizadas pelos órgãos sanitários competentes são
documentos muito difíceis, em primeiro lugar, porque não só contêm
terminlogia tradicional para os textos médicos, mas também por
abundarem da terminologia jurídica.
Analizemos algumas peculiaridades léxicas e morfosintáxicas dos
téxtos medicos redigidos na língua portuguesa e os modos da sua
tradução para as línguas ucraniana e russa usando como base para o
nosso análise o passaporte técnico do medicamento Lucrin Depot [2].
Em primeiro lugar, é necessário dizer algumas palavras sobre a
estrutura do texto. O alto nível de estandardização da documentação
técnica leva a que o passaporte do medicamento tenha uma estrutura
e composição precisa e lógica. O texto está dividido em seguintes
partes que revelam o conteúdo do documento: nome do medicamento,
composição qualitativa e quantitativa, forma farmacéutica, informações
clínicas (um capítulo muito grande subdividido em vários apartados:
indicações terapêuticas, posologia e modo de administração, contraindicações, advertências e precauções especiais de utilização,
interacções medicamentosas e outras formas de interacção, gravidez e
aleitamento, efeitos sobre a capacidade de conduzir e utilizar máquinas,
efeitos indesejáveis, vigilância pós-comercialização), sobredosagem,
propriedades farmacológicas (outro capítulo grande subdividido em
vários apartados: propriedades farmacodinâmicas, propriedades
farmacocinéticas, dados de segurança pré-clínica), informações
254
farmacéuticas (subdivididas em lista de excipientes, incompatividades,
prazo de validade, precauções especiais de conservação, natureza e
conteúdo do recipiente, precauções especiais de eliminação), titular da
autorização de introdução no mercado, número de autorização de
introdução no mercado, data da primeira autorização / renovação da
autorização de introdução no mercado, data da revisão do texto
[Resumo das características do medicamento].
É conhecido que desde o ponto de vista morfológico, os textos
científicos e técnicos normalmente não representam grandes
dificuldades de tradução, porque, n sua maioria, têm ordem directa
das palavras nas orações, contêm um número grande dos sustantivos
e adjectivos. Entre os tempos e modos principais usados no texto
analizado prevalecem Presente do Indicativo ((1) Não existem dados
disponíveis sobre mulheres tratadas durante períodos mais longos
[2]. – Відсутні дані про жінок, котрі отримували лікування
протягом триваліших відрізків часу. / Отсутствуют данные о
женщинах, получавших лечение в течение более продолжительного периода.) (daqui para adiante as traduções são nossas),
Pretérito Perfeito Simples do Indicativo ((2) Não foi efectuado
nenhum estudo de farmacocinética para avaliação das interacções
medicamentosas com o Lucrin Depot 3,75 mg [2]. – Не було проведено жодних фармакокінетичних досліджень щодо взаємодії
інших лікарських засобів з Люкрин депо 3,75 мг. / Не проводилось никаких фармакокинетических исследований относительно
взаимодействия других медикаментов с Люкрин депо 3,75 мг.) e
Futuro do Indicativo ((3) Esta dose será considerada a dose de
manutenção [2]. – Ця доза вважатиметься підтримуючою.
/ Данная доза считается поддерживающей).
Como mostram os exemplos citados acima, na maioria esmagadora
dos casos conservam-se as formas verbais tanto nas traduções
ucranianas, como nas russas. Porém, não sempre é assim para as
formas do Futuro do Indicativo, porque para as línguas eslavas,
especialmente para a língua russa, é mais característico usar os
verbos no Presente do Indicativo quando o Futuro português tem um
matiz modal do Imperativo.
Por vezes, encontram-se orações que contêm Presente do
Conjuntivo ((4) Dado que a diminuição na mineralização óssea é
255
uma causa natural da menopausa, pode-se também esperar que
ocorra durante um estado hipoestrogénico induzido clinicamente [2].
– Оскільки зменшення маси кісткової мінералізації є природним
наслідком менопаузи, можна також очікувати на появу цього
самого явища при гіпоестрогенному стані як наслідок клінічного лікування. / Принимая во внимание, что уменьшение минерализации костей является естественным последствием менопаузы, также можно ожидать появления данного явления при
гипоэстрогенном состоянии в результате клинического лечения.) e Futuro Simples do Conjuntivo ((5) Quando forem
necessárias duas injecções para obter a dose total, estas devem ser
administradas numa única injecção [2]. – При необхідності введення двох ін'єкцій задля отримання загальної дози, їх треба
ввести за один раз. / В случае необходимости введения двух
инъекций для получения общей дозы, данные инъекции должны
вводиться за один раз).
É interessante que nos exemplos (4) e (5) as formas portuguesas
do Conjuntivo são traduzidas mediante substantivos ucranianos e
russos. Estas transposições são bem justificados pelas normas usuais
das línguas eslavas, mas noutras situações poderiam ser traduzidas
mediante diferentes formas verbais, em primer lugar, Presente do
Indicativo ou Presente do Conjuntivo.
Também no texto do Resumo se usam formas de Pretérito
Perfeito do Conjuntivo ((6) Embora a suspensão tenha demonstrado
ser estável durante 24 horas após a reconstituição, deverá ser
rejeitada se não for utilizada imediatamente [2]. – Навіть якщо
суспензія протягом 24 годин після її виготовлення зберігає стабільність, її слід знищити, якщо її не було використано негайно
після приготовлення. / Даже если суспензия находиться в стабильном состоянии в течение 24 часов после приготовления, её
следует уничтожить, если она не была использована сразу же
после приготовления).
Aqui o uso do Conjuntivo no texto português é justificado pelas
normas da gramática normativa que sempre exige este modo nas
orações concessivas. A norma das línguas ucraniana e russa, à sua vez,
requer formas do Presente do Indicativo porque na maioria dos casos a
modalidade e hipotese são expressadas mediante os recursos léxicos.
256
Os tempos verbais do Modo Conjuntivo não contêm valorização
subjectiva ou emocional alguma, mas são usados só devido às regras
gramaticais nas orações subordinadas correspondentes, por exemplo,
nas orações condicionais ou temporais: (7) Se não se verificar
redução nos níveis de gonadotrofina e esteróides sexuais, a dose
deve ser aumentada [2]. – Якщо рівень гонадотрофіну та статевих стероїдів не зменшиться, дозу необхідно збільшити. / Если
уровень гонадотрофина и половых стероидов не сократится,
следует увеличить дозу. Ao traduzir as orações deste tipo, é
necessário observar as regras gramaticais das línguas eslavas
segundo as quais as formas do Futuro do Conjuntivo são transmitidas
a través do Presente do Indicativo ucraniano / russo.
No texto analizado há muitas construções passivas e modais: ser
+ particípio passado ((8) Estes níveis são mantidos enquanto dura
a administração do fármaco [2]. – Цей рівень зберігається протягом усього періоду введення лікарського засобу. / Этот уровень
удерживается в течение всего периода введения медикамента),
estar + particípio passado ((9) Este aumento transitório no
estradiol pode estar associado a agravamento temporário dos sinais
e sintomas [2]. – Це тимчасове збільшення рівня естрадіолу може бути пов'язано з тимчасовим посиленням ознак та симптомів. / Это временное увеличение уровня эстрадиола может
сопровождаться временным усилением признаков и симптомов.), dever + infinitivo ((10) Deve ser considerada a suspensão do
tratamento antes dos 11 anos de idade nas raparigas e antes dos 12
anos nos rapazes [2]. – Питання про припинення лікуванняу дівчат
має бути розглянуто до досягнення ними 11 років, а у хлопчиків
– до досягнення ними 12 років. / Вопрос об отмене препарата у
девочек должен быть рассмотрен до достижения ними 11 лет,
а у мальчиков – до достижения ними 12 лет.), poder + infinitivo
((11) Pode ser usado como tratamento único ou como complemento
da cirurgia [2]. – Може застосовуватися як при монотерапії, так
і в якості додаткового засобу при хірургічному втручанні. / Может применяться в качестве монотерапии или как дополнительное средство при хирургическом вмешательстве).
257
Como podemos observar, muito frequentemente as construções
modais vão acompanhadas pela voz passiva. É sabido que para as
línguas eslavas a voz passiva não é tão característica como para as
línguas românicas e, sobretudo, germânicas. Por isso, ao traduzir os
textos semelhantes (veja o exemplo (8)), recomendamos usar formas
reflexivas do verbo ucraniano / russo sempre que haja esta possibilidade,
e só nos casos excepcionais conservar a voz passiva, sem recurrir às
modulações algumas.
À sua vez, quase sempre é conservada nas traduções a semântica
das perísfrasis modais portuguesas dever + infinitivo e poder +
infinitivo como podemos ver nos exemplos (10) e (11).
Uma das peculiaridades morfosintáxicas interessantes do texto
analizado consiste em que o infinitivo é usado aqui como sinónimo
gramatical do Modo Imperativo. Ao traduzir as orações semelhantes
para as línguas ucraniana e russa, perante o tradutor abrem-se duas
opções: conservar o infinitivo com modalidade imperativa ou traduzir as
orações com ajuda do verbo ucraniano / russo em Modo Imperativo:
(12) NOTA: Utilizar a suspensão imediatamente após a
reconstituição [2].
ПРИМІТКА: Використати суспензію одразу після її приготування. / Використовуйте суспензію безпосередньо після її
виготовлення.
ПРИМЕЧАНИЕ: Использовать суспензию непосредственно
после её приготовления. / Используйте суспензию непосредственно после её приготовления.
Como se vê no exemplo (12), a tradução mediante o Imperativo eslavo
dá ao texto um nível mais alto de confiança em referência ao destinatário
das recomendações do uso deste medicamento, enquanto a tradução
mediante o infinitivo russo / ucraniano proporciona ao texto um carácter
impessoal, totalmente privado de qualquer conotação afetiva.
Muito interessante este texto é também desde o ponto de vista
terminológico, porque nele estão unidos vários sistemas terminológicos:
químico, farmacológico, médico, anatómico, etc. Além disso, o
texto contém unidades léxicas puramente técnicas que poderiam ser
usados nos textos totalmente diferentes, por exemplo, nos textos
sobre bombas ou turbinas:
258
(13) Mantendo a seringa na posição vertical, libertar o veículo
EMPURRANDO LENTAMENTE o êmbolo (durante 6 a 8 segundos)
até que o primeiro tampão de borracha chegue à linha azul no meio
do cilindro [2].
Утримуючи шприц у вертикальному положенні, вивільніть
речовину, ПОВІЛЬНО ПРОСУВАЮЧИ ВПЕРЕД поршень (протягом 6–8 секунд), доки перший гумовий тампон не досягне
блакитної лінії, розташованої посеред циліндра.
Удерживая шприц в вертикальном положении, освободить
носитель МЕДЛЕННО ПРОДВИГАЯ ВПЕРЁД поршень (в течение 6 – 8 секунд) до тех пор, пока первый резиновый тампон не
коснётся голубой линий, расположенной на середине цилиндра.
Passemos a análise das unidades léxicas de alguns sistemas
terminológicos presentes neste texto. Entre os termos químicos podemos
destacar as denominações das substâncias químicas que devido à
natureza analítica da língua portuguesa muito frequentemente têm a
estructura "substantivo + preposição de + substantivo", cujo equivalente
nas línguas eslavas analizadas seria a construcção "substantivo em caso
nominativo + substantivo em caso genetivo": acetato de leuprorrelina –
ацетат леупрорреліну / ацетат леупоррелина.
Além disso, em muitos casos realiza-se uma tradicional substituição
do gênero, já que na língua portuguesa a maioria das denominações
das substâncias químicas ou, por exemplo, a maioria das doenças, são
de gênero femenino enquanto nas línguas russa e ucraniana podem ser
tanto de masculino como de feminino, o que depende da origem dos
termos: faringite – фарингит / фарингит, dermatite – дерматит
/ дерматит. Em outros casos, o gênero português coincide com o
gênero ucraniano e russo: alopécia – алопеція / алопеция. Além disso,
as palavras procedentes do grego que na língua portuguesa pertencem
ao gênero masculino, têm seus equivalentes eslavos de gênero
feminino: carcinoma – карцинома / карционома.
Entre os termos anatómicos também prevalecem as unidades biou multi-membres que denominam diferentes sistemas do organismo
humano. É de sublinhar que neste sistema terminológico há muitos
adjectivos compostos. Devido às tendências e modas actuais, assim
como considerando os destinatários do produto final, a tradução
destas unidades terminológicas pode variar. Por exemplo, afecções
hepatobiliares pode ser traduzido como захворювання печінки
259
й жовчного міхура / заболевания печени и жёлчного пузыря
(e esta tradução será melhor quando o destinatário for paciente o
público em geral), ou, alternativamente, podemos traduzir esta locução
como гепатобіліарні захворювання / гепатобилиарные заболевания (quando a nossa tradução estiver dirigida exclusivamente aos
médicos ou farmacéuticos).
Ao nosso parecer, a maior dificuldade representa a procura dos
equivalentes dos termos médicos e farmacológicos, porque ambas as
ciências estão a desenvolver muito rápido que provoca os surgimento
dos termos cada dia mais novos. Muito interessante neste sentido é
uma capacidade muito alta da língua portuguesa de crear os
adjectivos novos. Dado a que esta tendência nas línguas ucraniana e
russa não é tão notável, por vezes resulta difícil crear os neologismos
semelhantes nas traduções. Por isto, os tradutores têm de lembar
sempre dos fenómenos mencionados e transmitir as locuções
terminológicas semelhantes com ajuda da construção "substantivo +
substantivo" ou através da tradução descriptiva para não alterar a
concordância e outras regras gramaticais e normas das línguas russa e
ucraniana: incontinência urinária – нетримання сечі / недержание
мочи; pólipos rectais – поліпи у прямій кишці / полипы в прямой
кишке; aumento dos níveis séricos de creatinina – збільшення рівня
креатинину в сироватці / повышение уровня креатинина в сыворотке; ruído pulmonar – шум в легенях / шум в лёгких; olhos secos
– синдром сухого ока / синдром сухого глаза, etc.
Neste pequeno artigo nós só limitamos com algumas dificuldades
que possam surgir ao traduzir os textos médicos portugueses para as
línguas ucraniana e russa, sem mencionarmos outros momentos
interessantes e polémicos vinculados com a tradução da terminologia
especializada que, sem nenhuma dúvida, podem se converter no objecto
das próximas pesquisas na esfera de tradução científica e técnica.
BIBLIOGRAFIA
1. Hurtado Albir A. Enseñar a traducir. Metodología en la formación de
traductores e intérpretes / A. Albir Hurtado. – Madrid: Edelsa, 2007.
2. Resumo de características do medicamento Lucrin Depot 3,75 mg/1 ml.
– ABBOT LABORATÓRIOS, LDA.
260
O. M. Wronska, assistant prof.
Lexical and grammatical peculiarities of the translation of the medical texts
from Portuguese to Ukrainian and Russian
The article analyses lexical and grammatical peculiarities of the translation of
the scientific end technical texts from Portuguese to Ukrainian and Russian.
Key words: scientific and technical translation, medical terminological system,
lexical units, equivalent.
О. М. Вронская, асист.
Киевский национальный університет имени Тараса Шевченко (Украина)
Лексико-грамматические особенности перевода португальских
медицинских текстов на украинский и русский языки
В статье представлен анализ лексико-грамматических особенностей португальских медицинских текстов и их перевода на украинский и русский языки.
Ключевые слова: перевод научно-технических текстов, медицинская терминологическая система, лексические единицы, словосочетания терминологического характера, эквивалент.
О. М. Вронська, асист.
Київський національний университет імені Тараса Шевченка (Україна)
Лексико-граматичні особливості перекладу португальських медичних
текстів українською та російською мовами
У статті проаналізовано лексико-граматичні особливості перекладу португальських медичних текстів українською та російською мовами.
Ключові слова: переклад науково-технічних текстів, медична терміносистема, лексичні одиниці, словосполучення, еквівалент.
UDC 81'366.5 =134.2=161.2
Galyna Verba, profesora titular
Universidad Nacional Taras Shevchenko de Kyiv, Ucrania
LOS MEDIOS DE EXPRESIN DE LA NEGACIÓN EN
ESPAÑOL EN COMPARACIÓN CON EL UCRANIANO
El artículo se centra en la categoría de negación que al pertenecer a las
universales lingüísticas se manifiesta en primer lugar como categoría
gramatical, pero semánticamente se relaciona con el significado léxico. El
análisis hecho ha demostrado casos de la asimetría de la expresion de la
261
negación en el plano contrastivo y la necesidad de tranformaciones traductoras
a la hora de traducir de una a otra lengua.
Palabras clave: negación, valor negativo, marcadores de negación,
transformaciones.
La categoría de la negación suele tratarse en el contexto de la
sintaxis como conjunto de medios de expresión de la oración
negativa en oposición a la afirmativa, o cuando se estudian las
formas morfosintácticas de los verbos en este tipo de oraciones. En la
"Gramática descriptiva de la lengua española" (la edición más
prestigiosa en España de la Real Academia Española) se le dedican
al tema de la negación más de 70 páginas, donde el propio término
'negación' se define como el "conjunto de procedimientos
gramaticales utilizados para llevar a cabo un acto de negar". Por 'acto
de negar' se entiende la expresión de la falsedad, inexactitud,
irrealidad o no realización de un hecho concepto o proposición [G.D.
2000, 2563]. En la lingüística ucraniana la negación se define como
universal gramatical, o sea la categoría semántico funcional que
integra medios linguales de distintos niveles unidos con el
significado de negación y entendido como elemento que indica la
opinión del autor del enunciado de lo erróneo de la afirmación
contenida en la oración [Селіванова 2006, 158]. Pese a la
abundantísima bibliografía existente que demuestra la atención que
se ha prestado a la negación, la propia definición del concepto
siempre parece incompleta y no muy precisa, puesto que lo que
gramaticalmente se expresa mediante la negación (en el caso de la
lengua española mediante la partícula no y "las palabras negativas")
no siempre puede definirse como falsedad, inexactitud, irrealidad o
no realización de un hecho concepto o proposición [ВасильеваШведе 1998, Левинтова 1974, Sanz 1995, Sanz 1996, Кардаш
2009, Кущ 2002, Баган 2012]. Y al mismo tiempo existen
numerosos medios léxicos y morfológicos que se utilizan
precisamente para la expresión de lo que puede clasificarse con la
definición dada arriba. Esto tiene su explicación, en primer lugar, por
el hecho de que las lenguas siempre cuentan con varias formas
sinónimas para expresar el mismo contenido, y en segundo lugar,
262
debido a que los medios gramaticales pueden utilizarse para expresar
distintas funciones y significados al mismo tiempo.
Hemos optado por el estudio de la negación desde el enfoque
contrastivo porque de esta forma se puede arrojar cierta luz sobre las
potencialidades de los medios morfosintácticos de la categoría de
negación en las lenguas como el español y el ucraniano.
Que la negación no siempre es falsedad, inexactitud, irrealidad o
no realización de un hecho o concepto o proposición, lo podemos
ilustrar con los siguientes ejemplos:
– No dudo que estás bien preparado para el examen.
– Pedro se fuma las clases muy a menudo;
– El Sol gira alrededor de la Tierra;
– Si yo pudiera estar a su lado en ese momento tan triste de vida.
En la primera oración no existe semánticamente ninguna
negación, sino más bien una afirmación expresada enfáticamente
mediante una estructura negativa desde el punto de vista gramatical
(no dudo – estoy seguro). Al mismo tiempo, las otras oraciones, que
formalmente son afirmativas, contienen una negación en el sentido
de que "hablan de la no realización de un hecho, concepto o
proposición, contradicen a la realidad, son falsos".
Desde el punto de vista gramatical (es decir, desde el punto de
vista de su estructura) estas oraciones no pueden considerarse
negativas aunque cumplen lo que suele entenderse por 'negación' en
la "Gramática descriptiva de la lengua española". Los ejemplos
citados, al igual que otros más, no ponen en tela de juicio la
existencia de la categoría de la negación, sino tan sólo sirven para
demostrar que cualquier definición ya es deficiente. Es evidente que
en las lenguas en cuestión, al igual que muchas otras, existen medios
gramaticales que sirven para dar un valor negativo en contraposición
a una oración afirmativa. De hecho, prácticamente cualquier oración
afirmativa puede ser transformada en una negativa mediante el
empleo de ciertos recursos de la lengua. En el caso de la lengua
española se trata de la partícula no y un nümero bastante limitado de
palabras llamadas 'negativas' que pueden dar a una oración
afirmativa el significado opuesto. Veamos algunos ejemplos:
– Dudo que estés preparado para el examen.
– No dudo que estás preparado para el examen.
263
– Trabaja en una fábrica.
– No trabaja en una fábrica.
– Pedro se fuma las clases.
– Pedro no se fuma las clases
– Pedro nunca se fuma las clases.
– El Sol gira alrededor de la Tierra.
– El Sol no gira alrededor de la Tierra.
Como se puede ver de los ejemplos citados arriba, la falsedad o
veracidad de lo expresado en las oraciones depende no sólo de si
lleva la oración una negación sino también de otras causas de
carácter semántico del verbo, de las referencias que contiene, etc.
Este mismo hecho ha condicionado nuestro planteamiento formal,
al delimitar los fenómenos que suelen reunirse bajo el concepto de
negación y, a partir de allí, investigar las posibilidades tanto
sintácticas como semánticas, pragmáticas y estilísticas de las
oraciones y unidades inferiores a la oración (sintagmas o tan sólo
lexías) que contienen componentes "negativos".
En primer lugar, podemos constatar que en el español, al igual
que en ucraniano, una oración afirmativa en la mayoría de los casos
puede ser transformada en negativa mediante la antiposición de la
partícula no en el español, y íе en el ruso y en el ucraniano.
Al mismo tiempo, la transformación de una oración afirmativa en una
negativa puede conllevar ciertos cambios de otros miembros de la oración:
– Todos trabajan los días laborables – Всі працюють в будні.
– Nadie trabaja los días festivos/No trabaja nadie los días
festivos. – Ніхто не працює у будні.
– Siempre se levanta muy temprano – (Вона/він) завжди встає рано.
– Nunca se levanta muy temprano/ No se levanta muy temprano
nunca – (Вона/він) ніколи не встає рано.
Ya a nivel de las transformaciones de oraciones afirmativas en
negativas podemos observar ciertas diferencias: mientras que en
ucraniano se observa un paralelismo en la expresión de la negación,
que suele duplicarse, en el español la partícula no no se usa cuando
hay palabras negativas que preceden al verbo y al contrario su uso es
obligatorio cuando aparecen después del verbo (del predicado de la
oración). De tal manera, la primera diferencia en la expresión de la
negación se refiere al sistema de las lenguas en cuestión – mientras
que en ucraniano la negación suele ser doble e incluso triple, en
264
español se prescinde de la partícula no cuando las palabras negativas
preceden al predicado de la oración.
El análisis detallado de los casos de negación en español
demuestra que, al ser una lengua con un orden de palabras bastante
libre, este orden se hace más rígido y obligatorio cuando están
presentes en la oración elementos negativos. Nos referimos, en
primer lugar, a los casos en que la posición de la palabra negativa
determina el carácter y el significado de la negación. Compárense los
siguientes ejemplos:
– Ahora ya nada me importa esto – Зараз вже мене це зовсім не
хвилює хвилює.
– Ahora no me importa nada – Зараз нічого вже мене не хвилює.
Cuando se trata de la negación, suelen distinguirse negación total
(o completa) cuando se trata de la negación relacionada con el
predicado de la oración, o sea se trata de la negación de la acción
expresada por el verbo, y parcial (o incompleta) cuando se trata de
las partes accidentales de la oración, o sea cuando no se niega toda la
acción expresada por el predicado, sino tan sólo se restringe su
acción en el tiempo y en el espacio:
– Puedo acudir a las clases excepto los lunes.
– No ha llegado nadie hasta las siete (Todos o algunos han
llegado después).
La "Gramática descriptiva de la lengua española (RAE)" utiliza
otros términos y habla de 'extensión y de foco de la negación'. En
principio, se puede suponer que ninguna negación es total o
completa, dado que quedan implícitas muchas circunstancias que
limitan la negación. De forma que, incluso una oración como Nadie
trabaja los días festivos, que parece una oración negativa con una
negación completa (puesto que se niega la acción en referencia a
todos los constituyentes de la misma) desde el punto de vista de un
contexto más amplio, tanto lingüístico como referencial, puede tener
sus limitaciones desde el punto de vista referencial ya que se
sobrentiende que Nadie trabaja … salvo los servicios de urgencia,
policía etc. Desde el punto de vista lingüístico la frase Nadie trabaja
los días festivos puede tener distinto significado en contextos
diferentes, por ejemplo: Un hombre llama a su amigo y éste le dice
que está trabajando y no puede acudir a la cita, entonces la frase
265
Nadie trabaja los días festivos en este contexto es un reproche, una
expresión de incredibilidad etc.
Sin embargo, en términos generales podemos suponer que,
cuando la negación se refiere a todos los elementos de la oración,
puede considerarse como una negación completa desde el punto de
vista de su estructura y del contexto interno.
Con frecuencia la negación afecta tan sólo a una parte del
enunciado: (en términos de la gramática descriptiva de la lengua
española de RAE se trata de la "negación sintagmática").
– Я піду в кіно не з тобою.
– Вона живе не з батьками.
– Я чергую в лікарні не у вівторок/ У вівторок я не чергую в
лікарні.
– Ці книжки я взяв не в бібліотеці.
– Її не було вдома до восьмої години.
– Він вдома не ночував./Він ночував не вдома.
– Сьогодні у нас немає занять з англійської.
– На заняттях не було тільки Іванова/ /На заняттях були всі,
крім Іванова.
– На заняттях не було нікого, крім Іванова.
– Він приїхав не сьогодні.
– El no come manzanas, sino peras.
– Pedro no asiste las clases de Matemáticas, sino de Física.
– Han hecho este ejercicio tan sólo tres alumnos.
Como se puede ver de las citadas oraciones ucranianas la
negación parcial, o sea la negación referente tan sólo a una parte del
enunciado, puede manifestarse de diferente manera – bien mediante
la anteposición de la partícula íе delante el fragmento que se niega,
bien mediante las palabras que delimitan la negación en el espacio,
tiempo, en referencia a sujetos u objetos a que se habla – en el caso
de la lengua ucraniana, estos marcadores son крім, за виíятком, до,
тілüки, ще, вже etc. Tenemos aquí un campo limítrofe entre la
negación o afirmación parciales que en mayoría de los casos poseen
las formas de expresión paralelas:
– На заняттях не було тільки Петренка. No estuvo presente en
las clases sólo Petrenko. На заняттях були всі, кріме Петренка.
Todos estuvieron presentes en las clases menos Petrenko.
266
Desde el punto de vista contrastivo estas dos ültimas oraciones tienen
estructuras paralelas y a la hora de traducir no presentan dificultades.
Sin embargo, en numerosos casos las oraciones con la negación
parcial en ucraniano donde la negación se refiere a un solo elemento
de la oración presenta ciertas disparidades y por consiguiente
dificultades a la hora de traducirlas. Como ya hemos señalado antes,
la lengua española posee el orden de palabras más rígido cuando la
oración es negativa. Esto se refiere en primer lugar a las "palabras
negativas" como nunca, nadie, nada, ninguno cuya posición
antecedente al verbo prescinde de la partícula no delante del mismo y
su empleo obligatorio en el caso de la posición después del verbo. Es
fijo también el orden de palabras en cuanto a los complementos
directos e indirectos pronominales que se intercalan entre la partícula
no y el verbo: No me lo dijo; No lo ví. etc.
La negación ucraniana es más flexible y permite intercalar la
partícula negativa íе precisamente allí donde se hace el hincapié en
la negación:
– Він не мені все це розповів – No me lo contó a mí – significa
Se lo conto a otra persona, pero a mí no.
– Він не це мені розповів – Esto no me lo contó – significa Me
contó algo, pero esto no.
– Не він мені все це розповів – No me lo contó él. Me lo
contaron, pero no fue él quien me lo contó.
– Він все це мені не розповів – No me contó todo esto.
– Він мені ніого не розповів – No me contó nada.
Mientras que en español la negación parcial referida al
complemento directo o indirecto puede expresarse mediante tan sólo
el orden de palabras en la oración, en el caso de la negación referida
a los complementos circunstanciales de tiempo o de lugar requiere
con frecuencia más cambios en la estructura de la frase que el
ucraniano. Por ejemplo:
– Я чергую у лікарні не у вівторок. – Sí que tengo guardia, pero
no el martes.
– Він приїхав не сьогодні – Ha llegado, pero no ha sido hoy.
– Він написав цю книгу не в Іспанії – Escribió este libro, pero
no lo ha hecho en España.
267
– Вона читає лекції не в Лінгвістичному університеті. – Está
impartiendo conferencias, pero (en otro lugar) no en la Univesidad
de Lingüística.
En la lengua ucraniana hay varios modelos de expresiones con
negación parcial que tienen un significado fijo y pueden considerarse
como fraseologia sintáctica:
– Не там ти шукаєш
– Не тим (чим треба) займаєшся.
– Не з тими ти приятелюєш.
– Не в цьому причина твоїх невдач.
Estas expresiones conllevan cierto matiz de reproche por parte del
hablante indicando con la negación el fallo cometido por el sujeto.
En español estas expresiones pueden traducirse tan sólo mediante
medios oblicuos:
– Estás equivocado en buscar donde lo estás haciendo.
– No te dedicas a lo que deberías dedicarte.
– No son loables las amistades que tienes. Deberías buscar
mejores amigos.
– No es esta la causa de tus fracasos.
En la lengua española existe un grupo de palabras que,
dependiendo de su posición en la oración, pueden adquirir un
significado negativo o positivo, por ejemplo: (1) En mi vida he visto
algo parecido – В житті не бачила/не могла собі уявити собі
нічого подібного) – supuestamente se trata de la elipsis del adverbio
nunca en esta oración. Al mismo tiempo, si el complemento
circunstancial se encuentra en la posposición la oración tendrá
significado diferente: He visto algo parecido (cosas semejantes)
muchas veces en mi vida – Я бачив дещо подібне багато разів у
своєму житті.
Ahora bien analicemos los casos de doble negación en ucraniano
y sus equivalencias en el español. Cuando en ucraniano tenemos un
predicado verbal compuesto (por ejemplo, V fin + V infin.) el
sentido de la frase es afirmativo y la afirmación es enfática: Він не
міг не помітити...; Я не вмію не працювати...
En español tenemos también una doble negación cuando ésta se
expresa mediante la exclusión expresada con las palabras más y
menos: No puedo menos que; No sabe más que hablar.
268
En español tenemos más modelos de la negación doble que en
ucraniano: No hago más que estudiar día y noche. No escribe más
que cartas.
Las ültimas dos frases pueden traducirse al ucraniano tan sólo
mediante oraciones afirmativas: Тільки те й роблю, що вчуся днями і ночами.
Пише лише листи /якщо і пише, то лише листи.
La negación parcial ("sintagmática") también puede ser doble y en
este caso en las lenguas en cuestión es un medio de afirmación enfática:
– Я прочитав цю книгу не без задоваолення – He leído este
libro no sin interés; Він виконав це завдання не без зусиль – Ha
hecho este trabajo no sin esfuerzo.
Por antonomasia se considera que la negación en sí da tan sólo el
valor negativo a la proposición, sin embargo un estudio más detallado
revela que la negación posee más potencialidades desde el punto de
vista pragmático y connotativo: las oraciones formalmente negativas
pueden emplearse para expresar no solo la propia negación sino una
gama de intenciones que no encajan en el concepto de negar la
proposición expresada, son más bien medios indirectos para expresar
el reproche, la apelación al hablante, son formas convencionales de
una petición cortés etc. A nivel contrastivo podemos observar varios
casos tanto de coincidencias como de divergencias:
– Не були б ви так ласкаві пояснити мені… – Sería tan amable
para explicarme cómo…
– Не могли б ви мені допомогти? – ¿Podría ayudarme?
– Не кажи, що це неможливо зробити… – ¿No me digas que
es imposible hacerlo…
– Не кажи, що це неможливо зробити…– ¿No sabes/Sabes
dónde esta este teatro?
– Ти не бачив випадково цю книгу? – ¿(No) has visto este libro?
– Ти не купила молоко? – ¿(No) has comprado leche?
Otro aspecto del mismo tema de la negación se refiere a los
modos de la expresión de la negación cuando no hay marcadores de
negación (partícula no en español y íе en ucraniano o palabras
negativas), sin embargo, la expresión tiene sentido negativo, el
predicado se percibe como negativo. Podemos hablar en este caso de
la negación implícita. Veamos los siguientes casos. En primer lugar
269
se refieren a preguntas y exclamaciones retóricas que tanto en
español como en ucraniano suelen expresar además de la propia
negación indignación, disgusto, emociones diversas, en su mayoría
de carácter negativo, por ejemplo:
– ¡Quién lo sabe! – Хто його знає!
– ¡Contento me tienes hoy! – Ну ти мене ж і порадував!
– ¡Te interesará mucho lo que hago yo! – Дуже тебе видно цікавить, чим я займаюсь!
– ¡Qué sabrás tü de mis problemas! – Що ти знаєшь про мої
проблеми!
– ¡Qué duda cabe si tienes razón! – Хто ж сумнівається в тому, що ти маєш рацію!
Es necesario subrayar que estas oraciones tienen una entonación
especial la que da precisamente este sentido negativo a la expresión.
Notemos que con la entonación interrogativa adquieren el significado
directo de pregunta y no de negación.
Otro modo de la expresión afectiva en ucraniano lo constituyen las
frases introducidas mediante Нічого собі que no llevan negación sino
que se comportan como interjecciones lexicalizadas y se emplean para
la expresión de sorpresa, admiración, alucinación etc., véase ejemplos:
Нічого собі роботу знашов – Vaya trabajo que ha encontrado; Нічого
собі новина! – ¡Vaya una noticia! Las oraciones correspondientes en
español no llevan ningün marcador de negación. Este es un caso más de
la asimetría en el empleo de las palabras negativas.
En cuanto a los medios de expresión de la negación, como hemos
dicho anteriormente, no existe una opinión comün sobre lo que debe
entenderse por este concepto. Así, en la Gramática de la Real
Academia Española se consideran como negativas también las
oraciones con verbos que en su semántica llevan implícita la
negación, del tipo: Él ha rechazado mi propuesta; Ha desistido de su
intención de ir a Holanda. En nuestra opinión, tal postura sobrepasa
los límites de lo que entendemos bajo el término de los medios
gramaticales de la expresión de la negación y, aunque pueden
considerarse negativas, los medios de expresión de la negación están
ya en el ámbito de la semántica, del léxico, pero no tienen ningün
marcador sintáctico. Aün más, al analizar estas oraciones vemos que
270
la concordancia de los elementos adyacentes corresponde a la de una
oración afirmativa.
– Ha rechazado mi propuesta
– Ha rechazado todas mis propuestas
– Ha rechazado siempre en todas las reuniones mis propuestas.
Compárese:
– No ha aceptado mi propuesta
– No ha aceptado ninguna de mis propuestas
– No ha aceptado nunca ninguna/alguna de mis propuestas.
Además de los medios léxicos que entrañan semánticamente la
negación existen también medios morfológicos que contienen el
sema de la negación. En lo que en la lengua española se refiere en
primer lugar de los prefijos que dan a una palabra (sea verbo,
adjetivo, sustantivo o adverbio) un valor negativo u opuesto, por
ejemplo: conocer – desconocer; decir – desdecir, contradecir;
mentir – desmentir; ofensivo – inofensivo; necesario – innecesario;
probable – improbable; posible – imposible; amor – desamor;
normal – anormal; amistad – enemistad; comunista – anticomunista.
Muchas veces se puede sustituir una oración negativa
gramaticalmente por otra gramaticalmente afirmativa, sustituyendo
el predicado por la palabra antónima:
– Esto no es posible – Esto es imposible;
– No conozco a este hombre – Desconozco a este hombre.
No obstante, los prefijos no tienen un valor unívoco y cuando se
añaden pueden dar a la palabra un sentido contrario, pero no
negativo, como es el caso de decir – desdecir. En este caso la oración
afirmativa no puede ser transformada en negativa tan sólo mediante
la sustitución de un lexema por su antónimo: No dijo donde estuvo
ayer y Desdijo donde estuvo ayer no son oraciones sinónimas.
El análisis de las oraciones con verbos que tienen morfemas
"negativos" demuestra que aun cuando éstos poseen marcadores
morfológicos negativos se comportan igual que otros verbos con
significado afirmativo, o sea desde el punto de vista sintáctico son
oraciones afirmativas.
La lengua ucraniana también dispone tanto de palabras de
significado negativo como de medios morfológicos que permiten
271
transformar una palabra en su antónimo mediante un sufijo. El más
comün es el empleo de la partícula íе en función del prefijo. En este
caso se escribe junto con la palabra: цікавий – нецікавий; веселий –
невеселий; воля – неволя; правда – неправда.
En cuanto se refiere a los verbos es conocido que la partícula не
se escribe segün la ortografía ucraniana por separado. De tal modo,
coinciden los casos del empleo del predicado en negativo y del
componente nominativo del predicado compuesto nominativo
formado con el prefijo не-, aunque a nivel del predicado compuesto
nominal se puede diferenciar estos casos:
– Ця книга (мені) не цікава /Este libro no me es interesante/No
me interesa este libro – Ця книга – нецікава – Es un libro aburrido.
Cabe mencionar que algunos verbos cuentan con derivados que
incluyen la partícula íе, que se escribe junta, pero que tienen
significado de la no finalización de la acción – недочитати, недописати, недокурити, недоробити, etc. Estos verbos suelen
traducirse al español mediante perífrasis verbales:
– Я ще недочитала книгу, недописала листа – No he terminado
de leer el libro, no he terminado de escribir la carta.
Al igual que en español, en ucraniano hay muchos otros sufijos
que dan a la palabra un significado opuesto, aunque no siempre se
puede hablar de negación como tal: організувати – дезорганізувати; мобілізація – демобілізація; смертний –безсмертний; грішний – безгрішний; грамотний – неграмотний/безграмотний,
гармонія – дисгармонія, удар – контрудар; нормальний – ненормальний. La negación es propia de numerosas unidades
fraseológicas y refranes. Lo peculiar en este caso consiste en que la
negación es obligatoria y las expresiones fraseológicas pierden su
significado al transformarlas en expresiones afirmativas. Se puede
decir No está el horno para bollos, pero no se puede decir Está el
horno para bollos
– No pegar los ojos durante toda la noche pero no se puede decir
Pegar los ojos durante toda la noche
– No digo esta boca es mía pero no se puede decir Digo esta boca
es mía
272
– No moveré un dedo para ayudarle pero no se puede decir.
Moveré un dedo para ayudarle
– No le llega la camisa al cuerpo pero no se puede decir Le llega
la camisa al cuerpo
– No tiene dos dedos de frente pero no se puede decir Tiene dos
dedos de frente
– Ni es el santo de mi devoción pero no se puede decir Es el santo
de mi devoción
– No se anda con chiquitos, pero no se puede decir Se anda con
chiquitos
– No tener donde caerse muerto pero no se puede decir Tener
donde caerse muerto.
Estas expresiones, al igual que otros más de este tipo no suelen
emplearse en forma afirmativa. Cabe indicar que la fraseología
negativa también forma medios enfáticos de la expresión de
emociones de disgusto, de enfado, de rechazo, etc.
De igual manera en ucraniano podemos encontrar unidades
fraseológicas que en unas ocasiones coinciden con los españoles y
que otras tienen como equivalencia las expresiones afirmativas:
– Не вартий ламаного пятака/шеляга/гроша
– Не відчувати землі під ногами
– Не зімкнути очей
– Каменя на камені не лишити
– Не лишити живого місця.
Resumiendo podemos constatar que la negación, pese a ser una
categoría tanto lógica como lingüística, forma parte de los universales
que comparten todas las lenguas. Aunque se suele hablar de negación
a nivel de la sintaxis de la lengua, consideramos que ésta puede
manifestarse tanto a nivel léxico, como morfológico y sintáctico. La
expresión negativa puede reformularse en una expresión afirmativa
mediante cambios léxicos. La expresión de la negación sintáctica
posee sus regularidades en cada una de las lenguas en cuestión. La
expresión de la negación mediante medios léxicos o morfológicos, no
cambia la estructura afirmativa de la expresión sintáctica.
El análisis comparado de los medios de negación en ucraniano y
en español muestra tanto tendencias convergentes como divergentes
273
lo que supone la necesidad de un estudio detallado para evitar la
interferencia lingüística. Las diferencias en los recursos sintácticos a
nivel del sistema pueden resumirse en lo siguiente:
• en español el orden de palabras en la oración negativa es más
rígido que en la afirmativa y el empleo de la partícula no depende de
la posición preverbal o posverbal de las palabras negativas (nunca,
nadie, jamás, nada, ninguno, etc.).
• la doble negación en español tiene significado de afirmación
enfática. La lengua ucraniana también dispone de este recurso, aunque
su uso es más limitado y se reduce a los casos del predicado verbal
compuesto, cuando la partícula negativa se intercala delante de cada uno
de los verbos que componen el predicado verbal compuesto.
• la lengua ucraniana recurre con mayor libertad a la negación
parcial "sintagmática" intercalando la partícula negativa delante del
elemento a que se refiere la propia negación. En español este tipo de
negación tiene más limitaciones y puede expresarse unas veces
mediante el orden de las palabras, puesto que la intercalación de la
partícula negativa no siempre es posible y a veces requiere
reestructuración de la oración y adición de nuevos elementos.
A nivel del habla, o mejor dicho, al nivel pragmático, la negación
expresada sintácticamente no siempre coincide con el significado
negativo del acto verbal y al mismo tiempo, en las dos lenguas hay
numerosos casos de la expresión negativa implícita cuando la propia
negación no tiene ningün marcador gramatical de la misma. Al mismo
tiempo, las expresiones que llevan marcadores de negación en el habla
pueden perder su valor y servir para expresar un contenido afirmativo
marcado de diferentes connotaciones subjetivas. Diferentes sistemas
lingüísticos lo hacen de distinta manera – de ahí la necesidad de llevar
a cabo estudios comparados para revelar especialmente aquellos casos
que no encajan en las correspondencias directas.
Las frases con negación pueden lexicalizarse, convirtiéndose en
unidades idiomáticas y en este caso funcionan tan sólo en su forma
negativa. Las expresiones negativas pueden emplearse en el habla en
sus funciones indirectas como actos de habla de valor conativo,
apelativo y valorativo.
274
BIBLIOGRAFÍA
1. Gramática descriptiva de la Lengua Española, tomo II – Madrid: RAE, 2000.
2. Селіванова О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. – Полтава: Довкілля, 2006.
3. Васильева-Шведе О.К. Теоретическая грамматика испанского языка.
Синтаксис предложения / О.К. Васильева-Шведе, Г.В. Степанов. – СанктПетербург: Изд. С.-Петербургского университета, 1998.
4. Левинтова Э.И. К изучению отрицания в испанском языке // Вопросы
испанской филологии. Серия "Древняя и Новая Романия". – Вып. 1 / Э.И. Левинтова . – Ленинград, 1974.
5. Sanz Alonso Beatriz La negación en español // Actas del VI Congreso de
ASELE – 1995.
6. Sanz Beatriz. La negación en español / Beatriz Sanz. – Editorial: Colegio de
España, 1996.
7. Кардаш Л.В. Мовні засоби вираження заперечення і протиставлення в
українській літературній мові: Дис... канд. наук: 10.02.01. – 2009.
8. Кущ О.П. Категорії ствердження і заперечення в українській мові.
Aвтореф. диc.на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук. / О.П. Кущ. – Д.: 2002.
9. Баган М.П. Категорія заперечення в українській мові: функціональносемантичні та етнолінгвістичні вияви / М. П. Баган. – К.: Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2012.
G. Verba, PhD
Means of expression of the category of negation in Spanish
in comparison with Ukrainian
The article deals with the category of negation seen as one of the linguistic universals
that has its manifestation as the grammar category, meantime it depends also on the
lexical meaning of the words. The analysis of the means of negation in Spanish and
Ukrainian shows the cases of asymmetry which causes the grammatical and lexical
transformations during the translation from Spanish into Ukrainian and vice versa.
Key words: complete, partial negation, negative value, negative marker, transformation.
Г. Г. Верба, канд. филол. наук, доц.
Средства выражения категории отрицания в испанском языке
в сопоставлении с украинским
В статье анализируется категория отрицания, принадлежащая к лингвистическим универсалиям, которая находит свое выражение, в первую очередь,
как грамматическая категория, семантически связанная с лексическим значением слов. Проведенный сопоставительный анализ свидетельствует о частично
275
ассиметрических средствм выражения отрицания в двух языках, что обусловливает необходимость переводческих трансформаций при переводе.
Ключевые слова: отрицание полное, частичное, отрицательное значение,
маркеры отрицания, преобразования.
Г. Г. Верба, канд. филол. наук, доц.
Засоби вираження категорії заперечення в іспанській мові
у порівнянні з українською
В статті аналізуються засоби вираження категорії заперечення, яка належить до лінгвістиних універсалій. Вона знаходить своє вираження, в першу
чергу, як граматична категорія, проте семантично повязана з лексичним
значенням слів, зокрема присудка. Проведений зіставний аналіз засвідив частково асиметричні засоби вираження заперечення у двох мовах, що обумовлює
необхідність граматичних трансформацій при перекладі з україснької мови
іспансткою і навпаки.
Ключові слова: часткове, повне заперечення, заперечне значення, маркер
заперечення, трансформації.
276
ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД
UDC 81'255,4=111
Michael M. Naydan, Professor
The Pennsylvania State University (United States)
APPROACHES TO TRANSLATING THE STYLE
OF MARIA MATIOS' NOVEL SWEET DARUSYA
The article discusses issues in translating Maria Matios' novel of Ukrainian
village life Sweet Darusya (2004) into English. It examines the layers of narration
in the novel, including skaz narration and the unique voices of the characters
speaking in their Bukovynian dialect, as well as the reverse chronological order
of the narrative. The translator's strategy focuses on the unique colloquial manner
of expression by the characters, finding dynamic equivalents in English for their
speech patterns and dialectal locutions, opting at times for the more colorful
literal sometimes instead of just conveying idiomatic meaning. The translator also
discusses the nature of translation of such a complicated text as collaborative,
including the translator's initial draft version, corrections and emendations by a
Ukrainian native speaker co-translator, and final edits by an English-language
editor unfamiliar with the original text for readability in English. The translator
tries not to domesticate the translation to too great of a degree and to maintain its
indigenous multiethnic nature by keeping certain words in Hutsul dialect such as
gazda, as well as certain Romanian and Polish words. The final part of the article
gives three examples of translations of the text: a passage examining the main
narrator's discussion of sweet Darusya's name and character as "foolish," which
links Darusya to a yurodyvyi (holy fool); another passage of skaz narration in the
dialog of the characters Odokipka and Maruska; and a third on conveying the
style of the passage describing the frenzied Romanian "Hora Mare" circle dance.
The article concludes that style is generally translatable from one language to
another, but it is of essential importance for the translator to maintain the
polyphony of voices and the uniqueness of characters in Sweet Darusya so as not
to homogenize them into a single voice.
Keywords: Maria Matios, Sweet Darusya, translation.
Maria Matios was born in the village of Roztoky in the Bukovyna
region of Ukraine in 1959 and is one of the most prolific and major
prose writers in Ukraine today. She is from the post-independence
generation of exciting new Ukrainian women writers who, instead of
277
shunning their rural roots in postmodernist urbanized culture, like a Toni
Morrison or Alice Walker in American culture, embraces those roots to
give a voice to the past and to discover higher truths about themselves,
their culture, and in the process, the human condition altogether.
In recreating the linguistically authentic past of her characters,
Matios causes vexing issues for her Ukrainian readers to enter that
world of fiction made palpably real by her created reality. Her
award-winning novel Sweet Darusya (2004) is a work that causes
myriad problems for a translator, too, who wants to convey its
nuances and intricacies. It is a text with a great amount of texture and
layers. The postcolonial masterpiece is an engaging character
portrayal in the microcosmic world of a small village in Bukovyna.
The villagers of Sweet Darusya speak the local Bukovynian dialect,
which Matios artfully conveys in an authentic way; yet she
extensively glosses the Bukovynian words that might be unfamiliar
to a contemporary reader of Ukrainian literature with extensive
endnotes. While Matios's writing style is rich and complex, the
endnotes are needed to keep the work accessible to that general
Ukrainian reader. Significantly, instead of disavowing rural
stereotypes in her works, she revels in the unique individuality of her
ancestral villagers and shows their humanity as well as the
psychological depth of their lives.
As though she were unpeeling an onion, Matios constructs her
unique narrative in layers and in reverse chronological order. The
primary narrator is a highly articulate one and close in sensibility to
the omniscient author, though clearly an insider from that culture
with an intrinsically deep understanding of it. On a second narrative
layer two village women, one older and one younger, whose
conversations are presented as asides, provide commentary on the
events happening in the novel. They are local women of the gazda
class (successful independent farmers) whose colorful language and
commentary accompanying the events in the novel provide both a
folksy philosophical depth and sometimes comic relief. This type of
narration recalls Ukrainian writer Mykola Hohol's (known better as
Nikolai Gogol in world literature) narrator Rudy Panko from his
collection of stories Evenings on a Farmstead Near Dikanka, which
278
Boris Eikhenbaum has described as skaz. According to Nina
Kolesnikoff in the Encyclopedia of Contemporary Literary Theory,
"Eikhenbaum defined this kind of narration... as a special type of
discourse oriented in its lexicon, syntax and intonation toward the
oral speech of the narrator" (Kolesnikoff 55). At the third level of
narration one finds the actual characters interacting with each other
in their own unique voices. These three narrative levels intertwine to
tell the story of sweet Darusya and her family in reverse
chronological order, with the time period closest to the present
presented first, approximately in the 1960s, then the love relationship
between sweet Darusya and Ivan Tsvychok that occurs prior to that
time in the late 1940s and early 1950s, and finally the love relationship
between Darusya's mother and father as well as Darusya's childhood in
the 1930s and early 1940s. The reasons for this altered chronological
order will become eminently clear to the reader upon completion of
the novel. Not one to spoil the reader's anticipation, I leave that for the
reader to discover. This kind of chronologically altered narrative has
one of its most famous Slavic literary antecedents in Mikhail
Lermontov's novel A Hero of Our Time, in which the reader comes to
understand the psychological motivation of the hero Pechorin from
earlier events, but only toward the end.
Darusya, of course, at various stages and times in her life is at the
core of the narrative of Matios' novel. The villagers euphemistically
call her "sweet" so as not to call her "foolish" for her eccentric
behavior and muteness. She is, in fact, somewhat of a combination of
a traditional "holy fool" (iurodivyi) figure and a dervish. In the
Eastern Slavic tradition holy fools are considered to be touched and
protected by God and sacred. Their seeming insanity is a mask in the
world of human beings where they must dwell, while they are
believed to be privy to higher truths in the spiritual realm. Darusya is
also part dervish with her penchant for dancing alone in a circular
motion in her need to escape the world of reality that causes her pain.
Most of the action in the novel occurs in two neighboring villages
called Cheremoshne in the wild Carpathian Mountains on opposite
sides of the Cheremosh River, which then marked the border
between Romania and Ukraine (first under Polish rule, then later
279
under the Soviets, and now in independent Ukraine after 1991). That
part of the Carpathians is a land where life and magic intersect on a
daily basis, where religion and folk beliefs intertwine and hold equal
sway, where the plow of history all too often has torn lives asunder
and destroyed innocent victims, of which sweet Darusya and her
parents are but a few. The events unfolding in Sweet Darusya occur
on the backdrop of true historical events and experiences that Matios
draws from her family's own life, particularly World War II and the
Soviet occupation of that region after the war. The novel is, in fact,
an intimate family chronicle, one that accompanies the flow of a
bloody history filled with senseless violence and inhumanity.
The novel, too, is one about a strong and proud indigenous people
(the Hutsuls), who live hard, work hard, play hard, and love hard
according to their traditional mores. Some of them also show their
darker side in the novel: some of them lie, cheat, steal, and envy their
neighbors. While sweet Darusya and her spiritual love Ivan
Tsvychok are on the fringes of and nearly outcasts in that
microcosmic society, they are the embodiment of truth that could set
people free (if they would only listen to them).
My translation (accomplished with native speaker Olha Tytarenko)
attempts to retain as much of the texture of the original as possible,
but the incongruities between Ukrainian and English at times leads to
certain concessions in favor of clarity. It also attempts to retain
Matios' unique colloquial manner of expression, opting for the literal
sometimes instead of just conveying idiomatic meaning. This at
times will make the text sound less polished for an Anglophone
reader. It is important to point out that the culture Maria Matios
describes in the novel is a rural, agricultural one, geographically
isolated in the Carpathian Mountains and caught between various
occupying forces (the Poles, the Romanians, and the Soviet
Russians) at different times. Therefore much of the language in the
novel mirrors that multilingual character of the locality as well as the
rustic way of life of times past.
To borrow a metaphor combining sports and film, translators
aren't lonely long distance runners, but rather always part of a relay
team that passes batons from one to the next to finish a race. In my
280
experience, every eye helps to give additional perspective and serves
to improve a translation. So the translation of Sweet Darusya has
been a relay race and accomplished in three stages. I did a complete
first draft of the novel chapter by chapter, which I sent to my cotranslator Olha Tytarenko, who then copiously combed through my
translation to correct errors, provide nuanced readings, and also to
research a number of issues that cropped up in the text, particularly ones
regarding Carpathian folklore, ritual practices, historical issues related to
the locality, and the ethnic customs and mores of the Hutsuls.
Additionally, the author Maria Matios was very helpful in providing
answers to the meaning of words that neither Olha nor I were able to
find. This was some two or three dozen words out of the 40,000 or so in
the novel. Svitlana Bednazh, a native of the Carpathians, who has
resided in Cambridge, England for nearly twenty years, also assisted
with a number of sticky wickets. After incorporating Olha Tytarenko's
suggestions and revising the text again, I sent it to Milla Trigos, an
experienced editor and native English speaker, for proofreading and
continuity. She added another layer of editing, focusing on readability
and naturalness of the syntax for an Anglophone reader.
The title of the novel creates the first problem for the translator –
Solodka Darusya. One professional translator colleague suggested I
title it "Sweet Little Daria" in English. I opted not to do that for one
particular reason: Darusya is a gray-haired middle-aged woman
when the reader first meets her in the narrative, though she is a little
girl at the end of the novel in the reverse chronological order of the
story. Additionally, I also chose not to domesticate her name but to
maintain her foreignness, assuming Anglophone readers will simply
become accustomed to her name.
The original Ukrainian title Sweet Darusya still caused an issue
for Anglophone speakers, primarily because as a proper name
combined with a nickname by and of itself lacked any meaningful
resonance in English. Though novels in the literary tradition often
use just proper names as titles (Quentin Durward, Nicholas Nickelby,
Klim Samgin, and Anna Karenina to name a few). Thus I decided to
add something more meaningful to the title in English – "A Tale of
Two Villages." While the novel revolves around the character of
281
sweet Darusya, her family, and her neighbors in the microcosm of
her and their tragic lives, it is also the chronicle of two villages, both
named Cheremoshne on either side of the Cheremosh River. One
Cheremoshne is under Romanian control, the other first under Polish
and then under Soviet control. The subtitle helps to explicate the
contents of the novel better for English speakers.
One major issue in translating Sweet Darusya into English is the
issue of dialectal features of many of the characters in the novel. It is
not easy to find a dynamic equivalent for the Hutsul dialect in
English. I did look at previous translations of Vasyl Stefanyk's prose,
which is written in dense Hutsul dialect, and agreed with some of the
solutions of his translators (for example, using the word gazda as a
form of address instead of some Anglicization such as "homeowner,"
"landowner," etc.). While Hutsul speech is considered Ukrainian,
though with a number of exclusively dialectal locutions and with some
grammatical peculiarities, the characters in the novel do not
necessarily sound like poorly educated individuals. The closest I could
come to the dialect is, perhaps, that of a West Virginia mountaineer
(not a raw bumpkin hillbilly, bur rather a proud, independent farmer)
or Midwestern American farmer. To what extent I replicate that is up
to the reader to decide. Since the characters in the novel also speak a
variety of languages, on occasion they use words in Romanian,
German, Polish, and Russian. I leave them mostly in the original to
convey the multicultural flavor of the novel.
At this point I will shift to the microcosmic level and look at three
passages from Sweet Darusya to analyze approaches to translating
them. The first appears early on in the novel and is part of the thirdperson narrator's explanation of why Darusya is euphemistically
called "sweet" (instead of "stupid" or "foolish"):
А якщо вона таки дурна, хоч і не є видима каліка?
…Федьо осідлав був свого барана і повіз на нім сина до школи, і ніхто не сказав, що Федьо дурний, хоч до сина відтоді так і
прилипло прізвисько "баран".
А Степан приїхав з міста на храмове свято та й привіз блискучу
круглу шайбу якогось дуже великого розміру. Коло клубу хлопці
грали на спор, то Степан поспорив, що за пляшку пива натягне
282
залізну шайбу на свого дурня і через півгодини стягне, і нічого дурневі не буде. А дурень із Степанових штанів Степана не послухав,
спух, мало не тріснув у різьбі з шайбою. Так що Дмитро-газозварювальник розпилював шайбу на Степановій срамоті якоюсь пилкою. Та так довго, що самому руки тряслися, аби не поранити Степанове хазяйство, бо той мав скоро женитися. Посміялися в селі,
побідкалися - та назвати Степана дурним забули.
Вони в селі собі думають, що Даруся не розуміє, що, аби не
казати дурна, вони їй кажуть солодка. (Matios 6)
And if she's really foolish, can you tell she's handicapped by
looking at her?
…Fedyo put a saddle on his ram and carried his son to school on
it, and no one said that Fedyo was foolish, though from that day on,
the nickname "ram-boy" stuck to his son.
And Stepan one day came from the city on the village church's
feast day holiday celebration and brought with him a shiny round
washer of immense proportion. Near the club the boys were playing
"dare," and Stepan bet a bottle of beer he could put the steel washer
onto the foolishness under his pants, and after half an hour remove it,
with no harm done to his foolishness. But the foolishness from under
Stepan's pants didn't take heed of Stepan, swelled up, and nearly
broke off in the skirmish with the washer. So Dmytro the welder
ended up cutting off the washer on Stepan's shame with some kind of
saw. It took so long that his hands shook because he didn't want to
cause damage to Stepan's goods, because Stepan was supposed to get
married soon. They laughed it up in the village, lamented a bit – but
they forgot to call Stepan foolish.
In the village they think Darusya doesn't understand, so they use
the word sweet in talking to her instead of calling her foolish.
First, I do not Anglicize the names and leave them in the original,
including the diminutive forms "Fedyo" and "Darusya." That helps to
retain the foreign nature of the text and to keep from domesticating
it. One cultural issue from this passage doesn't particularly translate
well into English – the "khramove sviato." I ended up with a
somewhat verbose translation "village church's feast day celebration"
rather than providing a footnote. Shorter terms such as "church
283
bazaar" seemed not to convey quite the same sense as the original.
The "khramove sviato," of course, is one of the biggest church
holidays for village churches in Ukraine and is usually held on the
saint's feast day, after whom the church is named.
The euphemistically used word "duren'" (fool) represents the
central humor of the passage. So I decided to translate it as the more
abstract noun "foolishness" when used in reference to Stepan's
member, which becomes highly endangered by his foolishness. Note
that it is grammatically animate in the accusative case in the passage
with the genitive ending "durnia!" Parts of the body aren't considered
animate by themselves in Ukrainian, though the word "duren'"
(meaning fool) is. I also chose to translate the feminine form "durna,"
in reference to Darusya as "foolish" rather than "stupid," "dim,"
"touched," or any other similar synomym. First, Darusya isn't stupid in
any sense of the word. She may exhibit eccentric behavior in the way
she becomes mute, spins like a dervish, and digs a hole in the earth to
control her massive headaches. But, in fact, she is more of a iurodyvyi
figure, a holy fool; one, who in Eastern Slavic folk belief, is believed
to exhibit strange behavior among human society, but to be
particularly spiritual and more closely attuned to God. Thus the word
"foolish" in English echoes that intrinsic nature of Darusya even more
so than the word "durna" does in Ukrainian. Thus this becomes a kind
of translational and somewhat interpretive compensation in English.
A second passage echoes the nature of dialogical skaz narration
in the text, which usually appears as an aside and often a parallel
commentary on events occurring in the novel. The name
"Iorchykha" represents a euphemism for the village cemetery,
which is on the road at the end of the village and past the house
where the woman Iorchykha lives. Darusya often goes to the
cemetery followed by all the village's dogs to visit her father at his
grave. In the passage Odokipka and Maruska discuss going past
Iorchykha's place, i.e., dying:
– Ви, Одокіпко, нащо ці рушники купуєте?
– Як нащо?! Поза Йорчиху готуюся.
– Та ще рано вам, бійтеся Бога!
284
– Ніколи нерано думати про завтра. Боятися Бога за щось
друге треба, а не за це. Так що й вам радю: купуйте рушники,
поки є, бо може не бути…
– Чуєте, Марусько, щось таке ся робить з нашими людьми у
цему світі, що гаразду нізвідки не видко і кінця-краю їхньому дуренству також не видко.
– Най люде густіше, кумко, ходять поза Йорчиху - звідти усе
так добре видко, що а-а-але де тобі!.. Краще, як із Чорногори.
Але люди не дуже квапляться просто так ходити поза Йорчиху. Може, також не дуже мають з чим, як ото не мала Даруся.
Може, не мають коли. А Даруся вже має. (24)
"You, Odokipka, why are you buying these embroidered cloths67?"
"What do you mean why? I'm going past Yorchykha's place."
"It's still too early for you, have the fear of God!"
"It's never too early to think about tomorrow. You need to fear God
for another thing, but not for that. So I advise you: buy the embroidered
cloths while you're still alive, because they might be gone…."
"Listen, Maruska, what's happenin' with our people in this here
world, where's you don't sees harmony from nowhere, and you can't
sees no end to their foolishness."
"Dearie, let people go past Yorchykha's more often – from there
you can see everything so well, no, really, a lot better than from
Chornohora."68
But people don't usually rush to go past Yorchykha's for no
reason. Maybe they also don't have anything to go with, the way
Darusya didn't. Maybe they don't have the time. But Darusya already
has the time.
Most important for me in translating these kinds of passages in
the text is to maintain the unique individuality of the different voices
of the characters. Odokipka and Maruska do not speak homogenized
67
Embroidery plays a significant role in traditional Ukrainian folk customs
and is used in virtually all religious rites including Baptism, marriage, and
burial. The embroidered rushnyk or embroidered towel represents protection
from evil.
68
Chornohora literally means "black mountain." It is in the tallest mountain
range in the Ukrainian Carpathians.
285
literary Ukrainian in the original, and they need not speak literary
English in translation.
The third passage I will call attention to from the novel is from the
second part of the trilogy and describes Darusya's parents Mykhailo
and Matronka dancing the Romanian "Hora Mare" circle dance at their
wedding. With this particular passage there is a need to convey the
lyricality, the sensuality, and the dense but flowing dance-like syntax
of the original in translation. I will offer just one small passage from
that section of the novel to illustrate the issues at hand:
Після несамовитої, буйної, як п'яний чоловік, і безконечної,
як похоронні голосіння, "гуцулки", здатної витрусити душу не
гірше, ніж нечиста сила чи опівнічний блуд, розтяжно-сповільнена, мало не схлипуюча мелодія "гора-маре" – це все одно, що
нагла зупинка серця, стрибок потойбіч цього світу, чи як примусове намацування наосліп дороги до раю і добровільний вихід із
пекла водночас. (Matios 87)
After "The Hutsul Girl," frenzied, wild like a drunkard, and
eternal, like a funeral lament, capable of shaking out your soul no
less than an unclean force or demon69 at midnight, the drawn out,
slowed down, nearly sobbing melody of the "Hora Mare" is the same
as a sudden stoppage of the heart, a jump to the other side of this
world, or like a forced, blindfolded groping for the road to paradise
and a voluntary exit from hell at the same time.
While I had to manipulate the English syntax to convey the
meaning of the passage in English, I do attempt to maintain both the
strangeness and passionate nature of the description. English readers
will also need folkloric explanations of "nechysta syla" (unclean
force) and "blud" (an unclean force that leads people astray and often
to their death). I use the terms more commonly found among Slavic
folklorists writing in English than a generic term like "evil spirit."
The entire two-or-so pages of the original are in the same style that
follows the passion of the dance and need to be translated lyrically
69
The blud is a type of unclean force in Carpathian folklore that when touched
by someone leads that person to get lost and into danger. See the following for a
more detailed explanation: http://storinka-m.kiev.ua/article. php?id=470. Many
thanks to my co-translator Olha Tytarenko for pointing this out.
286
without too much stylistic flattening in English. The "Hora Mare"
passage's very strangeness comprises the essence of its lyrical charm.
While I do believe that style is largely translatable from one
language to another in general, it is of essential importance for the
translator to maintain the polyphony of voices in a literary work such as
Sweet Darusya. Without attempting to do that, a certain leveling would
occur in the translation that would remove one of its essential features.
SOURCES CITED
1. Kolesnikoff Nina. "Formalism, Russian" in Irene Rima Makaryk, ed. Encyclopedia of
Contemporary Literary Theory: Approaches, Scholars, Terms / Nina Kolesnikoff.
– Toronto, 1993.
2. Matios Mariia. Solodka Darusia: Drama na try zhyttia, 4 ed. L: Piramida, 2007.
Майкл Найдан, проф.
Государственный университет Пенсильвании (США)
Подходы к переводу стиля романа Марии Матиос " Сладкая Даруся "
Статья анализирует особенности перевода новелли Марии Матиос "Сладкая Даруся" (2004 г.) о жизни в украинском селе на английский язык. Изучаються уровни нарации новеллы, в том числе сказ героев, которые разговаривают на
буковинском диалекте, а также обратный хронологический порядок нарации.
В общем стиль произведения передан из одного языка на другой, и особенно
важно сохранять полифонию голосов персонажев.
Ключевые слова: Мария Матиос, Сладкая Даруся, перевод.
Майкл Найдан, проф.
Державний університет Пенсильванії (США)
Підходи до перекладу стилю роману Марії Матіос "Солодка Даруся"
Стаття аналізує особливості перекладу новели Марії Матіос "Солдка Даруся" (2004 р.) про життя в українському селі на англійську мову. Вивчаються
нараційні рівні новели, в тому числі розповідь героїв, які розмовляють буковинським діалектом, а також обернений хронологічний порядок оповіді. Загалом стиль твору передається із одної мови на іншу, та для перекладача особливо важливо зберігати поліфонію голосів персонажів.
Ключові слова: Марія Матіос, Солодка Даруся, переклад.
287
УДК 81‫׳‬255.4: Е. Хемінгуей
T. Nekriach, associate prof.,
R. Dovganchyna, assistant prof.
The Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine)
VERTICAL CONTEXT AS THE FACTOR
OF STYLISTIC TRANSLATION ADEQUACY
The article focuses on the vertical context interpretation in the artistic
translation. The experiment proposed to the graduate students helps to outline
the basic challenges brought about by the vertical context for the adequate
interpretation of the author's and its further translation.
Key words: vertical context, interpretation, experiment, meaning and sense,
understanding, background knowledge, historical and linguistic commentary.
Signs and their sense have become the research object in a
number of humanitarian disciplines: linguistics, semantics, semiotics,
cognitive studies, philosophy, cultural studies, sociology etc. The
correlation of meaning and sense appears to be particularly topical
for translator's texts, as long as the task of translation has to
reproduce, first and foremost, all the explicit and implicit senses of
the original text. However, it is not always possible for the translator
to find adequate means in the target language to review the sense of
the original, taking into account word meanings and norms of the
target language. If the translator deals with texts aimed at
unambiguous reception, then the polysemantic interpretation is quite
unlikely, provided that the approach is meticulous, responsible and
professional. Here we refer to texts of scientific and business
discourse in which sense ambiguity is a sign of imperfection. As for
fiction texts, the latent senses create some additional dimension, thus
enriching inimitable artistic value. "The conflict between the explicit
text and its latent sense is specifically characteristic of the literary
text, – points out N.Valgina, – since external events described in the
text very often conceal some inner sense, which is created by the
motives underlying those events, by the motives that prompted the
author to turn to those events rather than the events themselves"
[Valgina 1998, 149]. Those motives can often turn out different for
different readers since they are not so much read in the text as
guessed to be hypothesized and reconstructed in the reader's mind.
Each reader views the events in their own way, this viewing not
288
necessarily corresponding with author's. That is why the probability
of forming identical concrete sense for both the author and the reader
is fairly low. Sometimes reader can draw out of the text or a separate
statement even more than the author might imply or, conversely,
miss the sense the author had meant. The thorough understanding of
the author's text requires its scrupulous analyses and comparison of
all elements and components. Thus, the substitution of some
language signs for others cannot be carried out outside the context,
because the means of transferring of superficial meanings to the
levels of latent sense can vary, including even non-verbalized means
such as background knowledge, pauses, intonation, parcellation etc.
I.Gubbenet proposes to designate this latent sense as vertical context:
"Vertical context is a philological problem resolving the ways and
reasons for a writer to expect the ability of his readers to perceive
historical and philological information which is endowed objectively
in the text created by this writer" [Gubbenet 1981, 8 – emphasised
by the author]. This problem acquires particular significance for
translation nowadays when the low general level of philological
culture results in ruining the vertical context and reduces the reading
of literature, particularly classic literature, to a primitive reception of
the plot. At present the training of future translators is deficient in
serious methods categories and parameters for the interpretation of
literary text, which are indispensable for adequate translation.
Needless to say, the degree and depth of the latent sense perception
depends upon various factors inherent in the translator's personality.
It is not just erudition and education, but also a subtle intuition, deep
insights, spirituality as well as the flavour of words and intonation.
However, background knowledge has to be founded on the capability
to access, measure and interpret the underlying plot. I.Gubbenet
defines background knowledge as a social-cultural stock to
characterize artistic writing and can be regarded as a segment of
language and cultural studies, while the vertical context is the
historical and philological context of specific literary work, thus
making it a segment of philology [ibid:5]. Translation students must
be taught a least the historical and philological minimum to develop
the skills of interpreting the literary text.
In order to find out whether our students can perceive the vertical
context, we turned to the stories of the prominent American author
289
famous for creating latent senses – Ernest Hemingway. One hundred
translation students (actually one hundred and three) of the III-V years
of studying at the Taras Shevchenko National University in Kyiv
were asked the following questions after reading one of the best
known stories by Ernest Hemingway "Cat in the Rain":
1. Where is the scene laid? Why do you think the American couple
has arrived in this country? Justify your answers.
2. What historical period do the events of the story take place in?
Find indications in the text.
3. How old are the husband and wife?
4. How can the relationship be defined:
– friendly;
– loving, tender, fond;
– indifferent;
– hostile.
Substantiate your answers with references to the text.
5. How long can they be married? Why do you think so?
6. What is the role of the hotel keeper in the story?
7. Do certain specific textual elements have a symbolic meaning?
If so, which ones and why?
8. Is 'the big tortoise-shell cat' the same 'cat in the rain'? Prove
your points.
9. Does the story have a regular, canonical beginning and ending?
10. What do you think can happen with the couple in the future?
Symptomatically, practically all the students outlined the action
of the story as occurred a few years after the war, but very few
realized that it was the First World War, not the Second. The text has
a direct semantic marker – "the war monument", to look at which
Italians came from long way off, so the monument is a new one
freshly set up. Only 6 % of respondents recall the 'lost generation',
only without understanding the essence of this social, historical and
psychological phenomenon. But the "lost generation" is the key to
understanding this story as well as Hemingway's whole work
between the two world wars. All the students, without exception,
define the relationship between the man and his wife in the story as
indifferent, still their views on the reasons vary: some think that the
main reason lies in their age disparity, others in the dulling of their
feelings throughout their long marriage, still others – that they can't
290
have children, there was even a version that the American wife has
cancer for her hair is bobbed (as if after chemotherapy), and she
dreams of having long hair and making a big knot at the back that
she can feel. It is sad, but even these painful problems of today
cannot but tell on the interpretation of literary pieces. Perhaps this
accounts for the high value of literature: each generation will find in
the most significant works the reflection of acute problems, which
forever make a designed emotional and aesthetical impact on the
reader. The translator, however, cannot be guided by the emotional
perception only: s/he should always remain a poised, sensible and
thoughtful interpreter of the author's intent.
The questions asked at the experiment involve the knowledge of
the historical and social atmosphere in Europe and the USA after the
First World War which actually gave birth to the lost generation with
its individual-psychological disharmony. This is Hemingway's
recurrent motive which did not have to be brought home to his
contemporaries, not to mention his countrymen. Understanding the
situation by and large, the author's peers could easily restore the
symbolic and psychological structure of whole work but in the
course of time this understanding has undergone changes. The
experiment has shown principal deviations.
Our respondents do not realize that George – "the American
husband" – is embittered by the war and has lost his bearings in life,
so, like Hemingway himself and a lot of other real and fictional men
who went through the war, cannot find a secure place for himself and
he travels from country to country, reluctant to get routed anywhere,
to have children, to settle down in his own home. The bloody
whirlpool of the First World War made them realize very painfully
the fragility of human life, the flimsiness of shelter, which can be
turned into a human slaughterhouse in no time. The war ruined all
the ideals of the XIX century, destroyed the previous value system,
with the new value system not having formed yet. Just that happened
to George in the story. Bearing in mind the conditions under which
the story was written and evaluating its place in E.Hemingway's
entire work, in other words, taking into account extratextual and
subtextual factors, we outline George's age as 25 or 26 not 40–45 as
most students felt it, proceeding from his indifference and general
despondency. The hotel owner, "padrone", on the contrary, is an old
291
man belonging to a different generation, has seen quite a number of
social disasters, so the war has not shattered his ideas of the Good
and the Evil. He remains faithful to his basic ethical principles, is
committed to his essential life cause, respectful and sympathetic
towards people. These two characters are based on contrast.
However, it is only possible to see this contrast through assessing the
vertical context. The "bloody wheel" of the war has rolled over both
the padrone and George, but the effect was different. That the hotel
owner felt the horrors of the war is signalled by the newly-erected
war monument in his native town (Italy, as is known, was one of the
major bridgeheads of the First World War).
Misunderstanding of the author's artistic scheme is also conducive
to the wrong assessment by the respondents of George's wife's age
and aspirations. She cannot be much older than 20–22, it is not for
nothing that E.Hemingway refers to her as "girl" eight times and
never refers to her as "woman". Upon returning from the battlefields
of the world war yesterday's American soldiers were received as
heroes at home, young girls were falling in love with them, they got
married hastily – and reciprocal disappointment and alienation did
not delay to come up. The girls could not comprehend their
husbands' spiritual void and were dreaming about traditional,
conventional relationship and setting:
"I want to pull my hair back tight and smooth and make a big
knot at the back that I feel… I want to have a kitty to sit on my lap
and purr when I stroke her… And I want to eat at a table with my
own silver, and I want candles. And I want it to be spring and I want
to brush up my hair out in front of the mirror and I want the kitty and
I want some new clothes" [Hemingway 1993, 359] – "Мені хочеться гладенько й туго зачесати коси назад і стягти їх у великий
вузол на потилиці, щоб відчувати його… І хочеться посадити
на коліна кицю і щоб вона муркотіла, коли я гладитиму її… А ще
хочу їсти за своїм столом, і мати своє столове срібло, і щоб
горіли свічки. Хочу, щоб була весна, і хочу розчісувати коси перед дзеркалом, і хочу кицю, і хочу мати нові сукні".
[Хемінгуей 1978, 90–91]
292
But, instead, the young wives were taken to Europe, which
seemed exciting at first, but became boring very soon. A lot of
marriages got ruined at that time.
Gaps in knowledge of historical and cultural nature prevent the
respondents from the correct estimation of the symbolic plane of the story.
The key symbol is placed in the very title – "cat". It is worth mentioning,
in passing, that all the translators on this story managed to convey its
gender markedness: кішка (female), not кіт (mаle). This translation gives
the connotative meaning of cosiness, warmth and tenderness. This symbol
is not unambiguous. The American girl wants to have "that kitty",
although the couple's way of life on the move, their staying at the hotels
could hardly make the little pet happy. Cat also symbolizes and
personifies a baby, a little dependent creature, coveted by any married
young woman. The very title of the story implies drama, if not tragedy –
"Cat in the Rain". What can be less appealing for a warmth-loving cat
than a cold rain? Incidentally, rain belongs to one of negative symbols in
Hemingway's artistic system. But "cat" does not signify a baby only, but
also the American girl herself: she, too, feels as unprotected and insecure
in her life as a little cat in the rain. That is why she is so fond of the old
padrone: she feels his reliability, supportiveness and integrity, which her
husband George obviously lacks.
The historical and philological minimum is indispensable for
realizing that the process of translation does not differ too much from
the process of creating the original text, and is by no means simpler.
The translator as the most attentive reader and the most scrupulous
interpreter of any literary text, – particularly, a text written by such a
sophisticated author as E. Hemingway, abound in latent meanings, –
has to measure, first and foremost, the value of each verbal and
imagery element of the work under translation and find an adequate
correspondence, sometimes, perhaps, outside the text itself – in the
commentary aimed at filling the gaps in the reader's background
knowledge. Without this, E. Hemingway's work can turn into a cheap
popular print or a number of puzzles (we'll dare to suppose, not for
the second culture readers only). It means that the role of the
translator becomes still more significant because s/he is responsible
for the acceptance of the translated texts in the receiving culture.
293
The experiment under analysis proves that translation departments of
most universities in Ukraine do not provide their students with the
knowledge necessary to do a high-quality artistic translation. Paradoxically,
some really good translations, not excepting the translations of poetry, are
done by people with a different educational background but capable of
and accustomed to self-development and continuous quest for sources of
spiritual inspiration. The names of excellent translators Mykhaylo
Moskalenko and Maksym Strikha will suffice. Meanwhile, translation
departments are being turned into training courses of translation hacks
ignorant of world literature, world arts and world history.
LITERATURE
1. Валгина Н.С. Теория текста: Учебное пособие / Н.С. Валгина. – М.: Издво МГУП "Мир книги", 1998.
2. Гюббенет И.В. К проблеме понимания литературно-художественного текста
(на английском материале) / И.В. Гюббенет. – М., Изд-во Моск. ун-та, 1981.
3. Хемінгуей Е. Твори в чотирьох томах. Том I. Романи та цикли оповідань
/ Е. Хемінгуей – К.: Дніпро, 1979.
4. Hemingway E. The Essential Hemingway / E. Hemingway. – L.: Arrow
Books, 1993.
Т. Е. Некряч, канд. филол. наук, доц.,
Р. Г. Довганчина, асист.
Вертикальный контекст как фактор адекватности
художественного перевода
Статья рассматривает проблему интерпретации вертикального контекста в
переводе художественных текстов. На примере эксперимента, предложенного
студентам 5 курса переводческого отделения, прослеживаются трудности, которые создает вертикальный контекст для адекватного восприятия авторского
текста и, соответственно, перевода.
Ключевые слова: вертикальный контекст, интерпретация, эксперимент, значение и смысл, понимание, фоновые знания, историко-филологический минимум.
Т. Є. Некряч, канд. філол. наук, доц.,
Р. Г. Довганчина, асист.
Вертикальний контекст як передумова адекватності
художнього перекладу
Стаття розглядає проблему інтерпретації вертикального контексту у перекладі художніх творів. На прикладі експерименту, який був запропонований
294
студентам 5 курсу перекладацького відділення, простежується, які саме перешкоди створює вертикальний контекст для адекватного сприйняття авторського тексту, а відтак і перекладу.
Ключові слова: вертикальний контекст, інтерпретація, експеримент,
значення і смисл, розуміння, фонові знання, історико-філологічний мінімум.
UDC 413.13(43)
T. Oliynyk, сand. of philol., associate prof., doc.
Institute of Philology KNU named after Taras Shevchenko, Kyiv (Ukraine)
THE ROLE OF FORMAL EQUIVALENCE
IN PROSE TRANSLATION
The article deals with the problem of formal equivalence in prose
translation. Different theories of the concept of equivalence are discussed. The
problems arising from the juxtaposition of the source and target contexts are
summarized. The issue of a comparative norm by which the correctness or
accuracy of a translation can be assessed in a valid manner is studied. The
importance of the concept of equivalence is proved within the theoretical
inquisition on translation.
Key words: equivalence, translation, source text, target text, comparative norm.
The presentation of the problem. The theory of equivalence is
difficult to ignore while comparing texts in different languages.
Equivalence can be considered to be one of the central notions in
translation theory. But it should be mentioned that it causes
tempestuous discussions which lead to elaboration of many different
theories of this concept in past years.
The aim of this article is to evaluate the role formal equivalence
plays in literary translation. To accomplish this, the concept of
formal translation of a text from the source language into the target
language must first be placed into context.
The evaluation of recent researches. A great deal of controversy
has surrounded the issue of literary translation, both historically and
today. Debate in this controversy typically focuses upon the strategy
by which the translator seeks to replicate the text from the source
language into the target language. A translation is generally regarded
as "correct" or "accurate" when it sufficiently replicates the original,
with respect to both form and transfer of intended meaning.
295
Considered within these two parameters, translation is understood as
decoding a message from the forms used to encode that message in
one language and re-encoding it into the forms that are used to
express the same message in another language [Kühlwein 1983, 18].
However, translation considered as a simple process of decoding and
re-encoding, although theoretically sound prima facie, becomes
problematic in application because no two languages exhibit
identical systems of organizing symbols into meaningful expressions
[Nida 1964, 27]. Consequently, the term "sufficiently replicates"
begs the issue of a comparative norm by which the correctness or
accuracy of a translation can be assessed in a valid manner, because
accuracy must be considered with respect to the language forms of
both the source and target languages, which are presumably
typologically distinct.
The burden of the article. Establishing a comparative norm calls
into consideration two primary questions which must first be
answered before conclusions concerning the accuracy of a translation
can be drawn. The first question concerns the criteria for
distinguishing a translation vs a non-translation, i. e., how does one
define a "translation." Possible criteria to be considered for this
definition align themselves along a spectrum comprising the
extremes of text-oriented translation and reception-oriented
translation, both of which constitute the respective positions in the
debate concerning translational strategy. As will be seen, each
strategy seeks to justify its approach by positing itself as the solution
to the inadequacies inherent in the other. Text-oriented translation
predicates the definition of translation upon the replication of form
and content of the original text. However, opponents of this strategy
for translation maintain that it ignores reception of the text in the
target language. Consequently, transfer of meaning between texts can
become distorted if certain information, presupposed on the part of
the reader of the source text, is not shared by the reader in the target
language and culture.
The relation between a body of discourse and the meanings
expressed by its sentences is not exclusively a formal semantic
relation. It obtains only relative to other facts or theories about the
world, particularly about the language users' environment and about
296
the language users' relations to that environment and to each other.
Meanings, as it were, are relative to the speakers and their
environments [Tymoczko 1978, 31]. Accordingly, information
conveyed by the source text may have meaning only in certain
metalinguistic contexts, such as the culture in which the text was
produced. A translation must account not only for text-internal
factors such as syntax and lexical items, but also for text-external
factors such as the cultural context. Otherwise, the language of the
source text, if not adjusted to account for its transfer into a different
context, can convey a wholly different meaning, or no meaning at all.
The problems arising from the juxtaposition of the source and
target contexts, without consideration for equivalence of explicit and
implicit categories of information, can be summarized in the
following five points:
1. Instances in which Message1 lacks information which is
obligatory in Message2.
2. Instances in which information which is obligatory in Message1
is ambiguous in Message2.
3. Instances in which information obligatory in Message1 is
obscure in Message2.
4. Instances in which information which must be made explicit in
Message1 is only implicit in Message2.
5. Instances in which information which is explicit in Message1
must be differently treated in Message2 [Nida 1975, 36–39].
Critics of text-oriented translation maintain that for reasons of
potential distortion of meaning inherent in this strategy, the translator
is obliged to adjust the verbal form of the translation to the
requirements of the communicative process [Nida 1975, 26].
This adjustment of the verbal form to meet the requirements of
the communicative process is precisely the strategy employed by
reception-oriented translation which, in its most extreme expression,
circumvents the issue of transfer of meaning by considering
translation as a fact of one system only, i.e., the target system,
because it is the target system or recipient culture which initiates the
translation [Toury 1985, 18–19]. Elements of the original text,
whether stylistic or determined by metalinguistic factors such as
cultural context, play a secondary, almost coincidental role.
297
Consequently, it is irrelevant if a translated text is not received in the
way the original was received because translators operate foremost in
the interests of the target culture, not the source text or source culture
[Hermans 1986, 18–19]. Within this broad consideration, there is no
foolproof criterion which presents itself a priori for determining a
translation. In fact, the presumption to distinguish a translation from a
non-translation implies that a textual linguistic fact of one culture has
chronological and logical priority over a textual linguistic fact of
another culture. By rejecting this presumption, this approach provides
no theoretical possibility for distinguishing between translation and
pseudo- translation. In fact, it maintains that the theoretical branch of
translation must account for pseudo- translation.
Within this context, translations should be considered as functions
which map target-language utterances, along with their position in
the relevant target system, on source-language utterances and their
analogous position [Toury 1980, 20]. For this reason, any target
language utterance regarded as such by the target culture must be
considered a translation [Toury1995, 20], regardless of the degree to
which the target language text replicates the original text with respect
to both form and meaning. Opponents to this reception-oriented
strategy maintain, however, that without any replication to the source
text in either form or meaning the target text cannot be considered a
translation, but at most an adaptation.
Each of these translational strategies, proceeding from two widely
varying assumptions about translation, emphasizes a critical aspect
of translation necessary for transfer of meaning. A text-oriented
translation seeks to replicate the original text in its form and content,
but is charged with ignoring the dynamics involved in reception.
Consequently, equivalence between source and target texts would
fail because transfer of meaning breaks down as it becomes distorted,
lost, or rejected. A reception-oriented translation considers only
reception in the context of the target text but not reception of the
original in its context. Consequently, the transfer of meaning from
the original in terms of reception is purely coincidental, if it occurs at
all. However, when transfer of meaning is considered both from the
angle of replication of the original and its reception in a new context,
these approaches are not mutually exclusive, but rather can be
298
understood as complementing each other. Such an approach is
considered by W. Wilss who also investigated the science of
translation [Wilss 1977, 137].
His definition clearly articulates and emphasizes the role
equivalence between the source text and the target text plays in
translation. Opponents of text-oriented translation maintain that
equivalence breaks down at the reception end and opponents of
reception-oriented translation maintain that equivalence breaks
down on the source end. Breakdown of equivalence with respect to
either extreme is avoided by this definition because a source text
must be analyzed to determine the relevant dimensions of
equivalence which are to be transferred from source text to target
text, and the target text must then consider their reconstruction in
another language and culture. Accordingly, the key concept in this
definition of translation is "equivalence."
Translation is concerned with capturing all the meaningful
components of the text as a whole, a step which is necessary in order
to be able to then re-create a fully meaningful text in the target
language [Vasconcellos 1985, 1]. However, the concept of
equivalence with respect to the "relevant dimensions" is rather
ambiguous and raises the second question which must be answered
before assessment of accuracy in translation can be addressed,
namely, what levels of equivalence should be transferred from the
source text to the target text and how can these be measured? Early
attempts to establish the basis of translational equivalence developed
what is known as "functional" or "dynamic" equivalence. In this
case, the translator communicates with the intention that Reader2
will respond to Message2 in ways that Reader1 responded to
Message1. Translation consists in producing in the receptor language
the closest natural equivalent to the message of the source language,
first in meaning and secondly in style [Nida 1975, 33]. However,
Nord identifies several levels of equivalence between texts which
can be broadly distinguished with respect to both text-internal and
text-external factors. Dynamic equivalence belongs to the latter
grouping by virtue of its strong emphasis upon reception. On the
other hand, text-internal factors include content, form, and style:
[Nord 1997, 25]. But neither text-internal nor text-external factors
299
provide the sole basis for defining a translation; rather a translation
must be constructed such that it accounts for both.
Consequently, there is great range of possible equivalent
relationships which may obtain between the source and target texts,
depending upon which combination of text-internal and text-external
factors are taken into account.
The relation of equivalence holds between a sentence in one
language and a sentence in another language if and only if each of
them is an optimal translation of the other in a given context. The
judgment as to the optimal translation and its correctness is left
ultimately to the authority of a competent bilingual speaker [Marton
as cited in Wilss 1977, 157].
Here, equivalence obtains when the target text is an "optimal
translation" of the source text; however, an appeal to a competent
native speaker is necessary to verify this condition. The model of the
previously mentioned dynamic equivalence offers another
perspective on the issue of equivalence. With this model, a
translation is accurate when it functions for a reader in the target
language and culture the same way the original functions for a reader
in the source language and culture. Although these two perspectives
are in some ways similar, they are not necessarily identical. What is
considered by one individual as a functional translation may not be
considered by another individual as optimal. Moreover, neither of
these provides a theoretical model for measuring accuracy with
respect to either functional translation or optimal translation; rather,
an appeal to the judgment of an external agency is required to assess
both "optimal" as well as "functional equivalence".
On a less subjective level, Catford maintains that in total
translation, source language and target language texts or items are
translation equivalents when they are interchangeable in a given
situation [Catford 1978, 60]. Interchangeability is the diagnostic test
for assessing accuracy and this model then resembles that of dynamic
equivalence. However, as in dynamic equivalence, the question as to
how the text functions is left unaddressed. Moreover, it is unlikely
that this interchangeability is possible with literary texts vs nonliterary texts. W. Wilss argues that the reason for this is that a literary
text contains both connotative as well as denotative elements
300
whereas a non-literary text contains only denotative elements [Wilss
1977, 151]. Although it may be possible to translate denotative
elements without an appeal to context.
These differing definitions of equivalence in translation show that
no one relationship of equivalence has been determined to be more
essential than any other.
Two primary options result from this apparent lack of theoretical
foundation for identifying one particular relationship of equivalence
between source and target texts as essential to translation. The first
option is to proceed from the assumption that it is not possible to
develop that kind of equivalence and to construct a theory which
can account for a plurality of relationships of equivalence. One
such approach is called the "Skopos Theory", summarized by Nord
[Nord 2005, 25].
Skopos theory provides an insight into the nature of translation as
a purposeful activity, which is directly applicable to every translation
project. It was established by the German linguist Hans Vermeer and
comprises the idea that translating and interpreting should primarily
take into account the function of both the source and target text
[http://en.wikipedia.org/wiki/Skopos_theory].
Skopos theory focuses on translation as an activity with an aim or
purpose, and on the intended addressee or audience of the translation.
To translate means to produce a target text in a target setting for a
target purpose and target addressees in target circumstances. In
skopos theory, the status of the source text is lower than it is in
equivalence-based theories of translation. The source is an "offer of
information", which the translator turns into an "offer of
information" for the target audience [Nord 1997].
Paul Kussmaul writes about this theory: "the functional approach
has a great affinity with Skopos theory. The function of a translation
is dependent on the knowledge, expectations, values and norms of
the target readers, who are again influenced by the situation they are
in and by the culture. These factors determine whether the function
of the source text or passages in the source text can be preserved or
have to be modified or even changed [Kussmaul, 1995].
In this case, equivalence between source text and target text is
defined as coherence according to a particular "skopos," or intention,
301
presumably on the part of the agency which initiates the translation.
Accuracy in translation depends on its fidelity to the skopos rule
[Nord 1997, 27] to which both text-internal and text-external factors
are subordinated. Consequently, this theory of translation ascribes a
certain amount of relativism to the translational process. As the
skopos rule changes, so do the requirements under which an
equivalent translation will be produced. For this reason, there can
never be one comparative norm, i.e., skopos rule, by which to assess
the accuracy of a translation.
The other option is to reject this relativism by seeking a
theoretical foundation for establishing a comparative norm which
obtains for relationships of translational equivalence. The order and
regularity by which language is structured become the foundation for
the linguistic approach to translation, which seeks to formalize
relationships of translational equivalence.
The linguistic approach to translation proceeds primarily from an
examination of the structural relationships inherent in the language
of the source text and considers their reconstruction in the language
of the target text. By focusing on these as the basis for equivalence in
translation, the linguistic approach endeavors to establish and
maintain the objectivity of the translation process, during which the
translator's role or input is minimized in formal-equivalence thus
precluding the instance of interpretation on the part of the translator
[Tymoczko 1985, 63].
That is, the translator's own view of the text will be severely
circumscribed by the method of translation and the translator will
intervene less between translation and text [Tymoczko 1985, 63].
However, by focusing on language structure as the basis for
translation, this approach considers essentially text-internal factors
and goes to the extreme of the text-oriented translation. For this
reason, equivalence with the source text is presumed to obtain, but
equivalence in reception must still be addressed because equivalence
in both respects is necessary for translational equivalence to obtain.
Opponents to text-oriented translation argue that this is not
possible because certain categories of implicit, explicit, and
obligatory information can become lost in the translation. This
objection rests on the unstated definition of formal equivalence as a
302
literal translation, by which transfer of information becomes
distorted because it is duplicated in the target language without
theoretical analysis governing its reconstruction. However, in the
linguistic approach to translation formal equivalence refers to
translation by means of equivalent categories [Kühlwein 1983, 6].
We see the perspectives on this issue in analyzing the source
text in terms of its stylistic categories and these same categories then
serve as the foundation of equivalence on which the target text is
constructed. The objection previously raised against formal
equivalence can be sustained only if it can be shown that a
translation constructed according equivalent stylistic categories
results in a target text in which equivalence fails, either with respect
to the source text or to reception.
The object of further investigation is to determine if the objection
raised against literal translation is sustained or refuted vis a vis
formal equivalence, defined as translation by means of equivalent
syntactic categories. In order to make this determination, the
following condition will be established: similar stylistic structures
must convey similar semantic content across languages.
In order to test the adequacy of stylistic categories to fulfill this
condition, a number of sentences will be found in English into
Ukrainian literary texts. Each translation pair will be examined to
determine if the stylistic categories convey similar semantic content.
Fulfillment of this condition would suggest that translation by means
of equivalent stylistic categories is plausible, in which case there
exists an objective, i.e., translator-independent comparative norm by
which to evaluate accuracy in translational equivalence. Failure to
fulfill this condition would indicate: 1) either another translatorindependent comparative norm must be established; or 2) subjectivity
must be conceded to the translational process.
Conclusion. The concept of equivalence is one of the central and
controversial issues in translation theory. The term causes polemics
within translation studies. It has been intensively discussed from
different viewpoints and has been come nigh unto many different
perspectives. The first mentioning of this notion in translation theory
leaded the further elaboration of the problem in modern linguistics.
Even the concise analysis of the concept given above testifies its
303
importance within the theoretical inquisition on translation. The
complications in designation the equivalence results in the
unpredictability of approaching to this notion.
LITERATURE
1. Catford J.G. Linguistic Theory of Translation: an essay in Applied Linguistics
/ John Cunnison Catford. – London: Oxford University Press, 1978.
2. Hermans Theo. Toury's Empiricism Version One: Review of Gideon Toury's
In Search of a Theory of Translation // The Translator. – 1995. – 1(2).
3. Hermans Theo (ed.) The Manipulation of Literature: Studies in Literary
Translation. – London and Sydney: Croom Helm, 1986.
4. Kühlwein W. Sociosemiotics Across Cultures // Mathuna, Liam Mac and David
Singelton (eds.) Language Across Cultures. Proceedings of a Symposium held at St.
Patrick's College 8–9 July 1983 / W. Kühlwein. – Drumcondra, Dublin: Irish
Association for Applied Linguistics. Lambert, Josh and Hendrik van Corp., 1983.
5. Kussmaul P. Training The Translator, John Benjamins Publishing Co, 1995.
– Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Skopos_theory.
6. Nida E. Toward a Science of Translating / Eugene Nida. – Brill, 1964.
7. Nida E. Language Structure and Translation: Essays / Eugene Nida. – Stanford
University Press, 1975.
8. Nord K. Translating as a Purposeful Activity. – St. Jerome Publishing, 1997.
– Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Skopos_theory.
9. Nord K. Text Analysis in Translation: Theory, Methodology and Didactic
Application of a Model for Translation-Oriented Text Analysis, 2nd revised edition
/ Kristine Nord. – Amsterdam-New York: Rodopi, 2005.
10. Toury G. In search of a theory of translation / Gideon Toury. – Tel Aviv
University: Porter Institute for Poetics and Semiotics, 1980.
11. Toury G. A Rationale for Descriptive Translation Studies // Hermans, Theo
(ed.) The Manipulation of Literature: Studies in Literary Translation, London and
Sydney: Croom Helm, 1985.
12. Toury G. Descriptive Translation Studies and beyond / Gideon Toury. Amsterdam
and Philadelphia: Benjamins, 1995.
13. Tymoczko M. How Distinct are Formal and Dynamic Equivalents // Theo
Hermans (ed.) The Manipulation of Literature: Studies in Literary Translation
/ Maria Tymoczko. – London and Sydney: Croom Helm, 1985.
14. Tymoczko T. Translation and Meaning // Guenther, F. and M. GuentherReutter (eds.) Meaning and Translation: Philosophical and Linguistic Approaches
/ Thomas Tymoczko. – New York: New York University Press, 1978.
15. Vasconcellos M.H. de. Theme and Focus: Cross-Language Comparison via
Translations from Extended Discourse / M. H. de. Vasconcellos. – Diss. Georgetown
University, 1985.
16. Wilss W. Übersetzungswissenschaft: Probleme und Methoden / W. Wilss.
– Klett; 1977.
304
Т. С. Олейник, канд. филол. наук, доц., докторант
Роль формальной эквивалентности в переводе прозы
В статье обсуждается проблема эквивалентности в переводе прозы. Обсуждаются различные теории эквивалентности. Исследовано проблемы,
возникающие в результате сравнения контекста языка-источника и целевого
языка. Изучено понятие нормы перевода, по которой определяется правильность или точность перевода. Доказано важность концепта эквивалентности в теории перевода.
Ключевые слова: эквивалентность, перевод, исходный текст, целевой текст,
норма перевода.
Т. С. Олійник, канд. філол. наук, доц., докторант
Роль формальної еквівалентності у прозовому перекладі
У статті розглядається проблема еквівалентності у прозовому перекладі.
Обговорено різноманітні теорії еквівалентності. Досліджено проблеми, які виникають у результаті порівняння контексту мови-джерела і цільової мови. Вивчено
поняття норми перекладу, за якою оцінюється правильність чи точність перекладу. Доведено важливість концепту еквівалентності у теорії перекладу.
Ключові слова: еквівалентність, переклад, вихідний текст, цільовий текст,
норма перекладу.
UDC 81′811.13: 821.13
I. Orlova, Doctora en Traducción e Interpretación,
Profesora titular de la
Universidad Nacional T. Shevchenko de Kiev (Ucrania)
LA AMBIGÜEDAD EN EL ORIGINAL Y LA TRADUCCIÓN
(basado en los cuentos de Borges)
El presente artículo estudia la ambigüedad en el lenguaje literario desde el
punto de vista de la estilística cognitiva y sus propiedades como categoría
estilística. En el centro de atención están las figuras retóricas y su papel en la
formación de la ambigüedad. Basándose en la obra de Borges y sus traducciones
se analizan las estrategias de la traducción de los elementos ambiguos.
Palabras clave: ambigüedad, estilo, lingüística cognitiva, traducción.
La categoría estilística de la ambigüedad (o ambivalencia) se
analiza en los trabajos dedicados a la poética cognitiva [Leech, Short
1981; Stockwell 2002; Tsur 1997; Pilkington 2000]. En la traducción
este fenómeno fue analizado por Boase-Beier [2006, 2011] y Popova
305
[2002]. La necesidad de hacer un análisis más profundo se debe a función
de la categoría de la ambigüedad en la formación del estilo del autor y a su
importancia para la recepción del texto literario y, como consecuencia, a
su repercusión en las técnicas traductológicas empleadas.
La actualidad del artículo consiste en la aproximación al estilo
del autor y a la traducción desde el punto de vista de la lingüística
cognitiva. El objetivo, por lo tanto, es analizar el concepto de la
ambigüedad como categoría estilística en la obra de Borges y sus
traducciones al ucraniano, ruso e inglés.
La elección de la obra de Borges como material empírico no fue
arbitraria. Como señala Romero [1995], las obras literarias son
máquinas de generar interpretaciones, pero ningunas lo parecen más
que las ficciones de Borges. Creemos que la elección del autor es
adecuada para el estudio del tema, porque, en palabras de Ricci
[2006]: "Borges es un buen ejemplo de cómo utilizar creativamente
las disonancias cognitivas para enriquecer la propia identidad, que él
mantenía en continua transformación gracias al diálogo constante
con los signos individuales y sociales, que tejían e individualizaban
la trama epistémica de su "burbuja semiótica". Por esta razón el
corpus de análisis se compone de las siguientes obras de J.L. Borges
"Historia universal de la infamia" y "El Aleph" y sus traducciones al
ucraniano (traducido por Yu. Pokalchuk, V. Shovkún), al inglés
(traducido por A.Hurley) y al ruso (traducido por L.Synianskaya). El
estilo innovador y enigmático hace reto a los traductores de su obra;
la necesidad de conservar los matices más sutiles de su legua pone al
traductor ante un problema estratégico de elección de una técnica
traductológica adecuada.
1. La ambigüedad como categoría estilística del texto literario
La ambigüedad es propia de cualquier manifestación del lenguaje
literario y tiene como objetivo provocar diferentes interpretaciones y
darles el mismo valor significativo [Wales 2001, 15]. Stockwell [2002]
señala que la literatura buena conlleva la idea de la reconstrucción de
un contexto rico de significados múltiples. El autor también hace
hincapié en el papel del lector y su experiencia vivencial:
"The 'world' which literature evokes is praised for its richness,
texture, believability and plausibility. In fiction, these dimensions of
the literary work are to be found in the lyrical, descriptive passages, in
306
the characterization, in the poetic imagery and word-choices that fit
the imagined setting. … Ambiguity, vagueness or values, that are felt
to be eternal human qualities and emotions, are the ground for the
reader to create a context by mapping their own human experience
onto the framework offered by the poem" [Stockwell 2002, 92].
La categoría estilística de la ambigüedad ha sido analizada desde
diferentes enfoques y ha sido definida como la característica universal
del lenguaje, propia para todas las lenguas [Wales 2001, 15], e inalienable
del lenguaje literario [Boase-Beier 2006, 82–83].
En la lingüística estructuralista el origen de la ambigüedad se ve
como una consecuencia inevitable de la arbitrariedad de la lengua, de
la ausencia de la relación unívoca entre el signo y el significado. Este
fenómeno puede tener carácter gramatical (estructuras que admiten
más de una interpretación) o léxico (polisemia u homonimia). En la
Semántica Estructural la ambigüedad fue vista como resultado de la
conjugación de tales conceptos como la trama, sus características y la
focalización. En la crítica literaria, la ambigüedad se define como la
propiedad de tener más de un significado de igual valor [Wales 2001,
15] y de provocar diferentes reacciones del lector al mismo trozo del
texto [Empson 1949, 6].
La ambigüedad en el lenguaje literario se relaciona no sólo con el
juego de palabras o la sintaxis, sino también con cualquier expresión
que admite diferente reacción o da lugar a diferentes asociaciones. El
lenguaje no codifica el pensamiento o los significados de manera
directa, las oraciones pueden ser ambiguas y abiertas a la variedad de
interpretaciones [Pilkington 1994, 81].
La lingüística cognitiva también estudia la ambigüedad de la
lengua: "In cognitive linguistics, ambiguity is also of special interest
because it can be seen as expressing a cognitive state in which
several different and possibly contradictory thoughts are entertained
at the same time" [Popova 2002, 49]. Según la autora, la lingüística
cognitiva proporciona un marco teórico adecuado para el tratamiento
de la ambigüedad, tanto como característica lingüística, como
narratológica del texto [Popova 2002, 49]. Analizando la metáfora,
Popova [2002] define la ambigüedad como una posibilidad de
situar la imagen dentro de dos modelos cognitivos diferentes que
puede dar lugar a una doble interpretación del texto. Esta definición
307
mantendremos en nuestro estudio. Analizaremos la ambigüedad
como un efecto poético del texto literario que refleja la intención del
autor y que invita al lector a la reflexión y a la toma de decisiones.
Este efecto poético resulta de la múltiple proyección conceptual de
las imágenes representadas.
La ambigüedad resulta de la elección (a veces inconsciente) del
autor de los medios lingüísticos. La intención del autor puede ser
estudiada a través de las elecciones recurrentes del autor, es decir los
recursos estilísticos que se repiten o sobresalen en la estructura del
texto. Estos recursos tienen como objetivo provocar un cierto estado
cognitivo del lector, así como unos ciertos efectos poéticos [BoaseBeier 2006, 80].
Pilkington [1994] ve la función de la ambigüedad y la
indeterminación en la incorporación del lector, en la transferencia de
la responsabilidad del autor al lector [Pilkington 1994, 53]. El efecto
de la ambigüedad requiere del lector hacer más esfuerzo cognitivo y
mantener una actitud participativa durante la lectura. La ambigüedad
es el medio para invitar a los lectores a hacer uso de la memoria de
manera más persistente y de combinar memorias acumuladas en
diferentes direcciones conceptuales para incrementar de tal modo el
efecto cognitivo [Pilkington 1994, 103]. El efecto de la ambigüedad
es la imposibilidad de llegar a una verdadera interpretación del texto
y de llegar a una comprensión coherente de la multiplicidad de las
lecturas críticas [Popova 2002, 66].
La Teoría de la Integración Conceptual explica el fenómeno de
ambigüedad del leguaje y aparición de diferentes interpretaciones del
mismo texto. Cuanto más figurativo es el lenguaje utilizado, más
posibilidad de sesgo puede ocurrir.
El carácter creativo e innovador de las figuras retóricas hace reto
a los procesos cognitivos del lector y al valor comunicativo del texto.
Su uso representa "organized violence against cognitive processes"
[Tsur 1997]. Sin embargo, su interpretación está subordinada al
funcionamiento de los mecanismos universales de la mente (como,
p.ej. la integración conceptual, composición, elaboración) que
aseguran la posibilidad de su interpretación.
2. La ambigüedad y la traducción
Boase-Beier [2009] cita a algunos investigadores de la traducción,
por ejemplo como Tytler, que ven la ambigüedad como un error
308
estilístico y por consiguiente como tarea del traductor de corregirlo.
La visión de la ambigüedad como error también está presente en el
libro de Olson, que describe los problemas que surgen a la hora de
interpretar el lenguaje escrito, tomando en consideración las
características de compresión y linealidad, que siempre dan lugar a
interpretaciones ambiguas [Boase-Beier 2009, 82]. La ambigüedad
entonces se plantea como un reto delante del traductor que le obliga a
decidir la estrategia para suprimir la ambigüedad o preservarla.
Analizando este problema desde el punto de vista cognitivo, que
ve el estilo no sólo como un conjunto de elecciones lingüística, sino
también como representación del estado cognitivo del autor, la
respuesta queda clara. La ambigüedad como una característica del
estilo del autor tiene que encontrar una representación adecuada en el
texto traducido. Los signos lingüísticos de la traducción tienen que
dar acceso al mismo espacio integrado (Fauconnier, Turner) con las
mismas características que los signos de texto original.
El lenguaje creativo e innovador, que apela a la imaginación y a
la conciencia del lector, son las principales características del autor
argentino. Como base para el análisis tomaremos los cuentos de
"Historia universal de la infamia" [1935] y "El Aleph" [1949].
La incertidumbre sobre el destino de la humanidad, la alternancia
constante de la verdad y la falsedad son los principales temas de la
"Historia Universal de la Infamia" y el rasgo estilístico dominante
para representar esta idea en el texto es el oxímoron. Por lo tanto, el
oxímoron puede considerarse como una clave comunicativa para la
interpretación del texto.
El oxímoron añade ambigüedad e incongruencia al cuento; su
principal papel estilístico, según Alazraki [1983], es hablar de
"hombres que alcanzan su estatura heroica desde su imaginación y su
espléndida infamia" [Alazraki 1983, 254].
Desde la perspectiva de la Teoría de la Integración conceptual el
modelo cognitivo de una locución oximorónica, p.ej. biblioteca
ilegible, está formado por dos Entradas (Input), Input 1 (biblioteca) e
Input 2 (ilegible) (Dib.1), que forman un concepto contradictorio en
el espacio integrado (blended space). Esta contradicción crea una
imagen ambigua del personaje, sale de las normas de uso común del
lenguaje, excede sus límites e invita al lector a la reflexión y a la
309
imaginación. La concentración de las figuras de oxímoron en la
misma descripción lo hace un recurso prominente y determina el
efecto poético de toda la obra.
Dib.1. Integración Conceptual del oxímoron
Poniendo como ejemplo la traducción de las estructuras
oximorónicas en la colección "Historia universal de la infamia"
podemos observar muchas omisiones en la traducción ucraniana.
а) La metódica aventura – безперервна епопея піратського
розбою – methodical adventuring. El espacio integrado en español e
inglés: oposición "planeado – no planeado"; el espacio integrado en
ucraniano: unión "duración".
b) Era un hombre ruinoso y monumental – це був чоловік грізний і могутній – battered and monumental man. El espacio
integrado en español e inglés: oposición "estabilidad – destrucción";
el espacio integrado en ucraniano: unión "descripción del carácter y
físico de la persona".
в) La culpable y magnífica existencia del atroz redentor – злочинне й екзотичне життя жорстокого визволителя – the evil
and magnificent existence of the cruel redeemer. El espacio
310
integrado en español e inglés: oposición "positivo – negativo"; el
espacio integrado en ucraniano: unión "negativo y diveso".
De esto ejemplo podemos observar que la oposición, que
constituye la base del oxímoron, es utilizada por Borges para producir
el efecto de perplejidad en el lector, de asombro que le conducen a una
reflexión sobre la naturaleza de lo humano. Hemos observado en la
traducción al ucraniano que muchas estructuras oximorónicas se
omiten. Estos resultados son un ejemplo de la desambiguación y la
tendencia a la explicitación en la traducción al ucraniano. Aunque,
como Sperber y Wilson afirman, "in other languages the same function
may well be taken over by some purely linguistic device, syntactic,
morphological or intonational..." [Sperber, Wilson 1995, 262], ningún
otro recurso se aplicó en la traducción al ucraniano para compensar la
omisión de oxímoron. La pérdida del oxímoron no sólo cambia es
estilo del autor a nivel lingüístico, sino también el efecto poético y la
intencionalidad de la obra original.
Spolsky señala que los huecos en nuestro entendimiento del
mundo son una parte del constructo cognitivo y la creatividad es, de
alguna manera, la aspiración de la mente de rellenar estos huecos y
dar sentido al mundo que nos rodea [Solsky 1993, 2, 3]. Estos huecos
se encuentran en nuestras mentes, no en el texto que estamos
leyendo, y ellos condicionan el funcionamiento de la mente. El texto
ya es el resultado que refleja el estado cognitivo del autor, rellenando
los huecos en el proceso de la lectura el lector lo recrea y junto con el
autor se dedica a explorar las leyes del universo. La ambigüedad o el
elemento que la produce puede considerarse una clave comunicativa,
según la Teoría de la Relevancia, que activa el proceso de inferencia
e interpretación del texto. De esta manera la traducción adecuada de
la ambigüedad es importante por 1) representar el estado cognitivo
del autor y por 2) producir el efecto poético del accionamiento de la
mente, de la búsqueda del significado.
Tsur señala que la actitud de los lectores también puede ser
diferente: "…the reader's decision style may be decisive here.
Persons who are intolerant of uncertainty or ambiguity may seek
rapid categorisation and miss some of the most crucial aesthetic
qualities in poetry, including emotional as well as grotesque
qualities" [Tsur 1997]. El traductor, tomando el papel del mediador
311
intercultural o intérprete sustitutivo, intenta explicar el significado o
las referencias a su lector.
En la traducción de esta frase de "El inmortal" por 4 traductores
diferentes a 3 lenguas podemos ver tendencia generalizada de
explicarles a sus lectores los significados ambiguos:
(esp.) Se manejaba con fluidez e ignorancia en diversas lenguas.
(ucr. ) Вільно і невимушено розмовляв він різними мовами
(пер. Ю. Покальчука)./
(ucr.) Він легко розмовляв кількома мовами, хоча й робив при
цьому безліч помилок (пер. В. Шовкуна)./
(rus.) Столь же легко, сколь и неправильно, он говорил на нескольких язиках (пер. Л. Синянской)./
(ing.) He expressed himself with untutored and uncorrected
fluency in several languages (tr. A. Hurley).
Todos los traductores intentaron dar una explicación del
oxímoron "se manejaba con fluidez e ignorancia" de Borges.
Esta descripción se atribuye a Joseph Cartaphilus, el anticuario.
′Fluidez′ en español significa ′facilidad y naturalidad en el lenguaje y
en el estilo′ [Diccionario Clave] e ′ignorancia′ significa ′desconocimiento de una materia o de un asunto′ [Diccionario Clave]. La
oposición de estos dos significados nos pone delante de una
pregunta: ¿qué materia o asunto ignoraba Cartaphilus? Al analizar
las traducciones vemos que algunos traductores atribuyen la
ignorancia a los errores en la lengua: Столь же легко, сколь и неправильно; with untutored and uncorrected fluency. Pero puede
haber otras interpretaciones: la ignorancia de los límites del lenguaje,
la ignorancia de la autoría superior de la obra, etc… Otros
traductores deciden omitir el sustantivo ′ignorancia′: він легко розмовляв. Utilizando cualquiera de estas técnicas se pierde la clave
comunicativa, la mente del lector ya no se ve afectada por la
combinación inusual de los significados.
Cualquier obra de Borges es un juego erudito que consigue crear
mediante la ambigüedad de figuras retóricas que abundan en sus
páginas. En el siguiente ejemplo podemos observar el uso combinado
de la metáfora y la metonimia:
(esp.) …la fiebre y la magia consumieron a muchos hombres que
codiciaban magnánimos el acero. /
312
(ucr.) Лихоманка і магія вигубили багатьох воїнів, яких великодушно помилувала криця (пер. Ю. Покальчука). /
(ucr.) Лихоманка й чаклунство вкоротили віку багатьом з
тих, котрі воліли б зустріти свою смерть у битві, від гострої
криці (пер. В. Шовкуна). /
(rus.) …многие из тех, кто горел желанием дать разгуляться
клинку, пали жертвой лихорадки и злого колдовства (пер.
Л. Синянской). /
(ing.) …there, fever and magic consumed many men who
magnanimously coveted the steel blade (tr. A. Hurley).
Como vemos los traductores tienen problemas de buscar
equivalente a la metáfora de "la fiebre y la magia consumieron a
muchos hombres", ya que la conceptualización de las
ENFERMEDADES como ENEMIGO es universal. En este caso, los
traductores recurrieron a la traducción literal. Más variantes podemos
observar en la traducción de la frase "hombres que codiciaban
magnánimos el acero". La acumulación de semas: ′desear con ansia′,
′generoso y con grandeza de espíritu′ y ′arma blanca′ (metonimia)
[Diccionario Clave] en una frase concisa es la característica del estilo
de Borges. La traducción más adecuada, en nuestra opinión, es al
inglés men who magnanimously coveted the steel blade, quizás
debido a la semejanza estructural y la procedencia de las lenguas.
Aun así, vemos que el traductor añade una interpretación: the steel
blade, que lleva a la conclusión de que los guerreros ansiaban
derramar la sangre, aunque la frase de Borges podría significar un
ansia de la acción y participación. Otra interpretación la encontramos
en la traducción al ucraniano de V. Shovkún, dónde la segunda frase
se presenta como oposición a la primera, ′no querían morir de la
fiebre, sino luchando′.
Resumiendo los análisis de las traducciones, podemos llegar a la
conclusión de que las figuras retóricas 1) reflejan el estado cognitivo
de autor; 2) crean ambigüedad y dan espacio a la interpretación;
3) presentan usos innovadores y creativos de la lengua; 4) no tienen
equivalentes literales en otra lengua, a menos que el modelo de
conceptualización sea universal; 5) los traductores recurren a la
traducción explicativa, interpretando la imagen.
313
Las capacidades imaginativas y la interpretación tienen cualidades
universales (como la estructuración, perfilamiento, categorización),
así como se modifican por factores individuales, psicológicos,
culturales, sociales. De tal manera, la interpretación de las figuras
arriba mencionadas siempre dependerá del lector, de su bagaje de
conocimientos, de su estado emocional y cognitivo a la hora de la
lectura, el tipo de estructuración que se elija a la hora de la lectura.
Podemos afirmar que las figuras retóricas añaden cierto grado de
ambigüedad al texto ya que dan posibilidad de interpretaciones
múltiples. Esta ambigüedad puede considerarse una clave
comunicativa en la interpretación del texto, adquiriendo por esta
razón una importancia fundamental en la traducción.
BIBLIOGRAFÍA
1. Alazraki J. Génesis de un estilo: Historia universal de la infamia / Jaime
Alazraki // Revista Iberoamericana. Vol.123. Núm. 24, 1983. – Р. 247–261.
2. Boase-Beier J. Stylistic Approaches to Translation / Jean Boase-Beier.
– Manchester: St. Jerome, 2006.
3. Boase-Beier J. A critical Introduction to Translation Studies / Jean BoaseBeier. – London: Continuum International Publishing Group, 2011.
4. Cook G. Discourse and Literature / Guy Cook. – Oxford: Oxford University
Press, 1994.
5. Empson W. Seven Types of Ambiguity / William Empson. – London: Chatto
and Windus, 1949.
6. Fauconnier G. & Turner, M. Conceptual Integration Networks / Gilles
Fauconnier & Mark Turner // Original version published in Cognitive Science,
22(2), 1998: 133–187. Disponible en http://ssrn.com/author=1058129.
7. Lakoff G. & Johnson, M. Metaphors We Live By / George Lakoff & Mark
Johnson. – Chicago, IL: University of Chicago Press, 1980.
8. Leech G.N. & Short M. Style in Fiction / Geoffrey. N. Leech & Mick Short.
London: Longman, 1981.
9. Pilkington A. Poetic effects / Adrian Pilkington. – Amsterdam: Benjamins, 2000.
10. Popova Y. The Figure in the Carpet. Discovery o Re-cognition / Yanna
Popova // Cognitive Stylistics. Language and cognition in text analysis. Eds.
Semino, E. & Culpeper, J. Amsterdam: John Benjamins, 2002. – p. 49–73.
11. Ricci G. Borges y las disonancias cognitivas a la luz del pensamiento
complejo / Graciela Ricc // Vanderbilt e-Journal of Luso-Hispanic Studies. Vol.3.
(2006). Borges, Escritor del Siglo XXI. Disponible en http://ejournals.library.vanderbilt.edu
/index.php/lusohispanic/article/view/3207/1409. 2006.
12. Ricci G. Las redes invisibles del lenguaje: la lengua en y a través de Borges
/ Graciela Ricci. – Sevilla: Alfar, 2002.
314
13. Romero P.J. La casa de Borges. Notas parciales sobre los laberintos en dos
cuentos de Jorge Luis Borges / Pedro Jorge Romero // El archivo de Nessus.
Disponible en http://www.borges.pitt.edu/sites/default/files/3%20Romero.pdf 1995.
14. Sperber D., Wilson D. Relevance / Dan Sperber, Deirdre Wilson. – Oxford:
Blackwell, [1986] 1995.
15. Spolsky E. Gaps in Nature: Literary Interpretation and the Modular Mind
/ Ellen Spolsky. – Albany: SUNY Press, 1993.
16. Stockwell P. Cognitive Poetics: An introduction / Peter Stockwell. – London,
New York: Routledge, 2002.
17. Tsur R. Aspects of Cognitive Poetics / Reuven Tsur. Disponible en
https://www2.bc.edu/~richarad/lcb/fea/tsur/cogpoetics.html 1997.
18. Wales K.A. Dictionary of Stylistics / Katie Wales. – Essex: Pearson Education
Limited, 2001.
MATERIAL ILUSTRATIVO
19. Борхес Х.Л. Алеф. Прозові твори. Пер. з ісп. В.Й. Шовкуна, С.Ю. Борщевського / Хорхе Луїс Борхес. – Харків: Фоліо, 2008.
20. Борхес Х.Л. Новели / Хорхе Луїс Борхес / Пер. Покальчука // Всесвіт.
№ 8 – К: Всесвіт, 1989.
21. Борхес Х.Л. Вымыслы / Хохе Луис Борхес – СПб: Амфора, 2009.
22. Borges J.L. Aleph. Barcelona: Alianza Editorial, 1998.
23. Borges J.L. Historia universal de la infamia / Jorge Luis Borges. – Madrid:
Destino, 2004.
24. Borges J.L. Collected Fictions. / Jorge Luis Borges / Translated by A. Hurley
– New York: Penguin Group, 1998.
I. Orlova, associate prof.
Ambiguity and translation
The article deals with the category of ambiguity within the framework of
cognitive stylistic and its characteristics as a stylistic category. The rhetorical
figures and their role in the constitution of ambiguity are in focus of analysis. On the
basis of the Borges´ short-stories and their translations the article analyses the
translational strategies and shifts.
Key words: ambiguity, style, cognitive linguistic, translation.
И. С. Орлова, канд. филол. наук, доц.
Двусмысленность в оригинале и переводе
Статья посвящена изучению категории двусмысленности с точки зрения
когнитивной лингвистики, а также ее особенностей как стилистической
категории. В центре внимание находятся стилистические фигуры и их влия315
ние на формирование категории двусмысленности. На основе коротких рассказов Х. Л. Борхеса и их переводов анализируются переводческие стратегии и
трансформации.
Ключевые слова: двусмысленность, стиль, когнитивная лингвистика, перевод.
І. С. Орлова, канд. філол. наук., доц.
Двозначність в оригіналі та перекладі
Стаття присвячена вивченню категорії двозначності з точки зору когнітивної лінгвістики, а також її ососбливостей як стилістичної категорії.
В центрі уваги знаходяться стилістичні фігури тата їх вплив на формування
категорії двозначності. На основі коротких оповідань Х. Л. Борхеса та їх
перекладів аналізуються перекладацькі стратегії та трансформації.
Ключові слова: двозначність, стиль, когнітивна лінгвістика, переклад.
UDC 81'255: (82+61)
R. Povoroznyuk, PhD, Associate Professor
Taras Shevchenko National University, Kyiv (Ukraine)
RENDERING ELEMENTS
OF MEDICAL DISCOURSE IN FICTION
The article deals with rendering elements of medical discourse in fiction. It
focuses in particular on rendering features of the creolized text, medical
terminology and translation transformations applied in the target text.
Keywords: medical discourse, fiction, hybrid text, creolized text, medical
terminology, translation transformations.
The modern stage of linguistic studies is often described as an
intersection of various disciplines and analytical methods. The
same might be observed analyzing the development of discourse
typology: it is an exponential process that amalgamates characteristics
of the previously disconnected discourse forms and breeds the socalled "hybrid texts".
M. Bakhtin posits the term "hybrid construction" to describe a
double-accented, double-styled structure that has "enormous
significance in novel style" [Bakhtin 1981, 304–05]. This utterance
belongs to a single speaker but "actually contains mixed within it two
utterances, two speech manners, two styles, two 'languages,' two
316
semantic and axiological belief systems" [Bakhtin 1981, 304].
Furthermore, there are no "formal" boundaries between these voices
and languages [Bakhtin 1981, 305].
Thus, the concept of "hybridity" is most often referred to, in
translation studies, while parsing the foreign inclusions of postcolonial texts or the intercultural essence of translation. However, a
broader view on hybridity and its manifestations is also possible.
More or less, all types of translations are hybrid texts. The degree
of their hybridity depends on translator's decision, i.e. to what extent
a translator wants to preserve foreign elements in a translated text
[Farahzad, Monfared].
A. Neubert in his article "Some Implications Regarding Translations
as Hybrid Texts" asserted this fact. He stated that "Sometimes
translator intentionally wants to keep the target text aloof from textual
integration into the prevalent discourse of the target culture.
Underlying this "alienating" tendency on the side of the translator can
be a desire not to "violate" the original" [Neubert, 183].
Most often the underlying cause of hybridity is found in the
process of globalization; however, Lull asserts that "Hybrids are not
simply the cultural products of everyday interactions; they are the
sources and media through which such phenomenological
interactions take place" [Lull 2001, 157]. The nature, purpose and
function of the SL and TL texts in their respective cultures might
also be a factor defining their translation methodology.
The object of our research is rendering elements of medical
discourse in the novel "Inferno" by Dan Brown (translation into
Ukrainian by Volodymyr Horbatko) defined as an education fiction
or "edufiction". Medical education fiction is a relatively old and
well-accepted phenomenon, which arguably began with Geoffrey
Chaucer (1340–1400). J. D. Rolleston in a Lancet article "Chaucer
and Medieval Medicine" (1932) argues that Chaucer's works –
notably "The Canterbury Tales" are as concerned with medical
conditions (plague, leprosy and malaria) as with literary innovation
[Medical animation].
Medically trained Sir Arthur Conan Doyle (1859–1930) could be
termed the 'father' of modern education fiction. Medicine and
medical instruments feature heavily in his novels, from the cataract
317
knife in 'Silver Blaze' (1892) to the obscure poison of 'The Lion's
Mane' (1926). His interest in ophthalmology appears in "Round the
Red Lamp", a 1894 collection of short stories; one of these, 'The
Doctors of Hoyland' describes an iridectomy. Laura Snyder's article
"Sherlock Holmes: Scientific Detective" credits Doyle and Holmes
with reawakening the public's interest and trust in forensic science
[Snyder 2004]. The Lancet in an editorial "The Sherlockian Method
in Epidemiology" commented that Sherlock Holmes' methods of
deduction were widely used in epidemiology [The Sherlockian
Method in Epidemiology].
Education fiction is not simply about incorporating technical
language into a novelistic format. Current readers of fiction are more
inter-disciplinary in their tastes than their Holmes-era counterparts,
perhaps due to the widespread multimedia and increasing university
attendance [Medical animation].
Nevertheless, the function of such literary texts remains largely
unchanged: the edufiction bridges the existing gap between
expectations of the lay readers and intentions of the professionals
which encompass raising medical awareness, alleviating fears,
warning about the necessities of prophylaxis and healthy lifestyle.
Both medical fiction and medical TV-dramas abound in
terminology, although the respective linguistic units are either wellknown from the beginning or become clear through the context or
explanations, both verbal and visual. Using the unknown or "made-up"
terminology is a popular tool creating among the recipients a certain
illusion of the author/script writer being sure of their expertise, and
thus their equal participation in the fictional communication.
"Inferno" by Dan Brown exemplifies a creolized text which,
according to L. Gasparyan, is a "semiotic complex whose structure
contains elements of different semiotic systems and whose body is
made up of two inhomogeneous parts – verbal and graphic"
[Gasparyan 2012]. The novel's text includes diagrams [p. 103 (141),
p. 138(185)]. – Pages of the Ukrainian text are given in parentheses. –
R.P.), iconic images [p. 37(56), 48(70)] and formulae [p. 293(383)].
Many writers have claimed to be defining the "Language of
Science", but refer in fact only to scientific terminology. For
example, according to T. Savory, the comparatively high frequency
318
of words of Greek and Latin origin is a characteristic feature of
scientific texts [Savory 2011]. L. Hoffmann considers terminology to
be indicative of 1) status, situation, intentions and strategies of
communicators, 2) subject and purpose of communication, 3) relevant
lexical and grammatical means [Hoffmann 1979, 13].
Medical terminology is an important stylistic feature of
D. Brown's "Inferno". For the sake of analysis, we've divided its
corpus into the following thematic blocs:
1) medico-social terminology: a) international medical bodies and
their activities: the WHO, the CDC, filling blood banks, to prevent
future pandemics, b) medical institutions and their activities: ICU,
PET scans, triage;
2) diseases and their clinical features: gangrene, subepidermal
hemorrhages, polio, smallpox, typhoid. A separate sub-group is made
by the obsolete medical terms: pestilence, the Black Death;
3) microbiology (virusology): Ebola samples, specimen tube, to
replicate out of control;
4) pharmaceutical names: NoDoz, glucocorticoids, injections of
metoclopramide.
The block of medico-social terminology turned out the biggest as
it contains two sub-groups. The names of universally-known
international bodies were rendered by their direct abbreviated
correspondences (the WHO [p. 140] – ВООЗ [p. 188]), the less
familiar names – deciphered (the CDC [p. 140] – Центр з контролю захворювань [p. 188], the ECDC [p. 140] – Європейський
центр профілактики й контролю хвороб [p. 188]). Sometimes the
translator avoids the established full name opting for a simplified
version ("Центр з контролю захворювань" [p. 188] instead of
"Центр з контролю та профілактики захворювань США").
Rendering terminology dealing with medical institutions proved
to be more challenging. To some extent it might be explained by the
discrepancies in the medical proceedings in Ukraine and the U.S. or
a lack of direct and functional equivalents for the original terms.
However, it is the way a translator tackles the complicated fragments
of the original containing the ethnic-bound components that
demonstrates the degree of his/her intercultural competence.
319
In terms of their lexical structure, the terminology of "medical
institutions" subgroup includes: abbreviations: ICU [p. 16] – відділення невідкладної допомоги [p. 30], IV [p. 17] – голка крапельниці [p. 31], complex nouns with an abbreviation in the initial position:
PET scan [p. 36] – томографія мозку [p. 55], unicomponential
terminology: triage [p. 437] – сортування й відбраковування
[p. 572], anesthesia [p. 451] – анестезія [p. 591], bicomponential
terminology: admittance form [p. 11] – картка пацієнта [p. 22],
recovery room [p. 23] – туалетна кімната [p. 37]. The semantically
neutral noun machine [p. 10] is rendered by a polycomponential term
"апарат штучного кровообігу" [p. 20]. Explification is used to
translate the abbreviations.
Sense mistakes in the target text might be traced to the translator's
lack of background knowledge: for example, he uses an
approximation "картка пацієнта" [p. 22] instead of a terminological
correspondence "облікова картка" and "туалетна кімната" [p. 37]
instead of "післяопераційна". Deficient understanding of the
situation described by the original leads to a dramatic loss of sense:
1) Stunned, Langdon thought back to the elderly Italian woman
who had shouted at Sienna – "L'hai colpitto al petto!" – and made a
forceful motion of her fist on her own chest.
I can't! Sienna had replied. CPR will kill him! Look at his chest!
As Langdon replayed the scene in his mind, he realized just how
quickly Sienna Brooks thought on her feet. Sienna had cleverly
mistranslated the old woman's Italian. L'hai colpitto al petto was not
a suggestion that Sienna apply chest compressions …it was an angry
accusation: You punched him in the chest! [Brown 2013, 372].
Отетерілий Ленґдон враз пригадав літню італійку, яка закричала на Сієнну: "L'hai colpitto al petto!" – й енергійно тицьнула
кулаком у власні груди.
"Не можна!" – відповіла Сієнна. – Від штучного дихання він
помре! Ви лишень погляньте на його груди!"
У хаосі, що вибухнув тоді довкола, Ленґдон на це навіть уваги не звернув [Браун 2013, 489].
This extended quotation gives us an idea of losses incurred
through an indiscriminate use of omissions and lack of background
research. CPR has a polycomponential equivalent "серцево320
легенева реанімація" and includes both artificial respiration and
chest compressions. By skipping through an entire passage of the
original text, the translator overlooked a terminological unit chest
compressions which might have prompted him in the direction of a
correct "закритий масаж серця" equivalent.
The terminological subgroup "diseases and their clinical features"
has its core made up by the units of a generalized meaning: disease
[pp. 98, 269, 295], condition [p. 342], pestilence [pp. 45, 145]. To
make them more specific, the author adds qualificators to emphasize
their character or localization: communicable disease [p. 98] – інфекційне захворювання [p. 134], sexually-transmitted diseases
[p. 269] – хвороби, що передаються статевим шляхом [p. 351],
fatal diseases [p. 295] – смертельні хвороби [p. 387], innerear
condition [p. 342] – захворювання внутрішнього вуха [p. 449].
The names of particular diseases or symptoms fall into the
following categories: unicomponential terminology: concussion
[p. 17] – контузія [p. 31], gangrene [p. 45] – гангрена [p. 65], plague
[pp. 104, 145, 154, 382] – чума [pp. 143, 193, 204, 503], pustule
[p. 154] – прищ [p. 204]; bicomponential terminology: mild amnesia
[p. 15] – амнезія середньої тяжкості [p. 27], asthma symptoms [p. 99]
– симптоми астми [p. 135], subepidermal hemorrhages [p. 45] –
підшкірні крововиливи [p. 65]; polycomponential terminology: fastgrowing cancerous tumor [p. 139] – злоякісна пухлина, яка швидко
розростається [p. 187], Great Plague of London [p. 154] – Велика
лондонська чума [c. 204], paroxysmal positional vertigo [p. 342] –
пароксизмальне позиційне запаморочення [p. 449].
As might be observed from the examples above, the principle
transformations used for rendering terms of the "diseases" subgroup
are transliteration and loan translation. Lapses caused by the
translator's lack of background knowledge are vividly illustrated by
the following excerpt:
2) Thank God you didn't eat it. Contact dermatitis beats
anaphylactic shock [Brown 2013, 260].
Слава Богу, Ви його не з'їли. Бо контактний дерматит призводить до анафілактичного шоку [Браун 2013, 339].
Volodymyr Horbatko failed to recognize the colloquial meaning of
the verb to beat (to be superior to or better than someone/something), as
321
a result, creating an absurd statement in terms of medical accuracy.
Both contact dermatitis and anaphylaxis are the follow-up symptoms
of allergies, thus the contact dermatitis can't ever lead to an
anaphylactic shock.
The topical subgroup of "microbiology (virusology)" is
constituted by the names of the viruses and predicatives describing
their activity. The names are centered around their generic core:
Ebola virus [p. 434] – вірус геморагічної лихоманки Ебола
[p. 567], hantavirus [p. 434] – хантавірус [p. 567], a whole host of
viruses known as oncoviruses [p. 434] – цілий легіон вірусів, відомих під назвою "онковіруси" [p. 567].
Having analyzed the available lexical material, we can
corroborate the results obtained by Gary M. Reisfield and George R.
Wilson: while describing the viral attacks, authors liberally use
martial metaphors which refer to the disease as an agonist and to the
human organism as an antagonist [Reisfield, Wilson 2004, 4024]: a
whole host of viruses known as oncoviruses [p. 434] – цілий легіон
вірусів, відомих під назвою "онковіруси" [p. 567], recruiting the
invaded cell [p. 433] – змішуючи її (клітину) таким чином служити вірусам [p. 567]. The translator mirrors this strategy drawing
upon the target language resources.
Rendering pharmaceutical names is a challenging task as, except
for a narrow group of universally prescribed drugs (for instance,
penicillin [p. 461] – пеніцилін [p. 591]), pharmaceutical nominations
vary from country to country due to the requirements of their
producers, marketing and certification by-laws. To make them
recognizable, the producers classify their drugs according to the active
component (chemical agent or formula) and function. Sometimes the
medication described in the original is known under a different name
in the target culture, which should be taken into account.
Dan Brown uses various forms of pharmaceutical nominations, some
of them specifying application: anti-itch cream for allergic reactions
[p. 273] – препарат проте сверблячки при алергічних реакціях
[p. 358], composition: glucocorticoids or steroid hormones [p. 99] –
глюкокортикоїду, або ж стероїдного гормону [p. 135], chemical
formula: combination of amitriptyline and chlordiazepoxide [p. 350] –
комбінація амітриптиліну та хордіазепоксиду [p. 459], and brand
names understandable for a lay user: a bottle of NoDoz [p. 30] – пляше322
чка кофеїнових пігулок "Ноудоз" [p. 46]. The application is clear
from the English nomination; however, the translator is compelled to
use a combined renomination based on the transcription and addition of
an explanatory qualificator "кофеїнових пігулок".
A lack of background knowledge caused violation in the rules of
Ukrainian terminological usage, for the names "глюкокортикоїди"
and "стероїдні гормони" take an exclusively plural form. It is even
more difficult to explain the translator's choice of the following
equivalent for a calamine lotion [p. 370] – "лосьйон від сонячних
опіків" [p. 487]. Calamine is pink powder consisting of zinc
carbonate and ferric oxide, used to make a soothing lotion or
ointment, and as a character of the "Inferno" novel is suffering from
an allergic reaction, he is all covered in it.
Globalization often leads to homogenization of different genres or
heterogeneity of a single genre, and as a consequence, the specific
linguistic and cultural conventions get mixed up and infiltrated into
each other, and a hybrid text is thus generated. Hybrid texts embrace
part or all of the features of a source genre and at the same time are
modified by the norms and conventions of the target language.
Thus, a translator tackling the task of rendering edufiction should
discriminately administer a wide array of translation transformations
relying on a specific type of competence where the referential
component predominates. As C. Schäffner maintains, "source texts
written in international English can pose initial comprehension
problems and may require an editing stage" [Schäffner 1999, 98].
Such texts, while on the one hand a prototypical product of a supracultural, technological, globalized society, require some degree of
subject-area competence and insider knowledge on the part of the
translator [Snell-Hornby 1999, 103].
REFERENCES
1. Bakhtin Mikhail. Discourse in the Novel//The Dialogic Imagination. (Trans.
Caryl Emerson and Michael Holquist) / Mikhail Bakhtin. – Austin: University of
Texas Press, 1981.
2. Brown Dan. Inferno / Dan Brown. – N.Y, London, Toronto et al.: Doubleday, 2013.
3. Farahzad Farzaneh Hybridity in Immigration Literature and Translated Literature /
Farzaneh Farahzad, Bahareh Ghanbari Monfared. – [Електронний ресурс] – Режим
доступу: http://www.translationdirectory.com/articles /article2277.php.
323
4. Gasparyan Larisa. Didactic potential of authentic creolized texts typical of medical
discourse/Larisa Gasparyan // Proceedings of XXIV International Scientific and Practical
Conference "Psychology and Pedagogics". – 2012. – Vol. 2. – [Електронний ресурс]
– Режим доступу: http://www.researchgate.net/publication/236631491_Didactic_ potential
_of_authentic_creolized_texts_typical_of_medical_discourse.
5. Hoffmann Lothar. Towards a theory of LSP/ Lothar Hoffmann// Fachsprache.
– 1979. – Vol. 1–2.
6. Lull James. Culture in the Communication Age/ James Lull. – London and
New York: Routledge, 2001.
7. Medical animation. [Електронний ресурс] – [Текст]. – Режим доступу:
http://www.medicalstiction.info.
8. Neubert Albrecht. Some Implications Regarding Translations as Hybrid
Texts/Albrecht Neubert//Across Languages and Cultures. –Vol. 2(2). – [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.nytud.hu/folyo/across22.doc.
9. Reisfield Gary M. Use of Metaphor in the Discourse on Cancer/ Gary M.
Reisfield, George R. Wilson//Journal of Clinical Oncology. – 2004. – Vol.22, #19.
10. Savory Theodore H. The Language of Science/Theodore H. Savory. – BiblioBazaar:
Charleston, 2011.
11. Schäffner Christina. Globalization, communication, translation/Christina Schäffner
// Current Issues In language & Society. – 1999. – Vol. 6.
12. Snell-Hornby Mary. Communicating in the global village: on language,
translation and cultural identity/ Mary Snell-Hornby//Current Issues In language &
Society. – 1999. – Vol. 6.
13. Snyder Laura J. Sherlock Holmes: Scientific Detective / Laura J. Snyder
// Endeavour. – 2004.- Vol. 28, # 3.
14. The Sherlockian Method in Epidemiology. – Lancet. – Vol. 228, Issue 5898. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/
S0140673600876540.
15. Браун Д. Інферно (Переклад з англійської Володимира Горбатька)/Ден
Браун. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013.
Р. В. Поворознюк, канд. філол. наук, доц.
Воспроизведение элементов медицинского дискурса
в художественном тексте
В статье рассматривается проблема воспроизведения элементов медицинского дискурса в художественном тексте. Особое внимание уделено характеристикам гибридного и креолизованного текста, воспроизведению медицинской
терминологии и применению переводческих трансформаций.
Ключевые слова: медицинский дискурс, художественный текст, гибридный
текст, креолизованный текст, медицинская терминология, переводческие
трансформации
324
Р. В. Поворознюк, канд. філол. наук, доц.
Відтворення елементів медичного дискурсу в художньому тексті
У статті розглядається проблема відтворювання елементів медичного
дискурсу в художньому тексті. Особлива увага приділена характеристикам
гібридного та креолізованого тексту, відтворенню медичної термінології та
застосуванню перекладацьких трансформацій.
Ключові слова: медичний дискурс, художній текст, гібридний текст, креолізований текст, медична термінологія, перекладацькі трансформації.
UDC 811.133.1'255.4=161.2 : 801.73
G. Cherniyenko, maître de conférence
Université Nationale de Kiev (Ukraine)
LE RETOUR DU PETIT PRINCE
Dans l'article ci-joint il s'agit de la nécessité de l'analyse littéraire et
traductologique du texte, de son herméneutique, avant sa traduction dont le but
est de déterminer le style du dit texte, le choix du lexique thématique, la
précision linguistique dans le choix des unités à traduire, de distinguer la
modalité du texte, la connotation ou la voix du texte et les trois formes
d'expression du contenu du texte.
Mots clés: analyse littéraire et traductologique du texte, le choix du lexique
thématique, herméneutique du texte.
Antoine de Saint-Exupéry appartient à la génération dite éthique
des écrivains français qui est représentée par telles grandes figures de
la littérature française et mondiale comme A. Malraux, G. Bernanos,
P. Claudel, J.-P. Sartre, A. Camus, F. Mauriac, J. Green, M. Tournier
et autres. Dans leurs œuvres littéraires les écrivains de ce courant
artistique refletaient les problèmes de la civilisation contemporaine et
tâchaient de trouver le dénouement de la profonde crise spirituelle
dans laquelle étaient tombés les peuples de l'Europe la veille de la
Seconde guerre mondialе et durant les années d'après guerre. Le
monde dans lequel l'homme vit et évolue est cruel et son destin
devient tragique, l'Autre n'est plus amical, l'homme est voué à la
solitude et la peur devient son compagnon quotidien...
Antoine de Saint-Exupéry est né en 1900 dans une famille très
noble, il a été le 3-e enfant dans la famille de 5 enfants. Dès ses
325
petites années il s'intéresse à la technique, à douze ans il a fixé à sa
bicyclette un drap pour en faire une bicyclette-aéroplane, à l'école il
n'a pas été appliqué, toujours un élève irrégulier, il montrait déjà une
espèce de génie. Sa famille l'appelait le Roi Soleil à cause de ses
cheveux blonds et ses camarades l'appelait Pique-la-Lune pour son
nez retroussé qui menaçait les étoiles. Toute sa vie il est resté un
enfant prompt à inventer quelque nouveauté, à jamais il est entré
dans la vie de ceux qui l'ont connu comme un ami tendre, attentif et
fidèle, et ses lecteurs, il ne cesse de les attirer par la fraîcheur et
l'honnêteté de son écriture par laquelle il réveille toujours les esprits
endormis et jette une bouée de sauvetage à ceux qui ont perdu
l'espoir. C'est son Credo spirituel.
Devenu majeur, il veut être officier de marine, la mer attirait
toujours sa nature rêveuse, en 1918 il se présente au concours à
l'Ecole Navale, un brillant succès en maths mais il rate la dissertation
intitulée "Un Alsacien revient dans son village redevenu français.
Racontez ses impressions". Il a écrit que comme il n'avait pas été à la
guerre, il ne voulait pas mentir et inventer des idées sur les
événements avec lesquels on ne plaisante pas, on lui donne 7 sur 20,
le même pour la géographie et l'histoire.
Avec ses dons pour le dessin il entre avec facilité à l'Ecole des
Beaux Arts, mais dans un an il quitte ses études, l'aviation naissante
l'attire de plus en plus fort. A Paris Saint-Exupéry a beaucoup d'amis
dans la haute société, mais il n'accepte pas le mode de vie de ceux-ci,
il ne supporte pas les distractions quasi-intellectuelles des gens qui
fréquentent des boîtes de nuit douteuses et leur vie de bohème.
Partout et avant tout, il veut apprendre et améliorer la vie, pour ses
idées certains le prenaient pour un communiste. Il cesse ses études à
l'Ecole des Beaux Arts et s'inscrit dans le régiment aviateur. Mais
l'aviation militaire l'accepte seulement comme pilote de réserve. C'est
à 27 ans qu'il devient pilote de ligne dans l'aviation civile. Pendant
ses vols il a subi plusieurs sévères accidents. Qu'il les ait survécus
c'est un miracle! A un moment crucial de sa vie suite d'une
commotion du cerveau il ne sent plus la douleur physique.
Au moment de la guerre il est déjà inapte aux vols suite de ses
nombreuses fractures et commotions. Et c'est seulement grâce à sa
volonté de fer et à son insistance que l'on l'admet aux vols. Il a été aimé
326
partout de ses amis pour son esprit rêveur, pour son intelligence et la
cordialité. Il a disparu en 1944, son avion étant en panne d'essence, mais
sa disparition rappelle la disparition de son personnage, le petit prince.
On prétend aussi que son avion ait été attaqué par un grand admirateur
de l'œuvre de Saint-Ex, un officier d'aviation allemande.
Le souci de bien expliquer le sens et la signification du testament
spirituel de Saint-Exupéry qu'est son conte génial "Le Petit Prince" et
qui pour beaucoup reste un mystère inextricable en préoccupant les
têtes pensantes de ses énigmes depuis son apparition, pour
transmettre le sens, la vérité et l'exactitude traductrice de ce texte
extraordinaire, ou, comme l'on croît, de cet "Evangile" de Saint-Ex,
on a risqué en partant du sens de l'original cette comparaison du texte
de départ et du texte d'arrivée ou de la version ukrainienne.
Avant de procéder à la traduction du texte littéraire il faut
apprendre à l'analyser ou à déchiffrer son contenu, surtout s'il s'agit
des textes d'un aussi profond contenu philosophique/occulte dont est
rempli ce conte superbe. Une analyse détaillée et précise multipliée
par la connaissance des réalités socio-culturelles de deux langues
élargit le choix des procédés stylistiques qui rendrait un texte traduit
plus expressif et plus proche du texte initial. Pour ne pas commettre
un faux sens dans une traduction il faut savoir déterminer le centre
d'information de l'énoncé. Le choix du mot c'est un des problèmes les
plus importants et les plus difficiles de la pratique traduisante, ainsi,
dans la version ukrainienne du conte l'énoncé "Et, sur les indications
du petit prince, j'ai dessiné cette planète-là" [Saint-Exupéry 1999, 31]
est rendu par: "З розповіді маленького принца я намалював цю
планету" [Сент-Екзюпері 1976, 22 ]. La modalité, la nouvauté ou le
rhème de cet énoncé sont les mots intercalés "sur les indications du
petit prince". Comme variantes on peut proposer: "Я намалював ту
планету зі слів (за свідченнями) маленького принца" ou "І, за
вказівками маленького принца, я намалював його планету"
puisque le rhème sur lequel porte l'attention de l'auteur dans
l'ukrainien se met à la fin de la proposition.
Le substantif "indication", ayant le sens de l'action d'indiquer,
reçoit une autre signification contextuelle, ou connotation, et a pour
synonymes "mot", "parole", "relation", "témoignage", "renseignement",
"impression", en ukrainien: "вказівки", "розповідь", "слово", "сві327
дчення", "враження". La phrase: "Mais le danger des baobabs est si
peu connu et les risques courus par celui qui s'égarerait dans un
astéroïde sont si considérables, que, pour une fois, je fais exception à
ma réserve." [Saint-Exupéry 1999, 31] est traduite: "Але люди так
мало знають, якої шкоди завдають баобаби, а небезпека для того, хто попав би на астероїд, від них така велика, що цього разу
я роблю виняток і відходжу від своєї стриманості" [СентЕкзюпері 1976, 22]. Il serait mieux qu'on ait traduit le Conditionnel
présent du verbe s'égarer par le Futur en ukrainien qui peut aussi
exprimer la modalité: "а небезпека для того, хто попаде (потрапить, заблукає)..."; la proposition: "je fais exception à ma réserve"
est calquée, le substantif "réserve" dans le présent contexte a pour
synonymes: "règle", "principe", "conviction", on pourrait traduire
cette proposition: "поступаюсь своєю стриманістю/своїми принципами" ou par: "зраджую своєму переконанню" pour que cette
proposition soit plus ukrainienne.
Le choix des procédés stylistiques se trouve en un lien étroit avec
la polysémie du substantif français et avec des relations
synonymiques en ukrainien. Le juste choix du mot comme de
l'essentielle unité de la traduction et qui rend toute traduction
correcte et exacte devient possible après l'acquisition des aptitudes à
l'analyse littéraire et traductologique du texte, son herméneutique.
Après avoir décortiqué et compris un texte on peut passer à son
"assemblage", à la synthèse de ses conclusions – à la traduction
surtout dans le cas des textes littéraires riches en tropes. Très
souvent, outre la bonne connaissance des idées et des moyens
d'expression du texte une riche imagination contribue à la traduction
de qualité du texte littéraire ou philosophique/religieux. Parfois la
capacité du traducteur d'entendre la voix du texte servira beaucoup
plus que son érudition grammaticale ou son dictionnaire actif. Ladite
voix du texte signale que le traducteur réussit à trouver le contact
avec l'auteur et se guide déjà de ce "fil d'Ariane" qui le conduit le
juste chemin des modalités textuelles. Or, la traduction ce n'est pas
un acte mécanique qui se base sur la grammaire élémentaire, c'est un
travail laborieux qui exige du temps, des connaissances, de
l'intuition, du tact, de la culture générale, de l'amour pour son travail,
328
de l'assiduité et de la patience avec lesquels le traducteur organise
son travail sur sa tâche.
Ce qui surprend d'abord le lecteur dans toute œuvre littéraire c'est
son architectonique ou la composition externe, sa division en
chapitres, fragments, alinéas, etc. Le contenu de toute œuvre littéraire,
qui a trois formes d'expression, verbo-abstraite, visuelle (imagée) et
émotionnelle (sensorielle), est le résultat de l'interaction de ces
composantes du sens. La forme visuelle (pittoresque) de l'œuvre avec
la forme verbo-langagière sont porteurs naturels du sens, la forme
verbale de l'œuvre est secondaire par rapport à la forme émotionnelle
qui est proprement parlant le but de toute œuvre littéraire.
Le conte "Le Petit Prince" comprend 27 chapitres et la conclusion
de l'auteur et peut être comparé avec l'Evangile de Matthieu ayant 28
chapitres. Dans le chapitre 28: 6,7 l'Apôtre s'adresse aux croyants :
"Venez, voyez le lieu où il était couché et allez promptement dire à ses
disciples qu'il est ressuscité des morts" et la conclusion de SaintExupéry: "S'il vous arrive de passer par là [...] attendez juste un peu
sous l'étoile! Si alors un enfant vient à vous, s'il rit, s'il a des cheveux
d'or [...] écrivez-moi vite qu'il est revenu..." [Saint-Exupéry 1999, 72].
Le contenu de toute œuvre littéraire est émotionnellement marqué
ce qui est conditionné par le mobile de l'œuvre elle-même ainsi que
par la présence dans le psychisme de son créateur et de tout lecteur
des constantes émotionnelles comme base de l'activité mentale et
spirituelle. Les émotions comme des réactions dites sous-entendues
accompagnent toute lecture de l'œuvre littéraire et toute
compréhension du sens en partant du principe qu'il existe la notion
d'une "fourchette" émotionnelle dans la perception du sens par la
triade l'auteur – le traducteur – le lecteur vu la diversité de
l'expérience émotionnelle individuelle de chacun. En cas du texte
traduit c'est le traducteur qui canalise des émotions du lecteur et en
est responsable. Le règlement des comptes entre l'auteur et le lecteur
c'est la tâche de traducteur, c'est lui qui doit être neutre là, il faut
éviter une "explosion émotionnelle", "ardent" − s'il s'agit de fortes
émotions. Egalement, le traducteur doit prendre en considération une
expérience émotionnelle sociale de son lecteur, surtout si certaines
images, traditions culturelles, nationales ou régionales, mœurs ou
superstitions sont liés aux stéréotypes comportementaux concrets et
329
qui présentent des réactions stables. Le changement d'une réaction
stable dans l'expérience émotionnelle du lecteur peut le " quereller "
avec l'auteur et en résultat vouer l'œuvre de celui-ci à l'échec, la
perdre, et c'est une grande perte pour notre culture surtout si l'auteur
ne le mérite pas.
"Le Petit Prince" comme tout l'œuvre de Saint-Exupéry est écrit
dans une langue spirituelle pareille à celle des Ecritures, qui reflète
une expérience humaine de la dimension planétaire, "lucide et
compréhensive", et adressée aux enfants. Dédicace à Léon Werth
rappelle " Heureux les pauvres en esprit, car le royaume des cieux est
à eux!", là il s'agit du sermon da la montagne (Matthieu, 5, 3 – 5;
Luc, 6, 20–23) et: "...si vous ne devenez comme les petits enfants,
vous n'entrerez pas dans le royaume des cieux." (Matthieu, 18, 3) −
c'est ce commandement évangélique, qui exige d'être purs et naïfs
comme le sont les enfants, guide le pilote dans sa vie. Etant
contemporaine de l'auteur, la langue de son œuvre est profondément
métaphorique comme la langue des Ecritures. Le conte est plein de
ce "lait de la tendresse humaine" dont parle St Pierre dans la
Première Epître des Actes des Apôtres. Le traducteur doit respecter
cet aspect du texte, toute son attention doit être portée sur cette tâche
étant donné que les images du conte se distinguent d'une certaine
austérité occulte. Ainsi dans le chapitre I du conte qui peut être
considéré comme actualisateur d'attention du lecteur le traducteur a
changé l'ordre des mots de la première et de la deuxième
propositions: "Lorsque j'avais six ans j'ai vu, une fois, une
magnifique image, dans un livre sur la forêt vierge qui s'appelait
Histoires vécues. Il a représenté un serpent boa qui avalait un fauve."
[Saint-Exupéry 1999, 22] en les traduisant: "Коли мені було шість
років, у книжці під назвою "Невигадані пригоди" – в ній розповідалося про тропічні ліси – я побачив якось незвичайний малюнок. На малюнку величезний удав ковтав якогось хижого
звіра". [Сент-Екзюпері 1976; Saint-Exupéry 1999]. L'emploi de
l'adverbe indéfini "якось" et de l'adjectif indéfini "якогось", qui
précède le substantif "хижого звіра", rend cette traduction un peu
lourde, ce qui ne correspond pas au langage d'enfant de six ans à qui
le conte est destiné. Les mots intercalés " − в ній розповідалося про
тропічні ліси – " la coupent et font encore plus compliquée, la
330
traduction antonymique du participe passé "vécues" – "невигадані"
ayant une connotation négative plus forte que chez l'auteur souligne
encore plus l'effet négatif de ces deux propositions, on pourrait
traduire "vécues" et comme "réelles, vraies, véridiques" sans recours
à l'antonyme un peu encombrant le texte. L'exupéryenne "forêt
vierge" est plutôt "vierge" que "tropicale", elle porte l'idée de pudeur,
d'inexploré, enfin d'édénique. Le dessin de serpent boa qui est inclus
dans le conte exprime une idée dite éternelle de la confrontation du
bien et du mal qui continue toujours, or, à un sens "éternel", il serait
logique d'utiliser le présent du verbe "avaler". La conclusion: si un
texte de départ permet de garder l'ordre et la signification des mots
voulus par l'auteur, il faut le respecter et le reproduire équitablement
dans le texte cible. Comme variante on peut proposer la traduction
plus proche de l'original: "Колись давно, коли мені було шість
років, я побачив неймовірну картинку в книзі про незайманий
ліс. Книга називалася "Правдиві оповідання". На картинці був
намальований удав, що ковтає хижака". En respectant l'âge du
destinataire du conte on recommanderait de couper la longue
proposition française pour faciliter le contact du jeune lecteur avec
l'auteur et son texte.
L'apparition du serpent boa au début du conte, dans le chapitre I,
prévient le lecteur contre un très grand danger, c'est le danger de la
mort subite, causée par la présence dans le texte du Serpent,
opposant éternel de l'Homme, incarnation du Satan, représentant du
Mal, la sagesse transmise par le serpent jaune au milieu de la nuit où
le petit bonhomme est tombé sur la Terre dans le XVIIe chapitre (il
se peut qu'il s'agit d'une vipère sablonneuse de l'espèce échide
carénée (echis carinatus) qui est extrêmement dangereuse avec son
poison mortel) agit comme une loi incontournable de la vie
pécheresse des gens d'où l'inévitabilité de la mort: les paroles de
serpent: "Celui que je touche, je le rends à la terre dont il est
sorti" [Saint-Exupéry 1999, 53] rappelle les vers de la Genèse
contenant l'idée du péché originel – "tu es poussière et à la poussière
tu retourneras. " (Gn, 3 :19), dans la version ukrainienne nous avons:
"Торкнувшись когось, я повертаю його землі, з якої він вийшов"
[Сент-Екзюпері 1976, 58, 59 ], il serait plus exact: "Той, до кого я
торкаюся, повертається в землю, з якої він походить". La vérité
331
sur l'origine de l'âme: "Mais tu es pur et tu viens de l'étoile..." [SaintExupéry 1999, 53] est rendu par: "Але ти невинний і прибув із
зірки..." [Сент-Екзюпері, 59] − au lieu de l'adjectif "innocent" (naïf,
candide) il serait mieux que le traducteur garde l'exupéryen "pur"
puisque le petit prince n'est pas naïf, mais pur: "Але ти – чистий, бо
прибув з зірки..." Si on est pur, on connaît le secret des choses, on
est protégé contre le péché, toutes les énigmes de la nature s'ouvrent
au pur et on les apprend toutes. Voilà pourquoi le petit prince sait au
juste où se trouve l'eau (la manne céleste?) qui les sauvera, il y
amène le pilote et lui sauve la vie.
En général la traduction de Jalovskyi A. est réussie malgré
quelques subtilités qui ont passé inaperçues par le traducteur. D'autres
traducteurs comme A. Perepadia, L. Kononovitch, Y. Guerman ont
présenté leur vision traductrice de ce texte génial au lecteur ukrainien en
l'exécutant aussi exactement qu'ils le comprenaient ou aimaient son sens
ce qui prouve que l'intérêt à ce texte n'affaiblit pas malgré l'âge de 70
ans qui ont écoulés depuis sa première publication en 1943.
Quant au sens herméneutique du conte le retour du petit prince
sur sa planète se fait "à l'aide" du serpent qui doit le piquer, le faire
mourir c'est l'achèvement du cercle ininterrompu du cycle des
incarnations "vie-mort-vie"… Après avoir acquis une expérience de
sept mondes, "sept péchés mortels" selon l'auteur, cette âme en
errance revient chez elle dans une autre qualité, assagie, calmée,
libérée, elle reprend sa grandeur face à la mort inévitable.
Dans le chapitre I où il s'agit de la "forêt vierge" ou de l'âme qui
ne connaît pas le Mal le serpent boa symbolise la rude force
physique, la menace, le danger, la satiété du plus fort et son
indifférence par rapport au plus faible, physiquement ou
mentalement, satisfaits ses désirs charnels, le Mal dort en digérant un
géant avalé, un géant qui s'avère moins rusé ou moins lâche et pour
cette raison vulnérable, un géant inutile ayant de la force mais ne
sachant où et comment l'appliquer; c'est la loi de la jungle qui, hélas,
agit dans la société humaine: survit celui qui a su dépasser son
prochain. Aucune compréhension mutuelle, "le chapeau", c'est ma
médiocrité, l'indifférence des personnes raisonnables ou même un
esprit inculte. D'autre part, si on vit dans la jungle on doit apprendre
sa loi et se tenir aux aguets, c'est-à dire s'enfuir ou faire face à
332
l'adversaire. Etre avalé par un boa quoi qu'il symbolise est toujours
dangereux. Un géant sans esprit devient inutile comme connaissance
sans application... D'une manière générale le serpent reste un des
plus anciens et mystérieux symboles qui depuis l'apparition de
l'homme est son rival éternel et son opposé et qui incarne la double
nature de l'âme humaine. Si on retourne aux sources, en sanscrit le
mot même sanscrit signifie en même temps éléphant et serpent! Le
serpent Ouroboros, qui se mord par la queue, est en transmutation
éternelle de mort en vie (comparez: sanscrit – circonférence –
cerceau – cercle) et reflète un des grands principes occultes des
croyances humaines. Alors on peut admettre que Saint-Exupéry ait
employé consciemment cette métaphore dans le conte.
Dans le chapitre XXV nous lisons: "Les hommes, dit le petit
prince, ils s'enfournent dans les rapides mais ils ne savent plus ce
qu'ils cherchent. Alors ils s'agitent et tournent en rond..." [SaintExupéry 1999, 64] dans la version ukrainienne nous avons: "Люди
набиваються у швидкі поїзди, але вони вже не знають, що шукають, − сказав маленький принц. − Тому вони метушаться і крутяться то сюди, то туди … І додав: − Усе це пусте…" [СентЕкзюпері, 78]. Voilà l'expression de la même idée. Le sens dans
lequel on doit évoluer est perdu, on sent qu'on doit mouvoir puisque
l'arrêt c'est la mort mais la direction est perdue et l'axe homéostatique ou
l'équilibre est rompu et on ne sait plus où aller. Revenir sur sa planète
pour cultiver l'unique fleur au monde? Il faut l'avoir et, surtout, il faut
l'aimer à ce point pour au nom de cette noble idée passer par la porte
infernale – la mort. Comment échapper à ce néant pire que la mort
même, comment apprendre à discerner le vrai du faux? C'est justement
de ce danger que nous avertit l'écrivain dans son conte.
La dernière et fatale rencontre du petit prince avec le serpent se
fait dans le chapitre XXVI, cette nuit l'astéroïde B-612, duquel il est
venu, passe au-dessus du désert où il est tombé, c'est le moment ou
non. Ou plutôt il devra attendre encore une année pour revoir la
lumière de son étoile ce qui présente aussi un danger puisque le
temps a la capacité d'éffacer de la mémoire beaucoup de choses... La
décision est prise après sa visite de sept mondes, métamorphosé, il en
revient dans une autre qualité, il a appris à omettre les choses
secondaires et insignifiantes, commes les petites lubies de sa fleur, il
estimera à leur juste valeur d'autres qualités qui présentent une
333
véritable richesse pour une âme qui s'est aventurée dans sept cieux et
en revient libre et prête à aimer. Le dernier obstacle, la peur de la
mort, il la vainc puisque la peur est nulle si le goût à la vie n'est pas
trouvé dans les mondes visités et s'il s'agit de trouver le retour chez
soi. Autrement, il aurait péri noyé parmi les habitants de la Terre
dans les vices humains tels qu'ils ont été vus par le pilote. N'étaientils pas déjà morts avec leurs fausses idées et leurs vains devoirs? Et
Saint-Exupéry ne sentait-il pas déjà sa propre mort le guetter?
Le conte à deux personnages au premier coup d'œil est très
densément peuplé et tous les habitants de tous les cieux visités par le
petit prince ne veulent qu'une chose – briser leur solitude et être
compris. La solitude disiez-vous? Ou, peut-être, l'égoïsme et avec ça
tous les vices humains?
L'astéroïde 325 était habité par un roi qui incarne l'absolutisme, il
veut des sujets pour régner, son isolation est volontaire, il ne cède en
rien devant ses principes – ordonner est devenu son credo lapidaire.
Il souffre privé des sujets!
Un autre vice, la vanité, comme dans un cercle d'Enfer chez
Dante, le vaniteux a disparu tout entier dans son vice qu'il ne voit
plus personne et seulement la venue du petit prince, de l'avatar ou de
l'ange, qui ne peut pas rester inaperçue le fait remarquer une âme
vivante. Gare aux vaniteux, ils ne voient pas en nous qu'un miroir qui
leur rend leur reflet...
Le buveur qui incarne la voracité, a plié les ailes, il boit de honte,
de peur ou de paresse, irresponsable de sa vie il mourira sans laisser
de trace dans la bonne mémoire des gens. Dieu merci, cette ivrogne
n'est pas agressive, mais on ne sait jamais... C'est une maladie et un
vice à la fois...
Un autre égoïste, ce sacré businessman! Encore un écart de la
norme, intoxiqué de travail, très souvent son travail est inutile, parce
qu'on doit consacrer sa vie au bien du prochain, contrairement on
tomberait dans la vacuité existentielle. Ayons de la bonté au cœur,
restons un peu enfants et nous verrons la beauté des étoiles qui
brillent au lieu de les placer en banque!
Sur la cinquième planète, l'allumeur de réverbères. Faisons
attention aux réverbères s'il y a ce qu'on doit éclairer! Si tout est
334
brouillé, ni un, ni même une armée d'allumeurs avec leurs réverbères
ne nous seraient nécessaires! Gardons-nous du travail inutile et qui
nous fait perdre le temps!
Un bonhomme qui se croit savant, un géographe, avec son bureau
et ses gros livres occupe la sixième planète. "Ce qui compte pour nous
c'est la montagne. Elle ne change pas" [Saint-Exupéry 1999, 51]. Les
fleurs et la beauté sont précaires et inutiles selon lui, son idée de
stabilité est "éphémère" puisqu'elle ne mène nulle part, une science
pareille risque de rester sans application. Combien sont nombreuses
les obligations quasi-savantes des scientifiques qui s'y prennent!
Les yeux du petit prince s'ouvrent, il commence à apprécier les
gens sous leur véritable signification, il "sépare déjà le bon grain de
l'ivraie"! Parmi les habitants des mondes visités il n'у a personne
avec qui il aurait pu se perfectionner, seul le pilote, qui est solitaire
comme lui, pourrait devenir son ami quoique par moments il se
conduise comme une grande personne et mesure les choses avec leur
mesure, toutes ses idées sont connues au petit prince tandis que la
Fleur (sa femme Consuelo) est restée mystérieuse, c'est elle qui, étant
la plénitude du monde passé, présent et futur, incarne la
transcendance pour l'homme qui l'aime.
Au sens philosophique le petit prince peut incarner le
commencement masculin qui tend à s'unir avec la monade maternelle,
le commencement éternellement féminin, puisque, unis, ils donneront
naissance aux nouvelles qualités, aux nouveaux mondes... tels que le
Créateur les a toujours désirés...
Dans son premier mouvement de regret, sa fleur est restée seule,
le petit prince part. Il commence à comprendre le sens de la vie: les
hommes sont séparés non seulemement par la distance mais aussi par
leur rapport les uns aux autres.
"La septième planète fut donc la Terre" [Saint-Exupéry 1999, 51].
Peuplée par les multitudes qui vivent sur les planètes mentionnées plus tôt
ça faisait environ deux milliards de grandes personnes. Combien d'amis
pour le petit prince qui a risqué de quitter sa planète pour se trouver un!
En avait-il besoin tels qu'ils les ait vus ayant une telle rose-ipséité?
Vient ensuite le chapitre XIX avec la vérité sur les hommes. Si on
monte sur la plus haute montagne qui soit pour y trouver des amis on
335
n'entend qu'un écho: "Qui êtes-vous?.. Qui êtes-vous? Qui êtesvous?" Les hommes ont une drôle d'habitude de répéter une question
qu'on leur pose au lieu de l'entendre.
Il s'est mis en route et il est venu dans le jardin fleuri de roses.
Elles étaient toutes comme sa rose et lui répondaient en chœur
comme une seule. D'abord, il n'a pas compris que, privées
d'individualité, ces "brebis" étaient conditionnées. Il s'imagine
comment sa rose qui se croyait unique au monde serait désolée que
ferait même semblant de mourir "pour échapper au ridicule" et pour
prouver son exception de la règle, c'est-à-dire son caractère
extraordinaire ou son ipséité et, "couché dans l'herbe, le petit prince
pleura..." [Saint-Exupéry 1999, 56] du désespoir.
"C'est alors qu'apparut le renard." [Saint-Exupéry 1999, 56] C'est
la nature même qui sous la forme du renard, d'un chasseur rusé mais
aussi solitaire comme lui, répond au petit prince, l'appelle pour
sauver, qui lui souffle sa parole de la sagesse. Que veut dire
"apprivoiser?" Apprivoiser c'est apprendre à son prochain à aimer et
l'aimer à son tour. "Le petit prince ne renonçait jamais à une
question, une fois qu'il l'avait posée" [Saint-Exupéry 1999, 33]. Ou
l'auteur lui-même qui convoite la vérité et qui risque de disparaître
dans le vide sableux, et le petit prince ou son subconscient, son
commencement masculin fait tout son possible pour s'arracher des
pattes de l'univers indifférent et hostile pour lequel le destin de
l'homme n'est qu'un grain de sable. On a trouvé au milieu du désert
humain, entre la vie et la mort, cette eau vivante, on a trouvé le sens
de la vie, il est en amour, averti, on échappera aux baobabs, on saura
protéger et garder la Fleur de son âme !
Conclusion: afin de réussir une traduction d'un texte littéraire
aussi simple au premier abord et si compliqué dans son contenu
qu'est "Le Petit Prince", pour que la traduction rayonne dans la
plénitude de l'unité de son sens et de sa forme, il faut que tout
traducteur pratiquant ait la capacité à l'analyse littéraire et
traductologique de l'œuvre et à la synthèse des résultats de ses
recherches comme éléments de base de la traduction qui possède les
qualités de l'original voulues par son créateur.
336
LITTÉRATURE
1. Де Сент-Екзюпері А. Маленький принц / А. де Сент-Екзюпері. – К.: Видво ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1976.
2. Коптілов В. Теорія і практика перекладу / В. Коптілов. − К: Югіверс, 2003.
3. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи / З.В. Партико.
– Л: ВФ "Афіша", 2011.
4. Пашко Л.А. Повернення маленького принца / Л.А. Пашко. – К: КНТ, 2004.
5. Різун В.В. Літературне редагування / В.В. Різун. – К: "Либідь ", 1996.
6. Berman A. L'épreuve de l'étranger / A. Berman. − Paris : Gallimard, 1984.
7. De Saint-Exupéry A. Le Petit Prince. – Paris: Gallimard, 1999.
8. Larbaud V. Sous l'invocation de Saint Jérome / V. Larbaud. − Paris :
Gallimard, 1997.
9. Spitzer L. Etudes de style. / L. Spitzer. – Paris : Gallimаrd, 1970.
G. Cherniyenko, associate professor
Return of the Little Prince
The article "Return of the Little Prince" is dedicated to the problems of the
literary and translatological analysis, hermeneutics of the text before his translation
into the foreign language, choice of the thematic vocabulary, determination of his
style and modality – voice of the text, his architectonics, three forms of the
expression of the content.
Key words: literary and translatological analysis of the text, choice of the
thematic vocabulary, voice of the text.
Г. В. Черниенко, доц.
Возвращение Mаленького принца
В статье "Возвращение Mаленького принца" идет речь о необходимости
литературного и переводческого анализа художественного текста, исследовании герменевтики текста перед его переводом на целевой язык с целью
определения стиля текста, выбора тематической лексики, воспроизведения
модальности данного текста – его голоса, композиции данного текста, его
архитектоники, трех форм выражения содержания.
Ключевые слова: литературный и переводческий анализ художественного
текста, выбор тематической лексики, голос текста.
337
Г. В. Чернієнко, доц.
Повернення Маленького принца
В статті "Повернення Маленького принца" йдеться про потребу літературного та перекладацького аналізу художнього тексту, дослідження герменевтики тексту перед його перекладом на цільову мову з метою визначення
стилю тексту, вибору тематичної лексики, відтворення модальності названого тексту – голосу тексту, композиції тексту, його архітектоніки, трьох
форм вираження змісту.
Ключові слова: літературний та перекладацький аналіз художнього тексту, вибір.
UDC 81'255.4(44)
V. Kyrylova, doctorante
LA POÉTICITÉ UKRAINIENNE DANS LA STYLISTIQUE
DE MYKHAILO KOTSIUBYNSKY ET SA
REPRODUCTION DANS LA TRADUCTION FRANÇAISE
L'article est dédié à la recherche des particularités de reproduction de la
méthode artistique et de la stylistique de M. Kotsiubinsky dans les traductions
d'Emile Kruba. On analyse les techniques les plus répandues qui servent à garder
la poéticité ukrainienne et la couleur locale de la nouvelle "Тіні забутих предків" dans la traduction française "Les Ombres des ancêtres disparus".
Mots-clés: la langue, la culture, le système de signes, la stylistique, la
poéticité ukrainienne, la traduction française
La langue n'est pas seulement le moyen principal de
communication et de l'expression de la pensée, mais aussi celui de
l'accumulation des connaissances culturelles. La langue est un
système complexe de signes, qui sert à transmettre, à conserver, à
utiliser et à transformer l'information. À côté de la langue en tant que
système sémiotique de signe se pose la culture, où l'information
sociale est codée. Youri Lotman estime que la culture est "un univers
symbolique", car certains de ces éléments peuvent acquérir une
signification éthnique particulière et devenir symboles des peuples
[Лотман 1971, 228]. Ces symboles codés dans la prose ukrainienne
présente l'objet d'étude de cet article.
338
Comme le souligne Vladimir Vorobiev, le caractère national de la
culture comme "l'invariant culturel" ne rejette pas, mais, au contraire,
prévoit l'intéraction des langues et des cultures différentes, leur
enrichissement mutuel jusqu'à la formation d'une "base fondementale"
cohérente – de la culture du monde, du progrès humain [Воробьёв
2006, 15]. La culture en tant que la création populaire, est nationale,
et ce n'est qu'à travers la langue que les gens peuvent contribuer à la
richesse culturelle, classique et contemporaine. C'est inévitable que la
personne forme "une vision du monde" détérminée, y compris la
vision culturelle, sous l'influence de la langue, du système de ses
unités, qui se trouvent en certain rapport.
"Pendant l'apprentissage de la langue étrangère, – soulignent
E. Vereshchagin et V. Kostomarov, – on cherche, surtout, à maîtriser
de plus d'un moyen de communication. Pourtant, la maîtrise d'une
langue implique en même temps la pénétration à une nouvelle culture
nationale, dont la personne obtient une grande richesse spirituelle, que
la langue étudiée protège" [Верещагин, Костомаров 1990, 4].
L'analyse de la nouvelle de M. Kotsiubynsky "Тіні забутих предків" qui est le materiel de notre étude du point de vue de l'empreinte
de la culture ukrainienne présente l'actualité de notre travail dont le
but est d'analyser les particularités de la reproduction d'expression
artisique exceptionnelle de l'écrivain ukrainien dans la traduction
française d'Emile Kruba, qui était faite dans la deuxième partie de
XX siècle et qui garde la poéticité ukrainienne et "l'âme du peuple"
(d'après W. Humboldt).
L'art du célèbre écrivain ukrainien est répandu hors de la patrie
grâce aux traductions de ses oeuvres par les traducteurs suivants:
M. Skrypnyk, A. Berngard, A. Mystezkyi, G. Gouralsky, A. Mykytiak,
G. Androucychyn, M. Giambol (en anglais), J. Mercadé, E. Kruba
(en français), H. Borysiuk (en espagnol) etc., faites en périodes
différentes. L'intérêt pour les œuvres du classique ukrainien trouve aussi
son reflet dans l'étude scientifique d'Emile Kruba "Mychajlo
Kocjubyns'kyj (1864–1913) et la prose ukrainienne de son temps", où le
traducteur français prête l'attention à l'aspect linguistique et stylisique du
langage de l'écrivain ukrainien. Emile Kruba a été impressionné par la
richesse, la couleur de la langue, la mélodité du style de l'artiste
ukrainien. Son désir de montrer la culture ukrainienne aux lecteurs
339
français est réalisé dans sa propre traduction de la nouvelle "Les Ombres
des ancêtres disparus" de Mykhailo Kotsiubynsky.
Il est à noter que les travaux de recherche d'Emile Kruba, comme
le chercheur en littérature et le traducteur, couvre un héritage
considérable, consacré à l'art des écrivains ukrainiens fin du
XIX – début du XXe siècle. Après avoir soutenu sa thèse de doctorat
en 1974 à la Sorbonne à Paris, il a continu à étudier la culture
ukrainienne et il a incarné son intérêt scientifique dans le travail "La
rennaissance nationale et culturelle en Ukraine de 1917 aux années
1930". En tant que traducteur, Emile Kruba a fait connaître au lecteur
français les oeuvres de Kotsioubynsky, Franko, Khvyliovy. Ainsi, en
1966 le vers d'Ivan Franko "Les maçons" ("Каменярі") est sortie en
traduction française d'Emile Kruba, et en 1971 les nouvelles de
M. Kotsiubynsky "Un Duel", "Sur le rocher", "Les fleurs de
pommier", "Il arrive", "Intermezzo", "Inscrit dans le livre de la vie",
"Les Ombres des ancêtres disparus" sont publiées. L'élaboration des
relations ukrainiennes et françaises se développait aussi grace au
travail du professeur à l'Université National Taras Chevtchenko de
Kiev, où de 1963 jusqu'à l'année 1968 il enseignait la langue et la
littérature française, la pratique de traduction.
En considérant plusieurs ouvrages d'Emile Kruba , consacrés à la
recherche des oeuvres d'art des écrivains différents, il est
particulièrement important, que le traducteur a choisi le style de
M.Kotsiubynsky et qu'il a fait pour son but la préservation des
réalias-symboles, la couleur locale des Carpates, des traditions
folklores ukrainiennes du peuple en abondance présentés dans la
nouvelle "Les Ombres des ancêtres disparus".
Ainsi, l'objectif de notre travail est la clarification des techniques
principales de traduction, appliquées par Emile Kruba dans sa
traduction "Les Ombres des ancêtres disparus", qui servent à la
reproduction de la méthode artistique et à la stylistique de
M. Kotsiubynsky dans la traduction de la novelle, qui consiste en
magnifique combinaison des principes mythopoétiques avec
l'impressionisme psychologique.
Il est à noter que le trope comme un attribut de la langue
artistique en générale ainsi comme un élément d'un texte concret est
un composant du système de signes auquel la littérature artistique
340
appartienne. Le trope, surtout la métaphore, est associatif à la poésie
et à la langue poétique. Les chercheurs signalent que la poésie a une
tendance à la métaphore, car "la métaphore est organiquement liée à
la vue poétique du monde" (d'après N. Aroutyunova). Dans la prose
les tropes d'auteur peuvent jouer un rôle important dans la
poétisation de la prose, surtout si l'auteur utilise largement les tropes
dans son oeuvre. Sous la poétisation de la prose nous comprenons
un principe de l'organisation du texte en prose qui inclu l'utilisation de
certains méthodes, qui contribuent à l'actualisation des signes
principaux de la langue poétique dans l'oeuvre en prose. "Comment la
poéticité se manifeste-t-elle? En ceci, que le mot soit ressenti [...] non
comme simple substitut de l'objet nommé [...], que les mots [...], leur
signification, [...] ne sont pas des indices de la réalité, mais possèdent
leur propre poids et leur propre valeur" [Jakobson 1973, 124].
Il est évident que le lexique joue un role décisif dans
l'organisation de la structure du texte et devient un élément de la
poétisation. La poétisation de la vie quotidienne et du monde
intérieur du peuple houtsoule est un moyen stylistique que nous
considérons comme pricipal dans la nouvelle de M. Kotsiubynsky
"Les Ombres des ancêtres disparus".
Tout d'abord, la vie des Carpates impressionait Kotsiubynsky par
sa magie, il étudie avec passion la vie des houtsouls, les noms des
plantes, il était pris par l'esprît de la nature des montagnes. L'écrivain
voulait montrer les Carpates comme un côté mystérieux, une petite
île avec son unique monde qui n'était pareille à aucune d'autres. En
même temps l'artiste avait la tentative de pénétrer dans l'âme
humaine y compris dans sa psychique, son intérieur spirituel, en
trouvant de moyens artistiques extraordinaires pour ouvrir le monde
intérieur de ses héros [Кузнецов, Орлик 1990, 126–129].
Le devoir du traducteur n'est pas facile, car il lui faut reproduire
avec du talent de peintre tous les détails d'un paysage impressioniste,
où sont présentés tels éléments littéraires de composition comme: la
perspective, l'éclairage spécial, l'expressivité des images:
"Звідси дивився на гори, близькі і далекі верхи, що голубіли на
небі, на смерекові чорні ліси, з їх синім диханням, на ясну зелень
царинок, що, мов дзеркала, блищали в рамах дерев. Під ним в
далині кипів холодний Черемош". [Коцюбинський 1977, 416]
/ "De là, il regardait les montagnes, les sommets rapprochés et
341
éloignés, qui se détachaient en bleu clair sur le ciel, les forêts de
pins noires avec leur haleine vioelette, les taches vert clair des
parcs, qui brillaient comme des miroirs encadrés dans les arbres. En
dessous, dans le vallon, bouillonait le Tchérémoche aux eaux
glaciales" [Kotsioubynsky 1971, 13].
Emile Kruba choisit scrupuleusement les moyens d'expressivité
pour préserver dans sa traduction les descriptions juteuses de la nature.
Ainsi, par exemple, les métaphores, les épithètes, les oxymores, les
termes de couleurs trouvent leurs équivalents français (les forêts de
pins noires avec leur haleine vioelette; les taches vert clair des par,
qui brillaient comme des miroirs encadrés dans les arbres; bouillonait
le Tchérémoche aux eaux glaciales). Quoique la langue française a le
verbe bleuir (синіти), mais sa signification (blêmir, pâlîr – бліднути,
мертвіти) se différencie complètement du sens de l'original ("голубіти"). C'est pourquoi nous justifions le choix d'Emile Kruba, qui se
sert de la traduction descriptive sans dévier le sens du mot-source,
et en même temps il crée l'espace pour l'immagination du lecteur
français. On considère également l'expressivité (le Tchérémoche aux
eaux glaciales – au lieu de – холодний Черемош), qui compense
certaines pertes stylisitques de la traduction.
La nature entre dans l'âme d'un houtsoul avec des sons magiques, des
images merveilleux, par lesquels il désigne ses phénomènes, sa flore et
sa faune. L'âme humaine à son tour rend la beauté à la nature en ses
chansons. La beauté de l'amour des héros principaux de la nouvelle est
accompagnée par les chansons: on croirait entendre la floyar jouée par
Ivanko et les chansons populaires chantées par Maritchka.
Ой прибiгла з полонинки
Бiлая овечка –
Люблю тебе, файна любко,
Та й твої словечка...
[Коцюбинський 2013, 39]
De la prairie est accourue
Ma belle et blanche agnelle,
Je t'aime, ma douce chéri,
Ta parole est de miel...
[Kotsioubynsky 1971, 26]
Ой кувала ми зозулька та
й коло потiчка.
А хто iсклав спiваночку?
Йванкова Марiчка.
[Коцюбинський 2013, 39]
Un petit coucou a chanté
pour moi près de l'étang
Qui en fit une chanson?
Maritchka qui aime Ivan.
[Kotsioubynsky 1971, 27]
342
La reproduction de la forme poétique de la chanson populaire
ukrainienne exige du traducteur un talent de poète, qui, sans doute,
se révèle dans la traduction poétique d'Emile Kruba. Néanmoins,
quoique le traducteur tente de garder le rhyme, les ajouts lexiques
détruient la mélodie de l'original. Il est à noter que la divergence
des moyens linguistiques du français et de l'ukrainien n'a pas donné
au traducteur la possibilité de reproduire entièrement la chanson,
car les suffixes diminutifs, qui crééent le rytme musical et la rime
de la chanson ukrainienne, sont abscents dans la langue cible.
Comparons : зозулька – un petit coucou (маленька зозуля), потічок – l'étang (ставок), співаночка – une chanson (пісня), Йванко
– Іван, словечка – parole (слова), полонинка – la prairie (прерія),
овечка – agnelle (вівця).
Les moyens d'expression de la langue ukrainienne permettent
d'exprimer les sentiments avec une expressivité exceptionnelle et la
tendresse. Bien que la langue française ne cède pas son expressivité,
nous pouvons tout de même considérer l'absence de suffixes diminutifs,
qui sont en abondance dans le language des personnages de la nouvelle
de Kotsiubynsky: "Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягшись, бовтались в нім, як двоє лісних звірят, що не
знають, що таке сором" [Коцюбинський 1977, 423]. / "Ils se
creusaient un nid dans le torrent, un trou profond et, après s'être
déshabillés,ils s'ébattaient dedans, comme deux jeunes bêtes de la forêt,
qui ignorent la honte" [Kotsioubynsky 1971, 23].
Compte tenu de l'absence d'équivalents français, le traducteur
Emile Kruba utilise l'adaptation pragmatique à la norme de la langue
cible en préservant l'intention principale de l'auteur – transmettre les
sentiments de tendresse exceptionnelle prononcés en relation d'Ivan
et Maritchka, leur sincérité, qui ressemblent aux jeunes bêtes de la
forêt ("звірятки"). S'appuyant sur la norme linguistique, le
traducteur français trouve les analogues des dénominations affectives
ukrainiennes, qui appartiennent à l'autre registre stylistique (любчику
– mon chéri, моє солодашко – ma très douce, файна любко – ma
douce chéri). Ainsi les mots любчик, любка appartiennent au style
familier, et le mot файний aux dialectismes. La stylistique française
propose les variants suivants des dénominations tendres: mon chou,
343
ma biche, mon petit rat etc. Cependant elles posséderaient plutôt un
sens péjoratif dans la traduction. En contrepartie Emile Kruba
propose les unités neutres mon chéri, ma douce chéri, et la traduction
littéraire ma très douce pour солодашко qui, à notre avis, sont
conformes à la fonction esthétique de l'original.
La douleur et les souffrances prononceés par les héros, leur
bonheur et leur passion, sont accompagnés par le jeu de trembita:
"І втретє затрембітала трембіта про смерть в самотній хаті на
високій кичері" [Коцюбинський 1977, 422]. "Трембіти плакали під
вікном" [Коцюбинський 1977, 462]. "Під вікнами сумно ридали
трембіти" [Коцюбинський 1977, 465]. / "Les trembitas pleuraient
sous la fenêtre" [Kotsioubynsky 1971, 86]. "Sous les fenêtres, les
trembitas sanglotaient tristement" [Kotsioubynsky 1971, 91].
La reproduction des métaphores est importante pour la
comprehension de trembita comme un symbole en tradition
ukrainienne, car avec l'aide des métaphores la trembita dévient un
participant réel des événements de la nouvelle et le porte-parole de
l'esprît houtsoule. Le traducteur fait connaître au lecteur l'instrument
ukrainien en transcribant le mot "трембіта" y ajoutant la
description (rénomination combinée): "Autant qu'il s'en souvenait, la
trembita (Trompette houtsoule en bois de trois mètres de long
environ) s'était déjà fait entendre deux fois près de la maison...".
A partir du nom de l'instrument est formé le verbe "трембітати",
qui n'a pas d'équivalents dans la langue française, alors le traducteur
E. Kruba l'explique d'après le contexte: "Et pour la troisième fois, on
entendit sonner la trembita pour annoncer la mort dans la chaumière
solitaire sur la haute montagne chauve" [Kotsioubynsky 1971, 22].
Comme le verbe "трембітати", qui est un dérivé d'origine de
"трембітa", a le double signification – "грати на трембіті", "оповіщати" [Словник української мови 1979, 242] – dans la traduction il
est exprimé par les verbes entendre sonner et annoncer.
Ayant pour le but de plonger le lecteur français dans l'atmosphère
de la beauté et du mystère, de la tristesse et de l'anxiété, de la joie et
de l'amour, le traducteur restitue en filigrance le pittoresque paysage
des Carpates, en préservant la palette des couleurs du style de
l'auteur dans la langue française:
344
"З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок" [Коцюбинський 1977, 418]. / "De derière un branche d'épicéa, pouvait
apercevoir les monts attristés, enivés du chagrin répandu par les
ombres des nuages, qui effaçaient sans arrêt le sourire pâle des
parcs" [Kotsioubynsky 1971, 16]; "Ніжно дзвеніла над ним хвоя
смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло злотом глибоку
долину, зазеленило трави, десь курився синій димок од ватри,
з-за Ігриця оксамитовим гулом котився грім" [Коцюбинський
1977, 419]. / "Au-dessus de lui, les aiguilles de pins faisaient entendre
un doux tintement qui se mêlait au bruit de la rivière, le soleil avait
rempli d'or la profonde vallée, verdi les herbes, la fumée bleue d'un
feu de bois montait quelque part, et le tonnerre avec grondemet
véloutéde l'autre côté de l'Ihrets" [Kotsioubynsky 1971, 17].
Alors, nous pouvons constater, que les indices de la poétisation
sont les unités verbales comportant un traditionel fond culturel de
l'histoire et de la littérature ukrainienne, dont la sémantique
historique se réalise dans l'oeuvre littéraire (l'âme, la trembita, les
Carpates etc.). Les images se révèlent dans l'utilisation des figures
de style, tels que: la métaphore, l'oxymore, la comparaison, le
symbole, l'euphémisme, l'allitération etc. Le style de la nouvelle
présente l'union du registre soutenu avec du registre familier. C'est-àdire l'auteur crée les images de vrais personnages par leurs dialogues
avec l'utilisation du language parlé et des dialectismes houtsoules,
qui chantent les chansons très émouvantes. En même temps l'écrivain
poétise les réalias quotidiennes, les symboles significatifs pour la
tradition ukrainienne, la beauté des Carpates, dont la poéticité
ukrainienne se manifeste.
Ainsi, le traducteur Emile Kruba essaye de reproduire finement
chaque détail de l'oeuvre: de la nature des Carpates, des motives
folklores, des caractères des personnages, de la psychologie des héros,
des réalias-symboles, des néologismes d'auteur, en préservant dans sa
traduction la diversité des moyens expressifs et de la couleur locale.
Tout cela apporte une contribution indéniable à la préservation des
trésors culturels ukrainiens dans la culture mondiale impliquant d'autres
cultures à l'enrichissement littéraire, linguistique et esthétique.
345
LITTÉRATURE
1. Верещагин Е.М., Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании
рус. яз. как иностранного: Метод. руководство / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. – М.: Рус. яз., 1990.
2. Воробьёв В.В. Лингвокультурология / В.В. Воробьёв – М.: Издательство
Российского университета дружбы народов, 2006.
3. Лотман Ю.М. О двух моделях коммуникации в системе культуры
// Semeiotike / Ю.М. Лотман – Тарту, 1971. – № 6.
4. Коцюбинський М.М. Вибрані твори. Повісті та оповідання / М.М. Коцюбинський – К.: Дніпро, 1977
5. Коцюбинський М.М. Тіні забутих предків: повість, оповідання / М.М. Коцюбинський ; передмова і коментарі Кузнєцов Ю. – Харків: Філіо, 2013.
6. Лотман Ю.М. О двух моделях коммуникации в системе культуры
// Semeiotike / Ю. М. Лотман – Тарту, 1971. – № 6.
7. Кузнецов Ю.Б. Слідами феї Моргани: вивчення творчості М. Коцюбинського в школі: Посібник для вчителя / Кузнецов Ю.Б., Орлик П.І. – К.:
Рад. шк., 1990.
8. Словник української мови: академічний тлумачний словник української
мови: тт. 1–11. [гол. редкол. : Білодід І.К.]. – К.: Наук. думка, 1970–1980.
9. Теория метафоры: Сборник: Пер. с анг., фр., нем., исп., польск. яз. / [Э. Кассирер, Х. Ортеги-и-Гассет, А. Ричардс, Дж. Серль др.]; Вступ. ст. и сост.
Н.Д. Арутюновой; Общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М.А. Журинской. – М.: Прогресс, 1990.
10. Jakobson Roman. Questions de poétique / Roman Jakobson Paris: Editions Du
Seuil, 1973.
11. Kotsioubynsky M. Nouvelles/ Traduit par E. Kruba. / M. Kotsioubynsky – K.:
Dnipro, 1971.
V. Kyrylova, pg.s.
Taras Shevchenko National University of Kiev (Ukraine)
Ukrainian poeticity in Mykhailo Kotsiubynsky's stylistic
and its reproduction in the French translation
The article investigates the research of the peculiarities of the reproducing of
M.Kotsiubynsky's artistic method and style in the French translation made by Emile
Kruba. The analyzed subjects are the most common translation methods that are
used to preserve Ukrainian poeticity and local color of the story "Shadows of
Forgotten Ancestors" in the French translation "Les Ombres des ancêtres disparus".
Keywords: language, culture, the sign system, Ukrainian poeticity, the French
translation.
346
В. А. Кириллова, асп.
Украинская поэтика в стилистике Михаила Коцюбинского
и её воспроизведение во французском переводе
Статья посвящена исследованию особенностей воспроизведения художественного метода и стилистики М. Коцюбинского во французских переводах Эмиля Крюбы. Анализируются распространённые переводческие приёмы, что служат для сохранения украинской поэтики и колорита повести "Тени забытых
предков" во французском переводе "Les Ombres des ancêtres disparus".
Ключевые слова: язык, культура, знаковая система, украинская поэтика,
французский перевод
В. А. Кирилова, асп.
Українська поетика у стилістиці Михайла Коцюбинського
та її відтворення у французькому перекладі
Стаття присвячена дослідженню особливостей відтворення художнього
методу та стилістики М. Коцюбинського у французьких перекладах Еміля
Крюби. Аналізуються розповсюджені перекладацькі прийоми, що служать для
збереження української поетики та колориту повісті "Тіні забутих предків"
у французькому перекладі "Les Ombres des ancêtres disparus".
Ключові слова: мова, культура, знакова система, українська поетика,
французький переклад
UDC 81'255.4'38=134.2=161.2
I. Tsyrkunova, estudiante de postgrado
Universidad nacional Taras Shevchenko de Kyiv (Ucrania)
LA IRONÍA EN EL TEXTO LITERARIO
Y SU REPRODUCCIÓN EN LA TRADUCCIÓN
DEL ESPAÑOL AL UCRANIANO
El artículo está dedicado al tema de la ironía y su manifestación en el texto
literario. En el artículo se revelan las visiones modernas sobre la ironía, se
analiza el papel del contexto para la interpretación de la ironía y su
reproducción en la traducción del español al ucraniano.
Palabras clave: ironía, contexto, medios de expresión, efecto irónico.
En las últimas décadas en los estudios lingüísticos y traductilógicos
se manifiesta el interés por la investigación de la ironía. El tema ha
sido reflejado en las obras de diferentes científicos, en particular en las
347
de W. C. Booth, D. C. Muecke, C. I. Glicksberg, D. Perret, H. P. Grays,
G. Fomicheva, S. Pokhodnya, V. Propp y otros.
Dicho interés por el tema se debe a que la ironía no sólo
desempeña un papel importante en la estructura estilística del texto,
sino también en los sitemas estético y literario. La ironía sirve para
expresar los preceptos del autor, así como es un medio para realizar
la modalidad subjetiva y estimativa.
La ironía pertenece a la información connotativa, o sea expresiva
y emotiva, cuyo rasgo principal es la subjetividad. El analisis de las
obras científicas pone de manifiesto que la información connotativa,
al igual que la denotativa, también es informativa, ya que las
unidades emotivas y expresivas asimismo proporcionan una gran
carga semántica. La traducción implica tanto la reproducción del
significado, es decir la información denotativa, como la connotativa.
La información expresiva y evaluativa (estimativa) es subnacional, sin
embargo su expresión depende de las posibilidades de la propia lengua,
propias para un determinado país [Шаховский 1980, 26]. De manera que
cada idioma ofrece esta información de un modo diferente.
La palabra ironía (del griego "εἰρωνείa ") significa fingimiento y
burla en el discurso. La ironía es uno de los medios más importantes
en las manifestaciones humorísticas, satíricas y grotescas. Existen
múltiples definiciones de la ironía, ya que ésta se analiza desde los
puntos de vista estético y lingüístico. En general en el contexto de un
texto literario la palabra irónica es opuesta al sentido literal.
Tradicionalmente por la ironía se entiende la antífrasis, es decir el
uso de las palabras con el significado contrario al directo. Pero con el
correr del tiempo el concepto de la ironía ha sido sometido a muchos
cambios: no es sólo un procedimiento estilístico, sino la manera de
ver el mundo, sentido de ánima, vía de pensamiento surgido como
una tendencia general del tiempo a cuenta de la variedad de los
medios de expresión. En la literatura artística el concepto de la ironía
puede ampliarse y significar la visión del mundo. En el dicho punto
de vista hicieron hincapié D.C. Muecke, C.I. Glicksberg. Hoy en día
la ironía ha dejado de considerarse una simple figura estilística y se
ha convertido en una categoría conceptual, a raíz de lo cual se
perfilan nuevas interpretaciones del término: la ironía textual
(S. I. Pokhodnia), la ironía mundivididencial (D.C. Muecke,
348
C.I. Glicksberg) y la conceptual (O.G. Petrova). La principal
peculiaridad de la ironía consiste en que la clave de la interpretación
de lo irónico se halla fuera de la oración, o sea, un papel importante
para la interpretación de la ironía se otorga al contexto. Éste permite
captar e interpretar la ironía en el texto. En semejante situación el
contexto es utilizado en el sentido más amplio incluyendo el contexto
lingüístico reducido, amplio y extralingüístico.
La ironía pertenece a la información connotativa, o sea expresiva y
emotiva. La transmisión de la información connotativa pertenece a uno
de los problemas actuales de la traducción, cuya dificultad principal
radica en que cada lengua emplea sus propios medios para expresarla.
Al traducir la obra literaria el traductor debe tomar en
consideración la reacción de los lectores del texto original, así como
predisponer una reacción adecuada de los lectores de la traducción.
Con el fin de conseguir la adecuación los traductores recurren a una
serie de transformaciones traductológicas. Todavia no existe una
clasificación única de las mismas, no obstante existen algunas (la de
L.S. Barchudarov, A.V. Federov, V.N. Komissarov y otros) que en
nuestra opinión ofrecen una estructuración aceptable resumiéndolas
en los grupos léxicos, gramaticales y sintácticos.
La pérdida de la ironía en la traducción puede causar pérdidas de
las peculiaridades del estilo de autor, lo que nivela todo el valor
artístico del texto.
La ironía desempeña varias funciones, entre las principales se destacan
la estimativa y la expresiva. Al mismo tiempo la ironía permite evitar una
estimación directa y expresar opiniones ocultamente, por lo que se
diferencia de la sátira, que expresa una indignidad directa.
Shilichina K. M. señala que el sentido de la expresión irónica se
entiende no sólo de lo que está dicho, sino también de lo que no está
expresado verbalmente [Шилихина 2008, 185].
Conforme a los medios y condiciones de realización se aceptan
dos tipos de ironía: la situacional y la asociativa. La situacional nace
del contraste que aparece entre el contexto situacional, es decir
reducido y el significado directo de la palabra, la combinación de
palabras y la oración, y se realiza en el contexto de una oración o un
párrafo, por ejemplo: ¡Caray, con las horas de estar bebida! [Cela
2008, 116]. – Перехожі спромоглися лише по пуританські за349
уважити: зранку вже налигалася, чорт забирай! [Села 2011, 68].
Este tipo de ironía se vislumbra de inmediato.
Según Pokhodnya S.I. mediante dichos recursos se crea una
estructura doble del contexto, típica para la ironía situacional, por un
lado; la descripción de la situación, por el otro: el comentario o la
postura del autor, que contradice lo descrito, o el sentido común. De
ordinario este tipo de ironía depende del contexto, que no suele salir
de un párrafo.
La ironía asociativa es más complicada y significativa, por eso
requiere un contexto amplio y se realiza en un macrocontexto o sea
en todo el texto. La ironía asociativa, a su vez, se crea a nivel textual
a raíz del uso de la repetición situacional junto con la alusión irónica,
el grotesco y el absurdo [Походня 1989, 45].
La ironía situacional se crea en el texto mediante el uso de
numerosos recursos estilísticos en diferentes niveles: el léxico de
registro alto o bajo que pertenecen al estilo coloquial o sea
vulgarismos, barbarismos, así como metáfora, metonimia, hipérbole;
el sintáctico de diferentes tipos de repeticiones, zeugma, oxímoron,
calambur, preguntas retóricas, frases o palabras intercaladas; el
léxico-semántico de epítetos, comparaciones figurativas, antítesis,
etc, por ejemplo:
Mientras don Pablo, que es un miserable y ve las cosas al revés,
sonríe contando lo de Madame Pimentón, la señorita Elvira deja caer
la colilla y la pisa. La señorita Elvira, de cuando en cuando, tiene
gestos de verdadera princesa [Cela 2008, 40]. – Поки цей нікчема
дон Пабло, який усе перекручує, сміючись, розповідає про свою
пригоду з мадам Піментон, сеньйорита Ельвіра кидає на підлогу
недопалок і затоптує його. Сеньйорита Ельвіра часом поводиться як справжнісінька принцеса [Села 2011, 25]. En esta oración la
ironía está expresada mediante la comparación figurativa.
En el texto literario, además de un solo medio, puede haber todo
un conjunto de medios de expresión de la ironía, por ejemplo:
Celebré mi retorno al mundo de los vivos rindiento pleitesía en
uno de los tempos más influyetes de toda la ciudad: las oficinas
centrales del Banco Hispano Colonial en la calle Fontanella. A la
vista de los cien mil francos, el director, los interventores y todo un
ejército de cajeros y contables entraron en éxtasis y me elevaron a
350
los altares reservados a aquellos clientes que inspiran una
devoción y una simpatía rayana en la santidad. Solventado el
trámite con la banca, decidí vérmelas con otro caballo del
apocalipsis y me aproximé a un quiosco de prensa de la plaza
Urquinaona. Los seis años de tibia dictadura del general Primo de
Rivera habían traído a la ciudad una calma venenosa y turbia que
no le sentaba del todo bien a la sección de crímenes y espantos
[Zafón 2008, 201].
– Я відсвяткував своє повернення до світу живих, відслуживши святкову службу в одному з найвпливовіших храмів міста: центральній конторі Іспанського колоніального банку на
вулиці Фонтанелья. Побачивши сто тисяч франків, директор,
фінансові інспектори й усе військо касирів та бухгалтерів
прийшли в екстаз і піднесли мене на вівтар, призначений для
тих клієнтів, до яких ставляться з відданістю і любов'ю,
близькими до обожнювання. Виконавши всі необхідні формальності в банку, я вирішив побачитися з ще одним конем апокаліпсису й підійшов до кіоску на майдані Уркінаона, де торгували пресою. … Шість років м'якої диктатури генерала Прімо
де Рівери подарували місту отруйний і каламутний спокій, що
постачав багатим матеріалом розділ злочинів і жахіть [Сафон 2009, 171].
En este ejemplo el efecto irónico se debe al tono elevado de la
narración que se crea mediante el uso de varios recursos estilísticos,
entre ellos la hipérbole, metáfora (uno de los tiempos más influyetes
de toda la ciudad), (y todo un ejército de cajeros y contables),
oxímoron (una calma venenosa y turbia) y otros.
La tarea principal del traductor consiste en transmitir el tono
irónico y patético con los mismos medios del texto original. En la
traducción notamos cierta intensificación de la ironía, por haber
traducido la frase neutral habían traído a la ciudad una calma por la
de con la connotación positiva подарували (habían regalado) місту отруйний і каламутний спокій. Por consiguiente la frase
positiva подарували спокій (habían regalado) con la negativa отруйний і каламутний (venenosa y turbia) crean oxímoron,
intensificando así el efecto irónico.
351
En el texto también encontramos la intertextualidad, destinada al
lector culto: caballo del apocalipsis. En el Nuevo Testamento los
caballos del apocalipsis significan el presagio de la muerte, o sea el
protagonista compara un quiosco de prensa con una fuerza motriz,
pero el tono de expresión nos deja claro que no es así.
Desde el punto de vista traductológico la reproducción de la
ironía no constituye ningún problema en caso de que los medios de
expresión de la ironía del original puedan ser reproducidos
facilmente en la traducción y tambien en el caso de coincidir los
paradigmas de normas e imagenes sociales en ambos idiomas; dicho
con otras palabras, para las personas con un "sistema de asociaciones
común" [Блэк 1990, 163], el término utilizado por Max Black en
cuanto a metáfora, que es bien aplicable en esta ocasión. Como
caballo del apocalipsis pertenece a la información pancultural,
bíblica, no constituye ninguna dificultad para su traducción.
La reproducción de la ironía depende del medio de su expresión.
Si éste no presenta ninguna dificultad para el traductor y en la
traducción guarda el mismo sentido irónico que en el original se
puede hablar de una traducción equivalente y adecuada, o sea, que
desempeña la misma función en la traducción y el original.
Mucho más difícil resulta reproducir la ironía siempre y cuando
esté expresada mediante un fraseologismo, ya que el problema
consiste en reproducirlo conservando el efecto irónico. Para
conseguir el efecto irónico en este los traductores no siempre
reproducen el fraseologismo, o sea pueden recurrir a otro medio de
expresión. Vlakhov y Florin ofrecen los procedimientos de
reproducir fraseologismos, a saber: equivalentes fraseológicos
absolutos o parciales,el calco, la propia traducción léxica y la
traducción descriptiva [Влахов, Флорин 1986, 268], por ejemplo:
Desde entonces, para Elvirita todo fue rodar y coser y cantar,
digámoslo así [Cela 2008, 60]. – Відтоді почалося у Ельвірити,
так би мовити [Села 2011, 35].
El fraseologismo español rodar y coser y cantar se usa en el sentido
de "muy fácil". Desde el contexto entendemos que está utilizado con el
significado irónico. A pesar de que en ucraniano existen fraseologismos
con la misma idea, tales como: в ажурі, як у Бога за пазухою, el
traductor recurre a la traducción descriptiva "легке життя" entre
352
comillas, las cuales también pertenecen a los medios de expresión de la
ironía. Cabe señalar que la combinación de palabras "легке життя" se
utiliza muy a menudo en ucraniano en el sentido irónico.
A partir del siglo XIX la ironía se convirtió en una categoría
mundividencial, permitiendo a los autores criticar la realidad de una
manera muy refinada, a veces encubierta. Debido a que en la
literatura moderna la ironía puede constituir una dominante estilística
es muy importante que esté reproducida en la traducción,
dependiendo ésta del medio de expresión de la ironía en el original.
Si la lengua meta dispone de los mismos recursos y éstos, a su vez,
producen el mismo efecto irónico, no habrá ningún tipo de
inconvenientes para su traducción. En el caso contrario el traductor
buscará otros medios de expresión con el fin de conservar el efecto
irónico. La percepción de la ironía requiere disponer a a la vez de
contextos reducidos y amplios. Además de un perfecto dominio de
ambas lenguas, es imprescindible que en su trabajo con los temas de
ironía el traductor revele sus conocimientos extralingüísticos
concernientes a la cultura, historia, política, etc.
FUENTES LITERARIOS
1. Cela C.J. La colmena. / C.J. Cela. – СПб.: КАРО, 2008.
2. Glicksberg C.I. The Ironic Vision of Modern Literature, The Hague, Martinus
Nijhoff / C.I. Glicksberg. – 1969.
3. Muecke D.C. The Compass of irony. / D.C. Muecke. – Methuen. – 1969.
4. Zafón Carlos Ruiz. Juego del angel / Carlos Ruiz Zafón. – Planeta, 2008.
5. Бархударов Л.С. Язык и перевод. / Л.С. Бархударов. – М., 1975.
6. Блэк. М. Метафора // Теория метафоры. / М. Блэк. – М.: "Прогресс", 1990.
7. Влахов С. Непереводимое в переводе / С. Власов, С. Флорин. – 2-е изд.
– М.: Высш. школа, 1986.
8. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. / В.Н. Комиссаров. – М., 1980.
9. Походня С.И. Языковые виды и средства реализации иронии. / С.И. Походня. – К.: Наук. думка, 1989.
10. Сафон К.Р. Ігри янгола / Пер. з іспанської В. Шовкун. / К.Р. Сафон. – Х.:
Вид-во "Клуб сімейного дозвілля", 2009.
11. Села К.Х. Вулик. / К.Х. Села. – К.: КМ, 2011.
12. Шаховский В.И. К проблеме трансляции коннотативных компонентов
переводимой единицы содержания текста оригинала // Тетради переводчика.
Вып. 17. / В.И. Шаховский. – М.: Международные отношения, 1980.
353
13. Шилихина К.М. Ирония, как способ повышения авторитетности // Серия
аспекты языка и коммуникации. – Вып. 4. / К.М. Шилихина. – Воронеж: Воронежский государственный университет – Издательский дом Алейниковых, 2008.
I. Tsyrkunova, pg.s.
Irony in the literary text and its reproduction in Spanish-Ukrainian translation
The article deals with the theme of irony and its manifestation in the literary text. The
article reveals modern views on irony, analyzes the role of the context for the
interpretation of irony and its reproduction in the translation from Spanish to Ukrainian.
Key words: irony, context, means of expression of irony, ironic effect.
И. В. Цыркунова, асп.
Ирония в художественном тексте и ее воспроизведение
в переводе с испанского на украинский
Статья посвящена иронии, а также ее проявлениям в художественном
тексте. В статье представлены современные взгляды на иронию, проанализирована роль контекста в интерпретации иронии, а также воспроизведение
иронии в переводе с испанского на украинский.
Ключевые слова: ирония, контекст, средства выражения иронии, иронический эффект.
І. В. Циркунова, асп.
Іронія в художньому тексті та її відтворення
в перекладі з іспанської на українську
Стаття присвячена іронії, а також її проявам у художньому тексті. В статті
наведені сучасні пошляди на іронію, проаналізовано роль контексту в інтерпретації
іронії, а також відтворення іронії в перекладі з іспанської на українську.
Ключові слова: іронія, контекст, засоби вираження іронії, іронічний ефект.
354
ОРИГІНАЛИ І ПЕРЕКЛАДИ
UDC 81'42
P. Charaudeau, professeur émérite
Université de Paris 13 CNRS-LCP
DE LA LINGUISTIQUE DE LA LANGUE
Á LA LINGUISTIQUE DU DISCOURS, ET RETOUR 70
La présente interrogation porte sur les deux tendances dans la linguistique
contemporaine а fondement théorico-méthodologique différent, а savoir la
linguistique de la langue et la linguistique du discours. La distinction entre les
deux se justifie du point de vue sémantique.
Mots-clés: langue, discours, sens de langue/sens de discours, inférences,
contexte, énonciation.
Introduction
Le terme de linguistique est devenu ambigu. A quelle notion
renvoie-t-il ? En ses débuts, avec l'arrivée du structuralisme, il était
réservé aux études descriptives et non prescriptives de la langue,
s'opposant ainsi а la grammaire, dite traditionnelle. La linguistique
était alors la discipline qui analysait les systèmes phonologique,
morphologique, syntaxique et sémantique des langues. Et puis le
domaine s'est élargi aux aspects sociologiques (sociolinguistique),
psychologique (psycholinguistique), ethnologique (ethnolinguistique) de
la langue, et а ses divers usages: communicationnel, conversationnel,
ethnographique, engendrant par lа même des courants disciplinaires
tels la sémiotique et l'analyse des discours.
Cela est vite dit et ne tient pas compte de la multiplicité des
théories et des méthodologies qui sont nées pour tenter de rendre
compte de ces différents aspects et de leur combinaison. Mais il
ressort de cet ensemble quelque peu hétérogène deux grandes
tendances du point de vue de la constitution de l'objet et de la
démarche d'analyse. L'une qui est centrée sur l'étude des systèmes
des langues dans leurs diverses dimensions comme on vient de le
dire, l'autre davantage centrée sur les usages, le langage en tant
70
Ayant été amené а développer ce point de vue dans d'autres colloques, on
retrouvera ici des parties d'une même démonstration.
355
qu'acte et ses procédés de mise en scène. Ces deux tendances ne sont
pas exclusives l'une de l'autre; on verra comment elles s'articulent,
mais en leur fondement théorico-méthodologique elles se
différencient suffisamment pour que l'on puisse distinguer – ce que
j'ai proposé dans d'autres écrits – une linguistique de la langue et une
linguistique du discours.
C'est en me plaçant du point de vue sémantique que je voudrais
montrer ce qui justifie cette distinction. Car de ce point de vue, on est
obligé de s'interroger non seulement sur le sens des mots, en soi,
mais aussi sur le sens qu'ils transmettent. Roland Barthes, toujours
aussi pertinent, a rappelé que si le signe "signifie", on oublie qu'il
"signifie а"71. En effet, le phénomène de signifiance résulte de ces
deux orientations: une orientation centripète qui tend а stabiliser le
sens sur lui-même, une orientation centrifuge tend а construire du
sens en fonction de ses conditions d'emploi dans des actes de
communication. On peut dire que le langage signifie en mкme temps
qu'il transmet du sens, que c'est dans l'acte même de transmission
qu'il signifie avec une intention de produire un certain effet sur
l'autre du langage. Interrogeons-nous donc sur ce double sens qu'on
dira de langue et de discours.
Le sens de langue n'est pas le sens de discours
Soit l'énoncé: "J'ai trente ans". Une analyse sémantique, hors
contexte, permettrait de montrer qu'il s'agit d'une assertion dans
laquelle а un certain actant (Je) est attribuée (avoir) une certaine
propriété (ans), laquelle est quantifiée (trente), le tout dans un acte
d'énonciation qui dit que cette assertion doit être rapportée au sujet
parlant lui-même (Je) dans une modalisation élocutive d'affirmation.
Si, de plus, on consulte un dictionnaire, on apprendra que ce "ans"
désigne une certaine segmentation du temps, et que, combiné а une
certaine quantification (de un а cent), il peut désigner un âge de la vie.
Si maintenant on considиre cet énoncé en contexte communicationnel, émanant d'un certain locuteur, comme une réplique à une
assertion antérieure. Par exemple, imaginons qu'un locuteur conversant
avec un ami qui s'étonne de le voir se retirer de la compétition
71
Roland Barthes par Roland Barthes, Seuil, coll. "Écrivains de toujours",
Paris, 1975.
356
sportive, réplique: "J'ai trente ans"; alors cet énoncé signifiera: "Je suis
trop vieux". Cela suppose évidemment que le locuteur en question soit
un sportif et que l'interlocuteur le sache. Imaginons maintenant qu'il
s'agit d'une personne qui vient d'être licenciée d'une entreprise, qu'elle
en informe un de ses amis et que celui-ci tente une explication: "C'est
peut-être parce que tu as passé l'âge ?"; alors l'énoncé "J'ai trente ans"
signifiera quelque chose comme: "Pourtant, je suis encore jeune".
Dès lors, on peut se poser la question de savoir quelle grammaire et
quel dictionnaire pourraient dire que cet énoncé signifie "vieux" ou
"jeune" ? Une chose est ce que signifie les mots en langue, autre chose
ce qu'ils signifient en contexte communicationnel, lequel détermine
l'enjeu de l'acte de langage. C'est que l'enjeu de l'acte de langage ne se
trouve pas tant dans l'explicite de ce qui est dit (la langue) que dans
l'implicite qu'il véhicule, la combinaison des deux fabriquant du
discours. Tout acte de langage a, de façon constitutive, une double
dimension explicite et implicite, indissociable l'une de l'autre.
Deux conceptualisations du signe
De cette observation, on peut tirer un certain nombre de conséquences
quant à la façon de concevoir ce que serait la conceptualisation du signe
linguistique:
– le signe de langue, d'après une tradition maintenant bien établie, se
définit selon une triple dimension: structurelle, car il s'informe et se
sémantise de façon systémique au croisement des co-occurrences
syntagmatiques (combinaison de trente et ans) et des oppositions
paradigmatiques (Je n'est pas Tu, an n'est pas mois, et réciproquement);
contextuelle, dans la mesure où il est investi de sens par un contexte
linguistique qui doit assurer une certaine isotopie; référentielle dans
la mesure ou tout signe réfère à une réalité du monde dont il
construit la signifiance.
– le signe de discours, lui, se définit selon une double dimension:
situationnelle et énonciative, car il dépend pour son sens des
composantes de la situation de communication et d'un certain
processus d'énonciation dans lesquels il apparaît; interdiscursive (ou
intertextuelle)72, car son sens dépend également des discours déjа
produits qui constituent des domaines de savoir normés.
72
Ici, nous ne ferons pas de distinction entre ces deux notions.
357
Cela explique que le signe de langue soit répertoriable,
catégorisable, et que son sens relève du probable, parce que parmi un
ensemble de sens possibles, au vu des combinaisons syntagmatiques
et des oppositions paradigmatiques, tout récepteur ou observateur
entendra, probablement, la même chose. Par exemple: étant donné
les sens possibles de an, sa quantification, son attribution à une
personne, on s'entendra sur le sens probable de: "âge", ce que pourra
confirmer le dictionnaire, comme l'un des sens possibles. Le signe de
discours, lui, n'est pas catégorisable car il est toujours dépendant
d'autre chose que de lui-même, d'un quelque chose d'externe а
l'énoncé, son sens relevant du plausible. Par exemple: étant donné
que c'est un sportif de haut niveau qui parle en justifiant son retrait
de cette activité, étant donné un savoir sur la limite d'âge des sportifs
au regard de la compétition, on peut en inférer, plausiblement: "il est
trop vieux", et dans ce cas, le dictionnaire ne sera d'aucun recours.
De même, si un mot comme "intellectuel", dans un énoncé du genre:
"C'est un intellectuel!", peut prendre tantôt une valeur positive, tantôt
une valeur négative, c'est parce que circulent dans les groupes
sociaux des discours qui, soit, opposent les intellectuels aux sportifs
ou aux gens qui savent s'engager physiquement dans des actions
(valeur négative), soit les opposent а ceux qui n'agissent que par
pulsion, sans se contrôler, sans réfléhir (valeur positive).
On voit donc que le signe fait l'objet d'une double conceptualisation:
une conceptualisation linguistique (de la langue) qui se fait dans un
double mouvement de séantisation entre l'universel et le particulier, le
particulier et l'universel, а des niveaux plus ou moins abstraits, comme
le montrent les travaux des séanticiens et les théries des prototypes et
des topos73; une conceptualisation discursive (du discours) qui se fait
dans un double mouvement de sémantisation entre une norme sociale et
une spécificité individuelle de savoir, le savoir étant ici conçu comme
ensemble de systèmes de connaissance et de croyance partagées. On
voit que pour déterminer le sens de discours il faut avoir recours а du
contexte. Mais, qu'est-ce que le contexte ?
73
Voir Martin R., "Typicité et sens des mots", in Dubois D. (йd.), Sémantique
et cognition. Catégories, prototypes, typicalité, Éditions du CNRS, pp. 151–
159, Paris, 1991; et Anscombre J.-C. et Ducrot O., L'argumentation dans la
langue, Mardaga, Liège, 1983.
358
De la diversité des contextes
Voilа encore une notion passe-partout. Lorsqu'elle est définie,
c'est tantôt de façon générale (tout est contexte), tantôt de façon
restrictive, comme l'ensemble des co-occurrents qui environne
physiquement une unité linguistique; tantôt elle est confondue avec
la situation de communication (le contexte d'une conférence), tantôt
elle désigne plus amplement la dimension culturelle d'un phénomиne
(le contexte américain ou le contexte français).
Si l'on adopte le point de vue du sujet parlant dans son travail
de production du langage, on peut supposer que pour réaliser son
acte de langage, il tient compte, à la fois, de l'environnement
linguistique immédiat de l'énoncé, de la situation d'énonciation et
des discours déjа produits. Si l'on adopte le point de vue du
récepteur dans son travail d'interprétation, il est aisé de constater
qu'il doit avoir recours а plusieurs types de contexte: un contexte
linguistique constitué des co-occurrents permettant de déterminer
le sens premier des mots; un contexte textuel constitué de textes
produits par une même source (par exemple, les divers écrits d'un
même auteur) qui permet par exemple de saisir ce que signifie le
mot "œil" chez Baudelaire; un contexte paratextuel constitué de
textes ou fragments de textes se trouvant en coprésence dans un
même espace scriptural (les titres, sous-titres, chapeaux, légendes
d'une page de journal); un contexte hypertextuel74, constitué de
textes qui se citent, se renvoient les uns aux autres, se reprennent
et se transforment, comme sont les pastiches et parodies; un
contexte intertextuel (ou interdiscursif), constitué de textes et
discours qui circulent dans l'espace social, et qui sont convoqués
par le sujet récepteur pour justifier ses interprétations.
A ces différents types de contexte, il faut ajouter un contexte qui
tient également compte d'un "hors-texte" (parfois appelé cotexte),
c'est-а-dire des données présentes dans les conditions de production
de l'acte de langage: le contexte situationnel75. Il s'agit, ici, de la
situation de communication qui nous oblige (que l'on soit en position
d'interlocuteur, de lecteur ou même d'analyste) а nous interroger sur
74
Les contextes paratextuel, métatextuel et hypertextuel sont les propositions
de G. Genette.
75
Parfois appelé "contexte communicationnel".
359
l'identité de celui qui parle (un sportif, un travailleur), sur la finalité
de l'échange (informer) qui détermine l'enjeu de signification de
l'éhange langagier, sur le dispositif et les circonstances matérielles
(conversation) de celui-ci. Cet ensemble de composantes constitue
les conditions de production du discours.
Les trois dimensions de l'acte de langage
Cette observation conduit а avancer que l'activité langagière des
êtres parlant s'appuie à la fois sur une mémoire linguistique
(l'organisation des systèmes), une mémoire interdiscursive (les
savoirs supposément partagés) et une mémoire situationnelle (les
conditions psychologiques et sociologiques de l'acte de communication).
Des mouvements centripète et centrifuge, а l'articulation desquels se
construit le sens qui consiste pour les sujets à parler du monde à
travers leur relation à l'autre. Aussi peut-on dire que l'acte de langage
comprend trois dimensions:
– une dimension topicalisante où se construisent les savoirs sur le
monde: savoirs de connaissance et savoirs de croyance qui constituent
les "imaginaires sociaux" qui caractérisent une société. C'est-а-dire la
façon dont les individus vivant en société se représentent le monde et
jugent les comportements humains, organisant ces savoirs en doctrines,
idéologies ou tout simplement opinions plus ou moins stéréotypées.
C'est ce phénomиne de circulation et d'entrecroisement des paroles qui
s'échangent dans l'espace public ou interpersonnel, qui est appelé,
parfois, "intertextualité" (Genette)76, parfois, "dialogisme" (Bakhtine)77,
parfois, "interdiscursivité".
– une dimension énonciative où se joue la mise en scиne discursive
avec son organisation descriptive, narrative, argumentative, énonciative
et le choix des mots du lexique qui l'accompagne. Cependant, il convient
ici de distinguer l'énonciation du point de vue de langue et du point de
vue du discours, bien que les deux soient intimement liés78. Du point de
vue de la langue, l'énonciation a été définie par les textes, considérés
76
Genette G., Palimpsestes, Le Seuil, coll. "Poétique", 1982.
Bakhtine M., Écrits du cercle de Bakhtine, in Todorov, T.; Mikhaϊl
Bakhtine, le principe dialogique, Seuil, Paris, 1981.
78
Voir Dictionnaire d'Analyse du Discours, Seuil, Paris, 2002.
77
360
comme fondateurs, d'Emile Benveniste79 qui pose la présence des sujets
Je et Tu comme déterminant l'acte même de langage dans la mesure où
parler, c'est toujours, pour un locuteur Je, s'adresser а un interlocuteur
Tu, lequel peut а son tour prendre possession de la parole. Il s'établit
ainsi entre eux un rapport de réciprocitй non symétrique : pas de Je sans
Tu, pas de Tu sans Je. A partir de ce principe de fonctionnement du
langage – qui détermine la présence de "l'homme dans la langue" –,
Benveniste décrit ce qu'il appelle l'appareil formel de l'énonciation80,
c'est-а-dire l'ensemble des formes et systиmes linguistiques qui
expriment d'une façon ou d'une autre les différents positionnements du
sujet parlant en relation avec son interlocuteur et ce qu'il dit: les pronoms
personnels de 1° et 2° personne (positionnement des locuteurs), les temps
des verbes et les adverbes de temps (positionnement dans le temps), les
déictiques (positionnement par rapport а l'espace), les verbes, les adverbes
de modalité et le discours rapporté (positionnement par rapport а
l'énoncé), enfin, des adjectifs affectifs (positionnement par rapport а la
subjectivité du locuteur). Du point de vue du discours, l'énonciation
englobe la totalité de l'acte de langage. C'est le processus par lequel un
sujet parlant met en scиne son dire, l'ordonnant en fonction de divers
paramètres lui permettant de construire une description, un récit, une
argumentation, etc. Il s'agit lа de deux définitions de l'énonciation dont
on voit cependant comment elles s'articulent, la conception discursive
déterminant la mise en scène de l'acte de langage, mais а l'aide de la
conception linguistique qui fournit au sujet parlant l'appareil des
marques linguistiques avec lesquelles il pourra s'exprimer.
– une dimension communicationnelle qui oblige а prendre en
compte l'aspect externe de l'acte de langage, lа où se trouvent ses
conditions psycho-sociales de production et d'interprétation. On ne
peut parler, écrire ni interpréter si on ne tient pas compte de ces
prédéterminations. C'est ce qui fait qu'une même phrase n'aura pas le
même sens et ne produira pas le même effet selon la situation dans
laquelle elle a été produite: qui parle а qui (identité), avec quel enjeu
(finalité), dans quel dispositif (genre). Cet ensemble de conditions de
79
Voir: Problèmes de linguistique générale, Gallimard, Paris, 1966,
(particulièrement le chapitre intitulé "L'homme dans la langue").
80
Benveniste E., "L'appareil formel de l'énonciation", Revue Langages n°17,
Didier-Larousse, Paris, mars 1970.
361
production/interprétation situationnelles constitue un contrat de
communication, lieu de contraintes, qui donne des instructions
discursives au sujet parlant, contraintes qu'il devra suivre pour
procéder а son acte d'énonciation, et dont le sujet interlocuteur devra
tenir compte pour interpréter. La situation de communication ne se
confond donc pas avec la situation d'énonciation: la premiиre
concerne les conditions externes de production (englobante), la
seconde, la mise en scиne discursive (spécifiante), en fonction des
instructions données par la première, et en ayant recours а l'appareil
de l'énonciation que lui fournit le système linguistique.
Le sens se construit par inférence
Le sens se construit а l'articulation de ces trois dimensions, ce qui
veut dire qu'il n'est pas ce qui émane du seul énoncé, mais de celui-ci
inscrit dans un ensemble de conditions de production. De plus, la
seule intention du sujet parlant n'est pas non plus ce qui constitue la
totalité du sens, car il y a toujours un sujet interprétant qui lui, aussi,
construit du sens, et c'est donc de la rencontre entre les deux
partenaires de l'échange langagier dans une situation donnйe que
surgissent un ensemble de sens possibles. Le sens d'un acte de
langage, quel qu'il soit, est toujours le résultat d'une co-construction.
Une phrase comme "Les noirs sont différents des blancs" n'est pas
raciste en soi. Elle le sera si nous savons: qui la prononce (par
exemple, un acteur politique d'extrême droite, dont les discours sont
explicitement racistes); dans quelle dispositif (par exemple, une
interview journalistique, lors d'une campagne électorale); dans quelle
mise en scène énonciative (une constatation empirique qui se veut
d'évidence, pour justifier une discrimination sociale). Mais cette
même phrase prononcée par un ethnologue qui est en train de décrire
le statut qu'occupent les individus dans une population métissée,
n'aura pas un effet de sens raciste.
Du coup, on voit que la production de sens, qu'elle provienne d'un
sujet locuteur ou d'un sujet récepteur, résulte d'une activité
inférentielle, non nécessairement prévisible, parce qu'elle s'appuie
sur divers contextes. Et selon le type de contexte auquel on se réfère,
on aura affaire а des inférences contextuelles, situationnelles ou
interdiscursives, ce que représente le schéma suivant.
362
Savoirs partagés
(contexte "interdiscursif")
(Inférences sémantico-discursives)
Situation de communication
(contexte "communicationnel")
(Inférences sémantico-situationnelles)
JE Æ0
0
0
X
0
0
0 <--TU
(Contexte "linguistique")
(Inférences sémantico-contextuelles)
Le sens de discours n'est donc pas, comme on a voulu le dire а un
moment donné, une transposition du sens de la phrase dans un audelа de celle-ci. Car le sens de la phrase est de l'ordre de la
prédication, alors que le sens du discours est de l'ordre de la
problématisation. Sens de langue et sens de discours ne suivent pas
les mêmes procédures de calcul: le premier s'obtient par un calcul
déductif de probabilité, le second, par calcul d'inférence plausible
selon les trois types ci-dessus décrits.
Du sens de langue au sens de discours via l'énonciation
Après avoir distingué ces deux types de signe, ces deux procédés
de calcul du sens, on pourrait se demander si n'existe pas tout de
même un lien entre les deux, car on peut aussi défendre l'idée que le
langage est un tout qui dans ses différentes réalisations tisse une toile
sémantique, parfois labyrinthique, dont chaque fil est lié de façon
plus ou moins directe aux autres. Ce lien, pour moi, se trouve dans
l'énonciation, dans le procédé mise en scène énonciative. Car c'est
par lui que s'intriquent les sens de langue et de discours. A force
d'intrication, ce qui dépend de l'aléa des contextes finit par s'inscrire
dans la langue, et le sens de discours plausible, spécifique d'une
situation particulière, par récurrence, s'ajoute aux autres traits
sémantiques du signe en en constituant par sédimentation une
potentialité de sens, ensuite disponible pour d'autres emplois. C'est
ainsi qu'évoluent les langues. Si "30 ans" peut signifier "jeune" ou
"vieux", si "intellectuel" peut signifier une qualité positive ou
négative, ce n'est pas que ces termes soient directement porteurs de
ces sens (une fois de plus on ne pourrait les répertorier dans un
363
dictionnaire), c'est que ces mots ont dans leur sémantisme quelque
chose (un ou des traits) qui – sans être explicite – est potentiellement
disponible, ce qui leur donne la capacité d'"accueillir" des sens non
prévus qui sont apportés par le contexte interdiscursif dont j'ai parlé.
C'est aussi cette virtualité qui permet d'expliquer l'évolution du sens
des mots. Comment est-on passé du "purros" grec qui signifiait
"roux" et "feu" au latin "burra" qui signifiait "étoffe de longs poils" а
"robe de bure", "bourrelet" et "bourreau", si ce n'est par ce jeu de
virtualités successives qui ont accueilli du sens qui n'était pas prévu а
chacun de ces stades et qui s'est construit dans l'interdiscursivité?
C'est donc bien par le biais du processus d'énonciation que s'établit
un lien potentiel entre sens de langue et sens de discours а condition
d'admettre cependant que cela ne se fait pas nécessairement par
continuité. C'est plutôt que le sens de discours arrivant par les savoirs
qui se construisent dans la pratique sociale, il se trouve ensuite comme
"inoculé" dans le sens de langue qui après quelques hésitations finit
par l'accepter, voire l'intégrer au point, peut-être, de se l'approprier et
de le catégoriser dans une nouvelle dénotation.
Pour en revenir а la proposition de départ, on voit au terme de cette
démonstration, qu'une linguistique du discours présuppose une
linguistique de la langue: la première ne peut exister sans la seconde.
Mais en retour, il faut accepter de considérer qu'une linguistique de la
langue ne peut, а elle seule, prétendre rendre compte du sens des actes
de langage produits en situation de communication réelle: elle a besoin
d'être complétée par une linguistique du discours. Dans un cas comme
dans l'autre, il s'agit de "traquer" le sens. Une double traque, а travers
un calcul d'ordre probabiliste et d'ordre inférentiel, non nécessairement
prévisible, sur un même terreau de virtualités de sens, et toujours dans
un mouvement de va-et-vient entre le général et le particulier.
LITTÉRATURE
1. Anscombre J.-C. L'argumentation dans la langue. / J.-C. Anscombre et O. Ducrot,
– Mardaga, Liège, 1983.
2. Bakhtine M. Écrits du cercle de Bakhtine, in Todorov, T. / Mikhaϊl Bakhtine
// Le principe dialogique, Seuil, Paris, 1981.
3. Barthes R. Roland Barthes par Roland Barthes, Seuil, coll. "Écrivains de
toujours" / Roland Barthes, Paris, 1975.
4. Benveniste E. L'appareil formel de l'énonciation / E. Benveniste // Revue
Langages n°17, Didier-Larousse, Paris, mars 1970.
364
5. Benveniste E. Problèmes de linguistique générale / E. Benveniste, Gallimard,
Paris, 1966.
6. Charaudeau P. Dictionnaire d'Analyse du Discours / P. Charaudeau, D. Maingueneau. Seuil, Paris, 2002.
7. Genette Martin R. Typicité et sens des mots / Martin R. Genette // Dubois D.
(éd.), Sémantique et cognition. Catégories, prototypes, typicalité, Éditions du CNRS,
pp. 151–159, Paris, 1991.
8. Genette G. Palimpsestes / G. Genette. Le Seuil, coll. "Poétique", 1982.
Patrick Charaudeau, prof.
Univesity Paris 13 CNRS-LCP (France)
From the linguistics of language to the linguistic of discours and vice versa
The present article describes two fields of study in contemporary linguistics with
different theoretical and methodological basis, the linguistics of language and the
linguistics of discourse. These fields are described from the semantic point of view.
Key words: language, discourse, language meaning, discourse meaning, inference,
context, enunciation
Патрик Шародо, д-р лингв. наук, заслуж. проф.
Университет Париж 13 CNRS-LCP (Франция)
От лингвистики языка к лингвистике дискурса и назад
Данная работа посвящена двум направлениям исследований в современной
лингвистической науке, а именно лингвистике языка и лингвистике дискурса,
различие между которыми обосновывается с позиций семантики.
Ключевые слова: язык, дискурс, языковое значение, дискурсивное значение,
умозаключение, контекст, высказывание.
Патрик Шародо, д-р лінгв. наук, засл. проф.
Університет Париж 13 CNRS-LCP (Франція)
Переклад виконала Т. В. Угрин, д-р ун-ту Монпельє ІІІ (Франція), асист.
ВІД ЛІНГВІСТИКИ МОВИ
ДО ЛІНГВІСТИКИ ДИСКУРСУ І НАЗАД 81
Дана розвідка присвячена двом напрямам досліджень у сучасній лінгвістичній науці, а саме лінгвістиці мови та лінгвістиці дискурсу, розрізнення між якими обґрунтовується з позицій семантики.
Ключові слова: мова, дискурс, мовне значення, дискурсивне значення,
умовивід, контекст, висловлювання
81
Дана розвідка містить уривки доповідей на різних конференціях на
окреслену проблематику
365
Вступ
Термін "лінгвістика" став неоднозначним. До якого поняття він
нас відсилає? Спочатку, в часи структуралізму, він позначав дескриптивний, а не прескриптивний підхід до вивчення мови, відмежовуючись тим самим від так званої традиційної граматики. В цей період
лінгвістика була дисципліною, предмет вивчення якої становили
фонологічна, морфологічна, синтаксична та семантична системи
мов. Згодом межі досліджень розширились до соціологічних (соціолінгвістика), психологічних (психолінгвістика), етнологічних (етнолінгвістика) аспектів мови та до різних способів її вжитку: комунікативного, діалогового, етнографічного, утворивши тим самим такі
напрями досліджень, як семіотика та дискурсивний аналіз.
Ця схема спрощена і не враховує великої кількості теорій та
методологій, що з'явились, аби пояснити ці різноманітні аспекти
та їхні поєднання. Проте з цієї гетерогенної сукупності теорій
все ж виокремлюється дві основні тенденції, два підходи до
визначення предмету та методу аналізу. Перший підхід зосереджується на вивченні мовних систем на їхніх різних рівнях, про
що ми щойно говорили, інший – на вжитках, мовленні як акті та
способах його творення. Ці дві тенденції не є взаємовиключними; далі ми побачимо, яким чином вони співвідносяться, проте
їхні теоретико-методологічні бази є досить різними, що дозволяє нам виокремити – про що вже йшлось в попередніх моїх
роботах – лінгвістику мови та лінгвістику дискурсу.
Обґрунтувати таке розрізнення я хотів би з точки зору
семантики. Оскільки саме вона змушує нас замислитись не
просто над значенням слів самих по собі, а й про значення,
яке вони несуть. Ролан Барт, як завжди влучно, нагадав, що
знак не лише "позначає", ми забуваємо, що він ще й "повідомляє"82. Дійсно, феномен позначення є результатом цих
двох спрямувань: доцентрового спрямування, що направлене
на стабілізацію значення навколо нього самого, та відцентрового спрямування, направленого на побудову значення в
82
Roland Barthes par roland barthes, Seuil, coll. "Écrivains de toujours",
Paris, 1975.
366
залежності від умов його використання в комунікативних
актах. Можна сказати, що мовлення позначає і водночас передає значення, і позначення відбувається в самому акті передачі, що має на меті справити певне враження на співрозмовника. Отже, розглянемо це подвійне значення, яке ми
називатимемо мовним та дискурсивним.
Мовне значення – не дискурсивне значення
Візьмемо вислів: "Мені тридцять років". Семантичний аналіз,
поза контекстом, дозволив би показати, що йдеться про твердження, в якому певному актанту (мені) приписується (мати) певна
властивість (роки) із деяким її кількісним вираженням (тридцять).
Все це відбувається в акті висловлювання, який вказує на те, що
дане твердження відноситься до суб'єкта мовлення (я) в стверджувальній модальності. Якщо, до того ж, ми подивимось у словник,
ми дізнаємось, що дані "роки" вказують на певний відтинок часу та
що у поєднанні з певним кількісним вираженням (від одиниці до
ста) вони можуть вказувати на вік людини.
Тепер розглянемо цей вислів у комунікативному контексті як
такий, що належить певному мовцю і є відповіддю на деяке попереднє твердження. Наприклад, уявімо, що мовець у розмові зі
своїм другом, який дивується, що той полишає спортивну кар'єру, відповідає: "Мені тридцять років". У такому випадку цей
вислів означатиме: "Я вже занадто старий". Для цього, звичайно
ж, необхідно, щоб вищезгаданий мовець був спортсменом і його
товаришу було про це відомо. Тепер уявімо, що йдеться про
людину, яку щойно було звільнено з роботи, вона поінформувала про це одного зі своїх друзів, який намагається дати пояснення звільненню: "Можливо, це через твій вік?". У такому
випадку відповідь "Мені тридцять років" означатиме щось на
кшталт: "Але ж я ще молодий".
Доцільно задатись питанням про те, яка граматика чи який словник змогли б надати правильне значення даному виразу: "старий"
чи "молодий"? Одна річ – що означає слово в мові, інша – що воно
означає в контексті спілкування, який визначає смисл мовленнєвого акту. Власне, смисл мовленнєвого акту має не стільки експліци367
тний характер (суто мовний), скільки імпліцитний, наданий йому
учасниками дискурсу. Кожен мовленнєвий акт поєднує в собі виражений та прихований смисл, невіддільні один від одного.
Подвійна природа знаку
Зі сказаного вище витікає декілька можливостей тлумачень
поняття лінгвістичного знаку:
– мовний знак, згідно з усталеною традицією, має потрійний
вимір: структурний, оскільки він отримує інформацію та набуває
значення на перетині синтагматичних одиниць (тридцять у поєднанні з роками) та парадигматичних опозицій (Я – це не Ти, рік –
не місяць і навпаки); контекстуальний, оскільки він набуває значення в лінгвістичному контексті, який має забезпечити певну ізотопію; референтний, оскільки будь-який знак співвідноситься з
реальним світом, якому він і приписує значимість.
– дискурсивний знак, у свою чергу, має подвійний вимір: ситуативний та оповідний, оскільки у своєму значенні він залежить від складових ситуації спілкування та від певного перебігу
оповіді, в якій він фігурує; інтердискурсивний (або інтертекстуальний)83, оскільки його значення також залежить від
попередніх дискурсів, що утворюють нормовані галузі знань.
Це пояснює, чому мовний знак можна виокремити та віднести до певної категорії, а його значення належить до розряду
ймовірного, адже серед низки можливих значень, беручи до уваги синтагматичні комбінації та парадигматичні опозиції, будьякий адресат чи спостерігач розумітиме, ймовірно, одне й те
саме. Наприклад: зважаючи на можливі значення слова рік, його
кількісну оцінку, його приналежність певній особі, ми зупинимось на ймовірному значенні "вік" як одному із можливих значень, підтвердження чому знайдемо і в словнику. Дискурсивний
знак, у свою чергу, не можна віднести до якоїсь категорії, оскільки він завжди залежить від чогось, що виходить за межі його
самого, від чогось зовнішнього відносно вислову, а значення
його зводиться до розряду правомірного. Наприклад, зважаючи
на те, що про причини свого виходу зі спорту говорить саме
83
У даній розвідці ми не робитимемо розрізнення цих двох понять.
368
професійний спортсмен, зважаючи на знання щодо вікових обмежень у великому спорті, можна правомірно зробити висновок,
що "він занадто старий", і в цьому випадку словник нам не допоможе. Так само, якщо слово на кшталт "інтелектуал" у вислові
типу "Оце так інтелектуал!" може мати як позитивну, так і негативну оцінку, це тому що в соціальних групах розповсюджені
дискурси, які або протиставляють інтелектуалів спортсменам чи
людям, які використовують силу в своїх діях (негативна оцінка),
або протиставляють їх тим, хто діє тільки імпульсивно, безконтрольно, необачливо (позитивна оцінка).
Таким чином, ми бачимо, що знак може інтерпретуватися
подвійно: як лінгвістичне (мовне) поняття, яке утворюється
в подвійному русі семантизації між загальним та окремим і
окремим та загальним на більш-менш абстрактних рівнях,
про що свідчать роботи з семантики, теорії прототипів і топосів84; і як дискурсивне поняття, яке утворюється в подвійному русі семантизації між соціальною нормою та особливостями індивідуального знання, що інтерпретується нами
як сукупність систем знань та переконань, що поділяються
членами спільноти. Звідси зрозуміло, що для визначення
дискурсивного значення необхідно звернутися до контексту. Однак, що таке контекст?
Про розмаїття контекстів
Ось ще одне широко вживане поняття. Воно може визначатися загально (контекстом є все), обмежувально, називаючи
сукупність лінгвістичних одиниць, що фізично оточують певну
лінгвістичну одиницю; іноді його плутають з комунікативною
ситуацією (контекст конференції), іноді воно у ширшому значенні визначає культурний вимір певного феномену (американський чи французький контексти).
84
Див. Martin R., "Typicité et sens des mots", в Dubois D. (éd.),
Sémantique et cognition. Catégories, prototypes, typicalité, Éditions du
CNRS, pp. 151–159, Paris, 1991; та Anscombre J.-C. et Ducrot O.,
L'argumentation dans la langue, Mardaga, Liège, 1983.
369
Якщо ми приймемо точку зору суб'єкта мовлення, що продукує повідомлення, то можна припустити, що для того, аби
реалізувати свій мовленнєвий акт, він бере до уваги одночасно
і безпосереднє мовне середовище вислову, і ситуацію висловлювання, і попередні дискурси. Якщо ж ми приймемо точку
зору отримувача повідомлення, який інтерпретує останнє, то
можна з легкістю відмітити, що він має звертатися до багатьох
типів контекстів: лінгвістичного контексту, що складається з
лінгвістичних одиниць, які дозволяють визначити первинне
значення слів; текстуального контексту, що складається з
текстів, які мають єдине джерело (наприклад різні тексти, написані одним автором), що дозволяє, наприклад, зрозуміти, що
означає "око" у Бодлера; паратекстуального контексту, що
складається з текстів або їхніх фрагментів, які зустрічаються
одночасно в одному й тому самому письмовому просторі (заголовок, підзаголовок, вступна частина, пояснювальні коментарі на газетній сторінці); гіпертекстуального85 контексту, що
складається з текстів, які цитують один одного, посилаються
один на одного, повертаються один до одного і трансформуються, як-от стилізації і пародії; інтертекстуального (або інтердискурсивного) контексту, що складається з текстів і дискурсів, які циркулюють у соціальному просторі та на які отримувач повідомлення спирається для інтерпретації останнього.
До цих типів контекстів варто додати також той, що бере до
уваги і "поза-текст" (який іноді називають котекстом), тобто інформацію, представлену в умовах формування мовленнєвого акту:
ситуаційний контекст86. Тут йдеться про комунікативну ситуацію,
яка нас зобов'язує (у якості співрозмовника, читача або навіть коментатора) поставити перед собою питання щодо особистості
мовця (спортсмен, робітник), щодо цілей обміну інформацією (повідомити), яка визначають значимість мовленнєвого обміну, щодо
механізмів і матеріальних обставин (розмова) останнього. Разом
усі ці складові формують умови появи дискурсу.
85
Паратекстуальний, метатекстуальний та гіпертекстуальний контексти були введені Ж. Женеттом
86
Іноді його називають "комунікативним контекстом".
370
Три виміри мовленнєвого акту
Вищесказане дозволяє нам ствердити, що мовленнєва діяльність
мовців базується одночасно на лінгвістичній (організація систем),
інтердискурсивній (знання, що за припущенням поділяються членами спільноти) та ситуативній пам'яті (психологічні та соціологічні умови комунікативного акту). При поєднанні доцентрових та
відцентрових рухів вибудовується смисл, що дозволяє суб'єктам
мовлення розповісти про світ через їхнє відношення до іншого.
Ось чому можна сказати, що мовленнєвий акт включає три виміри:
– топікалізуючий вимір, у якому вибудовуються знання про
світ: знання, засновані на пізнанні, та знання, засновані на віруваннях, що становлять "соціальне уявлюване", яке характеризує
певну спільноту. Тобто йдеться про спосіб представлення світу
та надання оцінки людській поведінці індивідами, що живуть у
певному суспільстві і організовують ці знання у вигляді доктрин, ідеологій або просто більш чи менш стереотипних поглядів.
Цей феномен руху та поєднання слів, обмін якими відбувається
в громадському або міжособистісному просторі, іноді називають
"інтертекстуальністю" (Женетт)87, іноді "діалогізмом" (Бахтін)88,
іноді "інтердискурсивністю".
– розповідний вимір, в якому реалізовується дискурсивне
оформлення з притаманною йому описовою, наративною, аргументативною, розповідною організацією та супровідним вибором слів з лексики. Проте варто розмежовувати висловлювання
з точки зору мови та з точки зору дискурсу, хоча останні тісно
між собою пов'язані89. З точки зору мови, висловлювання було
досліджено в роботах Еміля Бенвеніста90, що вважаються основоположними і в яких він розглядає наявність суб'єктів Я та Ти
як таких, що визначають акт мовлення, з огляду на те, що говорити завжди означає для мовця Я звертатися до співрозмовника
87
Genette G., Palimpsestes, Le Seuil, coll. "Poétique", 1982.
Bakhtine M., Écrits du cercle de Bakhtine, in Todorov, T.; Mikhaïl
Bakhtine, le principe dialogique, Seuil, Paris, 1981.
89
Див. Dictionnaire d'Analyse du Discours, Seuil, Paris, 2002.
90
Див. Problèmes de linguistique générale, Gallimard, Paris, 1966, (особливо розділ "Людина в мові").
88
371
Ти, який у свою чергу може взяти слово. Між ними встановлюється взаємний несиметричний зв'язок: без Я не існує Ти, без Ти
не існує Я. Виходячи з цього принципу функціонування мовлення, – який визначає присутність "людини в мові", – Бенвеніст
описує те, що він називає формальним апаратом висловлювання91, тобто сукупність форм та лінгвістичних систем, що так чи
інакше виражають різні позиціонування суб'єкту мовлення в
його зв'язку зі співрозмовником та з тим, що він каже: особові
займенники 1-ої та 2-ої особи (позиціонування мовців); часи
дієслів та використання прислівників часу (положення в часі);
дейктичні елементи (положення у просторі); модальні дієслова
та прислівники і непряма мова (позиціонування відносно вислову), та, нарешті, прикметники, що позначають почуття (позиціонування відносно суб'єктивності мовця). З точки зору дискурсу,
висловлювання охоплює весь мовленнєвий акт. Це процес, завдяки якому суб'єкт мовлення оформлює своє висловлення в
залежності від різноманітних параметрів, що дозволяють йому
вибудувати опис, оповідання, аргументацію і т.п. Отже, йдеться
про два визначення висловлювання, які певним чином співвідносяться один з одним: дискурсивна складова визначає оформлення мовленнєвого акту, що, однак, відбувається за допомогою
лінгвістичної складової, яка надає суб'єкту мовлення апарат
лінгвістичних ознак, за допомогою яких він зможе висловитися.
– комунікативний вимір, який змушує враховувати зовнішній
аспект мовленнєвого акту, що розуміє під собою соціальнопсихологічні умови утворення та інтерпретації повідомлення. Не
можна говорити, писати або інтерпретувати без врахування попередніх намірів мовця. Саме тому одне й те саме речення не матиме однакового значення та не спричинить однакового ефекту,
виходячи з того, у якій ситуації воно було сказане: хто до кого
говорить (особистість), з якою метою (мета), яким чином
(жанр). Цей комплекс ситуативних умов утворення/інтерпретації
повідомлення створює контракт комунікації, місце обмежень,
яке надає дискурсивні настанови суб'єкту мовлення, обмежень,
91
Benveniste E., "L'appareil formel de l'énonciation", Revue Langages
n°17, Didier-Larousse, Paris, mars 1970.
372
яких він має дотримуватися, приступаючи до акту висловлювання, та які співбесідник має враховувати під час інтерпретації повідомлення. Таким чином, комунікативна ситуація не прирівнюється до ситуації висловлювання: перша стосується зовнішніх
умов утворення повідомлення (охоплююча), а друга – дискурсивного оформлення (конкретизуюча), в залежності від даних першою ситуацією настанов та використовуючи наданий їй лінгвістичною системою апарат висловлювання.
Значення формулюється через умовивід
Значення утворюється на перетині трьох вищезазначених вимірів. Це означає, що воно походить не із висловлення самого по
собі, а з висловлення, вписаного в сукупність умов, якими супроводжується його продукування. Окрім того, інтенція суб'єкта
мовлення сама по собі не формує усієї повноти значення, адже
завжди є адресат-інтерпретатор, який також бере участь у цьому
процесі. Таким чином, низка можливих значень з'являється саме
за умови зустрічі обох партнерів мовленнєвого обміну в заданій
ситуації. Значення мовленнєвого акту, яким би він не був, є завжди результатом спільної роботи.
Речення типу "Темношкірі відрізняються від білошкірих" саме по собі не є расистським. Проте воно буде таким, якщо ми
знатимемо: хто його сказав (наприклад, політичний діяч радикального правого спрямування, чиї висловлювання є явно расистськими); за яких обставин (наприклад, під час інтерв'ю, передвиборної кампанії); яким саме був виклад думки (нібито очевидна емпірична констатація, що виправдовує соціальну дискримінацію). Однак це саме речення в устах у етнолога, котрий
описує становище індивідів у змішаному суспільстві, не справлятиме враження расистського.
На цьому прикладі видно, що формулювання значення, незалежно від того, чи воно походить від мовця чи від реципієнта, є
наслідком умовивідної діяльності, хід якої не завжди можна передбачити, адже вона базується на різних контекстах. І залежно
від типу контексту, на який ми спиратимемось, ми будемо мати
справу з контекстуальними, ситуативними чи інтердискурсивними умовиводами, як це показано на схемі нижче:
373
Спільні знання
("інтердискурсивний" контекст)
(Семантико-дискурсивні умовиводи)
Комунікативна ситуація
("комунікативний контекст")
(Семантико-ситуативні умовиводи)
Я Æ0
0
0
X
0
0 0 <--ТИ
("Лінгвістичний" контекст)
(Семантико-контекстуальні умовиводи)
Таким чином, дискурсивне значення не зводиться до перенесення значення речення у щось поза нього, як вважалося колись,
оскільки значення речення будується на рівні предикації, а значення дискурсу – на рівні проблематизації. Мовне і дискурсивне значення є результатом різних розумових операцій: перше
отримується шляхом дедуктивного вирахування ймовірності,
друге – через вирахування вірогідного умовиводу відповідно до
трьох типів, описаних вище.
Від мовного значення до дискурсивного значення
через висловлювання
Розмежувавши ці два типи знаків, ці два способи виокремлення
значення, можна задатися питанням, чи не існує все ж таки між
ними зв'язку, оскільки ми також можемо відстоювати думку, згідно якої мовлення є єдиним цілим, яке в своїх різноманітних проявах снує інколи схожу на лабіринт семантичну павутину, кожна
нитка якої у більшій чи меншій мірі пов'язана з іншими. Цей зв'язок, на мою думку, знаходиться у висловлюванні, в процесі оформлення думки у розповідь. Оскільки саме через нього відбувається
змішання мовного та дискурсивного значень. За рахунок змішання
те, що залежить від випадкових контекстів, врешті-решт вписується в мову, а правомірне дискурсивне значення, співвідносне з
якоюсь конкретною ситуацією, індуктивно додається до інших
семантичних ознак знаку, породжуючи при цьому певну прита374
манну йому потенційність значення, що може бути використана
надалі. Саме так розвиваються мови. Якщо "30 років" може означати "молодий" або "старий", якщо "інтелектуал" може мати позитивну та негативну оцінку, це не тому що в цих виразах безпосередньо присутні ці значення (знову ж таки в словнику ми їх не
знайдемо), це тому що в своїй семантиці ці слова мають дещо
(одну чи декілька рис), що – не будучи вираженим – є потенційно
наявним, що надає їм здатність "набувати" непередбачуваних значень, привнесених інтердискурсивним контекстом, про який я
говорив. Крім того, саме ця потенційність дозволяє пояснити розвиток значень слів. Яким чином від грецького "purros", що означало "рудий" та "вогонь", через латинське "burra", що означало "тканина з ворсом", ми прийшли до "robe de bure" (брунатна сукня з
грубої вовни), "bourrelet" (кругла подушка; валик) та "bourreau"
(кат), якщо не за допомогою низки послідовних потенційностей,
які на кожній зі стадій розвитку набули непередбачуваних значень, що виникли в інтердискурсивному контексті?
Тому саме через процес висловлювання встановлюється потенційний зв'язок між мовним та дискурсивним значенням, при
цьому він не обов'язково є безперервним. Дискурсивне значення, що витікає із знань, породжених соціальною практикою,
надалі "прищеплюється" до мовного значення, яке врешті-решт
приймає його, чи то навіть включає його у власну систему та
відносить нове значення до певної категорії.
Повертаючись до сказаного на початку цієї розвідки та спираючись на вищевикладене, можна ствердити, що лінгвістика дискурсу
передбачає існування лінгвістики мови: перша не може існувати
без другої. З іншого боку, варто прийняти думку про те, що лінгвістика мови сама по собі не може передати значення мовленнєвих
актів, породжених під час реальних комунікативних ситуацій: її
необхідно доповнити лінгвістикою дискурсу. В обох випадках
значення потрібно "спіймати". І це ловіння є подвійним – через
вирахування ймовірностей та за допомогою не завжди передбачуваних умовиводів, на одній і тій самій ниві потенційності значень,
у постійному русі між загальним та конкретним.
375
UDC: 81'27:81'373.21
Henri Boyer, professeur, docteur en sciences du langage,
directeur du laboratoire DIPRALANG,
Université Paul-Valéry Montpellier ІІІ (France)
FONCTIONNEMENTS SOCIOLINGUISTIQUES
DE LA DENOMINATION TOPONYMIQUE
Cet article expose le processus de la dénominaton toponymique selon la
distribution fonctionnelle de l'usage de toponymes, à savoir: la nomination de
l'espace; la symbolisation dans/par l'espace, qui se divise en promotion
patrimoniale et affirmation identitaire; l'identification stéréotypique. L'auteur
envisage deux exemples réels de conflit d'ordre toponymique du deuxième type
de dénomination, concernant l'affirmation identitaire: de l'opposition contre le
toponyme Septimanie en Languedoc-Roussillon (en France) et du conflit
toponymique apparu pendant la normalisation du galicien dans la communauté
autonome de Galice, en Espagne.
Mots clés: sociolinguistique, toponyme, dénomination
Un toponyme peut être plus qu'un toponyme
Qu'on l'appelle "dénomination toponymique" ou "dénomination
choronymique" [Cyr et Nagúg Metallic 1999], l'acte par lequel un nom
propre est donné à un lieu – ville, région, pays… – est bien un acte
ethnosocioculturel et même bien souvent un "acte politique" [Gendron
2003, 55]. On a parlé de sociotoponymie à propos de la démarche qui
considère la toponymie "sous un aspect plus synchronique que
diachronique", et surtout qui s'intéresse "moins [aux] préoccupations
étymologiques qu'[à] l'évolution, la transformation ou l'apparition et la
disparition de formes toponymiques" [Guerrin 1999, 210]. C'est cette
démarche ouverte à la transdisciplinarité qui inspire les propos
développés ici. On cherchera donc dans cette contribution à cerner dans
sa dimension sociolinguistique cet acte de dénomination singulier92 et à
en illustrer une des modalités.
On peut proposer la distribution fonctionnelle suivante de l'usage
des toponymes, selon un modèle à trois entrées, avec bivalence au
sein de la deuxième entrée:
92
Il existe d'autres types de dénominations: patronymique, glossonymique,
ethnonymique…
376
La nomination de l'espace
Il ne fait pas de doute que ce fonctionnement socio-pragmatique
du toponyme qui en fait un instrument de localisation est au principe
même de l'acte toponymique, qui vise à s'"approprier [l'espace]", à
"en faire du territoire" [Akin 1999, 9]. Cette localisation concerne
tous les lieux, habités ou non: le tènement, le cours d'eau (on parle
d'"hydronymie"), le relief (on parle d'"horonymie"), le hameau, la
ville et sa voierie (on parle d'"odonymie"), le "(petit) pays", le
département, la région, le Pays [Baylon et Fabre 1982]. Qu'il s'agisse
de l'hydronyme Garonne, de l'odonyme Las Ramblas ou du
toponyme Portugal, il n'est question que de nomination localisante,
d'un "choix dénotatif", même s'il convient de ne pas négliger les cas
où la nomination "laisse passer un peu d'affectivité collective,
lorsque par exemple tel toponyme, échappant aux règles du réseau,
vient ponctuellement exprimer une peur et la manière d'exorciser
cette peur par l'acte même qui la nomme" [Fabre 1997, 18–19]. Et il
faut également prendre en considération un certain nombre de cas
pour lesquels le "dénotatif" s'adjoint du "connotatif": une "plus-value
toponymique" [Guerrin 1999, 225] due à un investissement
représentationnel-ethnosocioculturel [Boyer 2003]. On songe par
exemple au toponyme Marseille et dans un autre registre à Poitiers
ou encore à Oradour… De même, il existe un certain nombre de cas
où le "dénotatif" même fait problème et est l'objet d'une polémique:
il en va ainsi, par exemple, du toponyme Makedonias [Macédoine],
choisi par la jeune République indépendante anciennement membre
de la Yougoslavie, et contesté officiellement par l'état grec pour
cause, selon lui, d'usurpation toponymique, ou pour des raisons autres de
l'odonyme Avenida del Generalísimo Franco à Barcelone, durant le
franquisme (nommé en catalan par les autochtones antifranquistes
Avinguda Diagonal ou, sans parti pris sociolinguistique, la Diagonal),
ou encore du toponyme communautaire Galicia contesté par un certain
nombre de militants de la langue galicienne au profit de Galiza.
En bref, le fonctionnement socio-pragmatique primaire (nomination
localisante) au principe de l'acte de dénomination toponymique n'est
donc pas toujours observable à l'état pur, si l'on peut dire: le
377
toponyme est souvent plus qu'un toponyme93. C'est même ce qui
invite le sociolinguiste à se mêler de toponymie, sans pour autant
prétendre а une compétence d'onomasticien.
La symbolisation dans / par l'espace
Il s'agit de distinguer en nommant. Il y a bien entendu une
importante teneur identitaire dans ce fonctionnement. On doit
distinguer deux sous-types.
La promotion patrimoniale
Il y a alors, comme on l'a dit, superposition de la nomination
localisante et d'une emblématisation ou d'une mythification. Il s'agit
d'une intervention toponymique qui célèbre un personnage (mort ou
vivant), un évènement, un objet, un lieu… notoire et consensuel, du
moins pour une partie non négligeable de la communauté concernée.
Si l'emblématisation s'en tient à ces deux critères et tend à
promouvoir, par exemple, l'image exemplaire d'un artiste populaire
(place Charles Trenet) ou d'un homme politique (avenue Charles de
Gaulle), d'un lieu de mémoire (rue de Verdun)…, la mythification
ajoute à la notoriété et à l'exemplarité la transcendance historique, la
sublimation, l'unanimité [Boyer, 2003; Amossy, 1991]: on ne compte
plus en France les rue Jean Moulin ou les place de la Révolution…
L'affirmation identitaire
Dans ce cas, la fonction identitaire prend ostensiblement le pas
sur la fonction de localisation : au-delа de la nomination, il s'agit d'un
acte de nature nettement politique ou plus spécifiquement
glottopolitique. Il est question de revendiquer l'inscription du
toponyme dans une communauté linguistique et/ou culturelle
(nationale, régionale). On peut observer ce genre d'intervention
(souvent lié à un positionnement régionaliste ou nationaliste) tout
particulièrement dans des périodes de normalisation d'une langue
jusqu'alors minorée parce que dominée, exclue entièrement ou pour
l'essentiel de la communication publique institutionnelle. On songe
par exemple à l'Espagne postfranquiste où les langues autres que le
castillan ont récupéré, après l'adoption de la Constitution
démocratique de 1978 et le vote de statuts d'autonomie par les
93
Voir, а propos de la graphie d'une langue, Patric Sauzet, 1990, "La grafia
es mai que la grafia", Amiras / Repères, n°21, Edisud.
378
communautés territoriales concernées, les usages sociolinguistiques
confisqués par la langue dominante (et la dictature franquiste): ce fut
le cas dans les communautés autonomes de langue catalane
(Catalogne, Communauté valencienne, Baléares), le Pays Basque (et
une partie de la Navarre) et la Galice. Ainsi en Catalogne le Paseo de
Gracia (castillan) de Barcelone est (re)devenu Passeig de Gracia
(catalan) et la ville de Gerona a été renommée Girona,
conformément à la norme toponymique catalane en vigueur dans la
communauté autonome. Ce type de fonctionnement, forcément
ostentatoire, peut prendre parfois l'allure d'une provocation : il en va
ainsi lorsqu'en bordure d'une autoroute catalane, en direction de la
France, un panneau indique les distances de quatre villes françaises,
avec l'emploi de toponymes français pour trois d'entre elles –
Narbonne, Toulouse, Montpellier – et d'un toponyme catalan pour la
quatrième ville mentionnée, Perpinyа [Perpignan], capitale, dans
l'interdiscours catalaniste, de la Catalunya Nord (le Roussillon)…
Quantau Pays basque espagnol, on sait qu'il est redevenu Euskadi.
On peut évoquer également la redénomination des lieux au Maghreb
et particulièrement en Algérie au lendemain de l'indépendance dans le
cadre de la politique d'arabisation générale [Kahlouche 1999, 183], à
propos de la discrimination dont a été victime jusqu'à une date récente
l'identité kabyle: on est même allé jusqu'à attribuer une origine arabe à
des toponymes berbères comme pour "la ville de Maillot, par exemple,
[…] redénommée M'chedallah, sens littéral probable "Qui compte sur
Dieu", au mépris de la dénomination berbère usitée par les natifs de
l'agglomération imechdalen, nom pluriel d'une espèce de fourmi rouge,
singulier amechdal." [Ibid, p. 187] On pourrait encore mentionner la mise
en avant du toponyme Kanaky par le FLNKS en Nouvelle Calédonie,
dans la perspective d'une accession à l'indépendance du territoire [Akin
1999, 48–49; Dalhem 1997]. De fait, les conflits de dénomination liés à
des antagonismes identitaires sont loin d'être exceptionnels.
L'identification stéréotypique
Il s'agit, d'une certaine façon, d'un cas d'emblématisation, le plus
souvent (mais pas toujours) péjorante, éventuellement stigmatisante.
C'est le processus d'antonomase qui prévaut ici (processus valable
également pour la mythification, dont il a été question), processus
par lequel un toponyme notoire (notoriété souvent due aujourd'hui à
379
une surexposition médiatique) est instrumentalisé pour nommer un
autre lieu qu'on vise à catégoriser (à étiqueter) par un stéréotype : on
peut évoquer les cas de toponymes désignant quelques cités
"à risques", diabolisées au cours des années quatre-vingts et quatrevingt-dix (Les Minguettes par exemple) [Boyer et Lochard 1998a].
C'est un phénomène qui ne touche pas que des toponymes ayant
émergé au fil de l'actualité des dernières années. On songe а des cas
anciens et toujours disponibles comme Chicago, Waterloo… ou
(à l'opposé, si l'on peut dire) Le Pérou, Venise.
Je voudrais dans ce qui suit illustrer, à travers deux cas de conflit
d'ordre toponymique, le deuxième type de dénomination dont il vient
d'être question et plus particulièrement l'affirmation identitaire. Le
premier de ces deux cas concerne l'aventure politico-médiatique du
toponyme Septimanie que Georges Frêche, nouveau président du
conseil régional a tenté d'imposer en 2005 à l'opinion publique régionale
comme substitut du toponyme en vigueur depuis 1960 (LanguedocRoussillon), et de l'opposition manifestée, via la presse locale, contre ce
qui est apparu comme un coup de force par une bonne partie de cette
opinion publique. On observera un deuxième cas de conflit à propos
d'une communauté autonome de l'état espagnol, en phase de reconquête
sociolinguistique (et donc toponymique): la Galice.
"Vie et mort de la Septimanie"94
A la suite du changement de majorité à la tête de la région
Languedoc-Roussillon en 2004 et de l'élection du maire de
Montpellier, Georges Frêche, à la présidence de cette même région,
s'est ouverte une période de dénonciation de la présidence précédente,
somme toute assez banale. Plus surprenante fut la mise en cause de la
dénomination de la région en question, compromis toponymique
(consensuel) pour un territoire qui comprend essentiellement le BasLanguedoc et la Catalogne française, au motif avancé par le nouveau
président de région que "le nom de Languedoc-Roussillon [serait]
totalement erroné sur le plan historique".
Une campagne publicitaire, jugée dispendieuse par ses détracteurs,
a visé, durant l'été 2005, à diffuser massivement le toponyme
94
Titre en page Eurorégion du quotidien L’Indépendant du 1er janvier 2006.
380
présidentiel Septimanie. Cette volonté de redénomination95 et la
campagne publicitaire autour de produits régionaux visant à imposer
le label septimanien ont suscité de nombreuses réactions, pour la
plupart d'opposition. Le quotidien régional Midi Libre (qui occupe
sur le territoire languedocien concerné une position de quasi
monopole), en septembre 2005, s'est saisi de la polémique, au travers
d'une enquête et d'un appel à témoignages auprès de ses lecteurs
(témoignages dont certains ont été publiés durant une semaine sur
une page spécifique du journal). Il en est allé de même, avec semblet-il encore plus d'acuité, pour le quotidien de Perpignan et du
Roussillon L'Indépendant (appartenant au même groupe de presse).
Ces initiatives, qui ont représenté incontestablement un succès
médiatique et au total un gain de légitimation facilement acquis pour
les deux organes de presse impliqués, ont mis en évidence un rejet
très largement majoritaire de la redénomination toponymique.
Georges Frêche s'est finalement incliné.
Bien que le toponyme Septimanie ait été avancé par le nouveau
président du conseil régional tout de suite après son élection, c'est au
printemps 2005 qu'est lancée publiquement par Georges Frêche la
campagne visant à diffuser une nouvelle labellisation: Septimanie,
destinée à promouvoir les produits de la région (fruits et légumes,
coquillages, fromages…). Certains observateurs ont considéré qu'il
ne s'agissait lа que d'une nouvelle "griffe", sans plus. Mais bien vite
les intentions réelles du président se sont manifestées plus clairement
et d'aucuns se sont inquiétés de la marginalisation, dans la nouvelle
communication de la région, du toponyme officiel LanguedocRoussillon, maintenu cependant puisque étant le seul légal. Du reste,
la livraison de mai 2005 (n° 8) du nouveau mensuel du conseil
régional, ayant précisément pour titre Septimanie, annonce en
couverture un dossier consacré à la "Naissance d'une marque" –
"Septimanie. La griffe du soleil" –, dossier développé en pages
intérieures (p. 6–8), qui présente le toponyme en question comme
une "marque ombrelle" (associée au nouveau logotype de la région,
où ne figurent désormais ni la croix occitane ni les couleurs du
drapeau catalan, mais un assemblage stylisé de sept soleils). Le
95
Assez curieuse, car le choix du toponyme officiel des collectivités régionales
est légalement du ressort du pouvoir central et non du pouvoir régional.
381
dossier célèbre le "volontarisme […] de la région" et annonce une
campagne de communication estivale pour "la promotion des filières
engagées par les conventions de partenariat signées avec la région
[…], fédérant des familles de produits sous la marque collective
Septimanie. Ce sera le cas avec les jardins de Septimanie, les vergers
de Septimanie, les ruchers de Septimanie…" (Septimanie n° 8, p. 7).
La campagne de promotion annoncée aura bien lieu durant l'été 2005
et son coût très élevé ne sera pas un argument négligeable dans les
réactions hostiles aux visées de Georges Frêche. Car commencent à
s'élever, en particulier du côté de Perpignan et du Roussillon (la
composante catalane de la région), de nombreuses voix dénonçant
comme un coup de force (d'aucuns n'hésiteront pas à qualifier
Georges Frêche de "dictateur") la volonté de redénomination de la
collectivité territoriale. L'Indépendant, qui relaie cette contestation,
reçoit un abondant courrier. Plusieurs pages intitulées "Septimanie:
des réactions en cascade" y sont consacrées96.
Compte tenu de la nature bi-identitaire de la région (quatre
départements appartiennent à l'espace culturel occitan: l'Aude, le
Gard, L'Hérault et la Lozère; un cinquième, les Pyrénées-Orientales,
est constitué pour l'essentiel de la Catalogne française, revendiquée
par les nationalistes catalans des deux côtés des Pyrénées comme
composante а part entière des " Paїsos Catalans"), il est évident que
"le nom "Languedoc-Roussillon" est le fruit d'un compromis"
(Bernard Rieu, L'Indépendant, 27 juillet 2005, p. 20), acquis
officiellement en juin 1960. Comme le rappelle Rieu, "la spécificité
des Pyrénées-Orientales a [été] reconnue afin de rallier les Catalans,
dont beaucoup étaient réticents. "Roussillon" a été accolé à
"Languedoc" pour désigner la nouvelle région" (ibid). Il est donc
indéniable que la mobilisation contre le toponyme Septimanie a été
particulièrement importante en Roussillon97. Comme le résume le
journaliste de L'Indépendant qui a suivi au sein de la rédaction cette
polémique publique, "depuis que le mot "Septimanie" s'insinue
doucement mais sûrement dans les brochures régionales ou dans les
96
Je remercie Christian Di Scipio, journaliste а L'Indépendant, pour les
informations qu’il m’a communiquées.
97
D’aucuns ont observé le silence, jugé suspect, du mouvement occitan
durant la polémique.
382
publicités émanant de la région, ce ne sont que protestations
véhémentes. Il suffit de consulter les centaines de lettres qui alimentent
depuis des mois le courrier des lecteurs de L'Indépendant pour mesurer
à quel point ce glissement sémantique est rejeté par les populations du
département des Pyrénées-Orientales" (L'Indépendant, 7 août 2005). Un
maire du département, Christian Blanc, a été à la pointe de la
contestation anti-Septimanie avec une affiche publicitaire humoristique
prônant la vaccination contre la "septimaniole", cause de coliques… De
même, les autonomistes du parti "Bloc Catalа" ont utilisé, sur un mode
tout aussi humoristique, l'animal emblématique des Catalans, l'âne, sous
la figure vengeresse du "burro masqué" (l'âne masqué).
Une manifestation importante (plusieurs milliers de personnes) à
Perpignan le 8 octobre 2005 a été le point d'orgue de cette fronde
catalane, manifestation dans laquelle se sont certes investis les
opposants politiques à Georges Frêche et à la majorité de gauche du
conseil régional, mais qui a rassemblé également une foule d'opposants
"identitaires" à la redénomination. Cette manifestation a pourtant eu lieu
alors qu'elle pouvait paraître sans objet, le président de la région ayant
déclaré plusieurs jours auparavant au quotidien Midi Libre (du 21
septembre 2005) qu'il renonçait à changer le nom de la région.
Cette volonté de Georges Frêche de renommer la région (que
nombre de ses détracteurs n'hésitèrent pas à mettre sur le compte
d'une mégalomanie notoire) n'avait pas manqué de s'appuyer sur un
argumentaire en bonne et due forme, à teneur à la fois historienne et
économique, basé sur un savoir-faire communicatif éprouvé. Dans
l'une des interventions scripturales qui font partie de la campagne de
légitimation du nouveau toponyme, un dépliant de quatorze pages
intitulé "La Septimanie. Un nom, une histoire, un projet"98, dans
lequel il est bien évidemment fait référence à l'histoire ("Septimanie:
d'où vient ce nom?"), on apprend que l'appellation promue
remonte… au 5e siècle et que l'objectif est de "Renouer avec notre
histoire". Le texte qui coiffe l'ensemble du discours tenu dans ce
dépliant, signé par le "président de la région LanguedocRoussillon/Septimanie" (titre: "Septimanie: une identité pour
réussir"), fortement dialogique et polémique, condamne sans appel le
98
Voir en annexe un extrait de ce document: l'intervention signée de
Georges Frêche.
383
toponyme en usage: "Le nom de Languedoc-Roussillon est
totalement erroné sur le plan historique. Le Languedoc, c'est
essentiellement la région toulousaine dont la capitale historique est
Toulouse. Quant au Roussillon, les Catalans utilisent peu ce nom car
il ne concerne que la plaine." En sus du critère de légitimation
géohistorique – discutable: le "Bas-Languedoc" est bien le
"Languedoc" et le "Roussillon" est bien la traduction française d'un
toponyme tout ce qu'il y a de plus catalan – est avancé un critère de
notoriété non moins discutable: "Le Languedoc-Roussillon est une
dénomination inexacte et très peu connue tant au plan national
qu'international." L'argument est en effet sans pertinence s'agissant
du plan international, car ce qui vaut pour Languedoc-Roussillon
vaut sans aucun doute pour Septimanie. Et sur le plan hexagonal, le
toponyme Languedoc-Roussillon est tout autant connu que bien d'autres
toponymes de collectivités régionales. Quant а l'argument historicoidentitaire, il n'est guère plus convaincant: "Pour parler ensemble sur un
même ton, il importait de revenir avant la division entre Occitans et
Catalans qui s'est faite aux IXe et Xe siècles, lors de la dislocation de
l'empire carolingien. Le nom de Septimanie, cité pour la première fois
au Ve siècle, s'est imposé par notre histoire.". Une conclusion sans
surprise est ainsi posée: "а travers ce nom ["Septimanie"], toute la
région et ses habitants, les Septimaniens et Septimaniennes, sont ainsi
représentés dans leur identité et leur diversité."
Manifestement, les efforts de communication et d'argumentation
n'ont pas été couronnés de succès, mais ils ont produit un abondant
interdiscours auquel ne s'attendait sûrement pas Georges Frêche. Même
si le président sortait affaibli d'une longue convalescence, il a mis au
service de cette entreprise de contre-dénomination sa légendaire
faconde. Il n'est pas douteux qu'il a sous-estimé la prégnance identitaire
et le pouvoir de mobilisation d'une dénomination toponymique (surtout
du côté catalan de la région) pourtant composite, mais désormais bien
établie après plus de quatre décennies d'existence.
Le quotidien Midi Libre, dans des conditions de moindre
opposition (la fibre identitaire étant en Languedoc sûrement moins
sensible qu'en Catalogne), a rendu compte des réactions hostiles de
l'opinion publique languedocienne à l'entreprise de redénomination,
en sollicitant ses lecteurs et en lançant, sur un forum ouvert à cet
384
effet, une enquête: "Septimanie ou Languedoc-Roussillon?"99. Dans
une chronique intitulée "Vos voix au chapitre", en date du 24 septembre
2005 (c'est-а-dire après que le président du conseil régional eut
annoncé qu'il ne débaptiserait pas la région), le médiateur du journal,
Olivier Clerc, dressait le bilan et tirait les enseignements du "dossier
Septimanie". En invoquant l'abondant échange entre les lecteurs et
leur journal qu'avaient suscité "les velléités d'impérialisme
toponymique du président du conseil régional" ("une levée de
boucliers"), il mettait en avant "une opinion presque unanime,
souvent abrupte: non à l'abandon de l'appellation "LanguedocRoussillon" pour une improbable "Septimanie"". Pour le rédacteur en
chef, cité par le médiateur (qui fait état de diverses évaluations au
sein de la rédaction), "le projet de Georges Frêche a visiblement été
ressenti comme une privation d'identité, une négation de la "langue
d'oc"" [c'est moi qui souligne]. Et d'avouer: "On ne pensait pas qu'il
existait une telle identité languedocienne." Finalement, et "au-delа du
recul du président du conseil régional", l'opération est tout bénéfice
pour le quotidien: démonstration d'empathie et donc, gain de
légitimation médiatique [Lochard et Boyer, 1998b]. Ainsi, même s'"il
y a le sentiment que notre dossier à épisodes a pu aider l'exécutif
régional à "botter en touche" dans une affaire bien mal engagée, il y
a surtout la conviction d'un resserrement du lien avec nos lecteurs"
(Midi Libre, 24 septembre 2005, p. 12). Dans la conférence de presse
qu'il avait tenue le 23 septembre, consacrée certes à un autre sujet,
mais aussi à sa "reculade" dans l'affaire "Septimanie", Georges
Frêche avait déclaré, en commentant "l'enquête "honnête" de Midi
Libre qui l'[avait] vivement intéressé": "La démonstration est faite
99
Site http : //www.midilibre.com. Le texte invitant à participer à l'enquête
était ainsi rédigé: "Depuis que Georges Frêche a sorti de son chapeau
l'appellation Septimanie, avec l'idée de rebaptiser peut-être un jour le
Languedoc-Roussillon, une véritable vague de protestation a déferlé sur la
région. Midi Libre, qui a souvent abordé cette polémique, a voulu faire le
tour de la question en publiant une enquête. Tous les aspects seront abordés:
l'angle historique, le volet financier, la Catalogne fer de lance de la
contestation et enfin les explications de Georges Frêche. Que pensez-vous
de Septimanie ? Exprimez-vous sur notre forum spécial!"
385
que les gens ne veulent pas que leur région change de nom.
J'abandonne de manière définitive."100
Le président de la région Languedoc-Roussillon a depuis jeté son
dévolu sur le toponyme Sud pour la promotion des productions agroalimentaires de la région ("Sud de/South of France" et "Sud et
Saveurs de France"). Séduisant même nombre de militants étonnés
par un discours ostensiblement occitaniste, il s'est fait par ailleurs le
chantre inspiré de la langue et de la culture occitanes lors d'une
grande manifestation festive au coeur de Montpellier ("Total
Festum", le 21 octobre 2006) avec pour slogan "Le jour de l'OC est
arrivé". Cette stratégie communicative bivalente consiste ainsi à
dissocier une identification géo-économique (avec Sud) et une
identication culturelle et linguistique (avec Oc)101.
Le front toponymique d'une "bataille de la langue
En situation de domination d'une communauté sur une autre, ou
d'un état sur l'une de ses composantes territoriales (ethnique,
régionale ou nationale), on observe que la résistance et bien
évidemment la reconquête identitaires se focalisent volontiers sur la
dénomination toponymique: les noms de lieux sont alors investis
d'une importante dimension symbolique. Ainsi la lutte pour le
toponyme légitime est un chapitre proprement spectaculaire des
résistances et reconquêtes communautaires: installer le toponyme
conforme à la langue-culture jusque lа minorée devient un enjeu
politique de premier ordre, susceptible de mobiliser de nombreux
acteurs. Il sera question dans cette dernière partie d'un épisode récent
de ce front toponymique de la bataille de la langue102, épisode
concernant une communauté autonome d'Espagne, la Galice, où est
mise en oeuvre la normalisation du galicien ("langue propre", coofficielle dans la communauté avec le castillan, langue de l'État).
Le cas de la Galice est particulièrement intéressant parce que
l'imaginaire communautaire des deux langues en contact y est
100
Compte rendu de Midi Libre du 24 septembre 2005, p. 23 ; c'est moi qui
souligne.
101
Par ailleurs, le mensuel de la région a depuis pris le titre de Vivre en
Languedoc-Roussillon…
102
Titre de l’ouvrage d’un militant catalaniste: Pius Pujades, 1988, La batalla de la
llengua. Converses amb Francesc Ferrer i Gironés, Barcelona, Xarxa Cultural.
386
complexe et pour l'essentiel, clivé. Si une minorité de Galiciens
considèrent que leur communauté est une nation, et qu'elle doit en
avoir les prérogatives intégrales, en particulier en matière de langue et
de culture, une majorité n'adhère pas à cette vision des choses, même
si un sentiment identitaire la conduit à se percevoir comme différente
de l'ensemble espagnol. Ce clivage en recoupe un autre, qui concerne
la langue galicienne: celle-ci est largement victime d'un stéréotypage
négatif qui tend à en faire une langue de la ruralité, de la rusticité, du
passé et de l'inculture, en même temps qu'un autre stéréotypage tend à
en faire une langue patrimoniale dont le passé mérite d'être célébré, et
une caractéristique identitaire importante. Ce stéréotypage ambivalent
est la manifestation la plus flagrante de l'existence d'un conflit
diglossique conforté par une prégnante idéologie diglossique [Boyer,
2005 et 2007]. Il engendre dans à peu près toutes les strates sociales de
la communauté des attitudes bien identifiées dans une telle
configuration sociolinguistique comme la stigmatisation de la langue
dominée, ici le galicien, et l'autodénigrement de la part de ses usagers.
Le castillan, langue de la ville, de la distinction sociale, bien que
n'ayant pas une position hégémonique du point de vue
démolinguistique [Siguan, 1994 et 1999], est la langue dominante de
la communauté. Sa représentation valorisante entrave la promotion du
galicien, pourtant inscrite dans les perspectives officielles du statut
d'autonomie de la Galice (adopté en 1981) et de la loi de normalisation
linguistique votée par le Parlement galicien en 1983 [Alén Garabato et
Boyer 1997]. La politique linguistique institutionnelle, précisément à
cause d'un volontarisme très modéré de la part du parti espagnol de
droite qui a gouverné la Galice durant plus d'une décennie (et bien que
le président du gouvernement autonome, M. Fraga, ait su tirer parti
d'une pratique personnelle courante de la "langue propre"),
évidemment sensible à l'état de l'imaginaire collectif des langues dont
il vient d'être question, n'a pas été à la hauteur des attentes des
militants de la langue galicienne. Ces derniers ont donc dû s'organiser,
depuis la société civile, en contre-pouvoir glottopolitique. C'est ainsi
que s'est constitué le fer de lance associatif de la normalisation
linguistique en Galice: A Mesa pola normalización lingüística (le
Collectif pour la normalisation linguistique) dont l'engagement
efficace n'a pas peu contribué à quelques avancées indéniables pour la
387
défense et la promotion de la "langue propre" de la communauté103. Un
épisode exemplaire de cette action revendicative de A Mesa pola
normalización mérite d'être présenté. Il convient de préciser
auparavant la règle concernant la toponymie galicienne prévue par la
Loi de normalisation linguistique de 1983. L'article 10 de cette loi
indique en effet que:
1. Les toponymes de Galice auront comme unique forme
officielle la forme galicienne.
2. Il revient à la Xunta104 de Galice de déterminer les noms officiels
des municipalités, des territoires, des centres de population, des voies
de communication interurbaines et des toponymes de Galice.
3. Ces dénominations sont les seules légales à tous effets et la
signalisation devra les respecter. La Xunta de Galice règlera la
normalisation de la signalisation publique en respectant dans tous les
cas les normes internationales adoptées par l'État105.
L'épisode en question concerne le toponyme Arousa, dont
l'orthographe (castillanisée) a été jusqu'à sa normalisation: Arosa.
Mais, au moins jusqu'en novembre 1996, il faut croire que le nouveau
toponyme ne s'était pas imposé comme le seul légitime puisque la
firme automobile SEAT, désirant baptiser l'un de ses nouveaux
modèles (à l'instar des précédents: Toledo, Ibiza…) avec un toponyme
d'Espagne avait choisi Arosa, du nom d'une Ría touristique de Galice.
Devant la polémique déclenchée par A Mesa pola normalización, la
direction de SEAT avait annulé la présentation de ce nouveau modèle
103
La situation se complique du fait d’un conflit normatif concernant cette même
"langue propre" qui sévit depuis l'adoption officielle de normes orthographiques,
normes issues de la tendance "différentialiste" des militants de la langue et jugées
trop suivistes à l'égard du castillan par les militants de l'autre tendance galéguiste,
tenants d'une norme "réintégrationniste", basée sur le retour du galicien dans le
giron lusophone. Ces deux grandes tendances, dont la deuxième présente une
option radicale et une autre modérée [Alén Garabato 2000], se livrent un combat
désolant au regard du vrai enjeu sociolinguistique: la conquête de la légitimité
sociale du galicien dans de vastes secteurs de la communication sociale comme
l’entreprise, le commerce, la justice…
104
Le gouvernement autonome.
105
Lei 31 / 1983, do 15 de xuсo, de normalizaciуn lingьнstica, Parlamento
de Galicia (je traduis).
388
sur le site choisi. Ce qui a engendré une autre polémique opposant les
autorités locales, les hôteliers et restaurateurs (qui se sentaient lésés du
point de vue des gains escomptés) aux fermes défenseurs du toponyme
normalisé. L'argument de SEAT, selon lequel "Arosa sonne mieux
dans les autres langues", n'a pas convaincu les opposants, pas plus que
le fait qu'un nom donné à un précédent modèle de voiture de la firme
(Ibiza: Esvissa en catalan) n'ait pas posé de problème. La polémique
s'est prolongée durant l'année 1997. Les doléances réitérées de A Mesa
pola normalización n'ont pas ébranlé outre mesure la position de
SEAT, considérée par certains commentateurs comme une "erreur
commerciale"106.
Contrairement au Movimento Defesa da Lingua (Mouvement
Défense de la langue), la Mesa pola normalización n'a pas appelé au
boycott de SEAT mais a sollicité la pression des citoyens de Galice
face à ce qu'elle a dénoncé comme un "attentat contre notre
identité"107. Trois mille affiches et quarante mille cartes postales
ainsi que des annonces dans la presse ont été utilisées comme
vecteurs de la protestation, et il était demandé d'appeler la firme
automobile par téléphone pour exiger le changement de nom (voir en
annexe la reproduction de l'affiche).
Piètre concession: la firme d'origine espagnole décide de
permettre aux acheteurs galiciens de choisir entre les deux
orthographes du toponyme; tous les concessionnaires de Galice ont
eu à cet effet à leur disposition un stock de plaques portant le nom de
Arousa. On peut certes considérer qu'il s'agit lа d'un demi-succès
pour la Mesa pola normalización, qui s'est permis par ailleurs de
fustiger l'équipe de communication de SEAT, qualifiée de "médiocre
et peu cohérente". On peut aussi considérer que la polémique a pu
servir d'avertissement en direction d'autres entreprises, étrangères
comme locales: un secteur considéré comme peu favorable à la
normalisation linguistique [Formoso, 2004]. Car l'enjeu de l'action de
la Mesa pola normalización dépasse bien sûr le cadre des luttes
circonscrites à telle ou telle revendication toponymique et s'inscrit
106
El Mundo du 18 décembre 1996. Les campagnes de la Mesa pola
normalización ont trouvé un écho régulier dans la presse régionale (La Voz de
Galicia, Le Correo Gallego), que j'ai consultée pour la période concernée.
107
Atentado contra a nosa identidade.
389
dans une visée macrosociolinguistique de normalisation globale de la
société galicienne, qui est loin d'être acquise.
Les conflits de dénomination toponymique tels que ceux qui
viennent d'être observés, qu'ils soient de nature politique et
ethnoculturelle comme celui qui a opposé Georges Frêche à l'opinion
publique régionale du Languedoc-Roussillon (surtout celle du
Roussillon), ou plus spécifiquement de nature glottopolitique comme
ceux concernant la normalisation du galicien, sont en définitive des
conflits de légitimité qui révèlent les ressorts identitaires d'une
communauté donnée. Dans les cas évoqués, le toponyme est bien un
enjeu. Un enjeu pour une micro-région revendiquant une personnalité
propre (la Catalogne française), sa latitude à afficher sa différence en
refusant une dénomination exogène autoritaire. Un enjeu pour les
militants d'une langue minoritaire au niveau de l'état (le galicien),
jusqu'alors maltraitée par ce même état: ils témoignent de leur capacité
à s'opposer aux actes (parfois illégaux) hostiles à la normalisation
institutionnelle par une vigilance et une détermination sans faille.
LITTÉRATURE
1. Akin Salih. Pour une typologie des processus redénominatifs. S. Akin éd.,
Noms et re-noms. La dénomination des personnes, des populations, des langues et
des territoires. / Salih Akin. – Rouen, Publications de l'Université de Rouen, 1999.
2. Alen Garabato Carmen. Le galicien piégé par l'Histoire? La question de la
norme. / Carmen Garabato Alen. – Lengas, n° 47, 2000.
3. Alen Garabato Carmen Les politiques linguistiques de deux communautés
"historiques" d'Espagne: la Catalogne et la Galice. Mots. Leslangages du politique. /
Carmen Garabato Alen, Henri Boyer. – n° 52, 1997.
4. Baylon Chistian. Les noms de lieux et de personnes. / Chistian Baylon, Paul
Fabre. – Paris, Nathan, 1982.
5. Bouvier Jean-Claude. La toponymie urbaine. Significations et enjeux. / JeanClaude Bouvier, Jean-Marie. Guillon. – Paris, L'Harmattan, 2001.
6. Boyer Henri. De l'autre côté du discours. Recherches sur le fonctionnement
des représentations communautaires. / Henri Boyer. – Paris, L'Harmattan, 2003.
7. Boyer Henri. Représentations linguistiques et idéologisation des conflits
diglossiques. L. Jagueneau éd., Images et dynamique de la langue. / Henri Boyer.
– Paris, L'Harmattan, 2005.
8. Boyer Henri. Le stéréotypage ambivalent comme indicateur de conflit
diglossique. H. Boyer éd., Stéréotypage, stéréotypes. Fonctionnements ordinaires et
mises en scène. / Henri Boyer. – Paris, L'Harmattan, 2007.
9. Boyer Henri, Lagarde Christian. L'Espagne et ses langues. / Henri Boyer,
Christian Lagarde. – Paris, L'Harmattan, 2002.
390
10. Boyer Henri Scènes de télévision en banlieues (1950–1994). / Henri Boyer,
Guy Lochard. – Paris, INA-L'Harmattan, 1998.
11. Boyer Henri, Lochard Guy. La communication médiatique. / Henri Boyer,
Guy Lochard. – Paris, Le Seuil, 1998.
12. Cyr Danielle E., Nagugwes Metallic Emmanuel. Fantômes choronymiques de
la dépossession. S. Akin éd., Noms et re-noms..., op. сit, / Danielle E. Cyr,
Emmanuel Metallic Nagugwes. – 1999.
13. Dahlem Jacqueline. Des historiens а la recherche d'un consensus. Mots. Les
langages du politique, n° 53б. / Jacqueline Dahlem. – 1997.
14. Darot Mireille. Calédonie, Kanaky ou Caillou? Implicites identitaires dans la
désignation de la Nouvelle-Calédonie. Mots. Les langages du politique, n° 53.
/ Mireille Darot. – 1997.
15. Fabre Paul. Ce que la toponymie peut apporter а la… toponymie. / Paul
Fabre. – Le Monde alpin et rhodanien, 2e-4e trimestres, 1997.
16. Formoso Gosende Valentina. A lingua galega no ámbito empresarial. Usos et
representacións sociolingüísticas, Tese de doutoramento. / Valentina Gosende Formoso.
– Universidade de Santiago de Compostela, Departamento de Filoloxia galega, 2005.
17. Gendron Stéphane. L'origine des noms de lieux en France. / Stéphane Gendron.
– Paris, Errance, 2003.
18. Guerrin Christian. Les processus redénominatifs dans les noms de communes
françaises depuis 1943. Étude socio-toponymique de la variation dans la
nomenclature administrative. S. Akin éd., Noms et re-noms…, op. cit., / Christian
Guerrin. – 1999.
19. Kahlouche Rabah. La dénomination / redénomination. Un lieu de conflit
identitaire. S. Akin éd., Noms et re-noms…, op. cit. / Rabah Kahlouche. – 1999.
20. Siguan Miquel. Opiniones y actitudes. Conocimiento y uso de las lenguas en
España, Madrid, Centro de investigaciones sociológicas / Miquel Siguan. – 1994.
21. Siguan Miquel. Opiniones y actitudes. Conocimiento y uso de las lenguas.
/ Miquel Siguan. – Madrid, Centro de investigaciones sociológicas, 1999.
Henri Boyer, professor, PhD in linguistics,
director of laboratory DIPRALANG,
Paul Valéry University (Montpellier III) (France)
Sociolinguistic functions of toponymic denomination
This article considers the process of toponymic denomination according to functional
subdivision of toponyms' use: nomination of space; symbolization in/with space, that is
subdivided into promotion of heritage and consolidation of identity. The author examines
two real examples of the identity consolidation toponymic denomination conflict: a
confrontation against the toponym Septimanie in a French region of LanguedocRoussillon and the toponymic conflict, which appeared during the standardization of
Galician language in a Spanish autonomous community Galicia.
Key words: sociolinguistics, placename, nomination.
391
Анри Буайе, д-р лингв. наук проф.,
руководитель лаборатории DIPRALANG,
Университет им. Поля Валери (Монпелье III) (Франция)
Функции топонимической деноминации в социолингвистике
В данной статье рассматривается процесс топонимической деноминации,
согласно функциональному разделению употребления топонимов на такие типы: номинация части пространства; символизация пространсва/ом, которая
подразделяется на продвижение наследия и утверждение самобыстности;
стереотипная идентификация. Автор представляет два реальных примера
топонимического конфликта, связанного со вторым типом деноминации, а
именно утверждением самобытности: протест против топонима Септимания во французском регионе Лангедок-Руссильон и топонимический конфликт,
разгоревшийся в процессе стандартизации галисийского языка в испанской
автономной общине Галисия.
Ключевые слова: социолингвистика, топоним, номинация
Анрі Буайє, д-р лінгв. наук, проф.,
керівник Лабораторії DIPRALANG,
Університет ім. Поля Валері (Монпельє ІІІ) (Франція)
Функціонування топонімічної деномінації у соціолінгвістиці
Ця стаття розглядає процес топонімічної деномінації відповідно до функціонального поділу вжитку топонімів на такі типи: номінація частини простору;
символізація простору/ом, яка ділиться на просування спадщини та ствердження
самобутності; стереотипна ідентифікація. Автор розглядає два реальних приклади топонімічного конфлікту, пов'язаного з другим типом деномінації, а саме зі
ствердженням самобутності: протест проти топоніма Септиманія у регіоні
Франції Лангедок-Руссільйон і топонімічний конфлікт, який виник у процесі стандартизації галісійської мови в іспанській автономній спільноті Галісія.
Ключові слова: соціолінгвістика, топонім, номінація.
Анрі Буайє, д-р лінгв. наук, проф.,
керівник Лабораторії DIPRALANG
Університет ім. Поля Валері (Монпельє ІІІ), (Франція)
Переклад виконала К. Хайсарова, студ.
ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОПОНІМІЧНОЇ ДЕНОМІНАЦІЇ
У СОЦІОЛІНГВІСТИЦІ
Ця стаття розглядає процес топонімічної деномінації відповідно
до функціонального поділу вжитку топонімів на такі типи: номінація частини простору; символізація простору/ом, яка ділиться на
392
просування спадщини та ствердження самобутності; стереотипна
ідентифікація. Автор розглядає два реальних приклади топонімічного конфлікту, пов'язаного з другим типом деномінації, а саме зі
ствердженням самобутності: протест проти топоніма Септиманія у
регіоні Франції Лангедок-Руссільйон і топонімічний конфлікт, який
виник у процесі стандартизації галісійської мови в іспанській автономній спільноті Галісія.
Топонім може бути чимось більшим, аніж просто географічною назвою
Те, що ми називаємо "топонімічною деномінацією" або "хоронімічною деномінацією" [Cyr et Nagúg Metallic 1999], а саме
процес надання певній місцевості (місту, регіону, країні тощо)
власної назви, є не тільки етносоціокультурним, але часто й
"політичним актом" [Gendron 2003, 55]. Раніше вже йшлося про
поняття соціальної топоніміки у зв'язку з розповсюдженням
ідей, згідно з якими топонімія розглядається "більше з точки
зору синхронії, аніж діахронії". Це спонукає також до "розгляду
не стільки етимології назв, скільки розвитку, перетворень або
появи і зникнення топонімічних форм" [Guerrin 1999, 210]. Саме
такий міждисциплінарний підхід ліг в основу цієї статті. У даній
розвідці ми намагатимемося висвітлити соціолінгвістичний вимір акту деномінації108 та проілюструвати одну з його якостей.
Відповідно до їхнього використання, топоніми можна поділити на 3 категорії, друга з яких позначена певною двозначністю.
Номінація частини простору
Немає ніяких сумнівів у тому, що соціопрагматична функція топонімів, яка робить їх інструментом локалізації, слугує
для "присвоєння назви [частині простору]", "надання їй статусу певної території" в ході топонімічного акту [Akin 1999,
9]. Процес локалізації стосується будь-якої місцевості, як
заселеної, так і незаселеної: спільний наділ; річка (йдеться
про гідроніми); рельєф (ороніми); селище, місто та шляхи
сполучення (одоніми); історична земля, департамент, регіон,
держава [Baylon et Fabre 1982]. Якщо мова йде про гідронім
108
Існують інші типи деномінацій: патронімічна, глосонімічна, етнонімічна тощо.
393
Гаронна, одонім Лас Рамблас або про топонім Португалія, –
це стосується лише локалізуючої номінації, так званого "денотативного вибору", навіть якщо існують випадки, коли
"номінація є дещо експресивно забавленою, коли, наприклад,
топонім, що не піддається загальним правилам, точно зображає і одночасно виганяє страх, шляхом надання йому імені"
[Fabre 1997, 18–19]. Слід також враховувати випадки, коли
"денотатив" поєднується з "конотативом" для утворення "додаткових топонімічних значень" [Guerrin 1999, 225] за рахунок реперзентативного етносоціокультурного внеску [Boyer
2003]. Згадаймо лише про топоніми Марсель, Пуатьє або
Орадур… Зустрічається також невелика кількість випадків,
коли "денотатив" викликає певні складнощі та стає об'єктом
полеміки, як, наприклад, сталося із назвою Makedonias (Македонія), яке обрала собі молода незалежна Республіка, колишня частина Югославії, і проти якої офіційно виступила
Греція, посилаючись на топонімічну узурпацію, або з одонімом Avenida del Generalísimo Franco (Проспект генералісимуса Франциско Франко) у Барселоні, в часи франкізму (корінні
жителі Каталонії, антифранкісти, називали вулицю Avinguda
Diagonal (Проспект Діагональ) або, без соціолінгвістичних
упереджень, la Diagonal (Діагональ)), так само деякі поборники галісійської мови в автономній громаді Galicia (Галісія)
виступали проти цієї назви, на користь Galiza (Галіца).
Загалом первинну соціопрагматичну функцію (номінація частини простору), засновану на принципі топонімічної деномінації,
складно знайти в, так би мовити, необробленому вигляді. Топонім,
часто виявляється чимось більшим, аніж просто географічною
назвою109. Саме це спонукає соціолінгвістів братися за вивчення
топонімів, навіть, якщо вони не дуже розбираються в ономастиці.
Символізація простору/ом
Йдеться про вирізнення в процесі присвоєння назви. Особливістю цієї функції є передача важливого ідентифікуючого змісту.
Слід розрізняти два підтипи символізації.
109
Див. графічне зображення письмових знаків, Patric Sauzet, 1990, "La
grafia es mai que la grafia" Amiras / Repères, n° 21, Edisud.
394
Просування спадщини
Як вже зазначалося раніше, ми спостерігаємо накладання локалізуючої номінації та символізації або міфологізації. Таким
чином виражається роль топонімів, які прославляють видатну
особистість (покійну або живу), подію, предмет, місце тощо,
загальновідомі та загальновизнані щонайменше доволі великою
частиною суспільства, якої вони стосуються. Якщо у випадку з
символізацією йдеться про дотримання цих двох критеріїв, до
прикладу, просування образу-взірця популярного співака (площа Шарля Трене∗) або політика (проспект Шарля де Голля∗),
пам'ятної місцевості (вулиця Верденської битви∗)…, то в процесі міфологізаці до слави та зразковості додаються історична
трансцендентність, шляхетність та гармонійність [Boyer 2003;
Amossy 1991], і у Франції вже немає ліку вулицям Жана Мулена∗
або площам Революції∗…
Ствердження самобутності
У цьому випадку, функція ідентифікації помітно переважає
над функцією локалізації: окрім акту найменування, відбувається відверто політичний акт або, якщо точніше, глоттополітичний. Необхідно відстоювати право топоніма на існування у мовній та/або культурній (національній, регіональній) спільноті.
Такий тип втручання (часто пов'язаний з місцем розташування
регіону або національності) особливо часто спостерігається в
періоди стандартизації мови, коли, пригнічена іншою мовою,
вона повністю або здебільшого виключається із суспільної комунікації. Так відбулось, наприклад, у постфранкістській Іспанії, де всі мови (крім кастильської), соціолінгвістичні звичаї
яких були захоплені домінуючою мовою (та франкістською диктатурою), були реабілітовані після прийняття у 1978 році демократичної Конституції та постанови про автономію відповідних
їм територіальних спільнот. Це рішення стосувалося автоном∗
Прим. пер.: Шарль Трене – відомий французький співак ХХ століття.
Шарль де Голль – перший президент П'ятої республіки (1958–1969).
∗
Верденська битва – найтриваліша й найзапекліша битва Першої Світової війни.
∗
Жан Мулен – герой французького Руху Опору часів Другої Світової війни.
∗
Революція – мається на увазі Велика французька революція (1789–1799).
∗
395
них спільнот з каталонською мовою (Каталонії, Валенсійської
громади, Балеарських островів), Басконії (та частини Наварри) і
Галісії. Таким чином в каталонській Барселоні Paseo de Gracia
(кастильською) (знову)став Passeig de Gracia (проспект Ґрасія)
(каталонською), а місто Gerona почали називати Girona (Жирона), відповідно до топонімічних норм каталанської мови, чинної
в даній автономній спільноті. Такий неминуче показний спосіб
існування іноді може набувати вигляду провокації: цим пояснюється існування дорожнього знаку на узбіччі каталонської автомагістралі у напрямку Франції, що позначає відстань до чотирьох французьких міст, назви трьох з яких – Нарбона, Тулуза,
Монпельє – написані французькою мовою, а для четвертого, так
званої столиці Північної Каталонії (Руссільйон) використано
каталанський топонім Perpinyà [Perpignan] (Перпіньян)… Що
стосується іспанської Pays basque (Басконії), то вона повернула
собі назву Euskadi.
У цьому контексті можна згадати й перейменування місць у
зоні Магрибу, особливо в Алжирі, яке відбулося одразу ж після
здобуття незалежності, в рамках політики загальної арабізації
[Kahlouche 1999, 183], відносно дискримінації, жертвою якої ще
донедавна була кабільська самобутність: дійшло до того, що берберським топонімам, наприклад, "місту Maillot […] повернули
назву M'chedallah, приблизне значення "Той, що розраховує на
Бога", не дивлячись на її уживаність берберами, уродженцями
агломерації imechdalen (множина від назви різновиду червоного
мурахи, в однині amechdal." [там само, с. 187] Слід було б також
зазначити топонім Канакі, запропонований FLNKS (КСФНВ∗)
Нової Каледонії, з метою здобуття незалежності території [Akin
1999, 48–49; Dalhem 1997]. Дійсно, конфлікти у сфері деномінацій, пов'язані з міжетнічними протиріччями, зовсім не рідкість.
Стереотипна ідентифікація
Мається на увазі певний спосіб, тип символізації, який майже
завжди накладає негативний відбиток. Тут переважає антономазія
(цей прийом так само дійсний для міфологізації, розглянутої вище), процес, під час якого загальновідомий топонім (сьогодні
∗
КСФНВ – Національний союз за незалежність – Канакський соціалістичний фронт народного визволення
396
популярність часто досягається шляхом надмедіатизації) використовується для визначення іншого місця, яке хочуть охарактеризувати стереотипно (наліпити ярлик). Можемо згадати випадки,
коли топоніми відображають міста "з підвищеним ризиком", що
наводили жах у 80–90х рр. (наприклад, Les Minguettes (Менгети∗)) [Boyer et Lochard, 1998a]. Цей феномен стосується тільки
топонімів, які раптово з'явилися у хроніках останніх років. Хоча
давні події, пов'язані з назвами Чикаго, Ватерлоо, (на противагу,
якщо можна так сказати) до Перу та Венеції, все ще не забулися.
Далі, за допомогою двох випадків, хотілося б проілюструвати
топонімічний конфлікт на основі другого типу деномінації, а точніше проблеми ствердження самобутності. Один з цих випадків
стосується походження медіа-політичного топоніма Septimanie
(Септиманія), який новий президент регіональної ради, Жорж
Фреш, намагався нав'язати суспільній думці регіону в 2005 році,
як замінник чинному з 1960 року Languedoc-Roussillon (ЛангедокРуссільйон), і проти якого, як заколот, у місцевій пресі було відкрито виявлено негативне ставлення більшості суспільства. Інший випадок представляє конфлікт, що розгорнувся довкола іспанської автономної спільноти, Галісії, у вигляді соціолінгвістичного (а отже і топонімічного) відвоювання.
"Життя та смерть Септиманії"110
Внаслідок зміни складу більшості на чолі ЛангедокРуссільйону та обрання мера Монпельє, Жоржа Фреша, головою
цього ж регіону у 2004 році, почався вже доволі звичний період
викриття попереднього головування. Незвичним було те, що
новий голова поставив під питання назву регіону, топонімічний
(консенсусний) компроміс для території, що включає в себе здебільшого Нижній Лангедок та Північну (французьку) Каталонію,
мотивуючи це тим, що "історично назва Лангедок-Руссільйон
[була б] абсолютно хибною".
∗
Менгети – житловий квартал міста Венісьє, що у передмісті Ліона,
сумно відомий кривавими сутичками поліції з імігрантами з Магрибу.
110
Заголовок на сторінці Єврорегіон щоденної газети L'Indépendent від
1 січня 2006 року.
397
Влітку 2005 року для широкого розповсюдження топоніма
Септиманія було запущено надто дорогу, на думку противників
нового мера, рекламну кампанію. Таке бажання перейменування111 та рекламна кампанія довкола регіональних продуктів,
спрямована на прищеплення септиманського ярлика, були порізному сприйняті. Однак здебільшого негативно. Локальна
щоденна газета Midi Libre (Міді Лібр) (яка майже монополізувала ринок на території Лангедоку) у вересні 2005 року втрутилася
в полеміку через опитування. Вона закликала читачів до вираження їхніх поглядів (деякі з цих свідчень публікувалися протягом тижня на спеціальній сторінці газети). Те саме, а можливо
навіть з більшим розмахом, відбувалося зі щоденною газетою
L'Indépendent (Л'Індепандан) (що належить до такого ж типу
преси) у Перпіньяні та Руссільйоні. Ініціативи, які, беззаперечно, виявилися успішними медіапроектами та сприяли більшій
легітимності цих двох друкованих видань, довели очевидність
відмови більшості від перейменування топонімів. Тільки після
цього Жорж Фреш скорився.
Не дивлячись на те, що новий голова регіональної ради запропонував топонім Септиманія одразу ж після свого обрання,
кампанію з розповсюдження нових етикеток, що мали б просувати локальну продукцію (фрукти та овочі, морепродукти, сири
тощо) під маркою Септиманія, було офіційно розпочато Жоржем Фрешем лише весною 2005 року. Деякі спостерігачі зазначали, що в цьому випадку йшлося тільки про нові "штемпелі",
не більше. Однак дуже скоро справжні наміри голови виплили
на поверхню, і ці наміри занепокоїли людей спрямованістю на
зміну офіційної назви Лангедок-Руссільйон, яку все ще підтримували, тому що вона була єдино законною. Зрештою, у 2005
році на обкладинці травневого випуску (№ 8) Septimanie, нового
щомісячника регіональної ради, містився анонс статті присвяченої "Народженню бренду" – "Септиманія. Влада сонця". Розміщена всередині (с. 6–8) стаття зображувала вищезгаданий топонім, як "марку-парасольку" (за аналогією до нового логотипу
111
Доволі цікавий факт, якщо згадати, що право вибору офіційної назви регіону за законом належить центральній, а не регіональній владі.
398
регіону, де, у стилізованому поєднанні семи сонць, на жаль, не
було місця ні окситанському хресту, ні кольорам каталонського
прапора). Вона прославляла "регіональний волюнтаризм" та
проголошувала початок літньої кампанії зі зв'язків з громадськістю для "спонукання людей, пов'язаних з регіоном домовленостями про партнерство […], до створення союзу груп товарів під
загальною назвою Септиманія. Це стосувалося б також садів
Септиманії, пасік Септиманії тощо" (Septimanie, № 8, с. 7). Анонсована рекламна кампанія відбувалася протягом літа 2005 року,
і її завищену собівартість не могли не критикувати недруги Жоржа Фреша. Як результат, багато людей виступили категорично
проти перейменування територіальної спільноти, в особливості
жителі Перпіньяну та Руссільйону (каталонська частина населення). Це був заколот проти диктатора Жоржа Фреша. Газета
L'Indépendent, яка сприяла розростанню цього протесту, отримала численні відгуки. Багато сторінок під назвою "Септиманія:
невичерпний потік відгуків" присвячені цьому питанню112.
З огляду на двояку натуру регіону (чотири департамента відносяться до окситанського культурного простору: Од, Гар, Еро
та Лозер; у п'ятий, Східні Піренеї, входить здебільшого Північна
Каталонія, яку каталанські націоналісти по обидва боки від Піренеїв вважають повноправною складовою частиною "Països
Catalans" (Каталанських територій)) стає очевидним той факт,
що "назва "Лангедок-Руссільйон" є продуктом компромісу"
(Б. Рійо, L'Indépendant від 27 липня 2005 року, с. 20), офіційно
досягнутого в червні 1960 року. Рійо згадує, що "особливий
статус Східних Піренеїв було визнано для того, щоб згуртувати
каталонців, більшість з яких цього не хотіла. "Руссільйон" приєднали до "Лангедока", щоб означити новий регіон" (там само).
Тож не дивно, що загальний виступ проти топоніма Септиманія
мав надзвичайно важливе значення для жителів Руссільйона113.
Журналіст газети L'Indépendant, який прослідкував цю громадську
полеміку, зазначає, що "з того часу як слово "Септиманія" повіль112
Висловлюю особисту подяку Крістіану Ді Сціпіо, журналісту
L'Indépendant, за надану мені інформацію.
113
Деякі з них зберігали мовчання, вважаючи підозрілою позицію провансальців у полеміці.
399
но, але впевнено входило в регіональні брошури або в рекламу,
що створювалася в регіоні, його переслідували палкі протести.
Достатньо лише продивитися сотні листів, які збагачували впродовж місяців газетну хроніку, щоб зрозуміти, як сильно жителі
департаменту Східних Піренеїв опиралися цьому семантичному
зрушенню" (L'Indépendant від 7 серпня 2005 року). Мер департаменту, Крістіан Блан, опинився у самому центрі антисептиманістського протистояння, через гумористичний рекламний плакат,
який повідомляв про вакцину проти "септиманіоли", причини
кольок… Прибічники партії "Bloc Català" (Каталонський Блок)
так само з гумором використали осла, тварину-символ каталонців,
зобразивши його у вигляді "месника в масці" (осел в масці).
8 жовтня 2005 року у Перпіньяні відбулася багатотисячна демонстрація, що стала кульмінацією каталонської фронди. Під час
цієї події деякі люди поповнили ряди політичних опонентів Жоржа
Фреша та ліву більшість регіональної ради, але були також і ті, хто
виступив за збереження самобутності і, відповідно, проти зміни
назви. Не дивлячись на те, що проведення маніфестації могло здатися безцільним, вже після того, як голова регіону повідомив щоденній газеті Midi Libre (від 21 вересня 2005 року) своє рішення
відмовитися від перейменування регіону, вона все ж відбулася.
Це бажання Жоржа Фреша щодо надання іншої назви регіонові
(яку безліч опонентів одразу ж приписали до явної манії величі) не
була позбавлена належно оформлених історичних та економічних
аргументів, підкріплених перевіреним вмінням переконувати. В
одній із письмових заяв, які склали частину кампанії з узаконення
нового топоніма, брошурі на чотирнадцять сторінок під назвою
"Септиманія. Назва, історія, проект"114, доволі чітко було проведено паралелі з історією ("Септиманія: звідки походить ця назва?").
Ми дізнаємося, що згадане найменування сягає корінням V століття, і, що ціллю кампанії є "Відновлення зв'язків з нашою історією".
Текст, який об'єднує сукупність розвідок, викладених у цій брошурі,
затвердженій "президентом регіону Лангедок-Руссільйон/Септиманія" (із заголовком: "Септиманія: самобутність, якої треба
досягти"), надзвичайно полемізує та безапеляційно засуджує топо114
Див. у додатках уривок цього документу: заява підписана Жоржем
Фрешем.
400
нім у вжитку: "Назва Лангедок-Руссільйон є абсолютно хибною в
історичному плані. Від початку Лангедок – це тулузький регіон,
історичною столицею якого є Тулуза. Що стосується Руссільйона,
то каталонці рідко послуговуються цим найменуванням, тому що
воно стосується лише рівнинної частини регіону." На додачу до
геоісторичного узаконення – дискусійного питання, тому що "Нижній Лангедок" – це власне "Лангедок", а "Руссільйон" – це французький переклад топонімів, що є більш-менш каталонськими –
виникає не менш дискусійне питання загальновідомості, адже "Лангедок-Руссільйон – це непевна номінація, більше відома в міжнародному плані, ніж в національному." З рештою, цей аргумент
недоречний, тому що мова йде про міжнародний рівень, і це важливо як для Лангедок-Руссільйону, так і для Септиманії. А на національному рівні топонім Лангедок-Руссільйон так само відомий, як
і назви інших регіональних утворень. Що стосується аргументації
історичної автентичності, вона не виглядає більш переконливо:
"Для того щоб всі говорили однаково, необхідно було б повернутися у минуле до поділу території між окситанцями та каталонцями,
який відбувся в ІХ–Х ст., в часи розпаду Імперії Каролінгів. Слово
Септиманія вперше згадується в V ст., тож витікає з нашої історії."
Виходячи з цього, запропонований висновок виглядає цілком логічним: "завдяки цій назві ["Септиманія"] весь регіон і його жителі,
септиманіці та септиманійки, представляються у всій їхній самобутності та різноманітності."
Очевидно, що зусилля, докладені до налагодження зв'язку з
народом та до аргументації, були марними, однак, вони породили
численні обговорення, на які Жорж Фреш точно не сподівався.
Незважаючи на те, що голова регіону був ослаблений після довгого періоду одужання, він скористався своєю легендарною балакучістю, під час розгортання боротьби проти перейменування.
Немає сумнівів у тому, що він недооцінив силу ідентичності жителів регіону та об'єднуючу, однак різнорідну, силу топонімічної
деномінації (особливо для каталонської частини регіону), ще й
досі могутню, після більше ніж чотирьох десятиріч існування.
Щоденна газета Midi Libre, в умовах найменшого супротиву
(адже особистісна жилка в Лангедоку точно менш вразлива ніж
у Каталонії), врахувала всі ворожі відгуки зі сторони лангедок401
ської суспільної думки у справі перейменування, підбадьоривши
читачів та запустивши на форумі, створеному з цією метою,
опитування: "Септиманія або Лангедок-Руссільйон?"115 У хроніці "Яка ваша думка?)" від 24 вересня 2005 року (тобто після
того, як голова оголосив, що не збирається давати регіонові нове
ім'я), медіатор∗ газети, Олів'є Клерк, підбив підсумки та зробив
висновки стосовно "справи Септиманії". Посилаючись на тісний
взаємозв'язок між читачами та газетою, породжений "нерішучими спробами голови регіональної ради встановити топонімічний
імперіалізм" ("загальний протест"), медіатор пропагував "майже
одностайну, хоча й різку думку, згідно з якою не можна нехтувати
назвою "Лангедок-Руссільйон" заради непевної "Септиманії"".
Олів'є Клерк процитував головного редактора (слова якого демонструють різні погляди співробітників редакції на проблему): "проект Жоржа Фреша очевидно було сприйнято як позбавлення самобутності, заперечення "окситанської мови"" [підкреслюю (прим.
авт.)]. Треба визнати, що "ніхто не очікував, що жителі Лангедоку
так будуть відстоювати свою позицію". Нарешті, "окрім відступу
голови регіональної ради", ці події позитивно вплинули і на Midi
Libre: прояв емпатії і, як результат – легітимація ЗМІ [Lochard et
Boyer, 1998b]. Отже, навіть якщо "здається нібито наші численні
розвідки могли допомогти виконавчій владі регіону уникнути відповідей у доволі сумнівній справі, ми переконані, що вона сприяла
зміцненню зв'язків з нашими читачами" (Midi Libre, від 24 вересня
2005 р., с. 12). Під час прес-конференції 23 вересня, присвяченої,
безумовно, іншій проблемі, але де розглядалася також справа "Септиманїї", Жорж Фреш проголосив, коментуючи ""чесне" опиту115
Сайт http://www.midilibre.com. Заклик до участі в опитуванні виглядав таким чином: "З того часу як Жорж Фреш дістав зі свого чарівного
капелюха назву Септиманія,з метою перейменування одного дня Лангедок-Руссільйону у регіоні піднялася хвиля протестів. Midi Libre, яка
часто торкалася цього питання, вирішила докладно вивчити його шляхом створення опитування. Ми розглянемо всі аспекти: історичну сторону, фінансове питання, Каталонію в авангарді протистояння і, звичайно, пояснення Жоржа Фреша. Що ви думаєте стосовно Септиманії?
Висловте свою думку на нашому спеціальному форумі!"
∗
Медіатор – людина яка займається підтриманням зв'язку видавництва
з читачами.
402
вання проведене Midi Libre, яке його дуже зацікавило": "Результати
було сфальсифіковано таким чином, щоб продемонструвати небажання людей змінити назву регіону. Я остаточно припиняю діяльність у цьому напрямку."116
З того часу голова регіону обрав топонім Sud (Південь) для
просування регіональної харчової агропродукції ("Sud de / South
of France" (Південь Франції) і "Sud et Saveurs de France" (Південь
та присмак Франції)). Йому навіть вдалося ввести в оману багато
здивованих поборників відверто проокситанською промовою.
Разом з цим він став співаком, котрого, під час масштабного фестивалю в серці Монпельє ("Total Festum", 21 жовтня 2006 року),
під гаслом "Прийшов деньОК!", надихнули мова і культура Окситанії. Таким чином наявна амбівалентна стратегія зв'язку з громадськістю полягає також у розрізненні геоекономічної ідентифікації (з Півднем) і культурної та мовної ідентифікації (з Ок)117.
Топонімічна передова у "мовній битві"
В умовах панування однієї громади над іншою, або держави над
будь-яким з її територіальних складників (етнічним, регіональним
чи національним), ми звертаємо увагу на те, що протистояння й,
вочевидь, відвоювання самобутності зосереджуються зазвичай в
топонімічних деномінаціях, адже географічні назви наділяються
важливим символічним значенням. Таким чином, боротьба за топонім, визнаний законом, є особливо цікавою частиною протистоянь та реконкіст між громадами: визначення топоніма відповідного
досі недооціненній мовній культурі стає політичною ціллю номер
один через свою здатність мобілізувати велику кількість учасників.
У цій останній частині йтиметься про події, що відбулися нещодавно, на передовій мовної битви118. Зокрема, буде розглянуто випадок, який стосується іспанської автономної спільноти Галісії, в якій
розпочалася стандартизація галісійської мови ("дійсна мова", офіційна мова спільноти поряд із державною кастильською мовою).
116
З протоколу прес-конференції Midi Libre від 24 вересня 2005 року,
с. 23; виділено автором.
117
З того часу регіональний місячник став називатися Жити у Лангедок-Руссільйоні…
118
Назва твору каталонського активіста: Піюс Пюядес, La batalla de la llengua,
1988. Converses amb Francesc Ferrer i Gironés, Barcelona, Xarxa Cultural.
403
Випадок Галісії особливо цікавий через складний та, головне,
напівзруйнований уявний контакт між двома мовами у громаді.
Якщо меншість галісійців сприймають свою спільноту як єдину
націю і вважають, що вони мають на це виключне і повне право,
особливо в питаннях мови та культури, то більшість не поділяє
цю думку, не дивлячись на те, що почуття ідентичності змушує
їх сприймати себе відмінними від решти іспанців. Це роздвоєння поєднується з іншим, котре стосується галісійської мови.
Остання часто стає жертвою накладання негативних стереотипів, які перетворюють її на мову селянства, незграбну мову минувшини та неуцтва, однак існує й інша тенденція, згідно з якою
галісійська мова – мова пращурів, і її минуле заслуговує уславлення, а також вона є важливою рисою самобутності. Ця подвійна стереотипність наочно демонструє існування диглосичного конфлікту, який підтримує змістовна диглосична ідеологія
[Boyer 2005 et 2007]. Майже в усіх соціальних верствах населення вона породжує чітко визначені відносини за такою соціолінгвістичною конфігурацією: таврування пригнобленої мови (в
нашому випадку, це галісійська мова), самоприниження з боку
власних носіїв. Кастильська мова – мова міста і знаті, навіть не
займаючи панівної позиції з демолінгвістичної точки зору [Siguаn
1994 et 1999], продовжує домінувати в громаді. Її престижність
перешкоджає просуванню галісійської мови, яку, тим не менш,
було внесено у список офіційних перспектив розвитку, відповідно до статуту Галісійської автономії (прийнятого у 1981 році) та
до закону про лінгвістичну стандартизацію, за яку галісійський
Парламент проголосував у 1983 році [Alén Garabato et Boyer
1997]. Саме через дуже поміркований волюнтаризм з боку іспанської партії правих, яка заправляла в Галіції більше десятка
років (і не важливо, що голова автономного уряду, Мануель
Фрага, був у змозі зрозуміти переваги використання у повсякденному житті "дійсної мови"), інституційна лінгвістична політика, вочевидь, дуже чутлива до колективного мовного сприйняття, як тільки-но було зазначено, не справдила очікувань борців за галісійську мову. Тож, останнім довелося переформатуватися з громадянського суспільства у тіньову глоттополітичну
владу. Ось як виник передовий суспільний загін з мовної норма404
лізації в Галісії: A Mesa pola normalización lingüística (Робоча
група з питань мовної стандартизації), ефективність роботи
якого дуже сприяла рядові досягнень в області захисту та просування "дійсної мови" громади119. Один показовий епізод таких
вимогливих дій A Mesa pola normalización заслуговує на увагу.
Перш за все, він підходить для визначення правил існування галісійської топонімії, передбачених Законом про стандартизацію
мови від 1983 року. Власне, Стаття 10 цього закону визначає таке:
1. Єдиною офіційною формою написання топонімів у Галіціїї
є галісійська форма.
2. Право встановлення офіційних назв для муніціпалітетів,
територій, центрів народонаселення, міжміських транспортних
шляхів та топонімів у Галісії, належить Хунті120 Галісії.
3. Тільки ці назви визнаються дійсними в усіх відношеннях. Їх
слід дотримуватися і на вказівниках. Хунта Галісії буде регулювати стандартизацію системи дорожніх знаків та сигналів, обов'язково беручи до уваги міжнародні норми, визнані державою121.
Згаданий випадок стосується топоніма Arousa (Ароуса), правопис якого (на кастильський манер) залишався Arosa аж до
стандартизації. Принаймні, до листопада 1996 року, нове ім'я не
нав'язували як єдине законне через те, що компанія з виробництва легкових автомобілів SEAT, бажаючи охрестити одну зі своїх
нових моделей (на зразок попередніх: Toledo, Ibiza ...) іспанським
119
Ситуація ускладнюється через нормативний конфлікт, відносно цієї
ж "дійсної мови", який лютував з дня офіційного прийняття орфографічних норм, які виникли у зв'язку з тяжінням борців за мову до "диференціалізму". Останніх активісти-галегвісти, прихильники "реінтеграції", заснованої на поверненні галісійської мови у португаломовне
лоно, вважають наслідувачами кастильської мови. Прикро, що сили
цих значних тенденцій, з яких перша представляє помірковані погляди, а друга – радикальні (Alén Garabato 2000), не спрямовані на досягнення справжньої цілі соціолінгвістики: боротьби за соціальну законність галісійської мови у сфері широкої соціальної комунікації, як,
наприклад, на виробництві, у комерції, юриспруденції тощо.
120
Орган виконавчої влади Автономної області Галісії.
121
Lei 31 / 1983, do 15 de xuño, de normalización lingüística, Parlamento
de Galicia (пер.авт.).
405
топонімом, обрала слово Arosa, назву однієї туристичної рії∗ Галісії. Після полеміки, розпочатої A Mesa pola normalización, керівництво SEAT скасувало презентацію цієї моделі в обраній місцевості. Це породило дискусію між місцевою владою, власниками готелів, рестораторами (які були позбавлені очікуваного
прибутку) і фермерами – захисниками стандартизованого топоніма. Аргумент SEAT "слово Arosa краще звучить іншими мовами" переконав противників не більше ніж те, що назва попередньої моделі автомобіля цієї марки (Ibiza: Esvissa каталонською) не спричинила ніяких проблем. Полеміка тривала весь
1997 рік. Неодноразові скарги A Mesa pola normalización не надто вплинули на точку зору "комерційної помилки"122 , як називали SEAT деякі оглядачі.
На відміну від Movimento Defesa da Lingua (Руху на захист мови), Mesa pola normalización не закликала людей бойкотувати
SEAT, але домоглася від жителів Галісії повстати проти того, що
вона охрестила "злочином проти нашої самобутності"123. В якості
виразників протесту було використано три тисячі плакатів, сорок
тисяч листівок разом з оголошеннями в пресі, які спонукали
дзвонити в автомобільну компанію і вимагати зміни назви.
Мізерна поступка: іспанська компанія вирішує дозволити галісійським покупцям обрати між двома написаннями топоніма.
Таким чином, всі посередники Галісії залишилися з величезною
кількістю номерних знаків з написом Arousa. Звичайно, успіх
Mesa pola normalización не можна вважати остаточним, хоча він
і дозволив їй познущатися з "недалеких і мало згуртованих"
працівників відділу SEAT зі зв'язків з громадськістю. Полеміка
може також стати пересторогою для інших закордонних і місцевих підприємств, з тим, що цей регіон вважається несприятливим для мовної стандартизації [Formoso 2004]. Адже, цілі Mesa
∗
Ріа – затока або частина річкової долини біля гирла, затоплена морем. Така форма рельєфу характерна для північно-західного узбережжя Іспанії, Галісії.
122
El Mundo від 18 грудня 1996 року. Кампанії Mesa pola normalización
супроводжувалися постійною реакцією в місцевій пресі (La Voz de
Galicia, Le Correo Gallego), яку я консультував протягом певного часу.
123
Atentado contra a nosa identidade.
406
pola normalización значно виходять за рамки боротьби за збереження того чи іншого топоніму, вони складають частину макросоціолінгвістичного проекту із загальної стандартизації галісійського суспільства, результати якого важко передбачити.
Конфлікти у справі топонімічної деномінації, подібні до розглянутих вище, є, зрештою, проблемами законності і розкривають силу ідентичності у певній громаді, не дивлячись на те, чи
мають вони політичну або етнокультурну природу, як той, який
змусив Жоржа Фреша протистояти регіональній суспільній думці у Лангедок-Руссільйоні (особливо у Руссільйоні), чи глоттополітичну природу, як ті, що стосувалися стандартизації галісійської мови. У згаданих випадках топонім – це мета. Це ставка
мікрорегіону в боротьбі за повернення власної особистості
(французька частина Каталонії), свобода проголосити себе відмінним від інших, відмовившись від авторитарної екзогенної
деномінації. Це ціль для тих, хто бореться за мову меншості, з
якою досі не рахувалися, на державному рівні (галісійська мова): таким чином з пильністю та непохитною рішучістю вони
доводять свою здатність протистояти ворожим (іноді незаконним) діям, в рамках інституційної стандартизації.
407
РЕЦЕНЗУВАННЯ І АНОТАЦІЇ
Милосав Ж. Чаркић, Стих и језик: Београд: Међународно
удружење Стил; Институт за српски језик САНУ, 2013, 642 стр.,
ИСБН978-86-82873-37-2 (МУС)
The present monograph was written by the outstanding specialist
in stylistics and poetic language Miloslav Ž. Čarkić, the famous
editor of the highly respected scholarly journal STIL and the author
of the book On Poetic Language (Beograd 2010) which, in fact,
forms a forefront of this representative, analytical and semantically
detailed, elaborate volume. It is even more compact that the
preceding one which consisted of ten more or less autonomous
chapters dealing with crucial problems of the state, status and
development of poetic language. I can just repeat the word used in
my review of the preceding Čarkić's book that there are only a few
specialists who so systematically as Čarkić analyze these problems
linked to the linguistic aspect of verse theory.
The author devided his work into three main chapters completed
by English conclusion (summary), list of abbreviations, quoted
literature, index of names and subjects.
In its very beginning there stands a substantial general explanation
of the principle theses of the work. The author assumes that linguistics
as the study of language structure in general includes poetics as its
integral part. He quotes the works of various of his predecessors
including not only Russian OPOJAZ and the whole formalist school
(Shklovsky, Jakobson), but also A. A. (O. O.) Potebnya with his
Thought and Language (1862) which became the real basis of the
considerations about the relations of the language, spiritual activity
and the poetic language. He did not omit the Russian symbolist poet
and theorist A. Bely and, of course, the founder of the historical
poetics A. Veselovsky not speaking about the French semiologicalstructuralist school headed by Roland Barthes.
The poetic text cannot be properly understood without taking into
account the significance of its linguistic layer (e. g. the phenomenological stratification of the literary work by R. Ingarden, "the layer of
sounds and sound patterns and characters of a higher order; the layer of
408
semantic units: the meaning of individual sentences and the meaning of
whole sentence structures; the layer of schematized aspects through
which various objects described in the literary work are manifested; the
layer of the objects described, which manifest themselves in the
international circumstances created through sentences").
The author of the evaluated book stresses the generally accepted fact
that the literary work has been realized in language and existed only
through language being filled with the poet's personal poetic content.
The language of the poetic work contains both the conventional,
generally understood, meanings and the new or newly created,
innovated poetic meanings. When the author tried to define the
specificity of the verse itself he speaks about a strictly organized
language segment, a condensed poetic discourse with a specific graphic,
as well as a specific rhythmic and sound organization. Though he deals
with this aspect later on, nevertheless I would prefer to define the verse,
as the Czech theorist of verse Josef Hrabák put it, as an entity sui
generis which cannot be identified neither with the word or a word
group nor with the sentence or a compound or a complex sentence with
a specific syntax patterns. Based on the very definition there are rather
the three components: the verse represents the specific phoneticphonological, graphic and syntactic-semantic entities. I also would not
accentuate the music/musical quality of the verse, rather the "beau arts
quality" derived from Muses (visual arts and music): therefore the
quality of the verse is linked not so much with music though with its
phonological quality which is close to the musical one, but still different
(J. Hrabák: Úvod do teorie verše. SPN, Praha 1978, and other editions,
J. Levý: Problémy srovnávací versifikace. Olomouc 1963, see also a
methodological unit for the teachers of elementary schools: I. Pospíšil:
Tajemství verše, CERM, Brno 1995).
The second basic starting point of Čarkić's reflections concerns the
function and role of repetitions in the poetic language an the language
of the verse as such: which is – according to him – grounded in a large
number of repetitions: the repetition of sounds and sound sequences,
rhyming sound clusters, stressed and unstressed syllables,
compositional elements etc. One objection: though the frequency of
repetitions and their key-role in the formation of the poetic language of
409
the verse is dominant, it also occurs in prose and dramatic texts – the
same concerns the figures and tropes.
When the author constitutes his main theses on the immanentist
presuppositions, he states that the poetic language implies a certain
degree of paradox, combining maximum organization with maximum
informative value. The co-existence of two extremes in a literary
(poetic) text is possible owing to the existence of two conflicting
tendencies: towards automation and towards disautomation.
Thus, the main task the author states is to discover the underlying
pattern of the substance of the verse as such rooted in the quality of
the poetic language as a specific type of communication containing
both the ordinary means of everyday interpersonal contact and the
specific reflection of the man-and-the-world complex, the language
as a specific tool how to understand and to grasp the world or
cosmos and the position of man in time in their complexity.
The important aspect of the author's opus magnum is the
verification on the material of Serbian poetry since the spiritual,
medieval verse up to Serbian modernism.
There are, however, two more questions: first, the degree of
generalization of such a research limited to the national and language
material, second, the Serbian spiritual (religious) poetry is
linguistically heterogeneous with a substantial layer of Old Church
Slavonic contaminated with the traces of spoken Serbian language
and the continual synthesis gradually going on to modern Serbian
both everyday and poetic language. Another problem consists in the
fact that it would be necessary to distinguish more strictly the
language of various kinds or genres of literature (genera), their
common denominators (loci communes, topoi) on the one hand and
their gaps and contradictions on the other.
In spite of this, the complex, imposing and inspiring research of
M. Čarkić represents the most elaborate attempt at the new definition
of poetic language in general and the language of verse in particular.
His general assumption are being illustrating by an array of
immense, vast Serbian material in a huge span of time since the
Middle Ages up to the beginning of the 20th century.
The first chapter Српска духовна поезија (Serbian Spiritual
Poetry) includes five sections: "Pletenije sloves" [Word Weaving or
410
as I would say "interlacing" which is commonly used in American
and British English in various meanings]; Homoiarkton and
Homeoteleuton; The Models of Rhyme; Dichotomies and The
Structure of Acathist. According to the author the Serbian religious
poets used the "pletenije sloves" style, thus confining themselves
within the bounds of the word. They made use of the sound figures
that did not reach the level of the word: "assonance, alliteration,
the assonance-alliteration relation, homoiarkton, homeoteleuton,
paronomasia, rhyme, the etymological figure, or otherwise used whole
words producing: anaphora, epiphora, anadiplosis, symploce,
polyptoton, internal lexical repetitions, composite lexical repetitions
– thus producing a dual effect. By means of repeating identical sound
structures which was realized by connecting words with the same
beginnings or endings (sometimes with both), the words, regardless
of their positions in the context, came into direct contact with each
other and were catenated into complex (occasional) signs, which
could only function in the given contexts […]
The sublimity and expressiveness of the style of "pletenije sloves"
derived from the religious inspiration used in writing and speaking
which, being essential elements of human spirituality, could in no way
be commonplace or ordinary." (see the author's English summary).
As the "pletenije sloves" was typical of the whole Orthodox
Slavonic world, it should be useful to confront this research with the
book by Světla Mathauserová (Древнерусские теории искусства
слова. Univerzita Karlova, Praha 1976).
The main result of this part of his work consists in the fact that he
demonstrated the permeation of various sound patterns, i. d. rhyme,
alliteration and other phonic qualities. He even showed the different
area and contextual realisations of the sacral language of spiritual,
poetry. This part of his research is closely connected with the role of
the language as in ancient sacral texts including Old Hebrew (Tóra,
Old Testament) containing the enigmatic substance of the language
(magic, numerology) as a cipher which needs to be deciphered.
The author is completely right if he assumes that one of the aims
of the poetic language including the language of the verse is to
demonstrate its sacral functions isolating it from the everyday
communicative reality, to show the language as a powerful tool of a
411
deep grasp of existence. He is also right if he connects the medieval
spiritual poetry with that of Romanticism (though the double
structure of the medieval Serbian is evident) and Modernism as all
the three developmental epochs were mutually connected based on
the enstrangement as a tool of a more profound understanding of
man and his world. The two epochal streams, however, stand aside:
realism and postmodernism. While realism accentuated the
minimising of the interval between art and reality, postmodernism
confronted the literariness and reality: literature (belles lettres) and
art in general are based on a chain of repetitions, on intertextuality.
But the difference between the mentioned periods and streams and
those ones (as there is also realist and postmodernist poetry) is not
immense. The main aim is the same: to fill the gap between language
and reality, to minimize the interval between them (in Czech context
of the 1970–1980s it was the so-called Šabouk's team which dealt
with this), to revitalize the poetic language on the basis of reality
itself (e. g. the prosaisation of poetry) and to restore the past
language layers. So there is another task for future researchers to
involve also realism and postmodernism, possibly the avant-garde, if
we take it into consideration as a poetically independent and
autonomous phenomenon, into a complex analysis: realist and
postmodernist poetry does exist and though it proclaimed rather nonpoetic theses it represented only another method of how to develop
the language of the verse further. Čarkić masterpiece is the analysis
of the acathist with all the Serbian contextual circumstances.
In the second chapter dealing with Serbian Romantic poetry it is
characterized by the following words: "As a result, a great reversal
occurred in Serbian poetry as well, as poets switched from the
undefined, unregulated, non-standardized Slavic-Serbian, to the folk
language, standardized by Vuk Stefanović Karadžić, so that the
language of Serbian romantic poets was filled with phonological,
grammatical and lexical forms which had for centuries lived with
the Serbian people, in Serbian oral verse and prose creations. This
change was significant, because Vuk's language was going to
become the basis of the Serbian standard language which has
survived to this day, but it was also significant to the peoples newly
formed by separating from the Serbian people: Croats, Bosniaks
(Bosnian muslims) and Montenegrins. This chapter also includes
412
five articles: Phonometaplasms, Verb Phonometaplasms, Noun
Phonometaplasms, Interjections and Vukovian Poets."
Čarkić analysed the poetry of B. Radičević, J. Jovanović Zmaj,
Đ. Jakšić and L. Kostić. One of the most attractive parts of his
research concerns Serbian interjections in poetry: "Interjections are a
very frequent part of speech in Serbian romantic poetry.
It is therefore small wonder that all or most verse lines of a stanza
begin with the same interjection, or that a single interjection recurs
several times over one or two successive verse lines." So, the usage
of interjections in Serbian romantic poetry serves the author as a
litmus paper of the boundary between common and poetic language.
The third chapter deals with Serbian modernism. Here the author
cannot omit the idealist and neo-idealist philosophy as a source of
this poetry including Ornamental Phonic Structures, Anagramming,
Stress and Rhyme, The Distortion of Adjectives and Topic, Form,
Content, the titles of subchapters of the final part of the book. The
material for this study was represented by the poetry of J. Dučić, M.
Rakić, V. Petković Dis, S. Pandurović, and A. Šantić.
The poetry of those poets – due to Čarkić – contained several types
of aesthetic information conveyed by ornamental phonic structures, the
most prominent being the following: hedonistic information, codeverse information, phono-motivational information and textual
cohesion information.
Čarkić's phenomenal book represents an array of textual analyses
trying to synthetize the linguistic, poetological, stylistic, comparative,
semiological and – as an understatetment – a philosophical conception
of the language of the verse as a key to a more detailed and elaborate
understanding of poetry as a means of grasping the totality of human
existence. Though he should take into account more books and
studies from various fields of humanities and from the verse theory
in different languages especially, which is, of course, extremely
difficult and even utopian, his approach gave immense results.
I would even say that the theory of the verse language might be
divided as "before and after Čarkić": his knowledge of literary style
enabled him to demonstrate that the literary and linguistic studies
form one continuous space.
413
In the context of contemporary verse research Čarkić's book
represents the book of the supreme quality. His perfect knowledge of
poetry in general and Serbian poetry in particular confirm him one of
the leading world experts in verse investigation.
On the grounds mentioned above, I fully recommend this very
important book to be published in the nearest future as a substantial
contribution to the gradual and permanent process of the cognition of
the poetic language in general and the language of verse in particular.
Prof. PhDr. Ivo Pospíšil, DrSc.
Head of the Institute of
Slavonic Studies
Faculty of Arts, Masaryk
University,
Czech Republic
414
ІНФОРМАЦІЯ
Вимоги до оформлення статті:
• УДК – у лівому верхньому кутку.
• Прізвище, ініціали автора – жирним шрифтом у правому
кутку; поруч – науковий ступінь, вчене звання; на наступному
рядку – місце роботи (назва установи, її місцезнаходження),
назва країни в дужках:
D. S. Ivanova, Doctor of Philology, Professor
• Назва статті (повинна стисло відображати зміст і за формою бути зручною для складання бібліографічних описів і здійснення бібліографічного пошуку) – відцентрована, великими
жирними літерами, 14 шрифт.
• Обов'язковими є анотації та ключові слова (12 шрифт):
анотацію мовою публікації розміщують перед текстом після
назви; анотації англійською, російською та українськими мовами – в кінці.
• Обсяг статті – 7–12 повних сторінок. Стандарт – кегль
(розмір букв) 14, шрифт – Times New Roman, міжрядковий інтервал 1,0; абзацний відступ – 1,25, поля:
2,5
3 - -1,5
2,5
• Оформлення посилань у тексті статті [Петров 2000, 24].
• Література подається в кінці статті 12 шрифтом, в рядок, в
алфавітному порядку відповідно до чинних стандартів ДСТУ
ГОСТ 7.80, ПІБ автора виділяється курсивом: Bacry P. Les figures
de style / P. Bacry. – P. : Editions Belin, 2000.
• Відомості про автора та назва статті – англійською, російською та українською мовами перед відповідними анотаціями та ключовими словами.
• Після статті перед анотаціями – дата надходження авторського оригіналу до редколегії.
• Для викладачів без наукового ступеня та аспірантів обов'язковою є рецензія наукового керівника, де мають бути визначені
актуальність і новизна дослідження.
• Статті подавати роздрукованими у 2 примірниках та на
електронному носії.
• Адреса редколегії: 01033, Київ-033, б-р Т. Шевченка, 14,
Інститут філології, кафедра ТПП романських мов ім. М. Зерова,
ауд. 65-66; Тел.: (044) 239-34-09, E-mail: [email protected]
Редакційна колегія
416
INFORMATION
Journal "Style and translation" – 2014
The Institute of Philology of Taras Shevchenko National University
in Kyiv (Ukraine) is pleased to announce the launch of a new annual
international journal, "STYLE AND TRANSLATION".
The interest of the journal is to present high quality original
works in Translation Studies, Stylistics and Linguopoetics of
Romance, Germanic, Slavic languages and Greek, and also new and
previously non-published translations into Ukrainian and Russian.
The languages of the journal will be French, Spanish, Italian,
Portuguese, English, German, Greek, Russian as well as Ukrainian
and Russian in case of translations.
The articles submitted for the first issue will be published free of
charge.
Please submit your article electronically together with your name,
affiliation and contact information to Iryna Smuschynska (editor of
the series) at [email protected].
Format Guide:
Author's name, affiliation, country in parentheses, in the language
of the article; as well as in English/ Russian, both preferably (14 pt.,
bold, right-aligned), e. g.
D. S. Ivanova, Doctor of Philology, Professor
• Title of the article, in the language of the article; as well as in
English/ Russian, both preferably (14 pt., bold, all capitals, centered);
• Abstract and keywords, in the language of the article (12 pt.);
• The number of pages – 7–12 pages; Text of the article (Times
New Roman, 14 pt.; single space; first line by 1,25 cm; margins
(cm): left – 3,0; right – 1,5; top – 2,5; bottom – 2,5);
• References in the text of the article [Wilss 2004, 778];
• List of references at the end of the paper (12 pt., in alphabetical
order), e. g.: Bacry P. Les figures de style / P. Bacry. – P. : Editions
Belin, 2000.
• Date of presentation to the Editorial Board;
• Annotations after the references: Author's name, affiliation,
country in parentheses in English/ Russian, both preferably (12 pt.)
Abstract and keywords in English/ Russian, both preferably (12 pt.);
• Short biographical statement (approx. 150 words);
• Address: 01033, 14 Taras Shevchenko Blvd., The Institute of
Philology, Chair of Theory and Practice of Translation from
Romance Languages, Phone Numbers +38044 239-34-09;
Room № 66, E-mail: [email protected]
Editorial Board
418
ЗМІСТ
Від редакції .................................................................................................. 3
З історії становлення стилістичних
і перекладознавчих досліджень
О. І. Чередниченко (Україна). Франкомовність
та франкознавство в Україні: минуле та сучасне...................................... 6
Н. Ф. Клименко, А. О. Савенко (Україна). Перспективи
неоелліністичних та перекладознавчих студій
в Україні (оригінал і авторський переклад)............................................. 20
Л. В. Коломієць (Україна). Включення перекладу
в стратегії національного відродження:
огляд англо-українських художніх перекладів американських
та канадських письменників у 1920–30-ті роки...................................... 52
О. В. Шум (Україна). Українсько-німецькі перекладознавчі
взаємини ХХ – початку ХХІ століття
(на матеріалі перекладу художніх творів) ............................................... 68
Ріхард Брюннер (Німеччина). Чому і навіщо вивчають латину?
(про актуальність великої європейської традиції).................................. 79
Лінгвостилістика та теорія фігур
В. Б. Бурбело (Україна). Зірваний романний дискурс
та його інтерпретаційний паркур в творчості Яна Потоцького ............ 90
І. В. Смущинська (Україна). Щодо створення нової теорії
стилістичних фігур: основні проблеми.................................................. 105
О. О. Соломарська (Україна). Імпліцитний зміст
та поняття ізотопії в поетичному тексті ................................................ 124
М. М. Костюк (Україна). Художній символ як основний елемент
у поезії французьких символістів........................................................... 131
Г. С. Чайківська (Україна). Авторський стиль
Дені Дідро казкаря: між філософською
та моралізаторською казкою................................................................... 140
Н. С. Хижняк (Австралія). Сталі порівняння в англійській,
іспанській, українській та російській мовах.......................................... 152
Функціональна стилістика.
Стилістичні проблеми лексикології, граматики та фонології
Г. Г. Крючков (Україна). Французькі орфограми
високого графостилю............................................................................... 163
О. В. Пономаренко (Україна). Місце дипломатичного дискурсу
серед інших функціональних стилів ...................................................... 175
А. А. Cтолярова (Україна). Прагматичні чинники
використання граматичних категорій дієслова
в новогрецьких законодавчих текстах ................................................... 193
Проблеми сучасного перекладознавства,
порівняльного мовознавства та фаховий переклад
Жан-Марі Прійор (Франція). Переклад та інтерпретація
у З. Фройда................................................................................................ 207
Володимир Куц (Німеччина). Культурні стилі
в аргументації та усний переклад........................................................... 228
О. М. Ільченко (Україна). Ще раз про перекладацькі помилки:
науково-академічний лексикон .............................................................. 238
О. М. Вронська (Україна). Лексико-граматичні
особливості перекладу португальських медичних текстів
українською та російською мовами ....................................................... 251
Г. Г. Верба (Україна). Засоби вираження категорії заперечення
в іспанській мові у порівнянні з українською....................................... 261
Художній переклад
Найдан Майкл (США). Підходи до відтворення стилю роману
Марії Матіос "Солодка Даруся" ............................................................. 277
Т. Є. Некряч, Р. Г. Довганчина (Україна).
Вертикальний контекст як передумова адекватності
художнього перекладу............................................................................. 288
Т. С. Олійник (Україна). Роль формальної еквівалентності
у прозовому перекладі ............................................................................. 295
І. С. Орлова (Україна). Двозначність в оригіналі
та перекладі............................................................................................... 305
Р. В. Поворознюк (Україна). Відтворення елементів
медичного дискурсу в художньому тексті ............................................ 316
420
Г. В. Чернієнко (Україна). Повернення Маленького принца............. 325
В. А. Кирилова (Україна). Українська поетика
у стилістиці Михайла Коцюбинського
та її відтворення у французькому перекладі ......................................... 338
І. В. Циркунова (Україна). Іронія в художньому тексті
та її відтворення в перекладі з іспанської на українську ..................... 347
Оригінали і переклади
Патрік Шародо (Франція). Від лінгвістики мови
до лінгвістики дискурсу і назад (передрук статті
французькою мовою з дозволу автора;
переклад статті здійснено Т. Угрин) ...................................................... 355
Анрі Буайє (Франція). Функціонування топонімічної номінації
у соціолінгвістиці (передрук статті французькою мовою
з дозволу автора; переклад статті здійснено К. Хайсаровою) ............ 376
Рецензування і анотації
Ж. Чаркич Милосав (Сербія). Вірш і мова ......................................... 408
421
СОДЕРЖАНИЕ
От редакции ................................................................................................. 3
Из истории становления стилистических
и переводоведческих исследований
А. И. Чередниченко (Украина). Франкоязычие и франковеденье
в Украине: прошлое и настоящее ............................................................... 6
Н. Ф. Клименко, А. О. Савенко (Украина). Перспективы развития
неоэллинистических лингвостилистических
и переводоведческих исследований в Украине
(оригинал и авторский перевод) ............................................................... 20
Л. В. Коломиец (Украина). Включенность перевода
в стратегии национального возрождения:
обзор англо-украинских художественных переводов
американских и канадских писателей в 1920–30-е годы ....................... 52
О. В. Шум (Украина). Украинско-немецкие переводческие
взаимоотношения ХХ – начала XXI века
(на материале перевода художественных произведений)...................... 68
Рихард Брюннер (Германия). Почему и для чего изучают латынь?
(об актуальности большой европейской традиции) ............................... 79
Лингвостилистика и теория фигур
В. Б. Бурбело (Украина). Взорванный романный дискурс
и его интерпретационный паркур
в творчестве Яна Потоцкого ..................................................................... 90
И. В. Смущинская (Украина). К вопросу о создании
новой теории стилистических фигур: основные проблемы ............... 105
Е. А. Соломарская (Украина). Имплицитное содержание
и понятие изотопии в поэтическом тексте ............................................ 124
М. М. Костюк (Украина). Художественный символ
как основной элемент в поэзии французских символистов ................ 131
Г. С. Чайкивская (Украина). Авторской стиль Дени Дидро
сказочника: между философской и "морализаторской" сказкой ....... 140
Н. С. Хижняк (Австралия). Устойчивые сравнения в английском,
испанском, украинском и русском языках ............................................ 152
Функциональная стилистика. Стилистические проблемы
лексикологии, грамматики и фонологии
Г. Г. Крючков (Украина). Французские орфограммы
высокого графостиля .............................................................................. 163
О. В. Пономаренко (Украина). Место дипломатического
дискурса среди функциональных стилей .............................................. 175
А. А. Cтолярова (Украина). Прагматические факторы
в использовании грамматических категорий глагола
в новогреческих законодательных текстах ........................................... 193
Проблемы современного переводоведения,
сравнительного языкознания и профессиональный перевод
Жан-Мари Прийор (Франция). Перевод и интерпритация
у З. Фройда................................................................................................ 207
Владимир Куц (Германия). Культурные стили аргументации
и устный перевод ..................................................................................... 228
О. М. Ильченко (Украина). Снова о переводческих ошибках:
научно-академический лексикон............................................................ 238
О. М. Вронская (Украина). Лексико-грамматические
особенности перевода португальскихмедицинских текстов
на украинский и русский языки ............................................................. 251
Г. Г. Верба (Украина). Средства выражения категории
отрицания в испанском языке в сопоставлении с украинским .......... 261
Художественный перевод
Найдан Майкл (США). Подходы к переводу стиля романа
Марии Матиос " Сладкая Даруся "......................................................... 277
Т. Е. Некряч, Р. Г. Довганчина (Украина).
Вертикальный контекст как фактор адекватности
художественного перевода...................................................................... 288
Т. С. Олейник (Украина). Роль формальной эквивалентности
в переводе прозы ...................................................................................... 295
И. С. Орлова (Украина). Двусмысленность
в оригинале и переводе ........................................................................... 305
423
Р. В. Поворознюк (Украина). Воспроизведение элементов
медицинского дискурса в художественном тексте .............................. 316
Г. В. Черниенко (Украина). Возвращение Mаленького принца ....... 325
В. А. Кирилова (Украина). Украинская поэтика в стилистике
Михаила Коцюбинского и её воспроизведение
во французском переводе ........................................................................ 338
И. В. Цыркунова (Украина). Ирония в художественном тексте
и ее воспроизведение в переводе с испанского
на украинский........................................................................................... 347
Оригиналы и переводы
Патрик Шародо (Франция). От лингвистики языка
к лингвистике дискурса и назад
(статью перепечатано с французского языка
с разрешения автора; перевод статьи осуществлен Т. Угрин) ............ 355
Анри Буайе (Франция). Фунцкции топонимической деноминации
в социолингвистике (статью перепечатано
с французского языка с разрешения автора;
перевод статьи осуществлен К. Хайсаровой)........................................ 376
Рецензирование и аннотации
Ж. Чаркич Милосав (Сербия). Стих и язык........................................ 408
424
CONTENTS
Editor's note ................................................................................................... 3
The history of stylistics and translation
O. Cherednychenko (Ukraine). Francophonie and the French studies
in Ukraine: history and modernit ................................................................... 6
N. Klymenko, A. Savenko (Ukraine). Prospects for Modern Greek
Linguostylistics and Translation Studies in Ukraine ................................... 20
L. Kolomiyets (Ukraine). Translation engagement
in national renaissance policies: a survey
of English-to-Ukrainian literary translations of American
and Canadian authors in the 1920s–30s....................................................... 52
O. Schum (Ukraine). Ukrainian-German translational relationships
in XX–XXI century (based on the translations of fixion)............................ 68
J. Richard (Germany). Why do people study Latin?
(About the topicality of the great European tradition .................................. 79
Linguostylistics and the theory of stylistic figures
V. Burbelo (Ukraine). The exploded novel discourse and
its interpretative parcours in the literary work of Jean Potocki ................... 90
I. Smushchynska (Ukraine). Toward a New Theory
of Stylistic Figures: Major Problems ......................................................... 105
O. Solomarska (Ukraine). Implicit content and concept
of isotopy in a poetic text........................................................................... 124
M. Kostiuk (Ukraine). An artistic symbol as a basic element
in the poetry of French symbolists............................................................. 131
G. Tchaikivska (Ukraine). Denis Diderot's tales individual style:
between philosophic and moral tale........................................................... 140
N. Khyzhniak (Australia). Similies in English, Spanish,
Ukrainian and Russian ............................................................................... 152
Functional stylistics. Stylistic issues of lexicology,
grammar and phonology
H. Kriuchkov (Ukraine). French Orthograms of High Graphostyle ........ 163
O. Ponomarenko (Ukraine). Place of diplomatic discourse among
the functional styles ................................................................................... 175
A. Stolyarova (Ukraine). Pragmatic Factors in the Use
of Grammatical Categories of the Verb
in Modern Greek Legislative Texts ........................................................... 193
Modern translation studies, comparative linguistics
and professional translation
J-M. Prieur (France). Translation and Interpretation at the Z. Freud...... 207
Wladimir Kutz (Germany). Culture-bound argumentation styles
and the interpreting .................................................................................... 228
O. Ilchenko (Ukraine). Translation blunders revisited:
key academic vocabulary ........................................................................... 238
O. Wronska (Ukraine). Lexical and grammatical peculiarities
of the translation of the medical texts from Portuguese
to Ukrainian and Russian ........................................................................... 251
G. Verba (Ukraine). Means of expression of the category
of negation in Spanish in comparison with Ukrainian............................... 261
Literary translation
M. Naydan (USA). Approaches to translating the style
of Maria Matios' novel Sweet Darusya ...................................................... 277
T. Nekriach, R. Dovganchyna (Ukraine). Vertical context
as the factor of stylistic translation adequacy ............................................ 288
T. Oliynyk (Ukraine). The role of formal equivalence
in prose translation ..................................................................................... 295
I. Orlova (Ukraine). Ambiguity and translation ....................................... 305
R. Povoroznyuk (Ukraine). Rendering elements
of medical discourse in fiction ................................................................... 316
426
G. Cherniyenko (Ukraine). Return of the Little Prince............................ 325
V. Kyrylova (Ukraine). Ukrainian poeticity
in Mykhailo Kotsiubynsky's stylistic
and its reproduction in the French translation............................................ 338
I. Tsyrkunova (Ukraine). Irony in the literary text and
its reproduction in Spanish-Ukrainian translation ..................................... 347
Originals and translations
Patrick Charaudeau (France). From the linguistics of language
to the linguistics of discours and vice versa
(reprint of a French-language article courtesy of the author,
translated by T. Ugryn) .............................................................................. 355
Henri Boyer (France). Sociolinguistic functions
of toponymic denomination
(reprint of a French-language article courtesy of the author,
translated by K. Khaisarova)...................................................................... 376
Reviews and abstracts
Milosav Ž. Čarkić (Serbia). Poetry and language ................................... 408
427
ЗМІСТ
Від редакції ................................................................................................... 3
З історії становлення стилістичних
і перекладознавчих досліджень
O. Cherednychenko. La francophonie et les études françaises
en Ukraine: histoire et modernité................................................................... 6
N. Κλιμένκο, A. Σαβένκο. Προοπτικές των νεοελληνικών
γλωσσοϋφολογικών και μεταφραστικών σπουδών στην Ουκρανία............ 20
Н. Ф. Клименко, А. О. Савенко. Перспективи неоелліністичних
та перекладознавчих студій в Україні (авторський переклад) .............. 39
L. Kolomiyets. Translation engagement in national
renaissance policies: a survey of english-to-ukrainian
literary translations of american
and canadian authours in the 1920s–30s...................................................... 52
O. Schum. Überblick der Geschichte von der
ukrainisch-deutschen Translations-beziehungen
des XX.–XXI. Jh. (Anhand der schöngeistigen Literatur)........................... 68
Richard J. Brunner. Was heißt und zu welchem Ende lernt man Latein?
– von der Aktualität einer großen europäischen Tradition ...............................................79
Лінгвостилістика та теорія фігур
V. Burbelo. Le discours romanesque éclaté
et son parcours interpretatif dans l'œuvre de Jean Potocki .......................... 90
I. Smouchtchynska. À propos de la nouvelle théorie
des figures stylistiques: problèmes principaux .......................................... 105
O. Solomarska. Le sens implicite et la notion
de l'isotopie dans un texte poétique............................................................ 124
M. Kostiuk. Le symbole artistique comme élément
de base dans la poésie des symbolistes français ........................................ 131
G. Tchaikivska. Le style individuel de Denis Diderot conteur:
entre conte philosophique et conte moral .................................................. 140
N. Khyzhniak. Similes in English, Spanish, Ukrainian and Russian ....... 152
Функціональна стилістика.
Стилістичні проблеми лексикології, граматики та фонології
H. Kriuchkov. Orthogrammes français du graphostyle soutenu ............. 163
O. Ponomarenko. Posto del linguaggio diplomatico tra
gli stili funzionali ....................................................................................... 175
A. Stolyarova. Πραγματολογικοί παράγοντες
στη χρήση των γραμματικών κατηγοριών του ρήματος
στα νεοελληνικά νομοθετικά κείμενα ....................................................... 193
Проблеми сучасного перекладознавства,
порівняльного мовознавства та фаховий переклад
Jean-Marie Prieur. Traduction et interpretation chez Freud ................... 207
Wladimir Kutz. Kulturgeprägte Argumentationsstile
und das Dolmetschen ................................................................................. 228
O. Ilchenko. Translation blunders revisited:
key academic vocabulary ........................................................................... 238
O. Wronska. Pecularidades léxico-gramaticais
de tradução dos textos médicos portugueses para
as línguas ukraniana e russa ....................................................................... 251
G. Verba. Los medios de expresin de
la negación en español en comparación con el ucraniano ......................... 261
Художній переклад
Naydan Michael. Approaches to translating
the style of Maria Matios' novel Sweet Darusya ....................................... 277
T. Nekriach, R. Dovganchyna. Vertical context
as the factor stylistic translation adequacy................................................. 288
T. Oliynyk. The role of formal equivalence in prose translation.............. 295
I. Orlova. La ambigüedad en el original y la traducción
(basado en los cuentos de Borges) ............................................................. 305
R. Povorozniuk. Rendering elements
of medical discourse in fiction ................................................................... 316
G. Chernienko. Le retour du Petit prince ................................................. 325
429
V. Kyrylova. La poéticité ukrainienne dans la stylistique
de Mykhaïlo Kotsiubinsky et sa reproduction dans
la traduction française ................................................................................ 338
I. Tsyrkunova La ironía en el texto literario
y su reproducción en la traducción del español al ucraniano..................... 347
Оригінали і переклади
Patrick Charaudeau. De la linguistique de la langue
à la linguistique du discours, et retour ....................................................... 355
Патрік Шародо. Від лінгвістики мови до лінгвістики дискурсу
і назад (переклад Т. В. Угрин) ................................................................ 365
Henri Boyer. Fonctionnements sociolinguistiques
de la dénomination toponymique............................................................... 376
Анрі Буайє. Функціонування топонімічної деномінації
у соціолінгвістиці (переклад К. Хайсарової)......................................... 392
Рецензування і анотації
Милосав Ж Чаркич. Стих и језик .......................................................... 408
430
Наукове видання
СТИЛЬ І ПЕРЕКЛАД
Збірник наукових праць
Випуск 1(1)
Друкується за авторською редакцією
Формат 60х841/16. Ум. друк. арк. 25,1. Наклад 100. Зам. № 214-7045.
Гарнітура Times New Roman. Папір офсетний. Друк офсетний. Вид. № Іф 7.
Підписано до друку 10.04.14
Видавець і виготовлювач
Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет",
б-р Т. Шевченка, 14, м. Київ, 01601
(38044) 239 32 22; (38044) 239 31 72; тел./факс (38044) 239 31 28
e-mail: [email protected]
http: vpc.univ.kiev.ua
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 1103 від 31.10.02

Випуск 1 - Інститут філології

Transcription

Documents pareils

Προβολή της ταινίας Pars vite et reviens tard

Musée de la Mémoire et de la Paix

Patrick Cornée - International Graphics

Kadir Has Caddesi Cibali / İSTANBUL 34083, τηλ. +90 (212) 533 65

Cycle secondaire Année scolaire 2015

laden

ellezza 100% Natural Latex Foam - eco

www.knaecke.com KNÄCKE FILMT In „Knäcke filmt“ auf den Spu

22 Floristik und Systematik der Phanerogamen. Chodat, Euphorbia

Mei Mueter mag mi net